Парад книжок у театрі маріонеток
03/04/2008 | Майдан-ІНФОРМ
3 березня Київський театр ляльок зустрічав незвичних гостей – дорослі люди різного рівня серйозності зібралися для вручення нагород «Книжка року – 2007».
По-перше, в очі кидалася дивна закономірність – кількість видань довгого списку обернено пропорційна величині зали. Так, минулого року у помпезному залі Українського дому за нагороду змагалися 456 видань, то цього року їх вдвічі більше…
Іншою відмінністю цьогорічного конкурсу стало проникнення українських літераторів не лише на сторінки оцінюваних експертами книжок, а й на сцену – одним із ведучих був поет Богдан-Олег Горобчук. Тлом для слів журі та вручення дипломів переможцям став перформенс Павла Коробчука – той в образі будівельника збирав книжки, складаючи їх у візок…Також учасники церемонії нагородження мали шанс послухати такі гурти, як «Вперше чую», «Пропала грамота» та «Кому вниз».
Великих несподіванок нагородження не принесло. Книжкою року, як і поговорювали в кулуарах, стала «Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій» Оксани Забужко (Київ, «Факт»). Виступаючи після отримання диплому гран-прі, Фінкельштейн зазначив: «Нарешті журі піднялося до рівня всіх 14 тисяч читачів, котрі купили і прочитали цю книжку».
А й справді, що є первинним – оцінка експертів чи читачів? І чи впливає одне на інше? Якщо вірити Андрію Кокотюсі, одному з експертів «Книжки року», результати жодним чином не впливають на продажі, бо хто продається – то і рейтинговий.
Директор книгарні «Смолоскип» Ольга Погинайко запропонувала свою версію: «Чи матиме вплив оголошення результатів рейтингу, ми зможемо побачити вже найближчим часом, тижні за два-три. Коли йдеться про рейтинги, українці виявляються доволі інертними. Але не можна не звернути уваги на той факт, що після оголошення переможця конкурсу «Кращої книжки Бі-бі-сі» продажі Володимира Діброви, принаймні в нашій книгарні, зросли більше, ніж вдвічі. До речі, схожий ефект мають появи окремих талановитих рецензій на книги в живому журналі. Деякі з видань-переможців, справді є лідерами продаж, скажімо у нашій книгарні. Зокрема і «Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій» Оксани Забужко. Великим попитом користується Марія Матіос. Проте щодо деяких видань.... Я не маю сумнівів, що Нахлік проробив значну роботу, готуючи видання про Пантелеймона Куліша. Але навряд чи книга ця знайде такий відгук у читачів, як «Європейська література й латинське середньовіччя» Курціуса, «Середньовічна уява» Ле Гоффа або «Світ тексту» Ришарда Нича.»
Не обійшлося і без локального скандалу. Після оголошення переможців у номінації «Обрії», де одну з нагород отримало видавництво «МАУП», представники видавництва «Критика» у повному складі покинули залу, не вийшовши навіть за нагородою в номінації «Софія».
Загалом, судячи з нагород, найдинамічніше розвивається ринок дитячої книжки. Номінація «Дитяче свято» єдина з усіх мала не три, а чотири підномінації – літературу для дітей розподілили за віковою категорією (для малечі, для молодших школярів, для підлітків), окремо додавши також пізнавальну літературу. Це підтвердив і президент конкурсу «Книжка року» Костянтин Родик: «Дитячих книжок уже купували більше половини з усіх, що продаються. І все це – україномовні книжки. В жодному іншому сегменті такого нема».
А от з наукою, навпаки, в Україні туго – номінація «Софія» єдина з усіх мала лише дві підномінації – зарубіжна та українська гуманітаристика.
Отже, слонів-2007 роздавали таким чином:
«Хрестоматія»:
Авангард Йогансена (Львів, «Наутілус»),
Євген Нахлік «Пантелеймон Куліш. Особистість, письменник, мислитель» (Київ, «Український письменник»),
Оксана Забужко «Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій» (Київ, «Факт»)
«Красне письменство»:
Марія Матіос «Майже ніколи не навпаки» (Львів, «Піраміда»),
Салман Рушді «Опівнічні діти» (Київ, «Юніверс»),
Тарас Федю «Трансністрія» (Київ, «Факт»).
