Історик релігії Лев Реґєльсон – про цілі візиту Кирила
07/22/2010 | Релігія-БП
Вертикаль влади по-церковному? Патріарх Кирил хоче церковної єдності, проте між росіянами та українцями у цьому плані є суттєві розбіжності. В Україні церква – це є народ, а у Росії церква – це ієрархи. Церковний народ в Україні завжди був самостійний та здатний до самоорганізації, тож Кирилові складно буде його «вмовити», вважає історик релігії Лев Реґєльсон у коментарі російській службі «Радіо Свобода».
20 липня в Одесу прибув патріарх Московський та всієї Русі Кирил. У ході восьмиденного візиту він відвідає також Дніпропетровськ і Київ. Про деякі аспекти нового пастирського візиту патріарха Кирила до України „Радіо Свобода” розповів московський історик релігії Лев Регєльсон:
– Патріарх Кирил вживає назву „російський православний світ”. Тим самим він хоче наголосити, що це не політична, не націоналістична, а церковна єдність. Із цим він і прибув до України. Великороси, білоруси й українці розмовляють близькими мовами та сповідують одну віру – ця ідея глибоко вкорінилася у масовій свідомості. Тому в Росії багато хто не розуміє, а чого там ці українці – вони такі ж, як ми. Насправді це зовсім не так. Якщо подивитися на історію православ’я, то в Україні це зовсім інша історія. У той час, коли в Росії була повна монополія церкви, єдине, що її порушило, це старообрядницький великий розкол, придушений із щонайсуворішою люттю і, тим не менше, не знищений. Тоді найкращі сили православного народу в Росії пішли у розкол, і народ був абсолютно пригнічений владою держави, яка поставила собі на службу і церковну владу, що по суті втратила підтримку народу. Зовсім інша ситуація склалася в Україні у той самий час. У церквах не було старообрядницького розколу, але була багатовікова боротьба проти польсько-католицького церковного впливу. І тут сформувався зовсім інший церковний народ. Була ситуація, коли всі єпископи були уніатами, а церковний народ залишався православним. Це зовсім незвичайна ситуація. Церковний народ в Україні дуже самостійний. В Україні церква – це є народ, а у Росії церква – це ієрархи. І у цьому проблема для патріарха Кирила, тому що він, незважаючи на його деякі ліберальні тенденції, жорсткий бюрократ. Вертикаль влади – це для нього святиня. Він не може бути іншим. І він не може втриматися від того, щоб не спробувати навести церковно-бюрократичний порядок в Україні.
Зараз, вочевидь, патріархом Кирилом буде здійснений натиск у цьому напрямі, й президент Янукович його усіляко підтримає, щоб посилити позицію саме Московської патріархії. Складно щось прогнозувати, але знаючи патріарха, можна припустити, що він, звичайно, виявить велике дипломатичне й пропагандистське мистецтво та зміцнить свої позиції. Хоча потім ця пружина може розтиснутися у зворотній бік. Адже народ України, хоч як би його тиснули, залишився дуже самостійним і здатним до самоорганізації. І це передусім церковний народ. Єпископів, може, і вмовлять, з народом буде складніше.
http://www.svobodanews.ru/content/article/2105165.html
20 липня в Одесу прибув патріарх Московський та всієї Русі Кирил. У ході восьмиденного візиту він відвідає також Дніпропетровськ і Київ. Про деякі аспекти нового пастирського візиту патріарха Кирила до України „Радіо Свобода” розповів московський історик релігії Лев Регєльсон:
– Патріарх Кирил вживає назву „російський православний світ”. Тим самим він хоче наголосити, що це не політична, не націоналістична, а церковна єдність. Із цим він і прибув до України. Великороси, білоруси й українці розмовляють близькими мовами та сповідують одну віру – ця ідея глибоко вкорінилася у масовій свідомості. Тому в Росії багато хто не розуміє, а чого там ці українці – вони такі ж, як ми. Насправді це зовсім не так. Якщо подивитися на історію православ’я, то в Україні це зовсім інша історія. У той час, коли в Росії була повна монополія церкви, єдине, що її порушило, це старообрядницький великий розкол, придушений із щонайсуворішою люттю і, тим не менше, не знищений. Тоді найкращі сили православного народу в Росії пішли у розкол, і народ був абсолютно пригнічений владою держави, яка поставила собі на службу і церковну владу, що по суті втратила підтримку народу. Зовсім інша ситуація склалася в Україні у той самий час. У церквах не було старообрядницького розколу, але була багатовікова боротьба проти польсько-католицького церковного впливу. І тут сформувався зовсім інший церковний народ. Була ситуація, коли всі єпископи були уніатами, а церковний народ залишався православним. Це зовсім незвичайна ситуація. Церковний народ в Україні дуже самостійний. В Україні церква – це є народ, а у Росії церква – це ієрархи. І у цьому проблема для патріарха Кирила, тому що він, незважаючи на його деякі ліберальні тенденції, жорсткий бюрократ. Вертикаль влади – це для нього святиня. Він не може бути іншим. І він не може втриматися від того, щоб не спробувати навести церковно-бюрократичний порядок в Україні.
Зараз, вочевидь, патріархом Кирилом буде здійснений натиск у цьому напрямі, й президент Янукович його усіляко підтримає, щоб посилити позицію саме Московської патріархії. Складно щось прогнозувати, але знаючи патріарха, можна припустити, що він, звичайно, виявить велике дипломатичне й пропагандистське мистецтво та зміцнить свої позиції. Хоча потім ця пружина може розтиснутися у зворотній бік. Адже народ України, хоч як би його тиснули, залишився дуже самостійним і здатним до самоорганізації. І це передусім церковний народ. Єпископів, може, і вмовлять, з народом буде складніше.
http://www.svobodanews.ru/content/article/2105165.html