Вячеслав Липинський : "Націоналізм, патріотизм і шовінізм"
06/22/2003 | Галаган
Вячеслав Липинський
Націоналізм, патріотизм і шовінізм
(з листа до Б.Шемета)
Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом.
Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава – Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить?
Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи польонофіл (оцій, як Ви його звете: Малорос і Русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі. Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи польонофілом – іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і польонофілів.
Шовініст робить все навпаки: він завжди во ім’я націоналізму порозуміється з чужинцем проти свого земляка. Приклад: галицькі москвофіли, які їздять до Варшави просити помочі проти місцевих галицьких ’’поляків’’. Ткого роду націоналізм унеможливлює існування Української Держави, бо налякані союзом ’’українців’’ з чужинцями місцеві москвофіли і польонофіли завжди покличуть з далеко більшим успіхом чужинців проти ’’українців’’ і знищать державну незалежність України.
Далі, шовінізм український різниться від шовінізму польського і єврейського, які він наслідує, тим. що він не має таких глибоких культурних і економічних коренів, що дали би йому змогу стати сильним віросповідним і економічним рухом, як останні. Культурні коріння України в народі українським не глибші від коренів Руси, і коли почати грати на почуттях, на емоціях, на ’’національній вірі’’, то на Україні переможе завжди ’’Союзъ Русскаго Народа’’, а не ’’Союз Українського Народу’’. Шовінізм український, який є націоналізмом на моду лавочників (єврейське гасло ’’свій до свого’’) і на моду живучих від вівтарів ’’національної ідеї інтелігентів’’, доведе політичну ідею України до загибелі, бо ані дійсні бакалейщики, ані до чогось здатні інтелігенти на Україні шовінізмом українським не захопляться. У нас він завжди буде представлений типами Донцових і тому подібних озлоблених і егоцентричних осіб, закоханих у собі людей, які своєю безсилою злобою все творче, життєздатне на Україні від України відганятимуть.
Отже, будьте патріотом, а не шовіністом. Бути патріотом – це значить бажати всіма силами своєї душі створення людського, державного і політичного співжиття людей, що житимуть на Українській землі, а не мріяти про втоплення в Дніпрі більшості своїх же власних земляків. Бути патріотом – це значить шукати задоволення не в тім, ’’щоб бути українцем’’, а в тім, щоб було честю носити ім’я українця. Бути патріотом – це значить перш за все вимагати гарних і добрих учинків від себе, як від українця, а не перш за все ненавидіти інших тому, що вони ’’не українці’’. Врешті, бути патріотом, це значить, будучи українцем, виховувати в собі перш за все громадські, політичні, державнотворчі прикмети: віру в Бога й послух його законам, тобто духовні вартості; далі вірність, твердість, сильновольність, дисципліну, пошану для своєї традиційної влади (монархізм), загалом кажучи, лицарськість – тобто політичні вартості. Натомість бути шовіністом – це значить прикривати свою духовну пустку (безрелігійність) і своє руїнництво: отже, зрадництво, кар’єризм, здеклясованість – фанатичними вигуками про ’’неньку Україну’’, про ’’рідну мову’’, про ’’ми – українці!’’, про клятих ’’москалів і ляхів’’ і т.п. Борони Вас Боже від такого роду ’’націоналізму’’, який може принести тільки те, що вже приніс: руїну України.
Націоналізм, патріотизм і шовінізм
(з листа до Б.Шемета)
Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом.
Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава – Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить?
Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи польонофіл (оцій, як Ви його звете: Малорос і Русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі. Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи польонофілом – іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і польонофілів.
Шовініст робить все навпаки: він завжди во ім’я націоналізму порозуміється з чужинцем проти свого земляка. Приклад: галицькі москвофіли, які їздять до Варшави просити помочі проти місцевих галицьких ’’поляків’’. Ткого роду націоналізм унеможливлює існування Української Держави, бо налякані союзом ’’українців’’ з чужинцями місцеві москвофіли і польонофіли завжди покличуть з далеко більшим успіхом чужинців проти ’’українців’’ і знищать державну незалежність України.
