06/08/2006 | Котияблуко

Наприкінці минулого тижня в Українському домі проходив Дитячий книжковий ярмарок.
У ярмарку брали участь більше десятка видавництв дитячої літератури і не тільки, а також журнали „Малятко”, „Соняшник”, „Пізнайко” та інші, а також книжковий супермаркет ”КС”.

По центру залу розташувалось видавництво ”АБАБАГАЛАМАГА”. Книжки, ілюстровані Сергієм Єрком та Софією Усс. Поруч на стіні кожен міг подивитися виставку оригіналів надзвичайно красивих ілюстрацій Сергія Єрка та Софії Усс, писаних олією, гуашшю та темперою. Невтомний Іван Малкович не полишав виставкового намету свого видавництва всі три дні, які тривав ярмарок, надписуючи побажання від видавця всім охочим на книжках „АБАБИГАЛАМАГИ”.

Для найменших майже кожне видавництво представило велику кількість українських казок та дошкільної навчальної літератури, дитячих енциклопедій. Серед видавництв, що випускають літературу для більш старших вікових категорій, поряд з „Абабоюгаламагою”, що представляла переклад „Гаррі Понтера”, хочеться особливо відмітити видавництво „Зелений пес”. Великий перелік дитячої фантастики поруч з дотепними дражнилками, з обов’язковою позначкою „для тих, хто не любить читати”, що як ви розумієте, обов’язково спонукатиме до читання. Щодня видавництвом ”Зелений пес” проводилась автографсесія авторів, з якими співпрацює видання.

Дуже привабливою виглядала друкована продукція „Видавництва Старого Лева”. Головним чином це були переклади на українську популярних європейських дитячих книжок. Три томи „Країни Мумі-тролів”, до яких увійшли всі дев’ять повістей знаменитої шведської казкарки Туве Янсон. А також антологія львівської літературної казки, що об’єднала і класиків, і сучасних авторів – „Казки Старого Лева”. Невдовзі готуються до друку цим видавництвом „Київські казки”.

Певним патріотизмом пройнята дитяча література від ПВП „Задруга”. Це і поезії, і історичні казки, представлені цим видавництвом.

Нещодавно завітавши на книжковий ринок на Петрівці, я зазирнула до контейнерів букіністів, що розташувалися поряд. Повешталась рядами, купила собі „Історію західноєвропейського театру”, як пізніше з’ясувалося поганеньке московське видання, яке можна було б і не брати. Увагу привернули жінки, що копирсались в коробках з дитячою літературою. Перегортуючи численні палітурки, вони з самого дна коробок витягали книжечки, міцно притискали їх до себе, як найдорожчий скарб, щоб бува не перехопили з під носа. Цим скарбом виявилися пошарпані, чорно-білої поліграфії, українські переклади „Чудесної мандрівки Нільса” Сельми Лагерлеф, „Пригод Цибуліно” Джанні Родарі, „Мауглі” Редьяра Кіплінга. Книжки, видані ще за радянських часів та часів перебудови, видавництвом „Веселка”. На пропозицію продавця, взяти більш новіше і яскравіше видання, мами відповідали:
-Мені, будь ласка, таку саму, але українською.
Отже, якість перевірена часом – видавництво „Веселка”, що не перший десяток років в царині дитячого книговидання. На ярмарку „Веселка” представляла українські переклади західноєвропейських казок, російських письменників, твори Всеволода Нестайка, а також зворушливі дитячі оповідання Наталі Забіли.
Після того, як стикнешся з друкованою продукцією видавництва „Махаон”, починаєш звертати увагу не лише на якісну поліграфію, але, що найголовніше, на якість літератури, що випускається для дітей. Яскравість книжок цього видавництва не може замінити низьку якість текстів, перекладів українською мовою, відсутність орфоепічної культури мови, що особливо має бути притаманна дитячим виданням.

Крім видавництв дитячої літератури на ярмарку були присутні видавництва „Кальварія”, „Фоліо” та інші.
„Фоліо” представило Жадана, Роздобудьмо та іншу сучасну українську прозу.
У „Кальварії” неабиякою популярністю користувався український переклад „Маленького принца” Антуана де Сент-Екзюпері, з славетними авторськими акварелями, відтвореними з першого американського видання цього твору, де не втрачено жоден мазок пензля Екзюпері. Поки я у „Кальварії” купувала Валерія Шевчука, на очах забрали останній примірник „Маленького принца”. Довелося наступного дня прибігати за трофеєм, попередньо отримавши від продавчині запевнення, що „Маленький принц” буде ще.

В день закриття ярмарку, що припав на вихідний, у центрі зали організаторами було влаштовано ігровий майданчик зі столиками для малювання та картонною фортецею. Цей острівець миттєво вщент заповнився дітлашнею, що бігали між миловидними картонними гномами від журналу „Маленька фея і сім гномів”. Це значно полегшило батькам пересування між натовпами, що юрбилися біля стендів видавництв.
Також в цей день пройшла презентація книги Джеремі Стронга „Мій тато і зелений алігатор”, а також аудіокниги Астрід Ліндгрен „Пеппі Довгапанчоха” від „Видавництва Старого Лева”.

Висновки, що можна зробити по закриттю ярмарку – попит на дитячу українську книгу неабиякий. І не лише видану в Україні, а саме українською мовою. У цьому зв’язку дивують деякі вітчизняні видавництва, що випускають дитячу літературу переважно російською мовою. І це на тлі шаленої кількості дитячих книжок, імпортованих з Росії. Дуже шкода, що в книгарнях не знайдеш книжок, наприклад, таких видавництв, як „Зелений пес” і „Видавництво Старого Лева”, окрім „Наукової думки”, де можна знайти один том „Країни Муммі-тролів”.
Для найменших читачів є попит на сучасні віршики, оповідання для дітей, а не лише на українські казки, яких вже достатньо на вітчизняному книжковому ринку. Хотілося б збільшити кількість української аудіокниги. Знаю лише дві – „Улюблені вірші” „Абабигаламаги” та „Пеппі” „Видавництва Старого Лева”.
Для дітей молодшого шкільного віку перелік книжок українською мовою вже на порядок є меншим, ніж для дошкільнят. Лише можна виокремити видавництво „Зелений пес”, книжки якого зорієнтовані саме на цю вікову категорію. Не вистачає цікавої сучасної художньої літератури для школярів, якісних перекладів Льюіса Креола, Астрід Ліндгрен та інших авторів, чиї твори вже стали шедеврами світової дитячої літератури. Наприклад, зворушлива і сумна повість Астрід Ліндгрен „Брати Лев’яче серце”, що викликала в свій час багато суперечок та критики на адресу авторки, українською напевне ще не перекладалася. І таких творів, що чекають на переклад, ще безліч. Ті ж чудові книжки російських дитячих письменників Волкова і Носова.
І ось „Тореадорів з Васюківки” і „Гаррі Понтера” вже прочитано, а до Юрія Андруховича, Валерія Шевчука, Сергія Жадана, Оксани Забужко, та й Олеся Подерв’янського і Ірени Карпи ще років сім – десять. Це шалений віковий проміжок, що взагалі не заповнений продукцією українського книговидавництва.
То ж наснаги і творчого потенціалу нашим книговидавцям та літераторам і щоб менше можна було чути на книжкових ярмарках подібних діалогів:
-Ось візьміть, чудова дитяча енциклопедія.
-Мені, будь ласка, таку саму, але УКРАЇНСЬКОЮ.