04/05/2006 | Sean

Музика більша за все на світі, бо вона початок
і завершення і все, що поміж, і все, що потім,
сподіваюся, теж,
бо після завершення обов’язково настане потім –
от побачите.

Музика – це те, як ми дихаємо, кохаємо, те,
як спимо, як танцюємо, як балансуємо на цій грані,
на цій натягнутій линві під куполом нашого мандрівного бездомного цирку.

Музика – це наші захриплі голоси,
наші ледь чутні шепотіння, це наші хорові співи,
це народні пісні, накопичені десь поміж серцем
і легенями, а потім викричані в ніч усією силою
крові, любові й горілки –
наші волання, воплі, себто крики в пустелі,
себто це безліч інструментів, але перш усього
це, скажімо, скрипка.
Музика – це Олег Скрипка, це ВВ.

Мені здається, останнє вимагає пояснень.
У мене їх трохи є.

ВВ – це Внутрішнє Військо (музики).
ВВ – це Висота Віддачі.
ВВ – це Весна Весни, весна у квадраті.
ВВ – це подвоєне V, тобто перемога здобута двічі –
раз і назавжди.
ВВ – це Велика Візія, це країна мрій, фантастичні човни
і музіка, це танці, це ВисокоВольтне життя, це Все, що Відлунює.

Я міг би годинами розповідати
про 80-ті, про 90-ті, про 20-ліття БуБаБу
і їхнє 20-ліття,
про те, як я з ними жив, а вони про це навіть і не здогадувались,
про їхні піратські касети, про палені диски,
про те, як у тому засраному совку, а потім у Кучманістані
ми знаходили собі друзів і подруг
тільки тому, що разом слухали їхню музику.
А потім ще ці так звані вечірки –
літо за літом, десяток літ суцільних вечірок –
і п’ята ранку, і прибережні кущі, і липень,
і хай несе мене ріка!

Але мені не відведено аж стільки часу
і я не можу торочити про все це годинами.
Тому з 88-го, коли вперше дізнався, що в клубі танці,
я стрибаю в листопад.

Я не мушу казати котрого року –
листопад у нас один.
І колір у нього жовто-гарячий.

Я бажаю всім вам хоч раз у житті таке пережити.

Ви стоїте на київських схилах,
з нічного неба сиплеться сніг.
Унизу під вами, навколо вас і над вами – мільйон
людей і всі вони жовто-гарячі.
Це єдино можливий спосіб не змерзнути
і не здатися – бути гарячим.
Отже, внизу під вами те, що зоветься Майдан,
ви вже зрозуміли.
А на сцені – ВВ і Скрипка, Скрипка й ВВ й рок-н-рол,
і народна музика,
і такого щастя ви не знали ніколи за всі попередні життя,
і ваша дочка цілується з вашим другом,
і коньяк, і чай, і Скрипка й ВВ й рок-н-рол,
і Скрипка в зимовій шапці з опущеними вухами
носиться сценою, обіцяє Весна прийде,
і два пальці, розгалужені знаком перемоги,
і ніяким танкам сюди не продертися, ніяким газам, спецназам –

це вони, ВВ і Скрипка, Скрипка й ВВ,
захищають вас і себе, а з вами і всю прокляту країну,
і всю прокляту Європу, і все на світі –
захищають стіною чесного, щільного, живого
звуку.

Слухайте цей звук, це життя, цю весну –
грає і співає ВВ і Скрипка, Скрипка й ВВ!

Юрій Андрухович, Берлін, 25.03. 2006.

Вірш надіслано з розсилки www.fdr.com.ua паном Ю.Зеленим (info@fdr.com.ua)