01/08/2010 | Культура-БП

ČAČI VORBA — щира мова, як балканські цигани говорять про музику. ČAČI VORBA — польсько-український гурт, що сміливо змішує етно, джаз і сучасну музику балканських весіль. В цьому музиканти наслідують давніх циганських віртуозів, які додавали до своєї музики мотиви тих народів, які зустрічалися на їхньому шляху. Ця екзотична суміш виконується на традиційних інструментах, котрі, однак, іноді звучать невпізнанно. ČAČI VORBA нагадує казковий оркестр, який перебуває у дивній музичній подорожі, переміряючи вздовж і впоперек Старий Світ і складаючи нову звукову мозаїку з мелодій циган, угорців, румунів, греків, гуцулів, гуралів, південних слов’ян, жителів Близького Сходу. Тому містичні пісенні оповіді з Карпат іноді звучать так, наче румунський чабан заслухався джазу, а східні мотиви з передмість Бухаресту дивним чином нагадують сальсу. ČAČI VORBA грають, як говорять самі про свою стихійну музику, JOC'N'ROLL — від румунського "joc", що м означає «танець», «забава», «веселощі». Дивною, одночасно радісною, сумною й пристрасною атмосферою балканського весілля, ČAČI VORBA поділиться з українською публікою. 30 січня — Івано-Франківськ, «Химера» (вул. Чорновола, 23), 20:00 31 січня — Тернопіль, місце проведення уточнюється 2 лютого — в Києві, «Авеню» (вул. Воровського, 24), 20:00 3 лютого — в Дніпропетровську, «ПроJazz» (ул. Рогалева 12-б), 20:00 4 лютого — в Донецьку, «Gung'Ю'бazz BAR» (б. Шевченко, 3), 20:00 5 лютого — в Одесі, «RiverPool» (вул. Чумацька, 14-а), 21:00 6 лютого — в Вінниці, «Portal» (вул. Театральна, 24), 19:00 7 лютого — у Львові, «Лівий Берег» (пр. Свободи, 28), початок о 21:00 більше про ČAČI VORBA Гурт ČAČI VORBA виник у 2004 році. Марія Натансон, Роберт Бжезовский і Пьотр Майчина (всі, до речі, є постійними учасниками «Оркестра св. Миколая» — одного з найвідоміших в Польщі world-music гуртів) познайомилися під час виїздів до Німеччини, де вони разом грали на вулицях міст, як і личить народним музикам. Сьогодні ČAČI VORBA — це шість професійних музикантів, що мають у доробку співпрацю з найкращими представниками польської і української world-music сцени: «Оркестром святого Миколая», «Бурдоном», «Się Gra», «Jahiar Group», «Kałe Bała», «Transkapela», «Lubliner Klezmorim». Марія Натансон — вокал, скрипка та ін. — від численних струнних Туреччини до дерев’яних ложок і глечиків для молока, традиційних для угорських циган музиних інструментів. Марію сьогодні називають найяскравішим голосом польської world music—сцени. «Співає немов від нехоті, проте голосом надзвичайно чистим і сильним», «її вокал не має слабких сторін — наче за нього вона продала душу чортові», «З голосу Марисі, сильного і дзвінкого, склярі могли б виготовляти кришталь, а тим часом він тішить нас, слухачів» — лише деякі відгуки польської преси про солістку ČAČI VORBA. Походячи з музичної династії в багато поколінь — так, дід Марисі, Тадеуш Натансон, є відомим польським композитором, вона в чотирнадцять років покинула музичну школу і втекла з дому в Карпати, аби вчитися традиційної музики у сільських музикантів. Наступні п’ять років мандрувала горами, де зібрала сотні мелодій і пісень на десятках мов і діалектів, які можна зустріти на цій території, населеній величезною кількістю народів. Півроку жила й подорожувала з циганськими музиками з гурту Kałe Bała. Її харизматичний голос та незрівнянна гра на скрипці захоплюють не лише польську аудиторію. Зокрема, влітку 2009-го в складі «Оркестра св. Миколая» її захоплено зустрічали на Rainforest World Music Festival в Малайзії. Йоанна Улатовська — вокал, скрипка, брасса. Кілька разів на тиждень виконує ритуал, від якого у класичних музикантів мурашки йдуть по шкірі — за пару хвилин перетворює альт на брассу, триструнний мадярський альт, що має шорстке народне звучання. Такий компроміс між ролями студентки музичної академії та фолк-музиканта. Любомир Іщук (Україна) — вокал, перкусія, бузукі, дримба. Постійно курсує між Любліном і Львовом, будучи наочним прикладом головного принципу ČAČI VORBA — музика не знає кордонів. Дотримується ідеї відродження української традиційної музики, одночасно будучи сміливим експериментатором. Походить із Закарпаття, одного з найбільш мультинаціональних регіонів на карті світу. В Україні відомий як учасник львівських гуртів «Бурдон» і «Tatosh Banda». Павел Суйка — вокал, акордеон. Надзвичайно всестороння особистість, яка однаково добре почувається і в класичній, і в народній музиці. Ще навчаючись в середній школі, мав сольні виступи у Польщі і за її межами, отримуючи визнання за винятковий артистизм. Учасник багатьох музичних проектів, зокрема, Lubliner Klezmorim, співпрацює також з драматичними театрами. Роберт Бжозовські — вокал, контрабас. Музичні уподобання Роберта досить широкі: від Моцарта до суворих мелодій румунських Карпат, від родинних капел до джазу. Понад десять років є постійним музикантом Люблінської філармонії. Як класичний музикант брав участь у роботі багатьох студій звукозапису, писав саунд-треки до фільмів. Має кілька престижних нагород.На сьогодні зіграв понад 300 концертів у 14 країнах. Пьотр Майчина — вокал, гітара, бузукі, мандоліна, кобза. Пьотр є великим прихильником народної музики і має таку ж насичене концертами життя, як і Роберт Бжезовський. Ще підлітком сконструював свій радіо-приймач, щоб вночі слухати румунські, сербські і грецькі пісні. Зараз, щоб полегшити життя іншим любителям народної музики, є постійним працівником радіо Lublin, популяризуючи музичну традицію Балкан. Його інтереси виходять за межі стилістики конкретних регіонів, з яких походять інструменти, — протягом кількох останніх років розвиває власний стиль гри на мандоліні, оснований на імітації румунських цимбалів.