12/12/2005 | толя дейнека

http://mignews.org.ua/akcent.php?id=661
..
Ще одна промовиста подія сталася в Україні 24-го червня цього року. Національна Академія наук спільно з Держкомнацом провела в Києві, знову ж таки, в закритому режимі конференцію “Друга світова війна і долі народів України”. Як пише ізраїльський журналіст Шимон Аріман: “Центром академічних дискусій стала ЄВРЕЙСЬКА КАТАСТРОФА”. Себто, Геноцид. Про багатомільйонні втрати українців у цій війні на конференції не йшлося. А проводили її, між іншим, за бюджетні кошти, які складаються з податків усіх в Україні сутніх, а не лише 100 тисяч євреїв.

· Україна досі не має навіть у проекті всеосяжного науково обґрунтованого опису Голодоморів. І в той же час, кілька місяців тому виданий перший том фундаментального п’ятитомного дослідження “Бабин Яр: людина, влада, історія”. Обсяг тому — 600 сторінок. Вартість видання відповідна. Тираж — немислимо високий за нинішньої глибокої кризи українського книгодруку. А головне — цитуємо ізраїльського журналіста — “Слід наголосити, що це гігантське (!!!) видання здійснюється коштом держбюджету. Ще ніколи на просторах СНД не виходили державним коштом книги такого обсягу”. Характерно, що цей проект і його бюджетне забезпечення благословив іще Леонід Кучма. Нова влада з вдячністю прийняла естафету уславлення головного юдейського міфу.

Як відомо, Ізраїль разом із Росією та США торпедували у 2003-му році прийняття резолюції Генасамблеї ООН про визнання українських Голодоморів актом геноциду. Ось аргументація, якою послуговувались і продовжують послуговуватись ізраїльські дипломати, а ширше — світове організоване єврейство:

*
Намагання України добитися визнання Голодоморів актом геноциду — то лише, цитуємо, “намагання приєднати український біль до добре розкрученого бренду, яким є Голокост”. Спасибі Шимону Аріману з ізраїльської газети “Вести”, який вжив саме цей блюзнірський вираз: Голокост — добре розкручений бренд. Дякуємо за відвертість.
*
Саме співставлення Голокосту з Голодоморами, стверджують сіоністи, неправомірне з кількох позицій. Головне — з такого співставлення випливає висновок, що Гітлер кращий за Сталіна (???). Бо ж, бачите, фюрер знищив лише 6 мільйонів євреїв, а великий вождь — аж 9 мільйонів українців. Зазначимо, що насправді жертвами Голодоморів стало як мінімум 10, а то й усі 15 мільйонів українців, а не 9, як подають ізраїльські джерела. Якщо послуговуватися цією логікою, то якомусь там африканському диктатору-канібалу Жоао Бокасі слід було би дати Нобелівську премію миру. Адже він з’їв (у прямому розумінні) лише кілька сотень своїх підданих.
*
Наступний аргумент сіоністів: Голодомор не був свідомо спланованою операцією по знищенню українців як етносу. Привіт від товариша Сталіна і його єврейсько-більшовицьких виплодків, які й досі заперечують навіть сам факт Голодомору.
*
А головне, жахаються сіоністи, якщо визнати Голодомор геноцидом, то з цього випливає, що українці мають право на таку ж компенсацію, як і євреї, котрі потерпіли від Голокосту. Кому пред’являти позов? Питання, звичайно, нериторичне, оскільки Росія Путіна проголосила себе правонаступницею Радянського Союзу, а Ізраїль офіційно вважає себе правовим виразником інтересів єврейства всіх країн і часів. А список головних винуватців і конкретних виконавців геноциду над українцями аж рясніє прізвищами євреїв, котрі водночас були громадянами СРСР і членами КПРС. Тож самі розумієте…
*
Нарешті — сіоністи готові визнати, що певна кількість українців таки вмерла від голоду. Але по-перше, заявляють вони, голод був об’єктивною реальністю, а не спланованою акцією, а по-друге, Україна, начебто, завищує кількість жертв. Ну подумаєш — якихось 3-4 мільйони українців вимерли голодною смертю. Дрібничка в порівнянні з НАШИМ Голокостом. Коментар редакторів сайту: якщо вже й говорити про роздування цифр, то наведемо лише один приклад — щодо Бабиного Яру. У перших офіційних повідомленнях (1944-45-й роки) йшлося про 32 тисячі розстріляних там київських євреїв. На початок розкрутки бренду під назвою Голокост (це не ми сказали, це вони) фігурувало вже 50 тисяч. В останніх за часом публікаціях ізраїльської преси фігурують 100 тисяч євреїв, похованих у Яру. А судячи з обсягу тої п’ятитомної енциклопедії, про яку йшлося вище, цей показник цілком може зрости вдвічі, втричі… А чого вже там розмінюватися на такі дрібнички, як історична правда, коли йдеться про розкрутку бренду!