... замість маніфесту... або знову про иншість літератури
10/03/2006 | dyskurs
... замість маніфесту...
(дещо про іншу правду)
... воно й справді ліпше писати книжки, коли вже не можеш не писати, складати їх до шухляди і нікуди не рипатися, щоб, боронь Боже, когось не образити; тихо і безшелесно жити, тихо і безшелесно померти...
... чи ліпше? Ось питання, яке хвилює. Маю 42 роки і будь-які епатажі мені вже, даруйте, байдужі. Написав десять (чи більше? не випендрююся, просто не є автобухгалтером) книжок, хоча ніколи не був літературним стаханівцем, бо кількість і гігантоманія – ніщо, так вийшло...
... мій великий учитель Альбер Кам’ю цікавився людиною, яка розуміє екзистенційне безглуздя різних мастей та відтінків, але віднаходить внутрішні моральні сили, щоб іти далі, бо життя варте того, аби його яскраво прогоріти, а не покірно тліти на задвірках епохи...
... ідею «Іншої літератури» я розумію не як список нової секти чи статут чергової партії, а як шанс розширення національного культурного мислення...
... мені не ходить за жодні прізвища, із якими треба «воювати»( розчарую вас, опоненти), я вже виріс із заздрісних штанців чи амбіційного кептарика, бо, як казали древні латиняни, кожному – своє...
... чому такі непогані письменники( вдруге даруйте, але без прізвищ не обійтися) як, наприклад, Кожелянко або Шкляр, Кононенко чи Кононович( окрім «Теми для медитацій») намагаються догодити невибагливим смакам частини читацької публіки? Чому молодь, яка ще читає, віддає перевагу прозі Карпи, а не Пашковського? Чому літпроцес, керуючись якимось химерними законами, висвітлений у ЗМІ переважно надто однобоко, п’ятьма-шістьма прізвищами, хоча вони є лише дуже важливим, але одним-двома сегментами цього самого укр.суч.літ.процесу? Чому мені має бути соромно за те, що не пишу детективів, як Кокотюха? Чому маю розшаркуватися перед багатьма видавцями і вгадувати, який у них сьогодні настрій, як це робить – і ніколи не розповідає... – немало талановитих авторів; тільки, щоб видали, тільки, щоб видали за свій кошт, тільки, щоб видали їхнє безцінне твориво? Ціною девальвації власної гідності? Не хочу!
... виходить замкнене коло, розірваний багатокутник, спотворені дзеркала і безліч софістикованої, хоча далеко не бездарної, аргументації «попсовиків» та іже з ними...
... скажете, чоловіче, мовляв, кому потрібні ваші вузькі літ. «розборки»? Читають тих, хто найкраще пише! Купують тих, хто найобдарованіший! Найпрацьовитіший! Найрізносторонніший! Найкрутіший! ..
... так скажете, і, звісно, де в чому матимете рацію. Але, як завжди, існує ще інша правда. Отже, про неї, звільнену від накипу особистого. До речі, довелося на нет - форумах читати навіть про те, що я мешкаю з Андруховичем ... в одному під’їзді. Щось у цьому є, бо я купував його квартиру, а він терпляче чекав, коли я нарешті поверну борги. Не кажучи вже про не одну сотню разом перекинутих чарок «чаю», бо Станіслав - Івано-Франківськ, знаєте, невелике місто. Але є і третя правда( їх сотні і тисячі, цих рівноцінних і трагікомічних правд), бо що Гекубі до мене і що мені до Гекуби?..
... примітивні(?) і буржуазні закони конкуренції, перекинуті на літературу, байдужі до особистих симпатій. Чому це так хвилює мене? Відповідаю: всюдисутня і всепроникна попсова корозія заперечує сенс моєї творчості, моїх десяти (чи більше?) книжок, сенс всього мого літературного досвіду, нехай навіть як суми помилок. Такі автори непотрібні у розсаднику попсятини, яким поволі стає укр.літ. «господарство», що чимраз хвацькіше живиться вигуками «масовиків»( вибач, Андрію Кокотюхо, але істина дорожча) про загумінковість і безперспективність «високочолої». І втретє даруйте, іноді у цих вигуках і надсадних вересках мені вчувається спершу ледь вловимий, потім дедалі сильніший стукіт копит блідого коня...
