07/09/2007 | Майдан-ІНФОРМ

8 липня виступом Олега Скрипки з піснею «Країна Мрій» завершився 4 міжнародний однойменний етно-фестиваль. Цього року з 6 по 8 липня щодня для киян та гостей столиці щодня виступали гурти не лише з усіх куточків України, але й вже традиційно, світові лідери напрямку world music. І за традицією кожен з гуртів учасників фестивалю стає справжнім відкриттям для України.

В останній день фестивалю на сцені Під стінами лаври виступили гурт Серпанок, Олег Скрипка з Ле Гранд Оркестр, гурт Дике поле та польська Capela Brodow. Відстрілявшись від питань журналістів під час прес-конференції, вже після неї за сценою на травичці відпочивали і улюбленці українців – французький гурт з українським продюсером Ред. Кардель. З Зеленої галявини глядачів вітали гурти Володар, Лукині роси, Консонанс ретро, Siaudela (Литва), Брати Чорні, Ансамбль дримба рів і трембітарів та Троїсті музики. В Майстерні танців майстер-класи давали Буття, Ансамбль дримбарів та трембітарів і Школа традиційного народного танцю. На Обрядовій сцені відьму палили учасники гурту Володар, після чого Центр сучасного мистецтва «Дах» представив виставу «Ричард ІІІ. Пролог». На Великій сцені давали концерт гурти Джам, Укранія та Атмосфера. Фанати Кобзарської сцени отримали свою порцію задоволення від Святослава Силенко, Мустафи, Кості Черемиського, Тараса Силенко, Володимира Бикова, Василя Кирилича, Лароша Молнара.

Виступи на Вечірній сцені відкривали дівчата з гурту Сонцекльош, яких на ній змінила білоруська «Троіца». Тим часом в прес-центрі давала прес-конференцію дама у чоному капелюшку - колоритна македонська циганка Езма Редзепова, яка крім всього іншого розказала про те, що у неї десятки всиновлених дітей (своїх нема) різних національностей і вже більше сотні онуків, а також про те, що так як показано у фільмах Костуріци циган вже давно ніде не живуть… Але музика у його фільмах та у Бреговіча таки так – циганська. Після неї у прес-центр ввалилась ціла громада українських учасників фестивалю, які поділились з журналістами своїми враженнями і навіть затіяли дискусію на тему виживе чи не виживе фольклор та старосвітські співи і танці…

А для циганських і не лише циганських танців ніби спеціально в останній день таки розпогодилось і глядачі фестивалю нарешті змогли в повній мірі насолодитись атмосферою свята, яку кожного року дарує киянам «Країна Мрій». Тому навіть організатори та спонсори фестивалю не стали затягувати свою прес-конференцію і дуже швидко відповіли на запитання журналістів, адже шанс побачити в Києві македонських циган, в часі з виступом яких співпала їхня прес-конференція, їм може і не випасти. Особливо зважаючи на те, що за задумом Олега, в його Країну Мрій має потрапити ще більше нових імен і повторюватись йому не хочеться. Ідея фікс – ротація учасників. Врешті після того, як всі відповіді були надано, опитування проведено, враженнями поділились, про підсумки сказали всі бігом побігли до вечірньої сцени до продовжувала виступ колоритна циганка. Щоправда довго посидіти на місцях призначених для віп-гостей нікому не вдалось – вже за кілька хвилин всі танцювали.

Врешті після македонки на сцені з’явились Чоботи з бугая та дівчата з Божичів і одразу завели і без того вже готову до будь-яких танців публіку настільки, що бути не в хороводі під сценою стало справді небезпечно… Після їх виступу на сцену вийшов Олег і заспівав улюблену пісню зібрання, яка на жаль кожного року символізує річне прощання з фестивалем. Однак це прощання буде лише на рік і наступного року нас знову запросять вже до нової «Країни мрій»…