Нарешті негативна рецензія на Пиркало (/)
04/01/2006 | Горицвіт
Опубліковано Марина Зайдель
31.03.06
Світлана Пиркало - молода українська журналістка та письменниця, яка наразі працює для Української служби ВВС у Лондоні. Роман "Не думай про червоне" - це другий прозовий роман письменниці, яка також є автором першого словника українського молодіжного сленгу.
Довкола творчості Пиркало триває якийсь постійний ажіотаж: її називають українською Бріджит Джонс, а її роман вже мало не називають молодіжним бестселером.
Павліна Стопудів - головна героїня роману - журналістка з України, яка отримує запрошення працювати в Лондоні, а також знайти там своє давнє кохання в образі музиканта Джима. Можна припустити, що саме історія нещасливого кохання стає причиною виїзду на еміграцію. Павліна доволі скептично ставиться до того, що відбувається довкола неї: щоденні посиденьки в барах, не зовсім звичне оточення друзів, серед яких ВІЛ-інфікована однокласниця Оксана, що втекла з України, аби приховати хворобу, папарацці Джеймс, який перебуває в стані пошуку "гарячих" кадрів, колеги Оллі та Еміль, Старий Хрич (так називає Павліна свого домовласника), відносини з яким перебувають у стані систематичних конфліктів.
Загалом варто зазначити, що роман написаний занадто сухою мовою, до того ж - дотримується однолінійний сюжет, який сприймається, як мінімум, як щоденникове тлумачення життя Павліни, а як максимум - "кухонне" відкриття душевних схованок в обіймах подруги, а також склянки алкогольного напою.
Роман складається з маленьких уривчастих глав, які скоріше за все, є документальними. Не досить того, що авторка та героїня мають однакові "життєві покликання" та роботу в Лондоні?!
Поєднуючи роботу журналіста з душевними переживаннями, Павліна таки знаходить свого Джима, з яким не мала змоги бачитись 7 років. Знаходить, дізнається про його одруження і ... розчаровується в ньому.
В книзі доволі детально розписаний кожен крок головної героїні, що місцями просто втомлює. Втомлює своєю одноманітністю чи буденністю, бо Пиркало дуже часто звертається до проблем побутово-гастрономічного характеру. Зображуючи декілька подорожей Павліни, Пиркало зовсім не звертається до описів та вражень, до звичайних психологічних станів героїв, їх переживань, не доповнює книгу конфліктними ситуаціями, але усюди "затьмарює" розум героїв алкоголем, що, напевно, і свідчить про їхні деградовані емоції, а конкретніше - їхню відсутність.
Пиркало вважає це романом про особливу любов. А чи є на сторінках роману взагалі якась любов? Невже її можна передати так сіро та непомітно для ока читача???
http://sumno.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1113&Itemid=28
31.03.06
Світлана Пиркало - молода українська журналістка та письменниця, яка наразі працює для Української служби ВВС у Лондоні. Роман "Не думай про червоне" - це другий прозовий роман письменниці, яка також є автором першого словника українського молодіжного сленгу.
Довкола творчості Пиркало триває якийсь постійний ажіотаж: її називають українською Бріджит Джонс, а її роман вже мало не називають молодіжним бестселером.
Павліна Стопудів - головна героїня роману - журналістка з України, яка отримує запрошення працювати в Лондоні, а також знайти там своє давнє кохання в образі музиканта Джима. Можна припустити, що саме історія нещасливого кохання стає причиною виїзду на еміграцію. Павліна доволі скептично ставиться до того, що відбувається довкола неї: щоденні посиденьки в барах, не зовсім звичне оточення друзів, серед яких ВІЛ-інфікована однокласниця Оксана, що втекла з України, аби приховати хворобу, папарацці Джеймс, який перебуває в стані пошуку "гарячих" кадрів, колеги Оллі та Еміль, Старий Хрич (так називає Павліна свого домовласника), відносини з яким перебувають у стані систематичних конфліктів.
Загалом варто зазначити, що роман написаний занадто сухою мовою, до того ж - дотримується однолінійний сюжет, який сприймається, як мінімум, як щоденникове тлумачення життя Павліни, а як максимум - "кухонне" відкриття душевних схованок в обіймах подруги, а також склянки алкогольного напою.
Роман складається з маленьких уривчастих глав, які скоріше за все, є документальними. Не досить того, що авторка та героїня мають однакові "життєві покликання" та роботу в Лондоні?!
Поєднуючи роботу журналіста з душевними переживаннями, Павліна таки знаходить свого Джима, з яким не мала змоги бачитись 7 років. Знаходить, дізнається про його одруження і ... розчаровується в ньому.
В книзі доволі детально розписаний кожен крок головної героїні, що місцями просто втомлює. Втомлює своєю одноманітністю чи буденністю, бо Пиркало дуже часто звертається до проблем побутово-гастрономічного характеру. Зображуючи декілька подорожей Павліни, Пиркало зовсім не звертається до описів та вражень, до звичайних психологічних станів героїв, їх переживань, не доповнює книгу конфліктними ситуаціями, але усюди "затьмарює" розум героїв алкоголем, що, напевно, і свідчить про їхні деградовані емоції, а конкретніше - їхню відсутність.
Пиркало вважає це романом про особливу любов. А чи є на сторінках роману взагалі якась любов? Невже її можна передати так сіро та непомітно для ока читача???
http://sumno.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1113&Itemid=28
Відповіді
2006.04.02 | Олесь Бережний
Чому?
Друже Горицвіте,Оскільки крім назви Нарешті негативна рецензія на Пиркали (/), в самому тексті я не знайшов Вашого коментаря ані до тексту Марини Зайдель, ані до роману Світлани Пиркало, мені цікаво було б дізнатися від Вас отаке:
1. Чому "нарешті"?
2. Чому воно видається Вам "негативним"?
3. Чому цей текст видається Вам "рецензією"?
4. Насамкінець, певен, що Ви чудово знаєте про те, що в українській мові жіночі прізвища (на відміну від чоловічих), які мають закінчення типові для середнього роду (напр.: -енко, -ко, -ало), не відмінюються. Тоді чому "Пиркали"?
І ще на додаток мій побіжний коментар щодо "рецензії". По-перше, чому цю "рецензію" опубліковано 31.03.06 на книгу, яка вийшла друком принаймні два роки тому? Це вже мені здається не рецензією, а радше історичним оглядом.
Горицвіт пише:
> Опубліковано Марина Зайдель
> 31.03.06
> Світлана Пиркало - молода українська журналістка та письменниця, яка наразі працює для Української служби ВВС у Лондоні. Роман "Не думай про червоне" - це другий прозовий роман письменниці, яка також є автором першого словника українського молодіжного сленгу.
>
> Довкола творчості Пиркало триває якийсь постійний ажіотаж:
Дійсно? Де ж цей ажіотаж "триває"? І чому він "постійний"? Та ще й "якийсь"? І чи справді "ажіотаж"?
>її називають українською Бріджит Джонс,
Бріджит Джоунз - це літературний персонаж британської авторки Гелен Фільдинг. З огяду на те, що Світлана Пиркало та Гелен Фільдинг живуть і пишуть про своїх героїнь у Лондоні, основні події обох романів відбуваються в Лондоні, обидва романи написані в стилі щоденника, та плюс ще кілька інших суттєвих подібних обставин - мені видається вельми логічним порівнювати Світлану Пиркало з Гелен Фільдинг, а Павліну Стопудів - з Бриджит Джоунз. Хіба ні? Цікаво було б дізнатися кого Павліна Стопудів нагадує шановній Марині Зайдель? Мавку Лісову? Марусю Богуславку? Анну Карєніну?
> а її роман вже мало не називають молодіжним бестселером.
Не зрозумів, так називають чи не називають, чи може називають мало, а треба більше? Цікаво б також довідатися хто це робить? Тобто, якщо вже шановна Марина Зайдель збирається з кимось полемізувати, не зле було б, нмд, подати реальні посилання на статті інших літкритиків, рецензентів, чи просто тих, хто "мало не називає" тощо. Инакше, це відгонить полемікою з вигаданими й неіснуючими млинами чи паки донкіхотськими монстрами...
> Павліна Стопудів - головна героїня роману - журналістка з України, яка отримує запрошення працювати в Лондоні, а також знайти там своє давнє кохання в образі музиканта Джима. Можна припустити, що ...
2006.04.02 | Горицвіт
Тому
Олесь Бережний пише:> 1. Чому "нарешті"?
Бо досі мені не попадались такі на очі.
