Трохи про Гетьмана Івана Мазепу
07/03/2002 | Габелок
Гетьман Іван Мазепа був, за словами Самовидця, "роду шляхетського, повіту Білоцерківського, старожитної шляхти української і у Війську (Запорозькому) значної", і це ствержує інший сучасник Гетьмана - С. Величко, який називає Мазепу "значним шляхтичем козако-руським". Звідки походили Мазепи-Колединські, предки Гетьмана, невідомо: є лише натяки на подільське (Барське староство) або волинське походження цього роду. На Білоцерківщині Мазепи з"являються десь у половині ХVI ст. Є вістка - втім, не досить впевна, - що один з них, невідомого докладно ймення (припускають - Михайло або Микола), дістав року 1544 від короля Жигмонта І, не ленному праві, "хутір Каменець" - пізніше село Мазепинці. За іншими - певнішими - відомостями, цей Мазепа був служебником київського воєводи (1544-1555) князя Пронського, який надав йому "селище" на річці Росі. Пронський, будуючи (близько 1552р.)
замок у Білій Церкві, потребував забезпечити його належною "службою" і для того оселював своїх служебників на Білоцерківщині, яка щойно починала відроджуватися по страшній татарській руїні кінця XV - першої половини XVI ст.
Перший документально відомий нам предок Гетьмана на Білоцерківщині був Микола Мазепа-Колединський (Maziepa Koledynski), який дістав року 1572 првілей короля Жигмонта ІІ Августа на "хутір на Камениці" (доплив Росі), не ленному праві, з обов"язком відбувати "службу воєнну при пану старості Білоцерківському альбо наміснику його". Це надання ствердив 1578 р. король Стефан Баторій. ... Мабудь, Микола Мазепа був тоді дуже молодою людиною, бо ще довгі десятиліття виконував він тую службу справно й сумлінно, як це ствердили люстратори Київського воєводства в 1616 і 1622 рр. Ця служба зблизила Мазепу з білоцерківським старостинською адміністрацією, й, можливо, в зв"язку з тим, кн. Курцевич, підстароста Білоцерківський, приймає його до свого родового герба "Курч", що відтоді стає гербом Мазеп-Колединських. (Можливо, що спочатку Мазепи мали герб "Бонча"(або "Бойча", як зауважує І. Токаржевський-Карашевич), як повідомляє знавець правобережної старовини граф де Броель-Плятер, а потім почали користуватися гербом "Курч". Подібна заміна була і у Богдана Хмельницького, який печатався "Абданк", чи "Сирокомля" (мабудь, у зв"язку з други одруженням його матері з Василем Ставецьким), хоч старий герб Хмельницьких був "Масальський"...) Можна думати, що Микола Мазепа був прадід Гетьмана.
Зовсім зник з історичних джерел дід Гетьмана - Михайло Мазепа, правдоподібно - син Миколи. Знаємо тільки його ім"я (батько Гетьмана називався Степан Михайлович), та збереглася принагідна й досить ясна згадка Гетьмана про свого діда, який нібито колись служив московському цареві. Якщо ця звістка торкається саме діда Гетьмана по батькові, то це могла бути тільки козацька служба - охорона України, а тим самим полудневих кордонів Московської держави від татар. Українська традиція XVII -XVIII ст. зберегла пам"ять про давні й близькі зв"язки роду Мазепи з козаччиною. Героєм козачьких літописців був полковник Федір (ім"я викликає сумніви) Мазепа, один з козацьких ватажків, що брали участь у повстанні Наливайка й були страчені у Варшаві 1596 р. згодом були Мазепи і в козацькому реєстрі 1649 р. Можливо, козакував і Михайло Мазепа. Та будь-що-будь, його не було на Білоцеркіщині в 1622 р., коли старий Микола Мазепа ще мусів відбувати "боярську службу" зі свого маєтку. Можливо, що Михайло Мазепа загинув 1620 р. під Цецерою, де разом з коронним гетьманом Жолкєвським полягло у бою з турками чимало українського вояцтва.
Куди більше відомостей маємо про батька Гетьмана - Степана-Адама Мазепу (Не виключено, що дідом Гетьмана був саме Микола Мазепа-Колединський, який, у такому разі, називався Микола-Михайло. Аджеж і батько Гетьмана мав подвійне ім"я. Не кажучи вже про можливості неточності в документах, треба пам"ятати про звичай, досить поширений в Україні XVI-XVII ст., вживати два імення, приміром: князь Василь-Константин Острозький; гетьман Зиновій-Богдан Хмельницький...) За молодих літ це був типовий кресовий шляхтич, який дуже дався взнаки й своїм землякам, і різним урядам Речі Посполитої.