... аж ліньки вкотре розшаркуватися, типу, хлопці end дівчата, ніхто ж не проти масової літератури, лише аби з водою ми не вихлюпнули і дитину, що успішно робиться останнім часом...
... лише, коли людина хоче плакати від розпачу, не кажіть, шановні опоненти, що у мене поганий смак і моветон-стиль, бо я не одягаю її у карнавальні шати чи не підтасовую її внутрішній світ під стандарти ґлянцевих журналів...
... також не плюйтеся, що я не пишу про сільську ідилію чи босоноге дитинство( здається, ще Кобилянська у своїй «Землі» сказала все, що думає про сільський парадіз), хоча ця тема чекає на талановитого літописця...
... і не підозрюйте, що я із своїми героями постійно страждаю депресіями чи вживаю психотропні препарати, бо це вже навіть не смішно...
... також визнаймо інерційну природу багатьох ЗМІ, які зорієнтовані виключно на низку імен не через якісь власні симпатії чи антипатії – так склалося «історично»... А я переконаний, що завдяки їхній підтримці у, допустимо, Уляненка чи Слапчука, Андрусяка або Солов’я читачів може бути значно більше, що сприятиме здоровому і повноцінному функціонуванню художньої книжки...
... хоча, звісно, у всіх літераторів, незалежно від їхніх стилів чи напрямків, подібних проблем більше, ніж відмінних, бо всі ми однієї групи крові, незважаючи на те, чи ми театрально спалюємо біля Кабміну власні копії рукописів, чи п’ємо у львівських кнайпах чарку «чаю» на форумах...
... і справа не у Вольвачу і Процюку, не у Гуменюку чи Степулі із їхнім романтичним проектом, котрий навряд чи спинить потік книг, про які після легкого прочитання так само легко забуваєш. Ходить за те, щоб нарешті, спокійно і без образ, погомоніти про цю проблему отупіння літератури у ЗМІ. Невже хтось серйозно думає, що, наприклад, той же автор цього матеріалу матиме від проекту якісь особисті вигоди? Нічого особистого, повторюю, наче шаманську медитацію, про своє власне ставлення до «іншолітературної» дискусії, ніяких заздрісних емоцій чи амбіційного слиновиділення! Якщо українські слова ще означають те, що вони означають, то мені, сподіваюся, вдалося переконати багатьох...
... а що далі? У будь-якому разі треба жити і виконувати свої обов’язки, не забуваючи про право на власну думку. Треба котити сізіфів камінь, як вважав мій віртуальний вчитель Кам’ю( здається, вам було легше, пане Альбере, хоча не в цьому справа...). Бути стоїком, якщо це можливо в нашій трагічній добі і трагікомічній країні...
Степан ПРОЦЮК
Матеріал із: http://otherside.com.ua/news/detail.php?lang=1&id=10302
(дещо про іншу правду)
... воно й справді ліпше писати книжки, коли вже не можеш не писати, складати їх до шухляди і нікуди не рипатися, щоб, боронь Боже, когось не образити; тихо і безшелесно жити, тихо і безшелесно померти...
... чи ліпше? Ось питання, яке хвилює. Маю 42 роки і будь-які епатажі мені вже, даруйте, байдужі. Написав десять (чи більше? не випендрююся, просто не є автобухгалтером) книжок, хоча ніколи не був літературним стаханівцем, бо кількість і гігантоманія – ніщо, так вийшло...
... мій великий учитель Альбер Кам’ю цікавився людиною, яка розуміє екзистенційне безглуздя різних мастей та відтінків, але віднаходить внутрішні моральні сили, щоб іти далі, бо життя варте того, аби його яскраво прогоріти, а не покірно тліти на задвірках епохи...
... ідею «Іншої літератури» я розумію не як список нової секти чи статут чергової партії, а як шанс розширення національного культурного мислення...
