Біографія
ЗАБУЖКО Оксана Стефанівна – поетеса, письменниця, громадський діяч. Народилася 19 вересня 1960 р. у родині філологів. Дебютувала з віршами в періодиці ще бувши школяркою. 1982 року закінчила філософський факультет, а 1986 р. – аспірантуру з естетики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Репутацію інтелектуального лідера свого покоління здобула в кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. публіцистичними статтями на теми стратегічного розвитку української культури. Згодом викладала україністику в США на запрошення Пенсільванського та Пітсбурзького університетів, була Фулбрайтівським стипендіатом у Гарварді, провадила авторську колонку в ряді періодичних видань («Панорама», «Столичные новости» та ін.). З 1989 р. співпрацює з Інститутом філософії НАН України (старший науковий співробітник). Багато подорожує як учасниця міжнародних письменницьких форумів і програм, проте постійно мешкає в Києві, де виконує ряд громадських навантажень (віце-президент Українського ПЕН-центру, член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член Національної Ради з питань культури і духовності при Президентові України та ін.).
О. Забужко – автор поетичних збірок «Травневий іній» (1985), «Дириґент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда» (2000), «Друга спроба: Вибране» (2005). Її вірші перекладені понад тридцятьма мовами, відзначені нагородами низки міжнародних фестивалів поезії, а в Канаді — Поетичною премією 1997 року як краща поетична книжка зарубіжного автора. У США й Канаді на вірші О. Забужко написано кілька ораторій і одну оперу («Клітемнестра», комп. В. Балей). В Україні всенародну славу письменниці приніс роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), перекладений у дванадцяти країнах і внесений британським видавництвом Anthem Press до списку «сучасної світової класики». Оксана Забужко є також автором повісті «Казка про калинову сопілку» (2000), збірки повістей і оповідань «Сестро, сестро» (2003), книг есеїстики «Хроніки від Фортінбраса» (1999; екранізована 2001 р. на Київській студії хронікально-документальних фільмів), «Репортаж із 2000-го року» (2001) і «Let My People Go: 15 текстів про українську революцію» (2005). Крім того, її перу належать дві літературознавчі студії — «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992) та «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу» (1997).
Творчість О. Забужко удостоєна багатьох міжнародних та національних премій і нагород, у тому числі премії Фонду Рокфелера, «ґранту для геніїв» Фундації Джона і Кетрін Мак-Артур, Фундації Больяско для лідерів сучасного мистецтва, численних відзнак «Книга року» і «Книга десятиліття» тощо. Європейська критика називає письменницю «творцем постмодерного романтизму».
В Україні загальний наклад книжок О. Забужко перевищив 100 тис. екземплярів.
Невже Ви гадаєте, що хтось тут не знає, хто така Забужко? З цим на фор-юей, там такі напевно знайдуться. Чи Ви хотіли зайвий раз нагадати,що пані Забужко - Ваш автор? Тоді скажіть, де її нова книжка. яку Ви тут анонсували ще зимою і обіцяли в магазинах у березні. Уже квітень?
ЛФ пише:
> Біографія
> ЗАБУЖКО Оксана Стефанівна – поетеса, письменниця, громадський діяч. Народилася 19 вересня 1960 р. у родині філологів. Дебютувала з віршами в періодиці ще бувши школяркою. 1982 року закінчила філософський факультет, а 1986 р. – аспірантуру з естетики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Репутацію інтелектуального лідера свого покоління здобула в кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. публіцистичними статтями на теми стратегічного розвитку української культури. Згодом викладала україністику в США на запрошення Пенсільванського та Пітсбурзького університетів, була Фулбрайтівським стипендіатом у Гарварді, провадила авторську колонку в ряді періодичних видань («Панорама», «Столичные новости» та ін.). З 1989 р. співпрацює з Інститутом філософії НАН України (старший науковий співробітник). Багато подорожує як учасниця міжнародних письменницьких форумів і програм, проте постійно мешкає в Києві, де виконує ряд громадських навантажень (віце-президент Українського ПЕН-центру, член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член Національної Ради з питань культури і духовності при Президентові України та ін.).
