Львів після російського вторгнення
10/29/2003 | Franko
Львів після російського вторгнення
(ПОСТУП, Переклала Наталка Римська)
Перед приходом російських військ
Ще за тиждень до приходу росіян, тобто в останні дні серпня минулого року [1914 – прим. перек.], Львів кілька разів зворохоблювала фатальна новина: “Москалі йдуть!” Розігрувалися неймовірні сцени, серед людей панував великий переполох, у місті зчинявся небувалий рух, повози, наладовані людьми і клунками, курсували у керунку головного двірця. Можна було побачити навіть представників найвищих суспільних верств на вантажних автах, верхи на своїх куфрах і вузлах, що чимдуж поспішали на двірець.
Ще у пам’ятну середу 2 вересня 1914 року ввечері на Бернардинській площі я дивився, як проходили наші доблесні полки, і заспокоював переляканих цією картиною городян, що стояли побіч мене. Я твердив, що це лише відділи, вимучені дотеперішньою боротьбою, ідуть на відпочинок, а їх на лінії бойових дій заступили свіжі сили. Я був так у цьому впевнений, що без жодних побоювань чи підозр десь опівночі повернувся додому і солодко заснув.
Наступного історичного дня, 3 вересня, зранку, десь по 10 годині, повернувся до хати мій друг, з яким ми разом мешкали (він зраненька, коли я ще спав, вийшов був у місто), і “на добридень” привітав мене незабутніми словами:
“Ну, вставай, лінюху, і йди привітай козаків!”
З його похмурого обличчя я зрозумів, що це сумна правда. За п’ятнадцять хвилин я вже був на вулиці, де побачив кінних російських вояків. Одні стояли, инші рухалися, мали різні мундири, але при боці неодмінно був скіпетр культури – нагайка.
Вхід російських військ до міста
Близько полудня того незабутнього дня на телефонічний виклик з личаківської та з жовківської рогачок туди рушили представники правління ґміни. Там, на рогачках, відбулося офіційне передання міста російському війську.
Потому білі фани, вивішені на ратуші та урядових будівлях, ще раз засвідчили капітуляцію міста.
Війська увійшли під звуки музики, без пострілів. Скрізь зарябіли розмаїті мундири, такі для нас чужі, вулиці загатили незліченні фіри. Вражені мешканці з недовірою приглядалися до цієї навали.
Неначе за поданим сигналом, на всіх кам’яницях, де мешкали католики, ба навіть і на жидівських, які замешкали католики, з’явилися образи Пресвятої Діви Марії, які мали боронити мешканців від козацької “культури”. Не знаю, кому першому спала така чудова думка, але переконаний, що була вона напрочуд доречною, бо такі дії якоюсь мірою вберегли мешканців від диких інстинктів загарбників, які попри все, були християнами.
Ненависть росіян до жидів виявилася першого-таки дня. Ось приклади.
Десь одразу після мого виходу з дому біля годинникової крамниці мене затримав козак. Показуючи на крамничку, він спитав: “Ето єврєй?” Коли я підтвердив, він махнув рукою і поцікавився, де знайти годинникаря-католика.
Инший козак на сусідній вуличці зліз із коня, прив’язав його до ліхтаря, зайшов до крамниці годинникаря і попросив показати йому годинники. Вибравши один і з’ясувавши ціну, він спитав: “А ви єврєй?” Переляканий власник відповів, що так. Тоді славний представник російської культури сховав годинник до кишені і люб’язно повідомив, що забирає його як милу пам’ятку зі Львова.
У перші дні подібні випадки траплялися доволі часто. Групи солдатів, особливо козаків, ходили вулицями, затримували мешканців і запитували їх: “Ви єврєй?”
Ознаменувати себе хресним знаменням або показати медальйон із зображенням Христа або Пресвятої Діви Марії – це було найліпшим способом переконати цього посланця “культури”. Хоча, инколи цього не вистачало.
На вулицях, що лежали трохи далі від центру міста, траплялося, що грабували навіть католиків. Один урядник з міського комісаріяту розповідав мені, що на вулиці Личаківській, недалеко від шпиталю, його затримали козаки. Вони спитали, чи має при собі якусь зброю. Запевнення урядника, що у нього немає жодної зброї, не допомогло. Козаки обшукали його кишені і дозволили собі взяти на пам’ять гаманець із 300 кронами у банкнотах.
Подібне спіткало скарбника одної відомої каварні. Коли він повертався ввечері додому, у центрі міста його затримав патруль. Скарбника обшукали і відібрали 700 крон, що мав при собі. Потерпілий звернувся зі скаргою до тодішнього військового губернатора міста Львова. Той виділив йому супровід і запропонував розшукати винних. Скарбникові вдалося знайти кривдників. Та коли він показав на грабіжника, той усе заперечив: “Єй боґу што нєт!” Скарбника хотіли арештувати за образу військового патруля і віддати під воєнний суд.
Перші накази нової влади
На другий день після вступу до міста російських військ на кам’яницях поналіплювали оголошення польською і російською мовами з підписом першого воєнного губернатора – ним став генерал фон Роде.
Перші розпорядження губернатора були такі:
1. Вивісити на ратушевій вежі триколірний російський стяг, а також замінити орла австрійського на орла російського.
