09/30/2006 | Кость Москалець

1. Як би Ви могли прокоментувати оце з Енциклопедії Української Літератури:

“Москалець Кость
(нар. 1963 р.). Поет, прозаїк, критик. Живе на Чернігівщині. Був одним із засновників естетико-філософської робітні “ДАК”. Автор поетичних збірок “Думи” (1989), “Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима)” (1994), “Людина на крижині. Літературна критика та есеїстика” (1999). Лауреат фестивалю “Червона рута-89” у номінації авторської пісні. Лауреат премії журналу “Сучасність” (1994) за прозовий твір “Досвід коронації”. У поетичній творчості Москальця воліє себе синтез війонівської балади з ностальгією за повнотою буття. У прозі видається більш винахідливим і навіть майстерним (поезіям притаманна деяка “розхристаність” у “речовині”). Автор “супергіта” “Вона”, який, щоправда, супергітом став завдяки зусиллям рок-групи “Плач Єремії” та особисто Тараса Чубая. Останньому, як правило, тінейджери і приписують авторство “Її ”.

Це приватна думка Володимира Єшкілева, упорядника енциклопедії, на яку ви покладаєтесь. Є значно глибші, об’єктивніші і, у кожному разі, доброзичливіші оцінки моєї творчості. До того ж, ця інформація дуже неповна і застаріша – в ній нема жодної згадки про 5 іншомовних книхок, окрім премії журналу “Сучасність” я є лавреатом премії О. Білецького, В.Стуса, В.Свідзинського, М.Коцюбинського, Г.Сковороди і т.д.
Щодо пісні “Вона”, то пару років тому я сам співав її зі сцени, потім цим займався Віктор Морозов, а Чубай завершив розпочати нами.

2. Чия “Вона” подобається більше: своя, Морозова або Чубая?.
Я можу сказати, чия версія подобається мені найменше: моя власна.

3. Диск Морозова на Ваші слова вийшов просто супер. Чи не планується ще щось?
Дякую на доброму слові. Зараз ми з Віктором Морозовим готуємо альбом “Армія Світла”.

4. На Ваш смак:
- 3 найкращі українські поети
- 3 найкращі українські прозаїки
Візьмем період 2 половина 20 століття і понині.
Особисто для мене найкращими поетами цього періону є Микола Вінграновський, Грицько Чубай і Василь Герасимьюк. Це ті поети, які були зі мною все свідоме читацьке життя і в яких я жодного разу не розчарувався. З прозаїками справа складніша…Фактично, ми ще не маємо доброї української прози, а з того, що маємо, мені дуже подобаються твори Григора Тютюнника, Оксани Забужко і молодої, але фантастично обдарованої Тані Малярчук.

5. Співпраця з Чубаєм обмежилася однією піснею?
Чому ж, він виконує і інші пісні на мої слова, але, на відміну від “Воної”, пише до них свою музику. Зовсім нещодавно він розпочав роботу над нашою новою піснею “Золота трава”. Я не в захваті від таких його пісень на пої слова як “Зірка на ім’я Марія” або “Якби ти була” але “Срібне поле” та “Ти втретє цього літа зацвітеш” – це дійсно чудові речі.


6. Які поетичні збірки у Вас виходили?
Окрім уже згаданих “Дум” та “ Songe du vieil pelerin ” (“Пісня старого пілігрима”) – “Символ троянди” і “Нічні пастухи буття”.


7. Чи є у Вас музична освіта?
Жодної. Я виконавець вулиці і двору, так званої “дворової культури”. Це коли пацани з гітарою цілу ніц сидяь під вашими вікнами.

8. Колись Толік Сухий (гурт Рутенія) почув виконання своєї пісні "Спи маленький козачок" і запитав у виконавців чи знають вони хто автор, на що отримав відповідь "звичайно знаємо, пісня народна". Сухий був розлючений. Чи не має дискомфорту від того, що популярність пісні "Лиш вона, лиш вона" значно вища за Вашу особисту?
Толік Сухий класний музикант, з нашої, бардівсько-рокової породи, - як Едуард Драч або Марія Бурмака. А щодо популярності….я не хочу буи популярним, я хочу бути собою.