>
> О. Забужко – автор поетичних збірок «Травневий іній» (1985), «Дириґент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда» (2000), «Друга спроба: Вибране» (2005). Її вірші перекладені понад тридцятьма мовами, відзначені нагородами низки міжнародних фестивалів поезії, а в Канаді — Поетичною премією 1997 року як краща поетична книжка зарубіжного автора. У США й Канаді на вірші О. Забужко написано кілька ораторій і одну оперу («Клітемнестра», комп. В. Балей). В Україні всенародну славу письменниці приніс роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), перекладений у дванадцяти країнах і внесений британським видавництвом Anthem Press до списку «сучасної світової класики». Оксана Забужко є також автором повісті «Казка про калинову сопілку» (2000), збірки повістей і оповідань «Сестро, сестро» (2003), книг есеїстики «Хроніки від Фортінбраса» (1999; екранізована 2001 р. на Київській студії хронікально-документальних фільмів), «Репортаж із 2000-го року» (2001) і «Let My People Go: 15 текстів про українську революцію» (2005). Крім того, її перу належать дві літературознавчі студії — «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992) та «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу» (1997).
>
> Творчість О. Забужко удостоєна багатьох міжнародних та національних премій і нагород, у тому числі премії Фонду Рокфелера, «ґранту для геніїв» Фундації Джона і Кетрін Мак-Артур, Фундації Больяско для лідерів сучасного мистецтва, численних відзнак «Книга року» і «Книга десятиліття» тощо. Європейська критика називає письменницю «творцем постмодерного романтизму».
> В Україні загальний наклад книжок О. Забужко перевищив 100 тис. екземплярів.
Згадуючи Висоцькокого:
"Во мне Эзоп не воскресал,
В кармане фиги нет -- не суетитесь!
А что имел в виду, то написал...
Вот вывернул карманы -- убедитесь!"
Із задоволенням нагадую тим, хто знає і повідомляю тим, хто не знає, біографію, Оксани Забужко. Із задоволенням акцентую увагу на тому, що О.Забужко -- наш автор (нам є чим пишатися!
Книжка з 10 по 15 квітня буде продаватися у книгарні "Знання" (Київ) та в "Українській книгарні" (Львів) -- ексклюзивний продаж. А з 15 кваітня -- у всіх книгарнях України, які не гребують українською книжкою. За затримку перепрошуємо -- коли придбаєте книжку якщо Ви -- кваліфікований читач, то зрозумієте, чому так довго довелося чекати.
Крім того, повідомляю, що 29 квітня о 15 годині на книжковій виставці "Медвін" пані Оксана проводить прес-конференціцю з нагоди виходу книжки. Перша презентація (навіть літературно-мистецький вечір)відбудеться 27 вітня о 19 годині в Будинку вчителя.
Це повідомлення редаговане модератором/адміністратором. Важлива інформація витерта. Автор вчергове приносить свої вибачення читачам за дії адміністрації сайта (на яку не має впливу).
Відео (фрагменти) презентації книги О. Забужко "Notre Dame d'Ukraine" можна знайти на www.youtube.com пошуком на "Забужко", Zabuzhko, чи по лінкам:
О, так він не просто написав. Він його у газеті "День" написав: http://www.day.kiev.ua/181317/
і висновок зробив: "трудно отнять у этой книги ее безусловно привлекательные качества." (Згадується анекдот про "Трудно потєрять жену... Практически невозможно!")
Наприкінці 1960-х років підросло перше повоєнне покоління, діти та онуки робітників та селян, для яких плоди індустріалізації були природними, а жахи, що випали на долю батьків у революціях, голоді, репресіях, розрусі, майже витіснилися у сферу давньої історії. Незважаючи на відчайдушні спроби радянської влади увіковічнити пафос свого пророкованого і невідворотного народження, це покоління вже переставало відчувати спорідненість з героями революції. Разом із зростанням побутового добробуту у дітей робітників та селян з’явився потяг до високого, до витонченого та благородного. Реабілітована остаточно по війні російська дворянська класика та перекладна світова література стала чудовим ґрунтом для найрізноманітніших мрій про панський спосіб життя, надавала зразки висококультурності. Окремим, вихованим на цій літературі радянським інтеліґентам, випадала нагода примірити на себе і панський світогляд.