Далі, шовінізм український різниться від шовінізму польського і єврейського, які він наслідує, тим. що він не має таких глибоких культурних і економічних коренів, що дали би йому змогу стати сильним віросповідним і економічним рухом, як останні. Культурні коріння України в народі українським не глибші від коренів Руси, і коли почати грати на почуттях, на емоціях, на ’’національній вірі’’, то на Україні переможе завжди ’’Союзъ Русскаго Народа’’, а не ’’Союз Українського Народу’’. Шовінізм український, який є націоналізмом на моду лавочників (єврейське гасло ’’свій до свого’’) і на моду живучих від вівтарів ’’національної ідеї інтелігентів’’, доведе політичну ідею України до загибелі, бо ані дійсні бакалейщики, ані до чогось здатні інтелігенти на Україні шовінізмом українським не захопляться. У нас він завжди буде представлений типами Донцових і тому подібних озлоблених і егоцентричних осіб, закоханих у собі людей, які своєю безсилою злобою все творче, життєздатне на Україні від України відганятимуть.
Отже, будьте патріотом, а не шовіністом. Бути патріотом – це значить бажати всіма силами своєї душі створення людського, державного і політичного співжиття людей, що житимуть на Українській землі, а не мріяти про втоплення в Дніпрі більшості своїх же власних земляків. Бути патріотом – це значить шукати задоволення не в тім, ’’щоб бути українцем’’, а в тім, щоб було честю носити ім’я українця. Бути патріотом – це значить перш за все вимагати гарних і добрих учинків від себе, як від українця, а не перш за все ненавидіти інших тому, що вони ’’не українці’’. Врешті, бути патріотом, це значить, будучи українцем, виховувати в собі перш за все громадські, політичні, державнотворчі прикмети: віру в Бога й послух його законам, тобто духовні вартості; далі вірність, твердість, сильновольність, дисципліну, пошану для своєї традиційної влади (монархізм), загалом кажучи, лицарськість – тобто політичні вартості. Натомість бути шовіністом – це значить прикривати свою духовну пустку (безрелігійність) і своє руїнництво: отже, зрадництво, кар’єризм, здеклясованість – фанатичними вигуками про ’’неньку Україну’’, про ’’рідну мову’’, про ’’ми – українці!’’, про клятих ’’москалів і ляхів’’ і т.п. Борони Вас Боже від такого роду ’’націоналізму’’, який може принести тільки те, що вже приніс: руїну України.
Відповіді
2003.06.22 | технолог
Re: Вячеслав Липинський : "Націоналізм, патріотизм і шовінізм"
Свого часу на Майдані вже відбувалася гаряча дискусія про націоналізм та патріотизм.На жаль, і я такий дурний, не знав історичних джерел, і шановний дописувач не розмістив цей матеріал...
Тому, вичекавши час на реакцію (а її нема), мушу повернутися до цього матеріалу...
Ще в часи класиків, не маючи незалежності, класики вже бачили різницю між патріотизмом та націоналізмом.
2003.06.22 | Гайди До Байди
Re: Різниця не така ж складна
Стосовно українства означає патріотізм - розкіш.Загально, то різниця між обидвома тямками така:
Націоналізм - це відданість до свого народу.
Патріотізм - це відданість до своєї країни.
Замість націоналізму, натомість змогли також уживати слово народовізм. Багато непорозумінь з тямкою націоналізму залежить від розуміння, що вкладаєш в тямку "нація". Без комуністичного паплюження означає Нація сукупність чи єдність, котра природно утворилася впродовж бувалого часу.
Шовінізм чи дехто, замість цього слова, затомість уживає слово комунізму, має властиво протилежне знАчіння до слова націоналізму. Проте в слові націоналізм як і у слові комунізм (нація-комуна) вкладено об'єднавчий пень якоїсь сукупности. Однак, за битописними подіями знАчить слово "комуна" переворот несправедливих порядків у суспільстві. У протилежності до цього слова, то НАЦІЯ не бере під увагу суспільний уклад. Головно, щоб цей уклад спирється на національній свідомості.
Заборонений український правопис складається з:
Звукопису = фонетики
Видопису = морфології
Складопису = синтакси
bsentschuk@web.de
Неминучо, смертельний засуд душманові Кучмі і його кучмичакам
Unvermeidlich, die Todestrafe fuer den Unterdruecker Leonid Kutschma und seinen Кutschmisten
Unavoidably, the death penalty for the oppressor Leonid Kuchma and its Kuchmists
2003.06.23 | Роман ShaRP
Про розміщення матеріалу.
