Про воронів не зовсiм так. Першого - Карлушу років 10-12 тому подарував колишнiй директор київського зоопарку директору фірми "Крона" офіс котрої знаходиться напроти вольєрів з воронами. Тоді вольєрів ще не було і Карлуша самотньо стрибав у дворі з машини на машину виколупуючи величезним дзьобом всі можливі гумові ущільнювачі з машин гостей та клієнтів фірми. Аби Карлуша не звалив, до його ніг спеціально для цього виготовленим шкіряним кріпленням було прилаштовано досить довгу (метрів 10) мотузку, на іншому (від Карлуші)кінці котрої була прив"язана дрина. Це дозволяло Карлуші порядкувати у всьому дворі, але не залишало шансів на звал. Іноді після Карлушиних маневрів мотузка опинялась під колесами машини та намотувалась на колесо коли машина починала рухатись. Карлуша влаштовував гвалт, з офіса вистрибувала купа співробітників, у власника авто - передінфарктний стан.
Потім побудували вольєр і Карлуша отримав власну житлову площу в центрі міста. Розважався тим, що хапав цікавих за пальці, крав та ховав шахові фігурки, з лавочки розташованої біля вольєра. Ховав якісно, яле в одне й те саме місце, на чому й погорів .
Інших двох воронів бачила, але їх історій не знаю
2006.09.28 | Мінор
Ще про Китаєве
Тільки малоосвічені москалі можуть не знати, що слов‘янське слово «китай» означає внутрішня фортеця. Саме тому натільну сорочку козаки звали «китайкою». Саме тому у всіх городах руських є або був «Китай-город» - тобто укріплення. Причому не залежить, місто знаходиться на теперішній території РФ, чи в Україні.
«Китаєве» - це назва урочища походить від «Китай-городу», тобто фортеці, яка обороняла Південний шлях на Київ понад Дніпром. Достеменно відомо, що укріплення «круглої гори» вінчала фортеця у 9-10 сторіччях. Однак після захоплення Києва Андрієм Боголюбським фортецю він зруйнував, а землі довколишні віддав монастиреві. Саме тому перед круглою горою ще недавно стояла чавунна табличка «Пам‘ятник археології 10 сторіччя «Китай-город». Але місцевий алканавт Васько з Мишоловки поцупив важкий чавун і здав його Петру, за що отримав майже 100 грн. і кілька днів не просихаючи пив.
Ще до руської фортеці на довколишніх горах, де тепер починається голосіївський ліс, існувало древнє скіфське поселення. Серед лісу стовбичать два скіфських могильники, перериті по піщинці чорними і білими археологами ще за часів СРСР.
Саме в ті, дохристиянські час на круглій горі було капище, а біля нього в горі печери. Напевне саме цей факт спонукав православних монахів копати свої печери у тому самому місці для свого духовного подвигу.
Пізніше у 17 сторіччі сюди прийшов ще молодий монах Досифей, який викопавши підземну келію, багато десятків років прожив у ній не використовуючи навіть вогню свічок. За легендою його захищала молитва та щира віра у Бога. А коли Досифей помер, то заповів братії не обмивати його тіло, бо він вже готовий до суду Божого. Брати-монахи не послухалися, розділи тіло і вражені побачили, що понад 40 років у чоловічому монастирі поруч жила жінка! Її поховано біля стіни церкви тут у Китаєво.
Розповідають, як до Досифія на прощу приїхала цариця Єлизавета з Москви. Сповідавшись залишила біля печери «кубишку» з золотом. Досифей не взяв ні монети і віддав гроші селянину з села Пирогів, на які там і було зведено церкву.
У 19 сторіччі у Китаєвському монастирі поселився блаженний. Слава про його передбачення дійшла до Москви. Саме до нього приїхав Олександр-освободитель, але блаженний не захотів говорити, а впав на мурашник і лежав, як труп нерухомо. Про цей випадок згадали через півроку, коли царя в клоччя рознесли бомбісти-народовольці.
Трохи далі за Китаєво у глиб лісу є Самбірки. Рівне плато оточене глибоченними ярами та озерами. За легендами саме на ньому була зведена перша церква на Русі батьком гунського царя Атілли на честь народження в нього сина. Однак залишків дерев‘яної споруди так і не знайшли по сей день.
