Чи потрібне музичне мистецтво на Прикарпатті?
04/10/2007 | Партизан
Деякі аспекти аналізу сьогоднішнього стану
музичного мистецтва на Прикарпатті
Музичне мистецтво є однією з найважливіших складових, а, може, і найважливішою, усього мистецтва і культури в цілому. Не виняток і наш прикарпатський регіон, з його багатими традиціями та непересічними талантами. Однак на шляху до європейського співтовариства, яке вже міцно стоїть на основних принципах та досягненнях сучасних цивілізаційних процесів у розвитку та впровадженні професіоналізму в усі без виключень галузі життя, наше суспільство, на жаль, відкинуто далеко назад.
Популяризацією та розвитком даної сфери, надзвичайно важливої для утвердження національних цінностей всередині країни та пропагування кращих здобутків на світовій арені, мала б займатись, безперечно, держава. Адже духовність та культурність нації визначається не її економічними чи військовими здобутками, а розвитком культурних та мистецьких надбань. Можна виправити економічні макропоказники, можна стати могутньою державою на тій чи іншій ділянці світового співтовариства, але не можливо „вилікувати” духовно хвору націю.
Надзвичайно важливим чинником та необхідним інструментом у впровадженні цих процесів повинні стати митці-професіонали. Саме їх покликанням є нести і пропагувати національне мистецтво, піднімати на вищий щабель культурний рівень власного народу засобами найкращих здобутків світового мистецтва.
На жаль, наше суспільство все більше поглинає засилля аматорства та дилетантства, особливо це стосується мистецтва. Професіоналів перетворюють в аматорів, а аматорів намагаються підняти до рівня професіоналів. Все перемішалось, утворився суцільний „вінегрет”, тобто, хаос, а хаосом, як відомо, легше управляти, а саме не робити нічого, тому що на все є своє виправдання.
За радянських часів, і особливо за роки незалежності, мистецькими закладами та культурою в цілому керували і продовжують керувати, як правило, дилетанти й аматори. Не за освітою чи ще якимись ознаками аматори, а за духом, покликанням, переконанням. Просто вони вигідні, вони не завдають зайвих клопотів. Вибудовується черга за посадами та званнями, за якими прекрасно можна сховатись !
Наш регіон в культурно-мистецькому напрямі перетворюється в глибоку периферію, що наочно в першу чергу відображається у самих управлінських підходах. Мислення багатьох керівників залишається на рівні багаторічної давності. Тільки за рахунок невичерпних прадавніх культурних надбань, ми ще можемо щось показати у світі.
Теперішнє керівництво управління культури намагається вносити зміни, щоб поліпшити ситуацію. Звичайно зміни є, особливо важливою слід назвати зміну керівника музичного училища, яке за попереднього директора набуло катастрофічного стану. Але без реальних і головне радикальних змін, як у самому управлінні, так і в деяких установах, надіятися на поліпшення загального стану не доводиться. Найголовніше, що немає конструктивного і стратегічного плану розвитку. Дуже часто відбувається латання „дірок”, а не реальний поступ.
Обласна Філармонія:
Важливою складовою у розвитку саме професіонального академічного музичного мистецтва на Прикарпатті є обласна філармонія. Однак основні функції, які на неї покладені, вона абсолютно не виконує. Сама структура обласної філармонії потребує негайної, докорінної та невідворотної реорганізації, а також повної заміни керівного складу. До речі, в кінці 90-х рр. спеціальна урядова комісія визнала нинішнього директора філармонії таким, що не відповідає своїй посаді та не може обіймати її. Але тодішнє керівництво знову за допомогою „закулісних ігор” ігнорує це рішення і вже близько 10 років воно знаходиться в управлінні культури. А нещодавне присвоєння звання цьому керівникові взагалі виходить за рамки здорового глузду та християнської моралі і доводить всезагально тотальну корумпованість всього нашого суспільства. Подібних речей не було навіть за часів радянської доби.
Але погляньмо ширше, а саме у процес організації структури філармонії. Вона має у своєму розпорядженні такі колективи, як камерний оркестр, гуцульський ансамбль, фортепіанно-струнний квінтет та солісти-вокалісти та ще деякі малі форми.
Камерний оркестр, безперечно, є окрасою міста і області. Цей колектив, напевно, єдиний, серед усіх колективів області, можна віднести до професійних за всіма його ознаками. Він має повний графік роботи, стабільний склад виконавців, величезний різноплановий репертуар, запис кількох компакт-дисків, різноманітну концертну діяльність, а найголовніше професіоналізм самих учасників колективу та їх відношення до творчого процесу.
Камерний оркестр – 16-17 осіб (переважна більшість на основній роботі).
Гуцульський ансамбль мав би бути візиткою не тільки нашого регіону, але й всієї держави. Чи є він хоча б частково таким? Звичайно „ні”, відповість більшість людей, котрі мають хоча б якесь відношення до музичного мистецтва. Всі ті дифірамби, які лунають з найвищих трибун, є лише окозамилюванням. На жаль, пацієнт, як кажуть „скоріше мертвий, ніж живий”. І коли ми якнайшвидше всією громадою про це скажемо, тим раніше вийдемо з тієї ями, в якій цей колектив перебуває вже не один рік. Все це відбувається за абсолютного потурання влади та особистим зв’язкам, що продовжується і протягом останніх років. Теперішній рівень і загальний стан справ усередині колективу абсолютно не відповідає тому званню, яке нещодавно їм присвоїли – „академічний”. Таке звання безперечно необхідне цьому колективові, але тільки не в теперішньому стані. Це ж єдиний колектив такого плану у цілому світі! Такої автентики і мелодики немає більше ніде! В Гуцульському ансамблі „гуцульським” навіть не пахне, тільки вряди-годи.
• Хор – 35-40 осіб. Постійна плинність кадрів, низький рівень виконавців (чи то керівного складу?!), перенасиченість працівниками пенсійного та передпенсійного віку;
• Оркестр – 5-? Немає постійного складу колективу і про якусь роботу взагалі не доводиться говорити;
• Танцювальний – 16-20. На жаль бракує балетмейстерів для постановки саме гуцульських танців. Треба давати дорогу молодим і серед учасників колективу є такі люди, але, на жаль, знову „закулісні ігри”.