2. Встановити вартість крони у співвідношенні 1 крона = 30 копійок (тобто 1 рубль дорівнював 3,33 крони).
3. Заборонити продаж будь-яких алкогольних напоїв.
4. Заборонити виходити на вулицю після 9 години вечора (петроградський час, що дорівнює 8 годині вечора часу середньоевропейського).
5. Здати всю зброю й амуніцію, яка ще перебуває у приватному володінні мешканців.
6. Заборонити крадіжки, грабунки і підпали.
7. Заборонити словом чи дією виступати супроти російської армії та її членів.
8. Запровадити у Львові петроградський час (тобто перевести годинники на одну годину вперед) і т. ин.
Усі переступи супроти цих наказів тягнули за собою воєнний суд, а фактично смертну кару, або, у найліпшому випадку, тривале ув’язнення.
Ніхто не сумнівався у виконанні цих милих обіцянок, тому загал пристосовувався до наказів. Виняток становили хіба буйні жителі передмість – особи добре відомі львівській поліції.
Перший і єдиний на той час погром
За тиждень до жидівських свят, погідного недільного дня, сидячи у каварні Центральній на площі Галицькій, через вікно я побачив якийсь незвичайний рух на бічних травниках. Зацікавлений, я вийшов глянути, що там діялося, і наткнувся на козаків, що стояли на вулиці Галицькій та, обернувшись у бік Ринку, стріляли в небо.
Я подумав, що це знову з’явився австрійський аероплан, як уже бувало. У цьому мене ще переконали генерали й офіцери, що стояли на балконі готелю “Жорж” і дивилися в небо. Не надаючи значення стрілянині, я пішов додому. Проте, якийсь внутрішній неспокій знову вигнав мене на вулицю.
Кондуктор у трамваї сказав мені, що всі трамваї скеровано на вул. Св. Софії. На инших вулицях, через козацьку стрілянину, рух перекрито.
Офіційно назвали причину погрому: наче хтось невідомий вистрелив з вікна однієї з кам’яниць у солдата. Причина вигадана, бо навіть якби було так, то чи це б спричинило стрілянину сотень козаків на вулицях Галицькій, Сербській, Краківській, Сикстуській, Казимирівській, Городецькій і Жовківській, тобто на вулицях, де мешкали переважно жиди?
Врожаєм козацького гульбища стали 47 трупів і багато поранених, які поховалися і навіть не признавалися, що отримали рани, тому їх число годі окреслити.
Цей погром став причиною того, що жиди, побоюючись повторення чогось подібного під час свят, постановили у ті дні не йти до святинь на молитви.
Так минали перші дні у російській неволі, при постійному гуркоті гармат, що доносився зі заходу і з півдня.
Царські урочистості
На час моєї чотиримісячної неволі випали дві царські урочистості, а саме іменини вдови царя та правлячого царя Ніколая ІІ. Останні – 19 грудня за римським календарем. Згідно з наказом пана губернатора, мешканці мали прикрасити місто. Жандарми і городові обходили всі будинки й ознайомлювали з цим наказом двірників. Слухняні мешканці мусили виконати цей наказ. Але яка величезна різниця між тими прикрасами 19 грудня 1914 року і декораціями в місті, які пам’ятаю з давніх часів, що Львів робив із власної волі і зі щирого бажання у святкові дні на честь свого улюбленого монарха або когось із членів монаршої родини! Скажу щиро й відверто, що якби мої славні земляки на мою честь влаштували такі декорації, то я б образився і назавжди покинув би це місто. З деяких чотириповерхових кам’яниць звисало одне-єдине триколірне полотнище величиною один квадратний метр. Справді гарних пишних знамен я ніде не бачив. Не помітив також, аби з одного будинку звисало більше прапорів. Окрім тих прапорів – часто паперових, – не було жодних инших декорацій, хіба що на будинку “Під галками”, теперішньої резиденції гр. Бобрінського, виднівся гарний транспарант з царськими ініціялами.
(ПОСТУП, Переклала Наталка Римська)
Перед приходом російських військ
Ще за тиждень до приходу росіян, тобто в останні дні серпня минулого року [1914 – прим. перек.], Львів кілька разів зворохоблювала фатальна новина: “Москалі йдуть!” Розігрувалися неймовірні сцени, серед людей панував великий переполох, у місті зчинявся небувалий рух, повози, наладовані людьми і клунками, курсували у керунку головного двірця. Можна було побачити навіть представників найвищих суспільних верств на вантажних автах, верхи на своїх куфрах і вузлах, що чимдуж поспішали на двірець.
Ще у пам’ятну середу 2 вересня 1914 року ввечері на Бернардинській площі я дивився, як проходили наші доблесні полки, і заспокоював переляканих цією картиною городян, що стояли побіч мене. Я твердив, що це лише відділи, вимучені дотеперішньою боротьбою, ідуть на відпочинок, а їх на лінії бойових дій заступили свіжі сили. Я був так у цьому впевнений, що без жодних побоювань чи підозр десь опівночі повернувся додому і солодко заснув.
Наступного історичного дня, 3 вересня, зранку, десь по 10 годині, повернувся до хати мій друг, з яким ми разом мешкали (він зраненька, коли я ще спав, вийшов був у місто), і “на добридень” привітав мене незабутніми словами:
“Ну, вставай, лінюху, і йди привітай козаків!”
З його похмурого обличчя я зрозумів, що це сумна правда. За п’ятнадцять хвилин я вже був на вулиці, де побачив кінних російських вояків. Одні стояли, инші рухалися, мали різні мундири, але при боці неодмінно був скіпетр культури – нагайка.
Вхід російських військ до міста
Близько полудня того незабутнього дня на телефонічний виклик з личаківської та з жовківської рогачок туди рушили представники правління ґміни. Там, на рогачках, відбулося офіційне передання міста російському війську.
Потому білі фани, вивішені на ратуші та урядових будівлях, ще раз засвідчили капітуляцію міста.
Війська увійшли під звуки музики, без пострілів. Скрізь зарябіли розмаїті мундири, такі для нас чужі, вулиці загатили незліченні фіри. Вражені мешканці з недовірою приглядалися до цієї навали.
Неначе за поданим сигналом, на всіх кам’яницях, де мешкали католики, ба навіть і на жидівських, які замешкали католики, з’явилися образи Пресвятої Діви Марії, які мали боронити мешканців від козацької “культури”. Не знаю, кому першому спала така чудова думка, але переконаний, що була вона напрочуд доречною, бо такі дії якоюсь мірою вберегли мешканців від диких інстинктів загарбників, які попри все, були християнами.
Ненависть росіян до жидів виявилася першого-таки дня. Ось приклади.
Десь одразу після мого виходу з дому біля годинникової крамниці мене затримав козак. Показуючи на крамничку, він спитав: “Ето єврєй?” Коли я підтвердив, він махнув рукою і поцікавився, де знайти годинникаря-католика.
Инший козак на сусідній вуличці зліз із коня, прив’язав його до ліхтаря, зайшов до крамниці годинникаря і попросив показати йому годинники. Вибравши один і з’ясувавши ціну, він спитав: “А ви єврєй?” Переляканий власник відповів, що так. Тоді славний представник російської культури сховав годинник до кишені і люб’язно повідомив, що забирає його як милу пам’ятку зі Львова.
У перші дні подібні випадки траплялися доволі часто. Групи солдатів, особливо козаків, ходили вулицями, затримували мешканців і запитували їх: “Ви єврєй?”
Ознаменувати себе хресним знаменням або показати медальйон із зображенням Христа або Пресвятої Діви Марії – це було найліпшим способом переконати цього посланця “культури”. Хоча, инколи цього не вистачало.
На вулицях, що лежали трохи далі від центру міста, траплялося, що грабували навіть католиків. Один урядник з міського комісаріяту розповідав мені, що на вулиці Личаківській, недалеко від шпиталю, його затримали козаки. Вони спитали, чи має при собі якусь зброю. Запевнення урядника, що у нього немає жодної зброї, не допомогло. Козаки обшукали його кишені і дозволили собі взяти на пам’ять гаманець із 300 кронами у банкнотах.
Подібне спіткало скарбника одної відомої каварні. Коли він повертався ввечері додому, у центрі міста його затримав патруль. Скарбника обшукали і відібрали 700 крон, що мав при собі. Потерпілий звернувся зі скаргою до тодішнього військового губернатора міста Львова. Той виділив йому супровід і запропонував розшукати винних. Скарбникові вдалося знайти кривдників. Та коли він показав на грабіжника, той усе заперечив: “Єй боґу што нєт!” Скарбника хотіли арештувати за образу військового патруля і віддати під воєнний суд.
Перші накази нової влади
На другий день після вступу до міста російських військ на кам’яницях поналіплювали оголошення польською і російською мовами з підписом першого воєнного губернатора – ним став генерал фон Роде.
Перші розпорядження губернатора були такі:
1. Вивісити на ратушевій вежі триколірний російський стяг, а також замінити орла австрійського на орла російського.
2. Встановити вартість крони у співвідношенні 1 крона = 30 копійок (тобто 1 рубль дорівнював 3,33 крони).
3. Заборонити продаж будь-яких алкогольних напоїв.
4. Заборонити виходити на вулицю після 9 години вечора (петроградський час, що дорівнює 8 годині вечора часу середньоевропейського).
5. Здати всю зброю й амуніцію, яка ще перебуває у приватному володінні мешканців.
6. Заборонити крадіжки, грабунки і підпали.
7. Заборонити словом чи дією виступати супроти російської армії та її членів.
8. Запровадити у Львові петроградський час (тобто перевести годинники на одну годину вперед) і т. ин.
Усі переступи супроти цих наказів тягнули за собою воєнний суд, а фактично смертну кару, або, у найліпшому випадку, тривале ув’язнення.
Ніхто не сумнівався у виконанні цих милих обіцянок, тому загал пристосовувався до наказів. Виняток становили хіба буйні жителі передмість – особи добре відомі львівській поліції.
Перший і єдиний на той час погром
За тиждень до жидівських свят, погідного недільного дня, сидячи у каварні Центральній на площі Галицькій, через вікно я побачив якийсь незвичайний рух на бічних травниках. Зацікавлений, я вийшов глянути, що там діялося, і наткнувся на козаків, що стояли на вулиці Галицькій та, обернувшись у бік Ринку, стріляли в небо.
Я подумав, що це знову з’явився австрійський аероплан, як уже бувало. У цьому мене ще переконали генерали й офіцери, що стояли на балконі готелю “Жорж” і дивилися в небо. Не надаючи значення стрілянині, я пішов додому. Проте, якийсь внутрішній неспокій знову вигнав мене на вулицю.
Кондуктор у трамваї сказав мені, що всі трамваї скеровано на вул. Св. Софії. На инших вулицях, через козацьку стрілянину, рух перекрито.
Офіційно назвали причину погрому: наче хтось невідомий вистрелив з вікна однієї з кам’яниць у солдата. Причина вигадана, бо навіть якби було так, то чи це б спричинило стрілянину сотень козаків на вулицях Галицькій, Сербській, Краківській, Сикстуській, Казимирівській, Городецькій і Жовківській, тобто на вулицях, де мешкали переважно жиди?
Врожаєм козацького гульбища стали 47 трупів і багато поранених, які поховалися і навіть не признавалися, що отримали рани, тому їх число годі окреслити.
Цей погром став причиною того, що жиди, побоюючись повторення чогось подібного під час свят, постановили у ті дні не йти до святинь на молитви.
Так минали перші дні у російській неволі, при постійному гуркоті гармат, що доносився зі заходу і з півдня.
Царські урочистості
На час моєї чотиримісячної неволі випали дві царські урочистості, а саме іменини вдови царя та правлячого царя Ніколая ІІ. Останні – 19 грудня за римським календарем. Згідно з наказом пана губернатора, мешканці мали прикрасити місто. Жандарми і городові обходили всі будинки й ознайомлювали з цим наказом двірників. Слухняні мешканці мусили виконати цей наказ. Але яка величезна різниця між тими прикрасами 19 грудня 1914 року і декораціями в місті, які пам’ятаю з давніх часів, що Львів робив із власної волі і зі щирого бажання у святкові дні на честь свого улюбленого монарха або когось із членів монаршої родини! Скажу щиро й відверто, що якби мої славні земляки на мою честь влаштували такі декорації, то я б образився і назавжди покинув би це місто. З деяких чотириповерхових кам’яниць звисало одне-єдине триколірне полотнище величиною один квадратний метр. Справді гарних пишних знамен я ніде не бачив. Не помітив також, аби з одного будинку звисало більше прапорів. Окрім тих прапорів – часто паперових, – не було жодних инших декорацій, хіба що на будинку “Під галками”, теперішньої резиденції гр. Бобрінського, виднівся гарний транспарант з царськими ініціялами.
Відповіді
2003.10.30 | Our
Very interesting topic!
Jak shcho to mozlyvo - Abo tekst oryginalu, abo posylku na niogo! Meni po prostu cikavo pochytaty i proanalizuvaty...Zavchasno duzhe diakuju!
2003.10.30 | Ипатий Галаган
Ляхи в неволе.
Так минали перші дні у російській неволі, при постійному гуркоті гармат, що доносився зі заходу і з півдняБыли ляхи на воле в австрии, очутились в неволе у русских.
Это ещё раз потверждает то, что давно вы галичане нерусские.
2003.10.31 | Our
Sizhu za reshetkoj v temnice syroj...
Bez somnenija - glichane ne russkije! A kak uzhe davno poliaki i polgary ne russkije! Utratili svolochi svoi istinnyje slavianskije korni...A zachem Vy vziali sebe takoj Nick? Halahan - dlia vas eto "nerusskije" vragi
2003.11.01 | Ипатий Галаган
Таковую фамилийу от дедов славных унаследовал
А история Ваша галицкая вполне потешная штука. Одни оплеухи и поражения.В батраках у австрияков ходили, после у поляков. А как русские вас из того говна вытащили, так теперь плюётесь. Сами ж не могли.
Имеете много шансов отправиться в Ляхву. К европейцам.
А Вы я смотрю уж отправились. И к Украине особого отношения не имеете.
А ндрей Боголюбский, за исключением одного эпизода. Вполне приятная личность.
Князь.
И не думаю что Вам его судить. Сами Вы кто будете ? Эмигрантъ ?
Ипатий Галаган Коровский.
2003.11.01 | Our
Re: Таковую фамилийу от дедов славных унаследовал
Ипатий Галаган пише:> А история Ваша галицкая вполне потешная штука. Одни оплеухи и поражения.
Ochen interesno vy vyrazilis - Vasha galickaja! Ja mezhdu prochim ne umeju nikakogo otnoshenija k Galicii. A istorija vsia poteshnaja shtuka. Vozmite istoriju Bolgarii. Skolko let Osmanskogo iga? 600? Ja prosto ne pomnu, no eto legko najti v seti (na dosuge)... A Vengrija? Chehija... Ja dazhe ne vspomnil Rumyniju, kotoruju tozhe sklepali iz loskutkov, kak i Ukrainy, ne bez uchastija Rossii. Osobenno s Galicijej mozhno sravnit Transilvaniju... Tak chto na fone istorii Europy Galicia vygliadit vpolne normalno.
>
> В батраках у австрияков ходили, после у поляков. А как русские вас из того говна вытащили, так теперь плюётесь. Сами ж не могли.
I u rossijan za bydlo nepolnocennoje - hohlov-nedopitkov.. za etakih ma-a-alenkih rossijan i za mladshenkogo bratca (chto-to vrode Ivanushki-durachka)! Vytashchili iz togo povidla, o kotorom Vy napisali, i moknuli v takoje... Nu zdes russkaja terminologija pozhaluj slaba!
> Имеете много шансов отправиться в Ляхву. К европейцам.
Polsha ne imeet pritenzij k Ukraine! Dazhe jesli zapad Ukrainy vyskazhet zhelanije vstupit v sostav Polshi - Polsha otkazhetsia, poskolkudlia nee - eto narushenie celostnosti i suvereniteta sosednego gosudarstva, a znachit pinok pod zad iz ES, NATI i t.d. Ne zabyvajte, chto odnim iz kriterijev vstuplenija v NATO jest otsutsvije territorialnyh i politicheskih pritenzij k sosednim kraja. Teh zhe dogm priderzhivajetsia ES. Da i Galicija ne pojdet na takoj shag, poskolku kak ne kruti, a k poliakam otnositsia do sih por kak k okupantam.
>
> А Вы я смотрю уж отправились. И к Украине особого отношения не имеете.
Ja grazhdanin Ukrainy, ukraincem byl, ostalsia i umru takovym. I rabotaja zdes ja dlia svojej rodiny sdelal gorazdo polshe, chem mnogoje darmojedy-patrioty, kotoryje proterajut shtany v Ukraine. I dlagodasia men narod nash nishchej zarabotal ne odnu sotnu Euro! I eto vse potomu, chto rabotaju ja s nemcami, chehami, litovcami i poliakami, a ne s rodnymi tunijadcami iz Ukrainy, Rossii, Kazahstana i Belarusi. A vot Vy (sidia, ja tak ponial, v Ukraine) etu stranu s dermom smeshivajete i narod etot za ludej ne derzhite, schitaja ih rossijskimi prihvostniami!
>
> Андрей Боголюбский, за исключением одного эпизода. Вполне приятная личность.
> Князь.
> И не думаю что Вам его судить. Сами Вы кто будете ? Эмигрантъ ?
A v te vremena vse byli ochen prijatnyje lichnosti, za iskluchenijem otdelnyh epizodov! I ja jego ne osuzhdal.
I uzh tem bolee slovo "emigrant" ko mne ne otnositsia. Ja vsego lish ne rezident strany, chto dlia Europy normalno - mivesh i rabotajesh gde hochesh i pri etom ostajeshsia grazhdaninom. A po vashemu stroit doma novym russkim v Podmoskovje - eto kuda luchshe i pristizhnee!?
2003.11.02 | Ипатий Галаган
Re: Таковую фамилийу от дедов славных унаследовал
Ипатий Галаган пише:> А история Ваша галицкая вполне потешная штука. Одни оплеухи и поражения.
Ochen interesno vy vyrazilis - Vasha galickaja! Ja mezhdu prochim ne umeju nikakogo otnoshenija k Galicii. A istorija vsia poteshnaja shtuka. Vozmite istoriju Bolgarii. Skolko let Osmanskogo iga? 600? Ja prosto ne pomnu, no eto legko najti v seti (na dosuge)... A Vengrija? Chehija... Ja dazhe ne vspomnil Rumyniju, kotoruju tozhe sklepali iz loskutkov, kak i Ukrainy, ne bez uchastija Rossii. Osobenno s Galicijej mozhno sravnit Transilvaniju... Tak chto na fone istorii Europy Galicia vygliadit vpolne normalno.
Ну вот. Сами и признаётесь, Румыния, Болгария, Сербия, Италия - русской кровью освобождались и создавались. И среди этих русских были и малороссы и великороссы. Но если Вам удобнее из малороссов вечных рабов делать так пожалуйста.
>
> В батраках у австрияков ходили, после у поляков. А как русские вас из того говна вытащили, так теперь плюётесь. Сами ж не могли.
I u rossijan za bydlo nepolnocennoje - hohlov-nedopitkov.. za etakih ma-a-alenkih rossijan i za mladshenkogo bratca (chto-to vrode Ivanushki-durachka)! Vytashchili iz togo povidla, o kotorom Vy napisali, i moknuli v takoje... Nu zdes russkaja terminologija pozhaluj slaba!
Малоросс и Малороссия очень приличные названия, если знать их значение, а не комплексами голову забивать. А что до батрков, были и батраки и канцлеры Империи были и великие учёные и талантлевейшие художники и миллионеры, всякие были, хотя это про малороссов, галичане это немного другое. Более немецкое, как сказал бы Скоропадский. Ну уж если Вам в своей нации хочется быдло видеть, так Ваше право.
> Имеете много шансов отправиться в Ляхву. К европейцам.
Polsha ne imeet pritenzij k Ukraine! Dazhe jesli zapad Ukrainy vyskazhet zhelanije vstupit v sostav Polshi - Polsha otkazhetsia, poskolkudlia nee - eto narushenie celostnosti i suvereniteta sosednego gosudarstva, a znachit pinok pod zad iz ES, NATI i t.d. Ne zabyvajte, chto odnim iz kriterijev vstuplenija v NATO jest otsutsvije territorialnyh i politicheskih pritenzij k sosednim kraja. Teh zhe dogm priderzhivajetsia ES. Da i Galicija ne pojdet na takoj shag, poskolku kak ne kruti, a k poliakam otnositsia do sih por kak k okupantam.
>
А почему окупантам, Львов вполне польский город. Малорусским его не назовёшь, Полтава куда роднее и понятнее.
> А Вы я смотрю уж отправились. И к Украине особого отношения не имеете.
Ja grazhdanin Ukrainy, ukraincem byl, ostalsia i umru takovym. I rabotaja zdes ja dlia svojej rodiny sdelal gorazdo polshe, chem mnogoje darmojedy-patrioty, kotoryje proterajut shtany v Ukraine. I dlagodasia men narod nash nishchej zarabotal ne odnu sotnu Euro! I eto vse potomu, chto rabotaju ja s nemcami, chehami, litovcami i poliakami, a ne s rodnymi tunijadcami iz Ukrainy, Rossii, Kazahstana i Belarusi. A vot Vy (sidia, ja tak ponial, v Ukraine) etu stranu s dermom smeshivajete i narod etot za ludej ne derzhite, schitaja ih rossijskimi prihvostniami!
>
Да не считаю я малороссов российскими прихвостнями. Малороссы один из народов, что построил Великую и красивую Империю. Она умерла, её убили большевики, среди которых на ведущих ролях было полно малороссов. Что уж теперь. Время собирать камни.
> Андрей Боголюбский, за исключением одного эпизода. Вполне приятная личность.
> Князь.
> И не думаю что Вам его судить. Сами Вы кто будете ? Эмигрантъ ?
A v te vremena vse byli ochen prijatnyje lichnosti, za iskluchenijem otdelnyh epizodov! I ja jego ne osuzhdal.
Да, а то пришлось бы осудить его верного помощника Володимирка Галицкого, с которым он Киев брал, ну и конечно черниговцев.
Извините, а тоя уж подумал, что Вы из тех дураков, что из княжеской межусобицы 12 века делаете украино-российские розборки. Дело в том, что в истории не было ни одной украино-русской войны, вот и хватаются сволочи за что непопадя, только бы ненависти побольше.
Скоты, что тут скажешь ? Вы согласны ?
I uzh tem bolee slovo "emigrant" ko mne ne otnositsia. Ja vsego lish ne rezident strany, chto dlia Europy normalno - mivesh i rabotajesh gde hochesh i pri etom ostajeshsia grazhdaninom. A po vashemu stroit doma novym russkim v Podmoskovje - eto kuda luchshe i pristizhnee!?
Да работайте, работайте. Я просто подумал, что Вы эмигрант. Эдак во втором поколении. А я эту братву не люблю. Граждане чужой страны, лезут в наши дела, совершенно не понимая нашей истории и понятий.
А за заботу о нищих уважаю. Это Ва воздастся, я уверен.
Я в Подмосковье не работаю, я не строитель, я консультант и работаю у себя дома, в лучшем городе мира, в матери городов русских.
А Вы возвращайтесь, места всем хватит, надеюсь что друг друга не перебьём. ремя ставит всё на свои места. Правда у каждого своя, истины не знает никто кроме Бога.
Ипатий Галаган.
ПС, Оперу "Князь Игорь" любите ?
2003.11.02 | Our
Re: Таковую фамилийу от дедов славных унаследовал
Ипатий Галаган пише:> Ну вот. Сами и признаётесь, Румыния, Болгария, Сербия, Италия - русской кровью освобождались и создавались. И среди этих русских были и малороссы и великороссы. Но если Вам удобнее из малороссов вечных рабов делать так пожалуйста.
>
Vklad Rossii v istoriji Ukrainy, kak i v mirovuju istoriju, otricat nevozmozhno i ja etogo ne delal! No v otlichii ot Vas ja iz ukraincev ne delaju pozornyh "malorossov" i vechnyh rabov. Ja vystupaju za to, chto b Ukraina byla normalnym gosudarstvom, s normalnoj ekonomikoj i samostojatelnoj politikoj. I ne nado schitat jeje deotjemlemoj chastju Rossii - sejchas ne 12 vek i ne religioznyje vojny perioda Renesansa... Zamette, chto bolshinstvo ukraincev (nezavisimo ot togo Galichanin eto ili Slobozhanin) schitajut sebia ukraincami, a ne mallorossami. Eto govorit o mnogom.
> >
> Малоросс и Малороссия очень приличные названия, если знать их значение, а не комплексами голову забивать. А что до батрков, были и батраки и канцлеры Империи были и великие учёные и талантлевейшие художники и миллионеры, всякие были, хотя это про малороссов, галичане это немного другое. Более немецкое, как сказал бы Скоропадский. Ну уж если Вам в своей нации хочется быдло видеть, так Ваше право.
>
Jesli znat ih znachenije (Malaja Rus=osnova Rusi), no bolshinstvo rossijan etogo ne znajut i nikogda ne znali i ochenivali kak mladshuju Rus, kotoraja vsiacheski dolzhna zavisit ot starshej. Otricat obshcheje proishozhdenije konechno nelzia, no jesli perevesti zhizn narodov po nanalogii na zhizn otdelnyh ludej: jesli dva brata so svoimi semjami zhivut v odnoj kvartire, to nichego horoshego v etom net, osobenno jesli eto "komuna" i tam krome nih zhivet jeshche neskolko semej. Tak chto schetajte, chto ja zhelaju, chtob moja semja imela samostojatelnuju kvartiru.
>
>
> А почему окупантам, Львов вполне польский город. Малорусским его не назовёшь, Полтава куда роднее и понятнее.
>
Vo Lvove poliakov ne bolshe (v procentnom otnoshenii), chem v Vinnice. Lvov byl polskim, no stal ukrainskim. Ja ponimaju, chto vy otricajete otnoshenije galichan k Ukraincam, no zamette, chto "monolitnyh" narodov vriadli vy najdete. Tezhe chehi - eto Bogemiaj i Moravija. Stolica Polshi - Warszawa - eto Mazovija, kotoraja k Polshe imeet ocehm malo otnoshenija. I kogda eto Novgorod imel otnoshenije k Kievu ili Moskve? Vo vremena Kievskoj Rusi - eto byla zemlia rusov, a ne polian, i Kievu ne podchinialas. Sovremennyj rossijskij narod sformirovalsia na zemliah Zolotoj Ordy, k kotorym Novgorod ne imeet otnoshenija. Da i vspomnite Marfu Posadnicu! A eto Vam ne istorii "M-aaa-lenkoj Rossii", a istorija Velikogo Kniazhestva Moskovskogo i nepokornogo Novgoroda! Tak chto ne razdeliajte narod...
>
>
> Да не считаю я малороссов российскими прихвостнями.
Imenno tak eto i vygliadit!
> Малороссы один из народов, что построил Великую и красивую Империю.
Bez somnenija - eto vklad ne tolko rossijan, no i vseh narodov, zhivshih v imperii!
> Она умерла, её убили большевики, среди которых на ведущих ролях
> было полно малороссов. Что уж теперь. Время собирать камни.
>
Pokojnika voskreshat - glupoje zaniatije - brosajte eto delo. Ukraincy - samostojatelnyj narod i imeet pravo na sobstvennoje gosudarstvo. Eto absolutno ne oznachajet, chto Rossija dolzhna byt vragom dlia Ukrainy.
>
> Да, а то пришлось бы осудить его верного помощника Володимирка Галицкого, с которым он Киев брал, ну и конечно черниговцев.
> Извините, а тоя уж подумал, что Вы из тех дураков, что из княжеской межусобицы 12 века делаете украино-российские розборки. Дело в том, что в истории не было ни одной украино-русской войны, вот и хватаются сволочи за что непопадя, только бы ненависти побольше.
Ukraino-Russkoj vojny nebylo, poskolku nebylo Ukrainy kak gosudarstva. No konflikty mezhdu ukraincami i russkimi byli. Ja eto uzhe pisal v forume:
http://maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_hist&site=maidan
Hotia eti vse epizody - vsego lish chast istorii i ih nelzia nesti vperedi svojej zhizni kak simvol razdora mezhdu narodami. Do etogo kstati jeshche Sahajdacznyj bytalsia posadit na Moskovskij prestol korolevicha Wladyslawa IV. I chto teper? Prodolzhat delo predkov? Istoriju nelzia vosprinimat odnoznachno, kstati - Vy tak i postupajete. Ved pascenivat ukraincev, kak chast jedinogo russkogo naroda - eto uzhe ustarelo... da i pochitav letopisi mozhno najti mnogo raznyh interesnyh veshchej, na osnove kotoryh vse slavianskije narody mozhno rassmatrivat kak russkih...
> Скоты, что тут скажешь ? Вы согласны ?
Ja Vam otvechu tak: ja soglasen chto oni nepravy. No eto ih mnenije. Srednije veka - osobyj period. Da i voobshche nado iskat v otnoshenii mezhdu narodami (ja ne o russkih i ukraincah, a voobshche) chto-to obshcheje i polozhitelnoje, a ne akcentirovat vnimanije na mezhusobnyh vojnah i periodah shliahetskih najezdov.
>
> Да работайте, работайте. Я просто подумал, что Вы эмигрант. Эдак во втором поколении. А я эту братву не люблю. Граждане чужой страны, лезут в наши дела, совершенно не понимая нашей истории и понятий.
Ne nado tak zhestoko k emigrantam. U nih byli svoi prichiny dlia otjezda. Konechno to, chto oni vstavliajut svoi 'piat kopeek' ja tozhe ne odobriaju. Ja vsegda hovoru: "Pojed v Ukrainu, poluchi grazhdanstvo, a potom porabotaj dlia Ukrany! Ne vazhno gde - glavnoje sdelaj chto-to chtob v etoj strane bylo zhit luchshe." A pustaja boltavnia - eto i sami ukraincy umejut...
> Я в Подмосковье не работаю, я не строитель, я консультант и работаю у себя дома, в лучшем городе мира, в матери городов русских.
Ja ne o tom, a o tom, chto Rossija poka-chto (k sozhaleniju) mozhet predlozhit samyje primitivnyje rabochije mesta. Poroj ukraincy prosto lishajutsia pasporta i stanoviatsia rabami. Takoje konechno v Europe - obychnoje delo, no zdes piat zhe etim zanimajetsia bratva moskovskaja, tambovskaja i t.d. Tak chto uchityvaja prestupnost i korumpirovannost ekonomiki sotrudnichestvo s Rossijej prosto ne vygodno, libo nado byt takim zhe banditom (chto my i vidim s sovremennoj Ukraine). [Da! A na schet luchshego goroda Mira - eto Vy pozhaluj liho!!!!]
> А Вы возвращайтесь, места всем хватит, надеюсь что друг друга не перебьём. ремя ставит всё на свои места. Правда у каждого своя, истины не знает никто кроме Бога.
>
A ja ne schitaju sebia pokunivshim rodinu. Prosto sejchas rabotaju v Polshe. Do etogo rabotal i zhil v Chehii. Nado budet - budu rabotat v Ukraine, Rossii, Germanii. U menia net nacionalistichnyh predrassudkov, ja vezde svoj. Prosto sejchas mne vyhodno byt zdes - eto biznes! Ludi jezdiat, rabotajut, obshchajutsia mezhdu soboj. Nacionalizm kak ukrainskij, tak i "velikorusskij" - eto pervyj priznak togo, chto ludi malo obshchajutsia mezhdu soboj, malo jezdiat... V itoge nacionalizm. Vot jesli by vy znali, chto u vas v Polshe zhivut druzja, sotrudniki, prosto znakomyje, s kotorymi Vy obshchajetes ne odin desiatok let, to Vy by tak negativno ne vyskazyvalis! To zhe mozhno skazat o mnogih ukrainskih nacionalistah, kotoryje nenavidiat "moskalej". Nozhno neodobriat politiku gosudarstva, mozhno sporit, ne soglashatsia s chem-to, no vsegda nado staratsia poniat ludej.
> ПС, Оперу "Князь Игорь" любите ?
P.S. Pozor - ne smotrel! Pravda "Natalka Poltavka" - tozhe ne smotrel... Zato lublu "Boris Godunov" i mnogo drugoje.
2003.11.03 | Our
Nemnogo o Galicii
Vy kstati ukazyvajete, chto Galichane ne Ukraincy.ja vam daju nebolshoj kusochek Galicko-Volynskogo litopysu (v ukrainskom perevode) vziatom s www.narod.ru
"Коли ж минув час, поїхав Данило до Мстислава в Галич, кажучи на Лестька: «Він отчину мою держить». Але той одповів: «Сину! Через давню приязнь не можу я на нього стати. Знайди-но ти собі других».
Кін. зими 1217/8
Данило тоді вернувся додому, і поїхав з братом [Васильком] і забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп’є, і Комов, і всю Україну.
Весна 1218
Лестько ж великий гнів мав на Данила. І коли настала весна, поїхали ляхи воювати і пустошили по [ріці] Бугу. І послав услід за ними Данило [воєвод] Гаврила Душиловича, і Семена Олуйовича, [і] Василька Гавриловича, і вони били їх до [річки] Сухої Дорогви, і колодників захопили, і вернулися у Володимир з великою славою."
Perevod zdes tochnyj, tam dejstvitelno ukazano "...и всю Оукраиноу", prosto starobolgarskij variant ja ne mogu perekodirovat...
Pravda k Malorossii galicija dejstvitelno ne imeet otnoshenija. Malorossijej mozhno nazvat pozhaluj tolko Kiev i prijegajushchije territorii.
A vot na schet uchastija Vladimira v pohode Bogolubskogo na Kiev ja ne ochen pomnu. Ja sejchas peresmatrival specialno letopisi, no ne nashel (vozmozhno propustil). To, chto oni vse drug s drugom rezalis - eto da, a vot konkretno... Dajte ssylku jesli ne slozhno.
2003.11.03 | Smile
Re: Таковую фамилийу от дедов славных унаследовал
Дорeчі, такі фамілії, як Галаган, Балабан мають татарськe походжeння.2003.11.02 | Джо
Єжи, ти приречений бути хохлом в цьому житті...
Пройдися по російських форумах і почитай їхні коментарі щодо українців після Тузли - там все рясніє слівцями-виразами типу "хохлы", "Хохляндия", "хохляцкие", "сало", "гастарбайтеры", "отрабатывать языком на Тверской" і т.д. і т.п., ну і інтерепратація української історії подібно до твоєї інтерпретації історії "галичан": хохлы-то всегда под всех ложились; то под поляков (а це не тільки галичина-Волинь а й уся правобережна Україна - Джо), то под турков, то татары их девок тысячами уводили продавать на рынках; русские их от всего этого спасали, а теперь вот неблагодарные салоеды в чисто хохлятском стиле на нас же и пердят, при этом поворовывая наш же газ.Це не дослівно, але зміст приблизно такий. Така думка середнього росіянина про тебе і твоїх предків, і вона наврядчи зміниться в майбутньому. Це тобі не Поляк і не Клевінджер з Києва; це реальні росіяни.
Дати конкретні посилання, чи най буде?