... мені не ходить за жодні прізвища, із якими треба «воювати»( розчарую вас, опоненти), я вже виріс із заздрісних штанців чи амбіційного кептарика, бо, як казали древні латиняни, кожному – своє...
... чому такі непогані письменники( вдруге даруйте, але без прізвищ не обійтися) як, наприклад, Кожелянко або Шкляр, Кононенко чи Кононович( окрім «Теми для медитацій») намагаються догодити невибагливим смакам частини читацької публіки? Чому молодь, яка ще читає, віддає перевагу прозі Карпи, а не Пашковського? Чому літпроцес, керуючись якимось химерними законами, висвітлений у ЗМІ переважно надто однобоко, п’ятьма-шістьма прізвищами, хоча вони є лише дуже важливим, але одним-двома сегментами цього самого укр.суч.літ.процесу? Чому мені має бути соромно за те, що не пишу детективів, як Кокотюха? Чому маю розшаркуватися перед багатьма видавцями і вгадувати, який у них сьогодні настрій, як це робить – і ніколи не розповідає... – немало талановитих авторів; тільки, щоб видали, тільки, щоб видали за свій кошт, тільки, щоб видали їхнє безцінне твориво? Ціною девальвації власної гідності? Не хочу!
... виходить замкнене коло, розірваний багатокутник, спотворені дзеркала і безліч софістикованої, хоча далеко не бездарної, аргументації «попсовиків» та іже з ними...
... скажете, чоловіче, мовляв, кому потрібні ваші вузькі літ. «розборки»? Читають тих, хто найкраще пише! Купують тих, хто найобдарованіший! Найпрацьовитіший! Найрізносторонніший! Найкрутіший! ..
... так скажете, і, звісно, де в чому матимете рацію. Але, як завжди, існує ще інша правда. Отже, про неї, звільнену від накипу особистого. До речі, довелося на нет - форумах читати навіть про те, що я мешкаю з Андруховичем ... в одному під’їзді. Щось у цьому є, бо я купував його квартиру, а він терпляче чекав, коли я нарешті поверну борги. Не кажучи вже про не одну сотню разом перекинутих чарок «чаю», бо Станіслав - Івано-Франківськ, знаєте, невелике місто. Але є і третя правда( їх сотні і тисячі, цих рівноцінних і трагікомічних правд), бо що Гекубі до мене і що мені до Гекуби?..
... примітивні(?) і буржуазні закони конкуренції, перекинуті на літературу, байдужі до особистих симпатій. Чому це так хвилює мене? Відповідаю: всюдисутня і всепроникна попсова корозія заперечує сенс моєї творчості, моїх десяти (чи більше?) книжок, сенс всього мого літературного досвіду, нехай навіть як суми помилок. Такі автори непотрібні у розсаднику попсятини, яким поволі стає укр.літ. «господарство», що чимраз хвацькіше живиться вигуками «масовиків»( вибач, Андрію Кокотюхо, але істина дорожча) про загумінковість і безперспективність «високочолої». І втретє даруйте, іноді у цих вигуках і надсадних вересках мені вчувається спершу ледь вловимий, потім дедалі сильніший стукіт копит блідого коня...
... аж ліньки вкотре розшаркуватися, типу, хлопці end дівчата, ніхто ж не проти масової літератури, лише аби з водою ми не вихлюпнули і дитину, що успішно робиться останнім часом...
... лише, коли людина хоче плакати від розпачу, не кажіть, шановні опоненти, що у мене поганий смак і моветон-стиль, бо я не одягаю її у карнавальні шати чи не підтасовую її внутрішній світ під стандарти ґлянцевих журналів...
... також не плюйтеся, що я не пишу про сільську ідилію чи босоноге дитинство( здається, ще Кобилянська у своїй «Землі» сказала все, що думає про сільський парадіз), хоча ця тема чекає на талановитого літописця...
... і не підозрюйте, що я із своїми героями постійно страждаю депресіями чи вживаю психотропні препарати, бо це вже навіть не смішно...
