08/21/2008 | Майдан-ІНФОРМ

Румунські газети широко висвітлюють російсько-грузинський конфлікт.

Газета “Евеніментул Зілей” зазначає, що “відповідальні американської адміністрації вже допустили, що США не можуть майже нічого зробити задля припинення розпочатого Росією наступу. Водночас не ставиться питання, щоб НАТО або міжнародна співдружність були втягнуті у конфлікт на Кавказі. Європейський союз, який не хоче псувати взаємини з Москвою, закликав лише до припинення боїв, а ООН не може дати відповідь не те, що сталось, оскільки Росія має право вето в Раді Безпеки”.

Цікаву ідею висуває газета “Котідіанул” згідно з якою “якщо дотепер ще існував якийсь сумнів, серед аналітиків, щодо особистості, яка керує тепер Росією, то перша серйозна криза з якою стикається Москва після обрання Медведєва президентом, усунила цей сумнів. Теперішній прем’єр Володимир Путін є той, хто перебрав ініціативу, що стосується конфлікту з Грузією. Він перший відреагував у п’ятницю після грузинських атак проти південно-осетинської столиці і заявив, що “агресія Тбілісі викличе у відповідь дії з боку Росії”, в той час коли Медведєв ледве зібрав Раду безпеки Російської Федерації в Москві. Газети нагадують, що в повідомленні Верховної Ради Оборони Країни, Румунія поновила необхідність поважання суверенітету й територіальної цілісності Грузії і закликала сторони негайно припинити бої та створити умови для переговорів.

Газета “Зіуа” зазначає, що на зібранні Ради бракували прем’єр, міністр економіки і фінансів та голови Румунської служби інформацій та Служби закордонної розвідки.

“Назад до Радянського Союзу” – пише на першій шпальті газета “Адеверул”, яка робить аналіз російсько-грузинського конфлікту, тему яку до речі широко висвітлюють румунські газети, що вийшли друком сьогодні. Газета “Адеверул” робить порівняння між вторгненням російських військ в Грузію та військовими вторгненням часів Радянського Союзу. “Грузія - пише газета - є четвертою суверенною державою, в яку вторгнулась Росія за останні 40 років, після Угорщини у 1956 році, Чехословаччини у 1968 році та Афганістану в 1979 році.

Атакуючи Грузію, Росія чіткіше визначає влив на причорноморську територію у ключовому регіоні для транспортування енергоносіїв. У своїх діях Москва користується прецедентом Косово, підтримуючи самовизначення сепаратистських грузинських територій нагадавши про “геноцид” скоєний грузинськими військами в Південній Осетії, так як Захід осудив злочини, скоєні у Косово режимом Мілошевича”.

Газета “Роминія лібере” пише, що вперше ми стикаємось з великим протистоянням після 1989 року між Грузією та Росією. Радянський зразок вторгнення в Угорщину та Чехословаччину відновлюється зараз так званою капіталістичною Росією, яка мріє знову анексувати давні території, що належали колись Радянському Союзові. Олігархи в Москві вважають, що геополітичний простір колишніх радянських держав належить до історичної спадщини Росії. Те що було втрачене після розпаду Радянського Союзу буде повернене або через економічний шантаж, або силою.

Аналізуючи наслідки війни в Грузії для Європи, газета “Адеверул” пише, що бої в Південній Осетії є випробуванням для західного світу. “Якщо дозволить Росію здійснити свою гру, Захід багато втратить” – вважає вищезгадана газета, для якої розв’язку конфлікту на Кавказі все важче можна передбачити.