Юрій Борець-Чумак: "Хто є наші герої?"
06/17/2005 | Gunslinger
Дев’ятого (9) травня 2005 року, на чотирнадцятому році нашої незалежности в Києві “отєческі герої” російської слави, обвішані медалями від ніг до голови, гостинною кашею і сто грамами, голосно святкували знищення гітлерівської імперії.
Які сили і країни плянували, фінансували і брали участь в цій боротьбі, не згадували. А в цій боротьбі з гітлерівцями також загинуло тисячі упістів. Побіду гітлерівської Німеччини майже вповні присвятила собі Росія і десятки років про цю “побєду” гуділа. Це для російського народу була гордість. Їхня імперія панувала на широких просторах Европи і Азії. Вони навіть присвоїли собі японські острови. А що “старинну” Росію створив цар Петро в 1721 році. Він уневажнив Переяславський договір, створив імперію і назвав її нашим ім’ям Русь Росія. І від тоді вона стала нашим “старшим братом”. Московщина до того часу не називалась Росією.
Про цю “старинну” Росію гуділо у світі і про це вчилась молодь у світових університетах. Хто знищив цю “моґучу” і чому вона не визволила світовий пролетаріат з капіталістичної неволі, про що мріяла, а так безглуздно впала? Історія “отєческих” героїв почалась давно, ще за Хмельницького. В ті часи коли нашого народу українців-русичів жило більше як фіно-татаро-монголів у Московському князівстві. Сьогодні у нас сто міліонів людей менше як в Московщині.
Про масове нищення тих 100 міліонів вже пишуться і дальше будуть писатись книжки. Наш нарід часто звірючим способом нищили московські отєческі герої, за царської імперії і за комуністичної. Пригадаймо лиш деякі: Батурин, знищення козацького війська, брутальне нищення нашої держави, організовані голодомори, ґулаґи, затоплення в’язнів разом з кораблями, вивози, розстріли...
Навіть уже в нашій відновленій державі, на виборах в 2004 році ці самі любителі московської імперії вже озброєні були готові вдержати Україну дальше в московській імперії.
Україну врятувала наша вже свідома і патріотично вихована молодь, у відважній акції на Майдані. Наш народ за патріотичними ідеями вибирає президента Віктора Ющенка. Людина культурна, надійна, добрий економіст.
Ми вірили, що скінчилась наша довга неволя, що відновимо наші національні вартості як нашу культуру, мову яку ми плекали тисячі літ і наш нарід заживе багатим у колі вільних народів.
І диво. Україна вже за ідеями Майдану, під проводом президента В. Ющенка і визначної прайміністра Юлії Тимошенко разом із російськими отєческими героями святкують “побєду”. Багато з тих героїв боролись проти наших патріотів а згодом із фанатичною ненавистю проти ОУН і УПА. Інші зайди недавно приїхали на краще життя в Україну і їм уже уряд дає великі допомоги.
На тому святкуванні повстанців ОУН УПА нема. Президент їхні заслуги боротьби із усіма нашими окупантами не визнає. Що це значить? Що Україна буде ще десять років виховувати нашу молодь на вартостях царів, Леніна, Сталіна, Берії, Жукова?
Чи довідається колись наша молодь як ці московські герої боролись проти ідеї Самостійної України і ОУН-УПА? Чому такі довгі роки наші патріотичні кадри за ідеями Мазепи, Шевченка, Міхновського, Петлюфи, Коновальця, Бандери, Шухевича, ОУН-УПА, були ворогом число один московській імперії. Є дуже боляче, що про 12-літню величну і геройську боротьбу УПА москалям вдалось в Україні так очорнити і затаїти, а вона повинна бути вічною гордістю України.
За роки боротьби ОУН-УПА через їхні лави перейшло понад 500 тисяч під зброєю. Одні гинули з на їхні місця приходили інші. Ними опікувалось міліони нашого патріотичного населення. Про них написано понад 40 грубих томів книжок Літопису УПА і десятки інших книжок. Про велике число тих “банд” УПА писались соверенно секретні звіти до Москви.