... також визнаймо інерційну природу багатьох ЗМІ, які зорієнтовані виключно на низку імен не через якісь власні симпатії чи антипатії – так склалося «історично»... А я переконаний, що завдяки їхній підтримці у, допустимо, Уляненка чи Слапчука, Андрусяка або Солов’я читачів може бути значно більше, що сприятиме здоровому і повноцінному функціонуванню художньої книжки...
... хоча, звісно, у всіх літераторів, незалежно від їхніх стилів чи напрямків, подібних проблем більше, ніж відмінних, бо всі ми однієї групи крові, незважаючи на те, чи ми театрально спалюємо біля Кабміну власні копії рукописів, чи п’ємо у львівських кнайпах чарку «чаю» на форумах...
... і справа не у Вольвачу і Процюку, не у Гуменюку чи Степулі із їхнім романтичним проектом, котрий навряд чи спинить потік книг, про які після легкого прочитання так само легко забуваєш. Ходить за те, щоб нарешті, спокійно і без образ, погомоніти про цю проблему отупіння літератури у ЗМІ. Невже хтось серйозно думає, що, наприклад, той же автор цього матеріалу матиме від проекту якісь особисті вигоди? Нічого особистого, повторюю, наче шаманську медитацію, про своє власне ставлення до «іншолітературної» дискусії, ніяких заздрісних емоцій чи амбіційного слиновиділення! Якщо українські слова ще означають те, що вони означають, то мені, сподіваюся, вдалося переконати багатьох...
... а що далі? У будь-якому разі треба жити і виконувати свої обов’язки, не забуваючи про право на власну думку. Треба котити сізіфів камінь, як вважав мій віртуальний вчитель Кам’ю( здається, вам було легше, пане Альбере, хоча не в цьому справа...). Бути стоїком, якщо це можливо в нашій трагічній добі і трагікомічній країні...
Степан ПРОЦЮК
Матеріал із: http://otherside.com.ua/news/detail.php?lang=1&id=10302
Відповіді
2006.10.03 | Карло Карлович
Re: ... замість маніфесту... або знову про иншість літератури
кстаті, жвавий єсєйчік, цікавий, навіть пафосу в процюка відчутно поменшало, ньи?2006.10.04 | Ніла
Re: ... замість маніфесту... або знову про иншість літератури
Цікаво-цікаво... Таке враження, що Процюк пропонує якусь свою версію іншої літератури. Загалом, всі це все давно знають,але що це міняє в загальній літературній ситуації? Кожен лишиться при своєму. Хто, що читав, той те і буде читати. Це як заборонити людині слухати попсу і намагатися її переконати, що це погано. Хто захоче, той чиатиме Камю і Процюка, а хто не схоче... Ніякими маніфестами його не переокнаєш.2006.10.04 | Roo
Життя і творчість письменників
Дійсно, сумно. І Процюка як людину, яка пише книжки, можна зрозуміти. Але, здається, тут є принаймні дві точки зору.Перша: письменник вимагає обов'язкової соціалізації своїх творів. Коли є придатний до друку текст, коли письменник бачить себе професійним літератором. Тобто, якщо він живе тільки зі своїх книжок та дій, пов'язаних з літературою і спрямованих на майбутні його твори. Тоді ігнорування того, що існує письменник ім'ярек з готовими творами - культурний злочин та службово-виробниче нехлюйство.
Друга точка зору: екзистенція митця і книжковий ринок. Письменник собі існує: їсть, радіє, сумує, - але крива його життєвого шляху збігається з комерційною діяльністю видавництв та суспільно-ринковою кон'юнктурою не завжди й доволі ситуативно. Вони можуть самі вийти на нього, як то кажуть, у разі чого. Але гонорари від публікацій не становлять єдине джерело його існування та гарного чи поганого настрою.
Як бути тим літераторам, які вже достатньо серйозно інвестували у літературу - своїм часом, сподіваннями, коштами? При цьому на олімп суспільного визнання не вийшли, бізнесу зі своїх літературних вправ не зробили, а видавництва та фонди ставляться до них зі зверхністю та презирством.