Солісти-вокалісти – 3 осіб – виконують так званий план (8 концертів на місяць), про виконавську якість яких говорити взагалі не доводиться. У більшості концертів міста та області беруть участь молоді виконавці, які у філармонію не можуть потрапити. Місто має молодих співаків класичного академічного плану, виконавський рівень яких вже давно переріс рівень солістів філармонії, які ховаються за „не знати за що” присвоєні звання. Але безперервні закулісні інтриги не дозволяють взяти на роботу відповідних спеціалістів.
Струнний квінтет – 7 осіб – не відіграє абсолютно ніякої ролі на мистецькій ниві області, виконуючи роль вельми низької якості акомпануючого елементу для солістів-вокалістів. Цей „елемент” є повним баластом філармонії!
Інші бюджетні колективи.
До уваги взяті тільки колективи з найбільшим фінансуванням.
Мистецьке Об’єднання „Елегія”. ВЖЕ ЛІКВІДОВАНА!!!
Приватна структура за державний кошт! Одержуючи чимале державне фінансування, не виконує практичного ніякої ролі у мистецькому житті області. Дає надзвичайно мало концертів (за рік менше, ніж будь-який колектив філармонії (8концертів!) за місяць) та й то більшість для „галочки”. Це своєрідний гурток за інтересами, де можна цікаво провести час. Проводиться політика повної непрозорості у трудових відносинах та у діяльності в ручному режимі із застосуванням елементів дискримінації людської гідності та повне ігнорування особистості. Не контролюється абсолютно ніким. На балансі апаратура (близько 100 тис.грн.), яка використовується не більше одного разу на рік. В той же час для організації концертів на рівні області Управління культури укладає угоди з приватними структурами про оренду апаратури для озвучування концертів. Все це відбувалося, і відбувається (особливо за минулий рік) під повним покровом владної руки з Києва. Фінансування цієї структури становить більше половини необхідних коштів для створення повноцінного симфонічного оркестру.
• Оркестр 50-55 осіб
• Хор 35-40 осіб
Оркестр облмуздрамтеатру - 17 осіб – виконує щонайбільше 10-15% від обсягу вистав пропонованих театром; зараз у повному занепаді, як і весь театр. Вся структура потребує негайної реорганізації. Але справа театру потребує набагато ширшого розгляду.
Місто Івано-Франківськ
Муніципальні колективи:
Естрадно-симфонічний оркестр – 45-50 осіб
Оркестр народної музики „Рапсодія” – 20-22 осіб
Духовий оркестр – 30-35 осіб
Хор „Галицькі передзвони” – 35-40 осіб
Жоден з цих колективів не може вважатися професійним і потребує теж зваженішого підходу до їх діяльності. (!)
Хто де?
Халтура чи професійна робота? (Приклади “міграції” чи “перебіжництва”)
Керуючись здавна перевіреним „совковим” методом „не якістю, а кількістю”, створюються колективи під якусь конкретну особу, часто зневажаючи їхньою якістю. Таку картину маємо практично з кожним мистецьким колективом міста та області, а керівник будь-якого колективу має те чи інше лобіювання своїх інтересів серед певних владних структур. Політика діяльності становить „табу” для всіх, особливо для самих її учасників. Вражає непрозорість кадрового відбору: він проводиться не за фаховістю чи професійністю, а за приязністю, власними симпатіями та іншими подібними ознаками. Велика кількість працівників не має навіть необхідної освіти.
На цей час не можна сказати, що музиканти не можуть працевлаштуватися. Однозначно можуть і одразу в кількох колективах. За свою роботу отримуючи по 150-200 грн. і, кажучи по-українськи: „Якби не гірше”. Але що ми врешті маємо: перебігання з „халтури”(як музиканти називають свої роботи) на „халтуру”, часті спізнення, відпрошування, накладки. Під час концертів доводиться переодягатися на ходу і перебігати з колективу в колектив. Самі учасники постійно нарікають на таку постановку творчого процесу. А він (творчий процес) в цей час кульгає на обидві ноги.
Як це відбувається на практиці, тобто міграція з колективу в колектив (жирним відзначені основні місця роботи, інші так звані „халтури”):
1. Камерний оркестр – естрадно-симфонічний, МО„Елегія”, Гуцульський ансамбль.
2. Гуцульський ансамбль – камерний оркестр, МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
3. Квінтет філармонії – МО„Елегія”, естрадно-симфонічний.
4. МО„Елегія” - камерний оркестр, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
5. Оркестр театру - МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”.
6. Естрадно-симфонічний - камерний оркестр, МО„Елегія”, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
7. Духовий оркестр - МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, „Рапсодія”, оркестр театру.
Велика кількість працює не за прямою освітою, тобто, маючи освіту вчителя музики загальноосвітньої школи чи диригента хору грають в оркестрах або виступають на театральних сценах; і навпаки, маючи освіту артиста оркестру співають в хорі і т.д.
Виходить, що велика кількість музикантів задіяні у 2-ох, 3-ох, а то й 4-ох колективах, а також ще працюють в освітніх та інших структурах. Репетиції тривають 2 рази в тиждень по 2 год., тобто 4 год. До прикладу професійний колектив повинен мати графік репетицій: 5 днів по 4 год. + час на самопідготовку (2-3 год.), на яку, звісно, часу вже не вистачає. Тобто, кожен професійний(!) музикант хотів би мати одне місце роботи (як це відбувається у всьому світі), яка забезпечувала б його щоденні потреби.
Звичайно, за теперішніх економічних умов у державі, розраховувати на якісь неймовірні гонорари не доводиться. Але якщо поставити все це на серйозну основу, додати трохи здорового глузду та здійснити елементарні підрахунки, то можна прийти до висновку, що це все-таки можливо.
Отож трохи арифметики.
Заробіток (приблизний) 1 людини складає: основне місце роботи (350-450грн.) + по сумісництву т.зв. „халтура” (1-3 по 150-200грн.=300-500грн.), що в сумі дає приблизно 600-900 грн., тобто, близько 7-10 тис. на рік.
