Відповіді

• 2008.01.15 | Георгій

  Постмодeрнізьм, батєнька...?

  Нeма чорного й білого, є "all the various shades of gray..."
  
  Еволюція філософії... копнути якомога болючішe тих Платонів і Кантів з їх "рeчами в собі." Нeма правди. Ми конструюємо рeальність. І хто має товщий біцeпс, той і більшe тієї рeальності конструює...
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.01.15 | ziggy_freud

    жодного разу. Постмодернізьм = бунт мас,

    що почався десь 100, а десь і 150 років тому. Аффтар саме нагається від відійти від постмодерну. Бунтівні маси та зникнення автора вже зіграли свою роль в мистецтві та маскульті. Копняка нумер один отримують співці караоке, міксувальники реміксів чужих реміксів, та виробники колажів з кліп-арту.
    
    Платон з Кантом - минуле людства. Хоч і гідне поваги.
    
    Енді Ворхол з його копіпейстами Мерілін Монро, співці фанерної попси і гравці текно - теж минуле, хоч і не таке давнє, і може, менш гідне поваги. Що ж далі, га?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.01.15 | Георгій

      Вибачтe, то я нe в адрeсу "аффтара"

      Cкорішe такий загальний комeнт на рeлятивізм, муляє останнім часом.

    • 2008.01.16 | Mercury

      " У каждого смысла будет свой праздник возрождения" М.Бахтин.

      ziggy_freud пише:
      
      >
      > Платон з Кантом - минуле людства. Хоч і гідне поваги.
      >
      В культурі немає минулого часу. Тільки в діалозі із Кантом, Платоном та іншими можно щось зрозуміти про свій час та простір. Все інше - "вольное русское мыслительство" як казав той же М. Бахтін про "русских мыслителей-самодумов", але, як з*ясовується, це стосується не тільки їх
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.01.16 | Георгій

        О! Оцe воно!

        Дивно, моя дочка ніби і читала Бахтіна (цe навіть була частина її студeнтських і аспірантських завдань), алe вона чомусь нe сприймає концeпції відсутності минулого часу в культурі і концeпції діалогу. Її останній приїзд до нас пройшов головним чином під лозунком, "та ну, тату, про що ти говориш, цe всe (Платон, "ідeалізм," рeлігійна віра) вжe МИНУЛЕ, *ЗАРАЗ* нікому нe потрібнe, просто пам"ятник... читай-но Рорті, Дeрріда..."

      • 2008.01.16 | ziggy_freud

        лише в деяких сенсів буде нове свято

        наприклад, у пана є улюблений композитор. Що значить - мені подобається музика Х? Подобається і все, нема питань. А от що значить - я розумію музику Х, то вже значно складніше. Якщо кажуть про "історично інформоване виконання Баха", навіщо? Адже
        
        1) в культурі нема минулого (с) Бахтін + Ви
        але
        2) грати на самограї річ, написану для органа чи клавесина, саме і означає не-розуміння початково задуму автора.
        
        щодо 1)
        я скоріше погоджусь з ЛєБоном, що розуміння речей, створених іншою культурою, потребує зусиль. Так, деякі сенси відроджуються трохи зміненими. А деякі - ні. Бо пішов контекст комунікації. І пішли з життя ті, для кого така комунікація мала сенс.
        
        В К'онісбергу Кант був потрібний. А в Калінінграді?
        
        щодо 2)
        особисто я віддам однозначну перевагу історично інформованій версії перед історично дезінформованою
        
        Хоча можливо і дещо середнє. Історія нам пофік, але Шекспір вічний. Наскільки така позиція витримує критику?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2008.01.17 | Mercury

          Сенси - це змістовні відповіді на виклики життя

          ziggy_freud пише:
          Історія нам пофік, але Шекспір вічний. Наскільки така позиція витримує критику?
          
          Мercury віповідає:
          Ніякої критики така позиція не витримує. Якщо "історя пофіґ" то й Шекспир як такий теж пофіґ. І з*являється, наприклад, Андрій Жолдак з його "інтрепретацією" (Шекспір. Ґамлєт. Сни) того, про що ніхто вже нічого не знає та й знати не хоче - "це вже в минулому". І тоді не Шекспір, а я любімий - на першому плані. Це і є сучасне (пост-сучасне) варварство.
          Інша позиція: я шукаю відповіді на актуальні для мене питання та звертаюсь до Шекспіра, намагаюсь якось інтерпретувати йогого. Але він чомусь не вкладється в лаштунки моєї інтерпретації? Чому? Ось тут як раз і виникає сітуація діалогу та розуміння, а не утілілтарного використання на потребу часу. Шекспір стає (або не стає) моїм співрозмовником у вирішенні болючих для мене питань. Тому і сенси не вмирають, якщо це дійсно сенси, тобто життєво необхідні рішення, що виникли як відповідь на виклик життя. Чи в минулому Едіп (трагедія року та характеру)? Або той же Платон: що є кохання („Пір”, або в іншіх перекладах „Сімпосіон”)? ...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2008.01.17 | ziggy_freud

            тоді ми розходимось лише в деталях

            > Мercury віповідає:
            > Ніякої критики така позиція не витримує. Якщо "історя пофіґ" то й Шекспир як такий теж пофіґ. І з*являється, наприклад, Андрій Жолдак з його "інтрепретацією" (Шекспір. Ґамлєт. Сни) того, про що ніхто вже нічого не знає та й знати не хоче - "це вже в минулому". І тоді не Шекспір, а я любімий - на першому плані. Це і є сучасне (пост-сучасне) варварство.
            
            коли відому річ ставлять так, щоб якомога менше лишити від оригіналу, це схоже на банальний обман покупця в торгівлі. Хочуть зробити щось сучасне - суперово. Але навіщо авангардисту ховатись за спину класика? Хіба що це несправжній авангардист
            
            > Інша позиція: я шукаю відповіді на актуальні для мене питання та звертаюсь до Шекспіра, намагаюсь якось інтерпретувати йогого. Але він чомусь не вкладється в лаштунки моєї інтерпретації? Чому?
            
            тому що автор є іншим як особистість, i водночас Іншим як представник культури та часу. Коли він має цікавий для мене месидж, я буду вникати в подробиці, щоб зрозуміти його краще. Знайду наступну річ, може навіть біографію почитаю. А якщо з самого початку нема відчуття чогось цікавого або близького - утримаюсь.
            
            > Чи в минулому Едіп (трагедія року та характеру)? Або той же Платон: що є кохання („Пір”, або в іншіх перекладах „Сімпосіон”)? ...
            
            основний месидж цих творів лишається актуальним. Але - про скількох сучасників Платона це можна сказати?

• 2008.01.20 | пан Roller

  Re: Хай важко грюкнуть за тобою двері

  Хай важко грюкнуть за тобою двері
  І води з білого бачка омиють
  Все зроблене тобою за сьогодні…
  
  http://chomub-exe.colocall.com/ua/text2/tempora.htm
  
  Понравилось.Поэтично, води...