С кем сотрудничала УПА?
10/10/2006 | Nikita
Командиры "повстанческой армии" (согласно немецким архивам).
Капитан абвера Роман Шухевич (Чупринка) награжден двумя крестами и медалью гитлеровской Германии.
Капитан абвера Василь Сидор (Шелест) - командир роты 201-го батальона "шуцманшафт", затем командир УПА "Запад", награжден немецким крестом.
Старший лейтенант абвера Д.Клячкивский (Клим Савур).
Капитан абвера И.Гринех (Герасимовский, Данилив) - организатор и член Главного штаба УПА, отвечал за связь УПА с авером и гестапо, бывший капеллан бандеровского батальона "Нахтигаль", капеллан 201-го батальона "шуцманшафт", главный капеллан 14-й ваффен СС дивизии "Галичина", кавалер двух немецких крестов.
Старший лейтенант абвера А.Луцкий (Богун) - бывший командир взвода 201-го батальона "шуцманшафт", командир УНС (галицийский вариант УПА), с начала 1944 года замкомандира УПА.
Капитан Абвера В.Павлюк (Ирко) - командир роты 201-го батальона "шуцманшафт" - куренной УПА на Ивано-Франковщине, затем районный проводник ОУН на Львовщине;
старший лейтенант абвера Ю.Лопатинский (Калина) - член Центрального провода ОУН и Главного штаба ОУН, активный участник кровавых преступлений нахтигальцев во Львове (июнь 1941 г.).
Капитан (гауптштурмфюрер) ваффен СС П.Мельник (Хмара) - командир роты дивизии СС "Галичина", куренной УПА...
Відповіді
2006.10.11 | Koala
Будь ласка, скажіть...
які саме архіви? В тих, що Німеччині, такого, як мені відомо, немає. А ті, що під Москвою, в Подольську - то туди доступу немає в нікого, крім гебні і їхніх шавочок.2006.10.11 | Nikita
фашисты и украинские националисты действовали в ВОВ совместно
На Нюрнбергском судпроцессе начальника 2-го отдела абвера полковника Эрвина Штольца: «Бандера и Мельник находились у меня на личной связи как агенты абвера, я передавал им распоряжения нашего руководства, и они их четко выполняли. Приблизительно в августе 1941 г. я объявил Бандере о прекращении с ним связи как с нашим агентом. Это было сделано по указанию Канариса... После ареста Бандеры функции руководителя ОУН перешли к Лебедю. И с того времени распоряжения абвера передавались Мельнику и Лебедю... Через них абвер формировал из оуновцев вооруженные отряды для борьбы с советскими партизанами в западных районах Украины...»К слову, в 1939 г. после оккупации немцами Польши Лебедь, освободившись из тюрьмы, где отбывал наказание за участие в убийстве министра внутренних дел этой страны Перацкого, «виїхав у Краків, поступив разом з іншим оунівцями в підготовчу школу гестапо, де керував катуваннями і вбивствами затриманих євреїв. Це він робив з метою практичного навчання і гартування своїх людей, тобто оунівських головорізів. Після війни Лебідь появився на арені як один з найбільш важливих агентів ЦРУ в ОУН-УПА» (об этом пишет американский исследователь Кристофер Симпсон в книге «Відкат»).
Взаимодействие фашистов и украинских националистов продолжалось все годы войны. Мирон Матвиенко (руководитель службы безопасности Бандеры) на суде заявил: «Я подтверждаю сотрудничество Бандеры, Стецько, Гриньоха, Вл. Стахива, Ю.Лопатинского, О.Васьковича и Тютка с гитлеровской разведкой до последнего дыхания Третьего рейха...»
С кем же реально боролась и против кого воевала ОУН-УПА?
Весной 1943 г. проводник ОУН Мыкола Лебедь приказал «полякам выселиться с мест, важных для действий УПА». Срок выполнения приказа — неделя. Не покорившиеся или просто не успевшие это сделать (десятки тысяч!) были уничтожены.
В июне 1943 г. Клим Савур — первый главнокомандующий УПА — передал одному из командиров УПА Стельманчуку указание провода ОУН «о поголовном и повсеместном уничтожении польского населения, проживающего на территории западных областей Украины». Только на Волыни отрядами боевиков было вырезано 15000 поляков — от младенцев до глубоких старцев. Непосредственный очевидец тех событий Чеслав Пиотровский в книге «Криваві жнива» пишет: «...Атака бандерівських різунів на селище (речь идет о селе Гута Степанская на Ровенщине. — Р. Б.) почалася вночі у Великодню п'ятницю (конец апреля 1943 г. — Р. Б.). Почали стріляти, підпалювати доми... і чекали виходу людей, що рятувалися. Їх вбивали сокирами або іншими гострими знаряддями і тіла кидали у вогонь. Тих, хто тікав, розстрілювали... У вогні згоріло більше 600 чоловік». Вот таким был бандеровский «героизм».
По данным доктора исторических наук В.Масловского, националисты уничтожили 60—70 тысяч поляков на Волыни и 140—150 тысяч в Галичине (польские историки называют другую цифру — 500000!).
Инвалид войны, бывший партизан В.В.Выговский (Днепропетровск) вспоминает: «...Все життя стоїть перед моїми очима картина — як вересневого ранку в 1941 році «вояки» з тризубами на кашкетах і жовто-блакитними пов'язками на рукавах вигнали з гетто тисячну колону єврейських родин з немовлятами на руках. Тим мученикам сказали, що їх відправляють в Палестину, а насправді повели під село Киричанку і в сосняку біля річки Тетерів розстріляли, пограбувавши.
...В село Рудня... вранці 5 червня 1943 року вдерлися тризубо-блакитні бандити разом з «братами»-есесівцями. Вони зігнали всіх людей на подвір'я колгоспу, поставили рядами на коліна. Катували, вішали, розстрілювали, вимагаючи виказати партизанів. Відібравши жінок, підлітків і дітей для каторги, решту — понад сто чоловік — загнали в конюшню і живими спалили. Спалили не тільки Рудню, а й села Буймер, Глибачок, Грабівку, Мар'янівку, Осикове, Шароростівку, Трикупівці та інші».
Весь ужас террора испытало на себе население Западной Украины. «После освобождения Украины Советской Армией, — пишет Виктор Полищук, — УПА осуществляла на западноукраинских землях диверсии, убивала... украинцев, поляков, евреев, всех тех, кто поддерживал или был заподозрен в поддержке советской власти». Из распоряжения командования УПА за подписью Крылатого: «Пусть из украинского населения останется половина — ничего страшного нет. Мы должны уничтожить всех, кого заподозрили в связях с советской властью. А семьи их будут вырезаны до третьего поколения»(!).
Вот что рассказывают участники боевых действий Великой Отечественной войны о «подвигах» этих зверей в человеческом обличье.
И. М.Непийлов: «В одном из хуторов вблизи села Самары Ратновского района Волынской области бандеровцы железной пилой распилили 69 советских людей. Хутор этот назвали «Замучене».
М. А.Шелепов: «Когда мы проходили через село Дерманку, то увидели потрясающее зрелище: на колодезном журавле была подвешена девочка с отрубленными руками. В домах лежали убитые целые семьи от мала до велика. И таких случаев было немало».
В. М.Филипчук: «Я свидетель «боевых действий» УПА в годы войны и чудом остался жив, а многих моих товарищей бандеровцы убили. Они «воевали» из-за угла, сидели в схронах, как кроты, а ночами зверски расправлялись с мирными людьми, прежде всего с учителями, партийными и советскими работниками, присланными из восточных областей Украины. Так, в Ровенской области они зверски убили мужа моей сестры Дуси лишь за то, что она была учительницей».
М. Т.Войняк: «Это было в конце лета 1946 года. По инициативе Донецкого облоно на работу в школах Станиславской области было направлено 36 девушек-учительниц. Но уже через 2—3 месяца оттуда поступили печальные вести. Шесть девушек были зверски убиты бандеровскими головорезами, причем одна из них была увезена за 20 км от места жительства и пропущена живьем через пилораму, словно бревно».
http://2000.net.ua/print/sportrevyu/etoobyknovennyjnacizm.html
2006.10.13 | Koala
Чудова відповідь!
Я не очікував на таку. Я питав, в яких німецьких архівах ви це знайшли. А ви мені кажете, що в:1. Протоколах Нюрнберзького процесу
2. американский исследователь Кристофер Симпсон в книге «Відкат»
3. матеріали суду над М. Матвієнком
4. Непосредственный очевидец тех событий Чеслав Пиотровский в книге «Криваві жнива»
5. По данным доктора исторических наук В.Масловского
6. Инвалид войны, бывший партизан В.В.Выговский (Днепропетровск)
7. участники боевых действий Великой Отечественной войны И. М.Непийлов, М. А.Шелепов, В. М.Филипчук, М. Т.Войняк.
8. http://2000.net.ua/print/sportrevyu/etoobyknovennyjnacizm.html (до речі, в мене лінк не працює)
Отже, з ваших слів я маю зрозуміти, що Німеччина перемогла у Другій Світовій, і вся ця інформація - з Нюрнбергу, США, Польщі і України - була вами прочитана в німецьких архівах? Чув я, що дехто хоче переглянути результати війни, але щоб на стільки...
2007.05.01 | Nikita
ОУН-УПА у світлі історичної ретроспективи та сьогодення
В мене
http://2000.net.ua/print/sportrevyu/etoobyknovennyjnacizm.html
працює.
Треба почитати працю Іваненко В. В., Якунін В. К. "ОУН-УПА у Другій світовій війні: проблеми історіографії та методології" професорів Валентина Іваненко і Віктора Якуніна. Монографія яких щойно вийшла у дніпропетровському видавництві «Арт-Прес».
Окрім виважених методологічних підходів, філософсько-історичних роздумів й оцінок минулого та сьогодення, дослідження привертає увагу науковою ґрунтовністю й аргументованістю. Чи не вперше в ньому дається предметне бачення умов можливого примирення між ветеранами Великої Вітчизняної війни і ветеранами ОУН-УПА, розглядаються історичні реалії подібного кроку в інших країнах, зокрема в Іспанії, акцентується увага на тому факті, що прямо протилежні оцінки діяльності українських націоналістів і їхніх збройних формувань у західних і решті регіонів України мають не тільки науково-історичне, а й соціокультурне та ментальне підґрунтя. Не менш важливою є й теза, що «заяви лідерів ОУН-УПА стосовно того, що вони виступали за незалежну, соборну Україну, не слід використовувати як індульгенцію за скоєні гріхи, оскільки не можуть бути прощеними їхні розправи над мирним українським і польським населенням, освячені гаслом «Хай би крові по коліна, аби вільна Україна». Безперечно, за будь-яких обставин мета не може виправдовувати засобів, за допомогою яких вона досягається. Саме такий критерій потрібно застосовувати як стосовно терору ОУН-УПА. Усякі терористичні діяння мають засуджуватись, і ніяким прикриттям соціальної чи національної справедливості їх не можна виправдати. Не має тут права на життя і термін давності.
В хронологічному порядку подається 81 документ, які за змістом можна виокремити в групи: співпраця ОУН-УПА з окупантами; роль греко-католицької церкви, зокрема митрополита А. Шептицького, у налагодженні стосунків між ОУН і представниками нацистського Рейху; причетність ОУН-УПА до терору проти людяності в Західній Україні; силові конфлікти між окупантами і націоналістичними збройними формуваннями.
http://2000.net.ua/print/svobodaslova/ounupausvtlstorichnoretro.html
2007.05.02 | igorg
Ану поглянемо що то коника нам підкинули
Так, доктор історичних наук, проректор ДНУ з науково-педагогічної роботи. Завідувач кафедри РОСІЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ. Міняє спеціалізацію? Чи дарує трояна? Чи просто приписався?Якунін Віктор Кузьмич. О!!!! Це вельми цікавий персонаж. Певно що саме він і є справжнім автором.
http://www.cvk.gov.ua/pls/vd2002/WEBPROC3V?kodvib=1&kodkand=105
Рік народження 1939 Освіта Вища
Партійність член Соціалістичної партії України
Посада (заняття) Завідувач кафедри української історії та етнополітики Дніпропетровського державного університету
Проживає в м.Дніпропетровську
Багатомандатний виборчий округ Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну!» /№ у списку: 105/ Дата реєстрації кандидата по багатомандатному виборчому округу 15.12.1997
А ось яка цікава компанія зібралася
http://komukr.kpu.net.ua/2006.01/13.htm
ось тут загляньте http://komukr.kpu.net.ua/2006.01/
http://www.spu.in.ua/regions/4
Ану зацініть, що там на банері уверху вилазить!
З грудня 1999р. по березень 2001 року організацію очолював Віктор Кузьмич Якунін. (Обласну організацію СПУ).
ДУМАЮ ЩО ТУТ УСЕ ЯСНО.
Шукаємо праці подвижників у бібліотеці Вернадського
Якунін:
1. Іваненко Валентин Васильович, Якунін Віктор Кузьмич. ОУН і УПА у Другій світовій війні: проблеми історіографії та методології. — Д. : АРТ-ПРЕС, 2006. — 424с. — ISBN 966-348-085-8.
Індекс рубрикатора НБУВ: Ф513(4УКР)62
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА679871
Якунин:
Якунин В. К., Мартынов Н. Д. Клио и Сталин. — Дніпропетровськ : Промінь, 1998. — 151с. — ISBN 966-9572-5-2.
Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(2)61 + Т3(2)6-8 Сталин
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА584211
Прямо скажемо не густо.
Останнє вельми цікаво. Хтось читав?
Іваненко:
Іваненко В. В., Голуб А. І., Удод О. А. Очищення правдою: Відома і невідома Україна в об'єктиві історії XX сторіччя. — К. : Генеза, 1997. — 206с. — ISBN 966-504-101-0.
Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)6 я43
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА581510
Іваненко Валентин Васильович. Біль і звитяга: ХХ століття в українському вимірі. — Д. : АРТ-ПРЕС, 2003. — 332с. : фото — Бібліогр.: с. 282-301. — ISBN 966-7985-70-9.
Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)6
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА645586
22. Іваненко Валентин Васильович, Голуб Анатолій Іванович. Джерело народної дипломатії: Міжнародні зв'язки трудящих України в 20-30- ті роки. — Дніпропетровськ : Вид-во ДДУ, 1992. — 159с. — ISBN 5-86400-134-1.
Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)61-66
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА559525
23. Іваненко Валентин Васильович, Недосєкіна Тетяна Вікторівна. Історія України: Навч. посіб. для 5 кл. загальноосвіт. шк. — Д. : Дніпрокнига, 2003. — 374с. : іл. — ISBN 966-7691-43-8.
Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР) я721
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА639965
24. Іваненко Валентин Васильович, Гаркуша Людмила Антонівна, Голуб Анатолій Іванович, Білан М. Я., Липовська Т. Д. Нариси історії Росії з найдавніших часів до сьогодення: Навч. посібник / Дніпропетровський держ. ун-т. — Дніпропетровськ : Промінь, 1997. — 189с. — ISBN 966-95272-3-6.
Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(2РОС) я7
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА581392
25. Іваненко Валентин Васильович, Якунін Віктор Кузьмич. ОУН і УПА у Другій світовій війні: проблеми історіографії та методології. — Д. : АРТ-ПРЕС, 2006. — 424с. — ISBN 966-348-085-8.
Індекс рубрикатора НБУВ: Ф513(4УКР)62
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА679871
26. Іваненко Валентин Васильович, Іщенко Ігор Васильович. Україна непівська: аналіз соціальних аномалій південного регіону. — Д. : Видавництво ДНУ, 2006. — 280с. — ISBN 966-551-192-0.
Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)613-2,2
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА676200
З цих публікацій спеціалізацію визначити доволі важко.
Пошукаємо в google.
На жаль сторінка кафедри російської історії ДНУ відсутня взагалі.
Теж певне свідчення високого рівня наукової роботи.
Ось тут доволі цікаво
http://www.dsu.dp.ua/index.php?rid=76
Може хтось прокоментувати те що написано про сприяння Яворницькому в його діяльності Катєрінославсих властей.
А ось дещо про іншу оцінку монографії
http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=2313
Проректор з наукової роботи видав монографію власним коштом, з вланої кишені? Тоді дозвольте поцікавитися ціною. Чи спонсори оплатили?
А ось тут критика фахового історика, втім це варто перенести на форум повністю http://spetskor.dp.ua/art_531.php , що зараз і зроблю.
А ОТ ЩО ТОФАРІЩ Nikita РОБИТЬ ТУТ ІЗ ЦИМ ТОВАРОМ ЦЕ ЦІКАВЕ ПИТАННЯ ...
Що на форумах КПУ СПУ і ПРУ повна стабільність
У нас звісно цікавіше голубчику
2007.05.19 | alx_1904
Читайте стенограмму Нюрнбергского триунала, она даже в сети есть
если в библиотеку лень идти2008.04.05 | Nikita
В немецких архивах нет данных, о гибели немцев от рук УПА
В немецких архивах нет данных, свидетельствующих о гибели солдат и офицеров вермахта от рук вояк ОУН-УПАСоюз Советских Офицеров Крыма недавно обратился с официальным письмом к канцлеру ФРГ Ангеле Меркель с просьбой сообщить, имеются ли в немецких военных архивах сведения о потерях, понесенных частями вермахта от действий ОУН-УПА.
Получен ответ из Военно-исторического научно-исследовательского института Министерства обороны ФРГ в Потсдаме, располагающий одним из крупнейших военных архивов страны. В ответе говорится, что в распоряжении института нет документов, свидетельствующих о гибели солдат и офицеров вермахта от рук вояк ОУН-УПА.
Получается, что все разговоры о борьбе украинских националистов с гитлеровскими войсками,— не более чем пропагандистское прикрытие политики по их реабилитации.
2008.04.05 | igorg
Документи на форум. Ті на котрі посилаєтесь
Совєцька бехливість є нескінченна й нічим не обмежена. Отож думаю, що для вас не буде проблемою навести тексти, а ще краще відбитки тих документівДо речі, а чому ви не ймете віри комісару Руднєву, але так щиросердно довіряєте теперішнім німцям?
2006.10.11 | Navigator
Риббентроп: "Германия и СССР будут знать, как ответить недругам"
С кем сотрудничал СССР в 1939-1941?Аби ви вивезли до Сибіру не півтора мільйони людей з ЗУ, а всіх, то й в армію до німців ніхто не пішов би. Так що ваша собача недоработка, що вивезли лише кожного шостого, а пограбували кожного другого. Всіх потрібно було. Як з чорними в Росії зараз.
Волєн зі тоталє Кондопога йетц?
Волєн, волєн.
Унд махєн.
Концлагеря и ГУЛАГ, гестапо и НКВД, репрессии против инакомыслящих и даже против сторонников, стремление к мировому господству, милитаризация, пренебрежение к международному праву - вот что роднило двух тиранов.
Совместным парадом РККА и Вермахта в Бресте в сентябре 1939 года командовали С. Кривошеин и Г. Гуденриан. 14 сентября 19-й танковый корпус Гудериана броском из Восточной Пруссии захватил Брест. Крепость же в течение нескольких суток оборонялась польскими войсками под командованием генерала Плисовского. Лишь в ночь на 17 сентября ее защитники в организованном порядке покинули форты и отошли за Буг.
А к городу приближались советские части под командованием В.И.Чуйкова. Командир авангардной танковой бригады комбриг С.М.Кривошеин занял Брест. От немцев потребовали увести свои войска за демаркационную линию, поскольку город находился в советской сфере раздела Польши.
Двадцать восьмого, когда еще догорали очаги открытого сопротивления фашизму в Варшаве и на Балтике, был подписан советско-германский договор о дружбе и границе. Кроме договора, появился на свет еще один документ, расширявший пропасть между СССР и его будущими союзниками по борьбе с фашизмом.
Ну а Риббентроп, навсегда покидая СССР, заявил сотруднику ТАСС: "Оба государства желают, чтобы мир был восстановлен и чтобы Англия и Франция прекратили абсолютно бессмысленную и бесперспективную борьбу против Германии. Если, однако, в этих странах возьмут верх поджигатели войны, то Германия и СССР будут знать, как ответить на это".
2006.10.11 | Nikita
денонсировать пакт и вернуться к границам 39 года!
Я уже 15 лет недоволен пресловутым пактом Молотова — Риббентропа. По этому пакту к Украинской ССР была присоединена польская Галичина.Поэтому есть предложение давайте инициировать денонсацию пакта Молотова — Риббентропа — постыдный плод сговора Сталина с Гитлером с возвращением к статус-кво на 16 сентября 1939 года, чтобы вернуть те земли Польше.
А патриоты будут в НАТО, поборются за статус второй госмовы Речи Посполитой… Они там бороться будут, а здесь наступит тишь и благодать.