Відповіді
2006.09.28 | троль ©
Re: Цікавий Київ(л)
Про воронів не зовсiм так. Першого - Карлушу років 10-12 тому подарував колишнiй директор київського зоопарку директору фірми "Крона" офіс котрої знаходиться напроти вольєрів з воронами. Тоді вольєрів ще не було і Карлуша самотньо стрибав у дворі з машини на машину виколупуючи величезним дзьобом всі можливі гумові ущільнювачі з машин гостей та клієнтів фірми. Аби Карлуша не звалив, до його ніг спеціально для цього виготовленим шкіряним кріпленням було прилаштовано досить довгу (метрів 10) мотузку, на іншому (від Карлуші)кінці котрої була прив"язана дрина. Це дозволяло Карлуші порядкувати у всьому дворі, але не залишало шансів на звал. Іноді після Карлушиних маневрів мотузка опинялась під колесами машини та намотувалась на колесо коли машина починала рухатись. Карлуша влаштовував гвалт, з офіса вистрибувала купа співробітників, у власника авто - передінфарктний стан.Потім побудували вольєр і Карлуша отримав власну житлову площу в центрі міста. Розважався тим, що хапав цікавих за пальці, крав та ховав шахові фігурки, з лавочки розташованої біля вольєра. Ховав якісно, яле в одне й те саме місце, на чому й погорів
Інших двох воронів бачила, але їх історій не знаю
2006.09.28 | Мінор
Ще про Китаєве
Тільки малоосвічені москалі можуть не знати, що слов‘янське слово «китай» означає внутрішня фортеця. Саме тому натільну сорочку козаки звали «китайкою». Саме тому у всіх городах руських є або був «Китай-город» - тобто укріплення. Причому не залежить, місто знаходиться на теперішній території РФ, чи в Україні.«Китаєве» - це назва урочища походить від «Китай-городу», тобто фортеці, яка обороняла Південний шлях на Київ понад Дніпром. Достеменно відомо, що укріплення «круглої гори» вінчала фортеця у 9-10 сторіччях. Однак після захоплення Києва Андрієм Боголюбським фортецю він зруйнував, а землі довколишні віддав монастиреві. Саме тому перед круглою горою ще недавно стояла чавунна табличка «Пам‘ятник археології 10 сторіччя «Китай-город». Але місцевий алканавт Васько з Мишоловки поцупив важкий чавун і здав його Петру, за що отримав майже 100 грн. і кілька днів не просихаючи пив.
Ще до руської фортеці на довколишніх горах, де тепер починається голосіївський ліс, існувало древнє скіфське поселення. Серед лісу стовбичать два скіфських могильники, перериті по піщинці чорними і білими археологами ще за часів СРСР.
Саме в ті, дохристиянські час на круглій горі було капище, а біля нього в горі печери. Напевне саме цей факт спонукав православних монахів копати свої печери у тому самому місці для свого духовного подвигу.
Пізніше у 17 сторіччі сюди прийшов ще молодий монах Досифей, який викопавши підземну келію, багато десятків років прожив у ній не використовуючи навіть вогню свічок. За легендою його захищала молитва та щира віра у Бога. А коли Досифей помер, то заповів братії не обмивати його тіло, бо він вже готовий до суду Божого. Брати-монахи не послухалися, розділи тіло і вражені побачили, що понад 40 років у чоловічому монастирі поруч жила жінка! Її поховано біля стіни церкви тут у Китаєво.
Розповідають, як до Досифія на прощу приїхала цариця Єлизавета з Москви. Сповідавшись залишила біля печери «кубишку» з золотом. Досифей не взяв ні монети і віддав гроші селянину з села Пирогів, на які там і було зведено церкву.
У 19 сторіччі у Китаєвському монастирі поселився блаженний. Слава про його передбачення дійшла до Москви. Саме до нього приїхав Олександр-освободитель, але блаженний не захотів говорити, а впав на мурашник і лежав, як труп нерухомо. Про цей випадок згадали через півроку, коли царя в клоччя рознесли бомбісти-народовольці.
Трохи далі за Китаєво у глиб лісу є Самбірки. Рівне плато оточене глибоченними ярами та озерами. За легендами саме на ньому була зведена перша церква на Русі батьком гунського царя Атілли на честь народження в нього сина. Однак залишків дерев‘яної споруди так і не знайшли по сей день.