«Софія»
«Філософія права» (Київ, «Основи»),
Наталя Яковенко «Вступ до історії» (Київ, «Критика»)
«Минувщина»
«Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» (Київ, «Києво-Могилянська академія»),
Ярослав Тинченко «Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки (1917-1921)» (Київ, «Темпора»),
«Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали» (Київ, «Києво-Могилянська академія»)
«Обрії»
«Грані світу» (Київ, «Грані-Т»),
«Український музей. Збірник І: Репринтне видання 1927 року» (Київ, «Фенікс»),
Микола Сузомозський, Надія Аврамчук «Україна в світі. Енциклопедичний довідник» (Київ, «МАУП»),
«Дитяче свято»
Аттила Могильний «Мавка і мурашиний князь» (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»),
Александр А. Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі» (Харків, «Книжковий клуб сімейного дозвілля»),
Генрик Сенкевич «В пустелі та джунглях» (Львів, «Артклас»),
Візуальний словник англійської мови (Ірпінь, «Перун»).
«Візитівка»
Іоанн Георг Пензель Перетворення. Скульптура; Євгенія Кононенко. Жертва забутого майстра; Володимир Єшкілєв. Втеча майстра Пінзеля (Київ, «Грані-Т»),
«Україна й українці. Галичина, Буковина» (Київ, «Оранта»),
«Замки та фортеці» (Київ, «Мистецтво»).
По-перше, в очі кидалася дивна закономірність – кількість видань довгого списку обернено пропорційна величині зали. Так, минулого року у помпезному залі Українського дому за нагороду змагалися 456 видань, то цього року їх вдвічі більше…
Іншою відмінністю цьогорічного конкурсу стало проникнення українських літераторів не лише на сторінки оцінюваних експертами книжок, а й на сцену – одним із ведучих був поет Богдан-Олег Горобчук. Тлом для слів журі та вручення дипломів переможцям став перформенс Павла Коробчука – той в образі будівельника збирав книжки, складаючи їх у візок…Також учасники церемонії нагородження мали шанс послухати такі гурти, як «Вперше чую», «Пропала грамота» та «Кому вниз».
Великих несподіванок нагородження не принесло. Книжкою року, як і поговорювали в кулуарах, стала «Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій» Оксани Забужко (Київ, «Факт»). Виступаючи після отримання диплому гран-прі, Фінкельштейн зазначив: «Нарешті журі піднялося до рівня всіх 14 тисяч читачів, котрі купили і прочитали цю книжку».
А й справді, що є первинним – оцінка експертів чи читачів? І чи впливає одне на інше? Якщо вірити Андрію Кокотюсі, одному з експертів «Книжки року», результати жодним чином не впливають на продажі, бо хто продається – то і рейтинговий.
Директор книгарні «Смолоскип» Ольга Погинайко запропонувала свою версію: «Чи матиме вплив оголошення результатів рейтингу, ми зможемо побачити вже найближчим часом, тижні за два-три. Коли йдеться про рейтинги, українці виявляються доволі інертними. Але не можна не звернути уваги на той факт, що після оголошення переможця конкурсу «Кращої книжки Бі-бі-сі» продажі Володимира Діброви, принаймні в нашій книгарні, зросли більше, ніж вдвічі. До речі, схожий ефект мають появи окремих талановитих рецензій на книги в живому журналі. Деякі з видань-переможців, справді є лідерами продаж, скажімо у нашій книгарні. Зокрема і «Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій» Оксани Забужко. Великим попитом користується Марія Матіос. Проте щодо деяких видань.... Я не маю сумнівів, що Нахлік проробив значну роботу, готуючи видання про Пантелеймона Куліша. Але навряд чи книга ця знайде такий відгук у читачів, як «Європейська література й латинське середньовіччя» Курціуса, «Середньовічна уява» Ле Гоффа або «Світ тексту» Ришарда Нича.»
Не обійшлося і без локального скандалу. Після оголошення переможців у номінації «Обрії», де одну з нагород отримало видавництво «МАУП», представники видавництва «Критика» у повному складі покинули залу, не вийшовши навіть за нагородою в номінації «Софія».
Загалом, судячи з нагород, найдинамічніше розвивається ринок дитячої книжки. Номінація «Дитяче свято» єдина з усіх мала не три, а чотири підномінації – літературу для дітей розподілили за віковою категорією (для малечі, для молодших школярів, для підлітків), окремо додавши також пізнавальну літературу. Це підтвердив і президент конкурсу «Книжка року» Костянтин Родик: «Дитячих книжок уже купували більше половини з усіх, що продаються. І все це – україномовні книжки. В жодному іншому сегменті такого нема».