2006.10.11 | stefan
Ви дуже помиляєтеся, пане(господін) Nikita
Nikita пише:> Я уже 15 лет недоволен пресловутым пактом Молотова — Риббентропа. По этому пакту к Украинской ССР была присоединена польская Галичина.
> Поэтому есть предложение давайте инициировать денонсацию пакта Молотова — Риббентропа — постыдный плод сговора Сталина с Гитлером с возвращением к статус-кво на 16 сентября 1939 года, чтобы вернуть те земли Польше.
> А патриоты будут в НАТО, поборются за статус второй госмовы Речи Посполитой… Они там бороться будут, а здесь наступит тишь и благодать.
***
Якби це було так, як Ви фантазуєте, не було би дійсно проблем з мовою.
Бо вона була би українською.
І вся Східно-Центрально-Південна Україна дружно би проголусувала і за
НАТО і за Євро-Колгосп.
Бо не було би чинника, що їй хтось мішає.
***
"What must be - will be!"
2006.10.12 | Navigator
Ви ж з радістю підхопили гітлерівський союзний прапор:" Бєй чєр-
них", Расія для рускіх", "Панаєхалі - дасталі!"Тому таких як ви вже парламенти називають нацистами.
Хох!
А як робити кордони Вільсон всіх навчив.
І зробили так в усьому світі.
Крім того, де ви з хворою головою влазили.
Правда, зі всюди вас вже витурили.
Так що є Бог на світі.
2007.05.14 | Габелок
Re: Не викручуйтесь! Питання про лайно було!
Нікіта, а чому Ви перескакуєте на іншу тему? Ви прийшли сюди с цеберком лайна, але ж воно на Вас і вилилось. Майте мужність визнати це або, хоча б, замовчати, бо вже дуже смердить.Nikita пише:
> Я уже 15 лет недоволен пресловутым пактом Молотова — Риббентропа. По этому пакту к Украинской ССР была присоединена польская Галичина.
Ну, спочатку потрібно розібратися згідно з яким пактом Галичина була відібрана від України? Це по-перше, а по-друге, Галичина була прісоєдіна до СССР в першу чергу, для України це не робилося, робилося це для СССРу, правовий спадок якого взяла на себе Росія, то ж і всю відповідальність за пакт Р-М, і за всі інші злочини проти людства взяла на себе Росія, то ж всі скарги - до Кремля, а копію - до мацепікарні.
> Поэтому есть предложение давайте инициировать денонсацию пакта Молотова — Риббентропа — постыдный плод сговора Сталина с Гитлером с возвращением к статус-кво на 16 сентября 1939 года, чтобы вернуть те земли Польше.
А чому поновити статус-кво 16-м вереснем 1939? Тому що Вам так подобається? У мене є інше прєдложеніє. Треба брехати менше, менше ненавидіти українців і менше бути русонацистом.
> А патриоты будут в НАТО, поборются за статус второй госмовы Речи Посполитой… Они там бороться будут, а здесь наступит тишь и благодать.
Та боротись будуть, без Вашої допомоги і Ваше словесне лайно їм незавадить.
2008.07.03 | Isoлято
Ой, много тогда отдавать придёццо!
Nikita, подумайте хорошенько, так ли уж Вам желанны эти самые "границы 39-го года"? Это ж надо будет Польше отдать не только часть Украины, но и часть Беларуси... Вы там с Лукашенкой этот вопросец уже утрясли?А сколько придёццо отдавать Российской Федерации! Калининградскую область, Курильские острова, половину Сахалина, чуть не половину Карелии, Печенгу... Туве надо будет вернуть независимость... Иначе никак: хотите "восстановить всё, как было" - тогда уж и правда ВСЁ восстанавливайте!
Как там гласит древняя мудрость: "Прежде чем загадывать желание, подумай - а вдруг оно сбудется?"
2009.08.21 | Nikita
Что было бы с Украиной, если бы не было пакта...
Интересно представить будущее Европы и Украины, если бы пакт Молотова—Риббентропа не был заключен.Возможно, Гитлер тихо досидел бы до пенсии в своем «Вольфшанце», так и не решившись на войну. Он надиктовал бы второй том «Майн кампф» и состарился бы, потешая Европу своими оригинальными суждениями по всем текущим вопросам мировой политики. Уцелели бы все европейские евреи, погибшие в концлагерях. Но никогда бы не возникло государство Израиль, а сионизм остался бы просто одним из маловлиятельных интеллектуальных течений.
У Украины тоже была бы совершенно другая история. Бандера и Шухевич так и сидели бы в польской тюрьме, откуда их освободили гитлеровцы. Ну, разве что иногда выходили бы по амнистии, грабили бы очередную почту или кого-то убивали по идейным соображениям и снова получали срок. Львов остался бы польско-еврейским городом, а нынешняя Западная Украина — несколькими польскими воеводствами.
Если бы Советский Союз распался в 1991 году, то от него отделилась бы только Восточная Украина.
Никакого первого президента Кравчука просто не могло бы быть физически, так как Леонид Макарович остался бы на польской Ровенщине и вырос гражданином Речи Посполитой.
На президентских выборах 2004 года у Ющенко не было бы никаких шансов — победа однозначно досталась бы Януковичу.
А среди нынешних кандидатов в президенты однозначно не значился бы уроженец румынских Черновиц Арсений Яценюк. В лучшем случае он мог бы выдвинуться на президента Румынии.
Вот какой была бы нынешняя Украина, не случись такого «преступления», как пакт, вошедший в историю по именам министров иностранных дел двух тоталитарных государств. Зато много бы народа уцелело! И много народа просто не родилось…
http://www.segodnya.ua/print/news/14073350.html
2009.08.22 | Isoлято
Ой, как Бузиной засмердело!
Любит он, панимаш, издращения в стиле "альтернативной истории"... Ну дык и я ведь ни шиком лыт.Давайте пофантазируем.
А начнём с такой невероятной фантазии: Сталин не готовил нападения ни на Польшу, ни на Германию, ни на Европу. Ни разу, ни под каким соусом. Сидел бы себе тихонько в Кремле, попыхивал трубочкой, сочинял очередной "Краткий курс истории ВКП(б)". А совейская промышленность продолжала бы строить танки и самолёты сотнями тысяч. Устаревшие, само собой (нас же все компартейные историки стращают, шо именно такими они и были 22 июня 1941...).
А в "трудовых лагерях" продолжали бы миллионами погибать заключённые. И скрывать этот факт становилось бы всё труднее. И крестьяне, выморенные голодом, не смогли бы накормить огромную страну - значит, или новый голод... или покупать зерно в Канаде. А страна, не имеющая самообеспечения на элементарном продовольственном уровне, фактически теряет независимость. Т.е. все совейские люди в итоге работали бы "на американского (английского, французского, итальянского) дядю" - только благодаря полной подконтрольности газет и радио они бы об этом не знали, радовались бы только "успехам сацыалистицкава строительства". Кстати, телевидение в СССР при таком сценарии появилось бы к концу 60-х годов в лучшем случае.
В конце концов у совейского руководства не осталось бы другого выхода, кроме как всячески приветствовать "посылки из-за границы" (в т.ч. продовольственные) - и простым гражданам "страны победившего пралетарьята" потихоньку стало бы ясно, что они живут далеко не лучше всех в мире, более того: лучше них живут вчерашние провинции Росимперии - Финляндия и Польша. Кто-то начал бы возмущаться... и сразу "загремел" бы лет на 10, и вряд ли бы в течение них выжил. А поскольку возмущались бы как раз самые сообразительные люди, самые талантливые, не нашедшие себе достойного применения - страна продолжала бы лишаться интеллектуального потенциала нарастающими темпами. Разваливать систему ГУЛАГа было бы некому: это сделали в первой половине 50-х годов в основном как раз украинские повстанцы и бывшие власовцы (а раз войны нет - то и взяться им неоткуда). Так что колючая проволока торчала бы во всех минимально подходящих местах...
А в Германии тем временем разрабатывались бы лучшие в мире ракеты, а в США - лучшие самолёты (ну и можно не сомневаться, что и те, и другие работали бы над ядерным оружием... но это к делу относится слабо - сценария войны мы договорились не рассматривать). В итоге Германия первой запускает искусственный спутник (а может, и космонавта), Штаты первыми проводят ядерное испытание (году эдак в 48-м - войны-то нет, спешить-то некуда), Япония, ещё до 39-го года захватившая серьёзный кусок Азии, становится тем "поставщиком ширпотреба", каковым в "нашей" истории стал Китай... а "виликий-магучий савейский саюс" загнивает себе потихоньку на своей 1/6 части суши. Население, дойдя к 1975-80-му году до отметки примерно 250 млн., начало бы вымирать, и побыстрее, чем сейчас, потому как все вакцины и антибиотики доходили бы до СССР с бааальшим запозданием, медицина была бы или лагерной, или "специальной" (для узкого круга компартейцев), ну и "на зонах" народ явно не дольше всех живёт...
А какой-нибудь Nikita® в этом варианте истории, скорее всего, не существовал бы ВААЩЕ - его родители погибли бы во время очередного всеобщего голода или сгнили бы в ГУЛАГе.
Ну ничё - зато Янукович победил бы на президентских выборах! Ради этого эпохального события и сотней "никит" пожертвовать не жалко... А не, блин, Янукович при таких раскладах бы ваще нирадилсо: его отец сбежал из родного белорусского села Януки на Донбасс из-за того, что иначе его бы выдали "соотвейсвующим органам" односельчане, помнящие его службу в немецкой полиции. А не было бы войны - не было бы и полиции... так и жил бы себе Фёдор Янукович в своём родном селе, и ни он, ни его дети к Украине не имели бы ни малейшего касательства.
P.S. Ах да, цапцэм зобыл. Если б не было войны - в СССРе бы по-прежнему в массовом порядке ликвидировали церкви и священников, а религиозность была бы вполне нормальным основанием для "посадки". За ентим делом следили бы "союзы воинствующих безбожников" и прочие сочуйствующие. Ну и, канешна, "таварищи из органов" могли бы в любой момент без приглашения заявиться в гости: "Нам поступил сигнал, что вы прячете нелегальную литературу... Как то есть нет? А эта книжыца как называется? Библия? Ну мы ж говорили... Гражданин Nikita®, пройдёмте!"
2009.09.11 | igorg
Спитайте краще що було б якби не комуняки
2009.09.13 | Isoлято
Та у цього Бузіни давно вже "плюрализм мнений в одной голове"...
...иначе называемый ШИЗОФРЕНИЕЙ.Як він у своїх суботніх "зівотнях" тих комуняк поливає брудом - але ж це не завадило йому підписатися під "Абращєнієм пріцтавіцілєй творчіскай тілігєнциї Украіни" на сайті КПУ!
http://www.kpu.net.ua/obratschenie-predstavitelej-tvorcheskoj-intelligentsii-ukraini-k-partijam-pravitelstvennoj-koalitsii/
(Підпис №65)
2011.05.02 | Shooter
до 18-23 тільки
Коли ЗУНР була визнана окупованою Польщею територією.Взагалі, ідея непогана. Шкода що нездійснена
2011.11.01 | killer-thinker
НАГЛА ПРОВОКАЦІЯ!!!
2006.10.13 | Koala
Re: С кем сотрудничала УПА?
In November 1943, UPA battle groups Black Forest and Makivka defeated 12 German battalions supported by the German air force, in a battle over control of UPA-held territory. In May and July 1944, two more attempts by the Germans to capture Carpathian mountain passes were repulsed. The latter victory involved the defeat of two German divisions supported by artillery. On July 26, 1944, near the village of Nedilna, the UPA defeated another German division, and captured its entire supply column, including many officers and soldiers.===
a Committee of former German commanders on the Eastern front claimed that "the Ukrainian Nationalist movement formed the strongest partisan movement in the East, with the exception of the Russian Communists."
===
http://en.wikipedia.org/wiki/Ukrainian_Insurgent_Army
2006.10.13 | Nikita
«РЫЦАРИ ПЛАЩА И КИНЖАЛА»
К началу Великой Отечественной войны практически все лидеры ОУН стали сотрудничать с немецкой военной разведкой или гестапо. Примером для многих «патриотов» в этом вопросе стал С. Бандера, что подтверждается материалами Нюрнбергского процесса. Свидетельствовавший на этом процессе заместитель начальника 2-го отдела Абвера (Абвер-2) полковник Эрвин Штольце показал:
«... В октябре 1939 года я с Лахузеном привлек Бандеру к непосредственной работе в Абвере. По своей характеристике Бандера был энергичным агентом и одновременно большим демагогом, карьеристом, фанатиком и бандитом, который пренебрегал всеми принципами человеческой морали для достижения своей цели, всегда готовый совершить любые преступления. Агентурные отношения с Бандерой поддерживал в то время Лахузен, я – полковник Э. Штольце, майор Дюринг, зондерфюрер Маркерт и другие...».
Примерно в этот период давнее сотрудничество Романа Шухевича с Абвером получило свое логическое продолжение. Начальником гестапо в Кракове Гаймом он привлекается к сотрудничеству с этой охранкой. По заданию Гайма, как военный референт, ответственный в ЦП ОУН за связь с «краем», собирает через оуновскую подпольную сеть в Западной Украине разведывательную информацию о положении в этом регионе. На Волыни эти задания Шухевича и гестапо выполнял референт областного провода ОУН Закуштуй Ананий («Василь»).
В 1940 году ОУН раскалывается на две противоборствующие ветви: сторонников А. Мельника, с одной стороны, и приверженцев С. Бандеры, с другой. Исследователи этого вопроса однозначно оценивают участников бандеровского крыла ОУН, а, в основном ими стали бывшие боевики-галичане, как наиболее беспощадных, коварных и безжалостных в отношении своих соперников и врагов.
Одним из инициаторов раскола и организаторов нового националистического центра – т.н. «революционного провода» ОУН-б без колебаний стал оуновский террорист №1 Роман Шухевич. В новом руководстве он занял стратегически важную для Абвера должность члена Центрального провода и руководителя краевого провода, то есть оуновского главаря в Галиции, оказавшейся к тому времени в составе советской Украины. Кроме того, в его руках оказалась связь с националистическим подпольем на советской территории.
Несмотря на то, что без какой-либо помощи, даже вопреки вмешательству оуновцев, Украина, наконец, стала «соборной», лидеры ОУН-б, не получив никакой власти на родной земле, активно поддержали планы гитлеровцев по подготовке к нападению на СССР. Весь 1940 год и половина следующего 1941-го прошли в лихорадочной работе по заброске на территорию СССР оуновских эмиссаров. Через кордон были переброшены Василь Сидор, Иван Климив-«Легенда», Василь Чижевский, Дмитро Мирон-«Орлик», Юрко Стельмащук, десятки других эмиссаров и диверсантов.
Жена одного из руководителей ОУН-б Владимира Гербового Таньчакивская Анна после войны вспоминала, что инициаторами сотрудничества ОУН с немцами против СССР были С.Бандера и ее муж. Однако некоторые встречи с представителями Краковского гестапо и вермахта, которые происходили в Кракове, организовал Роман Шухевич. Таньчакивская стала свидетелем 3-х таких встреч, на которых с немецкой стороны в разное время присутствовали гестаповец Гайм, личный представитель Гитлера д-р Фегль, некоторые высшие чины вермахта. Украинскую сторону представляли С. Бандера, Р. Шухевич, Я. Стецько и другие лидеры ОУН, в целом 25 деятелей.
Для иллюстрации приведем оригинал документа:
«Перша дипломатична вечеря, – рассказала Таньчакивская, – відбулася в елегантній кімнаті різбяра Ліблінга. У ній засіла чорна рада. Перше місце зайняв німецький майор, прізвища його не знаю. По однім боці німецького майора сидів Володимир Горбовий, а по другім Роман Шухевич. Шеф краківського гестапо Гайм перебував в товаристві шефа оунівської розвідки Миколи Лебедя. Славко Старух крутився поміж усіма, й здавалось, що він тут – господар вечері. «Дайте вино, піднімемо келих, – каже перший кат України Гайм, – за самостійність! Звичайно, і за вас, вождь, за вас прем'єр-міністре, бо ви – то Україна, а Україна — то ви...».
http://anti-orange.com.ua/article/noelections/65/23371
2007.05.02 | igorg
Стара заїжджена совковська платівка приурочена
до Первомая і Дня побєди. Тофаріщ просто виконує партєйноє заданіє.Не було б проблеми якби був тут хоч щонайменший натяк на неупередженість чи якийсь фактичний історичний матеріал. Вибачайте панове, але форум є історичним, а не пропагандистським. А дписувачів цікавить історія а не міфи. Тому нічого сюди зливать всякі помиї. Цей примітивний набір їх власних аналогій вже порядком надоїв:
1) Бандерівці були жорстокими до поляків і до населення ЗУ і чинили злочини проти людяності (як завжди чинять комуністи по внутрішній природі).
2) Прихильники УПА насправді представляють пропольські сили (по анології з власною проросійською й антиукраїнською позицією)
3) УПА співпрацювали з Німціями (безвідносно коли і як саме) (комуністи співпрацюють і з фашистами і з бандюками і хоч із самим чортом).
Це просто нижче плінтуса опускає рівень дискусій. До абсолютно безінформативного і неконструктивного діалогу.
Тому прохання до всієї гарної компанії дописувачів форума не годувати новоявленого Троля. Хай кусає власну дупу, вибачайте, й доповідає, що провів роботу тихо сам з собою.
Якщо ж цей пан забрів сюди випадково (вкрай малоймовірно) й вирішив відкрити наївним людям (тобто нам) очі то хай спочатку познайомиться з оригінальними матеріалами, що тут розміщено. Хоча б на ту тему, яку він пробує представляти. І згодом спробує хоч трохи подумати, перед тим як крутити заїжджену платівку штатного Педіного пропагандиста.
Почитайте хоча б вашого ж пана Судоплатова. На старість літ він став хоч і не менш лукавим, але зате дуже говірким. То ж він там дає дуже цікаву оцінку ОУН-УПА. Принаймні хто такий Судоплатов знаєте?
2007.07.15 | Большой Брат
по существу, Никите так никто и не ответил...
2007.07.19 | igorg
А Ви спочатку навчіться читати то може й відповісте по сущєству
2007.05.02 | igorg
qui prodest така методологія? Оцінка історика, професійна
http://spetskor.dp.ua/art_531.php--------------------------------------------------------------------
"Енкаведисти" від науки "репресують" історію ОУН-УПА: проФФесори ДНУ паплюжать героїчну минувшину українського народу
--------------------------------------------------------------------
Проректор Дніпропетровського Національного університету з науково-педагогічної роботи, завідуючий кафедрою російської історії В.В. Іваненко та професор кафедри історії України В.К. Якунін випустили у світ монографію "ОУН та УПА у Другій світовій війні: проблеми історіографії та методології". Розкішне вийшло видання, давно не бачив, аби наукова книга видавалася з суперобкладинкою.
Отож про методологію і поведемо розмову, причому мушу зізнатися, що я лишаюся багато в чому прихильником ленінської методології (не плутати з ідеологією), зокрема, вважаю абсолютно правильною думку Леніна про те, що завжди треба ставити питання "qui prodest?" - "кому вигідно?". Також зізнаюся, що єдине, в чому згоден з авторами, так це в тому, що головними принципами методології повинні бути об'єктивність та історизм.
Сталося так, що вперше я відкрив цю книгу на с.96-97 та прочитав таке:" Репресії та депортації сталінського режиму не можна виправдати. Але чому вважається законною та виправданою підготовка ОУН до збройного повстання проти законної та легітимної влади?" Законна та легітимна - це одне і теж саме, автори просто не знають історичної термінології та, головне, нічого не бажають знати про повстання американців проти законної влади Георга ІІІ, боротьбу ірландців проти законної влади тієї ж таки Англії, угорців, чехів та багатьох інших народів проти легітимної влади австрійського імператора - прикладів багато. ( До речі, як бути з повстанням Богдана Хмельницького проти легітимного короля та законно обраного сейму?)
Трохи раніше (с 93) стверджується, що законність та легітимність радянської влади ствердило населення Західної України "своєю активною участю у виборах". Хіба обидва професори не знають, ЯК проводилися радянські вибори? Виходить, що вони й досі вважають законними "вибори" одного депутата з одного кандидата…
Історизм та об'єктивність полягають в тому, що Радянський Союз був тоталітарною державою, де будь-яка форма захисту своїх ідей, окрім опору зі зброєю в руках, була абсолютно неможлива.
