Українську міфологію створено на Волині
07/22/2003 | Дарина Вітер
Українську міфологію створено на Рівенщині
У всіх її значеннях. Бо вона народилася тут. Бо міфи, легенди, повір’я, етимологію багатьох українських слів, пов’язаних з вірою наших предків, дослідив-таки рівнянин Валерій Войтович. Здогадався показати восьмисотсторінковий рукопис ректору Острозької академії Ігорю Пасічникові. А під час останнього приїзду Президента до Острога його теж подивували — саме цією книгою. Президент тоді зауважив, звідки вона, та міфологія, у нас взялася, а як поглянув — так і не поскупився... на держзамовлення (5 тисяч примірників — по бібліотеках України!) .
Книга справді унікальна. Свого часу велику увагу темі давніх вірувань приділяли і Костомаров, і Нечуй-Левицький, і Чубинський, і Франко. Однак на створення енциклопедії ніхто з класиків не претендував. Адже це означає зібрати й проаналізувати таку кількість матеріалу, на яку далеко не кожному історику чи етнографу вистачить часу і терпіння. Валерій Войтович, уродженець мальовничого поліського краю, майже 20 років довго і терпляче робив цю копітку справу, і нарешті — книгу не просто помітили, її відзначили першою премією на вернісажі «Книжковий сад» після виходу в світ у видавництві «Либідь».
Назви «Купала», «Коляда», «Великдень», як і безліч інших українських свят, мають ще язичницькі корені. Скажімо, в цю пору наші предки відзначали повернення сонця до зими, шукаючи цвіт папороті, пускаючи на воду вінки й запалюючи вогнища. Вони вірили, що цього дня мати-земля має найбільшу силу, віддаючи її всім, хто приходить з добром. На українському поліссі Купала уявляли як бога земних плодів, котрий цього дня віддавав заміж свою доньку Дану за бога літнього сонця Семиярила. А Сварог відкривав заради цього ненадовго свою небесну браму. До речі, назви богів та їхніх свят міцно вкоренилися в назвах поліських сіл — ось на Рівенщині є й Сваринь, і Сварицевичі... Тож не дивно, що людина, котра побачила світ серед цього буйства природи і людської фантазії, свого часу вирішила дослідити українську міфологію . Валерій Войтович — у минулому інженер-механік, нині — художник, письменник і етнограф. Це він створив емблему для «Коляди». Велику цікавість для етнографів та фольклористів представляє його графіка — близько півсотні робіт, які поєднали народні уявлення з фантазією митця. На кожній — чи Мокоша, чи Полель, чи Колодій... Хто про таких не чув — варто погортати ще й «Український гороскоп» того ж автора, а ще — збірник легенд і міфів стародавніх українців «Сокіл-Род».
Рецензент, кандидат філософських наук Василь Павлюк стверджує, що нічого подібного раніше в Україні не видавалося, і пропонує присудити авторові Державну премію. А от православні священики не задоволені — кажуть, нічого згадувати «поганських богів».
Насправді «Українська міфологія» є суто науковим виданням. Тут можна знайти чимало на перший погляд звичайних слів, у яких криється глибока давня етимологія — від «плуга» і «сну» до містичної «абракадабри». Здійснено аналіз глибоких пластів народної культури, котрі відбилися і в християнських святах ( чи не пускали ви днями віночки?).
Хоча ніде правди діти — читання «Української міфології» на ніч викликає у дітлахів реакцію, подібну до першого знайомства з Гаррі Поттером — цікаво.... А з ним, як відомо, теж не всі служителі церкви дружать.
Книгу презентували у Рівенському Будинку вчених. Як буде нагода — завітайте до виставкової зали: там посміхнуться до вас зі стін очі забутих предків.
У всіх її значеннях. Бо вона народилася тут. Бо міфи, легенди, повір’я, етимологію багатьох українських слів, пов’язаних з вірою наших предків, дослідив-таки рівнянин Валерій Войтович. Здогадався показати восьмисотсторінковий рукопис ректору Острозької академії Ігорю Пасічникові. А під час останнього приїзду Президента до Острога його теж подивували — саме цією книгою. Президент тоді зауважив, звідки вона, та міфологія, у нас взялася, а як поглянув — так і не поскупився... на держзамовлення (5 тисяч примірників — по бібліотеках України!) .
Книга справді унікальна. Свого часу велику увагу темі давніх вірувань приділяли і Костомаров, і Нечуй-Левицький, і Чубинський, і Франко. Однак на створення енциклопедії ніхто з класиків не претендував. Адже це означає зібрати й проаналізувати таку кількість матеріалу, на яку далеко не кожному історику чи етнографу вистачить часу і терпіння. Валерій Войтович, уродженець мальовничого поліського краю, майже 20 років довго і терпляче робив цю копітку справу, і нарешті — книгу не просто помітили, її відзначили першою премією на вернісажі «Книжковий сад» після виходу в світ у видавництві «Либідь».
Назви «Купала», «Коляда», «Великдень», як і безліч інших українських свят, мають ще язичницькі корені. Скажімо, в цю пору наші предки відзначали повернення сонця до зими, шукаючи цвіт папороті, пускаючи на воду вінки й запалюючи вогнища. Вони вірили, що цього дня мати-земля має найбільшу силу, віддаючи її всім, хто приходить з добром. На українському поліссі Купала уявляли як бога земних плодів, котрий цього дня віддавав заміж свою доньку Дану за бога літнього сонця Семиярила. А Сварог відкривав заради цього ненадовго свою небесну браму. До речі, назви богів та їхніх свят міцно вкоренилися в назвах поліських сіл — ось на Рівенщині є й Сваринь, і Сварицевичі... Тож не дивно, що людина, котра побачила світ серед цього буйства природи і людської фантазії, свого часу вирішила дослідити українську міфологію . Валерій Войтович — у минулому інженер-механік, нині — художник, письменник і етнограф. Це він створив емблему для «Коляди». Велику цікавість для етнографів та фольклористів представляє його графіка — близько півсотні робіт, які поєднали народні уявлення з фантазією митця. На кожній — чи Мокоша, чи Полель, чи Колодій... Хто про таких не чув — варто погортати ще й «Український гороскоп» того ж автора, а ще — збірник легенд і міфів стародавніх українців «Сокіл-Род».
Рецензент, кандидат філософських наук Василь Павлюк стверджує, що нічого подібного раніше в Україні не видавалося, і пропонує присудити авторові Державну премію. А от православні священики не задоволені — кажуть, нічого згадувати «поганських богів».
Насправді «Українська міфологія» є суто науковим виданням. Тут можна знайти чимало на перший погляд звичайних слів, у яких криється глибока давня етимологія — від «плуга» і «сну» до містичної «абракадабри». Здійснено аналіз глибоких пластів народної культури, котрі відбилися і в християнських святах ( чи не пускали ви днями віночки?).
Хоча ніде правди діти — читання «Української міфології» на ніч викликає у дітлахів реакцію, подібну до першого знайомства з Гаррі Поттером — цікаво.... А з ним, як відомо, теж не всі служителі церкви дружать.
Книгу презентували у Рівенському Будинку вчених. Як буде нагода — завітайте до виставкової зали: там посміхнуться до вас зі стін очі забутих предків.
Відповіді
2003.07.22 | Анатолій
Пані Дарино, дайте терміново знати як придбати цю книгу! (-)
2003.07.22 | Вільнодум
Re: Пані Дарино, дайте терміново знати як придбати цю книгу!
Проживаючі в США або Канаді, або де завгодно, можуть придбати цю книгув інтернетній крамниці Корп. "Колос":
http://www.kolos.com
Виберіть категорію "Orianity".
2003.07.22 | Дарина Вітер
Спробуйте в Академкнизі (-)
2003.07.22 | Вільнодум
Re: Спробуйте www.kolos.com (-)
2003.07.23 | Тестер
Re: А ви попробуйте встигнути за Анатолієм та Вільнодумом ;)(-)
2003.07.25 | Анатолій
Дариночко, дякую, але Ви мене трошки підманули -
Я гадав, це щось нове, купив цю книжку за чималенькі грощі, а виявилося, що це вже досить старе, бо цю книжку я мав десь з півроку тому.Але я вдячний все одно, комусь подарую.
Дариночко, а між іншим, у цій книжці я знайшов помилки і хотів би дати цю інфо авторові. Скажіть будь ласка, як зв"язатися з автором.
Дякую, Анатолій
2003.07.28 | Дарина Вітер
info@rivnepost.rv.ua. для Дарини Вітер. Вибачаюсь... (-)
2003.08.05 | Антрополог
концепция Л. Силенко
С этой точки зрения, внимания заслуживает концепция Л. Силенко, выходца с Украины, который во время войны бежал в Германию, а затем в 1953 г. переехал в Канаду, где в 1964 г. основал Украинскую нативистскую (неоязыческую) церковь (РУНВiра). Основы веры изложены им в объемистой книге "Мага вiра", изданной в США в 1979 г. и представляющей собой скорее историософское, чем религиозное произведение *21. Суть книги составляет прославление украинской культуры, языка (как "языка аристократов всего мира") и истории. Особое значение придается принципу крови: "дети, важно не где вы родились, а кто вас родил". Пропагандируется национальное единобожие, вера в Дажьбога - создателя всего сущего. Но особое значение придается месту Украины в истории человечества и славным страницам прошлого украинского народа. Автор верит, что древнейшие люди на земле появились именно на Украине, что здесь впервые сложились вера в умирающего и воскресающего бога, а также культ Богини-Матери, которые затем распространились отсюда по всему свету. На Украине будто бы возник древнейший в мире календарь, а позднее появилось первое земледелие, которое именно отсюда и распространилось по всему миру. Здесь же была одомашнена лошадь и был изобретен колесный транспорт, позволивший местным обитателям широко расселиться по планете. Стоит ли удивляться, что, по мнению этого автора, "на Украине найдены наидревнейшие памятники культуры и цивилизации планеты Земля". Украина являлась и прародиной индо-европейцев, сложение которых началось 25 тыс. лет назад. В отличие от многих других авторов, называющих их арийцами, Силенко использует для них термин "ориане" (Украину он называет Ориана), ибо "Адольф Гитлер... скомпрометировал слово "ариец". Вопреки немецким ученым эпохи нацизма, автор полагает, что индо-европейцев надо причислять не к индо-германской, а к "индо-украинской расе". Мало того, выходцами с Украины и, тем самым, ближайшими родичами индоевропейцев, по Силенко, оказываются шумеры и гиксосы, которые, тем самым, якобы являются ответвлениями трипольской культуры. И автор без устали ищет в шумерском языке украинские и санскритские корни, полагая, что два последних языка находились в ближайшем родстве. Силенко даже составил словарь "украинско-санскритского" языка, в то же время наотрез отрицая сколько-нибудь близкое родство между русским и украинским. По его мнению, "ранний санскрит" был "языком трипольцев, т. е. древнейших украинцев". Для Силенко санскрит является священным источников индоевропейских языков и, больше того, "исконным языком белой расы". А украинский язык, по его теории, является дочерним ответвлением санскрита. Шумеров и древних украинцев, наряду с киммерийцами, митаннийцами, касситами, персами, гуттиями (sic! - В. Ш.), автор с гордостью причисляет к "орианам", прямым наследникам трипольской культуры. А в отдельных местах своей книги он безоговорочно отождествляет древних украинцев с трипольцами, создателями культуры эпохи позднего неолита-энеолита второй половины V - IV тыс. до н. э. на территории Украины, и утверждает, что земледельцы-украинцы времен трипольской культуры уже тогда назывались "русью". В то же время среди древних названий украинцев он упоминает "ории, кимеры (шумеры), хетты (скифо-сарматы), анты" и считает казаков потомками скифов, а легендарных амазонок отождествляет с "украинками (русичками)". Этрусков и пелазгов он также считает выходцами с Украины и создателями блестящей микенской культуры. Отождествляя пелазгов с филистимлянами, он, тем самым, дает понять, что древние украинцы стояли также и у истоков палестинской культуры. Автор упрекает историков за то, что они якобы скрывают от людей правду о шумерской цивилизации. А правда эта, по его словам, состоит в том, что пришлые семиты изгнали шумеров из Месопотамии и присвоили себе все их великие культурные достижения. Шумерам пришлось бежать, причем частью они вернулись "в раздольные степи своих предков" - на Украину-Киммерию, и именно от них (sic!) происходят современные украинцы. Для доказательства родства шумеров с древними обитателями Украины автор привлекает всевозможные археологические материалы - от позднепалеолитических до эпохи бронзы, а также украинские народные обычаи и верования, которые хотя бы отдаленно могут напоминать шумерские. Вряд ли стоит говорить о том, что эта методика не имеет под собой никаких научных основ и скорее напоминает народную этимологию. Но ведь созданию мифологической версии научные методы только мешают...http://www.chss.irex.ru/db/zarub/view_bib.asp?id=1138