8 Березня - Міжнародний Жіночий День
03/08/2003 | Vitaliy
Травневий День (May Day) як день приходу весни почав широко святкуватися в США в 1886 році. Він був організований профспілками та соціалістами, а час його проведення співпав з піком боротьби за восьмигодинний робочий день. Таке свято допомагало організовувати впливові вуличні демонстрації 1880-их.
Успіх свята в США змусило Перший Конгрес Соціалістичного Інтернаціоналу (1889) визнати Травневий День міжнародним робітничим святом. Починаючи з наступного року свято широко святкувалося в Європі та в США.
Майже чераз двадцять років соціалістичні лідери США та Німеччини розпочали створення Жіночого Дня з метою пропагування права жінок голосувати. В 1906 році Клара Цеткін виступила на соціалістичній жіночій конференції з промовою в якій висловлювала необхідність жіночого права голосу як відмінного від руху середнього класу. Оскільки "буржуазний жіночий рух" в Німеччині та Європі підтримував обмежене право голосу, основане на приватній власності, "пролетарські жінки, в результаті, мусять поклададися на власні сили та сили їхнього класу для досягнення повних політичних прав". Соціалістичний жіночий рух був невеликий в Німеччині, та уникав коаліції з жіночим рухом серенього класу.
В США жіночий рух був менш теоретичним та практичнішим. Рух середнього класу стрімко розвивався та втягував працюючих жінок через органзації на зразок Ліги Рівного Права Голосу (Equal Suffrage League, заснована в Нью-Йорку в 1902) та Ліги Рівноправності Само-Утримуваних Жінок (Equality League of Self-Supporting Women, заснована в Нью-Йорку в 1907). Виборче право в Америці не обмежувалось відповідно до власності, як у Європі. Можливо тому жіночий рух там не підтримував обмеженого права голосу. В таких умовах групи соціалістів створили Жіночий День та стали лідерами в поміжкласовій коаліції яка виступала за надання жіркам права голосу.
В 1908 році Соціалістична Партія США створила Національний Жіночий Комітет (Woman's National Committee). Одним з перших актів Комітету було проголощення Національного Жіночого Дня (National Woman's Day) який мав святкуватися в останню неділю лютого. Вперше його відсвяткували 23 лютого 1908 року. В наступні роки в святкуваннях приймали участь соціалісти, працюючі жінки та реформатори з середнього класу.
Промовці на заходах Жіночого Дня підтримували права працюючих жінок. Проте Леонора О'Рейлі (Leonora O'Reilly) - лідер Ліги Жіночих Профсоюзів (Women's Trade Union League) - не була соціалісткою. Теж можна сказати й про Шарлот Перкінс Ґілман (Charlotte Perkins Gilman) - реформатора з середнього класу яка виступала на заходах 1915 року в Нью-Йорку. Хоч там і була присутня соціалістка Тереза Малкіл (Theresa Malkiel) проте багато учасників називали себе феміністами, що засвідчує поступовий перехід від класових питань до чисто жіночих.
Деякі соціалістки бажали виключити представників середнього класу з святкування Жіночого Дня та перетворити останній в чисто соціалістичну подію, однак коаліція працюючих жінок середнього класу завадила такому розвитку подій. Сила коаліції проявилась в 1909 році під час страйку жінок виробників одягу. Хоча коаліція вийшла дещо ослабленою після страйку, однак сам страйк показав поміжкласову політичну культуру яка існувала серед американських жінок виступаючих за право голосу.
В Німеччині в 1906 році з'явилося відоме ессе Клари Цеткін яке було налаштоване на залучення працюючих жінок в лави соціалістів. Оскільки лояльності Цеткін та її товаришів належали виключно соціалізму, то вони відкидали будь-яку можливість співпраці з жінками середнього класу.
Можливо саме успіх Національного Жіночого Дня в США змусив Цеткін та інших делегатів Другої Міжнародної Конференції Соціалістичних Жінок (Second International Conference of Socialist Women) в Копенгагені в 1910 році, "допомогти в досягненні права голосу жінками". Міжнародний Жіночий День був плодом таких зусиль. Цеткін та інші закликали "соціалістичних жінок усих країн святкувати Жіночий День" та декларували міжнародний характет свята. Перший Міднародний Жіночий День святкувався 19 березня 1911 року (день повстання в Прусії в 1848). В 1913 році Міжнародний Жіночий День почали святкувати в 8 березня.
