04/16/2003 | Navigator

Звернення Всеукраїнської ради церков до Генерального секретаря ООН з приводу Голодомору
Генеральному Секретареві
Організації Об'єднаних Націй
Панові Коффі Анану

Ваша Високодостойносте!

Ми звертаємося до Вас від імені вірних і членів наших Церков та релігійних організацій, від імені всього українського народу, який тричі у минулому столітті - у 1921, 1932-1933 і 1946 роках - стояв на межі цілковитого вимирання від голоду.

Найбільш спустошливим для нашого народу і таким, що поставив питання про саме його існування, став штучний голод 1932-4933 років. Ця акція, спланована здійснена з винятковою жорстокістю, не була пов'язана із громадянською війною чи класовою боротьбою. Це була зловісна цілеспрямована політика, скерована на цілковите знищення українського народу, його генофонду і навіть згадки про його існування у світовій історії, політика "остаточного вирішення українського питання". Радянський уряд не лише відмовляв у допомозі вимираючим від голоду регіонам, але й свідомо погіршував їхнє становище, конфіскуючи найменші запаси продовольства і збіжжя для майбутніх посівів. Людей, які намагалися врятуватися від голодної смерті за межами України, на її кордонах зустрічали озброєні загони.

Ця жахлива катастрофа, яка забрала життя близько 10 мільйонів, стала найбільш масштабною за кількістю жертв і, водночас, найменш відомою з-поміж трагедій XX століття. Факт винищення такої кількості селян у самому центрі Європи, на грунтах, що вважаються найбільш родючими на цілому континенті, було цинічно приховано від міжнародної громадськості. Тоталітарний режим суворо переслідував за найменшу згадку про мільйони загиблих і навіть про сам факт існування спустошливого голоду в Україні. Він вдавався до масованої дезінформації світової громадської думки, шантажу та фальсифікації результатів наступних переписів населення, що мало приховати реальні наслідки злочину.

Голод 1932-1933 років лишається кривавою раною на тілі нашого народу, його психологічні і демографічні наслідки не зможуть загоїтися і в новому сторіччі. Церкви України підносять свої молитви за мільйони невинних жертв цього злочину проти людяності і прагнуть, щоби пам'ять про них назавжди стала застереженням народам планети, зміцнила їхнє устремління до збереження Творіння і цінності кожної індивідуальної особистості, попередила дегуманізацію людства.

Ці прагнення спонукають нас, церковних ієрархів і релігійних лідерів країни, просити Вас, Ваша Високодостойносте, докласти власних зусиль у клопотанні перед Об'єднаними Націями про визнання Голоду 1932-1933 років актом геноциду проти українського народу.

Підписи:

Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України
та інші члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій