05/31/2003 | Неосвічений

http://www.ukrslovo.kiev.ua/istoria/i31771.html

Українське слово 29 травня-4 червня 2003
Електронний варіант №22(3177) Київ


Сергій СИНЬОГУБ
Покривати злочин - теж злочин


Важко уявити, щоб дорослий громадянин України, якщо він не
з «варягів», не знав про Голодомор 1932-1933 рр. Уже ті, кому
тоді було 4-5 років, пам'ятають жахливі сцени голоду. А були ж
старші, які часто дивом вижили, вирвались з етноцидового
пекла, влаштованого тоталітарною компартійною владою, і
змогли свідчити про страхітливий злочин.

За такі свідчення людей карали десятилітнім
позбавленням волі, рівноцінним смертному вироку. Таким
методом злочинна влада понад півстоліття примушувала
людей мовчати.

Та надто страшна була правда і торкалась вона долі
мільйонів людей, щоб жорстокі охоронні та брехливі пропагандистські заходи її
заглушили. Вона пробилась десятками тисяч свідчень простих людей, в
наукових та громадських дослідженнях, в творах письменників і художників.
Зрештою на дванадцятому році існування незалежної української держави
питанню більшовицьких голодоморів в Україні приділила увагу Верховна Рада,
де відбулися спеціальні слухання.

Виступило більш тридцяти представників уряду, політичних партій,
парламентських фракцій, вчених, окремих регіонів держави. Всі одностайно
підтверджували факт етноциду, називали його організатора - більшовицький
тоталітаризм на чолі з сталінською клікою. Технологія вбивства владою
мільйонів співгромадян була гранично проста: по закінченні збирання врожаю
забирали все істивне у кожній селянській сім'ї та позбавляли пограбованого так
селянина можливості щось десь роздобути. Хліб вивезли, частину пустили на
експорт (понад 3 млн. тонн). Відібрані картопля, овочі теж вивозились, однак у
більшості погнили в місцях їх накопичення, по суті звалищах.

На початку 1934 р. в Москві зібрали ХVII з'їзд ВКП(б). Доповідав Сталін.
Відмітив історичні досягнення: держава стала індустріально-колгоспною,
побудовано базу соціалізму, ліквідовано останній капіталістичний клас -
«кулачество». Заторкнув збільшення чисельності населення - на 8 млн. проти
1930 р. Увага! Це на 5 млн. менше, ніж за попередній період такої ж тривалості.
Згадав Україну в плані, що там подолано «уклон к украинскому национализму»
(«Сочинения». Т. 13. - М., Госполитиздат, 1951. - С. 362). Про голод чи навіть т. зв. продовольчі
труднощі - ні слова. Проявилась натура «отца народов» - по-сатанинському
приховувати вимирання того самого народу. Повтор мав місце по війні
1941-1945 рр., коли тиран показав неповоротні втрати СРСР заниженими в
чотири рази проти фактичних (7 млн. оголошених і 27 млн. насправді загиблих).

Як наслідування Сталіну пролунав на слуханні ВР виступ лідера КПУ. Були,
мовляв, продовольчі труднощі в ряді областей СРСР, в т. ч. в УРСР. Але це
начебто характерно для колишньої Російської імперії, де недорід траплявся чи
не кожних вісім років. Тому, бачите, немає підстав говорити про якийсь
штучний голод в Україні, про мільйони загиблих та звинувачувати в його
організації компартійну владу. Воістину, в своєму оці не бачу «колоди», зате в
чужому віднайду навіть трісочку. Певно за браком часу лідер КПУ не
використав такого аргументу, як відсутність у пресі тих часів свідчень про
голод, що не зафіксували його й «передові» радянські демографія, історіографія
тощо. Міг би ще послатись на науковоподібну публікацію в листку «Рабочий
класс» (№ 2/2003). Скомпоновану, схоже, спеціально до слухань ВР.