> 2. Чому воно видається Вам "негативним"?
Бо воно таким і є. Пише, що книжка слабенька.
> 3. Чому цей текст видається Вам "рецензією"?
Бо така була його назва в rss-стрічці, де я його побачив. І взагалі грань між відгуком, рецензією, репортажем, заміткою (і чим там ще) - тонка.
> 4. Насамкінець, певен, що Ви чудово знаєте про те, що в українській мові жіночі прізвища
Дякую. Думаю, ви чудово зрозуміли, що це описка.
Саму критику замітки (чи рецензії?) не коментую, бо вона (замітка) справді слабенька.
2006.04.02 | Стопудів
Тема алкоголя розкрита. (-)
2006.04.03 | Ivan66
Re: Тема алкоголя розкрита. (-)
...дешеве підліткове тусовочне чтиво... Про що тут говорити? Рєбйата, ну є ж у нас Андруховичі-Жадани-Капранови-Винничуки і маса інших набагато вправніших за істеричний пубертатний реалізм СП авторів... Давайте про них...2006.04.03 | Олесь Бережний
Ivan66, розкрию Вам одну таємницю
Після щонайпобіжнішого перегляду першого речення Вашого допису, у мене відразу склалося враження (можливо й помилкове, але яке вже є), що віртуальному Іванові-66 десь років 40, він має добру працю з порядною зарплатнею та ще й мабуть розлучений (або якимось иншим чином ображений на жіночу стать). До речі, до позавіртуального персонажу, під яким пише Іван66, це не має жодного стосунку, тож не шукайте в цьому нічого персонального.Знаєте чому я дійшов таких висновків? Ось чому:
1. Для Вас "дешеве", очевидно, означає погане. У той час, на відміну від Вас, для великої кількости українських читачів це є позитивним аспектом.
2. Вас, очевидно, цікавить більше старече чи підстаркувате, бо підліткове у Вас викликає зневагу.
3. Кабінетна атмосфера для Вас набагато природніша, ніж "тусовочна".
4. Із перерахованих вами чотирьох прізвищ немає жодного літератора жіночої статі. Утім, нмд, жінки в Україні пишуть, мабуть, і цікавіше і якісніше, ніж чоловіки.
Ivan66 пише:
> ...дешеве підліткове тусовочне чтиво... Про що тут говорити? Рєбйата, ну є ж у нас Андруховичі-Жадани-Капранови-Винничуки і маса інших набагато вправніших за істеричний пубертатний реалізм СП авторів... Давайте про них...
2006.04.04 | Ivan66
Re: Ivan66, розкрию Вам одну таємницю
>Моя доця саме захоплюється психологією, тому на ці штучки я не ображаюсь, звичайно.1) Великої вправності, щоб сприйняти число 66 за рік народження не потрібно - це універсальний, скажімо, "чатівський" прийом. А от думки про "номер поїзда" Вам не приходили на гадку?
2) Викликає зневагу підліткове через його засилля. Так я це для себе формулюю. І так вважаю. Синонімом моєму "підлітковому" в цьому випадку є "розважальний", "відпочинковий", "релаксаційний". Невже я не маю тут права на втому від перебору? Ви не бачите цього перебору, отже, Ви правіші за мене?
3)Є таке. Але іноді я й з хати вихожу.
4) Скажу Вам по секрету - всі мною перераховані автори читалися давненько. А от нині я в захваті від щойно прочитаної книжки "Мак червоний в росі" Марії Гримич. І ще я не люблю Любка Дереша, отже, я проти підліткового жанру. А ще я люблю Жадана, отже, повинен бути його ровесником...
Можу лиш підтвердити все сказане стосовно обох мною читаних книжечок Пиркало - сюди ж кладемо й "Зелену Маргариту"... Додам лиш те, що "підлітковий" стосується не так віку героїні чи авторки, як її очевидної для мене зацикленості на підлітковій субкультурності... Причому зацикленість ця справді якась лакована, показушна, пі-арна...Від таких штук віє невиправною інфантильністю (О! О! Знову я "старпьор"...), яка дійсно мене дратує... Дратує давно - ще з ранніх підліткових років...
2006.04.03 | Горицвіт
та ну, вже аж маса
Ivan66 пише:> ...дешеве підліткове тусовочне чтиво... Про що тут говорити? Рєбйата, ну є ж у нас Андруховичі-Жадани-Капранови-Винничуки і маса інших набагато вправніших
"Маса" і "набагато вправніших" - це перебільшення, мені здається.