Ідеї нашої боротьби в рядах ОУН-УПА є дальше ворогом число один Москві і вона дальше з нею воює. УПА звела масові бої з німецькими дивізіями. Наші похідні групи ішли на східні землі України та німці їх ловили і без судів розстрілювали. Багато з них дійшло і почали освітянську працю.
У 2004 році був накручений фільм про УПА Студія Олеся “Залізна Сотня”. Фільм український, геройський, цікавий. В Україні і західній діаспорі дуже популярний. До нашого народу на східні землі, на чотирнадцятому році відновлення нашої незалежности московські зайди і п’ята колона його недопускають.
Дорогий читачу! Вже твориться новий фільм “Україна – колиска народів”. Це про нашу культурну пра-пра-пра Батьківщину. Ці фільми повинні подолати перешкоди і їх повинно побачити якнайбільше число нашого народу а зокрема молоді. Ми маємо змогу відновити свою найкращу державу у світі і нашим ворогам відважно сказати:
Досить кривди Україні!
Юрій Борець-Чумак
Які сили і країни плянували, фінансували і брали участь в цій боротьбі, не згадували. А в цій боротьбі з гітлерівцями також загинуло тисячі упістів. Побіду гітлерівської Німеччини майже вповні присвятила собі Росія і десятки років про цю “побєду” гуділа. Це для російського народу була гордість. Їхня імперія панувала на широких просторах Европи і Азії. Вони навіть присвоїли собі японські острови. А що “старинну” Росію створив цар Петро в 1721 році. Він уневажнив Переяславський договір, створив імперію і назвав її нашим ім’ям Русь Росія. І від тоді вона стала нашим “старшим братом”. Московщина до того часу не називалась Росією.
Про цю “старинну” Росію гуділо у світі і про це вчилась молодь у світових університетах. Хто знищив цю “моґучу” і чому вона не визволила світовий пролетаріат з капіталістичної неволі, про що мріяла, а так безглуздно впала? Історія “отєческих” героїв почалась давно, ще за Хмельницького. В ті часи коли нашого народу українців-русичів жило більше як фіно-татаро-монголів у Московському князівстві. Сьогодні у нас сто міліонів людей менше як в Московщині.
Про масове нищення тих 100 міліонів вже пишуться і дальше будуть писатись книжки. Наш нарід часто звірючим способом нищили московські отєческі герої, за царської імперії і за комуністичної. Пригадаймо лиш деякі: Батурин, знищення козацького війська, брутальне нищення нашої держави, організовані голодомори, ґулаґи, затоплення в’язнів разом з кораблями, вивози, розстріли...
Навіть уже в нашій відновленій державі, на виборах в 2004 році ці самі любителі московської імперії вже озброєні були готові вдержати Україну дальше в московській імперії.
Україну врятувала наша вже свідома і патріотично вихована молодь, у відважній акції на Майдані. Наш народ за патріотичними ідеями вибирає президента Віктора Ющенка. Людина культурна, надійна, добрий економіст.
Ми вірили, що скінчилась наша довга неволя, що відновимо наші національні вартості як нашу культуру, мову яку ми плекали тисячі літ і наш нарід заживе багатим у колі вільних народів.
І диво. Україна вже за ідеями Майдану, під проводом президента В. Ющенка і визначної прайміністра Юлії Тимошенко разом із російськими отєческими героями святкують “побєду”. Багато з тих героїв боролись проти наших патріотів а згодом із фанатичною ненавистю проти ОУН і УПА. Інші зайди недавно приїхали на краще життя в Україну і їм уже уряд дає великі допомоги.
На тому святкуванні повстанців ОУН УПА нема. Президент їхні заслуги боротьби із усіма нашими окупантами не визнає. Що це значить? Що Україна буде ще десять років виховувати нашу молодь на вартостях царів, Леніна, Сталіна, Берії, Жукова?