Або кинути писати (бо "не можу не писати" - це жалюгідний "прекраснодушний" блеф, своєрідний засіб привертання уваги до себе минувшої епохи), або переглянути стратегію своїх стосунків з видавництвами. Провести перегляд (аудит) власної маркетингової політики та життєвих пріоритетів. Визначитися, хто є твоїм читачем, як він виглядає, скільки йому років, що він ість, скільки у нього грошей, чи купує він іще книжки взагалі... І - з новими силами - продовжувати своє життя і творчість.
2006.10.05 | otar
Хочеться кинути копієчку в капелюха і піти далі(-)
2006.10.06 | стронґовський
От все і вирішилось
Горобчук написав:Вели презентацію Громовиця Бердник і один з ІЛ - але хто??? клята пам"ять на Г коротше ))))))))) Гуменюк? ні? ... вони говорили про те, що от у нас в літпроцесі так склалося, що когось - їх тобто - гноблять і не дають про них розголосу, а когось піарять по чорному і про них усі знають і нібито їх читають, а насправді то екзальтовані чувіхи що пишуть про сєкс і клоуни з червоними носами і накладними дупами, що скачать по львівських сценах напівголими. І про них все одно за двадцять років забудуть. а про Іншу Літературу пам"ятатимуть, бо вони - обрані, але пригнічувані всіма, в тому ж числі і метафізичним КДБ про невловиму присутність у цьому гнобленні якого натхненно вттирав згодом Пашковський.
http://swalllage-kits.livejournal.com/26692.html?mode=reply
2006.10.07 | Маркіян
Література, яка стала "Іншою"
Література, яка стала “Іншою”,щоб повернути собі право знову бути літературою.
5 жовтня в Будинку вчителя у м. Києві, в рамцях книжкового клубу, співведучими якого є Громовиця Бердник та Борис Гуменюк, відбулася презентація нового літературного проекту “Інша література”. Окрім авторів проекту, - Бориса Гуменюка, Павла Вольвача, Надії Степули, Євгена Пашковського, - які презентували проект київському читацькому загалу, в його обговоренні взяли участь літератори В”ячеслав Медвідь, Сергій Пантюк, Сергій Соловйов, Роман Кухарук, Іван Андрусяк. Були помічені Михайло Сидоржевський, Микола Семенюк, Станіслав Боднаренко та інші.
Як було заявлено на початку зустрічі, поняття “інша література” існувало завжди. Так Євангеліє стало іншою літературою щодо Старого Завіту, тоді як стосовно самого Євангелія іншою літературою виявилися апокрифи. У нашій літературі у другій половині минулого століття таке культурне явище як шестидесятництво повстало як інша література супроти тодішнього панівного дискурсу у літературі, а київська поетична школа, яка започаткувалася трохи згодом, виявилась іншою літературою вже у відношенні до них.
Тож нині, - заявили письменники, - коли на усьому культурницькому просторі запанувала легка, розважальна, стьобна, буфонадна, тінейджерська чи якась там ще субкультура і сублітература, митці, зокрема письменники які належать до іншого, “серйозного” напрямку в літературі, мусять обстоювати свої “права на читача”.
Видавців, які у своєму природному прагненні продати книжку “розкручують” своїх авторів, чи, як тепер модно казати - “бренди”, з іншого боку завдають шкоди усьому літпроцесу, а, отже, роблять “ведмежу послугу” собі. Коли з телеекранів, зі сторінок глянцевих журналів до читача посміхаються ті самі “двадцять літературних імен”, то у того може скластися враження, що саме вони є “обличчям” нинішньої літпроцесу. Через таке нав’язливе пропонування одних і замовчування інших, фальсифікується справжній стан речей, який нині має місце в нашій літературі.
Проект “Інша література” є нічим іншим як спробою обстояти право на існування в умовах, які склалися, того, що називається “серйозна” література.
Власне інша література, яка завжди була просто літературою, поки її не перетворила на “іншу”, оголосивши себе літературою масова літератури чи “попса”, вирішила сказати сама про себе. Проект “Інша література” триватиме доти, доки “інша” не поверне собі своє “законне” право називатися літературою.
