02/27/2004 | Тумановський

Так звана «українська влада» на чолі з Кучмою полюбляє, як і в роки своєї молодості, святкувати «визволення» від німецьких окупантів українських міст і сіл Червоною Армією, що, за логікою речей, є рівнозначним святкуванню визволення вермахтом міст і сіл України від московсько-більшовицьких окупантів. Якщо поглянути на Європу, там таких дат вже давно не святкують, а вшановують лише своїх героїв, а не окупантів (тому, напевне, там і живуть заможно). Саме своїх, а не чужих героїв вшанували на Рівненщині.



У неділю, 22 лютого, на фасаді вокзального будинку залізничної станції Костопіль золотом засвітилася меморіальна дошка, що увічнила визначну подію в історії Української Держави - визволення містечка від московсько-більшовицької навали козаками Армії Української Народної Республіки в лютому 1919 року. Пам’ятну дошку воякам армії УНР, які загинули під час визволення Костополя, було споруджено коштом Рівненської обласної організації Української Народної Партії при підтримці міського голови Костополя п.Денисюка і в урочистій обстановці відкрито та освячено митрополитом Рівненським та Острозьким Української Православної Церкви Київського Патріархату Даниїлом. У врочистостях взяли участь народні депутати України Василь Червоній та Юрій Ширко.

Про Костопільсько-Сарненську операцію армії УНР під командуванням молодого і талановитого головнокомандувача Олександра Греківа, що була однією з найвизначніших військових офензив періоду визвольних змагань Української Народної Республіки, українцям достеменно стає відомо лише тепер. У результаті цієї операції московським більшовикам було завдано нищівного удару.

Відомо, що в лавах Армії УНР боролися за визволення України видатні українські поети Володимир Сосюра і Павло Тичина. Зокрема, в одному з творів В.Сосюри є такі рядки:

Бій відлунав...

Жовто-сині знамена

Затріпотіли на станції знов...

Цілком можливо, що цей твір присвячений бою за Костопіль або Сарни.

...Лютий 1919 року був одним з найдраматичніших періодів в історії молодої Української Держави - уряд та військо після жорстоких боїв під тиском переважаючих сил більшовиків змушені були залишити Київ. Тимчасовою столицею держави стало місто Рівне, куди разом з урядом прибув голова Директорії та Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра, місто стало також осідком штабу Північної групи українських військ, головнокомандувачем якими був призначений 44-річний генерал-хорунжий Олександр Петрович Греків. Саме цей талановитий воєначальник розробив і втілив у життя план контрнаступу. У Рівному почала виходити урядова газета “Самостійна Україна”.

Після мобілізації і короткого переформування Північна група Армії УНР завдала свій перший рішучий удар на так званому Сарненському напрямку. Починаючи з 17 лютого, її частини розпочали запеклі бої з більшовиками в районі Олександрії, які завершилися визволенням містечка та залізничної станції.

Розвиваючи успішний наступ на північ Рівненщини, 20-21 лютого підрозділи УНР вийшли до великої залізничної станції та міста Костопіль і розпочали вирішальні бої за їхнє визволення. Після запеклого дводенного бою петлюрівські війська тимчасово відступили, та невдовзі, підтягнувши з Рівного та з локомотивного депо станції Здолбунів бронепотяги, 24 лютого о 5-ій годині ранку поновили наступ по всьому фронту.

А вже об 11-ій годині надійшла радісна звістка - більшовицькі полчища зазнали нищівного розгрому. У результаті бою за місто Костопіль було взято в полон 2125 більшовиків та здобуто велику кількість трофеїв: 21 вагон зброї та різної амуніції, 30 гармат, 70 кулеметів, 64 вагони продовольства, фуражу, коней і навіть один червоний бронепотяг. Більшовики також втратили свого відомого командира, колишнього полковника царської армії та запеклого російського шовініста, комдива 22-ої дивізії Р.К.К.А. Шестов’ятова, 50 інших червоних командирів та комісарів, 400 червоногвардійців.

У подальшому, розвиваючи наступ, українські війська звільнили Березне, Немовичі, Моквин і здобули вкрай важливий стратегічний залізничний вузол Сарни...