А от з наукою, навпаки, в Україні туго – номінація «Софія» єдина з усіх мала лише дві підномінації – зарубіжна та українська гуманітаристика.
Отже, слонів-2007 роздавали таким чином:
«Хрестоматія»:
Авангард Йогансена (Львів, «Наутілус»),
Євген Нахлік «Пантелеймон Куліш. Особистість, письменник, мислитель» (Київ, «Український письменник»),
Оксана Забужко «Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій» (Київ, «Факт»)
«Красне письменство»:
Марія Матіос «Майже ніколи не навпаки» (Львів, «Піраміда»),
Салман Рушді «Опівнічні діти» (Київ, «Юніверс»),
Тарас Федю «Трансністрія» (Київ, «Факт»).
«Софія»
«Філософія права» (Київ, «Основи»),
Наталя Яковенко «Вступ до історії» (Київ, «Критика»)
«Минувщина»
«Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» (Київ, «Києво-Могилянська академія»),
Ярослав Тинченко «Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки (1917-1921)» (Київ, «Темпора»),
«Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали» (Київ, «Києво-Могилянська академія»)
«Обрії»
«Грані світу» (Київ, «Грані-Т»),
«Український музей. Збірник І: Репринтне видання 1927 року» (Київ, «Фенікс»),
Микола Сузомозський, Надія Аврамчук «Україна в світі. Енциклопедичний довідник» (Київ, «МАУП»),
«Дитяче свято»
Аттила Могильний «Мавка і мурашиний князь» (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»),
Александр А. Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі» (Харків, «Книжковий клуб сімейного дозвілля»),
Генрик Сенкевич «В пустелі та джунглях» (Львів, «Артклас»),
Візуальний словник англійської мови (Ірпінь, «Перун»).
«Візитівка»
Іоанн Георг Пензель Перетворення. Скульптура; Євгенія Кононенко. Жертва забутого майстра; Володимир Єшкілєв. Втеча майстра Пінзеля (Київ, «Грані-Т»),
«Україна й українці. Галичина, Буковина» (Київ, «Оранта»),
«Замки та фортеці» (Київ, «Мистецтво»).
Відповіді
2008.03.05 | Західняк
О.Забужко про Лесю Українку
Зацікавлені можуть прочитати критичну статтю М.Жарких про останню книжку Оксани Забужко тут:http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/crit/oz.html
2008.03.06 | Young Smart
Re: Жарких - це стьоб?
http://olehkots.livejournal.com/163136.html2008.03.06 | Майстер
Жарких - це дуже серйозно.
Микола Іванович - напрочуд ретельний, іноді аж занадто, науковець. Що означає "занадто"? А те, що можна було б перескочити з думки на думку, додати жартик, спекулятивну мікротеорійку, як пані Оксана, - і публіка схаває. А МІ натомість прискіпливо наводить сухі факти, які не так забавляють публіку, як Забужчині вигадки, однак НАУКОВО цілком достовірні й спростовують поверхаххапайство розкрученої польовим сексом писательки.2008.03.07 | Л.Ф.
Re: Жарких - це дуже серйозно.
Цікаво, а якщо б Забужко аналізувала роботи Жаркіх за його фахом (каллоїдна хімія), вона б писала б приблизно так само, як Жаркіх про літературу, чи краще?2008.03.07 | Майстер
Наукова методологія
Так, Микола Іванович - хімік, канд.хім.наук, як я знаю, справді фахівець з кОлОїдної хімії. Однак минулі 15 років цілковито присвятив культурологічній праці. Охороні пам'яток зокрема. Склав кілька бібліографічних довідників. Якщо комусь цікаво - поґуґлюйте. Я, як колишній науковець, не раз помічав, що інструментарій, набутий під час спроб розвивати певну галузь науки, вельми мені знадобився в багатьох інших царинах діяльності. Вміння аналізувати, виявляти закономірності, зіставляти, робити висновки. Тим паче, що література, та ще й такого пошибу, як "Нотр Дам де Парі" - це далеко не колоїдна хімія. Володіючи науковою методологією, піддати предмет кількісному та якісному аналізові не є чимось таким надзвичайно складним. Та й без спектрографів-колориметрів, а на підставі органолептичних показників можна зробити очевидний висновок, що переповнений внутрішніми суперечностями й базований на хибних засновках шедевр пані З. - stinks. Але ми з вами про це нікому не скажемо.2008.03.07 | Л.Ф.