10-08-2001 03:45http:// maidan.org.ua/n/lib/997404315
Нічого надто нового. Втім, можу сказати, що радиКалів, здається, всеодно більше, скільки і кого їм не цитуй.
2003.06.23 | пан Roller
Случай такой был. Вот....
Галаган пише:> Вячеслав Липинський
>
>
> Націоналізм, патріотизм і шовінізм
>
> (з листа до Б.Шемета)
>
>
>
> Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом.
Ш Можно солгаситься и проиллюстрировать приведенное утверждение.
Мне вспоминается рассказ одного барона имевшего в свое время родовое поместье в Украине. Сегодня он проживает в государстве Лихтенштейн и на старости лен решил подыскать себе наследника. Он нашел мальчика , сейчас ему лет тринадцать, которому решил завещать свое огромное состояние. И не потому, что у него нет детей, или внуков.
Этот человек много помог не только украинской стороне но и российской в возвращении национально культурных ценностей. Согласитесь, такое поведение выглядит довольно странно, на фоне сегодняшнего как его не называй патриотизма, чи национализма.
Но,.. интересно и то, что он был женат первый раз на англичанке. И на собственной шкуре узнал, что такое национализм по-английски, значится. В Англии сильно развита и поддерживается идея о том, что английское лучшее.
Он не мог себе позволить купить автомобиль, костюм, да что угодно не с английским тавро. И это его сильно доставало.Так достала она его, что развелся он с ней.
Это похоже на то, что называется в украинском переводе, поддержим украинского производителя. У нас в доме пару человек имеют запорожец, сороковку. Этот народный украинский автомобиль, своего рода украинский форд, или немецкий жук отличается не высокой ценой и другими привлекательными качествами, как то, что его можно ремонтировать самостоятельно.
Но меня всегда удивляло не высокие эксплуатационные данные этого чуда украинской мысли. А то, что у него не закрываются двери. Вернее двери закрываются, но приходиться сильно хлопать дверью. Причем левая дверца закрывается хуже, чем правая.
Мне приходится слышать, постоянно, как закрывают двери мои соседи. Можно возразить, что этот дефект устраним. Действительно в инструкции по эксплуатации указано, как правильно регулировать дверь, замок, как подкладывать прокладки.
А зачем это не сказано, предусмотрено просто.
Все это есть. Вот только дверь не закрывается. Доходит до того, что отрываю ручку дверную, как я, например. Видимо дело в технологических премудростях.Запроектировано.
Но, с точки зрения патриотизма украинец поступает как и англичанин. Он гордится своим народным автомобилем.
Совсем недавно, я видел передачу о клубе в Киеве, у них и сайт есть. Стать членом клуба могут только владельцы ЗАЗ. И это интересная клубная жизнь для молодежи. Кстати такие же клубы десть в Питере, Львове, Москве, теперь Киеве. Участники встречаются и участвуют в интересных прогонах ралли. Модернизируют до неузнаваемости автомобиль.
Но, участвуют ли в этом деле нацюки. Можно с уверенностью сказать НЕТ.
Почему? Почему они не гордятся своими достижениями. Это не их достижения, или что?
Что же ля них Украина? Что они называют Украиной, и украинцами. Это некие мифы, содержание которых даже мало куму известно. У них нет родины, у них нет памятников, у них нет здесь могил предков. И чего они хотят кроме крови, в общем-то понятно. Да и в численном выражении не ясно сколько их. Они и не поляки и не москали и не казаки и не украинцы. Нацюки словом.
> Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава – Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить?
>
Ш Я тоже задумывался над этим вопросом. Но приведу другой случай. А дело было так…
Включаю я как-то телевизор. И вижу..
Документальный фильм Михалкова, известного вам режиссера. Этот фильм он снимает уже много лет, не одно десятилетие. У него десть дочка, которую он сильно любит. И вот, каждый год, на ее день рождение он привозит ее на одно и тоже место. На такую себе возвышенность. Вокруг бескрайние просторы. Только ландшафт. Поля, рощи речка. Ну такая себе типичная красота.
И каждый раз и каждый год он задает ей одни и те же простые вопросы , а сам записывает их. Я уже не помню какие. Кажется чего ты боишься больше всего? Что ты любишь?
Что-то в этом духе. И девочка откровенно отвечает , какие перемены она в себе ощущает.
Он ее снимает и все это очень искренне и глубоко. Он не говорят о патриотизме, и не учат почему треба любить. Они спрашивают себя. Что ты любишь? Не за что? А что?
А может вообще ничего, и такое бывает.
И чего ты боишься. Всего-то два вопроса на которые и треба ответить себе. И все становится на свои места.
Нет у них, у нацюков, такой любви, никакой нет. И патриотизма нет. Все это на потребу дня. И живут они, что не живут. И другим не дают. Да ни них и внимание мало кто обращает.
Вот разве что я, да и то по привычке больше. Не нравится мне когда кто-то заморцев ищет , что бы нас в Днепре топить. Не нравится, как они Украину грязью поливают. Не свои они. Так мне кажется.
Ну да пусть с ними. Я допустим глянул Галаган. Так это сразу видать с казачьего рода, швой парень то исть. А то какие-то имена, и украинцами себя называют. Никогда и имен таких не слыхал тут. Да не хочу никого обидеть Пусть будут.
2003.06.23 | Людмила Коваль
Re: Тяжелый случай.
Шановний пане Roller, Ви не могли би вияснити для мене ЯКИЙ ЗМІСТ ВИ ВКЛАДАЄТЕ У ПОНЯТТЯ “НАЦЮКИ”?Ви пишете:
Что же для них (нацюків – ремарка Л.К.) Украина? Что они называют Украиной, и украинцами. Это некие мифы, содержание которых даже мало куму известно. У них нет родины, у них нет памятников, у них нет здесь могил предков. И чего они хотят кроме крови, в общем-то понятно. Да и в численном выражении не ясно сколько их. Они и не поляки и не москали и не казаки и не украинцы. Нацюки словом.
І можна хоч одне прізвище нацюка почути, і щоб ця людина відповідала вище поданій характеристиці.
Я розумію, що за совдепії нацюками називали українських націоналістів, які боролися з режимом і прагнули незалежності України. А тепер кого?
Сьогодні в суверенній Україні я не розумію чим можна наповнити зміст поняття «нацюк». При чому я виразно бачу, що Ви якось відрізняєте українців і нацюків.
Якщо можете досить толерантно відповісти так, щоб не розпалити багаття на торфянику, то будь ласка.
Якщо не можете пояснити толерантно, то краще взагалі не пояснюйте.
Дякую.
2003.06.23 | шелюг
Re: Тяжелый случай.
Вибачте шановна, що беру на себе сміливість показати обличчя справжнього "українського нацюка", але всеж спробую. Одже коротко, маленька цитата з українського сайту:"Андрей Шкиль, фюрер(!) УНА-УНСО, для Part.org.ua
Мы, придя к власти, будем иметь стройный геополитический узор будущей "Большой Украины". Военное братство не забывается, в особенности, когда остается общий враг. В своих войнах мы всегда воевали против РФ, то есть против Совка, ибо его правопреемником себя считает РФ, поэтому образ врага для нас всегда был четким. Равно, как и цель, во имя которой мы проливали пот и кровь в Приднестровье, Грузии, Чечни."
Якщо цього буде мало питайте ще! Із за доволенням будемо шукати ясності !
З повагою пан Шелюг.
http://ukrbull.chat.ru/shedevr.html
2003.06.23 | VENED
Re: Більше мужності і вперед, там чекають
>Мы, придя к власти, будем иметь стройный геополитический узор >будущей "Большой Украины". Военное братство не забывается, в >особенности, когда остается общий враг. В своих войнах мы всегда >воевали против РФ, то есть против Совка, ибо его правопреемником >себя считает РФ, поэтому образ врага для нас всегда был четким. >Равно, как и цель, во имя которой мы проливали пот и кровь в >Приднестровье, Грузии, Чечни."Романтизм якоїсь. А якщо РФ перестане себе вважати правоприемницей СРСР, те і ворогом бути перестане? Так ну???
