Системне знищення колишніх політвязнів та репресованих
03/30/2004 | did
IЗГОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ УКРАЇНИ
Рокiв зо два-три до розвалу Радянського Союзу тема полiтичних репресiй у засобах масової iнформацiї була дуже актуальною. Комунiстична iдеоогiя трiщала по швах i розвалювалась на очах. Комунiстичну партiю масово покидали її рядовi члени. Гласнiсть била в цiль i давала вагомий результат. I нiхто з тих, хто пройшов не одне коло пекла в ГУЛАГу i чудом вцiлiв, не сумнiвалися, що скоро настане той день, коли комунiстична партiя не тiльки буде заборонена, але вiдбудеться суд народiв над цiєю злочинною органiзацiєю, адже на її совiсть - мiльйони розстрiляних,
замордованих голодом, холодом, нахабно пограбованi, кинутi у концтабори та на висилку, переслiдуванi каральною психiатрiєю. I все це робилося вiдкрито, в iм'я вищої iдеї побудови комунiзму на очах психологiчно та iдеологiчно ошуканого народу полiтичними злочинцямi.
Цi злочини не мають строку давностi. Живi ще жертви, живi й кати. I той, хто пам'ятає свiй зековський номер i смерть своїх товарищiв по неволi вiд пілагри, дистрофiї, вiд моральних та фiзичних тортур конвоїрiв, табiрної адмiнiстрацiї та всiєї репресивної машини, пам'ятає тавро "ворога народу" i закон зони "вмри ти сьогоднi, а я завтра" - це не вигадка, а реальнiсть iснування за колючим дротом. Така ж, як реальнiсть українського сьогодення для колишнiх полiтв'язнiв та репресованих, людей похилого вiку - хронiчно не доїдати, вмирати голодними, без лiкiв i медичної допомоги
(табiрнi хвороби дають про себе знати). Та нi держава, нi суспiльство не несе за це навiть моральної вiдповiдальностi.
Зате кандидати, доктори фiлософських наук - речники марксизму-ленiнiзму за свої псевдонауковi ступенi отримали пiдвищенi пенсiї. Пенсiї пiдвищено за особливi заслуги перед державою. Якi заслуги?! Нищення спiввiтчизникiв?! Якою державою?! Радянським Союзом?! Хто пiдвищив? Вчорашнi i теперiшнi комунiсти, що є депутатами Верховної Ради?!
А от законопроект "Про реабiлiтацiю жертв полiтичних репресiй в Українi" у новiй редакцiї нiяк не затвердить Верховна Рада. Немає грошей. Це формальна вiдмова. Аналiзуючи результати голосування народних депутатiв, бачимо полiтичний пiдтекст комунiстичної людиноненависницької iдеологiї. Вiйна продовжується, репресiї також. Нiякого примирення - навiть з мертвими - комунiсти не визнають.
Чому кати, якi вбивали, мордували, переслiдували людей за їхнi полiтичнi та релiгiйнi переконання, сьогоднi мають В Українi достойнi пенсiї, а їхнi жертви ледве животiють, перебиваючись з води на хлiб? Чому президент України не може пiдвищити до прожиткового мiнiмуму пенсiї колишнiм жертвам комунiстичного терору своїм указом?
Питання "чому?" багато разiв з гiркотою та болем поставала у виступах
колишнiх репресованих. Леонiд Данилович Кучма пiд кiнець зустрiчi пообiцяв допомогти i сприяти ще до кiнця тодiшньої сесiї Верховної Ради у прийняттi нею нової редакцiї закона "Про реабiлiтацiюб жертв полiтичних репресiй в Українi". Та прошло вже багато часу з дня зустрiчi з президентом, а нiчого не змiнилося в життi колишнiх полiтв'язнiв та репресованих.
Навiть приїзд в Україну Папи Римського Iоана Павла другого до репресованої комунiстами греко-католицької церкви нiчого не змiнив. Другого червня Папа Римський прилучив до блаженних греко-католицької церкви кiлькох священникiв, замордованих та вбитих комунiстами у концтаборах. На цiй лiтургiї був Леонiд Данилович Кучма, який отримав святе причастя i який не раз чув iз вуст Папи Римського в цi днi про комунiстичнi репрессiї.
Чи змiниться щось у матерiальному та фiнансовому положеннi колишнiх
репресованих i полiтв'язнiв, i у їхнiй морально-психологiчнiй адаптацiї у суспiльство. Екс-комунiсти швидко зорiєнтувались у часi та просторi, пересiвши з чорних обкомовських "Волг" на "Мерседеси". Як були вони господарями життя, так i залишилися, їм не треба доводити, хто вони є i якi в них права та iнтереси. А от жертвам комунiстичної iдеологiї доводиться доводити українським достойникам простi iстини про те, що вони теж громадяни України i мають право на гiдне людинi життя. I думати-гадати, чому самостiйна Україна ставиться до них гiрше за мачуху.
Володимир Гнiтько
Колишній політвязень Дубровлагу
спiвголова Полтавського обласного товариства
полiтв'язнiв та репресованих
360007 м.Полтава вул. Маршала Бірюзова 58-7 тел. (0532) 66-24-75
gnitko@torba.com
Рокiв зо два-три до розвалу Радянського Союзу тема полiтичних репресiй у засобах масової iнформацiї була дуже актуальною. Комунiстична iдеоогiя трiщала по швах i розвалювалась на очах. Комунiстичну партiю масово покидали її рядовi члени. Гласнiсть била в цiль i давала вагомий результат. I нiхто з тих, хто пройшов не одне коло пекла в ГУЛАГу i чудом вцiлiв, не сумнiвалися, що скоро настане той день, коли комунiстична партiя не тiльки буде заборонена, але вiдбудеться суд народiв над цiєю злочинною органiзацiєю, адже на її совiсть - мiльйони розстрiляних,
замордованих голодом, холодом, нахабно пограбованi, кинутi у концтабори та на висилку, переслiдуванi каральною психiатрiєю. I все це робилося вiдкрито, в iм'я вищої iдеї побудови комунiзму на очах психологiчно та iдеологiчно ошуканого народу полiтичними злочинцямi.
Цi злочини не мають строку давностi. Живi ще жертви, живi й кати. I той, хто пам'ятає свiй зековський номер i смерть своїх товарищiв по неволi вiд пілагри, дистрофiї, вiд моральних та фiзичних тортур конвоїрiв, табiрної адмiнiстрацiї та всiєї репресивної машини, пам'ятає тавро "ворога народу" i закон зони "вмри ти сьогоднi, а я завтра" - це не вигадка, а реальнiсть iснування за колючим дротом. Така ж, як реальнiсть українського сьогодення для колишнiх полiтв'язнiв та репресованих, людей похилого вiку - хронiчно не доїдати, вмирати голодними, без лiкiв i медичної допомоги
(табiрнi хвороби дають про себе знати). Та нi держава, нi суспiльство не несе за це навiть моральної вiдповiдальностi.
Зате кандидати, доктори фiлософських наук - речники марксизму-ленiнiзму за свої псевдонауковi ступенi отримали пiдвищенi пенсiї. Пенсiї пiдвищено за особливi заслуги перед державою. Якi заслуги?! Нищення спiввiтчизникiв?! Якою державою?! Радянським Союзом?! Хто пiдвищив? Вчорашнi i теперiшнi комунiсти, що є депутатами Верховної Ради?!
А от законопроект "Про реабiлiтацiю жертв полiтичних репресiй в Українi" у новiй редакцiї нiяк не затвердить Верховна Рада. Немає грошей. Це формальна вiдмова. Аналiзуючи результати голосування народних депутатiв, бачимо полiтичний пiдтекст комунiстичної людиноненависницької iдеологiї. Вiйна продовжується, репресiї також. Нiякого примирення - навiть з мертвими - комунiсти не визнають.
Чому кати, якi вбивали, мордували, переслiдували людей за їхнi полiтичнi та релiгiйнi переконання, сьогоднi мають В Українi достойнi пенсiї, а їхнi жертви ледве животiють, перебиваючись з води на хлiб? Чому президент України не може пiдвищити до прожиткового мiнiмуму пенсiї колишнiм жертвам комунiстичного терору своїм указом?
Питання "чому?" багато разiв з гiркотою та болем поставала у виступах
колишнiх репресованих. Леонiд Данилович Кучма пiд кiнець зустрiчi пообiцяв допомогти i сприяти ще до кiнця тодiшньої сесiї Верховної Ради у прийняттi нею нової редакцiї закона "Про реабiлiтацiюб жертв полiтичних репресiй в Українi". Та прошло вже багато часу з дня зустрiчi з президентом, а нiчого не змiнилося в життi колишнiх полiтв'язнiв та репресованих.
Навiть приїзд в Україну Папи Римського Iоана Павла другого до репресованої комунiстами греко-католицької церкви нiчого не змiнив. Другого червня Папа Римський прилучив до блаженних греко-католицької церкви кiлькох священникiв, замордованих та вбитих комунiстами у концтаборах. На цiй лiтургiї був Леонiд Данилович Кучма, який отримав святе причастя i який не раз чув iз вуст Папи Римського в цi днi про комунiстичнi репрессiї.
Чи змiниться щось у матерiальному та фiнансовому положеннi колишнiх
репресованих i полiтв'язнiв, i у їхнiй морально-психологiчнiй адаптацiї у суспiльство. Екс-комунiсти швидко зорiєнтувались у часi та просторi, пересiвши з чорних обкомовських "Волг" на "Мерседеси". Як були вони господарями життя, так i залишилися, їм не треба доводити, хто вони є i якi в них права та iнтереси. А от жертвам комунiстичної iдеологiї доводиться доводити українським достойникам простi iстини про те, що вони теж громадяни України i мають право на гiдне людинi життя. I думати-гадати, чому самостiйна Україна ставиться до них гiрше за мачуху.
Володимир Гнiтько
Колишній політвязень Дубровлагу
спiвголова Полтавського обласного товариства
полiтв'язнiв та репресованих
360007 м.Полтава вул. Маршала Бірюзова 58-7 тел. (0532) 66-24-75
gnitko@torba.com
Відповіді
2004.03.31 | Navigator
Чому президент України не може????
Бо пани не дають.Важко кріпаку бути президентом.
А навіть вдавати з себе президента!
Постійно пишу на цю тему.
Тільки Нюрнберг-2 зробить Україну вільною і заможною.