Re: Наукова методологія
Мені дуже сподобалося, що ви визнаєте себе КОЛИШНІМ науковцем... Якщо вже нікому не казати, то давайте нікому не скажемо, що літературні дописи Жаркіх у людей, що дійсно в цьому щось розуміють, викликають бажання порекомендувати цьому високоповажному пану звернутися до відповідного лікаря. А ваш пассаж про те, що колоїдна хімія важче за літературознавства хочеться прокоментувати:-- Армянин лучше, чем грузин!
-- Чем лучше?
-- Чем грузин!
2008.03.07 | Майстер
Не напускаймо туману
Вельмишановна мадама З. відверто схалтурила. Вельмишановний М. вивів її на чисту воду - аж ніяк не в літературному опусі, а в цілком науковій статті з конкретними фактами, цитуванням джерел та посиланнями. Ми можемо розповідати анекдоти, скільки влізе, можемо вживати мудрих слів на зразок "постмодернізм", "дискурс", можемо вдавати, що Література - се таке священнодійство, що посполитим зась, однак варто застосувати елементарний науковий підхід, згадати оту саму логіку, яку навіть на філфаках вивчають, і ми побачимо, що королева - без трусів.2008.03.07 | Л.Ф.
Re: Не напускаймо туману
Ну... Далі з вами не цікаво: ви просто хам.2008.03.07 | Майстер
Тю.
Вказувати, що Їхня королівська величність не одягнені - це вже хамство? Я гадав, що це - називання речей своїми іменами. Констатація "Факту".2008.03.08 | Shooter
Re: Наукова методологія
>фахівець з кОлОїдної хімії.>Та й без спектрографів-колориметрів,
кАлориметрів
2008.03.08 | Майстер
Залежить, що міряти
Якщо творчість пані З. - то кАлориметр. Якщо колір - то кОлориметр.2008.03.08 | Shooter
Cаме так
До Вашого відома - калориметер не від слова кал.2008.03.08 | Майстер
До вашого відомА - кОлориметр.
2008.03.08 | Shooter
:) Ще раз повторюсь - "залежно що міряти"
Спробуйте замість бути безмежно впертим скористатися Гуглем - гляди, і попустить.2008.03.08 | Майстер
Отак і з Забужкою
Ну написала тітка не про те, її аргументовано розколупали - нє, ЛФ її продовжує відстоювати попри всі нісенітниці. Ви теж мені пишете не про те. Я не збираюся міряти ні кал, ні калорії, мене цікавлять характеристики кольору. Тож ґуґлюйте самі - і знайдете кОлориметр - (рос. колориметр, англ. colorimeter, нім. Kolorimeter n) – прилад для визначення характеристик кольору. Невже ми пишемо різними мовами?2008.03.20 | Shooter
Ні, це не з Забужко - це з Вами так
Майстер пише:> Я не збираюся міряти ні кал, ні калорії,
От бачите - а ось тут http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_culture&trs=-1&key=1204977763&first=1205960571&last=1204540175
Ви якраз збиралися міряти "кал Забужко". А тепер чомусь берете свої слова назад.
2008.03.20 | Майстер
Ви в кАлориметрах більший знавець.
2008.03.12 | swalll
Re: Наукова методологія
айайай, шановний, ну ми ж не в ХІХ столітті, де окрім позитивізму в науці були хіба що органіцистські теорії, а гуманітаристика під цим тиском загиналась!! ну не можна з напору колоїдну хімію на літературу переносити!!! а то літературі аналізованій повний кірдик буде!літературою треба надихатись, насолоджуватись, а не сунути в неї всілякі лакмуси та реактиви. література не для цього. НЕ ДЛЯ СУХОСТІ.