З пожвавленням фемінізму в 1970-х Міжнародний Жіночий День набув більше феміністичного забарвлення, менш соціалістичного за характером.
Успіх свята в США змусило Перший Конгрес Соціалістичного Інтернаціоналу (1889) визнати Травневий День міжнародним робітничим святом. Починаючи з наступного року свято широко святкувалося в Європі та в США.
Майже чераз двадцять років соціалістичні лідери США та Німеччини розпочали створення Жіночого Дня з метою пропагування права жінок голосувати. В 1906 році Клара Цеткін виступила на соціалістичній жіночій конференції з промовою в якій висловлювала необхідність жіночого права голосу як відмінного від руху середнього класу. Оскільки "буржуазний жіночий рух" в Німеччині та Європі підтримував обмежене право голосу, основане на приватній власності, "пролетарські жінки, в результаті, мусять поклададися на власні сили та сили їхнього класу для досягнення повних політичних прав". Соціалістичний жіночий рух був невеликий в Німеччині, та уникав коаліції з жіночим рухом серенього класу.
В США жіночий рух був менш теоретичним та практичнішим. Рух середнього класу стрімко розвивався та втягував працюючих жінок через органзації на зразок Ліги Рівного Права Голосу (Equal Suffrage League, заснована в Нью-Йорку в 1902) та Ліги Рівноправності Само-Утримуваних Жінок (Equality League of Self-Supporting Women, заснована в Нью-Йорку в 1907). Виборче право в Америці не обмежувалось відповідно до власності, як у Європі. Можливо тому жіночий рух там не підтримував обмеженого права голосу. В таких умовах групи соціалістів створили Жіночий День та стали лідерами в поміжкласовій коаліції яка виступала за надання жіркам права голосу.
В 1908 році Соціалістична Партія США створила Національний Жіночий Комітет (Woman's National Committee). Одним з перших актів Комітету було проголощення Національного Жіночого Дня (National Woman's Day) який мав святкуватися в останню неділю лютого. Вперше його відсвяткували 23 лютого 1908 року. В наступні роки в святкуваннях приймали участь соціалісти, працюючі жінки та реформатори з середнього класу.
Промовці на заходах Жіночого Дня підтримували права працюючих жінок. Проте Леонора О'Рейлі (Leonora O'Reilly) - лідер Ліги Жіночих Профсоюзів (Women's Trade Union League) - не була соціалісткою. Теж можна сказати й про Шарлот Перкінс Ґілман (Charlotte Perkins Gilman) - реформатора з середнього класу яка виступала на заходах 1915 року в Нью-Йорку. Хоч там і була присутня соціалістка Тереза Малкіл (Theresa Malkiel) проте багато учасників називали себе феміністами, що засвідчує поступовий перехід від класових питань до чисто жіночих.
Деякі соціалістки бажали виключити представників середнього класу з святкування Жіночого Дня та перетворити останній в чисто соціалістичну подію, однак коаліція працюючих жінок середнього класу завадила такому розвитку подій. Сила коаліції проявилась в 1909 році під час страйку жінок виробників одягу. Хоча коаліція вийшла дещо ослабленою після страйку, однак сам страйк показав поміжкласову політичну культуру яка існувала серед американських жінок виступаючих за право голосу.
В Німеччині в 1906 році з'явилося відоме ессе Клари Цеткін яке було налаштоване на залучення працюючих жінок в лави соціалістів. Оскільки лояльності Цеткін та її товаришів належали виключно соціалізму, то вони відкидали будь-яку можливість співпраці з жінками середнього класу.
Можливо саме успіх Національного Жіночого Дня в США змусив Цеткін та інших делегатів Другої Міжнародної Конференції Соціалістичних Жінок (Second International Conference of Socialist Women) в Копенгагені в 1910 році, "допомогти в досягненні права голосу жінками". Міжнародний Жіночий День був плодом таких зусиль. Цеткін та інші закликали "соціалістичних жінок усих країн святкувати Жіночий День" та декларували міжнародний характет свята. Перший Міднародний Жіночий День святкувався 19 березня 1911 року (день повстання в Прусії в 1848). В 1913 році Міжнародний Жіночий День почали святкувати в 8 березня.
З пожвавленням фемінізму в 1970-х Міжнародний Жіночий День набув більше феміністичного забарвлення, менш соціалістичного за характером.