ПОРОЖНІ ЛЮДИ. Томас Стернз Еліот (/)
09/04/2008 | ak1001
Журнал іноземної літератури Всесвіт №7-8/2008
Переклад з англійської і коментарі
Олександра МОКРОВОЛЬСЬКОГО
Томас Стернз Еліот
ПОРОЖНІ ЛЮДИ
HOLLOW MEN
Шаг для старого Гая
Поема
Місте' Куртц - він померти
I
Ми люди порожні
Опудала подорожні
Голови солом'яні
Докупи клонимо.
Гай-гай!
Наші пошепти
Перешепти
Тихі безсенсні
Мов легіт в сухих комишах
Чи мишачих лапок по товченім шклу шах шах
У наших сухих льохах.
Форма аморфна, тінь без барви,
Порух без руху, сила без запалу -
Ви, що перейшли
З очима ясними прямо до ями -
До іншого смерті Царства
Споминайте нас - хай не часто -
Не як душі шаленії з бугили,
А лиш як людей порожніх,
Як опудала подорожні.
II
Очі, в які я не смію глянути і вві сні,
Там, у сонному царстві смерти,
Не сяють вони, грізні;
Там я ті очі зрю
Лиш як блищики на колоні-уломі;
Там гойдається древо,
І голоси жалю,
Вплітаючись у вітровію пісні,
Дальші й смутніші в тому огромі
За пригаслу зорю.
О не притягуй мене
До сонного царства смерти
Нехай ще на мене напне
Випадок машкари які завгодно обдерті
Чи мишки шкурку, чи крукову бурку
Насадить на дві схрещені клепки
Посеред гуляйполя
І хай на дії мої
Буде лиш вітру воля
Ні не притягуй -
Тільки не зустріч остання
У сутінковому царстві!
III
Це мертва країна
Це какутсова отруїна
Тут подобизни камінні
Зводять майстри, тут боввани
Приймають мерцевої правиці благання
Під мерехтінням пригаслої зорію
Отак воно
В тому іншому царстві смерти
Прокидаєшься від самоти
О тій порі, коли ми
Умліваємо, аж тремтимо,
Палкими вустами, що цілували б,
Спрямовуємо молитви товчі камінній.
У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі втрачених царств наших
IV
Ті очі не тут
Жодних очей немає отут
У юдолі цій зір вмирущих
У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі страчених царств наших
У цім останнім місці зустрічі
Ми ступаємо помацки
І не зронимо й слова,
Як зіб'ємося в гурт над рікою розбухлою
Тут нам бути сліпими,
Аж поки знову зійдуть ті очі
Зорею предвічною
Трояндою стопелюстковою
Сутінкового царства смерти
Єдиною надією
Пустих людей.
V
Опунцію обтанцюймо
Отанцюймо опунцюймо
Опунцюймо опунцяймо
Та й о п'ятій ранку
Між ідеєю
Й дісністю
Між рухом
І дією
Падає тінь
Бо твоє є Царство
Між замислом
І творінням
Між почуттям
І відгуком
Падає тінь
Життя дуже довге
Між жаданням
І судомою
Між спроможністю
Й існуванням
Між сутністю
Й втіленням
Падає тінь
Бо твоє є царство
Бо твоє є
Життя є
Бо твоє є Ца
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Не бабах а лиш схлип
------------------
десь місяць ок отримав журнал і досі хожу під враженням. геніальна річ, особливо пята частина
вирішив запостити для популяризації українського перекладу
якщо хтось дасть орігінал англійською, буду вдячний, цікаво
трохи в сторону
я про Гая Фокса чув, але не думав що він виявляється був якоюсь культовою особою. при чому схоже на відміну від сучасного культу Че Гевари - скоріше негативною, але при цьому перетворив власне ім'я в "ходове" слово сучасної англійської мови.
Переклад з англійської і коментарі
Олександра МОКРОВОЛЬСЬКОГО
Томас Стернз Еліот
ПОРОЖНІ ЛЮДИ
HOLLOW MEN
Шаг для старого Гая
Поема
Місте' Куртц - він померти
I
Ми люди порожні
Опудала подорожні
Голови солом'яні
Докупи клонимо.
Гай-гай!
Наші пошепти
Перешепти
Тихі безсенсні
Мов легіт в сухих комишах
Чи мишачих лапок по товченім шклу шах шах
У наших сухих льохах.
Форма аморфна, тінь без барви,
Порух без руху, сила без запалу -
Ви, що перейшли
З очима ясними прямо до ями -
До іншого смерті Царства
Споминайте нас - хай не часто -
Не як душі шаленії з бугили,
А лиш як людей порожніх,
Як опудала подорожні.
II
Очі, в які я не смію глянути і вві сні,
Там, у сонному царстві смерти,
Не сяють вони, грізні;
Там я ті очі зрю
Лиш як блищики на колоні-уломі;
Там гойдається древо,
І голоси жалю,
Вплітаючись у вітровію пісні,
Дальші й смутніші в тому огромі
За пригаслу зорю.
О не притягуй мене
До сонного царства смерти
Нехай ще на мене напне
Випадок машкари які завгодно обдерті
Чи мишки шкурку, чи крукову бурку
Насадить на дві схрещені клепки
Посеред гуляйполя
І хай на дії мої
Буде лиш вітру воля
Ні не притягуй -
Тільки не зустріч остання
У сутінковому царстві!
III
Це мертва країна
Це какутсова отруїна
Тут подобизни камінні
Зводять майстри, тут боввани
Приймають мерцевої правиці благання
Під мерехтінням пригаслої зорію
Отак воно
В тому іншому царстві смерти
Прокидаєшься від самоти
О тій порі, коли ми
Умліваємо, аж тремтимо,
Палкими вустами, що цілували б,
Спрямовуємо молитви товчі камінній.
У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі втрачених царств наших
IV
Ті очі не тут
Жодних очей немає отут
У юдолі цій зір вмирущих
У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі страчених царств наших
У цім останнім місці зустрічі
Ми ступаємо помацки
І не зронимо й слова,
Як зіб'ємося в гурт над рікою розбухлою
Тут нам бути сліпими,
Аж поки знову зійдуть ті очі
Зорею предвічною
Трояндою стопелюстковою
Сутінкового царства смерти
Єдиною надією
Пустих людей.
V
Опунцію обтанцюймо
Отанцюймо опунцюймо
Опунцюймо опунцяймо
Та й о п'ятій ранку
Між ідеєю
Й дісністю
Між рухом
І дією
Падає тінь
Бо твоє є Царство
Між замислом
І творінням
Між почуттям
І відгуком
Падає тінь
Життя дуже довге
Між жаданням
І судомою
Між спроможністю
Й існуванням
Між сутністю
Й втіленням
Падає тінь
Бо твоє є царство
Бо твоє є
Життя є
Бо твоє є Ца
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Не бабах а лиш схлип
------------------
десь місяць ок отримав журнал і досі хожу під враженням. геніальна річ, особливо пята частина
вирішив запостити для популяризації українського перекладу
якщо хтось дасть орігінал англійською, буду вдячний, цікаво
трохи в сторону
я про Гая Фокса чув, але не думав що він виявляється був якоюсь культовою особою. при чому схоже на відміну від сучасного культу Че Гевари - скоріше негативною, але при цьому перетворив власне ім'я в "ходове" слово сучасної англійської мови.
Відповіді
2008.09.05 | Георгій
Оригінал
ak1001 пише:> якщо хтось дасть орігінал англійською, буду вдячний, цікаво
(ГП) Будь ласка, ось він.
The Hollow Men
T. S. Eliot
Mistah Kurtz—he dead.
A penny for the Old Guy
I
We are the hollow men
We are the stuffed men
Leaning together
Headpiece filled with straw. Alas!
Our dried voices, when
We whisper together
Are quiet and meaningless
As wind in dry grass
Or rats’ feet over broken glass
In our dry cellar
Shape without form, shade without colour,
Paralysed force, gesture without motion;
Those who have crossed
With direct eyes, to death’s other Kingdom
Remember us—if at all—not as lost
Violent souls, but only
As the hollow men
The stuffed men.
II
Eyes I dare not meet in dreams
In death’s dream kingdom
These do not appear:
There, the eyes are
Sunlight on a broken column
There, is a tree swinging
And voices are
In the wind’s singing
More distant and more solemn
Than a fading star.
Let me be no nearer
In death’s dream kingdom
Let me also wear
Such deliberate disguises
Rat’s coat, crowskin, crossed staves
In a field
Behaving as the wind behaves
No nearer—
Not that final meeting
In the twilight kingdom
III
This is the dead land
This is cactus land
Here the stone images
Are raised, here they receive
The supplication of a dead man’s hand
Under the twinkle of a fading star.
Is it like this
In death’s other kingdom
Waking alone
At the hour when we are
Trembling with tenderness
Lips that would kiss
Form prayers to broken stone.
IV
The eyes are not here
There are no eyes here
In this valley of dying stars
In this hollow valley
This broken jaw of our lost kingdoms
In this last of meeting places
We grope together
And avoid speech
Gathered on this beach of the tumid river
Sightless, unless
The eyes reappear
As the perpetual star
Multifoliate rose
Of death’s twilight kingdom
The hope only
Of empty men.
V
Here we go round the prickly pear
Prickly pear prickly pear
Here we go round the prickly pear
At five o’clock in the morning.
Between the idea
And the reality
Between the motion
And the act
Falls the Shadow
For Thine is the Kingdom
Between the conception
And the creation
Between the emotion
And the response
Falls the Shadow
Life is very long
Between the desire
And the spasm
Between the potency
And the existence
Between the essence
And the descent
Falls the Shadow
For Thine is the Kingdom
For Thine is
Life is
For Thine is the
This is the way the world ends
This is the way the world ends
This is the way the world ends
Not with a bang but a whimper.
Online text © 1998-2008 Poetry X. All rights reserved.
From The Hollow Men | 1925
http://poetry.poetryx.com/poems/784/
2008.09.06 | ak1001
дуже дякую. чудові вірші
до речі пеерклад українською імхо дуже непоганий---
Between the idea
And the reality
Between the motion
And the act
Falls the Shadow
Between the conception
And the creation
Between the emotion
And the response
Falls the Shadow
Between the desire
And the spasm
Between the potency
And the existence
Between the essence
And the descent
Falls the Shadow
This is the way the world ends
This is the way the world ends
This is the way the world ends
Not with a bang but a whimper.
----
Між ідеєю
Й дісністю
Між рухом
І дією
Падає тінь
Між замислом
І творінням
Між почуттям
І відгуком
Падає тінь
Між жаданням
І судомою
Між спроможністю
Й існуванням
Між сутністю
Й втіленням
Падає тінь
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Не бабах а лиш схлип
2008.09.07 | Георгій
Мушу признатися, я зовсім не розумію Еліота
Моя дочка (їй 24 роки) кілька разів намагалася мене "навернути," але я вперто не розумію і не відчуваю його поезії. У мене взагалі дуже консервативні смаки в поезії - я з амер. поетів дуже люблю По, Емілі Дікінсон, Е.А. Робінсона ("Where are you going tonight, tonight,were are you going, John Evereldown..." "Up form the street and the crowds that went, morning and midnight, to and fro, still was the room where his days he spent, and the stars were bleak, and the nights were slow..."), Фроста, Сендберга; ще так-сяк переношу е.е.камінгса, але вже до Еліота я ніяк не доросту. Уітмена теж не доганяю.2008.09.08 | dyskurs
Ще один варіант перекладу
Томас Стернз ЕЛІОТПОРОЖНІ ЛЮДИ
Міста Куртц – він мертвий
Копійчину старому Ґаю
I
Ми порожні люди
Ми солом’яні люди
Вчимося разом
Соломою думати. – Дармо!
Голоси наші сохнуть, коли
Ми шепочемо разом
Безглуздо і мляво
Як вітер у сухостої
Або як пацючі лапи
По шклу наших висохлих винниць
Образ безформенний, тінь обербарвлена,
Паралізована сила, жест без руху
Ви, прикипівши зором
До іншого Царства смерти ,
Згадайте нас – поміж іншим –
Не як відчайдухів останніх
Ми тільки порожні люди
Солом’яні люди
II
Очі які я боюся зустріти навіть у сні
Навіть у сонному Царстві смерти
Тут не являються:
Тут де очі це
Промені сонця на виламаній колоні
Де гойдається дерево
Де голоси
Відлунюють на вітру
Відданіше й урочистіше
Від гаснучої зорі
Я не хочу туди
До сонного Царства смерти
Я хочу ще поносити
Маску свого лахміття
Щуряче пальто, воронячу шкіру на
Хрестовині серед поля
Вклоняючися за вітром
Ні, я не хочу –
Тільки б урешті-решт не зустріти
У сонному Царстві смерти
III
Ця земля мертва
Ця земля кактусів
Камінних бовванів
Зведених поглинати
Благання мерців
Під гаснучою зорею.
Чи є щось подібне
В іншому Царстві смерти
Що самé прокидається
Тоді коли ми
Мліємо від ніжности
Заціловуючи в молитві
Виламане каміння
IV
Очей тут немає
Ні, очей тут немає
У цій видолині гаснучих зір
У цій порожній видолині
Серед виламків наших утрачених царств.
У цім найостаннішому місці зустрічі
Ми зберемося разом
Зберемося мовчки
Наперед ріки розбухлої
Сліпці, доки
Вернуться очі
Як вічна зоря
Стопелюсна троянда
Присмеркового Царства смерти
Єдина надія
Нікчемних людей.
V
А потанцюймо довкола кактуса
Кола кактуса кола кактуса
Потанцюймо довкола кактуса
О п’ятій ранку
Між ідеєю
І втіленням
Між помислом
І дією
Падає Тінь
Царство Твоє
Між задумом
І творінням
Між почуттям
І взаємністю
Падає Тінь
Життя таке довге
Між бажанням
І спазмом
Між можливим
І дійсним
Між загальним
І власним
Падає Тінь
Царство Твоє
Царство
Життя таке
Царство Твоє
Саме так закінчиться світ
Саме так закінчиться світ
Саме так закінчиться світ
Не вибухом але схлипом
Переклад Івана АНДРУСЯКА
І Катерини БОРИСЕНКО
2008.09.08 | ak1001
дуже дякую
гадаю у МОКРОВОЛЬСЬКОГО вийшло трохи краще