01/03/2004 | Габелок

Руське літописання.

Петро Толочко.
Київська Русь.
Київ. Абрис. 1996

с. 315

Це видатне явище в культурному житті не лише Київської Русі, а й усієї середньовічної
Європи. Академік ХVII ст. Г. Міллер, вражений широтою літописної інформації і рівнем її систематизації, писав, що Нестор і його наступники створили систему руської історії, яка настільнки повна, що жодна нація не може похвалитися таким скарбом.

Літопсання на Русі винкло рано. Б.О.Рибаков та інші дослідники відносять першопочатки іторичної писемності до часів князя Аскольда, а саме, до 60 – 80-х років ІХ ст. Виділяється так званий “Літопис Оскольда”, сліди якого збереглися в Никонівському літописному зводі ХVI ст. Спроба М.Ю. Брайчевського реконструювати літопис ІХ ст. Шляхом перенесення до нього повідомлень, які стосуються часів Володимира Святославича, не може вважатися науковою. Систематичне літописяння за Аскольда ще не велося. Мова може йти лише про поодинокі записи.

Більше підстав говорити про літописну традицію для Х ст., на чому наполягали М.М. Тихомиров, Б.О. Рибаков, Л.В. Черепнін. Вважається, що це був історичний твір, який підводив підсумки діяльності Володимира Святославича і його попередників. Існує думка, що створювався він у стінах Десятинної церкви, а його автором був Анастас Корсунянин. Цей літописний звід був першою спробою історичного узагальнення півторасотлітньої історії Київської Русі.

О.О. Шахматов виділив літописний твір 1039 р., створений при Софійському соборі, який одержав назву найдвнішого Київського заводу. Закінчувувся він великою статтею, в якій вміщена похвала будівничій і просвітницькій діяльності Ярослава Мудрого.

У 70 – 80-х роках ХІ ст. Літописання ведеться в Десятинній церкві, а також Києво-Печерському монастирі, де 1078 р. Створюється ігуменом Никоном самостійний літописний звід. Никон був не просто редактором матеріалів, зібраних до нього, а й автором основного тексту літопису з 1039 по 1078 рр. Ще один літопсний звід ХІ ст. (1095) пов’язується з діяльністю ігумена Києво-Печерського монастиря Іонна. В ньому виразно прозвучав заклик до єднання князів для боротьби з половцями.

На початку ХІІ ст. В Києво-Печерському монастирі створюється літописний звід, найзваний його автором Нестором “Повістю минулих літ” ( >> власне моя опінія – мусить бути: “Повість давніх літ”) . У вступі до “Повісті” Нестор розгорнув широку картину світової історії, показав місце слов’ян і Київської Русі в системі тодішнього світу, ствердив прогресивну філософську ідею взаємозв’язку і взаємообумовленості історії всіх народів... Помітний вплив на Нестора справила візантійська хроніка Х ст. Георгія Амартола.

“Повість минулих літ” доведена Нестором до 1110 р., після чого в часи Мономаха – Мстислава її двічі редагували – у 1116 р. Ігумен Видубичького монастиря Сільвестр, у 1118 р. – Мстислав Володимирович або його прихильники. В результаті в ній з’явилася концепція руської історії.

“Повість минулих літ”, що стала основною майже всіх руських літописів, найкраще збереглася в двох літописних списках – Лаврентіївському (1377) та Іпатіївському (початок XV ст.). Останній складається також із Київського (1200) і Гальцько – Волинського (кінець ХІІІ ст.) літописних зводів. Київський звід був укладений ігуменом Видубицького монастиря Мойсеєм, придворим літописцем великого київського князя Рюрика Ростиславича, Галицький – книжником Тимофієм і його продовжувачами.

Крім Києва літописання велося в Новгороді, Чернігові, Переяславі, Галичі, Холмі, Володимирі-Волинському, Володимирі-на-Клязмі, Ростові та інших містах Русі. В ХІІ – ХІІІ ст. Поряд з традиційними з’являються нові форми історичних творів – сказання, сімейні і родові хроніки, військові повісті, життєписи князів. ...

Вивчення хронології літописів показує, що вона базувалася переважно на “констанопольській” ері, яка час від “створення світу” до Різдва Христового визначала в 5508 р. Окремі статті датуються “олександрійською”, або “антіохійською”, ерою, що становила 5500 років. Різними були і стилі літочислення, тобто визначення початку року. В більшості літописних зводів вживали два стилі – березневий і ультраберезневий, який був на один рік старший. Зустрічається, хоч і рідко, вересневий грецький стиль літочислення, на півроку старший за березневий і на півроку молодший за ультраберезневий.