нарешті: 2 дослідження статевого життя Гоголя (Четвер 22-23)
04/18/2006 | ziggy_freud
а також його героїв.
перше з них, відверто стьобне, але з дотриманням догм ортодоксального психоаналізу. Лакан був би плакаль. Належить київському аффтару на ім*я Віктор Пушкар. Скоріш за все, той самий, що останнім часом пише статті на Майдан. Мені ця штука падала в мильницю від спільних знайомих ще пару років тому; моя тоді плакаль. Трохи здивувався, побачивши її в Четверзі.
Друге належить Юрію Покальчуку. Там наче не стільки про секс, скільки про паралелі між Гоголем і Борхесом. Цікаво написано. Але з психологічної точки зору п.Покальчук помиляється, характеризуючи Гоголя як асексуального автора. В його творах є трагічне кохання, іноді з присмаком некрофілії і фетишизму, про що пише п.Пушкар. Є відьми, є прості хатні господині або чесні давалки.
А що літератор був неодружений, гіпотетично - міг бути навіть незайманий, навряд означає, що Гоголь був асексуалом. Як в математиці є число нуль, так в сексі є трохи еротизована бездіяльність. Коли людина нездатна реалізувати свій сексуальний сценарій. Бо надто оплутана батьківськими заборонами, втомилась на роботі, чи щойно перенапружилась з іншим партнером
Людина з нульовим лібідо нездатна чогось досягти в мистецтві.
Тим більш дивно, враховуючи, що Покальчук взагалі класно і переконливо пише еротичні сцени...
перефразуючи епіграф до нумеру 22:
якщо Четвер - це літературний часопис, то я - старий ziggy_freud.
насправді це часопис сексопатології унд психоаналізу
перше з них, відверто стьобне, але з дотриманням догм ортодоксального психоаналізу. Лакан був би плакаль. Належить київському аффтару на ім*я Віктор Пушкар. Скоріш за все, той самий, що останнім часом пише статті на Майдан. Мені ця штука падала в мильницю від спільних знайомих ще пару років тому; моя тоді плакаль. Трохи здивувався, побачивши її в Четверзі.
Друге належить Юрію Покальчуку. Там наче не стільки про секс, скільки про паралелі між Гоголем і Борхесом. Цікаво написано. Але з психологічної точки зору п.Покальчук помиляється, характеризуючи Гоголя як асексуального автора. В його творах є трагічне кохання, іноді з присмаком некрофілії і фетишизму, про що пише п.Пушкар. Є відьми, є прості хатні господині або чесні давалки.
А що літератор був неодружений, гіпотетично - міг бути навіть незайманий, навряд означає, що Гоголь був асексуалом. Як в математиці є число нуль, так в сексі є трохи еротизована бездіяльність. Коли людина нездатна реалізувати свій сексуальний сценарій. Бо надто оплутана батьківськими заборонами, втомилась на роботі, чи щойно перенапружилась з іншим партнером
Людина з нульовим лібідо нездатна чогось досягти в мистецтві.Тим більш дивно, враховуючи, що Покальчук взагалі класно і переконливо пише еротичні сцени...
перефразуючи епіграф до нумеру 22:
якщо Четвер - це літературний часопис, то я - старий ziggy_freud.
насправді це часопис сексопатології унд психоаналізу
Відповіді
2006.04.18 | Пані
А електорнна версія статті є? (-)
2006.04.19 | ziggy freud
Некрофіл Микола Гоголь
http://www.ii.lviv.ua/chetver/22/15.htmце інший фрагмент. Без згадки Гоголя і наче більш хвілософський, написаний під явним впливом цитованого аффтаром Богдана-Зіновія Безбашти.
Реально цікаві спами з аттачами я солю на CD-R.
а оце те, що падало в мильницю.
______________________________
Некрофіл Микола Гоголь
Віктор В. Пушкар
Чи був Микола Гоголь некрофілом? "Як можна ставити подібне питання щодо нашого найвидатнішого літератора, нашого духовного батька, нашого світоча! Заглохни, мерзотнику, бо таких наваляємо!", - заволають традиціоналісти. "Дивлячись що ми розуміємо під некрофілією. Різниця між перверзією та збоченням досить ефемерна." - обов'язково уточнять вірні послідовники психоаналізу Зігмунда Фройда. "Якщо й був? Та які ж він книги писав! Різниця між збоченням примітивного хлопа і успішно сублімованою перверзією творчої людини ефемерна рівно настільки, наскільки ефемерна межа між банальним поп-продуктом та мистецтвом його художнього переосмислення. Або між пара-, мега- та мета-рагульством. Чи можна хоч трохи наблизитись до відчуттів і емоцій героїв твору, якщо абстрагуватись від їх сексуального забарвлення? І чи може автор переконливо зобразити сексуальність, далеку від його власних бажань та досвіду?", - питає і одночасно стверджує в своєму скандальному романі Панас Пузина.