9. Коли чуєш "Лиш вона, лиш вона" уявляєш чарівну депресивну панянку. Так хто "вона", це реальний персонаж, чи химерний образ? Скільки їй (пісні) років і в чому секрет її (пісні) популярності?
Ви абсолютно правильно уявляєте цей образ, тільки то не депресія, а так, легкий, наче юне вино, смуток. Бо вона на мить усвідомлює, що все це – друзі, рання осіньо, білі айстри, її 17 років – мине і більше ніколи не повернеться. Обов’язково буде щось інше, може, краще, але не таке, як цієї, тільки цієї миті. Кожен звідував це почуття, у японців є навіь спеціальне слово на означення цього, по-своємо еротичного, настрою. Я думаю, цю пісню люблять саме за той настрій. Вона була написана 25 серпня 1989 року, у Львові.

10. З ким з виконавців, крім Чубая і Морозова, Ви ще співпрацюєте?
Марко Андрейчук з Канади (група “Їжак”) написав пару гарних пісень на мої тексти. Марко за фахом філолог як я, а музика в нього – найдорожче серцю хобі. Як і у мене.

11. Читав, що Ви не одразу стали українським літератором. Що стало поштовхом для Вашої “українізації”?
То якась помилка. А може, йшлося про мого батька, письменника Вілія Москальця. Він справді почав писати російською, однак доволі швидко перейшов на українську.

12.Ваша пісня “Треба встати і вийти” стала одним з символів громадянського протесту, хоча, як я розумію, Ви писали її зовсім на іншу тему. Як Ви до цього ставитеся?
Це було трохи несподівано для мене. Та пісня має доволі песимістичне закінчення. Мені дуже не хотілося би, щоб вона збулася – як ото збуваються вірші і віщі сни.

13. Чому Ви дотепер не видали власного диску власних пісень?
Як я вже казав, музика – то тільки хобі. У мене завжди повто літературної роботи, завжди обмаль часу. А видати власний диск – це означає закинути всі справи, як мінімум, на рік. Такої розкоші я собі не можу дозволити. Врешті, Морозов і Чубай виконують мої пісні цілком автентично – і значно професійніше за мене.

14. Де Ви були під час “помаранчевої революції”?:)
Удома, слухав українську службу ВВС. З моїм здоров’ям далеко не заїдеш…Але Чубай і Морозов співали на Майдані моїх пісень – тобто я мав там повноважних представників.

15. Ви, виглядає, не надто публічна людина? Це, так би мовити, природна інтровертність або наслідок якихось емпіричних висновків?
Це я тепер, коли мені вже за 40, не надто публічна людина. 15 років тому все було значно інакше – я дуже багато мандрував, виступав, протестував…У тому був сенс, але на все свій час. Як сказав Микола Зеров: “О! Нас давно не видко на кону./ Закохані у тишину робітні, /Ми стали скромні, стали непомітні,/Скупі на жест і мову запальну”.

16. Кому Ви довіряєте?
Своїм друзям.

17. Ви користуєтеся Інтернетом? Якщо так, то саме Вас передусім цікавить?
Користуюся, звичайно. Насамперед для пошуку інформації і для спілкування. Хоча кожен знає, що Інтернет – це паралельна реальність, у якій можна провести усе життя. Зараз ця реальність цікавить мене більше за літературу і музику. Може, тому що література і музика повністю вміщаються в Інтернеті – поруч із безліччю інших речей. Треба було народитися і вирости в інформаційному вакуумі Радянського Союзу, щоб оцінити цей дивовижний винахід належним чином.

18. Якби Ви мали можливість прийняти одноосібно кілька рішень у культурній царині, що б то були за рішення?
Жодних рішень і постанов. Культура – живий організм, вона сама себе будує, лікує, захищає – і непередбачувано реагує на спроби зовнішнього втручання.