Автори вважають - і повторюють це кілька разів - що сталінські репресії були спровоковані націоналістами (с 114 та багато інших). Вони навіть пишуть "Влада ЗМУШЕНА(!) (виділено мною -К.К.) була реагувати на антидержавні, протиправні дії…". По-перше, залишається довести, що це ОУН спровокувала Леніна на декрет про розстріл селян-заручників, якщо залізничну колію не розчистять від снігу, та на наказ забирати в селян України вдвічі більше хліба, аніж встановлено продрозкладкою (а продрозкладка - це всі надлишки. Я задаю своїм учням питання: "Що це - вдвічі більше, ніж всі надлишки?", а вони без підказок відповідають: " Голодомор"); або що запровадження у 1938 році машини-душогубки (автор винаходу - завгосп Московського Управління НКВС М. Берг) сталося тому, що "влада змушена реагувати на протиправні дії" - бо через провокації ворогів народу вже й куль не вистачало.
По-друге, на с 51-52 автори гостро критикують Центральну Раду за те, що вона не підтримала Жовтневу Революцію та почала роззброювати Червону Гвардію, заарештовувати більшовиків…Отже, коли готується повстання проти комуністів - це протиправні дії. Коли самі більшовики повстають - це законна революція. Сталін, аби запобігти повстанню, масово знищує людей - це він змушений реагувати "на антидержавні дії". Центральна Рада, аби запобігти повстанню, роззброює та арештовує - цього ніяк не можна! Чудова методологія та яка ж об'єктивна… Цю методологію застосовували усі тирани усіх часів та народів - моя влада законна, бо так записано у прийнятих мною самим законах, отож я маю право знищувати тих, хто проти. Будь слухняним рабом - і нічого з тобою не станеться.
До речі, в тому документі, який автори вважають відповіддю режиму на дії ОУН (с 96), йдеться про депортацію 100 тис. ПОЛЯКІВ! Яке поляки мали відношення до ОУН?!
Та це ще навіть не квіточки, а бруньки. Автори засуджують боротьбу ОУН не лише проти СРСР, але й проти Польщі (Румунію забули). Чому? Виявляється тому, що і СРСР, і Польща - члени Ліги Націй. Даруйте, але всі колоніальні імперії були членами Ліги Націй, та що з того? Поляки у 1920-23рр. вели збройну боротьбу на польських землях, що залишилися за Німеччиною (хоча вона теж була членом Ліги), ірландці, марокканці, сірійці, македонці, індонезійці повставали проти своїх поневолювачів - членів Ліги Націй. Чому марокканцям можна, а українцям - ні? Далі професори пишуть: " Якби вони (ОУН та УПА) були загальноукраїнськими організаціями або виступали ТІЛЬКИ ЗА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНУ ЧИ НАЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНУ АВТОНОМІЮ ГАЛИЧИНИ, ТО, НАПЕВНО, МАЛИ Б ЯКЕСЬ ПРАВОВЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ ПІДГРУНТЯ…"
Цих слів досить - можна боротися за автономію Галичини, не можна - за незалежність усієї України… Щодо загальноукраїнської організації - то це словоблуддя, бо всі національно-визвольні повстання, як успішні, так і ті, що зазнали поразки, починалися в одному регіоні, а потім, якщо вдавалося, виходили за його межі.
Відповідно до своєї методології автори засуджують демонстрацію ветеранів ОУН в Києві у таких словах: "То ж які моральні підстави мали представники ОУН - УПА проводити демонстрацію в Києві, для визволення якого від фашистів вони абсолютно нічого не зробили?".
Моя ж методологія підказує мені, що звільняти Київ довелося тому, що фашисти його захопили. А захопили тому, що у фланг захисникам Києва вдарив Гудеріан. А він зміг вдарити, бо комуністи створили таємні училища для навчання німецьких танкістів та льотчиків на території СРСР (Німеччині було заборонено навчати льотчиків та танкістів), де навчився, та й не один він. Що якби не допомога СРСР, то Німеччині знадобилося б значно більше часу, аби підготуватися до нової війни. Що пакт Молотова-Ріббентропа дав Гітлеру можливість бити своїх противників поодинці. Що Гітлер прийшов до влади, бо комуністи розкололи демократичні сили Німеччини.
Я беру в руки офіційну біографію Ернста Тельмана, написану Інститутом марксизму-ленінізму НДР та читаю промову генсека німецької компартії 20 листопада 1932 року. До призначення Гітлера канцлером залишилося 70 днів. Тельман закликає створити єдиний пролетарський фронт та перераховує, кого він хоче там бачити: "соціал-демократи, християни, ГОТОВІ ДО БОРОТЬБИ НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИ, члени вільних профспілок". Більшість читачів вже все зрозуміла, для професорів пояснюю, що націонал-соціалісти - це гітлерівці… Це не єдиний факт, і навіть не єдина сотня фактів - з такими "антифашистами" Гітлер міг нічого не боятися. А якби комуніст Берг не винайшов машини-душогубки, то, може, фашисти менше б знищили радянських людей. Бо самі вони не додумалися б.
Повертаючись до падіння та визволення Києва, до великих жертв та подвигів, я хочу процитувати безсмертні слова: "Більшовики самі собі створюють труднощі, аби потім героїчно їх переборювати"( У. Черчілль).
З нечуваним блюзнірством автори звинувачують ОУН :" Тоді, коли весь український народ самовіддано … заліковував рани, бандерівці, продовжували …братовбивчу громадянську війну". Формулювання "весь народ" виходить з методології, що, мовляв, наші однодумці - це народ, а інші - вороги народу. Подобається це комусь, чи ні, але оунівці - частина українського народу. По-друге, якраз у цей час загороджувальні загони самовіддано боролися зі спробами українських селян втекти з районів, охоплених третім голодомором.
Але навіть не це основне. Головне - що влада і не думала дати українському народу можливості хоч якогось вибору, народ не міг висловити свою точку зору навіть з дріб'язкових питань, більше того, в умовах тотальної цензури народ і не міг сформувати свою точку зору, бо він не знав фактів. І радянська імперія крала у нас майбутнє, забороняючи найперспективніші науки, до речі, автори посилаються на " свідчення" Т.Лисенка [!] як на історичне джерело. Це той самий "народний академік", який нищив генетику та генетиків, який стверджував, що в нього під час дослідів від пари ховрашків народилося жабенятко, з насіння капусти виросла ріпа, що вівці НІКОЛИ не народжуються від овець ("овца из овцы - это чепуха") - виявляється, він у 1960 р. на пресовій конференції повідомив світову громадськість про страшні злочини ОУН, а автори вважають це достовірним історичним джерелом. Коментарі зайві. Радянська імперія також відрізала нас від світової культури, а народ ніхто не питав. То чи мала право УПА воювати?
"Я проти війни, за одним винятком. Раб має право воювати проти тирана. Це єдиний випадок, коли війна дозволяється"(Д.Гарібальді).
Тепер я маю намір дещо змінити порядок викладення та розгляну методологію Іваненка та Якуніна за окремими її аспектами та за допомогою прикладів.
Приклади прямої неправди:
1. На с 242 без будь-яких зауважень наводиться документ з оригінальною назвою "З виступу голови українського центрального комітету ОУН В. Кубийовича з холопською вдячністю фашистським окупантам за створення дивізії буржуазно- націоналістичних головорізів СС "Галичина".
Панове "проФФесори"! Центрального комітету ОУН не існувало НІКОЛИ! А Кубийович був безпартійним. (До речі, вони його і в авторському тексті називають оунівцем).
2. На с 113 написано: "За останніми розрахунками фахівців Міністерства юстиції Польщі на території Західної України та Західної Білорусії радянські репресії 1939-41рр. охопили всього 473 тис. громадян …" Використання слова "ВСЬОГО" означає, що професори вважають цю цифру маленькою… Та цитата сфальшована. У висновку польського Мінюсту насправді сказано "473 тис. колишніх громадян Другої Речі Посполитої " - різниця величезна, бо, окрім колишніх володінь Польщі, були ще румунські, репресували також громадян тодішньої Румунії.
Оце так історія з географією! Роблять вигляд, що Буковини не існує, в такий засіб зменшують кількість жертв і називають це науковою методологією! Я не вірю і ніколи не повірю, що можна не знати таких елементарних речей. Школярі знають про приєднання Буковини до Бессарабії! Другим доказом, що неправда - свідома, є сам факт фальсифікації цитати.
Третій зразок неправди: автори запитують -" чому США та Англія …пішли на союз зі "сталінським Радянським Союзом" (лапки авторів), а не з гітлерівською Німеччиною?". З цього робиться висновок проти ОУН, проте… Автори "забувають", що Англія оголосила війну Німеччині 3 вересня 1939р. Майже через два роки Гітлер напав на СРСР і ці країни автоматично стали союзниками, хоча підписання відповідного договору дуже затяглося саме тому, що Сталін наполягав на визнанні нових кордонів. Ще через півроку Гітлер сам проголосив війну США. Отож ці три країни стали союзниками не з власної волі, а … Гітлер сам створив коаліцію проти себе. Інше питання, що це було неминуче, бо, один раз почавши війну, Гітлер вже не міг зупинитися, проте Англія та США не робили вибору між Адольфом та Йосифом - перший зробив вибір за них.
Я міг би навести ще десятки випадків прямої неправди, але тоді не залишиться місця для інших аспектів методології авторів, зокрема для НАПІВПРАВДИ.
Два професори присвячують чотири сторінки апології В.І.Леніна як діяча, що вірно розв'язав національне питання, але аналіз його діяльності завершують …1917роком. І жодного слова про те, яку ж національну політику проводив голова Раднаркому Ленін з допомогою наркома зі справ національностей Сталіна. Тобто вони порушують ще один принцип ленінської методології - про політичних діячів треба судити не по словах, а по справах. Якщо вони гадають, що діяльність Леніна відповідала принципу "нації мають право на самовизначення", то таку сміливу тезу непогано було б довести. Наприклад, пояснити, як поєднується право на самовизначення та створення в Росії "временного рабоче-крестьянского правительства Украины", в якому не було жодного робітника, жодного селянина та жодного українця.
Доведеться дати відповідь на питання - якщо Ленін НА СЛОВАХ критикує П'ятакова за великоросійський шовінізм, а НА ДІЛІ ставить того ж П'ятакова на чолі уряду України, НА СЛОВАХ критикує Лаціса за жорстокість, а НА ДІЛІ призначає його головою Всеукраїнської ЧК - то яка ціна словам Ілліча? І таких питань будуть тисячі.
Ще приклад напівправди: автори картають підручники з історії України за те, що в них мало приділяється уваги подіям за межами України, зокрема, Курській битві. І ані слова про те, що, крім підручників з історії України існують підручники з всесвітньої історії, причому на уроках з теми "ІІ світова" обидві історії об'єднуються, учні працюють і з одним підручником, і з іншим. Це знову ж, далеко не повний перелік випадків напівправди, яку багато хто вважає гіршою за повну брехню.
Пробачте. Мало не забув найбільш ганебний випадок. Автори багато разів посилаються на документи ОДНІЄЇ ветеранської організації, як на точку зору ВСІХ ветеранів. Проте існує інша, альтернативна організація, яка визнає УПА і активістом якої був їхній покійний особистий друг, професор Черненко. Зараз вони роблять вигляд, що героя війни - рядового Черненка - не існувало на світі…
Автори порушують закон логіки "Тягар доказів". Вони цитують газетні статті радянської доби, де понаписано всяких жахів без жодних посилань на документи та питають, чому українські вчені їх не спростовують. Ні, автори повинні були навести докази, що вони не брешуть.
Якунін та Іваненко порушують наукову етику. Вони якнайдокладніше переповідають критику Леніним Троцького та Юркевича. Яке відношення мають до ОУН хоч той, хоч другий - це таємниця їхньої методології, але…Вони ані словом не згадують, що ж Юркевич та Троцький відповідали Ульянову, а вони відповідали, і відповідь Юркевича дуже сильна. Така гра в одні ворота попросту непристойна. До речі, вони посилаються на монографію Я. Грицака, який докладно переповідав відсіч Юркевича Леніну - отже, знають. Мабуть, у них і досі в голові не вкладається, що правило "якщо розповідаєш про полеміку, то треба викласти погляди обох сторін" поширюється і на Леніна з його опонентами.
Так само, роблячи екскурс в історію XVII-XVIII ст. та картаючи Мазепу за "зраду" (с 19), автори неначе навмисно обирають тільки ті аргументи, які повністю спростував М.Ю. Брайчевський. Висувати аргументи та замовчувати давно оприлюднені контраргументи - це не об'єктивність і не історизм. Це - ганьба.
Так само непристойним методом автори захищають термін "Велика Вітчизняна війна" . Вони визнають, що він народився не в народі, але терміни "виробляє сама наука". І додають, що цей термін безроздільно панував в радянський історіографії. Проте його виробила зовсім не наука. Вперше він з'явився у передовій статті газети "Правда" від 23 червня 1941, автором якої був Омелян Ярославський , що має таке ж відношення до науки, як Сталін до гуманізму. Термін Ярославського безроздільно панував тому, що цензура не пропустила б ніякого іншого. Посилатися на таке панування - це просто моветон.
А тепер, читачу, згадайте початок статті та задайте собі питання:"qui prodest така методологія?"
Автор матеріалу -
заступник голови Дніпропетровської обласної організації Української Народної Партії з ідеології та зв'язків зі ЗМІ, історик
Костянтин Когтянц.
2007.05.04 | Svitlana
Re: qui prodest така методологія? Оцінка історика, професійна
Більше всього мені сподобалась ось ця частина:"На Нюрнбергском судпроцессе начальника 2-го отдела абвера полковника Эрвина Штольца: «Бандера и Мельник находились у меня на личной связи как агенты абвера, я передавал им распоряжения нашего руководства, и они их четко выполняли. Приблизительно в августе 1941 г. я объявил
Бандере о прекращении с ним связи как с нашим агентом. Это было сделано по указанию Канариса... После ареста Бандеры функции руководителя ОУН перешли к Лебедю. И с того времени распоряжения абвера передавались Мельнику и Лебедю...
Після війни Лебідь появився на арені як один з найбільш важливих агентів ЦРУ в ОУН-УПА» (об этом пишет американский исследователь Кристофер Симпсон в книге «Відкат»)."
Сплошні подвійні агенти!
Не здивуюсь, якщо в когось якось знайдеться інформація про те, що УПА у повному складі ще й на Рад. союз працювала.
І ось що цікаво - збитки, які УПА наносило різним арміям на території України - колосальні, але при цьому всі мають бажання видати їх за власних агентів. При цьому не забуваючи підкреслити, що їх і було-то там - купка невеличка, яка по лісах сиділа.
2007.05.04 | igorg
Зацініть! Це робота двох дохтурів і один з них проректор ДНУ з
наукової роботи.2007.05.14 | Габелок
Re: ДНУ - совок за переконанням (-)
2007.05.19 | Nikita
идеология бандеровцев – это гитлеровский национал-социализм
Вот только несколько фактов, из недавно вышедшей книги Д.Веденеева и Г.Быструхина с ироничным названием «Повстанська розвідка діє точно й відважно…» Она имеет подзаголовок «Документальное наследие подразделений специального назначения Организации украинских националистов и Украинской повстанческой армии». Все только на основе фактов из архива СБУ!Начнем с выдержки из документа советских органов госбезопасности о применении пыток бандеровцами:
«4 августа 1948 года… были захвачены и зверски замучены работавшие на территории Станиславской области геологи Балашова Наталья, 1921 года рождения, уроженка и жительница города Москвы, член КПСС и Рыбкин Леонид, 1925 года рождения, уроженец и житель города Москвы, член ВЛКСМ». Трупы захваченных в июне 1945 года боевиками УПА двух советских активистов «носили следы садистских издевательств над ними», руки и ноги – «были выкручены и переломаны, глаза выколоты, волосы на голове вырваны». Кстати, одна из убитых таким оригинальным образом была женщиной. А еще одна умерла 7.8.48г. после трехдневного допроса «о горизонтальном и вертикальном строении партии и комсомола», отказавшись отвечать. Впрочем, если бы и ответила, все равно бы убили. В УПА не было других мер наказания, кроме казни. Зато последняя имела неимоверное количество вариантов!
ПИЛОЙ И ТОПОРОМ.
Как гласит специальное сообщение НКГБ УССР от 1944 года, «Следственная и карательная практика «Службы Безопасности», являясь одним из видов террора, проводимого ОУН-УПА, носит характер, превосходящий по своей мерзости средневековье. Так называемое «цуркування», когда допрашиваемому связывают голову тонким ремнем или крепкой бичевой, а затем постепенно накручивают палкой до тех пор, пока череп не даст трещин, прижигание пяток, избиение – таков метод следствия «Службы Безопасности» ОУН-УПА. Повешение, убийства заподозренных людей и их семей, в том числе, матерей, жен и детей топором, перепиливание пилой – так обычно выполняются приговора, выносимые следователями полицейско-исполнительных органов «Службы Безопасности» ОУН-УПА».
Так гласил отнюдь не пропагандистский, а закрытый секретный документ советского Наркомата госбезопасности. А вот подтверждающая его выдержка из инструкции для бойцов спецподразделений УПА, датированная тем же 1944 годом: «В агентурній роботі немає моралей ні релігійних, ні в поведінці. Тут є одна ціль, добитися успіхів в інтересі конечносте, яку диктує боротьба і успіх… Заради успіхів доводиться пожертвувати свою честь, вжити таких засобів, як шантаж, обман, зрада, крадіж, брехня і т.п. Для добра справи і найганебніший вчинок є моральний і він все оправдує».
Если известный роман Генрика Сенкевича называется «Огнем и мечем», то сагу о подвигах любимцев Виктора Андреевича вполне можно озаглавить «Пилой и топором». Пусть читает! Может, на пользу пойдет!
Один из «героев» УПА – Ленив по кличке Резунчик на допросе 20 августа 1951 года признался: «При ликвидации применяли самые зверские способы уничтожения: как-то повешение, удушение медленное, сжигание живьем на костре, убийство режущими предметами… С моим участием было уничтожено до 200 человек, которые были заподозрены либо в связях с органами МГБ, либо членов ОУН, заподозренных в измене ОУН. Все эти случаи уничтожения этих лиц я не помню, однако о них могу рассказать следствию. Так, в августе-сентябре 1946 года, когда наша бандбоевка СБ дислоцировалась в селе Топильск, Перегинского района, Станиславской области, руководителям бандбоевки… «ОМЕЛЬКО» (убит в 1947 году), была заподозрена в связи с органами МГБ курьер Перегинского районного провода ОУН – «ШЕРШЕНЯ», девушка по кличке «ЧАРИВНА». После допросов, сопровождавшихся различными зверствами, «ЧАРИВНА» не дала показаний о своей связи с органами МГБ, однако, несмотря на это, комендант бандбоевки «ОМЕЛЬКО» приказал повесить ее».
http://www.segodnya.ua/print/news/199842.html
2007.05.19 | igorg
Ви мені вибачте, але Ви просто хворий на голову. Поясню детальні
ше чому. Якщо Ви співучасник тих справ, що робили комуністи на ЗУ то питань нема, тут усе ясно. Тоді Ви герой революції, колективізації і т.д. Проте такого віку рідко сидять за компом. Отже, або нащадок героїв, або той хто начитався такої ось літератури. Оскільки Вас таки чогось сюди знову занесло то спробую розмовляти людською мовою. Сподіваюсь не клинить і спробуєте те допустити до власної свідомості.Так от. Про ідеологію. Західна Україна. 80% селян безграмотні, або закінчили 2-3 класи польської школи (іншої не було). Я можу розуміти Вашу неприязнь до білополяків які надавали Будєному (і Сталіну). Й українці не були приязні до поляків і навпаки. Втім якось мирилися. В глухих поліських селах взагалі було фіолетово чия там влада. Царя чи Пілсудського. У них своє життя й свої турботи. І поляки туди не лізли. Що з голоти візьмеш. Болото та комарі
Тими краями вже котилася світова війна. Руські, мадяри, німці, не в новину. Та 39-40 тих країв майже не торкнулися. Ледь-ледь. Совєтизувати не встигли. Спогадів майже ніяких. Але вже 41 так, маса радянських солдатів, що відступали, кидаючи техніку, зброю. Боїв там (де жили мої діди) майже не було. Іноді бомбили. Потім трохи німці постояли. Далі німецький гарнізон став у містечку, в села робили наскоки. У відповідь на образи (й польські в тому числі) ставала партизанка. Поляки землі не мали, були за Польщі начальниками, тож коли їх влада закінчилася то треба було йти в найми. Вони того не вміли і не хотіли. То ж промишляли розбоєм, здається заразом з німцями. Дядькам те надоїло і їх попалили. Били й німців. За те німці спалили село неподалік. І закрутилося. Це згодом комуністи запишуть те село на свій рахунок (за дії радянських партизанів). Уживалися й совєцькою партизанкою. Коли не чіпали.