Цінним маркером поширення такого світовідчуття у масовій радянській культурі став серіал «Адьютант его превосходительства» (1969), де вишуканий головний герой свій, за «наших», але, разом із тим, благородний, добре одягнутий у красивий офіцерський мундир; Соломін впорався з роллю. У той саме час на українському екрані майже десятиліття панує комедія з міщанського побиту зі співами і танцями «За двома зайцями» (1961). Глядач з потягом до високого починає розуміти, що за пародією Голохвостого та Проні ховається світ, до якого ті, яко міщани, не належать, але прагнуть, принаймні, доторкнутися, зімітувати. Той загадковий світ високої культури, до існування якого вже з’явилася цікавість радянського українця; надто правильні прісні герої з соціальних низів вже не справляють враження.
Sean пише:
> щоправда, мусю справедливости заради зізнати си, що не у повному захваті від її, власне, творчости...
і дійсно, подивіться, що вона пише в своїй т.зв. творчості:
"...Міняється внутрішній світ, у міру того як починає здаватись, наче знайдено безпомильний орієнтир; знань, як і раніше, нема, але з"явлається здатність судити - що прогресивне, а що реакційне, що добре, а що лихе..." (Notre Dame d'Ukraine, стор. 167)
Відповіді
2007.03.23 | ЛФ
Re: Забужко - фул респект! (л)
БіографіяЗАБУЖКО Оксана Стефанівна – поетеса, письменниця, громадський діяч. Народилася 19 вересня 1960 р. у родині філологів. Дебютувала з віршами в періодиці ще бувши школяркою. 1982 року закінчила філософський факультет, а 1986 р. – аспірантуру з естетики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Репутацію інтелектуального лідера свого покоління здобула в кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. публіцистичними статтями на теми стратегічного розвитку української культури. Згодом викладала україністику в США на запрошення Пенсільванського та Пітсбурзького університетів, була Фулбрайтівським стипендіатом у Гарварді, провадила авторську колонку в ряді періодичних видань («Панорама», «Столичные новости» та ін.). З 1989 р. співпрацює з Інститутом філософії НАН України (старший науковий співробітник). Багато подорожує як учасниця міжнародних письменницьких форумів і програм, проте постійно мешкає в Києві, де виконує ряд громадських навантажень (віце-президент Українського ПЕН-центру, член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член Національної Ради з питань культури і духовності при Президентові України та ін.).
О. Забужко – автор поетичних збірок «Травневий іній» (1985), «Дириґент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда» (2000), «Друга спроба: Вибране» (2005). Її вірші перекладені понад тридцятьма мовами, відзначені нагородами низки міжнародних фестивалів поезії, а в Канаді — Поетичною премією 1997 року як краща поетична книжка зарубіжного автора. У США й Канаді на вірші О. Забужко написано кілька ораторій і одну оперу («Клітемнестра», комп. В. Балей). В Україні всенародну славу письменниці приніс роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), перекладений у дванадцяти країнах і внесений британським видавництвом Anthem Press до списку «сучасної світової класики». Оксана Забужко є також автором повісті «Казка про калинову сопілку» (2000), збірки повістей і оповідань «Сестро, сестро» (2003), книг есеїстики «Хроніки від Фортінбраса» (1999; екранізована 2001 р. на Київській студії хронікально-документальних фільмів), «Репортаж із 2000-го року» (2001) і «Let My People Go: 15 текстів про українську революцію» (2005). Крім того, її перу належать дві літературознавчі студії — «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992) та «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу» (1997).
Творчість О. Забужко удостоєна багатьох міжнародних та національних премій і нагород, у тому числі премії Фонду Рокфелера, «ґранту для геніїв» Фундації Джона і Кетрін Мак-Артур, Фундації Больяско для лідерів сучасного мистецтва, численних відзнак «Книга року» і «Книга десятиліття» тощо. Європейська критика називає письменницю «творцем постмодерного романтизму».
В Україні загальний наклад книжок О. Забужко перевищив 100 тис. екземплярів.
2007.04.04 | Читач
Питання
Пане ЛФ, і що Ви хотіли цим сказати?Невже Ви гадаєте, що хтось тут не знає, хто така Забужко? З цим на фор-юей, там такі напевно знайдуться. Чи Ви хотіли зайвий раз нагадати,що пані Забужко - Ваш автор? Тоді скажіть, де її нова книжка. яку Ви тут анонсували ще зимою і обіцяли в магазинах у березні. Уже квітень?