пані Забужко надзвичайно творчо підійшла до справи свого дослідження. не сухо - так і добре! вона ставить ЛУ в цент цікавості, створює навколо неї поле напруженої цікавості, таємничості, загадковості, бездоказовості. звісно - це не беззаперечні природничі факти, якими і вміє оперувати той шанований вами та і нами ХІМІК. але де в нього ПОЛІТ? він перетворює Лесю на на зогниле тіло, максимум - на бронзу, що згубно в обох випадках. Забужко ж провокує її реінкарнацію - під масою інших поглядів - в цікавості читачів, у дискусіях, нових і плідних, навколо спадщини ЛУ і її персони. і це - значно ліпше, аніж цілковита достовірність - бо життя генія, і тим паче його творчість - невимірювані
2008.03.12 | Майстер
Математики й поети
Поняття "власна думка", "мій погляд на речі", "мій підхід", моє бачення", якщо вони не оперті на закони та докази, суть ілюзія. Такими поняттями оперують люди з гуманітарним складом розуму - як пані Зе. І вона ваяє химерні, ні на що не оперті ілюзії. Від таких ілюзій - пів кроку бо бузинових психопатичних марень.Люди з математичним складом розуму оперують Законами та Доказами - а це суть Істина. М.Жарких - людина з математичним складом розуму. Його сайт, присвячений Лесі Українці - повноводе джерело знань. Він ЗНАЄ, що пише.
2008.03.14 | swalll
поети - про поетів
Майстер пише:> Поняття "власна думка", "мій погляд на речі", "мій підхід", моє бачення", якщо вони не оперті на закони та докази, суть ілюзія.
у вас абсолютно схоластично-позитивістські уявлення. ви щось окрім історичного матеріалізму в університеті чи там школі вчили? є ще така штука як феноменологія, як екзистенціалізм - наука (в т.ч. гуманітарна, така як літературознавство, прошу запам"ятати) пішла значно далі ваших уявлень ХІХ століття.
Такими поняттями оперують люди з гуманітарним складом розуму - як пані Зе.
очевидно! гуманітарний склад розуму - для гуманітарних наук. Між іншим, пані Зе, як ви непоштиво кажете, теж науковець, кандидат наук, між іншим. і не безмежно далекої від літератури хімії, а - філософії. Захищалась по творчості І. ФРАНКА.
> Люди з математичним складом розуму оперують Законами та Доказами - а це суть Істина.
які великі пафосні безсенсові порожні літери
а ЗНАЄ або НЕ ЗНАЄ - це дуже відносні речі. бо ЗНАТИ не означає проникати в суть, прочувати. Пані Оксана - видатна поетка нашого часу, і - ясна річ - здатна значно глибше осягнути іншу видатну поетку, ніж хімік, хая навіть він і сайт створив.
2008.03.14 | Л.Ф.
Re: поети - про поетів
Доречі, а хто сказав, що у хіміка, чи то охоронця пам'ятиків, математичний склад розуму?І взагалі, на мій хлопський розум, все значно простіше: велика зелена жаба і автора памфлету, і його аполгогета!
2008.03.14 | Майстер
Жаб'ячі лапки
Л.Ф. пише:> Доречі, а хто сказав, що у хіміка, чи то охоронця пам'ятиків, математичний склад розуму?
> І взагалі, на мій хлопський розум, все значно простіше: велика зелена жаба і автора памфлету, і його аполгогета!
А я знаю Миколу Івановича особисто. І знаю, що мислення в нього насамперед НАУКОВЕ. Системне й систематичне. Надзвичайно скромна людина. Завжди вражав мене тверезістю оцінок і поглядів. Коли ще постмодерністсько-дискурсно-креативні піїти сиділи глибоко в дванадцятипалій кишці, МІ був одним із засновників Українознавчого клубу "Спадщина". Не записні філозопи, а саме кандидат хімічних наук М.Жарких виступив з доповіддю про Михайла Грушевського наприкінці 80-х, в актовому залі Інституту історії - а на другий день газети гавкали про "націоналістичне збіговисько". Якби МІ справді давила "велика зелена жаба", то він би не виконував тієї маси чорнової, але такої потрібної українській історичній науці та українскому пам'яткознавству роботи, а пописував би гиденькі книжонки, як декотрі.
