05/06/2003 | Пiдпiльний журнал "Iдея i чин",

О. С. САДОВИЙ

КУДИ ПРЯМУЮТЬ ПОЛЯКИ?

(Стаття одного з чільних публіцистів того часу, написана наприкінці 1943 року, відтворює атмосферу 1943 року)

Є правди, iснування яких, здавалося б, нi в кого не може викликати сумнiву. Вони яснi й очевиднi для кожної здiбної думати людини i для цiлого народу. Сюди, наприклад, належить правда про те, що воюючi зараз iмперiалiзми: росiйський большевизм i нiмецький нацiонал-соцiалiзм - змагають до поневолення усiх народiв Європи, а далi й цiлого свiту, та що кожний з поневолених народiв не може шукати шляхiв свого визволення у якiй-небудь спiвпрацi з названими iмперiалiзмами, а навпаки, у нещаднiй боротьбi з ними.

Логiчним висновком з цього й рiвночасно другою безсумнiвною правдою є вимога спiльного фронту всiх поневолених народiв проти большевизму й гiтлеризму. Пiд спiльним фронтом треба розумiти спiльну боротьбу поневолених народiв пiд гаслом побудови вiльних нацiональних держав кожного народу на його етнографiчнiй (нацiональнiй) територiї. Єдино на такiй iдейно-полiтичнiй платформi можлива спiвпраця й успiшна боротьба проти спiльних ворогiв, а також забезпечення тривалого миру в майбутньому. Основа, на якiй обидва iмперiалiзми планували i планують побудувати свiт, цебто їхнi плани поневолення народiв не витримали проби життя. Проти ненаситних iмперiалiзмiв пiднялися всi поневоленi народи, борючись за власнi нацiональнi держави. Цiлком зрозумiло, що коли якийсь поневолений народ, що бореться за свою державу, сам схотiв би поневолювати iнших, себто пiдiгрiвати в себе iмперiалiстичнi iнстинкти, то вiн мусив би вiдразу ж виключати себе зi спiльного фронту поневолених народiв та включитися мимовiльно у фронт iмперiалiстiв, ставши при цьому союзником Гiтлера або Сталiна.

Це ясно, i здавалося б, що зайвим є про це говорити. Але насправдi є люди, якi того не розумiють. Найкращим прикладом цього є польська верхiвка, що, горланячи на весь свiт про свою боротьбу проти гiтлерiвського окупанта, стала прямим наслiдником i союзником сталiнсько-гiтлерiвських iмперiалiстiв i має не гiршi вiд них загарбницько-iмперiалiстичнi плани у вiдношеннi до своїх сусiдiв, а зокрема, вiдносно українського народу. Для нас ясно, що таким чином польськi iмперiалiсти ведуть свiй народ до катастрофи. Зрештою, не вперше в iсторiї.

Цiєю проблемою займалися ми вже не раз. Зараз хочемо пригадати ще раз основнi справи.

У першу чергу - наше ставлення до полякiв. Український народ, що зараз бореться за власну державу проти росiйсько-большевицьких i нiмецько-гiтлерiвських загарбникiв, веде свою боротьбу пiд гаслом свободи народам i людинi та визнає право кожного народу на власну державу. Український народ не робив винятку також i у вiдношеннi до полякiв. Ми визнаємо право польського народу на власну державу. Цю свою позицiю ми висловили в наших офiцiйних виданнях, а на другiй Конференцiї ОУН у квiтнi 1943 р. ми виразно заявили стремлiння мирної лiквiдацiї другорядних фронтiв, до яких зачисляємо всi фронти, за винятком большевицького та гiтлерiвського. У своїй полiтицi порозумiння iз сусiднiми народами ОУН, як самостiйницько-революцiйний чинник й органiзатор української визвольної боротьби, була послiдовна i, треба сказати сьогоднi одверто, добилася виразних успiхiв. Тiльки на польському вiдтинку цих успiхiв ми не добилися. Так є, хоч ми не обмежилися декларацiєю, але робили конкретнi спроби порозумiння в iм'я спiльного фронту проти Гiтлера. Усi iншi намагання у тому напрямку аж надто добре вiдомi польським офiцiйним чинникам, вони, зрештою, ствердженi обостороннiми документами. Де треба шукати причини того, що досi розбивалися усi спроби українсько-польського порозумiння?

Вiдповiдь на це питання ясна: головною перепоною у наладнаннi українсько-польських взаємин є польська iмперiалiстична верхiвка й iмперiалiстично-загарбницькi апетити деяких польських полiтичних кiл.

Бо яке вiдношення польських iмперiалiстiв до українського народу?

Воно заключається у двох моментах.

Польськi iмперiалiсти:


1. Не визнають прав українського народу на власну державу й український народ розглядають як народ, призначений бути поневоленим Польщею i московським iмперiалiзмом.