ЛФ пише:
> Біографія
> ЗАБУЖКО Оксана Стефанівна – поетеса, письменниця, громадський діяч. Народилася 19 вересня 1960 р. у родині філологів. Дебютувала з віршами в періодиці ще бувши школяркою. 1982 року закінчила філософський факультет, а 1986 р. – аспірантуру з естетики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Репутацію інтелектуального лідера свого покоління здобула в кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. публіцистичними статтями на теми стратегічного розвитку української культури. Згодом викладала україністику в США на запрошення Пенсільванського та Пітсбурзького університетів, була Фулбрайтівським стипендіатом у Гарварді, провадила авторську колонку в ряді періодичних видань («Панорама», «Столичные новости» та ін.). З 1989 р. співпрацює з Інститутом філософії НАН України (старший науковий співробітник). Багато подорожує як учасниця міжнародних письменницьких форумів і програм, проте постійно мешкає в Києві, де виконує ряд громадських навантажень (віце-президент Українського ПЕН-центру, член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член Національної Ради з питань культури і духовності при Президентові України та ін.).
>
> О. Забужко – автор поетичних збірок «Травневий іній» (1985), «Дириґент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда» (2000), «Друга спроба: Вибране» (2005). Її вірші перекладені понад тридцятьма мовами, відзначені нагородами низки міжнародних фестивалів поезії, а в Канаді — Поетичною премією 1997 року як краща поетична книжка зарубіжного автора. У США й Канаді на вірші О. Забужко написано кілька ораторій і одну оперу («Клітемнестра», комп. В. Балей). В Україні всенародну славу письменниці приніс роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), перекладений у дванадцяти країнах і внесений британським видавництвом Anthem Press до списку «сучасної світової класики». Оксана Забужко є також автором повісті «Казка про калинову сопілку» (2000), збірки повістей і оповідань «Сестро, сестро» (2003), книг есеїстики «Хроніки від Фортінбраса» (1999; екранізована 2001 р. на Київській студії хронікально-документальних фільмів), «Репортаж із 2000-го року» (2001) і «Let My People Go: 15 текстів про українську революцію» (2005). Крім того, її перу належать дві літературознавчі студії — «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992) та «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу» (1997).
>
> Творчість О. Забужко удостоєна багатьох міжнародних та національних премій і нагород, у тому числі премії Фонду Рокфелера, «ґранту для геніїв» Фундації Джона і Кетрін Мак-Артур, Фундації Больяско для лідерів сучасного мистецтва, численних відзнак «Книга року» і «Книга десятиліття» тощо. Європейська критика називає письменницю «творцем постмодерного романтизму».
> В Україні загальний наклад книжок О. Забужко перевищив 100 тис. екземплярів.
2007.04.04 | ЛФ
Re: Питання
Згадуючи Висоцькокого:"Во мне Эзоп не воскресал,
В кармане фиги нет -- не суетитесь!
А что имел в виду, то написал...
Вот вывернул карманы -- убедитесь!"
Із задоволенням нагадую тим, хто знає і повідомляю тим, хто не знає, біографію, Оксани Забужко. Із задоволенням акцентую увагу на тому, що О.Забужко -- наш автор (нам є чим пишатися!
Книжка з 10 по 15 квітня буде продаватися у книгарні "Знання" (Київ) та в "Українській книгарні" (Львів) -- ексклюзивний продаж. А з 15 кваітня -- у всіх книгарнях України, які не гребують українською книжкою. За затримку перепрошуємо -- коли придбаєте книжку якщо Ви -- кваліфікований читач, то зрозумієте, чому так довго довелося чекати.
Крім того, повідомляю, що 29 квітня о 15 годині на книжковій виставці "Медвін" пані Оксана проводить прес-конференціцю з нагоди виходу книжки. Перша презентація (навіть літературно-мистецький вечір)відбудеться 27 вітня о 19 годині в Будинку вчителя.
2007.05.11 | Хома Брут
Відео презентації Notre Dame d'Ukraine (редаговане цензурою)
Це повідомлення редаговане модератором/адміністратором. Важлива інформація витерта. Автор вчергове приносить свої вибачення читачам за дії адміністрації сайта (на яку не має впливу).Відео (фрагменти) презентації книги О. Забужко "Notre Dame d'Ukraine" можна знайти на www.youtube.com пошуком на "Забужко", Zabuzhko, чи по лінкам:
http://www.youtube.com/watch?v=RQrU2iZQUJE вступ
http://www.youtube.com/watch?v=tq0V-ztaYOY Масова людина І
http://www.youtube.com/watch?v=eMJkN-ELLLY Масова людина ІІ
http://www.youtube.com/watch?v=qYNBQxO0_H4 Масова людина ІІІ
http://www.youtube.com/watch?v=QHrOMLFR_EU Масова людина ІV
http://www.youtube.com/watch?v=DlZ4yVTqUTg Масова людина V
http://www.youtube.com/watch?v=PCEOpllTTBs Аристократія І
http://www.youtube.com/watch?v=aZ1nUgyJQao Аристократія ІІ
http://www.youtube.com/watch?v=ldPPqxd9rlU Єресі І
http://www.youtube.com/watch?v=hs7XmvViDro Єресі ІІ
2007.05.14 | Хома Брут
Дискусія по темі NDd'U на www.azh.com.ua
От вже люди почитали і дискутують. Хтось (Дм. Десятерик) написав на 70% негативний відгук, іде обговоренняhttp://www.azh.com.ua/newspage.php?subaction=showfull&id=1178539980&archive=&start_from=&ucat=5&
і ще там є дуже класне фото Лесі У.
О, так він не просто написав. Він його у газеті "День" написав:
http://www.day.kiev.ua/181317/
і висновок зробив: "трудно отнять у этой книги ее безусловно привлекательные качества." (Згадується анекдот про "Трудно потєрять жену... Практически невозможно!")
2007.05.14 | Хома Брут
І ще про NDd'U
І ось ще покритикували. Але любя?http://maksymus.livejournal.com/38443.html
Презентація уявного шляхетства
Наприкінці 1960-х років підросло перше повоєнне покоління, діти та онуки робітників та селян, для яких плоди індустріалізації були природними, а жахи, що випали на долю батьків у революціях, голоді, репресіях, розрусі, майже витіснилися у сферу давньої історії. Незважаючи на відчайдушні спроби радянської влади увіковічнити пафос свого пророкованого і невідворотного народження, це покоління вже переставало відчувати спорідненість з героями революції. Разом із зростанням побутового добробуту у дітей робітників та селян з’явився потяг до високого, до витонченого та благородного. Реабілітована остаточно по війні російська дворянська класика та перекладна світова література стала чудовим ґрунтом для найрізноманітніших мрій про панський спосіб життя, надавала зразки висококультурності. Окремим, вихованим на цій літературі радянським інтеліґентам, випадала нагода примірити на себе і панський світогляд.
Цінним маркером поширення такого світовідчуття у масовій радянській культурі став серіал «Адьютант его превосходительства» (1969), де вишуканий головний герой свій, за «наших», але, разом із тим, благородний, добре одягнутий у красивий офіцерський мундир; Соломін впорався з роллю. У той саме час на українському екрані майже десятиліття панує комедія з міщанського побиту зі співами і танцями «За двома зайцями» (1961). Глядач з потягом до високого починає розуміти, що за пародією Голохвостого та Проні ховається світ, до якого ті, яко міщани, не належать, але прагнуть, принаймні, доторкнутися, зімітувати. Той загадковий світ високої культури, до існування якого вже з’явилася цікавість радянського українця; надто правильні прісні герої з соціальних низів вже не справляють враження.
... http://maksymus.livejournal.com/38443.html
2007.05.14 | Sean
Вона маладєс, нема питань
щоправда, мусю справедливости заради зізнати си, що не у повному захваті від її, власне, творчости, а як людині - ріспект.До речі, як відомо, долучилася вона вельми позитивно і до, кхм, "жидомасонізації" України
2007.05.14 | Хома Брут
Re: Вона маладєс, нема питань
Sean пише:> щоправда, мусю справедливости заради зізнати си, що не у повному захваті від її, власне, творчости...
і дійсно, подивіться, що вона пише в своїй т.зв. творчості:
"...Міняється внутрішній світ, у міру того як починає здаватись, наче знайдено безпомильний орієнтир; знань, як і раніше, нема, але з"явлається здатність судити - що прогресивне, а що реакційне, що добре, а що лихе..." (Notre Dame d'Ukraine, стор. 167)
2007.05.15 | Sean
так отож
тільки чому ж у "т.зв. творчости"? Навряд чи варто ставити під сумнів справжність тієї творчости.