03/04/2010 | stryjko_bojko

Вівальді Антоніо

Antonio Lucio Vivaldi
Справжнє ім'я Антоніо Лучіо Вівальді
Дата народження *4 березня 1678
Місце народження Венеція
Дата смерті †28 липня, 1741
Роки творчої діяльності (1678-1741)
Країна Італія Італія
Інструмент скрипка
Професія композитор, віолончеліст
Жанр класична музика

Анто́ніо Віва́льді (* 4 березня 1678, Венеція — † 28 липня, 1741, Відень) — італійський композитор, скрипаль-віртуоз, священик, автор більш як сорока опер, кантат, ораторій, творець жанру сольного інструментального концерту.

Його батько, цирульник і сам талановитий скрипаль (дехто називав його віртуозом), допомагав йому спробувати музичну кар'єру і записав його до оркестру Капелли Святого Марка, де він був поціновуваним віолончелістом.

У 1703 Вівальді став священником, скоро його прозвали Il Prete Rosso, «Червоним Священником», можливо через його руде волосся. Невдовзі, у 1704, він отримав дозвіл не брати участь у святкуванні Святої Меси через його слабке здоров'я (очевидно він хворів на астму), і став вчителем скрипки у сирітському притулку для дівчат Pio Ospedale della Pietà у Венеції. Невдовзі після призначення сироти почали отримувати поціновування і повагу навіть за кордоном; Вівальді написав для них більшість своїх концертів, кантат, і духовної музики. У 1705 видана перша збірка його робіт (raccolta), і потім багато інших. У сирітському домі він мав декілька різних обов'язків, з перервою лише для своїх частих подорожей, і у 1713 став відповідальним за музичну активність у закладі.

Не так відомо те, що більшість його репертуару була знову відкрита лише у першій половині 20-го століття у Туріні та Генуї, але опублікована у другій половині. Музика Вівальді інноваційна, ламає усталені звичайні схеми; він дав яскравість формальній та ритмічній структурі концерту, повторно шукаючи гармонійні контрасти, і винайшов інноваційні мелодії і теми. Більш того, Вівальді був здатний створити неакадемічну музику, особливо призначену для поціновування широкою аудиторією, а не лише інтелектуальною меншістю. Популярність скоро зробила його відомим також у країнах, таких як Франція, на той час дуже закритих у своїх національних традиціях.

Він вважається одним з композиторів, що почали розвивати музику бароко до стилю імпресіонізму. Вівальді також відзначають первісником романтичних музикантів. Концерти і арії Вівальді мали глибокий вплив на Йогана Себастіана Баха (що відгукнулось у його Страстях і кантатах). Бах переклав декілька концертів Вівальді для соло клавіатури, і декілька для оркестру, разом із відомими Concerto for Four Violins and Violoncello, Strings and Continuo (RV 580). Однак не всі музиканти показали такий ентузіазм: Ігор Стравінський провокативно казав, що Вівальді написав не сотні концертів, а один концерт, повторений сотні разів.

Незважаючи на священницький сан, вважається, що він мав багато любовних пригод, одну з яких зі співачкою Анною Жіро, підозрювали, що він бере матеріал із старих венеціанських опер, лише трохи адаптуючи до голосу своєї коханки.
Список творів

Антоніо Вівальді є автором творів різних жанрів, найбільше - інструментальних концертів. Його творча спадщина включає:

* 27 опер , зокрема
o Роланд - уявний божевільний (Orlando fiato pozzo, 1714, театр "Сант-Анджело", Венеція),
o Нерон, що став Цезарем (Nerone fatto Cesare, 1715, там же),
o Коронація Дарія (L'incoronazione dі Daria, 1716, там же),
o Обман, що тріумфує в любові (L'inganno trionfante in amore, 1725, там же),
o Фарначе (1727, там же, пізніше також за назвою Фарначе, правитель Понта),
o Кунегонда (1727, там же),
o Олімпіада (1734, там же),
o Гризельда (1735, театр "Сан-Самуэле", Венеція),
o Аристид (1735, там же),
o Оракул у Мессении (1738, театр "Сант-Анджело", Венеція),
o Ферасп (1739, там же)

* ораторії-
o Мойсей, бог фараона (Moyses Deus Pharaonis, 1714),
o Торжествуюча Юдиф (Juditha Triumphans devicta Holo-fernis barbarie, 1716),
o Поклоніння волхвів (L'Adorazione delli tre Re Magi, 1722);

* 56 світських кантат, у тому числі
o 37 для голосу з бассо контінуо,
o 14 кантат для голосу зі струнним оркестром
o велика кантата Глоріа й Гіменей (1725);

* серенади для 1-4 голосів-
o у том числі Сена, що святкує (La Senna festeg-giante, 1729);

* духовна музика (около 55 творів) у тому числі Stabat Mater, мотети, псалми та інші;

* інструментальні твори, зокрема 76 сонат (з бассо контінуо), в том числі
o 30 для скрипки,
o 19 для 2 скрипок,
o 10 для віолончелі,
o 1 для скрипки і віолончелі,
o 2 для лютні і скрипки,
o 2 для гобоя;
* та 465 концертів, в том числі:
o 49 concerti grossi,
o 228 для скрипки, серед яких популярний цикл "Пори року"
o 27 для віолончелі
o 6 для віоли д'амур
o 13 для поперечної і 3 для повздовжної флейти
o 12 для гобоя
o 38 для фагота
o 1 для мандоліни
o 25 для двох скрипок
o 2 для двох віолончелей,
o 3 для скрипки і віолончелі,
o 2 для двох валторн,
o 1 для двох мандолін,
o 32 концерти для 3 і більше інструментів.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
==========
comment:
Такої потужності мало хто з композиторів досягав.