Чи довідається колись наша молодь як ці московські герої боролись проти ідеї Самостійної України і ОУН-УПА? Чому такі довгі роки наші патріотичні кадри за ідеями Мазепи, Шевченка, Міхновського, Петлюфи, Коновальця, Бандери, Шухевича, ОУН-УПА, були ворогом число один московській імперії. Є дуже боляче, що про 12-літню величну і геройську боротьбу УПА москалям вдалось в Україні так очорнити і затаїти, а вона повинна бути вічною гордістю України.
За роки боротьби ОУН-УПА через їхні лави перейшло понад 500 тисяч під зброєю. Одні гинули з на їхні місця приходили інші. Ними опікувалось міліони нашого патріотичного населення. Про них написано понад 40 грубих томів книжок Літопису УПА і десятки інших книжок. Про велике число тих “банд” УПА писались соверенно секретні звіти до Москви.
Ідеї нашої боротьби в рядах ОУН-УПА є дальше ворогом число один Москві і вона дальше з нею воює. УПА звела масові бої з німецькими дивізіями. Наші похідні групи ішли на східні землі України та німці їх ловили і без судів розстрілювали. Багато з них дійшло і почали освітянську працю.
У 2004 році був накручений фільм про УПА Студія Олеся “Залізна Сотня”. Фільм український, геройський, цікавий. В Україні і західній діаспорі дуже популярний. До нашого народу на східні землі, на чотирнадцятому році відновлення нашої незалежности московські зайди і п’ята колона його недопускають.
Дорогий читачу! Вже твориться новий фільм “Україна – колиска народів”. Це про нашу культурну пра-пра-пра Батьківщину. Ці фільми повинні подолати перешкоди і їх повинно побачити якнайбільше число нашого народу а зокрема молоді. Ми маємо змогу відновити свою найкращу державу у світі і нашим ворогам відважно сказати:
Досить кривди Україні!
Юрій Борець-Чумак
Відповіді
2005.06.24 | Мірко
Re: Юрій Борець-Чумак: "Хто є наші герої?"
Ні, нема потреби УПА реабілітувати. УПА, вже від 42-го року є визнане українським народом як непохитні борці за свободу та самостійність України та й усіх поневолених народів. А якусь там –реабілітацію - від тих громадян Української держави які є населенням а не народом, їм цілком непотрібно.Лишається у мене питання, - чи доречним є українському народу реабілітувати у національному пантеоні героїв, Красноармейців, котрі воювали в лавах військ московської імперії зла. Служили імперії яка лиш кілька літ перед війною вимордувала Голодомором 7 мілйонів українців. Я думаю що безглуздо дивитися на то з ким вони боролись. Не робить різниці чи билися проти німців, чи турків чи монголів, чи вєтнамців чи американців. Питання є одно. За чиї інтереси вони боролися. Чи ґерої Красноармейці піднесли над будь яким містом чи селом синьо-жовтий прапор? Чи боролися за українську державність? Чи вступали в бій як суто-українські військові частини? Чи принаймі слухали накази старшин українською мовою? Якщо ні, то у найкращому сенсі, для українського народу, вони є безвладними жертвами обставин. А коли із захопленням котрийсь із них служив імперії зла, то герой він не наший.
А з того приводу тривожить мене що інше. Знаємо що між ветеранами Красної Армії в Україні багато хваляться що це власне вони в останні дні війни здобули Берлін. А західні історики записали що по краху німецького райху, Совітські війська счинили над цивільним населенням Берліну та окуповану ними частину Німеччини шалену бакханалію злочинности включно із масовим ґвалтуванням жінок, від молодих підлітків до літних бабусь. Боюся що 9-го травня городом Києвом маршували не лише герої чужих військ а й теж їх найпідліші воєнні злочинці. Соромно мені що між ними крокували президент і прем’єр незалежної української держави. За те їм вічна ганьба.
Слава Україні! Героям Слава!