То все були сільські хлопці й дядьки в цих наших партизанах, й дівчата звісно. Це була народна армія, що захищала населення. Від поляків, німців, а згодом і комуністів. Яка фашистська ідеологія? Про що Ви шановний? Звідки вона взялася в поліських дядьків? Поляки виховали? Чи прибульці з альфа центавра? Хоча, якщо взяти первісне значення того слова з італійського (спілка, гурт), але тоді ми всі фашисти
Вони елементарно захищали себе, своє село, свій край. І це для них і була Україна. І це так і є. А Націонал-соціалізм ... та вони й виговорити таке не зуміли б
Через село проходив загін Ковпака, коли робив карпатський рейд. Думаєте з боями? Та нічого подібного. Просто домовилися. Вони німців бють і ми бємо, то хай ідуть і бють (та ще й їх побють). Ночували ковпаківці в селі, разом з бандерівціями й УПА, горілку пили й розмови вели. Правда на бандерівську агітацію до них приєднатися не приставали. Це не з книжок, я в тому селі виріс. І те мені малому розказували на страх і ризик під великим секретом. Бо ціна правди знаєте яка була.
Так, що шановний, Ковпак поділяв ідеологію фашистів і був їх прихвостнем. Саме тому комісара Руднєва й вбили, щоб кінці у воду. Ну якщо так як у тій вашій книзі викинути геть усе а залишити ніч у селі з бандерівцями то виходить що так
Звірства чомусь почалися з приходом совєтів. Як стало відомо, в Росії під Ленінградом було підготовлено 1500 (приблизно) "бандерівців". От вони й розпалювали оте. Тактика давно відома. Ще від Лєніна. Згодом залучали й впійманих бандерівців (Хрущов особисто інструктував як і що робити). Тих "бандервців" потім селяни впізнавали на партійній роботі
А як творилися совєтські легенди то ось Вам приклад.
Письменник Микола Антонович Миколаєнко. Повісті "На лінії вогню" та "Так зливаються ріки". Письменник під тиском був змушений показати діяльність підпільного міському партії, його секретаря Г.П.Шайногу, яких в дійсності не було. Письменник розповів як це було.
"Насамкінець, - пише М,М, - хотів би відповісти працівникам Криворізького історико-краєзнавчого музею, які запитували колись про Шайногу: чи справді такий чоловік був? Чи це вигадана особа? Вигадана. Різні інстанції вимагали від мене показати партійне керівництво молодіжним підпіллям, хоч керівництва насправді не було". (Червоний Гірник, 16 вересня 1993 року). перевіряйте, раз істориком стали
Ще в повісті вигадано образи керівників оунівського, самочтійницького підпілля Кульбашного та Сокири. Таких теж не було. Звісно, що образи ці були вкрай огидні. Але ця людина знайшла мужності сказати правду. Але так писали ВСІ! Начиталися? Я в свій час також. Проте мав імунітет, що швидко пробудився реаліями життя.
Що було насправді? Почитайте на цьому форумі в працях А.Дольчука. Ця людина заплатила за інтерес до СПРАВЖНЬОЇ історії посадою зав.кафедрою Історії КПРС, готовою до захисту докторською дисертацією (ні не на цю тему), партійністю в КПРС, викладацькою роботою і фактично став ізгоєм. Така була ціна ЛИШЕ СПІЛКУВАННЯ З ТИМИ ЛЮДЬМИ, ЦІНА ЛИШЕ ЗНАННЯ ПРАВДИ. Просто досліджуючи підпілля на Криворіжжі він натрапив на зовсім не радянське підпілля
Отож читайте бо заплачено за це високу ціну. Й рівень порівняйте. За списком документів та спогадів людей. Те зроблено ОСОБИСТО, а не позтягувано невідмо звідки і ким. Якщо у Вас є запитання по-суті то питайте. Тут спілкуються різні люди з різними поглядами й думками. Але як мінімум з думками щирими й правдивими й історями невигаданими. За винятком Тролів.
А це тенденційно відібране КГБістсько-Педіне лайно сюди не тягніть. Нема для кого. Це просто псує повітря. Як лайно. Тож доведеться прибирати за Вами. Сходіть на сайт Педі Симоненка, на СПУ дніпропетровське, там поспілкуйтеся
2007.05.20 | alx_1904
Так таки на Галычине жилось хуже чем при СССР!
igorg пише:>Західна Україна. 80% селян безграмотні, або закінчили 2-3 класи польської школи (іншої не було).
> Такого в СССР и близко не было
> Й українці не були приязні до поляків і навпаки. Втім якось мирилися.
Поляки почему-то абсолютно противоположного мнения о галычанах - мягко говоря катами называют. Напомните, КТО живьём пилил польских детей и женщин как дрова, а?
>То ж промишляли розбоєм, здається заразом з німцями.
О чём и говорят вам - бандиты мягко говоря, и причём ВМЕСТЕ С ФАШИСТАМИ разбойничали!
> То все були сільські хлопці й дядьки в цих наших партизанах, й дівчата звісно. Це була народна армія, що захищала населення.
Так бандиты, или неет, а?
> Так, що шановний, Ковпак поділяв ідеологію фашистів і був їх прихвостнем.
Ну не хрена себе выводы....В психушку не пора?
> Звірства чомусь почалися з приходом совєтів. Як стало відомо, в Росії під Ленінградом було підготовлено 1500 (приблизно) "бандерівців". От вони й розпалювали оте.
Документы в студию!!!!!
>Згодом залучали й впійманих бандерівців (Хрущов особисто інструктував як і що робити). Тих "бандервців" потім селяни впізнавали на партійній роботі
Это вы о Василии Куке, как я понимаю?
2007.05.20 | Svitlana
Re: Так таки на Галычине жилось хуже чем при СССР!
alx_1904 пише:> igorg пише:
> >Західна Україна. 80% селян безграмотні, або закінчили 2-3 класи польської школи (іншої не було).
>
> > Такого в СССР и близко не было
Та ну? А таке слово як "лікнеп" чули? В ідеальній рідянській країні, в містах, а не лише глухих гірських селах?
> > Й українці не були приязні до поляків і навпаки. Втім якось мирилися.
> Поляки почему-то абсолютно противоположного мнения о галычанах - мягко говоря катами называют. Напомните, КТО живьём пилил польских детей и женщин как дрова, а?
Нагадайте, будьте такі ласкаві. Як ви там кажите: "Документи в студію"? Тільки, плз, документи.
> >То ж промишляли розбоєм, здається заразом з німцями.
>
> О чём и говорят вам - бандиты мягко говоря, и причём ВМЕСТЕ С ФАШИСТАМИ разбойничали!
>
Пересмикувати, причому до повністю протилежного тому, що було сказано - негарно. Визначиться, нарешті, хто у Вас бандити? Поляки? Українці? Чи кожен, хто щось мав проти влади тих, хто себе "совєтами" проголошував?
> > То все були сільські хлопці й дядьки в цих наших партизанах, й дівчата звісно. Це була народна армія, що захищала населення.
>
> Так бандиты, или неет, а?
>
> > Так, що шановний, Ковпак поділяв ідеологію фашистів і був їх прихвостнем.
>
> Ну не хрена себе выводы....В психушку не пора?
>
Ну ось.
2007.05.20 | igorg
Ви освіту путаєте з життям селянина взагалі
Це для Вас сільське життя кошмар. Це правда - колгоспне. Тому з того колхозного раю так всі й драпали, як тільки могли. Забули? Тому Ви й вважаєте освіта - гарне життя, бо можна втекти з селаАле до совєтів так не було. Покинути село могли змусити лише НЕГАРАЗДИ. Відсутність землі, наприклад. От так то! Такий ваш добробут!
Ви пересмикуєте. Я ж пишу так як воно було. І я пишу не про Галичину, а про Полісся. Географію повчіть. Полісся не було під Цісарем (для довідки, щоб різницю трошки хоч розуміли), а було під Росією, згодом під Польщею. За Польщі українцю, звісно було важко отримати пристойну освіту чи посаду (до речі так само як і за царя російського). Але поляки не сували носа в особите життя українців, не займалися терором, не забирали все. Тобто, особливої різниці між за царя і за Польщі не було. Людина могла жити автономно, сплачуючи податки, дотримуючись певних простих і ясних правил (хоч і не справедливих). До того ж слід відмітити, що польські управлінці були люди освічені - панство. Це не виключало національної дискримінації, як звичайно. Звісно школа була польська, як до того російська. Це зрозуміло? Почитайте спогади Бурди тут на форумі. Читали? Ви там жили? Звідки у Вас інфо про те що Ви пишете? З совагітпропу?
Що отримали? Нічим не обмежений терор, де людське життя нічого не коштувало. Зграї лютих, голодних, обмежених і наглих уполномочєних, які залазили в останній куточок хати і нишпорили, як хазяї, забираючи ВСЕ. Жодних правил. Могли знищити ні за що. Частину людей кинули в сібір де вони загинули. Я особисто знаю людину яка звідти вернлася згодом, втративши дітей. Він до нас часто заходив у гості, правда про те майже не розповідав. Чому зрозуміло? Всю нерухомість забрали (ліс, землю). Реманет понищили (я свідок, те довго валялося по дворах), коней забрали і заборонили їх тримати. Так само заборонили тримати овець, скотину. Лише корову і телушку. Більше практично й не можливо було не маючи ні випасу, ні коней, нічого. Фактично людей перетворили на рабів, що майже на 100% залежали від голови і парторга. Я той "рай" бачив. Жінок, що у 30 мали вигляд 60-літніх, чоловків, що спивалися. Усіх одягли у куфайки і в кохоз. Я добре памятаю, як ранком бригадір і ланкові виганяли людей в поле, прямо як у Шевченка. Як жінки тягали на собі радюги по 50-60 кг. щоб якось прогодуваться зі стернею. Як бригадир з парторгом їх ловили і ті радюги палили. Як бригадір стріляв людських гусей і качок на лузі. Бо то не людей луг, а колгоспу. Як на вірьовках понад дорогами старі пасли корову, бо більше було ніде. А ще треба було десь накосити на зиму сіна, соломи, на чомусь привези. І за всім на поклон до голови, бригадіра, начальника. Такий рай. І це ще в 60-х - 70-х.
Далі, через покоління, вже йде покоління рабів. Це вони на сході не опираючись лягли під хачеків-фермерів, це вони не в змозі вижити і прогодувати себе на українському чорноземі.
Зауважте, я не стверджую, що за Польщі було все класно. Ні, це була чужа українцям держава, що старалася ополячити й образити. Тому й повставали, тому й палили. І не раз це було і не тільки в 40-х, а й далеко раніше. Козаки, Гайдамаки, Кармелюк. Але за совєтів це був 100% безпрєдел. Совєтізація. Те що на сході України відбулося в 20-х - 30-х.
Основна різниця в тому, що совєти зробили людей з господарів (хай і маленьких) наймитів. Це було найгірше для селянина - стати наймитом. Це важко зрозуміти наступним, совєтським поколінням. Але це дуже боляче, стати наймитом, залежним, без майна, не розпоряжатися собою, у всьому від когось залежати. Тож для Вас це так дивно. Ну і що тіпа. Робіть, що вам кажуть, лижіть сраку не опирайтеся, нічого не вимагайте і все буде нормально, ніхто Вас мочить і виселять не буде.
Ви кажете БАНДИТИ. Звісно БАНДИТИ. Для загарбника і насильника всі хто опирається то є бандити. Хіба це новина
До речі це питання - право народу на опір, потроху у світі юридично вирішується, під тиском малих країн, для яких це єдиний спосіб протистояти агресору. Якщо цікаво - дам матеріал про це.
>>Й українці не були приязні до поляків і навпаки. Втім якось мирилися.
>Поляки почему-то абсолютно противоположного мнения о галычанах - мягко говоря катами называют. Напомните, КТО живьём пилил польских детей и женщин как дрова, а?
Я нижче доступно пояснюю. Й Ви мене дістали Вашою Галичиною. Вчіться ж хоч трохи
>>То ж промишляли розбоєм, здається заразом з німцями.
>О чём и говорят вам - бандиты мягко говоря, и причём ВМЕСТЕ С >ФАШИСТАМИ разбойничали!
Шановний, мова про ПОЛЯКІВ йшла! Після розпаду Польщі вони лишилися без влади і посад, без засобів до існування і мали йти найматися до українських селян на роботу - наймитувати. Або продавати майно і купувати землю, або їхати до Польщі. Совєти там їх ще не встигли порішити до 41. Це ясно? Ясно, що Панам такий варіант не підходив. Тому коли Німці прийшли - вони знову зайняли начальницькі посади в німецькій адміністрації. Зрозуміло? Зрозуміло ЧОМУ селяни їх палить почали? Чому таке почалося. Старі й дуже довгі образи. Я не кажу, що це треба схвалювати чи героїзувати. Але на жаль така правда. Злість і образи, що накопичувалися десятиліттями виплеснулися. Це біда. Те ж саме Поляки робили з Українцями на Холмщині. Це взаємна жорстокість і ненависть. Скажіть, що Ви знаєте про те як вів себе народ в часи Хмельниччини, чи Гайдамаків? А в Нагірному Карабасі? Там теж скрізь УПА і бандерівці діяли? Чи фашисти були? Не втрачайте, будьте добрі, глузду. Я про ці механізми детально пояснював на цьому форумі Забойщику. Загляньте туди, щоб не повторятися. Звсно, якщо Ви не просто дурня клеїте, а хоч десь в глибині душі хочете те зрозуміти.
>>Tо все були сільські хлопці й дядьки в цих наших партизанах, й дівчата звісно. Це була народна армія, що захищала населення.
> Так бандиты, или неет, а?
Я ж кажу, що БАНДИТИ. Для загарбника й насильника.
>> Так, що шановний, Ковпак поділяв ідеологію фашистів і був їх прихвостнем.
>Ну не хрена себе выводы....В психушку не пора?
А читати й розуміти текст Вас вчили? Я ж так і написав, що в того пана з головою проблеми. І навів приклад ЙОГО МЕТОДИ В ДІЇ. Тобто, що раз Ковпак мав угоду з бандерівцями-фашистами то він їх прихвостень. Що тут не логічного? Адже у Вас саме така сама логіка по відношенню до УПА, націоналістів.
>> Звірства чомусь почалися з приходом совєтів. Як стало відомо, в Росії під Ленінградом було підготовлено 1500 (приблизно) "бандерівців". От вони й розпалювали оте.
>Документы в студию!!!!!
Будуть тобi чи документи чи свідчення. Не сумнівайся. Просто зараз цей матеріл має УМ розглядати до публікації, то ж не хочу перебивати. Я повідомлю. Втім це вже десь тут проскакувало. Візьміть пошукайте виступи Хрущова у Львові й його діяльність того періоду. Там самі знайдете
>>Згодом залучали й впійманих бандерівців (Хрущов особисто інструктував як і що робити). Тих "бандервців" потім селяни впізнавали на партійній роботі .
> Это вы о Василии Куке, как я понимаю?
Ні! Зовсім незалежна від нього людина. І зовсім не бандерівець. Це спогади Л.Бурди, зараз не можу викласти (див.попереднє).
PS
Взагалі перш ніж робити заяви слід хоча б елементарно ознайомится з предметом дискусії і окремими питаннями. З питань УПА матеріали збираються в спеціальній гілці. І там є ФАХОВИЙ ВИСНОВОК РОБОЧОЇ ГРУПИ ІСТОРИКІВ ПРИ УРЯДОВІЙ КОМІСІЇ З ВИВЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОУН І УПА.
В тому числі там є й ось таке:
"У 1948 – 1949 рр. органи МДБ і МВС з метою нищення і компрометації підпільників різко розширили активність так званих спеціальних, або агентурно-бойових груп. Діючи під виглядом повстанців і підпільників, спецгрупи виявляли і знищували справжніх учасників визвольного руху або тих, хто їм співчував. Оцінюючи діяльність спецгруп, керівництво МДБ УРСР відзначало, що в ряді випадків з їх допомогою «вдалося створити у середовищі оунівців атмосферу взаємної недовіри, яка призводила часто до самознищення банд та їх ватажків».
З метою ізоляції учасників визвольного руху від місцевого населення спецгрупи грабували і розстрілювали людей, палили садиби, знищували худобу, ґвалтували жінок. Та порівняно швидко, уже в березні 1949 р. МДБ УРСР відмовилося від такого способу боротьби з повстанським рухом і розформувало агентурно-бойові групи. Про мотиви цього рішення можна тільки здогадуватися. Але слід взяти до уваги оцінку спецгрупи УМДБ Рівненської області прокурором військ МВС Українського округу. У доповідній записці від 18 травня 1949 р. в ЦК КП(б)У він писав, що діяльність згаданої спецгрупи «мала яскраво виражений бандитський характер і була відома місцевому населенню». Отже, люди швидко розпізнавали, хто є хто."
Як маєте сумніви, то зверніться з офіційним листом до цієї комісії я думаю, що вони із задовленням нададуть Вам документи чи їх перелік, щоб Ви особисто могли з ними познайомитися. Якщо Вас не влаштує списко у висновках
Іще (на тому ж сайті: http://www.ukrlife.org/main/prosvita/upa.htm
Для збільшення "кривавого рахунку УПА", як це видно, скажімо, з доповідної записки військового прокурора військ МВС Г. Кошарського "Про факти грубого порушення радянської законності в діяльності т. зв. спецгруп МДБ" до секретаря ЦК КП(б) України Хрущова, поданої 15.02.1949 р. з грифом "Цілком таємно" (Сергійчук, 1998, с. 699-707), Міністерством Держбезпеки Української РСР "у Західних областях України широко використовуються т. зв. спецгрупи, що діють під виглядом бандитів "УПА". Ці "спецгрупи МДБ, як засвідчують факти", - а їх у доповідній наведено чимало - широко застосовували "свавілля та насильство над місцевим населенням,.. піддавали катуванню,.. жорстоко мордували,.. гвалтували…" мирних громадян і, як наголошує Кошарський, подібні факти, "на жаль, аж ніяк не поодинокі". "Дії т. з. спецгруп МГБ, - доходить висновку військовий прокурор, - мають яскраво виражений бандитський, антирадянський характер і, ясна річ, не можуть бути виправдані жодними оперативними міркуваннями", позаяк "жертвою їх (цих "спецгруп". - М.Л.) сваволі часто стають особи, непричетні до українсько-бандитського підпілля… (ЦДАГО України. Ф. 1, оп. 16, спр. 68, арк. 9-17)".
Про це ж, до речі, задовго до Кошарського повідомляв і військовий прокурор військ НКВС Рівненської області Константинович (АД: О нарушениях.., 1945, арк. 86), наголошуючи, що "незаконні розстріли окремих громадян", які від січня до серпня 1945 р. склали "37,8% від загальної кількості порушень соцзаконності", вийшли на перше місце серед решти злочинів, здійснених працівниками НКВС?НКДБ в області. Для прикладу наведемо "бойовий шлях" лише однієї "спецгрупи", наведений військовим прокурором серед низки зразків злочинної діяльності працівників органів НКВС і НКДБ (там же, арк. 87): "…3. Оперуповноважений Рафалівського р/в (райвідділ. - М.Л.) НКВС лейтенант міліції Сазонов при виконанні оперативних завдань під час виїздів у села району систематично порушував соцзаконність. Так: а) У жовтні 1944 р. Сазонов разом з командиром спецгрупи Споришем затримали гр-ку хутора Новки Узловату, мати 5 дітей. Не вчинивши допиту і не з'ясувавши особи затриманої, Сазонов дав наказ розстріляти Узловату… Труп викинуто на пустирище; б) Того ж місяця 1944 р. в хуторі Дібровка в будинку гр?на Яченя застали гр?ку Гладюх Параску з двома дітьми (одне - немовля). Запідозривши Яченя і Гладюх у зв'язках з УПА, Сазонов наказав бійцям спецгрупи будинок підпалити, а Гладюх розстріляти. Гладюх була відведена за село й розстріляна; в) У грудні 1944 р. в селі Сабіжиці за підозрою в зв'язках з УПА було затримано гр-на Єзгора. Сазонов, учинивши допит останньому і не домігшись позитивного результату, наказав затриманого повісити. Єзгора бійцями спецгрупи було повішено; г) В лютому 1945 р. в селе Кульки була затримана дружина бандита (прізвище не з'ясовано). Після вчиненого допиту Сазонов наказав затриману вбити. Затримана бійцем спецгрупи Калашниковим була забита: Калашников перерізав їй ножем горло; д) В березні 1944 р. на озерних хуторах були затримані за підозрою у зв'язках з УПА 2 дівчини і один хлопчик (прізвища не з'ясовані). Сазонов після вчиненого допиту дав наказ затриманих розстріляти. Затриманих було розстріляно бійцями спецгрупи Чекановим і Ткачевським; е) 23 березня 1945 р. Сазонов, перебуваючи в стані сп'яніння в с. Маюничі, наказав обстріляти село. В результаті безцільної стрілянини були важко поранені 12-річні підлітки Пугач Марія, Якубець Ганна та Якубець Тетяна. Сазонов… утік". Прокурор проілюстрував свою доповідь численними прикладами порушень, виявлених у Рівненській області, однак подібні "спецгрупи" діяли й у інших областях - і тими ж методами.
