Різдво та Водохрещі.
12/25/2002 | Vitaliy
В давні часи день Його народження визначався по-різному.
В Олександрії (200-433 рр.), наприклад, спершу називали 20 травня, потім - 19 або 20 квітня, пізніще - 28 березня, знову ж - 10 чи 6 січня, та, нарешті, грудень.
На Кіпрі в кнці четвертого століття вважалося, що Христос народився 6 січня. В Месопотамії - теж 6 січня, до того ж з наголосом на Його хрещенні, а не просто народженні. У Вірменії грудневі дати теж відкидалися. Святкування, однак, проводились у грудні в Каппадокії, Амазеї та Ісоніумі (Cappadocia, Amaseia та Iconium) з чітким розділенням народження та хрещення.
В Єрусалимі 25 грудня не святкувалося до часу коли Кирило [Cyril of Jerusalem (348-386)] попрохав папу Юлія I [Julius I (337-352)] встановити правдиву дату народження. Останній проголосив 25 грудня. Після смерті Юлія, Кирило нічого не змінив. Вважається, що до середини шостого століття Єрусалим виділявся об'єднанням народження та хрещення Христоса.
В Антиосі св'яткування Різдва 25 грудня пов'язують з іменем Хрисостома (Chrysostom пр.347-407) який таким чином пробував об'єднати християн. Називаються 386-388 рр., проте стверджується про святкування Різдва щонайменше за 10 років жо цього частиною віруючих.
У Константинополі Григорій (Gregory Nazianzen, пр.325-389) проголосив себе екзархом нового святкування (379 чи 380 рік). Після його вигнання в 381 році свято перестало святкуватись. Існують й інші віріанти які називають раніші часи (330-335). День не називається.
В Римі найранішою згадкою вважається Філосалійський календар (Philocalian Calendar) де важливими вважаються три записи:
1. В громадянському календарі 25 грудня помічено як Natalis Invicti. (Natalis Invicti вважався культом сонця який був популярним серед римських легіонерів. Дехто вважає, що церква вибрала дату на противагу популярнаму культу)
2. В розділі Depositio Martyrum (список мучеників) 25 грудня записано "VIII kal. ian. natus Christus in Betleem Iudeæ".
3. Трєта згадка стосується Св. Петра.
В списку консулів присутні чотири аномальні церковні записи: дні народження та смерті Ісуса, вхід в Рим та мучинецтво Св. Петра та Павла. Важливим вважається запис "Chr. Cæsare et Paulo sat. XIII. hoc. cons. Dns. ihs. XPC natus est VIII Kal. ian. d. ven. luna XV" (під час консульства Августа (Цезаря) та Павла наш Господ Ісус Христос був народжений на восьмий день день до початку січня, в п'ятницю, в чотирнадцятий день нового місяця). Деталі такого запису суперечать багатьом традиціям та ймовірностям.
Існує також факти про несприйняття консулом в Сарагосі дати 25 грудня в 380 році.
Таким чиноом, починаючи з четвертого століття на заході починається святкування Різдва як дня народження Ісуса. Таке святкування під кінець століття досягло східних церков та поступово змінило їхнй наголос на водохрещення (Epiphany) акцентом на народження (Nativity). Пізніше як Західні так і Східні церкви розділили свята та почали святкувати Різдво 25 грудня, а Водохрещі - 6 січня.
В Олександрії (200-433 рр.), наприклад, спершу називали 20 травня, потім - 19 або 20 квітня, пізніще - 28 березня, знову ж - 10 чи 6 січня, та, нарешті, грудень.
На Кіпрі в кнці четвертого століття вважалося, що Христос народився 6 січня. В Месопотамії - теж 6 січня, до того ж з наголосом на Його хрещенні, а не просто народженні. У Вірменії грудневі дати теж відкидалися. Святкування, однак, проводились у грудні в Каппадокії, Амазеї та Ісоніумі (Cappadocia, Amaseia та Iconium) з чітким розділенням народження та хрещення.
В Єрусалимі 25 грудня не святкувалося до часу коли Кирило [Cyril of Jerusalem (348-386)] попрохав папу Юлія I [Julius I (337-352)] встановити правдиву дату народження. Останній проголосив 25 грудня. Після смерті Юлія, Кирило нічого не змінив. Вважається, що до середини шостого століття Єрусалим виділявся об'єднанням народження та хрещення Христоса.
В Антиосі св'яткування Різдва 25 грудня пов'язують з іменем Хрисостома (Chrysostom пр.347-407) який таким чином пробував об'єднати християн. Називаються 386-388 рр., проте стверджується про святкування Різдва щонайменше за 10 років жо цього частиною віруючих.
У Константинополі Григорій (Gregory Nazianzen, пр.325-389) проголосив себе екзархом нового святкування (379 чи 380 рік). Після його вигнання в 381 році свято перестало святкуватись. Існують й інші віріанти які називають раніші часи (330-335). День не називається.
В Римі найранішою згадкою вважається Філосалійський календар (Philocalian Calendar) де важливими вважаються три записи:
1. В громадянському календарі 25 грудня помічено як Natalis Invicti. (Natalis Invicti вважався культом сонця який був популярним серед римських легіонерів. Дехто вважає, що церква вибрала дату на противагу популярнаму культу)
2. В розділі Depositio Martyrum (список мучеників) 25 грудня записано "VIII kal. ian. natus Christus in Betleem Iudeæ".
3. Трєта згадка стосується Св. Петра.
В списку консулів присутні чотири аномальні церковні записи: дні народження та смерті Ісуса, вхід в Рим та мучинецтво Св. Петра та Павла. Важливим вважається запис "Chr. Cæsare et Paulo sat. XIII. hoc. cons. Dns. ihs. XPC natus est VIII Kal. ian. d. ven. luna XV" (під час консульства Августа (Цезаря) та Павла наш Господ Ісус Христос був народжений на восьмий день день до початку січня, в п'ятницю, в чотирнадцятий день нового місяця). Деталі такого запису суперечать багатьом традиціям та ймовірностям.
Існує також факти про несприйняття консулом в Сарагосі дати 25 грудня в 380 році.
Таким чиноом, починаючи з четвертого століття на заході починається святкування Різдва як дня народження Ісуса. Таке святкування під кінець століття досягло східних церков та поступово змінило їхнй наголос на водохрещення (Epiphany) акцентом на народження (Nativity). Пізніше як Західні так і Східні церкви розділили свята та почали святкувати Різдво 25 грудня, а Водохрещі - 6 січня.