Український poetry-session у Варшаві: Жак Дерріда ні до чого?
04/16/2006 | EG
Український poetry-session у Варшаві: Жак Дерріда ні до чого?
7 квітня у варшавському арт-клубі „Raster” відбувся камерний вечір сучасної „актуальної” української поезії під дивакуватою назвою „Жак Дерріда. Кінцевої не буде”. Виступали двоє молодих українців з Харкова із не зовсім українськими іменами: Валерія Осипова та Олег Коцарев.
Виявилося, що назва вечора – механічна компіляція назв двох віршів Осипової й Коцарева. Ідеологічно-філософську компоненту, втілену в імені Дерріди, здається, цілком узяла на себе Валерія Осипова. Ця екстравагантна панянка з червоним волоссям і гламурним одягом виголосила цілу лекцію про те, що більш ніхто не заперечує літературні традиції та канони, однак, вони злилися з експериментаторством й авангардизмом, так що не лишилося ні традицій, ні авангарду, а також про те, що вона відмовляється від соціального ярлика „український поет”. Натомість, Олег Коцарев, веселий, високий і неголений патлатий брюнет-розгільдяй назвав себе „брудною твариною, котра буде апелювати виключно до емоцій”, не зробив жодної теоретичної заяви, лише сказав, що поетом в Україні бути добре, бо бачиш ціле суспільство трохи збоку.
Організатор вечора Анна Лазар із арт-журналу „Sekcja” примудрилась організувати ще й синхронний переклад поезій на польську мову. Тож та незначна частина публіки, що не розуміла українську, могла дещо втямити завдяки перекладачеві, який скромно назвався Сашком.
Обидва поети приємно вразили доброю дикцією, гучними голосами й виразними інтонаціями (до речі, суто східноукраїнськими, котрі, на відміну від галицьких, у варшавському арт-просторі почуєш вельми нечасто). Це робило-таки акцію більш схожою на session, ніж на проповідь чи доповідь.
Вірші Олега Коцарева виявились емоційними, з тотальною, але неїдкою іронією. Часто він ритмізовано розповідає про який-небудь парадоксальний або смішний, або просто несподіваний випадок, наприклад, про божевільного гончаря, котрий намагається влаштувати статевий акт із полицею в поїзді, або про шкільного друга, номер якого ніяк не вдається знайти у телефонному довіднику. Проте і в найбанальніших сюжетних колізіях він знаходить вихід на рівень доволі драйвових метафор, символів і міфологізацій:
...Навіть гроші, ці підводні коники,
Мало що збуджували:
В цьому легко було переконатися,
Коли зайти у будь-який офіс,
І як послухати половину телефонної розмови,
Сумніви зникали:
Другої половини немає..
... Так і впізнаєш ідеальне суспільство
Чи бодай ідеальний квартал:
Зверху музика,
Знизу крихти,
Хтось в’яже вузли з дівчачих шнурків,
А з далекої кухні на шостому поверсі
Падає пляшка шампанського,
Падає,
Падає –
Й не розбивається.
... Я тут
І я завтра теж буду тут
Зранку
На цьому ж місці напишу тобі есемеску що ти найкраща
А тітка з рожевими буквами на спині
Відрестврує на будинку амура.
... нічого не треба
усе є
ми вигинаємось разом
із якимось румунським словом
десь там
море грає у кості
а я кожнем пальцем по черзі
торкаюсь твоєї спини.
... Поглянь на СБУ
Вечірнє й млосне:
Всі фіранки жовті
А одна –
Зелена.
Валерія Осипова читала вірші, розташовані поміж двох полюсів: привабливої божевільної похмурості та скептичних веселощів. Дуже багато уваги вона приділяє мовним іграм та різним цитатам, як і годиться адептові постмодерних теорій. А раптом може розписати на кілька хвилин те, як шиншилла, що живе в неї вдома в Україні, жує якусь траву і дивиться на дощ за вікном. Отже, гра, смуток, масова культура і скепсис:
...Я втікаю від майбутнього в минуле,
Наче в плеєрі автореверс тисну,
Де ліпила мармурову мрію,
Що в майбутньому розсиплеться, як попіл.
Крадькома у простір acid-джазу
Вулицею мертвих сповідань.
Просто Парки з нами прикололись –
Макраме плетуть з ниток життя.
– Ти хто?
Я навіяна ним тобі параноя.
А це навіяна ним тобі істерія.
Дуже приємно.
А ти, мабуть, його жертва?
Мабуть, що так.
Ну то ходімо до нього і вб’ємо його усі разом...
... “Моя любов чолом сягала неба,”
А космонавтом ти не став…
... закомплексоване спресоване зіпсоване
нехрещене намащене розбещене
зманіжене розніжене принижене
написане насипане непасене...
... Цей прикол хрусткіший від “Хрум–хруму”,
Від “Плям-пляму” і від “Ням-ням-ням”.
Тьоті Асі з “Асом” лізуть в душу.
Хай помиють – може, стане легше,
Може верну ще у простір техногену
З перехрестя двох розділених життів...
Усе закінчилося запитаннями-відповідями, а Олег Коцарев ще продав свою книжку „Коротке і довге”. Митці обіцяли тримати зв’язок.
