З Днем Соборності, догогі земляки!
01/22/2008 | stefan
День Соборності як символ єдності
Сьогодні виповнилося 89 років з дня проголошення в Києві Акту про об´єднання України
Віра КАРПІНСЬКА / 22.01.2008
http://pk.kiev.ua/country/2008/01/22/141925.html
22 січня увійшло в історію України як день, коли вперше українські державні діячі урочисто оголосили про створення єдиної держави. Відтоді цей день є символом єдності України, а сам факт став наслідком столітніх прагнень українців до об´єднання і незалежності, а також першим кроком на шляху до неї.
Державним святом цей день став лише 21 січня 1999 року, коли президент України підписав відповідний указ. А 14 січня цього року президент Віктор Ющенко підписав указ "Про святкування в 2008 році Дня Соборності України".
Сьогодні в Києві пройшли традиційні урочисті заходи за участю президента України – покладання квітів до пам´ятників Тарасові Шевченку, Михайлу Грушевському. А в Українському домі відкрилася виставка, присвячена Дню Соборності.
"Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка" – ці слова прозвучали рівно 89 років тому на Софійському майдані у Києві. Обидва державні утворення – Західно-Українська Народна Республіка (проголошена 1 листопада 1918 року у Львові) та Українська Народна Республіка (проголошена IV Універсалом Центральної Ради 22 січня 1918 року у Києві) – проголосили Акт Злуки, тобто універсал про утворення єдиної, цілісної держави Україна. Цю заяву, як пригадують у своїх записах очевидці, присутні сприйняли бурхливими і довгими оплесками. Головними дійовими особами того дня були голова Галицької делегації Лев Бачинський, голова Директорії Володимир Винниченко, секретар внутрішніх справ першої Ради державних секретарів ЗУНР Лонгин Цегельський, який написав текст договору про об´єднання. Саме йомуу випала честь зачитати Акт Злуки на Софійському майдані.
Остаточну ратифікацію Акту Злуки планували здійснити на засіданні українського парламенту, який повинен був називатися Установчими зборами, але вони так і не були скликані. На жаль, об´єднавчий запал тодішньої української державної верхівки, який вилився в Акт Злуки, не втілився в життя. Як і сьогодні, так і 89 років тому українські політики сперечалися, не могли знайти точки дотику, і, врешті, програли. Через кілька місяців після проголошення Акту злуки, проголошену ними єдину державу знову пошматували: більшовики захопили столицю України, поляки – Галичину, а чехословаки – Закарпаття. Об´єднана Україна проіснувала лише 175 днів.
Проте дата 22 січня 1919 року залишилася в пам´яті як знаменний день, коли українці, хоч і декларативно, але голосно і рішуче заявили про свою єдність. Згадуваний Лонгин Цегельський вже через кілька років після цієї події говорив: "Це така дата, що її виучувати будуть напам´ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі".
Сьогодні виповнилося 89 років з дня проголошення в Києві Акту про об´єднання України
Віра КАРПІНСЬКА / 22.01.2008
http://pk.kiev.ua/country/2008/01/22/141925.html
22 січня увійшло в історію України як день, коли вперше українські державні діячі урочисто оголосили про створення єдиної держави. Відтоді цей день є символом єдності України, а сам факт став наслідком столітніх прагнень українців до об´єднання і незалежності, а також першим кроком на шляху до неї.
Державним святом цей день став лише 21 січня 1999 року, коли президент України підписав відповідний указ. А 14 січня цього року президент Віктор Ющенко підписав указ "Про святкування в 2008 році Дня Соборності України".
Сьогодні в Києві пройшли традиційні урочисті заходи за участю президента України – покладання квітів до пам´ятників Тарасові Шевченку, Михайлу Грушевському. А в Українському домі відкрилася виставка, присвячена Дню Соборності.
"Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка" – ці слова прозвучали рівно 89 років тому на Софійському майдані у Києві. Обидва державні утворення – Західно-Українська Народна Республіка (проголошена 1 листопада 1918 року у Львові) та Українська Народна Республіка (проголошена IV Універсалом Центральної Ради 22 січня 1918 року у Києві) – проголосили Акт Злуки, тобто універсал про утворення єдиної, цілісної держави Україна. Цю заяву, як пригадують у своїх записах очевидці, присутні сприйняли бурхливими і довгими оплесками. Головними дійовими особами того дня були голова Галицької делегації Лев Бачинський, голова Директорії Володимир Винниченко, секретар внутрішніх справ першої Ради державних секретарів ЗУНР Лонгин Цегельський, який написав текст договору про об´єднання. Саме йомуу випала честь зачитати Акт Злуки на Софійському майдані.
Остаточну ратифікацію Акту Злуки планували здійснити на засіданні українського парламенту, який повинен був називатися Установчими зборами, але вони так і не були скликані. На жаль, об´єднавчий запал тодішньої української державної верхівки, який вилився в Акт Злуки, не втілився в життя. Як і сьогодні, так і 89 років тому українські політики сперечалися, не могли знайти точки дотику, і, врешті, програли. Через кілька місяців після проголошення Акту злуки, проголошену ними єдину державу знову пошматували: більшовики захопили столицю України, поляки – Галичину, а чехословаки – Закарпаття. Об´єднана Україна проіснувала лише 175 днів.
Проте дата 22 січня 1919 року залишилася в пам´яті як знаменний день, коли українці, хоч і декларативно, але голосно і рішуче заявили про свою єдність. Згадуваний Лонгин Цегельський вже через кілька років після цієї події говорив: "Це така дата, що її виучувати будуть напам´ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі".