03/25/2004 | Я

ПРО НАЦІОНАЛЬНІ СВЯТИНІ, ПАРШИВИХ СВИНЕЙ
ТА РОЗГНУЗДАНУ ДЕМОКРАТІЮ

У кожного народу є свої нацiональнi святинi. В кожного народу є постатi, якi символiзують i сам народ. До таких постатей належить Тарас Шевченко.
Те, що цей велет духу i слова вийшов далеко за нацiональнi рамки, сягнув найбiльших свiтових висот, робить його iм’я для нас ще святiшим.
Хто такий Тарас Шевченко для кожного українця, пояснювати не треба. Так, як нема потреби пояснювати, для чого людинi чисте повiтря, джерельна вода, синє небо чи зелений луг. Адже духовнi джерела для нормальної людини набагато важливiшi. Тому вона шанує їх, цiнує, передає нащадкам. В часи розбудови нашої незалежної держави, як нiколи, потрiбне духовне вiдродження нацiї, її патрiотичне становлення. Iм’я Кобзаря, його творча спадщина - є тим стрижнем, що єднає навiть тих, яких, здається, вже нiчим не можна об’єднaти. Це, звiсно, розумiють вороги незалежної України. I тi, якi будь-що прагнуть повернути її в iмперську упряжку. I тi, якi хочуть, щоб Україна була великим безликим базаром. На якому основним достоїнством її громадянина було б те, як вiн вмiє шулєрувати. Саме тому з українця постiйно намагаються витiснити українця. А коли це не вдається, то взагалi - витiснити його з України. Оскiльки дух нацiї живе в словi, то, в першу чергу, йде шалена атака на українське слово.

До цiєї атаки пiдключенi i «дальнобiйнi» ворожi розвiдки, i їхня «п’ята колона» в Українi, i всяка продажна твань «свої» тупорилi, якi пiдривають фундамент рiдної хати.
На жаль, цих «гробокопачiв» української духовностi зокрема i нашої незалежностi взагалi не бракує нi у Верховнiй Радi, нi в урядi, нi в Адмiнiстрацiї Президента. Що там вже говорити про нижчi адмiнiстративнi нори. Чи «вi–льну» пресу, радiо, телебачення. А чи об’єднання всяких шоуменiв, що, прикриваючись бiзнесом, роблять справи набагато бруднiшi.
Українця вже витiснили з українського паспорта. А от з душi українця витiснити українця не так просто. Ту душу оберiгають Шевченко, Франко, Леся Українка та iншi вартовi української нацiональної самобутностi.
У часи лихолiть, коли нашу землю загарбували орди чи то завойовникiв, чи то «визволителiв», вони в першу чергу руйнували нашi святинi. Але й давнi, i новiтнi вандали знали, що спалити храм - ще не значить спалити душу. Для того, щоб зруйнувати душу, святиню треба дискредитувати, опаплюжити, очорнити. I коли давнi вандали просто заганяли у храми свиней, щоб потоптатися по наших духовностях, знищити нас морально, то новiтнi - iконами з храмiв вистеляли свинарники. Примушували нас i самих щоденно топтати свої святинi, свою душу, свою мораль. Щоб людина поволi сама звикала до свинства.
Ця епоха дaла чимало мутантiв. Якi мають подобу людську, а утробу свинячу. Для такої свино-людини вже не iснує нiчого святого. Храм такого мутанта - його утроба. На її рiвнi - його свиняча душа, його мораль, його етика.
I не дивно, що для того, аби в душi українця вбити українця, чорнi сили випускають саме отих брудних мутантiв. Народившись у багнюцi «соцiалiстичних ферм», не маючи нi совiстi, нi моралi, фiлософствуючи на рiвнi свинячого корита, лише вони здатнi на найганебнiшу пiдлiсть - осквернити нацiональнi святинi. Заразити, їх чисту атмосферу пархами, якi передалися їм генетично. Спровокувати людей на ворожнечу i неприязнь, бо провокаторство i свинство - їхнi основнi достоїнства. Не так давно зi шпальт деяких «украинских» газет лунало скажене кувiкання з брудними нападками на Лесю Українку. Розумнi люди з приводу цього зауважували: «Коли в автора в головi вивихи, то вiн i у Господа знайде «вивихи»...» На жаль, газети iнодi читають i тi, хто розуму лишe набирається. Дiти. Їх-то «вивихнути» простiше. На це й розраховують «издатели украинских газет».
I ось «украинская» газета «Киевские Ведомости» вже методично паплюжить Великого Кобзаря. Але, як гласить народне прислiв’я: «Свинство не так у тiй свинi, яка свинить, як у коритi, з якого вона їсть». Тобто йдеться про хазяїна. Який ту свиню годує. Хазяїн знає, що i для чого тримає. А вимагати вiд свинi, щоб вона виконувала опернi арiї, так же безглуздо, як повiрити в те, що хазяїн-гуманiст утримує свиню тiльки тому, що любить її рохкання.
То кому ж так насолив Шевченко? Щоб називати його «вурдалакою», паплюжити чесне його iм’я, оббрiхувати його страдницький життєвий шлях? I яка мета цього брудного потоку?
Звiсно, це запитання варто було ставити видавцям «украинской» газети - генеральному директоровi Владiмiру Очколосу, головним peдакторам Євгенiю Якунову, Олєгу Мєдвєдєву, головi редкoлегiї Георгiю Кузьмiну. Звiсно, любити чи не любити Шевченка - справа їхня, особиста. Як i моя особиста справа - любити чи не любити Пушкiна, Шолом-Алейхема. Але чесна людина, порядний журналiст нiколи не дoзволить нi собi, нi iншим паплюжити чиїсь святинi, принижувати чиїсь нацiональнi достоїнства. Не кажучи вже про те, що такi приниження межують з кримiналом. Бо, по-перше, вони провокують протистояння, дестабiлiзацiю в суспiльствi. По-друге, поширюють брехнi, перекручують факти, фальсифiкують нацiональнi цiнностi, а отже наносять моральнi збитки тим українцям i неукраїнцям, якi шанують i поважають Тараса Шевченка. Кажуть, «Киевские Ведомoсти» тепер належать Г. Суркiсу. Якщо це й правда, то Тарас Шевченко в мери Києва не балотувався. За що ж i нащо ж його так безсовiсно оббрiхувати?! Думаю, якщо дiйсно «Киевские Ведомости» - дiтище Г. Суркiса, вiн, як чесний соцiал-демократ (о) розставить всi крапки над «i». Не дозволить своїм «служивим» ганьбити нi чужих святинь, нi своєї, суркiсiвської честi. Тим бiльше, що погляди Шевченка спiвпадали з поглядами соцiал-демократiв (об’єднаних).
Газетою «Киевские Ведомости» поругана честь i достоїнство Великого Кобзаря - святинi України. Шевченко не може сам подати до суду на своїх осквернителiв. Але є ми, чеснi його нащадки, громадяни незалежної України. Невже ми дозволимо нелюдам i своїм, i забродам безкарно топтатися по наших нацiональних святинях? Невже у нас нема сили поставити на мiсце хама, який брудними чобiтьми лiзе в нашу нацiональну душу?!
Звертаюся до чесних депутатiв Верховної Ради. Правих, лiвих, центристiв, нецентристiв. Ви у своїх виступах часто цитуєте Великого Кобзаря. Всi ви подбали про свою недоторканiсть - про недоторканiсть своїх колег-депутатiв нижчих рiвнiв. Невже дозволите торкатися брудними руками чистого iменi Тараса Шевченка? Невже у вас не вистачить сили, громaдянської мужностi i чaсу стати на захист йогo честi?
Звертаюся до секретаря Ради нацiональної безпеки пана Горбулiна. Мабуть, Вам i ввiреному Вам i апаратовi чиновникiв вiдомо, скiльки в Українi «украинских» видань, теле- i радiостудiй, якi постiйно паплюжать Україну, принижують українцiв, насмiхаються з наших нацiональних традицiй i звичаїв. Навiть якщо це декого з Ваших чи Вас особисто, можливо, не дуже турбує, то знайте, що це дуже турбує мiльйони чесних громадян Укрaїни. А для безпеки це не дуже безпечно. Очевидно, на це хтось i розраховує.
Я звертаюся до Генерального прокурора України пана Потебенька i членiв колегiї Генеральної прокуратури.
Вельмишановнi хранителi законiв i справедливостi! Знаю, як зараз бракує законiв, що захистили б у незалежнiй Укрaїнi нацiональнi iнтереси укрaїнця. Але є Високий Закон Честi. Який, на щастя, Вам ще не чужий. Як не чужий Вам i свiтлий образ духовного батька нашої нацiї Тараса Шевченка. Скористайтеся хоча б цим законом i поставте на мiсце «хамiв у законi».
Звертаюся до прем’єра нашої держави пана Пустовойтенка.
22 травня цього року на Чернечiй Горi Ви клали квiти до пiднiжжя пам’ятника Кобзаревi. Говорили гарнi i достойнi слова на його честь. Чому ж дозволяєте «урядувати» в Українi чужим брудомазам i своїм закомплексованим українофобам?! Невже опльовування святого iменi Шевченка, образа нацiональних почуттiв українцiв веде до злагоди, за яку так бореться Ваша «Злагода»? Невже Вашому футбольному колезi Г.Суркiсу так допекло прiзвище Шевченко, що маленького Андрiя Шевченка продають до «Мiлану», а Великого Шевченка росiйськомовне видання(!) обливає брудом?
Звертаюся до Вас, шановний пане Президенте.
Ви є глава нашої держави. Ви є гарант Конституцiї, у якiй записано i мої права як громадянина України, не бути в своїй державi приниженим. Записано в Конституцiї й права Великого Кобзаря як символу України - нiким не бути оскверненим. Пiд Вашим високим патронатом вiдбувається дуже багато «акцiй». Даруйте, iнодi для українцiв навiть дуже принизливих. То, може, Ви взяли б пiд свiй постiйний патронат високе iм’я Тараса Шевченка i не дозволили по ньому топтатися нi своїм, нi чужим перевертням? Думаю, що це не завадить нi Вашiй передвиборнiй кампанiї, нi Вашiй добрiй репутацiї.
I насамкiнець звертаюся до Вас, чеснi мої спiввiтчизники. Достойнi нащадки наших великих предкiв. Шанувальники своєї i чужої культури, своїх i чиїхось святинь. У нашi духовнi храми ще не раз будуть запускати Паршивих свиней, аби принизити i нашi святинi, i нашу гiднiсть. Будьмо достойними господарями у своїй хатi. Не полiнуймося i не посоромiмося свинi дати по рилу, а того, хто її запускає, видворити з нашого подвiр’я. Iнакше - не достойнi ми слави своїх високих предкiв. I дуже низько будемо виглядати в очах нащaдкiв.

Євген ДУДАР

До розділу "Вільна Трибуна"