Року 1637 він забив шляхтича Яна Зеленського й був за це засуджений на інфамію та смерть. Але "виволанцеві" пощастило відтягти виконання вироку, а тим часом він погодився з родиною забитого й 1645 р. дістав королівський глейт (охоронний лист) і був відмовлений у всіх правах. Чи то ця прикра пригода, чи, може, традиційні фамілійні зв"язки з козаччиною привели Степана-Адама Мазепу у табір Хмельницького і з шляхетського заводіяки зробили одного з визначних діячів національно-визвольної революції.
Року 1654 він був Білоцерківським отаманом. Під час Переяславських переговорів з Москвою Степан Мазепа виступає речником української покозаченої шляхти й бере участь у відомій шляхетській делегації до Бутурліна, яку очолювали Виговські. Це зблизило його з гетьманом Іваном Виговським, який доручає Мазепі, тоді (1658) білоцерковському наміснику, важливу військову місію до короля Яна Казимира. Прихильник політики Виговського, Степан-Адам Мазепа був одним з діячів Гадяцької унії 1658 р. й після катрастрофи Великого Князівства Руського залишився на польському боці української політики.
На соймі 1659 р. він дістав затвердження дідичних прав на Кам"яницю (Мазепинці). Королівський привілей на це називав Мазепу "в різних оказіях заслужоним шляхтичем і жовніром, до нас і батьківщини нашої завжди прихильним, вірним і в багатьох експедиціях воєнних досвідченим мужністю і відвагою своєю". Року 1662 він був номінований підшашим Чернігівським. Польський уряд, особливо заінтересований тоді в підтримці з боку української шляхти, дуже числився з впливом білоцерковським дідичем, який дістає королівське ствердження на с. Будище в Богуславському старостві (1663) й м.Триліси на Блоцерківщині (1665)... І шляхта Київського Воєводства доручає своїм послам на Варшавський сойм 1665 р. клопотатися про маєткові справи Мазепи...
Іван Мазепа народився, правдоподібно, 20 березня 1639 р. в селі Мазепинцях.
Культурні й освічені батьки, люди широких національно-політичних інтересів, вплинули й на виховання майбутнього гетьмана. Він вчився в Києво-Могилянській колегії, а потім в Єзуїтській колегії у Варшаві (за іншими - менш певними - відомостями, в Полоцьку). Посиляючи сина до Варшави, Степан-Адам Мазепа сподівася, що він, з допомогою знайомих українських магнатів (зокрема князів Вишневецьких та Лещинських), дістанеться до королівського двору, щоб "навчитися поводженню з людьми біля королівської особи, а не де-небудь у корчмах", як казав пізніше сам Гетьман. Так і сталося. Молодий Мазепа став "покойовим" у короля Яна-Казимира, який послав його для завершення освіти за кордон. Мазепа побував (приблизно в 1656 - 1659рр.) в Німеччині, Італії і Франції; є звістка про те, що він був і в Нідерландах, де вивчав артилерійську справу. Перебування за кордоном дало Мазепі не лише зовнішній лиск европейської культури й знання чужих мов, але й досвід европейського політичного та культурного життя і - що найважливіше - почуття тої европейскости, що назавжди уберегло його, людину европейського Сходу, від впливів східньої московскости.
По повороті з-за кордону Мазепа продовжує свою службу як "покойовий дворянин" при королівському дворі, підтримуючи водночас зв"язки за Україною й полагоджуючи різні справи свого батька. Розумна й освічена людина, оточений ласкою й довір"ям короля й королеви Марії-Людовіки, молодий Мазепа виконує низку важливих дипломатичних доручень польського уряду на Україні...
Року 1663 Мазепа, "одклонившися за службу королеві, зостал при отцу своєму" (С. Величко), допомагаючи старому й, мабудь, вже хворому батькові в маєткових та господарських справах, які вимагали тоді особливої уваги...
Нарикінці 1669 р. Мазепа вступає на службу до гетьмана Петра Дорошенка. Це був спавді "переломний момент" у житті й діяльності майбутнього гетьмана, який відтоді цілковито віддає себе українській державній справі. Разом з тим, перехід до Дорошенка, який висунув широку програму відродження самостійної й соборної Української держави, неминуче й остаточно відривав Мазепу від польської політики, хоч, можливо, й не відразу розірвав його зв"язки з польським політичним світом....