Ivan66 пише:
> Давайте про них...
Давайте.
2006.04.04 | Ivan66
Re: та ну, вже аж маса
> "Маса" і "набагато вправніших" - це перебільшення, мені здається.
>
Тут я згоден - трішки захопився. Дійсно не "маса"... А от "набагато вправніших", здається, таки чимало. Для цього особливої майстерності й не треба, здається...
2006.04.04 | ziggy_freud
Re: якось визначайтесь, панове літературознавці
чи Пиркало істерична, чи аутична.одна пані безуспішно шука в неї коханнячко. А там, виявляється, тілько секс і алкоголь. Іншому пану вона недостатньо стара для літераторки.
Наведіть взірець не надто істеричної і не надто пубертатної. Додаткова умова: щоб вміла писати
2006.04.04 | Ivan66
Re: якось визначайтесь, панове літературознавці
ziggy_freud пише:>
> Наведіть взірець не надто істеричної і не надто пубертатної. Додаткова умова: щоб вміла писати
Вже писав сьогодні і з задоволенням повторю: Марина Гримич "Мак червоний в росі..."
2006.04.06 | Олесь Бережний
Намйьок пойняу!
Коротше, великий літературний водорозділ для Ivanа-66 проходить не через стать, а вік. Це вже прогрес, мабуть.Друже, прошу напишіть про "Мак червоний..." - може в окремій гільці, як буде ваша ласка. Я не читав, навіть і не чув, але вже цікаво.
Ivan66 пише:
> ziggy_freud пише:
> >
> > Наведіть взірець не надто істеричної і не надто пубертатної. Додаткова умова: щоб вміла писати
> Вже писав сьогодні і з задоволенням повторю: Марина Гримич "Мак червоний в росі..."
2006.04.06 | Ivan66
Re: Намйьок пойняу!
Олесь Бережний пише:> Коротше, великий літературний водорозділ для Ivanа-66 проходить не через стать, а вік. Це вже прогрес, мабуть.
>
> Через вік? О, Господи... Я бачу, Ви дійсно відмінно понімаєте намйокі, навіть ті, яких не було. А я особисто Вам ще потрібен для дискусії, чи вже досить створеного Вами мого віртуального образу?
2006.04.05 | Стопудів
Маргарита, можливо, й підліткове чтиве
Але Думай про червоне - це сповідь дорослої людини. Ви хоча б її читали?2006.04.05 | Ivan66
Re: Маргарита, можливо, й підліткове чтиве
Не те, що читав - я її навіть купив. Досі жалію про гроші... А пірати в чудовому підлітковому романі Стівенсона "Острів скарбів" теж ДОРОСЛІ персонажі. І що з того?2006.04.05 | Олесь Бережний
Поясніть будь ласка, чому "підліткове" мусить сприйматися
як негатив?Мені здається, що обкладинка як "Зеленої м.", так і "Не червоного..." чітко дає зрозуміти потенційному читачеві й покупцеві, що очікувати від цих двох книжок - там не буде ані тяжкої долі Миколи Джері, ані страждань Анни Карєніної...
2006.04.06 | Ivan66
Re: Поясніть будь ласка, чому "підліткове" мусить сприйматися
А Ви уважно читали мій попередній допис? Я чітко пояснив в якому саме сенсі я називаю "підліткове" негативом (і то лише для мене, без всіляких імперативних "мусить").2006.04.06 | Ivan66
Re: Поясніть будь ласка, чому "підліткове" мусить сприйматися
Олесь Бережний пише:> як негатив?
>
> Мені здається, що обкладинка як "Зеленої м.", так і "Не червоного..." чітко дає зрозуміти потенційному читачеві й покупцеві, що очікувати від цих двох книжок - там не буде ані тяжкої долі Миколи Джері, ані страждань Анни Карєніної...
От навіть самоцитонусь, бо Вам уже не дуже довіряю
"Викликає зневагу підліткове через його засилля. Так я це для себе формулюю. І так вважаю. Синонімом моєму "підлітковому" в цьому випадку є "розважальний", "відпочинковий", "релаксаційний". Невже я не маю тут права на втому від перебору? Ви не бачите цього перебору, отже, Ви правіші за мене?"