Чи реально дати 1-й людині місце роботи в одному професійному колективі та заробітною платою у тих же 600-900 грн. на місяць? Так, можна, плюс доплати за концертну діяльність та гастролі. При розумному підході до справи можна довести цей показник до 1000-1500 грн.
На сьогоднішній час ( 2006 р.) маємо витрати з обласного бюджету: колективи філармонії, МО „Елегія” та оркестр театру приблизно 1млн 500 тис – 1млн 700 тис на рік. Цифри приблизні, оскільки автор не володіє точними даними щодо фінансування.
Отож для виходу з ситуації, що склалась, пропонуються наступні кроки:
• реорганізація структур обласної філармонії і театру та повна зміна керівництва (тільки за таких обставин можливий реальний розвиток всього музичного, і не тільки музичного, мистецтва області);
• можливо змінювати приміщення філармонії та театру, при цьому використовуючи сцени обох, як для театральних постановок, так і для проведення концертів;
• створити реєстр всіх професійних(!) митців області;
• створення на базі філармонії з вищеперечислених колективів
чотири (!) професійні (із затвердженим режимом роботи та відповідною оплатою, а також конкурсною системою відбору на посади), а саме:
1. Симфонічний оркестр (55-65 чол.) – стрижневий колектив усього музичного мистецтва області!!! Навколо нього повинно будуватись все мистецтво регіону.
2. Камерний оркестр (16-18 чол.) – найкращий професійний колектив області (можливо залишити так як є).
3. Гуцульський ансамбль (75-85 чол.) – надзвичайно потрібний колектив, але потребує ретельної та негайної реорганізації в усій своїй суті.
4. Академічний хор (30-36 чол.) – важлива складова розвитку хорового та музичного в цілому мистецтва краю, як носія вікових традицій національної, зокрема галицької, культури.
Ці колективи потребують максимум 600-800 тис. грн. додаткових коштів, з яких певну частку можна заробляти при мудрому організаторському та менеджерському підході до концертно-гастрольної діяльності.
Місто, а частково і райони області, користуються послугами близько 100-110-ох оркестрових виконавців різних напрямів та 80-85-ох хорових. Але насправді, підсумовуючи учасників всіх колективів, отримуємо близько 350 чол.
Запропонована система реорганізації всього музичного мистецтва області дозволить безперешкодно працевлаштувати практично всіх музикантів і зберегти робочі місця майже на 100%. Вона допоможе мудріше використовувати державні кошти. Але найголовніше вона дасть можливість набагато ширше використовувати музично-мистецький потенціал нашого регіону, долучати якомога більшу аудиторію до мистецького життя міста та області, виховувати молоде покоління на кращих зразках української народної, гуцульської музики, а також української та світової класики. Це дасть можливість залучати до співпраці з новоствореними колективами видатних виконавців як з нашої держави, так і з-за кордону, яких, на жаль, наша публіка має можливість чути і бачити надзвичайно рідко.
Це буде величезним поштовхом у розвитку всіх суміжних видів мистецтва, дасть можливість побачити перспективу реального працевлаштування на рідній землі за улюбленою спеціальністю студентів та учнів мистецьких закладів. Адже мистецтво перетворилося на непривабливу спеціальність і багато талановитої молоді після закінчення навчання перекваліфіковуються, працюють за іншими спеціальностями або виїжджають за кордон у пошуках кращої долі.
Цей матеріал є далеко неповним переліком аспектів загального стану мистецтва на Прикарпатті, яке у своєму корінні перебуває у катастрофічному стані. Автор має ще численні пропозиції для врятування музичного мистецтва, та культури в цілому.
Не дамо загинути нашому рідному мистецтву і разом подбаємо про нашу УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ!
музичного мистецтва на Прикарпатті
Музичне мистецтво є однією з найважливіших складових, а, може, і найважливішою, усього мистецтва і культури в цілому. Не виняток і наш прикарпатський регіон, з його багатими традиціями та непересічними талантами. Однак на шляху до європейського співтовариства, яке вже міцно стоїть на основних принципах та досягненнях сучасних цивілізаційних процесів у розвитку та впровадженні професіоналізму в усі без виключень галузі життя, наше суспільство, на жаль, відкинуто далеко назад.
Популяризацією та розвитком даної сфери, надзвичайно важливої для утвердження національних цінностей всередині країни та пропагування кращих здобутків на світовій арені, мала б займатись, безперечно, держава. Адже духовність та культурність нації визначається не її економічними чи військовими здобутками, а розвитком культурних та мистецьких надбань. Можна виправити економічні макропоказники, можна стати могутньою державою на тій чи іншій ділянці світового співтовариства, але не можливо „вилікувати” духовно хвору націю.
Надзвичайно важливим чинником та необхідним інструментом у впровадженні цих процесів повинні стати митці-професіонали. Саме їх покликанням є нести і пропагувати національне мистецтво, піднімати на вищий щабель культурний рівень власного народу засобами найкращих здобутків світового мистецтва.
На жаль, наше суспільство все більше поглинає засилля аматорства та дилетантства, особливо це стосується мистецтва. Професіоналів перетворюють в аматорів, а аматорів намагаються підняти до рівня професіоналів. Все перемішалось, утворився суцільний „вінегрет”, тобто, хаос, а хаосом, як відомо, легше управляти, а саме не робити нічого, тому що на все є своє виправдання.
За радянських часів, і особливо за роки незалежності, мистецькими закладами та культурою в цілому керували і продовжують керувати, як правило, дилетанти й аматори. Не за освітою чи ще якимись ознаками аматори, а за духом, покликанням, переконанням. Просто вони вигідні, вони не завдають зайвих клопотів. Вибудовується черга за посадами та званнями, за якими прекрасно можна сховатись !
Наш регіон в культурно-мистецькому напрямі перетворюється в глибоку периферію, що наочно в першу чергу відображається у самих управлінських підходах. Мислення багатьох керівників залишається на рівні багаторічної давності. Тільки за рахунок невичерпних прадавніх культурних надбань, ми ще можемо щось показати у світі.
