12/26/2007 | Горицвіт

Ювілейний вечір Бу-Ба-Бу в Молодому театрі пройшов так, як і мав пройти. Ювілейно, ностальгійно, навіть урочисто. Як відомо, я завжди шукаю недоліки в будь-яких акціях. То тут – нема до чого причепитися. Троє класиків позгадували минуле (зовсім трохи), почитали давні вірші (дівчата в залі допомагали декламувати), Неборак – ще й один спеціально написаний, а Андрухович фрагмент пародії на "Санітарочку Раю" Ірванця, зімпровізований, за його словами, тут же. Все пересипано більш-менш очікуваними приколами. Виконання теж традійно високе, особливо, як на мій смак, в Андруховича. Наскільки все-таки харизматичні хлопці, це ж за ці десятиліття десятки (сотні) тисяч дівчат у них закохувались, а деякі, мабуть, ходять на всі виступи і радісно плачуть, і так всі 20 років. Але стоп, це інша тема. Ще виходив на сцену Василь Габор (який видав ювілейний збірник). А на сцені сиділа статуя жінки і на них дивилася. Шукали в залі людину, народжену в ті дні 87-го року, але не знайшли. А я думав, що буде підготовлено і хтось вийде. Що підтверджує, що велике місце лишили для імпровізації. І взагалі панував джазовий ритм (як і відзначив Габор). І нічого зайвого: музичні відбивки звучали тільки *між* віршами (а не заглушали власне вірші, як це зараз модно серед деяких молодих); на сцену не вискакували всякі люди з "привітаннями". На щастя, є в кого брати хороший приклад.