Німецько-українські оборудки зі старовинними іконами
02/08/2009 | Сергій Іванович, фахівець з економіки підприємств
Пошукова служба Google видала мені загальнодоступний і по сьогодні діючий лінк
http://www.stift-rein.at/content/download/774/2817/file/Pfarrbrief%20Mai-Juni_08.pdf
на австрійське періодичне інтернет-видання Pfarrbrief Rein за травень-червень 2008 р., на 8-й сторінці якого я (з допомогою мого доброго приятеля, вчителя німецької мови) знайшов оголошення про виставку-продаж старовинних ікон, організовану деканом Німецького деканату УПЦ-КП протоієреєм Паулем Ехінґером. Знайдений мною документ свідчить про використання паном Ехінґером української церковної атрибутики в торгово-рекламних цілях. Ось його текст (в перекладі):
“При цьому виручка від цієї бенефіс-виставки йде виключно на підтримку філантропічної діяльності нашої церкви в Україні, зокрема – на пряму підтримку нашої Львівсько-Сокальської єпархії, її Духовної Академії, семінарії та їхніх пунктів соціальної орієнтації” – пише протопресвітер Пауль Ехінґер з міста Нойсса в Німеччині.
Рекламну компанію активно проведено. “Товар”, треба сподіватись, успішно продано. Виручку отримано. Квитанції покупцям за сплачені ними гроші видані. Залишається тільки з’ясувати, ким саме були видані ті квитанції. Це й дасть нам відповідь на питання, кому насправді пішли ті гроші.
Розглянемо три можливі гіпотетичні варіанти. Протоієрей Пауль Ехінґер є пенсіонером. Як приватна особа видавати квитанції він, зрозуміла річ, не може. Власної фірми з бухгалтерією він також не має. Тож оператором бухгалтерської діяльності він бути не може. Його видима нам активність обмежується самою лише рекламою.
А що можна сказати про Німецький деканат, зареєстрований як приватноправове товариство “Українська Православна Церква, Київський Патріархат, Німецький деканат, Зареєстроване товариство”, правління якого складається з подружжів Доріс та Пауль Ехінґер? В контексті, який ми аналізуємо, можна сказати лише одне: в статут цього товариства не закладено ніякої комерційної діяльності. Тож зробити проводку виручки від продажу ікон через бухгалтерську документацію цього товариства без порушення його статуту просто неможливо.
Але через бухгалтерію якоїсь-то фірми виручку від продажу ікон проведено! Така фірма обов’язково мусить існувати. Просто не може не існувати. І хоча нам бухгалтерські книги цієї фірми наразі недоступні, варто зосередитись на останній (за логікою методу виключення) реальній можливості відбору, а саме – на фірмі “Доріс Ехінґер – Галерея з продажу ікон та ексклюзивних подарунків”, зареєстрованій на ім’я пані Доріс Ехінґер, другої дружини протоієрея УПЦ-КП Пауля Ехінґера, див. лінк
http://www.weihnachtsvz.de/DorisEchingerIkonenGalerieExclusiveGeschenke-neuss-id715.html
В назві цієї фірми ніякої згадки про УПЦ-КП немає. Ця приватна фірма є сторонньою по відношенню до УПЦ-КП. Але сторонньою – тільки за формою. За змістом же і за своїм призначенням вона відіграє роль проміжної технологічної ланки, завдяки якій виручка від продажу ікон, розрекламованих з використанням атрибутики УПЦ-КП, йде в обхід УПЦ-КП напряму в сімейний гаманець подружжів Ехінґер.
Отже, маємо такі речі:
1) Використання атрибутики УПЦ-КП в рекламі на користь приватної фірми,
2) Проводку виручених грошей через бухгалтерську документацію цієї приватної фірми в обхід УПЦ-КП.
Ці дві речі є вочевидь суперечними одна по відношенню до одної. Тож УПЦ-КП мала б на це якось публічно реагувати. Поки що, однак, ніякої реакції немає.
На закінчення теми я повертаюсь до тексту знайденого мною в Інтернеті рекламного оголошення і висловлюю свою здивованість з того, що, попри пряме підпорядкування Німецького деканату Його Святості Патріарху ФІЛАРЕТУ, “виручка від ... бенефіс-виставки йде виключно на підтримку ... НАШОЇ Львівсько-Сокальської єпархії”. Чому тільки однієї, саме цієї єпархії? І з яких це пір Львівсько-Сокальська єпархія стала для Німецького деканату НАШОЮ? Не хотілося б думати, що укладач рекламного оголошення прозоро натякає на його підтримку з боку митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака), який дійсно у свій час активно відвідував Німеччину, по декілька днів проживав у садибі подружжів Ехінґер, виїздив звідти на пізнавальні екскурсії по визначних місцях в межах і за межами Німеччини і отримував на згадку сувенірні подарунки. Ну, а твердження в рекламному оголошенні про те, що “виручка від ... бенефіс-виставки йде ВИКЛЮЧНО на підтримку ...”, взагалі суперечить елементарному економічному принципу циклічності типу “Товар – гроші – товар” і вже само по собі є недобросовісним окозамилюванням.