Поза тим, проект не спрямований “проти когось”. Це не є проект “взаємного поборювання”. Навпаки, автори проекту переконані, що поряд з “серйозною” літературою, яка завжди була основою, стрижнем будь-якого літературного процесу, - а літспільноти дбали, щоб з’являлися такого роду тексти, - має розвиватися література легких, розважальних жанрів. Тоді буде не “двадцять імен”, а, наприклад, сто, і не піар за принципом “хто більше заплатить на ефір, той краще пише”, а чесна конкуренція імен і текстів. Це піде на користь як авторам, так видавцям, і, що головне – читачеві, тобто – усьому літературному процесу.
Маркіян Сойка
2006.10.09 | редактор "КРусь"
"Інші" в літ-часописі "Київська Русь"
"інші" можуть мати нормальну (причому - з гонорарами) "трибуну" - це формат періодичного літературного видання. таким виданням є нині журнал "Київська Русь", який прагне представляти й "інших", і "не інших", і зовсім "нерозкручених" авторів, і тих, кого добре чутно...були в "КРусі" переклади АНдрусяка, були тексти Процюка, давайте ще! і давайте статті про ЦЕ, тобто - про Іншу літ-ру...
КРусь відкрита
2006.10.09 | Горицвіт
нарешті щось змістовне
сформулювали, чим же "інша" відрізняється від "не іншої". Серйозністю на відміну від розважальності, я правильно зрозумів? Тобто Сорос уже наче і ні при чому.2006.10.09 | Snatch
Re: нарешті щось змістовне
Все ще простіше. Карподереші видаються за гроші кривавого Сороса, а "інші" - за гроші російського бізнесу в "Київській Русі". Геополітична підкладка конфлікту тассать.2006.10.13 | редактор крусь
хто вам таке сказав?!
шановний Snatch!де Ви таке почули про фінансові джерела журналу "Крусь" (російський бізнес)? поділіться, будь-ласка, базою даних.
одна чююдова жовта газетка "по українські" написала якось, що В.В. Рубан (саме ТОЙ "російський" бізнесмен) торгує літаками (добре, що не ядерними боєголовками, бо тоді б довелося платити гонорари золотими злитками, щоб соромно не було
> Все ще простіше. Карподереші видаються за гроші кривавого Сороса, а "інші" - за гроші російського бізнесу в "Київській Русі". Геополітична підкладка конфлікту тассать.
але дотепно
2006.10.13 | RE MINOR
PROPOZYCIJA REDAKTORU 'K_RUSI'
Пане Стус!А що скажете на пропозицію видати ІНШИХ не вроздріб,
а цей-во, гуртом у однім нумері, тобто - під одним дахом і назвою. Видається мені, це було би на користь обом, і ніхто б як кажуть не був "у мінусі", особливо суч/укр/літр, еге ж???
2006.10.18 | редактор крусь
Re: PROPOZYCIJA REDAKTORU 'K_RUSI'
кхм, хоч я й не пан Стус, але таки редактордякуємо за ідею, вона вельми й вельми цікава. ми готові ловити тексти (проза, поезія, есеїстика, інтерв*ю) на адресу: uprava(вухо-собака)kiev-rus.com.ua
Стус в курсі
2006.10.15 | Snatch
Re: хто вам таке сказав?!
Дорогий редакторе,Я готовий вибачитися перед Вами і Вашими грошодавцями (хоч ким би вони були). Але поясніть мені, нерозумному, чому Ви свій журнал, чи то пак часопис, вирішили йменувати саме так - "Київська Русь"? Невже інших назв, менш історично й ідеологічно заангажованих, не знайшлося?
Незлобиво,
Снетч
2006.10.29 | Скептик
...замість маніфесту... або знову про іншість літератури...