(Гетьман Іван Мазепа та його доба. Олександер Оглоблин. 2001)
P.S. Пан LEN, дякую за спробу міряти Гетьмана Мазепу Вашою системою моральних цінностей... Було дуже приємно відповісти Вам. Спобуйте ще раз...
http://www.maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_hist
замок у Білій Церкві, потребував забезпечити його належною "службою" і для того оселював своїх служебників на Білоцерківщині, яка щойно починала відроджуватися по страшній татарській руїні кінця XV - першої половини XVI ст.
Перший документально відомий нам предок Гетьмана на Білоцерківщині був Микола Мазепа-Колединський (Maziepa Koledynski), який дістав року 1572 првілей короля Жигмонта ІІ Августа на "хутір на Камениці" (доплив Росі), не ленному праві, з обов"язком відбувати "службу воєнну при пану старості Білоцерківському альбо наміснику його". Це надання ствердив 1578 р. король Стефан Баторій. ... Мабудь, Микола Мазепа був тоді дуже молодою людиною, бо ще довгі десятиліття виконував він тую службу справно й сумлінно, як це ствердили люстратори Київського воєводства в 1616 і 1622 рр. Ця служба зблизила Мазепу з білоцерківським старостинською адміністрацією, й, можливо, в зв"язку з тим, кн. Курцевич, підстароста Білоцерківський, приймає його до свого родового герба "Курч", що відтоді стає гербом Мазеп-Колединських. (Можливо, що спочатку Мазепи мали герб "Бонча"(або "Бойча", як зауважує І. Токаржевський-Карашевич), як повідомляє знавець правобережної старовини граф де Броель-Плятер, а потім почали користуватися гербом "Курч". Подібна заміна була і у Богдана Хмельницького, який печатався "Абданк", чи "Сирокомля" (мабудь, у зв"язку з други одруженням його матері з Василем Ставецьким), хоч старий герб Хмельницьких був "Масальський"...) Можна думати, що Микола Мазепа був прадід Гетьмана.
Зовсім зник з історичних джерел дід Гетьмана - Михайло Мазепа, правдоподібно - син Миколи. Знаємо тільки його ім"я (батько Гетьмана називався Степан Михайлович), та збереглася принагідна й досить ясна згадка Гетьмана про свого діда, який нібито колись служив московському цареві. Якщо ця звістка торкається саме діда Гетьмана по батькові, то це могла бути тільки козацька служба - охорона України, а тим самим полудневих кордонів Московської держави від татар. Українська традиція XVII -XVIII ст. зберегла пам"ять про давні й близькі зв"язки роду Мазепи з козаччиною. Героєм козачьких літописців був полковник Федір (ім"я викликає сумніви) Мазепа, один з козацьких ватажків, що брали участь у повстанні Наливайка й були страчені у Варшаві 1596 р. згодом були Мазепи і в козацькому реєстрі 1649 р. Можливо, козакував і Михайло Мазепа. Та будь-що-будь, його не було на Білоцеркіщині в 1622 р., коли старий Микола Мазепа ще мусів відбувати "боярську службу" зі свого маєтку. Можливо, що Михайло Мазепа загинув 1620 р. під Цецерою, де разом з коронним гетьманом Жолкєвським полягло у бою з турками чимало українського вояцтва.
Куди більше відомостей маємо про батька Гетьмана - Степана-Адама Мазепу (Не виключено, що дідом Гетьмана був саме Микола Мазепа-Колединський, який, у такому разі, називався Микола-Михайло. Аджеж і батько Гетьмана мав подвійне ім"я. Не кажучи вже про можливості неточності в документах, треба пам"ятати про звичай, досить поширений в Україні XVI-XVII ст., вживати два імення, приміром: князь Василь-Константин Острозький; гетьман Зиновій-Богдан Хмельницький...) За молодих літ це був типовий кресовий шляхтич, який дуже дався взнаки й своїм землякам, і різним урядам Речі Посполитої.