Ми свідомо опустимо основний сюжет твору, що пов'язаний із життям самого письменника та сучасними йому історичними подіями, і з певними скороченнями наведемо лише найбільш характерні міркування Пузини стосовно героїв Гоголя. Редакція і редукція походять від того самого латинського кореня. Так, скорочення, зведення до меншого. Сподіваюсь, ви вже читали роман повністю. Ремікси і сампли з сюжетів класика утворюють у ньому своєрідний паралельний шар змісту. А тонкий психологізм нашого сучасника просто вражає. Він ризикував, ставлячи своє ім'я поряд із славнозвісним співвітчизником, вступаючи тим самим у певне змагання із великою тінню. Але, як казала государиня імператриця, переможців не судять...
...Ніч перед Різдвом. На прохання нареченої коваль Вакула сідлає випадково впійманого дідька і відправляється за цісарськими черевичками, котрі в першу чергу символізують наявність у жінок пенісу. Так, це коштовність, предмет престижу й матеріяльного статку. Але одночасно втілення влади і чоловічої гідності. Згадаймо вирахований нами раніше сумнівний логічний ряд фетишистів і поміняємо знаки на зворотні. "Жінка має пеніс (або річ, котра її замінює) - її не покарано кастрацією - мене теж не покарають за зв'язок із нею". Пузина посилається на начебто особисто бачений ним оригінальний манускрипт, в якому Єкатерина приймає козаків у шубі на голе тіло, а перед роздачею подарунків трохи шмагає їх налигачем. Ставному привабливому Вакулі дістається найбільше. Та молодець-коваль ладен потерпати. Бо знає, чого саме хоче від Хазяйки. І, з рештою, це лише гра...
Цензор доброзичливо, навіть поблажливо ставився до малоросійського літератора, але запропонував дещо пом'якшити відверту сцену. Проте в будь-якому разі, символічний дозвіл на акт шлюбу Вакулою отримано. Також символічно, що статеве життя чоловіків старшої генерації у повісті менш регламентовано. Чи лишиться сенс сюжетної лінії, коли коханці Солохи матимуть перед кожним візитом до неї літати нечистою силою в Санкт-Петербург за височайшим благословєнієм? За відсутності формальних ознак конфлікту генерацій, ми бачимо їхні ментальності суттєво різними. У діях старших персонажів простежується явна прихильність до влади братів - Анархії, котрій відповідає бурхливе інтимне жіття, навіть проміскуітет. Це чоловіки, статевий досвід яких побудовано на індивідуальній свободі у поєднанні із дефіцитом доступних жінок. Вакула підкоряється Порядку - владі батька, уособленій імператрицею, статеві атрибути якої за допомогою фалічної символіки змінено на протилежні. Він - поневолений, а тому - примусово моногамний.
Після цієї пригоди коваль з дружиної отримають вуличне прізвище Черевики. Їхній син Акакій Черевиченко запишеться більш звичним для російського вуха "Башмачкін" і поїде служити в Санкт-Петербург, куди дістанеться дещо більш прозаїчним засобом. Частину шляху возом, решту - пішки. Але до своєї наглої смерті від сухот встигне породити ще одного Акакія - майбутнього віртуального викрадача шинелей...
______________________
23 число, де надрукована стаття Покальчука, в сітці наче поки не лежить; воно надто свіже для того. Але... ми часто судимо про суворі сексуальні звичаї 19го сторіччя трохи поверхнево, оскільки писати "про ето" саме тоді вважалось поганим тоном. Природу ж не обдуриш.
2006.04.27 | KillaBee
Re: нарешті: 2 дослідження статевого життя Гоголя (Четвер 22-23)
Та ж не знаю, з яких таких фігов Гоголя називати асексуальним, він був просто несексуальнимА заважали йому не батьківскі заборони чи соціальний тиск, а параноя, яка дуже прогресувала й загнала його, зрештою, до гроба. Факт, здається, відомий.
2006.04.27 | ziggy_freud
Re: паранойя?
KillaBee пише:> Гоголь не був байдёжим до жінок, а на одній навіть хотів одружитися, проте їй не здалося, шо це дуже кльова думка, тож дітей у спадок людству Микола Васильович не лишив.
Колись читав його листи до тої пані. Цілком припускаю, що аффтар їй просто не подобався як чоловік. Або свідомо писав таке, що викликало в неї спротив.
Іван Фёдоровіч Шпонька і єго тётушка. Це історія людини, яку він гарно знав. або самого Гоголя
> А заважали йому не батьківскі заборони чи соціальний тиск, а параноя, яка дуже прогресувала й загнала його, зрештою, до гроба. Факт, здається, відомий.
Людина може прожити 70 років з акцентуаціями, які тільки на 71му остаточно перейдуть у стадію хвороби. А може й не перейдуть. Свої кращі речі Гоголь писав, будучи лише акцентуйованим.
Паранойю не вірус розносить. Це частково генетика, частково провокуючі її чинники.