Щодо "його аполгогета" - чом би я мав заздрити пані Зе? Чому заздрити? Неоковирному стилю? Лютій закомплексованості, від якої вона щойно почала звільнятися? Чи жаба має давити в сенсі існування потужного видавництва, що друкує часто науково й творчо нікчемні пописування? Чи "славі"? Я теж, до речі, притяг з собою в певним чином гуманітарну царину, в якій нині працюю, "болєє ілі мєнєє длінний мєлкобуржуазний хвост" - себто аж ніяк не гуманітарне минуле. Їх чимало, колишніх негуманітаріїв - ваш колега П.Мацкевич, письменник Прохазько, Максим Стріха... І "ни нада казать", що вашу "постмодерністську" священну корову можуть доїти тільки випускники філфаку. Вона всім дається. І видоєне нами, "непоетами", її молоко часом добре смакує публіці. Вприкуску з жаб'ячими лапками.
2008.03.14 | Майстер
Re: поети - про поетів
swalll пише:> Майстер пише:
> > Поняття "власна думка", "мій погляд на речі", "мій підхід", моє бачення", якщо вони не оперті на закони та докази, суть ілюзія.
>
> у вас абсолютно схоластично-позитивістські уявлення. ви щось окрім історичного матеріалізму в університеті чи там школі вчили? є ще така штука як феноменологія, як екзистенціалізм - наука (в т.ч. гуманітарна, така як літературознавство, прошу запам"ятати) пішла значно далі ваших уявлень ХІХ століття.
Що ви! Я навіть істмат прогулював! Тому й питаю: а що - літературознавство - наука? Може, історія теж наука, скажете? Чи філософія? Забули критерії науковсті? Чи й не знали?
>
> Такими поняттями оперують люди з гуманітарним складом розуму - як пані Зе.
>
> очевидно! гуманітарний склад розуму - для гуманітарних наук. Між іншим, пані Зе, як ви непоштиво кажете, теж науковець, кандидат наук, між іншим. і не безмежно далекої від літератури хімії, а - філософії. Захищалась по творчості І. ФРАНКА.
Знаєте, "прохавати" літературу, хоч би й таку нелітературну, як у З, хімік може. А от літератор завжди буде безмежно далекий од законів буття.
>
>
> > Люди з математичним складом розуму оперують Законами та Доказами - а це суть Істина.
>
> які великі пафосні безсенсові порожні літери
Либонь, ви мали на увазі нафталін. Хімія - дуже пожитечна наука, варто було в школі вчити.
звісно - лише від ваших літер і пафосу, а не від істини загалом. бо істина про яку ви кажете - не у фактах, боронь Боже, а десь Вище (дозволю і я собі написати з великолї), там, де закони хімії не діють.
А де ж це вони не діють? Невже Творець не дотримується ним же встановлених законів? Тю.
>
> а ЗНАЄ або НЕ ЗНАЄ - це дуже відносні речі. бо ЗНАТИ не означає проникати в суть, прочувати. Пані Оксана - видатна поетка нашого часу, і - ясна річ - здатна значно глибше осягнути іншу видатну поетку, ніж хімік, хая навіть він і сайт створив.
Та нічого ваша пані Оксана не здатна. Бо просто не тямить. Ваша аргументація нагадує знамените: "що він може сказати розумного, він же лисий!" Ну візьміть книжку любої вам пані - і візьміть "памфлет", як це назвав ЛФ, та й прочитайте, та й порівняйте. Ну невже у вас геть нема громадянської совісті, що ви заперечуєте очевидне - пані З зваяла ХАЛТУРУ?
А щодо того, чи пані Оксана поетка.... Ги-ги.
2008.03.18 | swalll
Re: поети - про поетів
>
> Що ви! Я навіть істмат прогулював! Тому й питаю: а що - літературознавство - наука? Може, історія теж наука, скажете? Чи філософія? Забули критерії науковсті? Чи й не знали?
> >
звісно - це все наука, та ще й яка! гуманітарна наука, гуманітарна, шановний. до вашого відома - світ не лише з матеріального, що його мацати можна, складається, а і з символічного. А ваш знайомий (що багато чого зраджує у вашій позиції) хімік це символічне намагається помацати як матеріальне. зрозуміло, що це йому не дано, бо так роблять лише дуже недалекі люди...
> > Такими поняттями оперують люди з гуманітарним складом розуму - як пані Зе.
> >
> > очевидно! гуманітарний склад розуму - для гуманітарних наук. Між іншим, пані Зе, як ви непоштиво кажете, теж науковець, кандидат наук, між іншим. і не безмежно далекої від літератури хімії, а - філософії. Захищалась по творчості І. ФРАНКА.