Так, організовані у квітні 1946 року "три так звані спецгрупи Управління МВС із боротьби з бандитами в Чернівецькому районі" на Буковині, командирам яких було наказано "діяти методами банд", як наголошено в довідці (АД: О работе.., 1946, арк. 30), "займалися по суті бандитськими вчинками". Такі ж, до речі, підрозділи, які було наказано "переодягнути у бандерівський одяг і зовнішньо уподібнити до банд", створювалися й у Війську Польському під час здійснення польською владою горезвісної акції "Вісла" (Акція.., 1997, с. 414). Як свідчать архівні дані, дії цих "банд" (так само й задіяних у каральних операціях звичайних військових підрозділів), що були спрямовані на примушення українського населення до депортації зі своїх етнічних теренів на півдні та сході Польщі спочатку до УРСР, а затим тих, хто навіть з примусу відмовився покидати батьківську землю, - у відведені для них "резервації" поблизу західних польських кордонів, теж "супроводжувалися навмисним спаленням будівель, жорстоким знущанням над родинами членів підпілля, масовими арештами" (там же, с. 28) .
2007.06.24 | stefan
igorg має 2 рації, підтверджую
бо багато бачив на свої очі і чув від очевидців, а не з історії ВКП(б)-КПСС.2009.02.08 | Сергій Кабуд
дякую за цей допис
2007.06.23 | Nikita
УПА препятствовала освобождению Украины от гитлеровцев
ЦП ОУН Степаняк: «В 1943 году были изданы официальные приказы по УПА, запрещающие нарушать немецкие коммуникации, уничтожать немецкие склады оружия и продовольствия, нападать на немецкие подразделения даже в том случае, если они обессилены и отступают». И подтвердим выдержкой из доклада рейхскомиссара Украины Коха в конце 43-го: «Украинские национальные банды ведут себя не очень активно. Разрушено несколько мелких мостов. И зарегистрировано нападение на немецкий госхоз». Вот вся «золотая» страница «героической летописи» УПА за первый год ее существования. Как правило, акции УПА сводились к подрыву второстепенных мостов на проселочных дорогах и грабежу «госхозов» (так фашисты переименовали сохраненные ими колхозы и совхозы).По сведениям из немецких архивов, за всю войну потери немцев в спонтанных стычках с УПА составили несколько десятков человек, среди которых нет ни одного старшего офицера, не говоря уже о генералах.
http://ura-inform.com/ru/society/2006/10/11/ounupa/
2007.06.24 | Sean
так-так. А ще розв'язала англо-бурську війну
не кажучи вже про Столітню.2007.06.24 | igorg
Пане Nikita, що саме Ви хочете довести?
Тобто, мене цікавлять Ваші наміри, мотивація. Чому Вас так цікавить ця тема. Звісно, якщо Ви не проти.В мене склалося враження, що Ви старанно фільтруєте інформацію. Себто маєте власну самоцензуру
Так вийшло, що я виріс у тих місцях де активно діяла УПА. Костопіль, Сарни, Постійне, Янова Долина. Звісно вже тоді коли це все було знищене й перебувало під совєтським табу. Тому розповідали дуже мало й дуже обережно, аби не нашкодити. Не маю наміру вкотрий раз переказувати те що бачив і знаю. Це вже є й на цьому форумі й на форумі освіта. Як буде бажання то знайдете.
На взаєм. Мене цікавить справжня картина тих подій. Не зведена до лубочних картинок маразматичних ідеологій. Коли з одних ліплять героїв, а з інших неймовірних лицарів. У свій час інформаційний потік совєтської пропагандистської машини був настільки потужний, що майже повністю забивав істину картину й потужно впливав на молоді голови.
Зараз я маю можливість отримувати й співставляти, аналізувати реальну інформацію. І я свідчу, що оті події описані в "Бойові дії УПА проти Німецьких та Радянських каральних військ" справді мали місце. Більше того, цікавлячись цими історіями можу сказати, що навчався з внуками тих бійців УПА в одному класі. Я далекий від того, щоб малювати ідеальні картини війни чи ту війну звеличувати. Війна була жорстока і жорстокості вистачало. І в тому класі навчалися й внуки тих хто загинув від УПА через співпрацю з совєтами. Це величезна трагедія українців, які мали воювати один з одним. Є в цьому якась таємниця, бо про ті жертви УПА також за совєтів мовчали і їх не вшановували, як це водиться. Ця тема була табу взагалі. Згадували й вшановували тих хто загинув на фронті. А цих ні, навіть не згадували.
Можу лише думати, що й ті й інші захищали таким чином себе, свою родину. Вони так бачили істину. І в цьому їх основна вина перед совєтами. Вина в тому, що вони сміли діяти за власним розсудом (не так важливо за чи проти) й любили свою землю, що були частинкою цієї землі. Не впевнений чи вдасться про те дізнатися, бо надто мало лишилося людей, надто сильна була зачистка.
То як Ви, бажаєте бачити загальну картину, чи й далі фільтруватимете?
До вашого лінку в історії УПА на http://www.polk.ru (http://www.polk.ru/pl/news/news_view.php?id=1121244574). Про те, що УПА поділяли ідеологію фашистів це цілковита дурня. По тих селах то й німців бачили дуже рідко
Цікавим є те, що УПА ставиться у вину мобілізація до УПА населення
В тому, що УПА вело переговори й у певних випадках співпрацювало з Німцями нема нічого дивного, співпрацювали вони у певних випадках й з совєтами. Якщо з того була користь для українців
Але найцікавіше у тій статті у самому кінці:
>...Нет ничего удивительного в том, что последователи ОУН-УПА в «незалежной Украине» поддерживали и поддерживают любые акции чеченских террористов, включая октябрьский захват заложников в Москве...."
Ось тут аж три моменти.
1) І совєти і їх послідовники послідовно і принципово відмовляють в праві українців на суверенність. В праві на існування вільної від їх контролю України, як відмовляють іншим народам, з чеченським включно.
2) Цілком слушно визнається загарбницький, імперський характер війни й з українським і з чеченським народом. Для них кожний хто захищається від їхнього щастя - бандит.
3) Власні спецоперації, й жертви в яких самі повинні, приписують виключно своїм супротивникам. Окрім того вони просто брешуть
Але ще більш цікаво на сайті ЗАБЫТЫЙ ПОЛК читати ось це http://www.polk.ru/pl/chechn1.php Такі речі навіть коментарів не потребують. Для Росії, як основного правонаступника СССР людина була й залишається сміттям, дешевим ресурсом, засобом для задоволення імперських амбіцій вождів. І горе тим, хто скаже, що він ЛЮДИНА, або захоче сказати правду. І зовсім не важливо за кого він. Цього достатньо.
>"...отношение российских властей к гражданам своей страны всегда было потребительским. Доказательством тому являются 270 без вести пропавших военнослужащих со времени боевых действий в Афганистане и более пяти миллионов неизвестных судеб российских воинов после Великой Отечественной войны."
Певно Ви здогадуєтесь, що оті 5 млн. були офіційно зрадниками, а їх сімї, були сімями не героїв, не воїнів, а зрадників. І одна з багатьох їх тисяч лежить в братській могилі в Яновій Долині, непотрібна совєтам, бо той концтабір звільнила УПА у 1943. До матеріалу по Яновій Долині я навіть фото тої місцевості додав. Поїдьте, дослідіть, знайдіть їх імена. Це ж Ваші герої (чи зрадники?).
Так, УПА воювало проти совєтів, німців, поляків. Проти тих хто зазіхав на українців. Що в цьому особливого? Так діє кожен народ за подібних обставин.
Ви мені хочете розказати про те якими нелюдями і фашистами були УПА ?! Не смішіть, бо я виріс серед цих людей. В них э великий смуток, жаль і біль за їх Україну.
2007.07.28 | Nikita
Мифы в сторону! Терроризм он и в Африке - терроризм
Gorg!Скажи пожалуйста, как бы ты отнесся к борьбе сегодня например, татар в Крыму за свою независимость?
Не надо приуменьшать и оправдывать злодеяния террористов против своего народа в общепризнанном государстве – члене ООН.
Сейчас УПА стала темой для новейшей мифологизации. С одними мифами мы расстались еще в конце прошлого века – при Горбачеве. Но на замену им пытаются внедрить мифы националистические. Из Бандеры хотят сделать демократа. Из командующего УПА Романа Шухевича – рыцаря без страха и упрека. Кровавую Службу безопасности УПА, приводившую в содрогание своими методами работы даже сталинских энкаведистов, вообще не вспоминают, так, словно ее не было. Но ни один историк не сможет возразить, что идеология бандеровцев – так называемый «интегральный национализм» - почти один в один была слизана с гитлеровского национал-социализма и итальянского фашизма. А в биографии Шухевича навсегда останется еще и служба в 201-м полицейском батальоне, в рядах которого он уничтожал в Белоруссии советских партизан.
Реабилитация ОУН-УПА означает реабилитацию фашизма, который является реальной опасностью и сегодня, и в будущем. Предавая забвению свое прошлое, мы обречены переживать его вновь и вновь. И если вчера на горе Яворина призывали по примеру дедов уничтожать "москалей", "жидву" и "другую нечисть", то это уже первый звонок.
http://2000.net.ua/print/svobodaslova/ounupausvtlstorichnoretro.html
Бажання націонал-патріотів переінакшити, а не переосмислити історичне минуле, в першу чергу ХХ століття, отримати відповідний політичний капітал породили героїзацію і міфологізацію діянь та вчинків ОУН-УПА і, навпаки, намагання за будь-яку ціну спотворити пам'ять про тих, чий подвиг і жертовність визнав свого часу весь світ.
Робиться це за ігнорування та замовчування таких загальновідомих і визнаних фактів, як колабораціонізм й тісна співпраця українських націоналістів і упістів з гітлерівцями та їхніми союзниками, геноцид не лише проти етнічних меншин, зокрема поляків, євреїв, циганів, але й єдиновірців, криваві «чистки» й «рубки» «ненадійних елементів» у власному середовищі, жорстокий спротив Радянській армії, що рятувала Україну від окупантів, тощо.
Як наслідок — жертвами ОУН-УПА в період з 1930 по 1956 рр. щонайменше стали понад 300 тисяч загублених душ.
Головною провиною для переважної їх більшості послугувало те, що вони були іншого віросповідання, дотримувалися протилежних або ж неприйнятних для ОУН політичних поглядів чи хотіли мирного, спокійного життя.
2007.07.28 | igorg
Розслабтеся, я виріс серед УПА. Але нічого страшнішого й
підлішого за вашого брата-комуняку ще ніхто не чув і не бачив. Тому єдиний спосіб захисту це був збройний опір й будь-який союзник у цій справі не був зайвим. І це був збройний опір НАРОДУ супроти тих, хто прийшов їх грабувати. Ну та Ви уникли розмов по-суті й періодично начитавшись страшилок продовжуєте в тому ж агітдусі. Та воно вже не діє ні на кого. Бо такі як Ви здатні переконувати тільки під дулом й з КГБ за спиною. Тож навіть терти не виникає бажанняВже навіть й реагувати не хочеться. Але все ж мені хочеться Вас запитати про одну дуже просту річ. Скажіть, а Ви ніколи не задумувалися, як же воно так вийшло, що ідеологія, що починалася з такої гарної думки про захист трудящих від капіталістів-експлуататорів (бажання захистити трудящих від нещасть), на практиці скотилася до таких жахів, до такого знущання над трудящими, до таких нещасть для трудящих, які жодному капіталістові і голову прийти не могло.
І що в результаті? Як смішно. Знищивши ВЕСЬ опір, встановивши тотальний контроль за кожним, маючи нічим необмежену владу і так й не догнавши "капіталізм" за рівнем життя, ви за найпершої зручної нагоди зайнялися тим, чим займалися завжди - грабунком. Однак в трудящих вже не було чого грабувати. Тож грабували й ділили власну країну. Завважте не УПА, не Бандерівці, не махновці й не НАТО. А ВИ САМІ!!!
То навіщо ті десятки мільйонів жертв і сотні мільйонів понівечених доль? Певно лише заради задоволення владою. Повна патологія.
До речі, спробуйте придбати чи прочитати книгу Григорія Гусейнова "Пісчаний Брід і його околиці". Це не про УПА й не про Західну Україну, нема міфології, але є аналогії. Може допоможе, хоч щось зрозуміти про свій чи чужий український народ.
2008.04.05 | Nikita
из архивов Третьего рейха
Имперское министерство оккупированных восточных земель р-509а/449Руководитель группы управления
Берлин, 25 мая 1944 г.
Секретно
"...Несомненно, что митрополит Шептицкий, влияние которого в Галиции огромно, является единственным реальным влиятельным деятелем, готовым поставить это влияние на службу сотрудничеству с Германией. Он уже принес нам в прошлом и принесет еще в будущем огромную пользу.
...
Украинские националисты-экстремисты
Я всегда проявлял особый интерес к этой партии, которая вначале именовалась УВО (Украинская военная организация), затем ОУН (Организация украинских националистов). Ее руководитель полковник Коновалец, которого я хорошо знал, был убит в Роттердаме чекистом. После его смерти моя связь с этой фракцией украинских националистов прервалась..."
В Украине копия документа:
ЦГАВОВ и УУ, ф. КМФ-8, т. 454, р. 24, к. 810-822.
http://2000.net.ua/c/47550
2008.04.05 | igorg
І що?! До чого той знак оклику?
Я всегда проявлял особый интерес к этой партии, которая вначале именовалась УВО (Украинская военная организация), затем ОУН (Организация украинских националистов). Ее руководитель полковник Коновалец, которого я хорошо знал, был убит в Роттердаме чекистом. После его смерти моя связь с этой фракцией украинских националистов прервалась. Во Львове я не имел возможности поговорить с кем-либо из ее представителей и вынужден был довольствоваться тем, что мне о ней рассказали.____________________________________________________________________
Останнє речення вельми дивне, як на активну любов, спільну ідеологію та активну співпрацю. Чи не так?
___________________________________________________________________
Известно, что украинские националисты раскололись на две группы.
а) сторонники Мельника, преемника Коновальца, который сегодня обосновался в Берлине. По примеру своего лидера эти украинцы воздерживаются от участия во всякой политике и выжидают развития ситуации. В партии они составляют меньшинство.
б) большинство входит в группу Бандеры. Эта группа очень мобильна и настроена враждебно, так что с ней необходимо вести борьбу. У этой группы много приверженцев в Париже. Она настроена враждебно по отношению к рейху и упрекает Германию в том, что она не создала украинского государства, в котором ведущая роль принадлежала бы, естественно, украинским националистам. Их обвинения и критика слишком хорошо известны, чтобы их здесь еще раз повторять.
___________________
і далі
___________________
Что мы можем этому противопоставить?
1. Усиление вербовки и организации украинских СС. Это движение в последнее время пользуется всеобщей любовью в народе. Этот бедный и полностью разоренный народ в течение нескольких недель, внося небольшие суммы, собрал 2 500 000 злотых (112 500 рейхсмарок) для украинских СС, что является выражением поистине удивительного единства. Украинец — это борец, исполненный храбрости и лютой ненависти против большевизма. Части СС служат притягательной силой для молодежи. Из этого благоприятного фактора мы должны извлечь пользу. Многие молодые люди, оказавшиеся под влиянием националистов-экстремистов, могли бы найти здесь применение своим силам и быть использованы в борьбе за европейское дело.
2. Предоставление некоторых незначительных льгот лояльным украинцам, которые тем не менее произвели бы соответствующее впечатление на общественное мнение, укрепили бы в какой-то мере позиции тех активистов, которые выступают за сотрудничество с рейхом. Они могли бы при этом с успехом использовать опасность, которая вытекает из обстановки, складывающейся в последнее время в ходе битвы на востоке.
------------------------------------------------------------------
На жаль націонал-соціалісти в силу обмеженості власної ідеології та самовпевненості не зуміли використати антибільшовицький потенціал українців. Вони його зуміли використати навіть менше ніж російський, бо боялися державницьких і самостійницьких намірів націоналістів. Тобто того самого, що й совєти.
Не менш цікаве й відношення трудового народу україни (у вашій термінології) до совєтів
Щодо ваших закидів щодо Коновальця та й інших то чи не більшовики в той же час й аж до 22.06.41 активно співпрацювали з націонал-соціалістами? Чи то мені приснилося?
А як вам отаке http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1086950572
>У щоденнику Йозефа Гебельса. , який вів цей ідеолог нацизму, ми знаходимо варті уваги рядки. 25 квітня 1942 р. він писав : «Населення України на початку було більше ніж схильне вважати фюрера рятівником Європи і вітало німецьку військову силу якнайщиріше. Та це ставлення радикально змінилося протягом місяців... Ми вдарили росіян, а особливо українців заміцно по голові нашою манерою поведінки з ними. Удар по голові не завжди стає переконливим аргументом, і це стосується як українців, так і росіян».
>І, на завершення, ще раз надамо слово Уласу Самчуку: «Політика Москви і Варшави для нас була завжди винятково ганебною, і коли б сюди прийшли не німці, а турки чи китайці, повторилося б теж саме. Треба бути бездушним, глухим, сліпим і елементарно дурним, щоб цього не розуміти».
Тож зараховано! Старайся тофарісч й далі на благо нашої України
2008.04.19 | stefan
це ж класика
> На жаль націонал-соціалісти в силу обмеженості власної ідеології та самовпевненості не зуміли використати антибільшовицький потенціал українців. Вони його зуміли використати навіть менше ніж російський, бо боялися державницьких і самостійницьких намірів націоналістів. Тобто того самого, що й совєти.> Не менш цікаве й відношення трудового народу україни (у вашій термінології) до совєтів
> Щодо ваших закидів щодо Коновальця та й інших то чи не більшовики в той же час й аж до 22.06.41 активно співпрацювали з націонал-соціалістами? Чи то мені приснилося?
> А як вам отаке http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1086950572
>> У щоденнику Йозефа Гебельса. , який вів цей ідеолог нацизму, ми знаходимо варті уваги рядки. 25 квітня 1942 р. він писав : «Населення України на початку було більше ніж схильне вважати фюрера рятівником Європи і вітало німецьку військову силу якнайщиріше. Та це ставлення радикально змінилося протягом місяців... Ми вдарили росіян, а особливо українців заміцно по голові нашою манерою поведінки з ними. Удар по голові не завжди стає переконливим аргументом, і це стосується як українців, так і росіян».
2008.04.10 | Nikita
из архивов Третьего рейха
Адмирал Канарис, начальник управления главного командования вермахтаБерлин, W35, 9 октября 1940 г.
Внешнеполитическому ведомству НСДАП лично господину штабсляйтеру Шикеданцу
Берлин, W35, Маргаретенштрассе, 17
Основание: документы от 18 сентября 1940 г. Schi/L 5173/40
***
В заключение командир боевых групп сообщил мне последние сведения его разведки, согласно которым в районе между Майдан-Гута и Бедранов формируется партизанский отряд, оттуда следует ожидать диверсионных актов. Затем он подчеркнул, что украинских партизан в их отношениях с вермахтом очень беспокоит ситуация, которая может сложиться при появлении большевистских партизан в их районе. Преследуя большевиков, вермахт может нанести удар и по украинским партизанам, тем более что не установлено никаких отличительных знаков. Я предложил ввести такие опознавательные знаки и сообщить мне об этом.
***
Группа Коновальца — Ярого или ОУН передала ему разработанные ею листовки и воззвания на украинском языке против коммунизма. Он обещал прислать рейхсляйтеру Розенбергу их образцы.
***
Капитан Патциг принимал также личное участие в переговорах с Ярым и Коновальцем. Но в министерстве иностранных дел майор фон Фосс чувствует себя весьма уверенно благодаря его давнему знакомству с руководителем 4-го управления министериальдиректором Рихардом Майером. Референт по Украине партайгеноссе д-р Виндегер постоянно выступает на стороне Ярого и его организации, что неоднократно проявлялось в беседах со мной.