А если РФ вместе с США выступит, ну по типу "противоталибской солидарности?" - то что УНА УНСО на стороне талибов будет? Не верю... Не гнучко і не далекоглядно.
Лучше бы из геополитики образ врага в лице РФ выводил, убедительней было-бы.. А насчет Грузии, так это действия на стороне Грузии против Абхазии 1993 и, соответственно, в тот момент против Чечни и Конфедерации народов Кавказа? Вроде так. А вообще, если хочется силой с РФ, ФСБ, ГРУ меряться, то что тут скажешь? Вспомним Че Гевару в Боливии и Конго. Больше мужества и вперед, там ждут, даже не сомневаюсь, не будут павших в этой борьбе хоронить в свиных шкурах, как чеченских комикадзе, проявят "славянскую солидарность"
2003.06.23 | шелюг
Re: Больше мужества и вперед, там ждут
Ось бачите шановні, які в нас хлопці є!Нажаль їм трохи бракувало мозку в виборі "наполеона", дуже цікаво чому саме фюрер, а ні гетьман чи отаман!??
А що до "нацюкової" віри, так теж пропоную подивитись:http://www.kurgan.kiev.ua, захоплює. :0
В мене, шановні, питання одне, як з цим явищем боротись, як зробити з мавпи слюсара 6-го розряду!
З найкращіми побажаннями
пан шелюг.
2003.06.24 | Людмила Коваль
Re: Тяжелый случай.
шелюг пише:> Вибачте шановна, що беру на себе сміливість показати обличчя справжнього "українського нацюка", але всеж спробую. Одже коротко, маленька цитата з українського сайту:
> "Андрей Шкиль, фюрер(!) УНА-УНСО, для Part.org.ua
>
Дякую шановний за сміливість, але питання було адресним і не випадково поставлено саме пану Roller-у.
Ваша думка теж є цікавою, але погодитись з нею важко. По-перге, сайт який Ви цитуєте має 3 роки давності. За три роки діти сильно мудрішають і я думаю, що після 9 березня 2001 щось трохи помінялося у доктрині УНСО.
По-друге,Ви, за такими розмитими кретеріями, успішно могли б віднести до "нацюків" і, скажімо" "Біле брацтво".
2003.06.24 | пан Roller
Re: Тяжелый случай.
Людмила Коваль пише:> Шановний пане Roller, Ви не могли би вияснити для мене ЯКИЙ ЗМІСТ ВИ ВКЛАДАЄТЕ У ПОНЯТТЯ “НАЦЮКИ”?
> У романа есть хорошая статья по этому поводу.
> Ви пишете:
>
> Что же для них (нацюків – ремарка Л.К.) Украина? Что они называют Украиной, и украинцами. Это некие мифы, содержание которых даже мало куму известно. У них нет родины, у них нет памятников, у них нет здесь могил предков. И чего они хотят кроме крови, в общем-то понятно. Да и в численном выражении не ясно сколько их. Они и не поляки и не москали и не казаки и не украинцы. Нацюки словом.
>
> І можна хоч одне прізвище нацюка почути, і щоб ця людина відповідала вище поданій характеристиці.
Her Augusto.
>
>
2003.06.24 | Роман ShaRP
(-)
2003.06.24 | Людмила Коваль
Re: Дотепно (-).
2003.07.01 | Галаган
Re: Тяжелый случай.
> Her Augusto.
Та ні Августо не нацюк, Августо просто папа бив, це ми із ним нещодавно з"ясували.
Галаган.
2003.06.23 | Галаган
пан Роллер, я обов"язково повернусь поспілкуватись із Вами :) -
2003.06.23 | VENED
патріотизм починається з підтримки власного товаровиробника(-)
2003.06.24 | пан Roller
А может, отечественного потребителя?
http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1056376101&first=&last=&pattern=2003.06.27 | Анатолій
Панове, згадайте часи правління совєтів-
І згадайте, чи коли небуть за совєтів Ви чули слова-РОСІЙСКІЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ? А ж правда, не чули. А от щодо українців чи прибалтів ця термінологія використовувалася досить вдало. Ми ж не можемо сказати, що росіяни люблять менше свою батьківщину та свою націю, ніж українці. То що тоді є це словоблуддя -УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. Це є надбання совєтської держави, яке деякі особи, що ненавидять все українське використовують і підсовують нам.
Навіть джерела приводять ТІЛЬКИ російські. То що можна сказати. Просто роснацюки у нас в нашій країні розперезалися та оскаженіли і ллють бруд на нас, українців, а ми, на жаль, інколи клюємо цю наживку. Ну а ці хлопці тільки дивляться та підсміюються з нас.
Отже, шануймося, бо ми цього варті.
Анатолій
2003.06.27 | Тульский пряник
Патриотизм или национализм?
ОТ ПАРИОТИЗМА К НАЦИОНАЛИЗМУПредставители власти режима, в том числе премьер В.Путин, заговорили о необходимости патриотизма. Но это уже политический лозунг вчерашнего дня.
Сейчас, когда и политические прохвосты клянутся в патриотизме, чрезвычайно важно определить, что есть патриотизм с точки зрения политэкономической, важно обозначить его политические цели, его принципиальные расхождения с национализмом.
Слово патриотизм происходит от Patria, то есть Земля Отцов, Отечество. Уже исходя из этого понятно, что патриотизм нацелен на сохранение традиционных почвеннических ценностей, того почвеннического мировосприятия, что было и у отцов, дедов, прадедов. И отнюдь не на пустом основании политический патриотизм, в том числе и коммунистический, тянулся и, в общем и целом, продолжает органично тяготеть к ортодоксальному Православию, той русскости, какая была характерна для имперской православной России. Но ведь именно в имперской православной России Екатерина Вторая сделала довольно циничное замечание, что-де не следовало бы мусульман в России отучать от многожёнства, потому как многожёнство обеспечивает больший прирост подданных. То есть, традиционный русский патриотизм вовсе не означает собственно выделения кровных интересов русских и их безусловную защиту. И вовсе не случайно, что самая-самая официозно патриотичная организация в нынешней политической обстановке в России, а именно Конгресс Русских Общин, напичкана инородцами едва ли не больше, чем русскими.
Традиционный патриотизм в России был народным патриотизмом, добуржуазным в своей глубинной сути. Он был феодальным и коммуно-феодальным, но так и не успел или не смог подняться до буржуазного национализма. Для русского традиционного патриотизма гораздо важнее имперство, то есть территория государства, нежели русский государствообразующий этнос. Этот патриотизм вполне сложился за последние сотни лет, когда русских было меньше половины населения государства, приспособился к постоянной ассимиляции инородцев и не может быть собственно русским, как бы не хотели этого его идеологи. В политическом смысле он в состоянии быть только и только российским патриотизмом.
Однако неверно полагать, будто такое положение дел характерно только для России. Всякая буржуазная революция порождала проблему мучительного избавления от полиэтнического патриотизма в пользу буржуазного национализма государствообразующего этноса. К примеру, в период после Великой Французской революции первым генералам, которые побеждали интервентов, присваивался Конвентом титул “Спасителей Отечества”. Но уже через несколько лет политическая эволюция становления нового буржуазно-капиталистического государства привела к тому, что из глубочайшего кризиса страну смог вытащить лишь режим власти с идеологией французского шовинистического национализма. Вовсе не случайно Наполеона, олицетворявшего этот националистический режим, объявили не “Спасителем Отечества”, но Спасителем Нации. То есть уже во Франции, стране классической буржуазной революции, происходила та же самая эволюция политической борьбы, которая имеет место у нас. Сначала побеждали космополитичные лозунги либерализма: “Свобода, Равенство, Братство”. Затем их вытеснял политический патриотизм. А уже патриотизм подавлялся и даже искоренялся национализмом.
Мы ещё не доросли до русского национализма, как главного субъекта политических игр, но идём к этому самым прямым направлением. Сомневающиеся убедятся в этом очень и очень скоро.
Почему же патриотизм и национализм оказывались и оказываются по разные стороны политической борьбы?
Потому что эта борьба обнаруживала и обнаруживает себя, в конечном итоге, как борьба принципиальная, борьба между старым и новым, борьба исторически отживающего и исторически нарождающегося. У национализма в этой борьбе нет традиций, он именно в такой борьбе эти традиции порождал и создавал!! Поэтому для него в известном смысле становилось бессмысленным слово Отечество, но гораздо, неизмеримо более значимым оказывалось слово Государство, то есть инструмент абсолютного насилия, инструмент создания новых традиций! Если для патриотизма главную ценность представляет Отечество, дым которого в любом случае сладок и приятен, священна территория, и даже в их патриархальном отсталом обличье, то для национализма абсолютной ценностью становится национально-корпоративная общность, которая обеспечивает Государству единственную возможность создать самый эффективный инструмент насилия в современном мире. А так как сильная нация реальна только и только тогда, когда она порождается и создаётся из сильных людей, то прамая задача националистического государства культивировать Сверхчеловека, сильного Волей, национально-корпоративным Духом, национальным эгоцентризмом.
Национализм и патриотизм в результате оказываются разделёнными непреодолимой идеологической пропастью. Их нарастающая вражда неизбежно принимает характер непримиримой борьбы между старым и новым, между остатками деревенской патриархальности и появляющейся рациональной городской цивилизованностью, между хозяйственными пережитками феодализма и жёстким капитализмом, между пережитками феодального патернализма власти и нарождающейся буржуазной личной ответственностью за собственное материальное благополучие, между консервативным архаизмом и революционным авангардизмом, между их сущностными идеалами: слабовольным патриотом, человеком толпы, с одной стороны, и Сверхчеловеком, Борцом и Героем - с другой.
Патриотизм отражает рост народного самосознания. Тогда как национализм есть следствие становления общественного сознания, главным образом, как мелкобуржуазного сознания среднего класса.
Для национализма важна только Нация как таковая. Потому что только и только осознающая свою субъектность Нация способна интегрироваться в мировую экономику и при этом защищать свои материальные и государственные интересы в демократическом самоуправлении, - и при этом не размыться в другой, более сильной национальной культуре и экономике, не стать её второсортным придатком. Патриотизм боится такой интеграции, он морально слаб перед современным миром, напуган им и, осознанно или нет, стремится создать между этим миром и собой плотный забор, патерналистскую бюрократию. Но в современной России, уже необратимо буржуазной России, такая бюрократия больше немыслима, невозможна, - она стала рационально эгоистичной. Никакому патриотизму уже не остановить движения страны, не остановить маховик буржуазно-капиталистических преобразований, так же как в своё время тем же силам не удалось остановить Преобразований Петра Великого. Прогресс нельзя даже затормозить, потому что законы этого прогресса объективны, они предопределены законами природы, естественной борьбой за существование. Эволюция от патриотизма и Отечества к национализму и национальному Государству неизбежный процесс - и процесс объективно прогрессивный.
Парадокс в том, что национализм, возникая для выделения эгоцентризма вполне определённой нации, в то же время не в состоянии осуществить этого выделения без расового осознания себя этой нацией, то есть вне осознания государствообразующим этносом своих расовых, биологически предопределённых склонностей и особенностей. Поэтому для национализма важна в первую очередь расовая первооснова, а затем собственно национальная. А так как национализм имеет целью создание корпоративно-национального общества, общества людей морально и физически сильных, то ему становится не страшна интеграция в мировую экономику и мировую цивилизованность, - создаваемое им общество вполне способно сохранять самобытную субъектность при таковой интеграции. То есть именно национализм и не боится интернационализма, так как интернационализм не в силах разрушить сложившееся национально-корпоративное общество, но обеспечивает ему возможность бороться за национальное лидерство в межнациональной конкуренции, осуществлять естественную борьбу за существование в новом качестве, не боясь этой борьбы и не избегая её.
По вышеизложенным причинам становится очевидным, что политический национализм, неизбежно изучая расовые качества нации, как качества природные, тем самым сближается с параязыческим мировосприятием, сутью которого и было признание естественного неравенства людей по расовым, интеллектуальным, сословным особенностям общественного поведения. Монотеизм, в какие бы формы он не рядился, стремится разрушить биологическое общественное сознание и именно как таковое. В известном смысле, он по этим причинам органично близок патриотизму и коммунизму, а так же вырожденческой форме приспосабливающегося к выживанию коммунизма - к коммуно-патриотизму, чем собственно и стала в наших условиях партия КПРФ.