>
> Знаєте, "прохавати" літературу, хоч би й таку нелітературну, як у З, хімік може. А от літератор завжди буде безмежно далекий од законів буття.
та ви що
> >
> >
> > > Люди з математичним складом розуму оперують Законами та Доказами - а це суть Істина.
> >
> > які великі пафосні безсенсові порожні літери
> Либонь, ви мали на увазі нафталін. Хімія - дуже пожитечна наука, варто було в школі вчити.
так, нафталін. але і гуталін тут підходить, теж пахне не надто приємно
>
> звісно - лише від ваших літер і пафосу, а не від істини загалом. бо істина про яку ви кажете - не у фактах, боронь Боже, а десь Вище (дозволю і я собі написати з великолї), там, де закони хімії не діють.
>
> А де ж це вони не діють? Невже Творець не дотримується ним же встановлених законів? Тю.
Творець трансцендентний, якщо ви розумієте про що я
> >
>
> Та нічого ваша пані Оксана не здатна.
здатна
Бо просто не тямить.
тямить
Ваша аргументація нагадує знамените: "що він може сказати розумного, він же лисий!" Ну візьміть книжку любої вам пані - і візьміть "памфлет", як це назвав ЛФ, та й прочитайте, та й порівняйте. Ну невже у вас геть нема громадянської совісті, що ви заперечуєте очевидне - пані З зваяла ХАЛТУРУ?
читав і порівнював. непереконливо абсолютно. він говорить про примарні факти там, де слід говорити про символи, символічне. і в цьому його категорична помилка.
>
> А щодо того, чи пані Оксана поетка.... Ги-ги.
поетка, визнана на світовому рівні
2008.03.19 | Майстер
Філософія та історія - не науки
Як і літературознавство. Це - точки зору.Щодо поетки світового рівня - то це теж ваша точка зору. Нікому у світі не відома.
2008.03.14 | Коццццццццццарев
охохох
Ні, ну це всерйоз про Жарких? Оця вся "жіноча логіка", "як правильон любити Лесю Українку" та решта перлів це і є Істина?Стосовно розмаїтості методів науки вже сказали. Але нехай! Уявімо, що Ви праві й НотрДам ненауковий. Припустімо, що так і є. А хіба не можна книгу прочитати ще й як есеїстику? Як напівпрозу? Визначення самої ОЗ пригадаймо: "роман з текстом".
Написано добре, навіть чудово, це головне. А з чимось не погоджуєтесь? З аргументами, котрих, до речі, там предостатньо? Доведіть, що Забужко неправа! Напишіть "у відповідь" краще дослідження. НотрДам це ж виклик, хіба не ясно?
А недоліки там, звісно, можна побачити. Наприклад, авторку часто "знаосить" - із тією ж апологією шляхти.
І все ж для мене це спрваді книжка року.
2008.03.14 | Майстер
Усе написано
Коццццццццццарев пише:> Ні, ну це всерйоз про Жарких? Оця вся "жіноча логіка", "як правильон любити Лесю Українку" та решта перлів це і є Істина?
> Стосовно розмаїтості методів науки вже сказали. Але нехай! Уявімо, що Ви праві й НотрДам ненауковий. Припустімо, що так і є. А хіба не можна книгу прочитати ще й як есеїстику? Як напівпрозу? Визначення самої ОЗ пригадаймо: "роман з текстом".
> Написано добре, навіть чудово, це головне. А з чимось не погоджуєтесь? З аргументами, котрих, до речі, там предостатньо? Доведіть, що Забужко неправа! Напишіть "у відповідь" краще дослідження. НотрДам це ж виклик, хіба не ясно?
Ну, якщо для вас це "чудово написано", тоді канєшно. Різні в нас смаки в красному письменстві. А щодо "доведіть" - то Жарких же й довів. Однак йому не хочуть вірити (не читавши) бо він лисий. Себто - хімік.
> А недоліки там, звісно, можна побачити. Наприклад, авторку часто "знаосить" - із тією ж апологією шляхти.
Не знаю, як з недоліками, а от вад - повно. Суцільна вада й хиба.
