06/24/2010 | ziggy_freud

це тільки перша частина історії. Потім автору від імені "неокомсюків" відповів Нікіта Кадан. А потім Тарас Полатайко відповів Каданові. Цікавий діалог вийшов. У сенсі - наскільки взаємно перпендикулярним може бути в сучмитців бачення світу та арт-процесів.
___________________________________________
http://korydor.in.ua/url/Mig-ideologieyu-ta-identichnistyu--p67.html

Можна позаздрити швидкості естонської реакції на банальні заморські віяння, але чомусь так і хочеться, щоб з естонської землі забрався чобіт НАТО, давши нагоду місцевим політкоректним неокомсюкам поборотись за ідеали в натурє.

І тут подумав про наших неокомсюків, що зручно обжили нішу політарту і покучкувалися в групки швидкого реагування на соцзаказ entry level євро арт базару. Все зрозуміло, “двіжемся в Європу”, але де ж роботи, які б дивилися в душу суспільства? Раз соціальний арт… Тобто, не щоб головоломки на стінах із фальшивими назвами і не на всі ходи вперед прочитуваний політкоректний активізм, типу «ми тут будем прікольно садіть цвєти, і це буде наш арт, бо ми так в журналі ХЖ прочитали», а в душу щоб. Але ж для цього треба щось відчувати… Тоді хоч в очі подивилися б. Собі.