Теперішнє керівництво управління культури намагається вносити зміни, щоб поліпшити ситуацію. Звичайно зміни є, особливо важливою слід назвати зміну керівника музичного училища, яке за попереднього директора набуло катастрофічного стану. Але без реальних і головне радикальних змін, як у самому управлінні, так і в деяких установах, надіятися на поліпшення загального стану не доводиться. Найголовніше, що немає конструктивного і стратегічного плану розвитку. Дуже часто відбувається латання „дірок”, а не реальний поступ.
Обласна Філармонія:
Важливою складовою у розвитку саме професіонального академічного музичного мистецтва на Прикарпатті є обласна філармонія. Однак основні функції, які на неї покладені, вона абсолютно не виконує. Сама структура обласної філармонії потребує негайної, докорінної та невідворотної реорганізації, а також повної заміни керівного складу. До речі, в кінці 90-х рр. спеціальна урядова комісія визнала нинішнього директора філармонії таким, що не відповідає своїй посаді та не може обіймати її. Але тодішнє керівництво знову за допомогою „закулісних ігор” ігнорує це рішення і вже близько 10 років воно знаходиться в управлінні культури. А нещодавне присвоєння звання цьому керівникові взагалі виходить за рамки здорового глузду та християнської моралі і доводить всезагально тотальну корумпованість всього нашого суспільства. Подібних речей не було навіть за часів радянської доби.
Але погляньмо ширше, а саме у процес організації структури філармонії. Вона має у своєму розпорядженні такі колективи, як камерний оркестр, гуцульський ансамбль, фортепіанно-струнний квінтет та солісти-вокалісти та ще деякі малі форми.
Камерний оркестр, безперечно, є окрасою міста і області. Цей колектив, напевно, єдиний, серед усіх колективів області, можна віднести до професійних за всіма його ознаками. Він має повний графік роботи, стабільний склад виконавців, величезний різноплановий репертуар, запис кількох компакт-дисків, різноманітну концертну діяльність, а найголовніше професіоналізм самих учасників колективу та їх відношення до творчого процесу.
Камерний оркестр – 16-17 осіб (переважна більшість на основній роботі).
Гуцульський ансамбль мав би бути візиткою не тільки нашого регіону, але й всієї держави. Чи є він хоча б частково таким? Звичайно „ні”, відповість більшість людей, котрі мають хоча б якесь відношення до музичного мистецтва. Всі ті дифірамби, які лунають з найвищих трибун, є лише окозамилюванням. На жаль, пацієнт, як кажуть „скоріше мертвий, ніж живий”. І коли ми якнайшвидше всією громадою про це скажемо, тим раніше вийдемо з тієї ями, в якій цей колектив перебуває вже не один рік. Все це відбувається за абсолютного потурання влади та особистим зв’язкам, що продовжується і протягом останніх років. Теперішній рівень і загальний стан справ усередині колективу абсолютно не відповідає тому званню, яке нещодавно їм присвоїли – „академічний”. Таке звання безперечно необхідне цьому колективові, але тільки не в теперішньому стані. Це ж єдиний колектив такого плану у цілому світі! Такої автентики і мелодики немає більше ніде! В Гуцульському ансамблі „гуцульським” навіть не пахне, тільки вряди-годи.
• Хор – 35-40 осіб. Постійна плинність кадрів, низький рівень виконавців (чи то керівного складу?!), перенасиченість працівниками пенсійного та передпенсійного віку;
• Оркестр – 5-? Немає постійного складу колективу і про якусь роботу взагалі не доводиться говорити;
• Танцювальний – 16-20. На жаль бракує балетмейстерів для постановки саме гуцульських танців. Треба давати дорогу молодим і серед учасників колективу є такі люди, але, на жаль, знову „закулісні ігри”.
Солісти-вокалісти – 3 осіб – виконують так званий план (8 концертів на місяць), про виконавську якість яких говорити взагалі не доводиться. У більшості концертів міста та області беруть участь молоді виконавці, які у філармонію не можуть потрапити. Місто має молодих співаків класичного академічного плану, виконавський рівень яких вже давно переріс рівень солістів філармонії, які ховаються за „не знати за що” присвоєні звання. Але безперервні закулісні інтриги не дозволяють взяти на роботу відповідних спеціалістів.
Струнний квінтет – 7 осіб – не відіграє абсолютно ніякої ролі на мистецькій ниві області, виконуючи роль вельми низької якості акомпануючого елементу для солістів-вокалістів. Цей „елемент” є повним баластом філармонії!
Інші бюджетні колективи.
До уваги взяті тільки колективи з найбільшим фінансуванням.
Мистецьке Об’єднання „Елегія”. ВЖЕ ЛІКВІДОВАНА!!!
Приватна структура за державний кошт! Одержуючи чимале державне фінансування, не виконує практичного ніякої ролі у мистецькому житті області. Дає надзвичайно мало концертів (за рік менше, ніж будь-який колектив філармонії (8концертів!) за місяць) та й то більшість для „галочки”. Це своєрідний гурток за інтересами, де можна цікаво провести час. Проводиться політика повної непрозорості у трудових відносинах та у діяльності в ручному режимі із застосуванням елементів дискримінації людської гідності та повне ігнорування особистості. Не контролюється абсолютно ніким. На балансі апаратура (близько 100 тис.грн.), яка використовується не більше одного разу на рік. В той же час для організації концертів на рівні області Управління культури укладає угоди з приватними структурами про оренду апаратури для озвучування концертів. Все це відбувалося, і відбувається (особливо за минулий рік) під повним покровом владної руки з Києва. Фінансування цієї структури становить більше половини необхідних коштів для створення повноцінного симфонічного оркестру.
• Оркестр 50-55 осіб
• Хор 35-40 осіб
Оркестр облмуздрамтеатру - 17 осіб – виконує щонайбільше 10-15% від обсягу вистав пропонованих театром; зараз у повному занепаді, як і весь театр. Вся структура потребує негайної реорганізації. Але справа театру потребує набагато ширшого розгляду.