У ті часи це був неоціненний подвиг українських військовиків, адже ленінські наймити вже святкували перемогу й навіть складали частівки на кшталт: «У вагонє Дірєкторія, пад вагоном - теріторія». Однак радість червоних виявилася передчасною - козаки армії УНР швидко довели їм, як «гостинно» зустрічає загарбників українська земля. Приклад цієї звитяги українських лицарів пізніше надихав до боротьби вояків Української Повстанчої Армії, чиї основні сили у 1941-45 рр. зосереджувалися саме тут, на Рівненському Поліссі. І тепер надихає вже нинішнє покоління українців до оборони власного права бути господарями на своїй землі. Саме тому до відзначення 85-річниці з дня визволення Костополя від більшовиків Армією Української Народної Республіки костопільчани поставилися з особливою увагою.

Після служби Божої у місцевому храмі УПЦ Київського Патріархату до братської могили 29 лицарів Армії УНР, які спочивають біля Свято-Олександро-Невського храму, рушив хресний хід. До нього долучилися також патріоти з Рівного, Березного та навколишніх сіл. У довжелезній колоні йшло і чимало молоді з «Молодого Руху» та «МНК», чий енергійний запал та шанобливе ставлення до подвигів батьків дозволяє стверджувати, що в України є велике майбутнє.

Панахиду над братською могилою визволителів Костополя разом зі священиками УПЦ Київського Патріархату відслужив митрополит Даниїл. І тут принагідно хочеться згадати, що українці споконвічно ховали на церковному подвір’ї тільки найвизначніших людей, тих, кого безмірно поважали. Тож, навіть сам факт розташування братської могили козаків Армії УНР на подвір’ї храму свідчить, що костопільчани сприймали за своїх оборонців саме українські, а не більшовицькі війська.

До часу, коли хресний хід дістався залізничної станції, кількість учасників урочистостей подвоїлася, тож на пероні станції й яблуку ніде було впасти.

Меморіальну дошку урочисто відкрили міський голова пан Денисюк та народні депутати України Василь Червоній і Юрій Ширко. До присутніх на мітингу-реквіємі також звернувся голова районної організації політв’язнів та репресованих пан Жданюк. З історичною довідкою про контрнаступ вояків Армії Української Народної Республіки у напрямку Костополя та Сарн виступив редактор часопису «Волинь» Сергій Кричильський.

Народний депутат України, голова Рівненського обласного представництва Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» Василь Червоній наголосив на важливості підготовки до президентських виборів на найвищому рівні. Тільки повністю мобілізувавшись, вклавши у справу спільної перемоги всі зусилля, можна буде розраховувати на таку омріяну перемогу. «Свобода не буває дарованою, - підкреслив Василь Червоній. - Українці у 1919 році добре розуміли: якщо хочеш жити заможно, потрібно захищати свою землю, свої свята, мову, традиції, культуру, церкву». І на підтвердження сказаного навів сучасний приклад: “Хіба живуть сьогодні заможно ті держави, які святкують чужі свята, плекають чужу мову і церкву? Навпаки, ті держави, які перестали шанувати комуністичні свята, тобто, позбулися свого окупаційного минулого, - почали економічно підніматися. А тому, поки у нас в Україні буде влада, що замість Покрови нав’язуватиме 23 лютого і 9 травня, ми не будемо ніколи заможною державою”.

Наступної суботи, 28 лютого, в Сарнах з ініціативи Української Народної Партії відбудуться врочистості з вшанування пам’яті понад чотирьох сотень козаків Армії Української Народної Республіки, похованих у двох великих братських могилах. В одній спочивають 245 воїнів УНР, приблизно стільки ж - в іншій. Звитяжці полягли у борні не в один час: частина з них - визволяючи Сарни від більшовицького війська в період 28 лютого-5 березня, інші - померли в шпиталях від отриманих у цих боях ран. Тут поховано також загиблих під час більшовицького заколоту у Дубровиці козаків, чиї тіла було перевезено у Сарни, та прах вояків, які боронили місто від червоної навали в червневих боях 1919 року.