ЦЕ БУЛО ПЕКЛО...
05/09/2003 | Іван КАССАЛА
17 за 25.04.2003
ЦЕ БУЛО ПЕКЛО...
Іван КАССАЛА, пенсіонер
Наша хата стояла на хуторі Шкидинівці серед гаїв і лісів на березі річки Ворскла. Поряд були озера Малий Оступ і Великий Оступ. За хатою шелестів зелений дуб. Краса України зачаровувала. На горі біліла в садах Опішня. Стелився шлях на Полтаву.
У 1932 році був великий урожай. Зерном жита і пшениці Україна могла засипати всю Європу. Не дарма її звуть житницею Європи. До нас на подвір'я зайшла комуністична банда з восьми душ на чолі з комуністом Чупилкою. Бандити мали з собою залізні піки. Чупилка на дерев'яній нозі пришкандибав до мого батька, який вийшов на ґанок, і запропонував: "Григорій Кассала, давай хліб державі. СРСР потребує багато зерна, а ти його десь ховаєш". "Я вже виконав хлібопоставки. А більше жита у мене немає", - відповів Григорій Данилович. І бригада кинулася в хату робити обшук. Ніякого хліба вони не знайшли, лише виявили 10 мішків жолудів. Але Сталін жолудів не їв, то їх не забрали. А побачили на столі глечик з житом - забрали.
Батько перед приходом цих яничарів вночі викопав яму в Сірещині, серед діброви, і сховав чотири мішки жита. Присипав землею і покрив дубовим листям.
Увірвалися в хату Семена Кухти і знайшли під припічком зерно жита. Розвернули піч і стали забирати жито в свої мішки. Семен Тихонович ударом кулака звалив Чупилку на підлогу. Та суд засудив Семена Кухту і послав на каторгу копати канал Москва - Волга. А в Куті, коло озер, були курені з гілок дерев. У тих куренях жили люди. Вони були голі і голодні. Їли черепашки і корінці з бур'яну.
Із Опішні до нас приходив материн рідний брат Іван Миколайович Підгорний. Він повернувся у своє село Опішня і там помер з голоду. Померла його дружина Орина, а мала дочка Паша десь була в людей. Я з нею зустрівся через газету "За вільну Україну" через 67 років. Мою статтю про голодомор прочитав її онук Максим Кондратовський. І знайшов мене уже в Камені-Каширському.
Багато людей у 1933 році вимерло з голоду у селах Вільхове, Міські Млини, Лиханівка, Карабазівка, Опішня та інших. В Опішні жінка зарубала свою знайому, яка попросилася у неї переночувати, і варила собі суп.
Комуністична партія СРСР вела українців до ями, як про це написав Павло Тичина.
м. Камінь-Каширський на Волині.
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2003 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=811
ЦЕ БУЛО ПЕКЛО...
Іван КАССАЛА, пенсіонер
Наша хата стояла на хуторі Шкидинівці серед гаїв і лісів на березі річки Ворскла. Поряд були озера Малий Оступ і Великий Оступ. За хатою шелестів зелений дуб. Краса України зачаровувала. На горі біліла в садах Опішня. Стелився шлях на Полтаву.
У 1932 році був великий урожай. Зерном жита і пшениці Україна могла засипати всю Європу. Не дарма її звуть житницею Європи. До нас на подвір'я зайшла комуністична банда з восьми душ на чолі з комуністом Чупилкою. Бандити мали з собою залізні піки. Чупилка на дерев'яній нозі пришкандибав до мого батька, який вийшов на ґанок, і запропонував: "Григорій Кассала, давай хліб державі. СРСР потребує багато зерна, а ти його десь ховаєш". "Я вже виконав хлібопоставки. А більше жита у мене немає", - відповів Григорій Данилович. І бригада кинулася в хату робити обшук. Ніякого хліба вони не знайшли, лише виявили 10 мішків жолудів. Але Сталін жолудів не їв, то їх не забрали. А побачили на столі глечик з житом - забрали.
Батько перед приходом цих яничарів вночі викопав яму в Сірещині, серед діброви, і сховав чотири мішки жита. Присипав землею і покрив дубовим листям.
Увірвалися в хату Семена Кухти і знайшли під припічком зерно жита. Розвернули піч і стали забирати жито в свої мішки. Семен Тихонович ударом кулака звалив Чупилку на підлогу. Та суд засудив Семена Кухту і послав на каторгу копати канал Москва - Волга. А в Куті, коло озер, були курені з гілок дерев. У тих куренях жили люди. Вони були голі і голодні. Їли черепашки і корінці з бур'яну.
Із Опішні до нас приходив материн рідний брат Іван Миколайович Підгорний. Він повернувся у своє село Опішня і там помер з голоду. Померла його дружина Орина, а мала дочка Паша десь була в людей. Я з нею зустрівся через газету "За вільну Україну" через 67 років. Мою статтю про голодомор прочитав її онук Максим Кондратовський. І знайшов мене уже в Камені-Каширському.
Багато людей у 1933 році вимерло з голоду у селах Вільхове, Міські Млини, Лиханівка, Карабазівка, Опішня та інших. В Опішні жінка зарубала свою знайому, яка попросилася у неї переночувати, і варила собі суп.
Комуністична партія СРСР вела українців до ями, як про це написав Павло Тичина.
м. Камінь-Каширський на Волині.
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2003 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=811