Місто Івано-Франківськ
Муніципальні колективи:
Естрадно-симфонічний оркестр – 45-50 осіб
Оркестр народної музики „Рапсодія” – 20-22 осіб
Духовий оркестр – 30-35 осіб
Хор „Галицькі передзвони” – 35-40 осіб
Жоден з цих колективів не може вважатися професійним і потребує теж зваженішого підходу до їх діяльності. (!)
Хто де?
Халтура чи професійна робота? (Приклади “міграції” чи “перебіжництва”)
Керуючись здавна перевіреним „совковим” методом „не якістю, а кількістю”, створюються колективи під якусь конкретну особу, часто зневажаючи їхньою якістю. Таку картину маємо практично з кожним мистецьким колективом міста та області, а керівник будь-якого колективу має те чи інше лобіювання своїх інтересів серед певних владних структур. Політика діяльності становить „табу” для всіх, особливо для самих її учасників. Вражає непрозорість кадрового відбору: він проводиться не за фаховістю чи професійністю, а за приязністю, власними симпатіями та іншими подібними ознаками. Велика кількість працівників не має навіть необхідної освіти.
На цей час не можна сказати, що музиканти не можуть працевлаштуватися. Однозначно можуть і одразу в кількох колективах. За свою роботу отримуючи по 150-200 грн. і, кажучи по-українськи: „Якби не гірше”. Але що ми врешті маємо: перебігання з „халтури”(як музиканти називають свої роботи) на „халтуру”, часті спізнення, відпрошування, накладки. Під час концертів доводиться переодягатися на ходу і перебігати з колективу в колектив. Самі учасники постійно нарікають на таку постановку творчого процесу. А він (творчий процес) в цей час кульгає на обидві ноги.
Як це відбувається на практиці, тобто міграція з колективу в колектив (жирним відзначені основні місця роботи, інші так звані „халтури”):
1. Камерний оркестр – естрадно-симфонічний, МО„Елегія”, Гуцульський ансамбль.
2. Гуцульський ансамбль – камерний оркестр, МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
3. Квінтет філармонії – МО„Елегія”, естрадно-симфонічний.
4. МО„Елегія” - камерний оркестр, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
5. Оркестр театру - МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”.
6. Естрадно-симфонічний - камерний оркестр, МО„Елегія”, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
7. Духовий оркестр - МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, „Рапсодія”, оркестр театру.
Велика кількість працює не за прямою освітою, тобто, маючи освіту вчителя музики загальноосвітньої школи чи диригента хору грають в оркестрах або виступають на театральних сценах; і навпаки, маючи освіту артиста оркестру співають в хорі і т.д.
Виходить, що велика кількість музикантів задіяні у 2-ох, 3-ох, а то й 4-ох колективах, а також ще працюють в освітніх та інших структурах. Репетиції тривають 2 рази в тиждень по 2 год., тобто 4 год. До прикладу професійний колектив повинен мати графік репетицій: 5 днів по 4 год. + час на самопідготовку (2-3 год.), на яку, звісно, часу вже не вистачає. Тобто, кожен професійний(!) музикант хотів би мати одне місце роботи (як це відбувається у всьому світі), яка забезпечувала б його щоденні потреби.
Звичайно, за теперішніх економічних умов у державі, розраховувати на якісь неймовірні гонорари не доводиться. Але якщо поставити все це на серйозну основу, додати трохи здорового глузду та здійснити елементарні підрахунки, то можна прийти до висновку, що це все-таки можливо.
Отож трохи арифметики.
Заробіток (приблизний) 1 людини складає: основне місце роботи (350-450грн.) + по сумісництву т.зв. „халтура” (1-3 по 150-200грн.=300-500грн.), що в сумі дає приблизно 600-900 грн., тобто, близько 7-10 тис. на рік.
Чи реально дати 1-й людині місце роботи в одному професійному колективі та заробітною платою у тих же 600-900 грн. на місяць? Так, можна, плюс доплати за концертну діяльність та гастролі. При розумному підході до справи можна довести цей показник до 1000-1500 грн.
На сьогоднішній час ( 2006 р.) маємо витрати з обласного бюджету: колективи філармонії, МО „Елегія” та оркестр театру приблизно 1млн 500 тис – 1млн 700 тис на рік. Цифри приблизні, оскільки автор не володіє точними даними щодо фінансування.
Отож для виходу з ситуації, що склалась, пропонуються наступні кроки:
• реорганізація структур обласної філармонії і театру та повна зміна керівництва (тільки за таких обставин можливий реальний розвиток всього музичного, і не тільки музичного, мистецтва області);
• можливо змінювати приміщення філармонії та театру, при цьому використовуючи сцени обох, як для театральних постановок, так і для проведення концертів;
• створити реєстр всіх професійних(!) митців області;
• створення на базі філармонії з вищеперечислених колективів
чотири (!) професійні (із затвердженим режимом роботи та відповідною оплатою, а також конкурсною системою відбору на посади), а саме:
1. Симфонічний оркестр (55-65 чол.) – стрижневий колектив усього музичного мистецтва області!!! Навколо нього повинно будуватись все мистецтво регіону.
2. Камерний оркестр (16-18 чол.) – найкращий професійний колектив області (можливо залишити так як є).
3. Гуцульський ансамбль (75-85 чол.) – надзвичайно потрібний колектив, але потребує ретельної та негайної реорганізації в усій своїй суті.
4. Академічний хор (30-36 чол.) – важлива складова розвитку хорового та музичного в цілому мистецтва краю, як носія вікових традицій національної, зокрема галицької, культури.
Ці колективи потребують максимум 600-800 тис. грн. додаткових коштів, з яких певну частку можна заробляти при мудрому організаторському та менеджерському підході до концертно-гастрольної діяльності.
Місто, а частково і райони області, користуються послугами близько 100-110-ох оркестрових виконавців різних напрямів та 80-85-ох хорових. Але насправді, підсумовуючи учасників всіх колективів, отримуємо близько 350 чол.
Запропонована система реорганізації всього музичного мистецтва області дозволить безперешкодно працевлаштувати практично всіх музикантів і зберегти робочі місця майже на 100%. Вона допоможе мудріше використовувати державні кошти. Але найголовніше вона дасть можливість набагато ширше використовувати музично-мистецький потенціал нашого регіону, долучати якомога більшу аудиторію до мистецького життя міста та області, виховувати молоде покоління на кращих зразках української народної, гуцульської музики, а також української та світової класики. Це дасть можливість залучати до співпраці з новоствореними колективами видатних виконавців як з нашої держави, так і з-за кордону, яких, на жаль, наша публіка має можливість чути і бачити надзвичайно рідко.
Це буде величезним поштовхом у розвитку всіх суміжних видів мистецтва, дасть можливість побачити перспективу реального працевлаштування на рідній землі за улюбленою спеціальністю студентів та учнів мистецьких закладів. Адже мистецтво перетворилося на непривабливу спеціальність і багато талановитої молоді після закінчення навчання перекваліфіковуються, працюють за іншими спеціальностями або виїжджають за кордон у пошуках кращої долі.
Цей матеріал є далеко неповним переліком аспектів загального стану мистецтва на Прикарпатті, яке у своєму корінні перебуває у катастрофічному стані. Автор має ще численні пропозиції для врятування музичного мистецтва, та культури в цілому.
Не дамо загинути нашому рідному мистецтву і разом подбаємо про нашу УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ!
Відповіді
2007.12.26 | Наталя
Re: Чи потрібне музичне мистецтво на Прикарпатті?
Цікаво, хто робив цю інформацію? Чи не пан Руслан Дорожівський? Може, врешті, час "присадити" нездорові амбіції цього т. зв. "діяча"? Чомк автор допису не подав інформацію про те, хто претендує на керування, скажімо, "Елегією"? І чим так вирізнилися "Галицькі передзвони"? Ганьба ваша, франківчани, доходить далі, ніж ви про це думаєте!!!Партизан пише:
> Деякі аспекти аналізу сьогоднішнього стану
> музичного мистецтва на Прикарпатті
>
> Музичне мистецтво є однією з найважливіших складових, а, може, і найважливішою, усього мистецтва і культури в цілому. Не виняток і наш прикарпатський регіон, з його багатими традиціями та непересічними талантами. Однак на шляху до європейського співтовариства, яке вже міцно стоїть на основних принципах та досягненнях сучасних цивілізаційних процесів у розвитку та впровадженні професіоналізму в усі без виключень галузі життя, наше суспільство, на жаль, відкинуто далеко назад.
>
> Популяризацією та розвитком даної сфери, надзвичайно важливої для утвердження національних цінностей всередині країни та пропагування кращих здобутків на світовій арені, мала б займатись, безперечно, держава. Адже духовність та культурність нації визначається не її економічними чи військовими здобутками, а розвитком культурних та мистецьких надбань. Можна виправити економічні макропоказники, можна стати могутньою державою на тій чи іншій ділянці світового співтовариства, але не можливо „вилікувати” духовно хвору націю.
>
> Надзвичайно важливим чинником та необхідним інструментом у впровадженні цих процесів повинні стати митці-професіонали. Саме їх покликанням є нести і пропагувати національне мистецтво, піднімати на вищий щабель культурний рівень власного народу засобами найкращих здобутків світового мистецтва.
> На жаль, наше суспільство все більше поглинає засилля аматорства та дилетантства, особливо це стосується мистецтва. Професіоналів перетворюють в аматорів, а аматорів намагаються підняти до рівня професіоналів. Все перемішалось, утворився суцільний „вінегрет”, тобто, хаос, а хаосом, як відомо, легше управляти, а саме не робити нічого, тому що на все є своє виправдання.
>
> За радянських часів, і особливо за роки незалежності, мистецькими закладами та культурою в цілому керували і продовжують керувати, як правило, дилетанти й аматори. Не за освітою чи ще якимись ознаками аматори, а за духом, покликанням, переконанням. Просто вони вигідні, вони не завдають зайвих клопотів. Вибудовується черга за посадами та званнями, за якими прекрасно можна сховатись !
>
> Наш регіон в культурно-мистецькому напрямі перетворюється в глибоку периферію, що наочно в першу чергу відображається у самих управлінських підходах. Мислення багатьох керівників залишається на рівні багаторічної давності. Тільки за рахунок невичерпних прадавніх культурних надбань, ми ще можемо щось показати у світі.
>
> Теперішнє керівництво управління культури намагається вносити зміни, щоб поліпшити ситуацію. Звичайно зміни є, особливо важливою слід назвати зміну керівника музичного училища, яке за попереднього директора набуло катастрофічного стану. Але без реальних і головне радикальних змін, як у самому управлінні, так і в деяких установах, надіятися на поліпшення загального стану не доводиться. Найголовніше, що немає конструктивного і стратегічного плану розвитку. Дуже часто відбувається латання „дірок”, а не реальний поступ.
>
> Обласна Філармонія:
>
> Важливою складовою у розвитку саме професіонального академічного музичного мистецтва на Прикарпатті є обласна філармонія. Однак основні функції, які на неї покладені, вона абсолютно не виконує. Сама структура обласної філармонії потребує негайної, докорінної та невідворотної реорганізації, а також повної заміни керівного складу. До речі, в кінці 90-х рр. спеціальна урядова комісія визнала нинішнього директора філармонії таким, що не відповідає своїй посаді та не може обіймати її. Але тодішнє керівництво знову за допомогою „закулісних ігор” ігнорує це рішення і вже близько 10 років воно знаходиться в управлінні культури. А нещодавне присвоєння звання цьому керівникові взагалі виходить за рамки здорового глузду та християнської моралі і доводить всезагально тотальну корумпованість всього нашого суспільства. Подібних речей не було навіть за часів радянської доби.
> Але погляньмо ширше, а саме у процес організації структури філармонії. Вона має у своєму розпорядженні такі колективи, як камерний оркестр, гуцульський ансамбль, фортепіанно-струнний квінтет та солісти-вокалісти та ще деякі малі форми.
