06/30/2008 | Альона Горошко

Приступаючи до написання я задумалася, коли ж саме я вперше дізналася про те, що таке НАТО і яку користь воно могло б принести для України. Довго розмірковуючи, я так і не згадала коли це сталося.

Складається таке враження, що про НАТО я знаю все життя, так, як знаю все життя про сині води Чорного моря. Щодо власної думки щодо НАТО, то вона сформувалася в той час, коли я почала цікавитися політикою, точніше тоді, коли вже не могла нею не цікавитися.

Не знаю, наскільки доцільно говорити про формування власної думки, адже я не сама дійшла висновків про переваги та важливість членства, скоріше я прийняла ту точку зору, яка найбільше відповідала моїм уявленням про Україну. Власна думка, як я вважаю, формується тоді, коли самостійно можеш побачити, почути та потримати в руках, тобто долучитися до роботи самої організації, що є наразі неможливим, власна думка вимагає власного досвіду.

Моя позиція щодо НАТО вперше стала чіткою у 2003 році. Як не дивно, сталося це завдяки Російській Федерації та її політичними апетитами щодо української території, зокрема в конфлікті щодо о. Тузла.

Згадуючи ті відчуття, на думку приходить фраза «Всі ми зберігаємо нейтралітет…до першого пострілу». Можливо, чіткої позиції щодо НАТО я не мала через те, що жила в міфі, що Україні нічого не загрожує, що наша територія є тільки нашою і це зрозуміло всім нашим сусідам. Коли ж стало зрозуміло, що територіальна цілісність України – не абсолютна істина в очах громадян інших країн, я задумалася, чи може така країна, як Україна, що територіально та чисельно є значно меншою за Росію, протидіяти їй і отримати перемогу в разі конфлікту. Потім на думку спала стара легенда про батька, який запропонував своїм синам спочатку розламати по гілочці, а потім зв’язав ці гілочки разом. Саме тоді я усвідомила наскільки важливим для України є членство в НАТО.

Аналізуючи шлях становлення власної точки зору, можу сказати, що найбільш дієвим є занурення в колективи, де ти можеш знайти однодумців та подискутувати на рівні фактів, а не простих уявлень.

Щодо того, яку користь принесе вступ України до НАТО особисто для мене, то основною перевагою буде орієнтація на ЄС. Для мене це принципове питання. Крім того, маю надію, що ті заходи та програми, які Альянс проводить в культурній сфері, стануть більш доступними для українців, зокрема і для мене. А ще в мене скоро народиться племінник чи племінниця, батько якого чи якої – військово службовець і я хочу, щоб в цієї дитини було забезпечене дитинство.

Альона Горошко