Она обратила мое внимание на то, что эта инстанция, которая в целях большей безопасности и конспирации располагается вне здания министерства рейхсвера, затребует для просмотра все секретные документы министерства рейхсвера. Уж в течение многих лет ротмистр фон Ярый имеет доступ к секретным документам министерства рейхсвера, в которых содержатся данные о шпионаже, о районах развертывания войск и работы железных дорог и т. п. Что же касается данных, поступающих от него, то они принимаются без всякой проверки. Все обвинения, выдвигаемые против него и ОУН, отвергаются с порога. Отношения между (неразборчиво. — Ред.) и Ярым настолько близкие, что ближе уже и представить невозможно, они дружат семьями. Фон Ярый знает все, что только происходит в отделе и по всем случаям дает свои советы.
***
Она передала мне и докладную записку, которую подготовил в этой связи майор фон Фосс и направил в министерство рейхсвера. В ней он указывает на то, что ОУН представляет собой блестящую организацию, способную в случае войны с Германией отвлечь на себя по меньшей мере 2 польских армейских корпуса, используя методы саботажа и партизанской борьбы. Этим утверждениям можно противопоставить разоблачения, вплывшие в ходе львовского процесса, доказавшего полное разложение и деморализацию ОУН, и тем самым показать, насколько чудовищно нас обманывают.
***
Подлинник подписал Шикеданц
Берлин, W35, Маргаретенштрассе, 17
Копии документов: ЦГАВОВУ Украины, коллекция микрофотодокументов №8 (КМФ-8)
http://2000.net.ua/c/50889
2008.04.11 | Isoлято
Так это ж классно!
"Отвлечь на себя по меньшей мере 2 польских армейских корпуса" - разве Nikita не об этом всю жізьнь мечтал? Или он у нас только в других ветках с поляками воюет, а здесь это как бы уже и плохо?2008.04.19 | igorg
Йому здається все одно з ким, аби проти українців
Цікаво чим вони його так дістали. Цікаво було б дізнатися про його коріння, але ж не колетьсяНу а щодо достовірності документів то як кажуть розумному достатньо. Класний кадр цей Нікіта
2008.04.19 | stefan
партизани ОУН в 1940р!
Nikita пише:> Адмирал Канарис, начальник управления главного командования вермахта
> Берлин, W35, 9 октября 1940 г.
> Внешнеполитическому ведомству НСДАП лично господину штабсляйтеру Шикеданцу
> Берлин, W35, Маргаретенштрассе, 17
> Основание: документы от 18 сентября 1940 г. Schi/L 5173/40
>
> ***
>
> В заключение командир боевых групп сообщил мне последние сведения его разведки, согласно которым в районе между Майдан-Гута и Бедранов формируется партизанский отряд, оттуда следует ожидать диверсионных актов. Затем он подчеркнул, что украинских партизан в их отношениях с вермахтом очень беспокоит ситуация, которая может сложиться при появлении большевистских партизан в их районе. Преследуя большевиков, вермахт может нанести удар и по украинским партизанам, тем более что не установлено никаких отличительных знаков. Я предложил ввести такие опознавательные знаки и сообщить мне об этом.
2008.04.19 | Nikita
из архивов Третьего рейха
Адъютант, 17.12.1938 г. 5353/DtВ адъютантуру фюрера
Берлин, W-8, Вильгельмплатц
По поручению рейхсляйтера Розенберга передаю прилагаемую справку-доклад для фюрера о создании Украинского комитета доверия в Берлине и прошу представить ее фюреру. Дело само по себе не представляется рейхсляйтеру Розенбергу слишком уж важным, но в какой-то мере дает представление о том, в каком ракурсе следует рассматривать и решать проблемы большевизма в Украине.
Хайль Гитлер!
Оберштурмбанфюрер СС
Справка-доклад для фюрера
Содержание: о создании Украинского комитета доверия в Германии
Сотрудничество между военным рейхсминистерством и группой Ярого — Коновальца было с помощью управления контрразведки окутано особой завесой. При этом господин Ярый выступал в Карпатской Украине в роли посланника и постоянно упирал на свои хорошие связи в германском генеральном штабе и высоких германских инстанциях. Ярому была предоставлена возможность передать в качестве подарка Карпатской Украине (текстильный) материал для тысячи комплектов военного обмундирования, чтобы этим еще раз создать видимость, будто Германия предпочитает группу Ярого — Коновальца всем остальным как политическую боевую группу (Приложение 3). Не отвечает действительности и утверждение о том, что ОУН или группа Ярого — Коновальца представляет собой нечто единое. Как явствует из прессы этой группы, здесь постоянно возникают острейшие разногласия и взаимные нападки против ориентации на Германию (Приложение 4).
Берлин, 13 декабря 1938 г.
Строго секретно 19.11.1933 г.
Справка-доклад по украинскому вопросу
2. Взаимосвязи
В случае отказа в поддержке будут иметь значение следующие факты:
Заключенные соглашения. Около 10 лет тому назад было заключено письменное соглашение между тогдашним начальником германской контрразведки полковником Гемпом и нынешним руководителем ОУН полковником Коновальцем. Согласно этому договору, украинская организация получила материальную поддержку, за это она поставляла контрразведке данные о польской армии. Позднее организация взяла на себя также подготовку боевых и диверсионных заданий. Ежемесячные выплаты достигали 9000 рейхсмарок.
Сотрудничество было успешным, но в конце концов оказалась арестованной часть лиц, действовавших в МД (Сокращение расшифровать не удалось. — Ред.). Положение украинцев стало особенно трудным в 1928 г., когда около 100 украинцев сидели в тюрьме по обвинению в государственной измене, из их собственных рядов раздавались обвинения в том, что Коновалец жертвует своими людьми ради интересов Германии.
В этот очень трудный для организации момент министр Гренер через полковника фон Бредова, предположительно под влиянием гетмана Скоропадского, неожиданно распорядился прекратить помощь украинцам. Организация была даже не в состоянии нанять адвокатов для своих арестованных. В конечном итоге вышло так, что материальная помощь была отменена на несколько месяцев, но личные связи не прерывались с тем, чтобы не лишать себя возможности получения информации о дальнейшей деятельности украинцев и в случае необходимости возобновить связи.
Подчиненные министра фон Шляйхера снова установили связь с Коновальцем. В конце 1932 г. состоялась встреча между капитаном Патцигом, Коновальцем, Ярым и мною. На этой встрече было выработано соглашение о возобновлении сотрудничества. ОУН обещала сотрудничать с нами в военной области в случае войны с Польшей. Это соглашение, названное капитаном Патцигом «джентльменским», было принято в устной форме. При этом Коновалец заявил примерно следующее.
В 1928 г. нас неожиданно без всякого предупреждения лишили субсидий, и это в тот момент, когда около 100 украинцев сидели в польских тюрьмах по обвинению в шпионаже в пользу Германии, а сама организация подвергалась жесточайшим нападкам со стороны украинской общественности за свою дружественную к Германии позицию. И если я снова беру на себя обязательства относительно Германии, выделяю для этих целей своих людей и связываю себя получением денег, то я должен быть уверен, что не сегодня, так завтра я снова не окажусь у разбитого корыта.
К-н Патциг ответил на это: «Насколько я помню, причины разрыва наших отношений носили политический характер, и вы можете быть уверены, что вам впредь будет дана возможность разорвать эти отношения приемлемым для вас способом».
Денежные затраты.
Размер денежных субсидий был установлен господином министром лишь в начале 1933 г. после утверждения фонда (национальных) меньшинств (200 000). Ежемесячные денежные выплаты составляют 7000 рейхсмарок, кроме того, поступают выплаты на особые цели. Военно-морское ведомство выделяет на проведение саботажа и диверсий около 1000 марок.
3. Нынешняя политическая ситуация в украинском движении
В настоящее время ОУН имеет в своем распоряжении около 1500 функционеров, то есть испытанных членов, выполняющих особые задания. Количество обычных членов не поддается точному учету, так как вести списочный учет не представляется возможным. За движением следует вся молодежь, крестьяне и некапиталисты.
Руководимая из Женевы политическая деятельность организации состоит в том, чтобы не допустить примирения с украинцами, к которому стремятся поляки. Это осуществляется прежде всего через бойкотирование школ в Галиции. Во внешнеполитическом плане покушение во Львове создало дополнительные осложнения в советско-польских отношениях. Польша ответила массовыми арестами, которые организация широко использовала в пропагандистских целях, путем предоставления адвокатов и смакования подробностей судебных процессов во внутренней и зарубежной прессе. Военное сотрудничество с Германией в соответствии с указаниями гласности никогда не предавались.
http://2000.net.ua/c/52197
2008.04.19 | igorg
Ого яким Коновалець був молодцем!
Не випадково на нього совєти таке полювання влаштували. Гарний був діяч, дієвий і розумний. Слава!2008.05.22 | Nikita
из архивов Третьего рейха
Начальник полиции безопасности и СД в генерал-губернаторстве оберфюреру СС и полковнику полиции Биркампу (лично)Краков
С некоторого времени мне сообщают через посредников о желании группы ОУН под руководством Бандеры обсудить на встрече возможности совместных действий против большевизма. Вначале я отказывался от всяких переговоров и давал понять, что переговоры на политической основе заведомо бессмысленны. Но через некоторое время я все же дал согласие выслушать желания бандеровской группы ОУН.
05.03.1944 года состоялась встреча моего референта (N) с одним украинцем, назвавшим себя Герасимовским (по данным абвера, Герасимовский выдвигался бандеровской группой на пост министра иностранных дел) и утверждавшим, что он уполномочен центральным руководством бандеровской группы ОУН вести переговоры от имени политического и военного сектора этой организации, представляющей все территории, на которых проживают украинцы. Тем самым он подчеркнул, что представляет не только организацию в Галиции, но и всю Большую Украину, равно как и области, где украинцы проживают как национальное меньшинство.
Группа ОУН под руководством Бандеры никогда не считала своими противниками немцев и поляков. Нелегальная борьба с поляками велась лишь потому, что они терроризировали украинское меньшинство. Не будь этого террора со стороны поляков, создалась бы, несомненно, возможность жить с ними в мире. О враждебности по отношению к Германии никогда не было и речи, это неоднократно доказывала сама история. Украинцы, в особенности бандеровская группа ОУН, ясно себе представляют, что обрести свою самостоятельность они смогут лишь с помощью немцев. Именно поэтому украинцы встали на сторону Германии уже в (первой) Мировой войне, и впоследствии они искали поддержки у Германии и находили ее, затем они внесли свой вклад в дело Германии во время польского похода и в начале германо-советской войны.
Его организация, продолжал он, по-прежнему проявляет уважение к Германии и чувство дружбы к германскому народу. Ошибаются те, кто считает, что группа Бандеры видит в германском рейхе своего противника. Политическая ситуация на великорусских просторах могла бы сложиться совсем по-иному, если бы германский рейх в 1941 году признал за украинцами право на создание своей собственной государственной администрации. Украинцы, без всякого сомнения, удовлетворились бы и такой формой государственного правления, как протекторат. Но так как эти надежды не сбылись, то группа Бандеры вынуждена была продолжать свою нелегальную работу, при этом она строго придерживалась правила: не выступать против Германии и направить все свои силы на подготовку к решительной борьбе с московитами.
Герасимовский высказал лишь следующие пожелания ОУН (группы Бандеры) полиции безопасности.
1. Полиция безопасности впредь не будет арестовывать украинцев за нелегальную политическую деятельность, если бандеровская группа ОУН будет твердо придерживаться своего обещания вести активную борьбу исключительно против большевизма и прекратит всякий террор, всякий саботаж и всякие полпытки покушений.
2. …Бандеровская группа ОУН хотела бы доказать свою добрую волю и свое честное стремление к сотрудничеству тем, что она не настаивает на освобождении отдельных политических заключенных, если полиция безопасности по каким-то соображениям особенно заинтересована в содержании их под арестом. Она достаточно благоразумна, чтобы ни разу не потребовать освобождения Бандеры.
….4. Движение ОУН под руководством Бандеры должно сохранить за собой свободу в своей организационной деятельности. Эта деятельность включает в себя пропагандистские, организационные мероприятия и военные приготовления лишь с одним подчеркнутым ограничением: они не должны ни в коей мере наносить ущерб германским интересам. Что касается подготовительных военных мероприятий, то они должны распространяться исключительно на организацию предстоящей борьбы с большевизмом или на выполнение боевых задач, которые будут поставлены перед организацией германской стороной.
…группа ОУН под руководством Бандеры дает следующие обещания:
1) группа Бандеры соблюдает безусловную и полную лояльность относительно всех германских интересов, в частности службы подвоза и снабжения, германских сооружений на Востоке и необходимые условия режима в зоне оперативного тыла группы армий;
2) бандеровская группа ОУН представляет в распоряжение гестапо добытые ею разведданные о большевизме, коммунизме и польской стороне, и позволяет полиции оценивать и использовать эти сведения по своему усмотрению;
3) бандеровская группа ОУН не станет предпринимать никаких мер в ответ на провокации террористические акты с польской стороны, она ограничится лишь тем, что будет ставить в известность полицию безопасности о всех действиях поляков, наносящих вред немцам и украинцам, и предоставлять полиции право расследовать все террористические акции и наказывать виновных;
4) бандеровская группа ОУН будет использовать свои военные силы против советских банд (речь идет о партизанах.) и других военных акций подобного рода.
(подпись)
http://2000.net.ua/c/53771
2008.05.22 | igorg
І про що ж саме німці роблять спробу домовитися?
Не вловлюєте?Як на мене то ви поставили гарний матеріал, що мимо вашої волі є свідченням бандерівського терору й саботажу проти німців. Це абсолютно не виключає боротьби проти значно гіршого ворога - російського більшовизму. На жаль вони так і не знайшли порузуміння. Саме невизначеність (і заперечення) у національних питаннях було слабким місцем націонал-соціалізму. Про це ось тут http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1210511953 пишуть самі німці.
Однак не УПА, а українці поза УПА, активно боролися проти більшовизму разом з німцями http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1210741707 бо то був жах який і порівняти неможливо з націонал-соціалізмом. І за масштабами й за потенціалом й за жорстокістю й тотальністю.
2008.06.03 | Nikita
Из архивов Третьего рейха. Переговоры ОУН с СС
IV N-90/44 Львов, 24 марта 1944 года
Совершенно секретно
Государственной важности
Экземпляр единственный
Донесение.
Начало второй встречи с Герасимовским задержалось в связи с тем, что Г. по неизвестным причинам ездил в Снятин и на обратном пути из Снятина во Львов задержался дольше обычного из-за перегрузки Восточной железной дороги воинскими эшелонами вермахта. Задержка была вызвана еще и тем, что он не имел возможности связаться из-за отсутствия посредника Боллуха во Львове. Это ему удалось лишь 23.03.1944 г. через украинца Мудрого. Встреча с Герасимовским была назначена на 15.00 23.03.44 г., в квартире Мудрого по ул. Войтовская, 8/1.
В начале беседы Герасимовский констатировал, что по всем вопросам, которые он обсуждал со мной на первой встрече 6.03.1944 г. в его организации существует полная ясность, что все в отдельности обговоренные пункты окончательно признаются и принимаются. ОУН ожидает от этих соглашений с полицией безопасности очень многого как для самой организации, так и для дальнейшего развития (ситуации) на территории всей Украины, но прежде всего с точки зрения нынешней обстановки и организации совместной борьбы с заклятым врагом — большевизмом. В руководстве ОУН убеждены, что и полиция безопасности со своей стороны готова и уполномочена признать важность и принять решение по всем пунктам, обсуждавшимся на первой встрече.
Так как на донесение господина начальника от 13.03.1944 г. начальнику полиции безопасности до сих пор не поступило никакого решения ни от начальника, ни от начальника охранной полиции, то с целью поднятия авторитета полиции, а также учитывая то обстоятельство, что бандеровская группа ОУН со всей очевидностью выразила готовность пойти на соглашение с полицией безопасности и сотрудничать с ней…
2) ОУН (группа Бандеры) обязуется предоставлять в распоряжение полиции безопасности все разведданные о большевизме, коммунизме и польском движении сопротивления.
Кроме того, ОУН готова сотрудничать с немцами во всех военных областях, которые окажутся необходимыми в борьбе против общего врага (большевизма). ОУН будет вводить в действие свои боевые отряды в тылу советско-русских войск с задачей наносить ущерб советско-русской системе подвоза и снабжения, тыловым базам, центрам снабжения оружием и снаряжением, складам и пр. путем проведения активных диверсионных актов, оказывать пропагандистское воздействие на Красную армию, направленное против ее боевой мощи, но прежде всего наносить максимальные физические потери органам НКВД путем постоянного террора. Кроме того, оно будет использовать все возможные пути и средства (радио, курьеров) для передачи в немецкие руки сведений военного и политического характера из районов, расположенных в тылу советско-русских войск.
С целью обеспечения интенсивности ведения боевых действий против общего врага ОУН желает, чтобы немцы поставляли ей конспиративным путем боеприпасы, оружие и взрывчатку. Доставка оружия и диверсионных материалов с немецкой стороны через линию фронта в боевые подразделения УПА должна осуществляться по всем правилам конспирации, чтобы не дать повода большевистскому режиму представить оставшихся за линией фронта украинцев как германских пособников и агентов и отреагировать соответствующими акциями по истреблению. Так что уже многократно использовавшиеся (согласно частным договоренностям) вермахтом пути доставки оружия и боеприпасов отдельным подразделениям УПА, действующим за линией фронта, с помощью самолетов с национальными украинскими опознавательными знаками должны быть немедленно отвергнуты. Так как советские русские используют это обстоятельство в своей политике против украинцев.
Поэтому ОУН желает впредь вести переговоры и заключать соглашения лишь централизованно, и чтобы партнером по переговорам с германской стороны была по возможности полиция безопасности, так как она знает правила конспирации и умеет их использовать. В то время как другие инстанции и заведения такими знаниями не владеют, ОУН выражает в этой связи свое удовлетворение тем, что удалось наконец добиться локальных договоренностей между УПА и германской стороной. Поэтому отдала приказ своим подразделениям УПА строго придерживаться этих соглашений, несмотря на большие потери и ощутимые удары, наносимые большевиками в ходе их операций по уничтожению.
В конце беседы Герасимовский высказал просьбу к полиции безопасности, чтобы она отпустила из-под ареста фрау Лебидь, ее ребенка и ее родственников и тем самым сделать жест примирения в сторону одного из функционеров Бандеры, ставшего теперь видным деятелем организации. Сейчас он лично, конечно, зол на охранную полицию, а такой жест помог бы сделать его сторонником переговоров между полицией безопасности и ОУН.
Оберштурмфюрер СС и криминалькомиссар
(подпись)
http://2000.net.ua/c/53894
2008.06.04 | igorg
Цілком нормальна тактика. Використати одних в боротьбі з іншими
ворогами. Цілком очевидно що при цьому УПА мала чіткий власний інтерес незалежний від німецького. Проте більшовики на таке не велисяСтосовно німецьких літаків з українськими розпізнавальними знаками то це вельми цікаво. Ніколи й ніде не зустрічав такої інфи. Це наводитьна думку що це фальсифікат де автори явно переборщили
До того ж посилань на архівні номери нема, як нема й фото оригіналів.
2008.06.11 | Nikita
Архивы 3 рейха. Сотрудничество ОУН с управлением контрразведки
2-я часть доклада по украинскому вопросу… 4. Опасность компрометации
ОУН в общем никогда глубоко не посвящалась в германские военные дела, однако ей известны подробности организации восточных управлений контрразведки, равно как и отдельные деятели германской информационной службы в Данциге, в силу многолетнего сотрудничества. С этими деятелями велись разговоры об актах саботажа и намерениях. Определенное количество украинцев сотрудничало с германской информационной службой и знакомо с германскими методами работы. В области коротковолновых передатчиков ОУН сообщены технические знания и правила маскировки, распространение которых нежелательно.
ОУН имеет очень широкие представления об организации германской пропаганды, с которой осуществляется тесное сотрудничество по всем вопросам национальных меньшинств. Тесное сотрудничество с германскими меньшинствами в Польше позволило ОУН получить самые интимные знания о сотрудничестве с управлением контрразведки, что очень не нравится германским чиновникам, так как приходится платить деньги украинским группам нередко через немецких сотрудников.
4. Выводы
1. Принципиально следует констатировать, что Германия совершенно не заинтересована в разгроме ОУН и в восстановлении против себя украинского населения, что у Германии не так уж много друзей, чтобы без всякого повода оттолкнуть одного из них. С другой стороны, Германия в связи с украинским вопросом вынуждена в настоящее время нести непосильную нагрузку.
2. Решительный неожиданный разрыв всех отношений с ОУН, многократно продемонстрировавшей в течение десятилетия свою лояльность относительно Германии, как это случилось с договоренностями между капитаном Патцигом и Коновальцем, невозможен без того, чтобы нас справедливо не обвинили в тяжелом вероломстве.
3. Если бы удалось как-то отделиться от украинцев, не уничтожая и не изменяя при этом ОУН, то это следовало бы предпринять.