Року 1637 він забив шляхтича Яна Зеленського й був за це засуджений на інфамію та смерть. Але "виволанцеві" пощастило відтягти виконання вироку, а тим часом він погодився з родиною забитого й 1645 р. дістав королівський глейт (охоронний лист) і був відмовлений у всіх правах. Чи то ця прикра пригода, чи, може, традиційні фамілійні зв"язки з козаччиною привели Степана-Адама Мазепу у табір Хмельницького і з шляхетського заводіяки зробили одного з визначних діячів національно-визвольної революції.
Року 1654 він був Білоцерківським отаманом. Під час Переяславських переговорів з Москвою Степан Мазепа виступає речником української покозаченої шляхти й бере участь у відомій шляхетській делегації до Бутурліна, яку очолювали Виговські. Це зблизило його з гетьманом Іваном Виговським, який доручає Мазепі, тоді (1658) білоцерковському наміснику, важливу військову місію до короля Яна Казимира. Прихильник політики Виговського, Степан-Адам Мазепа був одним з діячів Гадяцької унії 1658 р. й після катрастрофи Великого Князівства Руського залишився на польському боці української політики.
На соймі 1659 р. він дістав затвердження дідичних прав на Кам"яницю (Мазепинці). Королівський привілей на це називав Мазепу "в різних оказіях заслужоним шляхтичем і жовніром, до нас і батьківщини нашої завжди прихильним, вірним і в багатьох експедиціях воєнних досвідченим мужністю і відвагою своєю". Року 1662 він був номінований підшашим Чернігівським. Польський уряд, особливо заінтересований тоді в підтримці з боку української шляхти, дуже числився з впливом білоцерковським дідичем, який дістає королівське ствердження на с. Будище в Богуславському старостві (1663) й м.Триліси на Блоцерківщині (1665)... І шляхта Київського Воєводства доручає своїм послам на Варшавський сойм 1665 р. клопотатися про маєткові справи Мазепи...
Іван Мазепа народився, правдоподібно, 20 березня 1639 р. в селі Мазепинцях.
Культурні й освічені батьки, люди широких національно-політичних інтересів, вплинули й на виховання майбутнього гетьмана. Він вчився в Києво-Могилянській колегії, а потім в Єзуїтській колегії у Варшаві (за іншими - менш певними - відомостями, в Полоцьку). Посиляючи сина до Варшави, Степан-Адам Мазепа сподівася, що він, з допомогою знайомих українських магнатів (зокрема князів Вишневецьких та Лещинських), дістанеться до королівського двору, щоб "навчитися поводженню з людьми біля королівської особи, а не де-небудь у корчмах", як казав пізніше сам Гетьман. Так і сталося. Молодий Мазепа став "покойовим" у короля Яна-Казимира, який послав його для завершення освіти за кордон. Мазепа побував (приблизно в 1656 - 1659рр.) в Німеччині, Італії і Франції; є звістка про те, що він був і в Нідерландах, де вивчав артилерійську справу. Перебування за кордоном дало Мазепі не лише зовнішній лиск европейської культури й знання чужих мов, але й досвід европейського політичного та культурного життя і - що найважливіше - почуття тої европейскости, що назавжди уберегло його, людину европейського Сходу, від впливів східньої московскости.
По повороті з-за кордону Мазепа продовжує свою службу як "покойовий дворянин" при королівському дворі, підтримуючи водночас зв"язки за Україною й полагоджуючи різні справи свого батька. Розумна й освічена людина, оточений ласкою й довір"ям короля й королеви Марії-Людовіки, молодий Мазепа виконує низку важливих дипломатичних доручень польського уряду на Україні...
Року 1663 Мазепа, "одклонившися за службу королеві, зостал при отцу своєму" (С. Величко), допомагаючи старому й, мабудь, вже хворому батькові в маєткових та господарських справах, які вимагали тоді особливої уваги...
Нарикінці 1669 р. Мазепа вступає на службу до гетьмана Петра Дорошенка. Це був спавді "переломний момент" у житті й діяльності майбутнього гетьмана, який відтоді цілковито віддає себе українській державній справі. Разом з тим, перехід до Дорошенка, який висунув широку програму відродження самостійної й соборної Української держави, неминуче й остаточно відривав Мазепу від польської політики, хоч, можливо, й не відразу розірвав його зв"язки з польським політичним світом....
(Гетьман Іван Мазепа та його доба. Олександер Оглоблин. 2001)
P.S. Пан LEN, дякую за спробу міряти Гетьмана Мазепу Вашою системою моральних цінностей... Було дуже приємно відповісти Вам. Спобуйте ще раз...
http://www.maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_hist