Давно не заглядав на цю дискусію в лапках. Здається, вже все? "Іншим" гаплик? А може то був ше один спосіб промоції соросівського долара? Може, Процюк писав "...замість маніфесту..." з перепою? Я думав буде якесь продовження, розпочалося жваво, хоч стихійно і місцями тупо, а закінчується по-українськи? Лебідь, рак і щука? Сорос гумору не зрозуміє, панове, не"іншолітературівці", а так собі, діти з пісочниці... Де ваші поїздки, статті, акції - і головне - геніальні твори? Де нові "Кляси", "Тотеми" чи навіть, хай уже, "Лукянівки"?2006.10.29 | Вечірко
Re: ...замість маніфесту... або знову про іншість літератури...
пане Скептику!Шукайте в аптеках заспокійливе!
А з "Іншою літературою" все ОК!, як у найдемократичнішій в світі країні кажуть... І статті, і твори, і презентації - все є! Може, Ви не там шукаєте?
Стежте пильніше!
З привітом - Вечірко.
2006.10.30 | Скептик
Re: ...замість маніфесту... або знову про іншість літератури...
Пане Вечірку! Мені, відверто кажучи, за великим рахунком, вшистко єдно, чи "Інша література" дихає нормально, чи її вже каюк. Але ваш невиправданий оптимізм, добродію, чомусь не переконує... Де ті всі акції - презентації - конференції? А "гламур" лише регоче над тими непродуманими потугами і тими хутірськими способами стати серйозними пацанами в викривленому суч.літі. Бо була проблиснула якась надія, що прийшли до Гри не нарциси чи пяниці, а круті хлопаки. Але... А щодо аптек, пане Вечірку, ну... не будьте смішним, їй богу.З нічним привітом - Скептик.
2006.10.30 | Олесь Бережний
Аптеку не пропонувати!
Шановний Вечірку, майте ласку не скочуватися до рівня особистих образ дописувачів на цьому Форумі. Пан Скептик висловив слушні думки (особливо з огляду на семантику його нікнейму).До речі, я дещо поділяю погляди й думки пана Скептика. І дивуюся Вашій агресивній реакції. Якщо Ви дійсно переймаєтеся долею "Іншої літератури", або ж принаймні стверджуєте, що знаєте про існування статтей, творів і презентацій, то чому не даєте посилання чи будь-яку иншу інформацію? Може справді ми "не там" шукаємо? Що ж заважає особисто Вам скористатися нагодою і трохи поділитися власними знанням про "Іншу літературу" - підказати усім нам де є оте "там", де варто шукати?
Маю велику надію, що скептицизм пана Скептика виявиться марним і безпідставним, а "Інша література" таки дасть усім перцю. Але ж не завдяки Вашим відсиланням до ... аптеки!
Насамкінець, щодо доцільності й потреби пошуку. Початковий Маніфест не дуже треба було "шукати". Адже його автори самі шукали й успішно знайшли можливість для якнайширшого розголосу своїх ідей. Чому ж вони не тримають той початковий рівень напруги, не підвищують його, не стають дедалі голоснішими, провокативнішими й цікавішими? Адже увагу до до себе вони привернули стовідсотково і, мабуть, це зацікавлення триматиметься ще деякий час, в очікуванні нових яскравих кроків "Іншої літератури". Навіщо ж створювати тепер хибне (?) враження, ніби вони ховаються по елітарних печерах, саме проти яких вони так збурливо виступили? Невже Маніфест був самоціллю?
Шановний Вечірку, чекатиму на посилання й цікаву інформацію. Аптеку не пропонувати.
Щиро
Вечірко пише:
> пане Скептику!
> Шукайте в аптеках заспокійливе!
> А з "Іншою літературою" все ОК!, як у найдемократичнішій в світі країні кажуть... І статті, і твори, і презентації - все є! Може, Ви не там шукаєте?
> Стежте пильніше!
> З привітом - Вечірко.
2006.10.30 | Вечірко
Re: Аптеку не пропонувати!
Пане Бережний! Дякую Вам за листа.Виступаючи "адвокатом" пана Скептика, Ви, як і Він, чомусь не вгледіли гумору в пропонуванні пошукати в аптеках "заспокійливе". Звісно, можна було б написати просто: "Не хваилюйтеся, панове". Наступного разу писатиму якомога простіше. Перепрошую щиро за те, що нехотячи Вас так образив.