Треба зазначити, в СРСР сліди злочинів влади приховували професійно.
Зокрема, по лінії демографічної статистики. Видання «Народное хозяйство
Украинской ССР. 1974» (К., Техніка, 1975). На стор. 7 починають з прикольного
1913 р. Тоді на території майбутньої УРСР, без західних областей, проживало
27,2 млн. чол. У 1926 р. за переписом 17 грудня, на тій же території - 29,5 млн.
чол. Приріст неприродно малий внаслідок втрат воєнних, включно з
громадянською, та голодних 1921-1923 рр. Далі рік 1939. Увага! Сумарно, за
даними перепису на 17 січня, плюс розрахункові дані по західних областях - 40,5
млн. чол. Чисельність населення без західних областей, приєднаних у вересні
1939 р. не наводиться в жодному статистичному довіднику. Є «приріст» 11 млн.
- бурхливе зростання.

Приховувані дані за 1939 р. можна знайти хіба що у виданні: (переважно з
аналізом виборів) А. Гозулова, М. Григорьянц «Народонаселение СССР» (М.:
Статистика, 1969. - С. 30, табл. 2): Українська РСР, чисельність населення на
день перепису - 30,96 млн. Тобто всього на 1,46 млн. більше проти 1926 р. Тим
часом як середній коефіцієнт річного приросту в Україні становив 0,02, і на
початок 1932 р. чисельність населення мала сягати 32,5 млн., на початок 1939 -
38,2 (майже досягає показника, наведеного в довіднику!). Використаний у
розрахунку коефіцієнт приросту 0,02 запозичений з статті А. Хоменка
«Населення УРСР у перспективному обчисленні» ж. «Профілактична
медицина», 1932, № 11-12). У цій же статті подано оперативні дані про
чисельність населення на початок 1932 р. - 32,2 млн. чол.

То де поділось понад вісім мільйонів громадян УРСР за період 1927-1939
рр.? Війни не було. Зате був страшніший за війну мор - голодний. Скільки
загинуло людей? Згідно з фактичними даними, на початок 1939 р. населення
УРСР виявилось меншим проти 1932 р. на 2,2 млн. При нормальних приростах
воно мало збільшитись на 3,6 млн. Отже, недобір становив 5,8 млн.

Якщо прийняти коефіцієнт приросту навіть удвічі нижчий традиційного - 0,01,
то і за таких умов виходить, що після 1933 р. населення України відтворювалось
на базі приблизно 24,5 млн. чол. Іншими словами, така тоді була чисельність
населення республіки. Звідси, голодною смертю знищено 32,2 - 24,5 = 7,7 млн.
чол. Можна з достатніми підставами говорити про більше восьми мільйонів
загиблих, оскільки не враховані, незадокументовані дані про чисельність
вивезених (етапованих) з України до Сибіру, на Соловки та ін. і переселенців з
півночі. Останніх було у кількараз більше, чим почасти маскувалась
масштабність трагедії. Що ж стосується офіційної довідникової фальсифікації
даних за 1939 р., то вона базується в основному на включених до складу
населення УРСР галичан і волинян.

Факт страхітливого злочину комуністичного тоталітаризму проти
українського народу незаперечний. І те, що лідер КПУ силкується довести
протилежне, тільки додатково свідчить про причетність, бодай спадкову, до
небаченого народовбивства (геноциду чи етноциду). В усякому разі є спробою
покриття злочину, котре у свою чергу, з точки зору права, є злочином.

У згаданій публікації в «Рабочем классе» під назвою «О голоде 1933» з
граничним цинізмом твердиться, що голоду не було й не могло бути, бо
зернових виростили вдосталь (390 кг на душу населення) і держава розподіляла
його справедливо за картковою системою. Дерегуляцію лише вносили «кулаки»,
які закопували зерно в ями та продавали на сторону. Були, за автором статті,
випадки смертей від недоїдання серед тих, хто ніде не працював. Однак дуже
мало - одна смерть на тридцять душ населення, що сумарно становить до 712
тис. чол. Десятиразове применшення! Фабрикуються абсурдні твердження про
начебто втрату Україною у Першій світовій війні і потім громадянській 5,3 млн.
чол. За таких фантастичних втрат протягом 1914-1922 рр. населення УРСР на
час перепису 1926 р. мало б чисельність щонайбільше 21,9 млн. (див. вище).
Такого не спостерігалось. Сміховинна метода автора накладати на українську
демографічну реальність показники приросту в ряді європейських країн, в яких
десятиліттями населення майже не зростало. Непристойні хитрування, аби
заперечити життєвий факт.