02/22/2007 | dyskurs

ЛІТПРОЦЕС
“Інша проза” починається з “Жертвопринесення”
Іван АНДРУСЯК

“Шальки терезів треба урівноважити,” – каже один із засновників літературної корпорації “Інша література” письменник Степан Процюк, маючи на увазі відверте “схиблення” теперішнього письменства в бік легких, розважальних жанрів. І пояснює: “У нас тривалий час вели мову про потребу українського масліту, попси, яка б склала конкуренцію тій, що масово завозиться з Росії. Це без сумніву потрібно, але ж останнім часом наша попса, щойно зіспершись на ноги, почала витісняти справжню літературу як із полиць книгарень, так і з читацької свідомості. Та такі речі неприпустимі для сучасної культури, у якій мусять бути не лише крайнощі – з одного боку попса, а з іншого експериментальне письменство, – а й так званий середній пласт: екзистенційна психологічна проза, яка намагається відповідати на актуальні питання й виклики сучасності. Проза, яка схиляє читача до серйозного розмислу, але разом із тим є читабельною”.
Власне з таких міркувань і постала “Інша література” – свого роду письменницьке об’єднання, хай і без членських квитків чи інших атрибутів “організаційності”, проте, як несподівано виявилося, доволі дієве. Проголосивши своє заснування кілька місяців тому низкою прес-конференцій і наробивши чимало галасу в інтернеті, корпорація не обмежилася низкою творчих вечорів (як це найчастіше буває), а й узялася до втілення цілої низки цікавих проектів. Зокрема, київський “іншолітературник” Борис Гуменюк уже запустив сайт корпорації http://inlit.com.ua, а згаданий уже його івано-франківський колеґа Степан Процюк 21 лютого провів у філармонії свого рідного міста презентацію першої книжки видавничого проекту корпорації.
Серія, старт якій дав Процюків-таки роман “Жертвопринесення”, зветься “Інша проза”, взялося за неї івано-франківське видавництво “Тіповіт”, і в ній уже готуються до друку книжки молодих наразі франківських письменників Романа Чарковського, Ольги Деркачової і Андрія Жураківського, але відтак “географія” стане всеукраїнською. Процюк як упорядник серії позиціонує її “антиґламурним, антипопсовим проектом”, ба навіть має намір замахнутися на “пошук третього шляху” – згаданого вже серединного, без розважалівки і “заумних” експериментів.
Власне, цим критеріям і відповідає його “Жертвопринесення” – насичений красивими мистецькими алюзіями, однак дуже реалістичний, мисленнєвий, а водночас легкий для читання роман про... сучасне літературне й довколалітературне середовище. Про те, що все це викликає живий відгук у читачів, свідчить бодай уже той факт, що поважна для Івано-Франківська зала обласної філармонії була заповнена вщерть, і автора буквально “засипали” запитаннями.
Слід відзначити, що сама презентація пройшла напрочуд красиво – фраґменти з роману звучали не лише в авторському читанні, а й були інсценізовані акторами місцевого музично-драматичного театру; до того ж, дуже вдало “обрамлювали” дійство камерний оркестр інституту мистецтв (художній керівник Р. Шиптур) і квартет саксофоністів “Джаз-Класік” (художній керівник О. Мельник). Звісно, не обійшлося все це без сприяння вітчизняного бізнесу (проект підтримали представники комерційного банку “Прикарпаття” депутат облради Богдан Заріцький і депутат міськради Андрій Рязанцев), який розуміє, що без мистецького розвою неможливий і розвій економічний.
Отож, численні “прогнози” інтернет-скептиків на кшталт того, що “Інша література” неодмінно “ґиґне” одразу ж, як тільки спробує перетворитися з цікавої ідеї на успішний проект, як бачимо, не справждуються. Мало того: Борис Гуменюк уже занонсував черговий вечір циклу “Поети одного покоління” із двотисячниками і, кажуть, на “міжнародний жіночий день” готує щось дуже таємниче і грандіозне, а Степан Процюк подумує про серії “Інша поезія” та “Інша критика”. Але про все це наразі мовчок: щоб не зурочити...