>
> Камерний оркестр, безперечно, є окрасою міста і області. Цей колектив, напевно, єдиний, серед усіх колективів області, можна віднести до професійних за всіма його ознаками. Він має повний графік роботи, стабільний склад виконавців, величезний різноплановий репертуар, запис кількох компакт-дисків, різноманітну концертну діяльність, а найголовніше професіоналізм самих учасників колективу та їх відношення до творчого процесу.
>
> Камерний оркестр – 16-17 осіб (переважна більшість на основній роботі).
> Гуцульський ансамбль мав би бути візиткою не тільки нашого регіону, але й всієї держави. Чи є він хоча б частково таким? Звичайно „ні”, відповість більшість людей, котрі мають хоча б якесь відношення до музичного мистецтва. Всі ті дифірамби, які лунають з найвищих трибун, є лише окозамилюванням. На жаль, пацієнт, як кажуть „скоріше мертвий, ніж живий”. І коли ми якнайшвидше всією громадою про це скажемо, тим раніше вийдемо з тієї ями, в якій цей колектив перебуває вже не один рік. Все це відбувається за абсолютного потурання влади та особистим зв’язкам, що продовжується і протягом останніх років. Теперішній рівень і загальний стан справ усередині колективу абсолютно не відповідає тому званню, яке нещодавно їм присвоїли – „академічний”. Таке звання безперечно необхідне цьому колективові, але тільки не в теперішньому стані. Це ж єдиний колектив такого плану у цілому світі! Такої автентики і мелодики немає більше ніде! В Гуцульському ансамблі „гуцульським” навіть не пахне, тільки вряди-годи.
>
> • Хор – 35-40 осіб. Постійна плинність кадрів, низький рівень виконавців (чи то керівного складу?!), перенасиченість працівниками пенсійного та передпенсійного віку;
> • Оркестр – 5-? Немає постійного складу колективу і про якусь роботу взагалі не доводиться говорити;
> • Танцювальний – 16-20. На жаль бракує балетмейстерів для постановки саме гуцульських танців. Треба давати дорогу молодим і серед учасників колективу є такі люди, але, на жаль, знову „закулісні ігри”.
>
> Солісти-вокалісти – 3 осіб – виконують так званий план (8 концертів на місяць), про виконавську якість яких говорити взагалі не доводиться. У більшості концертів міста та області беруть участь молоді виконавці, які у філармонію не можуть потрапити. Місто має молодих співаків класичного академічного плану, виконавський рівень яких вже давно переріс рівень солістів філармонії, які ховаються за „не знати за що” присвоєні звання. Але безперервні закулісні інтриги не дозволяють взяти на роботу відповідних спеціалістів.
>
> Струнний квінтет – 7 осіб – не відіграє абсолютно ніякої ролі на мистецькій ниві області, виконуючи роль вельми низької якості акомпануючого елементу для солістів-вокалістів. Цей „елемент” є повним баластом філармонії!
>
> Інші бюджетні колективи.
>
> До уваги взяті тільки колективи з найбільшим фінансуванням.
>
> Мистецьке Об’єднання „Елегія”. ВЖЕ ЛІКВІДОВАНА!!!
> Приватна структура за державний кошт! Одержуючи чимале державне фінансування, не виконує практичного ніякої ролі у мистецькому житті області. Дає надзвичайно мало концертів (за рік менше, ніж будь-який колектив філармонії (8концертів!) за місяць) та й то більшість для „галочки”. Це своєрідний гурток за інтересами, де можна цікаво провести час. Проводиться політика повної непрозорості у трудових відносинах та у діяльності в ручному режимі із застосуванням елементів дискримінації людської гідності та повне ігнорування особистості. Не контролюється абсолютно ніким. На балансі апаратура (близько 100 тис.грн.), яка використовується не більше одного разу на рік. В той же час для організації концертів на рівні області Управління культури укладає угоди з приватними структурами про оренду апаратури для озвучування концертів. Все це відбувалося, і відбувається (особливо за минулий рік) під повним покровом владної руки з Києва. Фінансування цієї структури становить більше половини необхідних коштів для створення повноцінного симфонічного оркестру.
>
> • Оркестр 50-55 осіб
> • Хор 35-40 осіб
>
> Оркестр облмуздрамтеатру - 17 осіб – виконує щонайбільше 10-15% від обсягу вистав пропонованих театром; зараз у повному занепаді, як і весь театр. Вся структура потребує негайної реорганізації. Але справа театру потребує набагато ширшого розгляду.
>
> Місто Івано-Франківськ
>
> Муніципальні колективи:
>
> Естрадно-симфонічний оркестр – 45-50 осіб
> Оркестр народної музики „Рапсодія” – 20-22 осіб
> Духовий оркестр – 30-35 осіб
> Хор „Галицькі передзвони” – 35-40 осіб
>
> Жоден з цих колективів не може вважатися професійним і потребує теж зваженішого підходу до їх діяльності. (!)
>
> Хто де?
> Халтура чи професійна робота? (Приклади “міграції” чи “перебіжництва”)
>
> Керуючись здавна перевіреним „совковим” методом „не якістю, а кількістю”, створюються колективи під якусь конкретну особу, часто зневажаючи їхньою якістю. Таку картину маємо практично з кожним мистецьким колективом міста та області, а керівник будь-якого колективу має те чи інше лобіювання своїх інтересів серед певних владних структур. Політика діяльності становить „табу” для всіх, особливо для самих її учасників. Вражає непрозорість кадрового відбору: він проводиться не за фаховістю чи професійністю, а за приязністю, власними симпатіями та іншими подібними ознаками. Велика кількість працівників не має навіть необхідної освіти.
>
> На цей час не можна сказати, що музиканти не можуть працевлаштуватися. Однозначно можуть і одразу в кількох колективах. За свою роботу отримуючи по 150-200 грн. і, кажучи по-українськи: „Якби не гірше”. Але що ми врешті маємо: перебігання з „халтури”(як музиканти називають свої роботи) на „халтуру”, часті спізнення, відпрошування, накладки. Під час концертів доводиться переодягатися на ходу і перебігати з колективу в колектив. Самі учасники постійно нарікають на таку постановку творчого процесу. А він (творчий процес) в цей час кульгає на обидві ноги.