Национализм же возрождает общественное сознание в его наиболее ясной и целостной особенности, а потому осуществляет на новом витке диалектического развития возвращение к общественной культуре языческих цивилизаций, но именно цивилизаций. Устремляясь, в конечном итоге, к созиданию параязыческой промышленной цивилизации. Лишь тот национализм оказывается политически прогрессивным и политически реализуемым, который осуществляет прорыв общественной организованности к её наивысшей современной цивилизованности, то есть социал-капиталистической цивилизованности.
Национализм грядёт, и он сметёт российский патриотизм в историческую помойку в ближайшее пятилетие. Русский национализм авангардно прогрессивен, он является самой идеологизированной политической силой в современной России, потому что питается идеями и идеалами завтрашнего дня. Пока ещё можно этого не замечать, но завтра не видеть этого станет невозможно, как невозможно будет не видеть солнца.
http://www.mtu-net.ru/n-r/n2/patrio.html
2003.06.27 | VENED
Re: Може він і не прогресивний...
>Национализм грядёт, и он сметёт российский патриотизм в историческую помойку в ближайшее пятилетие.Оптимистичные сроки
>Русский национализм авангардно прогрессивен, он является самой >идеологизированной политической силой в современной России, потому >что питается идеями и идеалами завтрашнего дня.
Може він і не прогресивний, але якщо я - представник нації А, а представники нації В пригноблюють моїх далеких ,родичів(представників моєї нації А), те я, і всі Майдановцы на миємо місці, поставляться до представником нації В адекватно. Це просто розширене сімейне право і сімейне (хоті-племінне) світогляд. Так надходять і євреї і вірмени...
2003.06.30 | Тульский пряник
А и Б сидели на трубе.
VENED пише:> >Национализм грядёт, и он сметёт российский патриотизм в историческую помойку в ближайшее пятилетие.
Оптимистичные сроки
Я бы не хотел, чтобы такое оказалось правдой.
> >Русский национализм авангардно прогрессивен, он является самой >идеологизированной политической силой в современной России, потому >что питается идеями и идеалами завтрашнего дня.
Може він і не прогресивний, але якщо я - представник нації А, а представники нації В пригноблюють моїх далеких ,родичів(представників моєї нації А), те я, і всі Майдановцы на миємо місці, поставляться до представником нації В адекватно. Це просто розширене сімейне право і сімейне (хоті-племінне) світогляд. Так надходять і євреї і вірмени...
Я не очень уловил содержание задачки про "А" и "Б", это какие-то неправдивые истории, если под "далёкими родичами" понимаются жители Аляски. Если же Вы имеете ввиду своих предков - то у нас они были общие и их уничижение - вдвойне бессмысленно.
2003.06.30 | VENED
Re: и пошли в посольство ФРГ
>Я не очень уловил содержание задачки про "А" и "Б", это какие-то >неправдивые истории, если под "далёкими родичами" понимаются жители >Аляски.Это правдивые исории - последний яркий случай с таиландской актрисой, которая в камбоджийской газете брякнула неуважительно об Анкоре. Через несколько часов (поднялась активная и возмущенная часть камбоджийской нации), начались погромы таиландских торговцев в Пномпене, таиланд отозвал посла, выслал своих спецназовцев для охраны торговцев и посольства. Было это последней весной.
>Если же Вы имеете ввиду своих предков - то у нас они были общие и их >уничижение - вдвойне бессмысленно.
Много таких историй есть -одна "футбольная" война в Сальвадоре чего стоит.
Ну что за идеализм. Если Вы немец(zum Beispiel) по советскому паспорту, до 1988 года выданному, то Вас пустят на пмж в ФРГ, если у кого по документам хотя бы мать матери еврейка, то его пустят на пмж в Израиль. В противном случае - нет. То же и в Греции и во многих других странах. Ниционализм в этническом(генетическом) смысле этого слова, присутствует как видите много где, причем и в праве и в законах. Если в РФ человек ханты, то он имеет "право на родовые угодия", под которыми кстати находят нефть...
Можно попробовать в посольстве ФРГ объяснить про "общих с ними предков", об "бесмысненности" дискриминации по генетическим основаниям, но ведь не поможет...