2008.03.18 | Коццццццарев
Re: Усе написано
Я прочитав усю його статтю. Саме тому й "не вірю" йому. Було б цікаво побачити, які саме його тези ви поділяєте, але розумію, що порпання в цитатах - річ марудна, і не можу на цьому наполягати.2008.03.19 | Майстер
Не вірити - священне право людини
Я зробив так само - взяв книжку Зе, спробував читати... Ну не йде. Ну щось не те. Само собою, що стиль... не прогризеш. Але й думочки... От штрикають вони, наче пір'на в сорочці. Не сприймаються. А тоді - випадково - знайшов статтю МІ. І зрозумів, чого мені муляло. Але що вдієш. Забужко свята, майже як Тимошенко. Хоч кілок на голові теши, хоч носом тицяй в очевидне - ні, Забужко свята. Хоч це просто постаріла Ірена Карпа - з гіршим стилем письма і з самовпевненішим зазіханням на теми.Кожен п'ятий британський школяр не вірить, що Вінстон Черчіль існував насправді...
2008.03.21 | Коццццццццццарев
Забужко = Карпа це цікаво, в дусі Жаркіх:)
Можу лише повторитися: шкода, що у вас немає часу і бажання розповісти в деталях про те, в чому ви згодні з Жаркіх, я би це прочитав з великим інтересом.2008.03.19 | Більше не зацікавлена
Re: О.Забужко про Лесю Українку
Добрий мисливець ще й вудочку прихопив. Жадібність фрайєра вже з перших сторінок згубила. Портрет не такий. Ідеї не такі. Синтаксис не такий. Лексика не така. А які мають бути. - А такі, на думку автора: "Як помру, то поховайте Біля Орбакайте..."Таки прочитаю Забужко, а автора після Орбакайте - даруйте.
Західняк пише:
> Зацікавлені можуть прочитати критичну статтю М.Жарких про останню книжку Оксани Забужко тут:
> http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/crit/oz.html
2008.03.19 | swalll
Re: О.Забужко про Лесю Українку
ага, ага, Забужко читати корисно і приємно2008.03.19 | Майстер
А я перечитав
статтю Миколи Івановича ще раз. З великою насолодою. Навіть де-не-де сміявся. Йому б ще мову трохи поправити - і було б узагалі блискуче.А Забужківське письмо - наче кокосова стружка, що нею набивають матраци. Заплутане, цупке й не наше.
2008.03.20 | Ні, жато!
Re: А я перечитав
Перечитали, то й перечитали. Я й не сперечаюсь, що "при Савєтском Саюзє калбаса була по 2.20". Харашо.Майстер пише:
> статтю Миколи Івановича ще раз. З великою насолодою. Навіть де-не-де сміявся. Йому б ще мову трохи поправити - і було б узагалі блискуче.
>
> А Забужківське письмо - наче кокосова стружка, що нею набивають матраци. Заплутане, цупке й не наше.
2008.03.21 | Коццццццццццарев
"Не наше" письмо Забужко
Теж дуже цікаво. А яке - "наше"? І чи все письмо має бути однаковим? Чому б не експериментувати з лексикою, стилем?2008.03.19 | Майстер
Мій висновок
З гарчанням накинулись Оксанині апологети на спробу тихо сказати: "Королева гола". Основний аргумент: хлопчик, що помітив відсутність одягу, не ту освіту має! Боронь Боже, ще й інші "хіміки" почнуть прискіпливо читати наші книжиці й помітять, що ми теж без кальсонів! Чи видаємо друком тих, що без кальсонів. А як же тоді впарювати піплові наші нікудишні книжечки? Як же тоді надувати щоки й манірно відставляти пальчика в прямому етері?Натяк: Країні потрібні прибиральниці.
2008.03.20 | Ов-ва!
Re: Мій висновок
"Як умру, то поховайте біля Орбакайте."Оце матеріал!
Майстер пише:
> З гарчанням накинулись Оксанині апологети на спробу тихо сказати: "Королева гола". Основний аргумент: хлопчик, що помітив відсутність одягу, не ту освіту має! Боронь Боже, ще й інші "хіміки" почнуть прискіпливо читати наші книжиці й помітять, що ми теж без кальсонів! Чи видаємо друком тих, що без кальсонів. А як же тоді впарювати піплові наші нікудишні книжечки? Як же тоді надувати щоки й манірно відставляти пальчика в прямому етері?
>
> Натяк: Країні потрібні прибиральниці.
2008.03.21 | Коццццццццццарев
здається, до цього аргументу вдавалися далеко не всі