>
> Як це відбувається на практиці, тобто міграція з колективу в колектив (жирним відзначені основні місця роботи, інші так звані „халтури”):
>
> 1. Камерний оркестр – естрадно-симфонічний, МО„Елегія”, Гуцульський ансамбль.
> 2. Гуцульський ансамбль – камерний оркестр, МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
> 3. Квінтет філармонії – МО„Елегія”, естрадно-симфонічний.
> 4. МО„Елегія” - камерний оркестр, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
> 5. Оркестр театру - МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, духовий оркестр, „Рапсодія”.
> 6. Естрадно-симфонічний - камерний оркестр, МО„Елегія”, духовий оркестр, „Рапсодія”, оркестр театру.
> 7. Духовий оркестр - МО„Елегія”, естрадно-симфонічний, „Рапсодія”, оркестр театру.
>
> Велика кількість працює не за прямою освітою, тобто, маючи освіту вчителя музики загальноосвітньої школи чи диригента хору грають в оркестрах або виступають на театральних сценах; і навпаки, маючи освіту артиста оркестру співають в хорі і т.д.
>
> Виходить, що велика кількість музикантів задіяні у 2-ох, 3-ох, а то й 4-ох колективах, а також ще працюють в освітніх та інших структурах. Репетиції тривають 2 рази в тиждень по 2 год., тобто 4 год. До прикладу професійний колектив повинен мати графік репетицій: 5 днів по 4 год. + час на самопідготовку (2-3 год.), на яку, звісно, часу вже не вистачає. Тобто, кожен професійний(!) музикант хотів би мати одне місце роботи (як це відбувається у всьому світі), яка забезпечувала б його щоденні потреби.
> Звичайно, за теперішніх економічних умов у державі, розраховувати на якісь неймовірні гонорари не доводиться. Але якщо поставити все це на серйозну основу, додати трохи здорового глузду та здійснити елементарні підрахунки, то можна прийти до висновку, що це все-таки можливо.
> Отож трохи арифметики.
>
> Заробіток (приблизний) 1 людини складає: основне місце роботи (350-450грн.) + по сумісництву т.зв. „халтура” (1-3 по 150-200грн.=300-500грн.), що в сумі дає приблизно 600-900 грн., тобто, близько 7-10 тис. на рік.
> Чи реально дати 1-й людині місце роботи в одному професійному колективі та заробітною платою у тих же 600-900 грн. на місяць? Так, можна, плюс доплати за концертну діяльність та гастролі. При розумному підході до справи можна довести цей показник до 1000-1500 грн.
>
> На сьогоднішній час ( 2006 р.) маємо витрати з обласного бюджету: колективи філармонії, МО „Елегія” та оркестр театру приблизно 1млн 500 тис – 1млн 700 тис на рік. Цифри приблизні, оскільки автор не володіє точними даними щодо фінансування.
>
> Отож для виходу з ситуації, що склалась, пропонуються наступні кроки:
>
> • реорганізація структур обласної філармонії і театру та повна зміна керівництва (тільки за таких обставин можливий реальний розвиток всього музичного, і не тільки музичного, мистецтва області);
> • можливо змінювати приміщення філармонії та театру, при цьому використовуючи сцени обох, як для театральних постановок, так і для проведення концертів;
> • створити реєстр всіх професійних(!) митців області;
> • створення на базі філармонії з вищеперечислених колективів
> чотири (!) професійні (із затвердженим режимом роботи та відповідною оплатою, а також конкурсною системою відбору на посади), а саме:
> 1. Симфонічний оркестр (55-65 чол.) – стрижневий колектив усього музичного мистецтва області!!! Навколо нього повинно будуватись все мистецтво регіону.
> 2. Камерний оркестр (16-18 чол.) – найкращий професійний колектив області (можливо залишити так як є).
> 3. Гуцульський ансамбль (75-85 чол.) – надзвичайно потрібний колектив, але потребує ретельної та негайної реорганізації в усій своїй суті.
> 4. Академічний хор (30-36 чол.) – важлива складова розвитку хорового та музичного в цілому мистецтва краю, як носія вікових традицій національної, зокрема галицької, культури.
> Ці колективи потребують максимум 600-800 тис. грн. додаткових коштів, з яких певну частку можна заробляти при мудрому організаторському та менеджерському підході до концертно-гастрольної діяльності.
> Місто, а частково і райони області, користуються послугами близько 100-110-ох оркестрових виконавців різних напрямів та 80-85-ох хорових. Але насправді, підсумовуючи учасників всіх колективів, отримуємо близько 350 чол.
>
> Запропонована система реорганізації всього музичного мистецтва області дозволить безперешкодно працевлаштувати практично всіх музикантів і зберегти робочі місця майже на 100%. Вона допоможе мудріше використовувати державні кошти. Але найголовніше вона дасть можливість набагато ширше використовувати музично-мистецький потенціал нашого регіону, долучати якомога більшу аудиторію до мистецького життя міста та області, виховувати молоде покоління на кращих зразках української народної, гуцульської музики, а також української та світової класики. Це дасть можливість залучати до співпраці з новоствореними колективами видатних виконавців як з нашої держави, так і з-за кордону, яких, на жаль, наша публіка має можливість чути і бачити надзвичайно рідко.
>
> Це буде величезним поштовхом у розвитку всіх суміжних видів мистецтва, дасть можливість побачити перспективу реального працевлаштування на рідній землі за улюбленою спеціальністю студентів та учнів мистецьких закладів. Адже мистецтво перетворилося на непривабливу спеціальність і багато талановитої молоді після закінчення навчання перекваліфіковуються, працюють за іншими спеціальностями або виїжджають за кордон у пошуках кращої долі.
> Цей матеріал є далеко неповним переліком аспектів загального стану мистецтва на Прикарпатті, яке у своєму корінні перебуває у катастрофічному стані. Автор має ще численні пропозиції для врятування музичного мистецтва, та культури в цілому.
>
> Не дамо загинути нашому рідному мистецтву і разом подбаємо про нашу УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ!