Слабошпицький повезе на Берлінале стрічку за 300 євро
01/27/2010 | Культура-БП
Другий рік поспіль столичний режисер Мирослав Слабошпицький, 35 років, представлятиме Україну на німецькому кінофестивалі Берлінале. Торік його короткометражка ”Діагноз” нагород не здобула, проте директор фестивалю Дітер Кослік хвалив його роботу. Тепер на конкурс Мирослав везе 11-хвилинну картину ”Глухота”. Її бюджет — 300 євро.
— На Берлінале стрічку послав сам, як і минулого року, — Мирослав Слабошпицький — Що ”Діагноз” включили до конкурсної програми, мені повідомили позаторік 4 грудня. А цього разу припізнилися. Коли надійшов і-мейл із повідомленням, я вже й не очікував. Перший день ходив, ніби п’яний. Актор Сергій Гаврилюк лише сказав: ”Шо, опять?” Я єдиний із живих і мертвих, хто двічі поспіль потрапляє у конкурсну програму Берлінале. На інших фестивалях два роки взагалі не було українського кіно.
Картину фільмували в одному з київських інтернатів. У ній ідеться про життя глухонімих школярів.
— Є кілька стрічок про глухонімих. Але їхня помилка — субтитри або закадровий переказ змісту. Я хотів, щоб нас розуміли без слів. Як закінчив знімати, показав бельгійцю, німцю, ізраїльтянину, росіянину й українцю. Усі правильно переказали сюжет.
Фільм створили на базі київських студій ”ФілмТостер” і ”КоффіПост”. Актори працювали безкоштовно.
— Шукав їх три місяці, — закурює сигарету ”Воґ”. — Їздив в інтернати, школи для глухонімих. Був навіть у педінституті Драгоманова, де є відділення дефектології. Допомогло Товариство глухих. Сурдоперекладача не було, мови жестів я не знаю. Але ми розуміли одне одного. Він дуже обдарований, трохи схожий на Джеймса Діна. Навчається у КПІ на програміста.
Торік на Берлінале Мирослав віз роботу самотужки. Українська кінофундація на чолі з Андрієм Халпахчі поїхала окремо.
— Але Халпахчі люблю, як брата. Він — справжній політик від кінематографії. Завдяки йому познайомився з дружиною, — сміється режисер. — 2000-го вона приїхала з Петербурга знімати передачу про його кінофестиваль ”Молодість”.
Після показу в Берліні попередньої стрічки життя Мирослава Слабошпицького змінилося.
— Упродовж трьох місяців щодня вигрібав із поштової скриньки кілька запрошень показати мою картину на фестивалях. Її побачили вже в 20 країнах світу. Зараз показують в Іспанії.
До конкурсної програми 60-го Берлінале відібрали 25 фільмів із 15 країн. Фестиваль входить до трійки провідних у світі. Відбудеться з 11 по 21 лютого.
— На Берлінале стрічку послав сам, як і минулого року, — Мирослав Слабошпицький — Що ”Діагноз” включили до конкурсної програми, мені повідомили позаторік 4 грудня. А цього разу припізнилися. Коли надійшов і-мейл із повідомленням, я вже й не очікував. Перший день ходив, ніби п’яний. Актор Сергій Гаврилюк лише сказав: ”Шо, опять?” Я єдиний із живих і мертвих, хто двічі поспіль потрапляє у конкурсну програму Берлінале. На інших фестивалях два роки взагалі не було українського кіно.
Картину фільмували в одному з київських інтернатів. У ній ідеться про життя глухонімих школярів.
— Є кілька стрічок про глухонімих. Але їхня помилка — субтитри або закадровий переказ змісту. Я хотів, щоб нас розуміли без слів. Як закінчив знімати, показав бельгійцю, німцю, ізраїльтянину, росіянину й українцю. Усі правильно переказали сюжет.
Фільм створили на базі київських студій ”ФілмТостер” і ”КоффіПост”. Актори працювали безкоштовно.
— Шукав їх три місяці, — закурює сигарету ”Воґ”. — Їздив в інтернати, школи для глухонімих. Був навіть у педінституті Драгоманова, де є відділення дефектології. Допомогло Товариство глухих. Сурдоперекладача не було, мови жестів я не знаю. Але ми розуміли одне одного. Він дуже обдарований, трохи схожий на Джеймса Діна. Навчається у КПІ на програміста.
Торік на Берлінале Мирослав віз роботу самотужки. Українська кінофундація на чолі з Андрієм Халпахчі поїхала окремо.
— Але Халпахчі люблю, як брата. Він — справжній політик від кінематографії. Завдяки йому познайомився з дружиною, — сміється режисер. — 2000-го вона приїхала з Петербурга знімати передачу про його кінофестиваль ”Молодість”.
Після показу в Берліні попередньої стрічки життя Мирослава Слабошпицького змінилося.
— Упродовж трьох місяців щодня вигрібав із поштової скриньки кілька запрошень показати мою картину на фестивалях. Її побачили вже в 20 країнах світу. Зараз показують в Іспанії.
До конкурсної програми 60-го Берлінале відібрали 25 фільмів із 15 країн. Фестиваль входить до трійки провідних у світі. Відбудеться з 11 по 21 лютого.