Щодо посилань, то переписувати їх та надсилати - мені не з руки,- маю надто обмаль часу та досить прямих обов"язків, не пов"язаних з літературою (на жаль? на щастя? - хтозна). Але мені справді траплялося багато повідомлень про діяльність "іншолітературців" останнім часом. Про виступи представників "ІЛ" - в Запоріжжі, у Києві, а також траплялися написані ними матеріали. Здається, учасників проекту "ІЛ" уже набагато більше, ніж заповідалося (три-чотири імені) спочатку. Як на мене, то "Інша література" скорше жива, ніж мертва. При цьому моя думка аж ніяк не заважає Вам мати свою, можливо, протилежного змісту.
З повагою - Тодор Вечірко.
При нагоді все ж надішлю так необхідні Вам посилання (очевидно, Ви справді цікавитеся "ІЛ"). Цікавлюся і я.
2006.10.30 | Олесь Бережний
Re: Аптеку не пропонувати!
Вечірко пише:> При нагоді все ж надішлю так необхідні Вам посилання (очевидно, Ви справді цікавитеся "ІЛ"). Цікавлюся і я.
Пане Вечірку, чекатиму з нетерпінням.
Утім, це не тільки питання моєї особистої потреби чи зацікавлення, а потреби якомога ширшого поінформування усього загалу. Таку інформацію, на мою думку, варто розповсюджувати відразу й усюди.
Щиро,
Олесь Б
2006.11.01 | Маркіян
Анонс, пост-анонс і ще дещо
Привіт, любі друзі. Давно не бачились.Не розумію, чого ви хочете від "іншої літератури"? "Бідна наша "іншість" - ми усі так на неї сподівалися!" - плачетесь.
А на що ви, власне кажучи, сподівалися? Що декілька нехай не геніальних, нехай не найталановитіших, але нормальних, а вже тому "інших" людей переконають вас змінити свою збоченську орієнтацію на "іншу", за такий короткий проміжок часу?
Любі друзі, аби зробити бодай трохи "іншими", спершу вас треба вихопити з цього полігамного, гармофродитного, одностатево-безстатевого кубла, а на це - гей-гей! - треба праці і праці!
2006.11.01 | Олесь Бережний
кубло?
Маркіян пише:> Любі друзі, аби зробити бодай трохи "іншими", спершу вас треба вихопити з цього полігамного, гармофродитного, одностатево-безстатевого кубла, а на це - гей-гей! - треба праці і праці!
Любий друже (с), куди Вас понесло?
(Егеж, уже мабуть і бєрьйозкі видно...)
2006.11.02 | Сергій
Re: кубло? Аякже!
Маркіян добре каже. Поряд з цією темою, на вашому ж форумі, сусідує інша, де, даруйте на слові, пан з "факту" намагається тицьнути "мордою в лайно" людей, які роблять обсолютно нормальний національний проект, а різні "стронги", за книжечку у вигляді хабару, йому підгавкують. Бридко, знаєте.2006.11.02 | Олесь Бережний
Сергію, або Ви не дуже розібралися, знаєте, або...
Сергій пише:> Маркіян добре каже. Поряд з цією темою, на вашому ж форумі, сусідує інша, де, даруйте на слові, пан з "факту" намагається тицьнути "мордою в лайно" людей, які роблять обсолютно нормальний національний проект, а різні "стронги", за книжечку у вигляді хабару, йому підгавкують. Бридко, знаєте.
Шановний Сергію, знаю, що бридко на цьому форумі буває лишень тоді, коли хтось починає безпідставно ображати особи дописувачів. Замість того, аби виважено і культурно (бо форум називається "Культура"
Щиро,
Олесь Б
2006.11.06 | Кирило
Re: можливо і інше
Про " іншу літературу" знаю небагато, але, впевнений, що їхній проект не має ніякого стосунку до дискусії між "фактом" і " маупом", чи як він там називається. Занадто ці добродії залітературені і перейняті власним іміджем, щоб їх цікавили позалітературні (чи зовсім нелітературні) дебати. Я, допустимо, про "мауп" прочитав уперше на майданівському форумі...