Катерина Лисанчук
EG
7 квітня у варшавському арт-клубі „Raster” відбувся камерний вечір сучасної „актуальної” української поезії під дивакуватою назвою „Жак Дерріда. Кінцевої не буде”. Виступали двоє молодих українців з Харкова із не зовсім українськими іменами: Валерія Осипова та Олег Коцарев.
Виявилося, що назва вечора – механічна компіляція назв двох віршів Осипової й Коцарева. Ідеологічно-філософську компоненту, втілену в імені Дерріди, здається, цілком узяла на себе Валерія Осипова. Ця екстравагантна панянка з червоним волоссям і гламурним одягом виголосила цілу лекцію про те, що більш ніхто не заперечує літературні традиції та канони, однак, вони злилися з експериментаторством й авангардизмом, так що не лишилося ні традицій, ні авангарду, а також про те, що вона відмовляється від соціального ярлика „український поет”. Натомість, Олег Коцарев, веселий, високий і неголений патлатий брюнет-розгільдяй назвав себе „брудною твариною, котра буде апелювати виключно до емоцій”, не зробив жодної теоретичної заяви, лише сказав, що поетом в Україні бути добре, бо бачиш ціле суспільство трохи збоку.
Організатор вечора Анна Лазар із арт-журналу „Sekcja” примудрилась організувати ще й синхронний переклад поезій на польську мову. Тож та незначна частина публіки, що не розуміла українську, могла дещо втямити завдяки перекладачеві, який скромно назвався Сашком.
Обидва поети приємно вразили доброю дикцією, гучними голосами й виразними інтонаціями (до речі, суто східноукраїнськими, котрі, на відміну від галицьких, у варшавському арт-просторі почуєш вельми нечасто). Це робило-таки акцію більш схожою на session, ніж на проповідь чи доповідь.
Вірші Олега Коцарева виявились емоційними, з тотальною, але неїдкою іронією. Часто він ритмізовано розповідає про який-небудь парадоксальний або смішний, або просто несподіваний випадок, наприклад, про божевільного гончаря, котрий намагається влаштувати статевий акт із полицею в поїзді, або про шкільного друга, номер якого ніяк не вдається знайти у телефонному довіднику. Проте і в найбанальніших сюжетних колізіях він знаходить вихід на рівень доволі драйвових метафор, символів і міфологізацій:
...Навіть гроші, ці підводні коники,
Мало що збуджували:
В цьому легко було переконатися,
Коли зайти у будь-який офіс,
І як послухати половину телефонної розмови,
Сумніви зникали:
Другої половини немає..
... Так і впізнаєш ідеальне суспільство
Чи бодай ідеальний квартал:
Зверху музика,
Знизу крихти,
Хтось в’яже вузли з дівчачих шнурків,
А з далекої кухні на шостому поверсі
Падає пляшка шампанського,
Падає,
Падає –
Й не розбивається.
... Я тут
І я завтра теж буду тут
Зранку
На цьому ж місці напишу тобі есемеску що ти найкраща
А тітка з рожевими буквами на спині
Відрестврує на будинку амура.
... нічого не треба
усе є
ми вигинаємось разом
із якимось румунським словом
десь там
море грає у кості
а я кожнем пальцем по черзі
торкаюсь твоєї спини.
... Поглянь на СБУ
Вечірнє й млосне:
Всі фіранки жовті
А одна –
Зелена.
Валерія Осипова читала вірші, розташовані поміж двох полюсів: привабливої божевільної похмурості та скептичних веселощів. Дуже багато уваги вона приділяє мовним іграм та різним цитатам, як і годиться адептові постмодерних теорій. А раптом може розписати на кілька хвилин те, як шиншилла, що живе в неї вдома в Україні, жує якусь траву і дивиться на дощ за вікном. Отже, гра, смуток, масова культура і скепсис:
...Я втікаю від майбутнього в минуле,
Наче в плеєрі автореверс тисну,
Де ліпила мармурову мрію,
Що в майбутньому розсиплеться, як попіл.
Крадькома у простір acid-джазу
Вулицею мертвих сповідань.
Просто Парки з нами прикололись –
Макраме плетуть з ниток життя.
– Ти хто?
Я навіяна ним тобі параноя.
А це навіяна ним тобі істерія.
Дуже приємно.
А ти, мабуть, його жертва?
Мабуть, що так.
Ну то ходімо до нього і вб’ємо його усі разом...
... “Моя любов чолом сягала неба,”
А космонавтом ти не став…
... закомплексоване спресоване зіпсоване
нехрещене намащене розбещене
зманіжене розніжене принижене
написане насипане непасене...
... Цей прикол хрусткіший від “Хрум–хруму”,
Від “Плям-пляму” і від “Ням-ням-ням”.
Тьоті Асі з “Асом” лізуть в душу.
Хай помиють – може, стане легше,
Може верну ще у простір техногену
З перехрестя двох розділених життів...
Усе закінчилося запитаннями-відповідями, а Олег Коцарев ще продав свою книжку „Коротке і довге”. Митці обіцяли тримати зв’язок.
Катерина Лисанчук
EG