2. Заперечують право українського народу на захiдноукраїнськi землi та вважають їх стало своєю територiєю.

Ставлення польських шовiнiстичних iмперiалiстiв по вiдношенню до українського народу визначається цими двома моментами.

Це вiд них, зi сторiнок їхнiх органiв сипляться на український народ найбiльш ганебнi лайки, де вони безнастанно цькують своїх землякiв до боротьби з українцями, це вони проповiдують гасла взаємної рiзнi. Розбещена польська iмперiалiстична шляхетчина не може нiяк погодитися з думкою iснування українського народу, вона сьогоднi готова йти на спiвпрацю зi своїми найбiльшими ворогами, з Москвою i Берлiном, в iм'я отiєї цiлi, - знищення українського народу.

Не можна при тому сказати, що таке становище займали тiльки деякi польськi iмперiалiстичнi шовiнiстичнi кола. Також офiцiйнi емiгрантськi польськi урядовi чинники не багато вiд них рiзняться. Правда, вони у своїх декларацiях говорять про право українського народу на власну державу, рiвночасно, однак українцiв зi ЗУЗ називають своїми громадянами i погрожують їм своїми судами за їхню самостiйницько-визвольну дiяльнiсть.

Отже, польськi iмперiалiсти отруюють атмосферу, пiдбурюють своїх землякiв та унеможливлюють яке-небудь порозумiння. Зрештою, така атмосфера витворюється не вiд сьогоднi. Її творили ославленi пацифiкацiї, руйнування церков на Холмщинi (у мирний час, i то державною польською полiцiєю) та iнше.

Нiчого дивного, що така атмосфера мусила зродити наслiдки у практицi. Практику польських iмперiалiстiв i пiдбуреної ними польської вулицi по вiдношенню до українцiв можна звести до двох головних "появiв":

1. Безприкладне вислуговування польських iмперiалiстiв гiтлерiвським i сталiнським загарбникам та безпосередня їхня участь у лiквiдацiї українцiв.

Тут треба зазначити, що польськi iмперiалiстичнi кола завжди послуговувалися апаратом на те, щоб поборювати українцiв. Таку полiтику вели вони в чужiй, австрiйськiй державi, це саме робили у своїй власнiй, польськiй, державi, це роблять i зараз. З другого боку, нiмецькi окупанти дуже радо приймають агентурницькi послуги польських iмперiалiстiв, щоб при їх допомозi винищувати український народ на українських етнографiчних землях. Подiбну полiтику вели нiмцi на ОСУЗ, де до свого полiцiйно-адмiнiстративного апарату запрягали бiлогвардiйцiв, енкаведистiв й iнших, що допомагали їм тероризувати українське населення.

2. Безпосереднiй польський терор по вiдношенню до українцiв, у першу чергу, масовi вбивства українських громадян, а то й винищування цiлих сiл з жiнками, старими й дiтьми включно.

Що торкається першого, то самi поляки не заперечують того, що жоден народ у Європi не дав нiмцям стiльки фольксдойчiв та донощикiв гестапо, як поляки. У польських пiдпiльних органiзацiях провокацiя є масовим явищем. Однак, те, що на польських землях окреслюється як нацiональну зраду, на українських землях поляки прикривають ореолом геройства. Польська верхiвка запрягає на ЗУЗ своїх агентiв до служби в гестапо на те, щоб вони допомагали лiквiдувати український самостiйницький рух. Тисячi доказiв i документiв стверджують цей факт. Польських агентiв гестапо й крiпо, польських службовцiв бавдiнстiв, лiгеншафтiв, польських коханок нiмецьких крайсгавптманiв i ляндвiртiв, польських фольксдойчiв, польськi карнi експедицiї на українськi села, польськi зондердiнсти i багато iнших нiмецько-польських грабiжникiв пiзнали досхочу українськi села й мiста протягом трьох рокiв нiмецької окупацiї.

Коли з початком 1943 р. українське населення пiвнiчних ЗУЗ, зокрема Волинi, доведене до краю нiмецькою окупацiйною полiтикою i терором большевицьких партизан, перейшло до збройних форм самооборони, польська iмперiалiстична верхiвка Волинi, польськi ксьондзи й колонiсти вiдразу пiдбурили все польське населенння до боротьби проти українцiв, Так, отже, в час, коли український народ став до збройної охорони свого життя i майна перед сталiнсько-гiтлерiвськими iмперiалiстами i коли кривавився у боротьбi за вiльне життя, польськi колонiсти, що налiзли на українськi землi й жили там як меншина, не то що не дали допомоги українському населенню, анi зберегли нейтралiтету, а, навпаки, взяли активну участь у боротьбi - на сторонi сталiнсько-гiтлерiвських бандитiв. Разом з нiмцями польськi шуцмани пускали з димом цiлi українськi села, вiдзначаючись особливою жорстокiстю у вбивствi українських безборонних жiнок i дiтей. Рiвночасно польськi колонiї на Волинi стали головним осiдком i прибiжищем для большевицьких парашутистiв й агентiв, так що в такiй обстановцi український народ, який виповiв нещадну боротьбу Сталiну й Гiтлеру, мусив боронитися також i перед їхнiми польськими вислужниками та агентами.

