06/18/2004 | Лігіон

Джек Паланс відмовився від російської нагороди

--------------------------------------------------------------------------------
Переклав з англійської Ігор САПОВСЬКИЙ, Львів
--------------------------------------------------------------------------------

По-своєму безпрецедентна подія сталася в США, на тижні російського кіно. Актор Джек Паланс відмовився від звання народного артиста Росії, наголосивши, що він — українець і не має нічого спільного з російським кінематографом. Чому це сталося, спробували розібратися експерти «Дня». Можна лише додати, що цей інцидент досить повчальний. Хоч як це дивно, для нас самих. Коли ми начебто з делікатності мовчимо, чуючи, як росіяни й Олександра Довженка, й Сергія Параджанова, й Кіру Муратову називають «своїми» режисерами. Хоча їхній внесок в українську культуру величезний. Як, власне, і вплив України на їхню творчість.


Кульмінацією тижня «Російських ночей» у Лос-Анджелесі стала церемонія нагородження, що пройшла 22 квітня у «Pacific Design Center» на заході Голівуда. Ця урочиста подія відбулася в кінці «фестивалю, який звеличує внесок росіян у світ мистецтва». Програма кінематографічного, театрального й музичного візуального мистецтва була частково профінансована міністерством культури Росії і пройшла під патронатом президента Росії Володимира Путіна.

Звання народних артистів Росії мали отримати два актори — лауреати премії «Оскар» Дастін Гофман і Джек Паланс, родовід яких сягає України.

Отримуючи нагороду, Дастін Гофман зауважив, що його батьки родом із «Києва, що в Росії» і висловив вдячність «російському народові» за допомогу в перемозі над Німеччиною. Він подякував їм за те, що вони врятували його бабусю, яка б могла «перетворилась на шматок мила».

Наступним на черзі отримати найвищу мистецьку нагороду російського уряду був Джек Паланс. Уроджений Володимир (Волтер) Палагнюк 1918 року в Пенсільванії, у 1992 році Паланс отримав нагороду «Оскар» Американської академії кіномистецтва за незабутньо зіграну роль Кучерика (Curly) у фільмі «City Slickers», який з’явився в прокаті в країнах колишнього Радянського Союзу під назвою «Міські пройдисвіти» або «Міські піжони». Паланс, який по-козацькому пишається своїм українським корінням, є головою Голлівудської фундації «Тризуб».

Після того, як його представили, Паланс сказав: «Я почуваюсь так, неначе я помилково зайшов не в ту кімнату. Я гадаю, що російський кінематограф цікавий, але я не маю нічого спільного із Росією або російським кінематографом. Мої батьки народилися в Україні: я — українець. Я не росіянин. Тому прошу вашого вибачення, але мені тут не місце. Буде краще, якщо ми підемо».

Після цього Паланс і його супутники піднялися й покинули зал. Його супроводжували ще чотири гості, серед яких були його дружина Елейн і президент Голлівудської фундації «Тризуб» Пітер Борисов. Паланс відмовився прийняти нагороду навіть за лаштунками або переглянути фільм «72 метри», показ якого став фіналом фестивалю.

Розмовляючи телефоном із Лос Анджелесу, Борисов прокоментував слова Гофмана: «Я не гадаю, що це неодмінно вина Гофмана. Я вважаю трагедією те, що він навіть не знає своєї сімейної історії. Його необізнаність з елементарними фактами шокує. Дуже невтішним є те, що Гофман потурає — сподіваюсь, несвідомо — обмовлянню українців (а тому й самого себе), як він це зробив, підтримавши фестиваль, який продемонстрував вкрай образливий і расистський фільм «72 метри».

Борисов має на увазі фільм Володимира Хотиненка «Сімдесят два метри», що вийшов у 2003 році. Фільм побудований на драмі, яка розгорнулась на борту підводного човна «Слов’янка». Українці в ньому змальовуються як невмілі дурні, до яких часто застосовується расистське й принизливе слово «хохол».

«Це є продовженням одвічних спроб винайти історію й культуру для Росії шляхом викрадення спершу української церкви, потім української історії і, врешті-решт, української культури», — сказав Борисов, який вважає фестиваль частиною «скоординованої кампанії світового масштабу, націленої на популяризацію Росії й російської культури, під час якої робляться спроби показати Україну невід’ємною частиною Росії». «Я переконаний, що якби Джек прийняв цю неправильно сформульовану нагороду, в Росії б це розрекламували як те, що він визнав себе народним артистом Росії». Як сказав Борисов, «Джек дуже гордий з того, що він українець, і не дозволить нікому використовувати його ім’я або персону».

Загалом у кінотеатрі «Silver Screen», що в «Pacific Design Center», було продемонстровано двадцять фільмів, серед яких і «Аероград», знятий українським кінорежисером Олександром Довженком у 1935 році. У програмі фестивалю не вказувалось, що Довженко був українцем, а натомість його було названо «сином неписьменних селян», якому властиві «елементи селянської мудрості й пасторальних традицій».

«Цей останній інцидент є ще однією частиною довгої історії геноциду, що забрав життя десяти мільйонів українців у 1933 році і який продовжується у витонченішій формі й досі і в повному обсязі фінансується й пропагується Росією, — сказав Борисов. — Путін знає, що Російська імперія неможлива без України, а тому він веде наступ на всіх фронтах: військовому, промисловому, енергетичному, релігійному й культурному».