4. Целесообразно провести разрыв отношений в такой форме, чтобы их можно было восстановить, как только позволит изменившаяся политическая обстановка.
5. Предложения по прекращению отношений
1. Руководителю ОУН следует заявить, что его лояльное 10-летнее сотрудничество полностью признается, что только высшие соображения германской внешней политики вынуждают к разрыву сотрудничества.
2. Данное (нами) обещание, что в случае возможного прекращения сотрудничества украинцы не будут оставлены в беде, можно было бы подкрепить, выделив сумму в 200 000 рейхсмарок, это как-то поможет им компенсировать потери в связи с ликвидацией их обязательств по сотрудничеству в интересах Германии и облегчит проведение реорганизации. Этой суммы в 200 000 марок должно хватить, чтобы обеспечить дальнейшее существование организации предположительно в течение 1—2 лет и избавить Германию от забот об украинцах.
3. Украинцам следует намекнуть, что в последующем, при изменении политической ситуации, обстоятельства могут сложиться так, что придется искать пути к новым соглашениям, поэтому мы со своей стороны ожидаем, что они не станут предпринимать ничего такого, что могло бы скомпрометировать политику Германии.
4. Необходимо избегать всего, что могло бы вызвать подозрение, будто взяло верх влияние украинцев, враждебно настроенных по отношению к националистам. Поэтому необходимо также одновременно убедить пропольски настроенных украинцев в необходимости ликвидировать находящийся под влиянием гетмана Скоропадского Украинский институт и прекратить всякую поддержку германского движения.
5. Следует позаботиться о том, чтобы лица, с которыми осуществлялось многолетнее хорошее сотрудничество, не подвергались мелочным полицейским мероприятиям.
… Патциг заботится лишь о себе, так как он заключил «джентльменское соглашение» с Коновальцем после того, как V. и Я. его уговорили. Я. на этой неделе докладывал подполковнику К. о состоянии этого повстанческого движения, используя в качестве иллюстраций давно устаревшие фотографии и рисунки.
Кенигсберг/Прусский, 3 сентября 1934 г.
Доверительно
Справка об аферисте Р. Яры в Берлине
… в 1929 году в Вене состоялся конгресс украинских националистов.
Этот конгресс, финансировавшийся с широкой оглаской Коновальцем, избрал его, само собой разумеется, вождем. Так возникла Организация украинских националистов (ОУН), которая была в конечном итоге не чем иным, как реанимированной УВО. Опираясь на массовое членство этих объединенных организаций, появилась возможность возобновить акции в Польше.
Так, в 1930 году была проведена пресловутая акция саботажа. Но и поляки приняли крутые контрмеры. Все деревни, почти все украинские заведения и школы, общинные дома, театры, библиотеки были уничтожены в ходе широкой террористической волны, в которой принимали участие военные. Избиения и пытки украинского населения в Галиции набрали такого размаха, что вся Европа подняла голос протеста, что вынудило польскую сторону прекратить эти действия. Герои Коновалец и Яры, которым неплохо жилось за границей, сумели нажить на этой трагедии украинского народа хороший капитал в Америке. В американской украиноязычной прессе страдания украинского народа характеризовались как зверства поляков. Газеты призывали провести сбор средств для украинской армии, под которой, конечно, подразумевалась ОУН и УВО. Таким образом кассы УВО довольно долго пополнялись американскими долларами.
http://2000.net.ua/c/52372
2008.06.11 | igorg
Nikita ви розняєте ОУН і УПА? Чи для вас всі негри?
2008.06.11 | Isoлято
Nikita, ответьте лучше на нижеследующие вопросы (не мои):
http://gpu.ua/blogs/?p=2241) Якщо бандерівці, справді, були німецькими прихвоснями, то чому вони не відступили в 1944 р., з території України, разом з німецькими військами. Здоровий глузд підказує, що прихвосні завжди тікають першими, перед своїми господарями, а тут виходить, що доблесний Вермахт відступає, а якісь там нікчемні прихвосні бандерівці залишаються сам на сам проти багатократно переважаючого ворога, на вірну смерть? Чи я нічого не розумію, це у мене щось з здоровим глуздом і прихвосні завжди роблять саме так?
2) Вся територія України була окупована німцями і у кожному селі вони призначали поліцаїв. Чому ж тоді східноукраїнські поліцаї утекли слідом за своїми господарями, а західноукраїнські залишилися воювати ще на 17 років (1944-61 рр.). Психологія зрадників однакова для всіх народів, для всіх континентів. Можливо тому, що солдати УПА ніколи не були ні поліцаями, ні зрадниками?
3) 8 травня 1945 р. Німеччина повністю і беззаговорочно капітулювала, а бій з останнім відділом УПА відбувся у 1961 р. Виникає питання: а не занадто круто для німецьких прихвоснів воювати ще 16 років після капітуляції шефів (це при тому, вся Велика Вітчизняна війна тривала тільки 4 роки і самі німці не спромоглися навіть на місяць партизанської війни)? Коли солдати УПА воювали - нацистські злочинці, мов миши у норах, переховувалися у Бразилії та Аргентині!? Чи все нормально, колабораціоністи і прислужники завжди ведуть себе так?
Сталін помер у 1953 р. так і не доживши до розгрому УПА.
4) Чи можливо, взагалі, для маленької партизанської армії без підтримки мирного населення (а якби над мирним населенням знущалися, воно би не тільки не допомагало, а всіляко чинило спротив) протистояти 17 років (1944 - 61 рр.) багатократно переважаючому в живій і військовій силі противнику, а саме збройним силам (НКВД) СРСР, багатомільйонної наддержави з потужним військово-промисловим комплексом? Адже їсти потрібно щодня, та й голим і босим також сильно не повоюєш. Постійно ж забирати силою не дадуть війська противника.
5) Чи, взагалі, може бути боєздатною партизанська армія без допомоги місцевого населення, як зв`язкових і розвідників (а це розрізнені військові частини, що переховуються в лісах на відстані багатьох кілометрів одна від одної та ще при тих технічних засобах зв`язку, точніше при повній їх відсутності)? (До речі, роль місцевого населення для боєздатності партизанських армій чудово висвітлена у радянському кіно про радянських же партизан).
6) Чому, практично, всі мешканці заходу України, де воювали бандерівці, вважають солдат УПА героями, а більшість мешканців сходу України, де бандерівці не воювали і їх в очі не бачили - бандитами? Можливо тому, що знають про УПА лише з газет і радіо (комуністичних газет і комуністичного радіо)?
7) Оскільки комуністи воювали проти УПА, то відповідною є зацікавленою стороною. Чи можливе правосуддя, якщо вирок винесено лише на підставі звинувачень лише однієї зацікавленої сторони?
И назовите - очень прошу! - РЕАЛЬНУЮ фамилию РЕАЛЬНОГО человека, РЕАЛЬНО раненного в спину "бандитом из УПА". Только не говорите мне, что в УПА все были такие снайперы, что сразу убивали наповал. В таком случае Красная Армия до Берлина бы точно не дошла.
2008.06.16 | Nikita
из архивов Третьего рейха. Контакты УПА с вермахтом
IV N-90/44, Львов, 15 июля 1944 г.
Секретно, государственной важности
Ценное письмо — 1050 рейхсмарок 3 экземпляра
1-й экземпляр
Донесение
В Главное управление имперской безопасности, штурмбанфюреру СС и амтсрату Поммерингу (лично)
Берлин
Содержание: Контакты УПА с инстанциями вермахта, полиции и гражданской администрации.
7.06.1944 г. состоялась очередная встреча референта отдела N с Герасимовским. Обсуждался главным образом вопрос об использовании агентов-диверсантов и диверсантов-радистов за линией советско-русского фронта, а также об оставлении агентов-радистов на тот случай, если в ходе военных действий будет оставлена часть территории дистрикта Галиция. Эти переговоры велись также в интересах расквартированной здесь зондеркоманды «Цеппелин» в соответствии с вашим приказом, поступившим в телеграмме № 63773 от 27.06.1944 г. (IV A 2b-227/44, секретно).
Относительно подготовки агентов-радистов и диверсантов с целью использования их за советско-русской линией фронта Герасимовский заявил, что по этому вопросу УПА поддерживает связь с вермахтом, а охранная полиция с бандеровской группой ОУН. Между вермахтом и УПА уже давно существует договоренность, в соответствии с которой УПА будет выделять из своих рядов агентов-радистов и агентов-диверсантов. Поэтому нет никакой необходимости раскрывать этих боевиков УПА перед охранной полицией, тем более что она может сообщать вермахту интересующие ее задачи, которые затем могут быть выполнены агентами-радистами и диверсантами одновременно с выполнением заданий в интересах вермахта. Прошу по возможности скорее сообщить о вашем согласии с таким предложением, а также о возможных особенно важных задачах для разведчиков и диверсантов в советско-русском тылу.
Предложение об оставлении агентов-радистов на случай возможного оставления части территории дистрикта Галиция Герасимовский обещал доложить в штабе бандеровской группы ОУН, и на следующей встреча сообщить, сможет ли УПА выделить своих людей для работы в моих интересах и в целях, указанных в приведенном выше телеграфном приказе.
Герасимовский использовал встречу с референтом N, чтобы по ходу сообщения о деятельности УПА в советском тылу (об этом я уже сообщал в отдельном донесении) указать на то, что УПА лишена возможностей снабжаться оружием, боеприпасами и медико-санитарными материалами. Именно поэтому она вынуждена очень экономно и осторожно расходовать указанные средства, что в свою очередь не может не отразиться на активности и эффективности ее действий. Он утверждает, что интересы Германии никак не пострадают, если немецкая сторона согласится сбрасывать с самолетов оружие, боеприпасы и медикаменты для частей УПА, действующих в тылу противника. Наоборот, будучи лучше вооруженной и оснащенной, УПА-Ост сможет более надежно отстаивать военные интересы Германии. У референта N создалось впечатление, что бандеровская группа ОУН была бы готова на значительные уступки, если бы была найдена возможность снабжать УПА оружием и снаряжением с помощью охранной полиции.
Прошу как можно скорее сообщить, есть ли против этого какие-то серьезные возражения. Надеюсь, что мне удастся добыть некоторое количество оружия, используя возможности начальника СС и полиции, и группы армий «Северная Украина», а затем с помощью самолетов зондеркоманды «Цеппелин» доставить его в советско-русский тыл.
В рамках этого комплекса Герасимовский поднял вопрос, не целесообразно ли уже сейчас подумать о закладке на территории дистрикта Галиция складов оружия и боеприпасов для УПА. Однако этими складами она сможет воспользоваться лишь в том случае, если германский вермахт будет вынужден и в последующем оставить часть территории дистрикта Галиция. Эти склады могли бы содержаться германской стороной в полной тайне и охраняться так, чтобы они оставались недоступными для посторонних до самой эвакуации.
Впрочем, он берет на себя ответственность за то, что УПА, которой будет сообщаться о местах нахождения складов лишь при отходе германских частей или охранной полиции, не будет пытаться овладеть этими складами раньше.
С моей точки зрения, и в том случае нам не грозит опасность, так как склады будут соответствующим образом замаскированы и обеспечены охраной. Однако прежде чем продолжать переговоры по этому вопросу и обсуждать технические подробности, я хотел бы вначале узнать вашу точку зрения.
Как уже упоминалось выше, можно с уверенностью ожидать, что бандеровская группа ОУН и УПА пойдут на еще большие уступки и встречные услуги, если они найдут поддержку с нашей стороны в рамках договоренностей, обеспечивающих нерушимость германских интересов и участия УПА в борьбе с большевизмом. Я бы очень приветствовал одобрение упомянутых выше мероприятий со стороны Главного управления имперской безопасности (РСХА), так как это послужило бы интересам укрепления моих связей и усилило бы диверсионную деятельность, направленную против вражеских тыловых служб и советско-русской администрации.
(подпись)
http://www.2000.net.ua/c/57884
2008.06.17 | Isoлято
Ага, а контакты Красной армии с вермахтом - это класс!
Этим можно даже совместные парады проводить! А вот УПА "контактировать с вермахтом" не имеет права! Низзя! Ясно? Все читайте газету "2000", только газету "2000" и ничего кроме газеты "2000"!2008.06.30 | igorg
Запізно німці схопилися. До речі, про результати цих контактів
чомусь не повідомляється. Може пан Нікіта знайде в архівах НКВД чи ФСБ скільки ж складів зі зброєю й провіантом залишили німці УПА в лісах України в кінці 1944 року?2008.07.01 | igorg
На взаєм: из архивов Третьего рейха
Докладная записка министра фон Крозига рейхсмаршалу Герингу.>За оригінальність не ручаюсь http://mmc.nnm.ru/slavyane_nikogda_ne_ugrozhali_germancam
"19 апреля 1941 г.
УВАЖАЕМЫЙ господин рейхсмаршал!
Во время наших последних переговоров, делая военный и международный обзор, Вы указали мне также на то, что при известных условиях наше отношение к России в дальнейшем ходе войны могло бы измениться, добавив при этом, что строительство новой Европы при существовании большевистской России в ее теперешних масштабах так или иначе чрезвычайно затрудняется. Ваши высказывания я понял так, что мы, проводя политику фюрера, заключавшуюся в том, чтобы вооруженными встретить любую случайность, проводили бы только ту подготовку, которая могла бы быть вызвана возможной в России переменой как в личностях, так и в политических тенденциях ее правящих кругов. Развитие обстановки за последние недели, в особенности реакция нашей прессы на русско-японский пакт, на который господин фон Риббентроп в ноябре прошлого года указал мне как на последнюю цель нашей внешней политики и который теперь в прессе противника изображается как тяжелый удар для Америки и как крупный успех политики стран ОСИ, а в нашей прессе с удивительным равнодушием печатается на третьей странице, вызвало во мне сомнения, правильно ли я понял ваши замечания и не мы ли стремимся к разногласиям с Россией, предполагая, что однажды таких разногласий нам все-таки не избежать и лучше их разрешить теперь, чем позже, и что, кроме того, занятие южных районов России в значительной степени улучшит наше положение, прежде всего в области снабжения нефтью и продовольствием. Вы поймете меня, если я, пользуясь доверием, которое Вы неоднократно оказывали мне даже в вопросах, выходящих за пределы моего ведомства, открыто выскажу свое мнение по этому вопросу как наиболее важному для судьбы нашего народа.
1. Я не думаю, что завоевание южных районов России в значительной степени облегчит наше положение в продовольственном отношении. При этом я предполагаю, что в военном отношении это завоевание возможно без особых трудностей. Несмотря на это, русские, которые при отступлении всегда были специалистами по разрушительным действиям, оставят нам сожженные поля и сараи, которые в этом году едва ли увеличат наши хлебные запасы, в то время как на основании существующего в настоящее время договора о поставках этот хлеб мы получим от России безо всяких трений.
Может быть, если рассчитывать на многолетнюю войну с объединенными силами Англии и Америки - при сложившейся в настоящее время обстановке я думаю не об этом, - тогда из южных районов России можно было бы вывезти больше, чем 1,5-2,5 миллионов тонн хлеба, которые нам должна поставить Россия. Но даже если это приемлемо, я прошу разрешения указать на следующие три вопроса. Во-первых, уже теперь вопрос поставок из России, в сущности, является транспортным вопросом; трудность этого вопроса не уменьшилась бы, если бы обширные районы России были в наших руках.
Во-вторых, тот плюс, что мы можем экспортировать из России, становится все меньше по сравнению с минусом, который неизбежно должен установиться в нашем отечественном производстве как результат связанного с расширением войны дальнейшего лишения нашего сельского хозяйства рабочей силы, удобрений, горючего и т.д. Если рассчитывать на нормальный урожай нашей страны в 50 миллионов тонн зерна (картофель пересчитан в зерно), то недоуражай в 10-20%, на которые в дальнейшем ходе войны можно рассчитывать с уверенностью, в значительной степени больше, чем все, что мы в лучшем случае смогли бы получить из завоеванной России.
И, в-третьих, это то, что довольно важный для нас экспорт из Манчжоу-го (соевых бобов) при конфликте с Россией прекратился бы. Таким образом, следует опасаться того, что наше продовольственное положение на этот год безусловно улучшится, но на более продолжительный период времени, по всей вероятности, скорее ухудшится, чем улучшится.
2. На первом заседании после начала войны, осенью 1939 года, на котором Вы председательствовали, Вы заявили, что самой трудной проблемой в этой войне является тот факт, что германский народ имеет за своими плечами четырехлетнюю войну с последующими десятилетиями, которые в действительности являлись также только скрытой формой войны, и располагает поэтому только слабой силой сопротивления и слабыми нервами. Сохранить и усилить эту силу - одна из важнейших политических задач. Теперь германский народ с несравненной твердостью выдержал испытания полутора лет этой войны, хотя он на своей собственной территории и непосредственно на своих людях испытал совершенно другие последствия воздушных налетов, чем в 1914-1918 годах. Несмотря на это, остается в силе то, что Вы тогда сказали, тем более что у большинства населения вследствие чрезмерных требований к рабочим (сверхурочная работа стала правилом) и только среднего достатка в питании отмечаются явления переутомления. Но народ терпит все, надеясь на скорый мир и доверяя нашему командованию. Не думаете ли Вы, что их надежде и доверию будет нанесен очень сильный удар, если неожиданно произойдет расширение войны, которое похоронит всякую надежду на скорое окончание боевых действий и всю тяжесть войны на два фронта вновь взвалит на плечи народа? Не считаете ли Вы, что даже от такого услужливого, преданного и доверчивого народа потребуется слишком много усилий, если неожиданно договор с Россией, который в то время во всех выступлениях по радио и прессе отмечался как надежная гарантия победы, как большой политический успех, как гарантия против английских планов блокирования, выльется в обратную форму? (Надо сказать, что примириться с таким полным изменением нашего отношения к России многим настоящим немцам в то время стоило немало усилий.) Я боюсь, что это является испытанием нагрузки, которая была бы не по силам самому многочисленному народу.
3. В военном и международном отношении наше положение настолько блестяще, все козыри в наших руках настолько сильны, что я прежде всего, если в самом чувствительном месте английской Империи, в отношении Суэцкого канала, дела подвинутся вперед, рассчитываю все же этим летом на "короткое замыкание" в Англии, на котором мы подробно останавливались во время нашего последнего совещания. Я не думаю, что даже находящийся в состоянии амока президент Америки тогда сумеет еще втянуть свой народ, который уже сейчас обнаруживает некоторые признаки страха, в такую смертельную войну. Но все силы сопротивления в Англии и Америке увеличились бы до масштабов, совершенно для них непредусмотренных, если бы мы сами сделали то, что не удалось изобретательным и ловким англо-саксонским дипломатам, - перетянуть Россию на сторону наших противников. Это было бы "чудом на Марне", на что они там все еще надеются, не зная, к чему бы это могло привести. Может быть, нам сделать им такой подарок? Может быть, крупный успех заключения пакта с Россией, который тогда по праву всем миром расценивался как первое тяжелое поражение наших противников, нам следует теперь все еще без необходимости превратить в политическое поражение Германии?
Не только Англия и Америка, но и все оккупированные нами страны и те государства - причем в этом отношении не следует предаваться никаким иллюзиям, - которые заявляют резкий протест против нашего пребывания, втайне надеясь, что мы в конце концов все-таки будем побеждены, в результате этого факта воспрянули бы духом и почерпнули бы новые силы для сопротивления. Я думаю, что по всем этим странам прокатилась бы волна самого гнусного саботажа, которая не только бы затруднила действия наших войск, но и прежде всего самым чувствительным образом отразилась бы на выпуске производства в этих районах, на которые мы как раз рассчитываем при расширении войны. Не думаете ли Вы, что Германия в результате происходящей в течение двух лет перемены политики от ожесточенной вражды к ярко выраженной дружбе и затем опять к враждебному отношению, связанному с применением оружия, потеряла бы доверие, столь необходимое ей на послевоенный период для укрепления своего положения в мире как господствующей державы Европы и вместе с тем первой мировой державы? Или не думаете ли Вы, что в результате уже дважды менявшейся нашей внешней политики могла бы создаться угроза и для основ политики стран ОСИ, которая должна базироваться не только на чистой заинтересованности, но и на доверии?
4. Мысль, что позже большевистская Россия и национал-социалистская Германия не смогли бы одновременно существовать в Европе и что, следовательно, разногласия должны были бы однажды все же выявиться, я лично не рассматривал бы неизбежной. Я не могу себе представить, что управляемой Германией Европе следовало бы ожидать опасность со стороны России, чьи исторические стремления к расширению скорее столкнулись с таковыми Британской Империи, чем остальной Европы. То, что большевизм, если он вообще сможет продержаться продолжительное время, забудет о всемирно-революционных тенденциях в пользу социализма, укрепившегося только в одной России, это ожидание, исходя из развития обстановки за последние годы, может быть оправдано.