Друга форма польської боротьби проти українського народу, поруч вислуговування iмперiалiстам, - це безпосереднiй терор польських боївок супроти українського населення, здiйснюваний на українських землях, цебто на землях з переважною українською бiльшiстю. Польським шовiнiстам неважно, що, наприклад, у Галичинi живе три i пiвмiльйона українцiв, а полякiв близько 900 тисяч. Вони до тошноти спiвають свою пiсню про "креси всходнє" i скрiплюють свiй терор над українським населенням, при цьому треба ствердити, що вся так звана ославлена боротьба польських органiзацiй проти нiмцiв ведеться на ЗУЗ на практицi єдино i тiльки проти українцiв. Ми маємо документальнi данi - iнструкцiї i вказiвки польських пiдпiльних органiзацiй, якi безсумнiвно стверджують цей факт.

Що торкається терору польських боївок на українських землях, то треба зараз зазначити, що в сучаснiй вiйнi вiн є дуже застарiлої дати. Це треба пiдкреслити в iм'я iсторичної правди та з огляду на польськi намагання перекинути вiдповiдальнiсть за польський терор на українцiв. Отже, масовi вбивства провiдних українцiв почали поляки на Холмщинi вже у квiтнi 1942 р., цебто дослiвно тодi, коли з українського боку на II Конференцiї ОУН було стверджено право польського народу на власну державу та було стремлiння до порозумiння з поляками. У списку помордованих поляками на Холмщинi передовикiв нашого органiзованого життя начислено за 1942-43 рр. 394 особи. При тому треба зазначити, що сюди входять тiльки визначнi постатi нашого громадського життя, цебто провiдники народу, проти якого планово був направлений терор польських iмперiалiстiв. Минулi мiсяцi 1944 р. вказують на нечуваний рiст помордованих поляками жертв, яких число досягло вже кiлька тисяч. Зараз польськi боївкарi проводять планове винищування цiлих сiл на Холмщинi й Грубешiвщинi, палячи хутори та вирiзуючи впень усе населення разом з жiнками й дiтьми.

Рiвночасно польський терор вiдбувається на рештi ЗУЗ, зокрема в Галичинi. Протягом усього 1944 року польськi бандити застосовували стрiляння українських полiцистiв у Львовi та в iнших мiстах Галичини. Рiвночасно польськi органiзацiї наказували українським провiдним одиницям залишати українськi землi, посилали їм присуди смерти й часто цi присуди виконували. Зокрема, вони застосусовували оцi методи до українських дiячiв науки (проф. Ластовецький). Усi iснуючi на ЗУЗ польськi органiзацiї розбудували плани масової лiквiдацiї українцiв та з цiєю цiллю почали творити боївки. Сьогоднi всi ЗУЗ вкритi озброєними польськими бандитами, що проводять свою розбiйницьку роботу по українських селах i мiстах. З усього краю доходять до нас новi вiстки про пiдпали, грабунки та вбивства українцiв. Терор польських шовiнiстiв супроти українсього народу на його рiднiй землi з кожним днем зростає.

...Тут треба зазначити, що одна з польських банд, що у веснянi мiсяцi ц.р. виїхала з Варшави на Грубешiвщину в числi 350 осiб, знищила понад 500 українцiв. Пересилка банд з Польщi на Західноукраїнські землі стала в останньому часi системою польських органiзацiй.

Для прикладу наведемо: на основi зiзнань одного з польських бандитiв, затриманого органами ОУН, стверджено, що на Зборiвщину в березнi ц.р. приїхало з Варшави 600 бойовикiв, з Волинi - 400. До них придiлено ще 500 мiсцевих бандитiв. Завданням цiєї групи було, в першу чергу, лiквiдувати українцiв у повiтi.

Ми навели данi тiльки з попереднiх мiсяцiв. В останньму часi польський терор кiлькакратно зрiс. Докумнти про терор полякiв супроти українцiв будемо публiкувати.

Таким способом хочуть польськi iмперiалiстичнi пiдбурювачi винищувати український народ та будувати Польщу на українських землях. Служба в гестапо та безпосереднiй терор боївок стали найкращою польською зброєю проти боротьби українського народу з нiмецьким окупантським режимом.

Пiдпiльний журнал "Iдея i чин", видання Проводу ОУН, р.3, но. 7, 1944 р., 29х23 цм.,

стор 8-13. Оригiнал: Архiв ЗП УГВР, Г 2-5.