http://www.stift-rein.at/content/download/774/2817/file/Pfarrbrief%20Mai-Juni_08.pdf
на австрійське періодичне інтернет-видання Pfarrbrief Rein за травень-червень 2008 р., на 8-й сторінці якого я (з допомогою мого доброго приятеля, вчителя німецької мови) знайшов оголошення про виставку-продаж старовинних ікон, організовану деканом Німецького деканату УПЦ-КП протоієреєм Паулем Ехінґером. Знайдений мною документ свідчить про використання паном Ехінґером української церковної атрибутики в торгово-рекламних цілях. Ось його текст (в перекладі):
“При цьому виручка від цієї бенефіс-виставки йде виключно на підтримку філантропічної діяльності нашої церкви в Україні, зокрема – на пряму підтримку нашої Львівсько-Сокальської єпархії, її Духовної Академії, семінарії та їхніх пунктів соціальної орієнтації” – пише протопресвітер Пауль Ехінґер з міста Нойсса в Німеччині.
Рекламну компанію активно проведено. “Товар”, треба сподіватись, успішно продано. Виручку отримано. Квитанції покупцям за сплачені ними гроші видані. Залишається тільки з’ясувати, ким саме були видані ті квитанції. Це й дасть нам відповідь на питання, кому насправді пішли ті гроші.
Розглянемо три можливі гіпотетичні варіанти. Протоієрей Пауль Ехінґер є пенсіонером. Як приватна особа видавати квитанції він, зрозуміла річ, не може. Власної фірми з бухгалтерією він також не має. Тож оператором бухгалтерської діяльності він бути не може. Його видима нам активність обмежується самою лише рекламою.
А що можна сказати про Німецький деканат, зареєстрований як приватноправове товариство “Українська Православна Церква, Київський Патріархат, Німецький деканат, Зареєстроване товариство”, правління якого складається з подружжів Доріс та Пауль Ехінґер? В контексті, який ми аналізуємо, можна сказати лише одне: в статут цього товариства не закладено ніякої комерційної діяльності. Тож зробити проводку виручки від продажу ікон через бухгалтерську документацію цього товариства без порушення його статуту просто неможливо.
Але через бухгалтерію якоїсь-то фірми виручку від продажу ікон проведено! Така фірма обов’язково мусить існувати. Просто не може не існувати. І хоча нам бухгалтерські книги цієї фірми наразі недоступні, варто зосередитись на останній (за логікою методу виключення) реальній можливості відбору, а саме – на фірмі “Доріс Ехінґер – Галерея з продажу ікон та ексклюзивних подарунків”, зареєстрованій на ім’я пані Доріс Ехінґер, другої дружини протоієрея УПЦ-КП Пауля Ехінґера, див. лінк
http://www.weihnachtsvz.de/DorisEchingerIkonenGalerieExclusiveGeschenke-neuss-id715.html
В назві цієї фірми ніякої згадки про УПЦ-КП немає. Ця приватна фірма є сторонньою по відношенню до УПЦ-КП. Але сторонньою – тільки за формою. За змістом же і за своїм призначенням вона відіграє роль проміжної технологічної ланки, завдяки якій виручка від продажу ікон, розрекламованих з використанням атрибутики УПЦ-КП, йде в обхід УПЦ-КП напряму в сімейний гаманець подружжів Ехінґер.
Отже, маємо такі речі:
1) Використання атрибутики УПЦ-КП в рекламі на користь приватної фірми,
2) Проводку виручених грошей через бухгалтерську документацію цієї приватної фірми в обхід УПЦ-КП.
Ці дві речі є вочевидь суперечними одна по відношенню до одної. Тож УПЦ-КП мала б на це якось публічно реагувати. Поки що, однак, ніякої реакції немає.
На закінчення теми я повертаюсь до тексту знайденого мною в Інтернеті рекламного оголошення і висловлюю свою здивованість з того, що, попри пряме підпорядкування Німецького деканату Його Святості Патріарху ФІЛАРЕТУ, “виручка від ... бенефіс-виставки йде виключно на підтримку ... НАШОЇ Львівсько-Сокальської єпархії”. Чому тільки однієї, саме цієї єпархії? І з яких це пір Львівсько-Сокальська єпархія стала для Німецького деканату НАШОЮ? Не хотілося б думати, що укладач рекламного оголошення прозоро натякає на його підтримку з боку митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака), який дійсно у свій час активно відвідував Німеччину, по декілька днів проживав у садибі подружжів Ехінґер, виїздив звідти на пізнавальні екскурсії по визначних місцях в межах і за межами Німеччини і отримував на згадку сувенірні подарунки. Ну, а твердження в рекламному оголошенні про те, що “виручка від ... бенефіс-виставки йде ВИКЛЮЧНО на підтримку ...”, взагалі суперечить елементарному економічному принципу циклічності типу “Товар – гроші – товар” і вже само по собі є недобросовісним окозамилюванням.