Решающими кажутся мне следующие два момента. Всякое разделение России или же только отделение более крупных областей от России создаст предпосылки для будущих войн в Европе, так как никакой государь в России, будь то Сталин или царь, не будет в будущем успокоен, пока не возвратит потерянных районов. Это было ошибкой Версальского договора, что он необдуманным прохождением границ заложил основы новой войны.
Второе соображение имеет еще большее значение. В борьбе славян с германцами, ведущейся в течение многих столетий, славяне почти никогда не угрожали германцам силою оружия, а всегда численным ростом. В этом отношении Германии в будущем угрожает большая опасность. Вопрос упирается в то, сможем ли мы захваченные в этой войне районы на продолжительное время действительно заполнить германским населением.
С 1933 года, несмотря на все успехи по передвижению населения, мы добились только того, что в 1939 году мы как раз сохранили прежнюю численность населения. Об увеличении не могло быть еще и речи; даже численность населения 1904 года (за десять лет до 1914 года) далеко еще не была достигнута. Мировая война была слишком тяжелым кровопусканием. Вторая тяжелая потеря крови, может быть, выиграла бы нам войну, но наверняка проиграла бы борьбу в мирное время. Но, слава богу, теперь наши потери, благодаря гениальному руководству в этой войне, сравнительно невелики. Несмотря на это, и эти уже потери - к сожалению, речь идет все же о лучшей расе - очень трудно пополнить.
Разве война с Россией не увеличила бы эти потери настолько, что на увеличение населения в будущем нечего было бы и рассчитывать? Тогда славяне все же выиграли бы.
5. Может быть, следовало бы опасаться всего этого, если бы русские не соблюдали условий пакта или не выполняли обещанных поставок и т.д. Но до сих пор никаких признаков такого отношения не отмечалось. Более того, я думаю, что русские из вполне понятного страха сняли бы с себя последнюю одежду, лишь бы только выполнить условия поставки, если бы они даже возросли.
Не следовало бы даже пытаться это делать, но в остальном, исходя из удивительных успехов, которые мы имели в воздухе, на море и на суше, что я им и хотел бы особенно пожелать, необходимо всеми имеющимися в распоряжении силами нажать в том месте, где еще господствует Англия, но которое в настоящее время очень трудно поразить, - в Суэцком канале, который обеспечил бы нам господствующее положение в Африке и на Ближнем Востоке. Тогда положение Италии окончательно укрепилось бы. Нефть из Муссула поступала бы в Германию; Турция не смогла бы вырваться из больших клещей; тогда при соответствующем продолжении подводной и воздушной войны против Англии недалеко бы был момент, когда Англия ослабла бы, а Америка не рискнула бы вступить в войну с Японией и нами. Такой ход событий в настоящий момент кажется мне совершенно исключенным, в то время как между Россией и нами завязывается война.
Хайль Гитлер!
Преданный Вам Крозиг
Перевела Радугина 1.4. 1948 г.".
2008.04.18 | Nikita
Масловский: З КИМ І ПРОТИ КОГО воювали українські націоналісти
З КИМ І ПРОТИ КОГОвоювали українські націоналісти
в роки Другої світової війни
http://ukrstor.com/ukrstor/maslovskij-vse.html
Виталий Масловский (профессор) после 1990 года подвергся преследованиям со стороны новой власти. За опубликованную им книгу «Земля обвиняет» о деятельности УПА, его уволили с работы в Институте общественных наук западноукраинского отделения АН Украины. С тех пор, в течение почти десятилетия, Масловский оставался безработным, живя на небольшую пенсию, которую получал как инвалид Великой Отечественной войны. Тем не менее, учёный продолжал работать над научными трудами.
Работа Виталия Масловского вызывала крайнее недовольство апологетов ОУН-УПА. В его адрес поступали многочисленные угрозы расправы, как через прессу, так и в личном общении.
В 1999 году за пределами Украины вышла очередная книга Виталия Масловского — «С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны». Отдельные главы из неё в предыдущие годы публиковались во львовской газете «Вильна Украина», что вызвало очень резкую реакцию со стороны националистов. Была развёрнута активная кампания по дискредитации учёного в прессе.
К концу 1999 года доктор исторических наук Масловский завершил очередную книгу — о холокосте и роли ОУН-УПА в его проведении. В процессе работы над ней, профессор обработал много новых, ранее неизвестных науке исторических источников.
26 октября 1999 года профессор Виталий Масловский был найден в бессознательном состоянии в подъезде своего дома во Львове.
Смерть наступила 27 октября в результате черепно-мозговой травмы и перелома шейного участка позвоночника.
2008.04.19 | igorg
Брехун обикновєнний совєтської закваски
Рівень роботи та доказовості відповідає рівню істориків КПСС. Певно з цих причин й вигнали з роботи. Й цілком слушно. Бо історія й пропаганда є дещо різні речі. Те що там написане серйозно сприймати як історчне дослідження чи наукову працю не можна. Стиль аналогічний Нікитиному. Висмикується те що підходить й відкидається те що не вписується. Плюс переспів сумнівних джерел.2008.06.28 | Sakha
Re: Масловский: З КИМ І ПРОТИ КОГО воювали українські націоналісти
Nikita, а навіщо ти обрізав героїчну біографію проФФесора общественных наук?http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9
Родился 7 июня 1935 года в селе Мощёное (ныне Ковельский район Волынской области). В 1960 году закончил Львовский университет (исторический факультет). В 1968—1993 годах работал в Институте общественных наук во Львове (с начала 1990-х — Институт украиноведения имени Крипьякевича) на должностях младшего, старшего, ведущего научного сотрудника. Виталий Масловский в 1974 защитил кандидатскую диссертацию на тему «Борьба трудящихся западных областей Украины против классово враждебных элементов в период социалистических процессов на селе в 1944—1960 годах». В 1985 году защитил докторскую диссертацию «Классовая борьба на селе в западных областях Украины в период построения основ социализма».
Отже проф виявляється всю свою наукову кар'єру побудував на підгрунті "Краткого курсу"
В период распада СССР, профессор подвергся преследованиям со стороны новой власти. За опубликованную им в 1990 году книгу «Земля обвиняет» о деятельности УПА, его уволили с работы в Институте общественных наук западноукраинского отделения АН Украины. С тех пор, в течение почти десятилетия, Масловский оставался безработным, живя на небольшую пенсию, которую получал как инвалид Великой Отечественной войны. Тем не менее, учёный продолжал работать над научными трудами.
Великого вченого відправили на пенсію у віці 55 років. Я знавав вчених (справжніх) які у ті буремні 90-ті ставали безробітними у віці набагато меншому, і не вважали це "преследованиями со стороны новой власти". Цікаво що новая власть, незважаючи на преследования платила світилу науки пенсію інваліда Великої Вітчизняної, на момент закінчення якої проФФесору не виповнилося й 10-ти рочків. Якже він встиг повоювати? Ні, я не думаю що таваріщь Масловскій придбав посвідчення по блату, адже статус ветеранів та інвалідів ВОВ по законам Незалежної України мають не тільки ті, що Берлін брали, а ще й "участники борьбы с украинскими буржуазными националистами в период 1945-1960 гг." Отже все стало на свої місця. В 50-тих занесла доля новобранця (а може й добровольця) НКВД Масловського в карпатські чи волинські ліси, де й отримав він інвалідність від бандерівської кулі. Таким чином першу свою дисертацію на тему «Борьба трудящихся западных областей Украины против классово враждебных элементов в период социалистических процессов на селе в 1944—1960 годах» писав молодий вчений на власному досвіді. Та й другу теж.
Работа Виталия Масловского вызывала крайнее недовольство апологетов ОУН-УПА. В его адрес поступали многочисленные угрозы расправы, как через прессу, так и в личном общении.
В 1999 году за пределами Украины вышла очередная книга Виталия Масловского — «С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны». Отдельные главы из неё в предыдущие годы публиковались во львовской газете «Вильна Украина», что вызвало очень резкую реакцию со стороны националистов. Была развёрнута активная кампания по дискредитации учёного в прессе.
Ти ба, не на одну пенсію жив безробітний, були доходи ще й за пределами Украины. Та й в Україні бандерівська газетьонка мабуть гонорари виплатила за отдельные главы. Але почала клята преса дискутувати, тобто дискредитувати, а до цього науковець не звик.
К концу 1999 года доктор исторических наук Масловский завершил очередную книгу — о холокосте и роли ОУН-УПА в его проведении. В процессе работы над ней, профессор обработал много новых, ранее неизвестных науке исторических источников.
Підозрюю що науці ці істочнікі й понині невідомі
26 октября 1999 года профессор Виталий Масловский был найден в бессознательном состоянии в подъезде своего дома во Львове. Смерть наступила 27 октября в результате черепно-мозговой травмы и перелома шейного участка позвоночника. Жена Виталия Масловского, запуганная угрозами и смертью мужа, отказалась от возбуждения уголовного дела, заявив, что он умер своей смертью.
Я не дуже високої думки про нашу міліцію, але не відкрити кримінальну справу по вбивству за проханням дружини - це вже занадто. Мабуть усе було набагато простіше. Зайшов мужик у підїзд і подумав про те, що життя пройшло марно - перемогли классово (и рассово) враждебные элементы, і стало йому погано. Впав на сходи і усе.
Историк активно участвовал в работе русского движения Западной Украины, выступал на конференциях и съездах с аналитическими докладами о перспективах русско-украинских отношений. Сторонники профессора Масловского восприняли его смерть, как политическое убийство, подобное убийству Ярослава Галана. Конфедерация русских общин западных областей Украины обратилась к местным и центральным органам власти с требованием провести детальное расследование гибели учёного и всех обстоятельств, связанных с этим происшествием. Несмотря на это, убийцы Виталия Масловского так и не были найдены.
В 2005 году Еврейским фондом Украины посмертно была опубликована последняя работа учёного — «Холокост евреев Украины. Начало. Галичина».
Ну от власне і все. Вибачай Nikita, але праці проФФесора Масловського мене не переконують. Занадто свідок незаангажований...
2008.05.09 | Nikita
Диаспора знает с кем сотрудничала УПА?
Есть такая книга харьковских историков Валерия Семенченко и Людмилы Радченко «История Украины с древнейших времен до наших дней, издание второе, исправленное и дополненное».Книга издана в 1999 году, авторы антикоммунисты, в предисловии выражают искреннюю благодарность «деятелям украинской диаспоры Австралии, Германии, Польши, Великобритании, США, оказавшим неоценимую помощь при подготовке данного пособия».
Читаем:
«20—21 января 1944 года состоялись переговоры представителей ОУН(б) УПА с германским командованием.
5 марта 1944 года при встрече с офицерами германской службы безопасности представитель ОУН(б) И. Гринех заявил: «Мы никогда не считали немцев и поляков врагами». Он попросил, чтобы работники Абвера распространили по своим каналам слухи о тайной работе ОУН(м) на большевиков, оказали помощь УПА оружием, боеприпасами, специальным снаряжением, специалистами саперного и подрывного дела. Руководство Украинской повстанческой армии согласилось вести арьергардные бои с Красной армией, чтобы прикрыть отступавшие части вермахта в Карпатах. Поэтому зимой 1944—1945 года здесь развернулись кровопролитные сражения, с большими человеческими жертвами с обеих сторон.
Немецкое армейское командование выделило УПА 320 инструкторов, передало много оружия и боеприпасов...»
2008.05.09 | igorg
Не буде лінків на джерела буду терти безжально
2008.05.09 | Isoлято
Так шо эта nikita пытается нам доказать?
Что сотрудничать с Гитлером - тягчайший грех всех времён и народов (ибо Гитлер - "аццкий фошыст", и фсо), а воевать "за Сталина" - наоборот, величайшее геройство?Я своего родного деда ни разу в жизни даже не видел, из-за этого вот придурка с кликухой "Сталин". А дед, в свою очередь, чуть из-за этого придурка в могилу не отправился (или в котёл с супом - отцу он успел про эти вещи рассказать). Отправить бы всех этих "никит" годик так в 33-й на пару месяцев... здоровье поправить.
2008.05.11 | igorg
За nikita не турбуйтеся, то їх час і їхня стихія
коли можна втирати брехню й нищити незгодних.Довести він нічого не може та й не пробує. Бо то марна справа. А зі спроб агатпропу тут виходить пшик. Але він нарешті здогадався, що не варто давати лінки, бо крім висмикнутого з контексту там набагато більше того, що перекреслює його агітпроп
До речі, в початковому пості посилання на джерела також відсутнє!
2008.05.09 | igorg
Персонально запрошую Нікіту в ось цю гілку
http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1209577639на взаєм.
2008.05.14 | Nikita
С кем сотрудничала УПА - плакат
В архивах Германии нет документальных свидетельств о боевых операциях отрядов ОУН-УПА против подразделений гитлеровской армии. Однако у немецких историков есть приблизительные сведения о нескольких нападениях украинских националистов на тыловые склады. Об этом говорится в письмах ряда немецких научных учреждений, располагающих обширными архивами документов времен Второй мировой войны, присланных в ответ на запрос председателя Союза советских офицеров Крыма Сергея Никулина.
Никулин обратился напрямую к канцлеру ФРГ Ангеле Меркель с просьбой помочь разыскать данные о потерях гитлеровцев от действий ОУН-УПА. В свою очередь, Меркель направила запросы в несколько крупнейших научно-исследовательских институтов Германии. Первым пришел ответ из Исследовательского учреждения военной истории в Потсдаме: «Мы разыскивали информацию в находящейся в распоряжении у нас литературе, но к сожалению, не нашли никаких сообщений о потерях Вермахта из-за национально-украинских организаций Бандеры и от ОУН-УПА».
Недавно, как сообщает пресс-служба лидера крымских коммунистов, народного депутата Леонида Грача, Никулину пришло письмо из Военно-исторического научно-исследовательского института (Мюнхен).
«В нашем институте не имеется материалов о потерях Вермахта, нанесенных ему подпольными группами УПА в Западной Украине. Приблизительно летом 1943 года войска УПА начинали атаковать тыловые учреждения Вермахта, взяли немецких пленных и убили нескольких солдат, хотя в большинстве случаев немецких пленных отпустили», – сообщают ученые.
«То есть, бандеровцы не воевали против Гитлера, а грабили склады. Проще говоря, мародерствовали», – считает Никулин.
В свою очередь, нардеп Грач отметил, что данные документы опровергают заявления ющенковской стороны, что ОУН-УПА воевали во время Великой Отечественной войны против гитлеровцев. «На самом деле, – заявил он, – история свидетельствует, что ОУН-УПА воевали против советской страны, против советского народа, против советского строя, победивших фашизм».
http://www.nr2.ru/crimea/177947.html
Плакат украинских националистов времен Второй мировой войны.
На чьей стороне воевала УПА - смотри плакат!
2008.05.14 | igorg
Агов! Nikita! З чого Ви взяли що то вояк УПА?
І якого року той плакат. Загляньте в гілку про службу українців в німецькій армії. Чи для вас негри (чи то пак українці) усі на одне обличчя й усі були в УПА?Про що саме ви говорите? Про УПА, про Бандерівців, про Мельниківців, про Бульбу-Боровця чи про поліційні загони? Розумієте, нє?
Пояснюю персонально, що форум історичний, тут маси не тусуються, тому вести дешеву агітацію нема жодного сенсу. Матеріал відверто гівняний, в тому сенсі що чисто агітаційний.
Щодо того як УПА била німців то не треба до Меркель бігати, у нас на форумі є гілка про УПА й там досить оригінальних свідчень. Наприклад з Рівненщини. В тому числі й від комісара Руднєва
Хоча нмд оте звернення до Меркель як і її "поручєніє" брехня чистої води. Так "пручєнія" дають тільки в Росіє. Може знайдете оригінали?
Краще працюйте, краще
2008.05.15 | Isoлято
Опять Nikita попалился...
"Военно-исторический" по-немецки будет Kriegsgeschichte или Militärgeschichte. Просто берём и вводим одно из этих слов в строку поисковика вместе с München - и убеждаемся, что никакого "военно-исторического научно-исследовательского института" в этом городе НЕТ.Клюква-то развесистая, ажно солнушко застит...
2008.06.28 | Sakha
Re: С кем сотрудничала УПА - плакат
Нормальний плакат. Зображено двох німців-визволителів. Такі плакати, і не тільки такі, вивішувались на стіні сільради, церкви, костьолу, райкому партії (зайве викреслити) у кожному окупованому населеному пункті. На території України написи були українською, Росії - російською, Франції - французською... Трохи пізніше, у 56-му такими плакатами завалили Угорщину, у 68-му Чехословаччину, в 79-му Афганістан, звісно з написами відповідними мовами, ну і замісь есесівця з вермахтовцем малювали бійців ГБ і СА. А трохи раніше, у 39-му й 40-му на плакатах з енкаведистами та червоноармійцями подібні тексти писали фінською, румунською, польською, литовською, латишською, єстонською й знову ж таки українською. Коротше кажучи плакатів завжди було багато, хороших і різних, але до чого тут ОУН, а тим більше УПА? Можливо в редакції цього брехунця під назвою "газета 2000" пояснять? І ще виникає питання - с кем сотрудничала газета "2000", звідки такий доступ до архівів третьго рейху? Невже "2000" є його спадкоємцем? Правда основна маса архівів третього рейху зберігається у сховищах НКВД-КГБ-ФСБ, то може теє "2000" на лубянці й друкують, бо ж жодного журналюгу до тих архівів і на постріл не підпускають, всьож совершенно секретно...2008.07.01 | igorg
Комізм ситуації в тому що газетка й замовники
ніяк не второпають, що ті матеріали мають абсолютно протилежну запланованій дії. Ось Нікіта не ризикує вступити в жодну дискусію з приводу тих матеріалів. Бо фактично вони свідчать зовсім не те що їм би хотілося. Якщо почитати звісно. Єдиний їх вплив лише на тих хто не читає. Тобто на зразок того" а в ... опубліковано архіви гітлерівців про їх співпрацю з УПА". Правда я щось власне архівних посилань не знайшов щоб можна було з оригіналом звірити.Нехай публікують. Аби лишень не фальшивки. Правди бояться тільки комуністи й К.
2008.05.16 | Isoлято
А може, лучше вспомнить, с кем НЕ сотрудничала УПА?
Приведенная ко мне полная простая женщина лет 50 поразила меня своим взглядом: ее глаза были полны ужаса, а лицо было каменное. Когда мы остались вдвоем, она вдруг говорит, медленно, монотонно, как бы отсутствуя душой: "Я не сумасшедшая. Я была партийная. А теперь не хочу больше быть в партии!". И она рассказала о том, что ей пришлось пережить в последнее время.Будучи надзирательницей женского изолятора, она подслушала беседу двух следователей, из которых один похвалялся, что может заставить любого заключенного сказать и сделать все, что захочет. В доказательство своего "всемогущества" он рассказал, как выиграл "пари", заставив одну мать переломить пальчик своему собственному годовалому ребенку.
Секрет был в том, что он ломал пальцы другому, 10-летнему ее ребенку, обещая прекратить эту пытку, если мать сломает только один мизинчик годовалому крошке. Мать была привязана к крюку на стене. Когда ее 10-летний сын закричал – "Ой, мамочка, не могу" - она не выдержала и сломала. А потом с ума сошла. И ребенка своего маленького убила. Схватила за ножки и о каменную стену головкой хватила... "Так вот я, как услышала это, - закончила своей рассказ надзирательница, - так я себе кипяток на голову вылила... Ведь я тоже мать. И у меня дети. И тоже 10 лет и 1 годик"...
Не помню. Как я ушел с этой экспертизы... Я сам был в "реактивном состоянии"... Ведь и у психиатра нервы не стальные...
http://www.solovki.ca/camp_20/camp_svir.php
http://gulag.ipvnews.org/article20070517.php
2008.05.18 | igorg
Нє, не допоможе. Памятаєте: Морально все что на пользу коммунизм
а. І відповідно аморально все що проти. Тобто і Ви і я люди вкрай аморальні, в чому й старається нас переконати тофарісч Нікіта. Тому й трактуємо ми з вами факти абсолютно неправильно, ізвратно.ЗІ. Будь-ласка, скиньте матеріал й лінк в гілку історія репресій й тоталітаризму.
2008.05.23 | igorg
Тягне на підсумок. Або лікбез для Нікити не від бандерівця
http://maidan.org.ua/static/mai/1211530946.htmlВід Якова Кротова.
2008.06.18 | Isoлято
С кем сотрудничала не-УПА?
> В марте 1942 г. в лагере военнопленных под Сувалками (Польша) под руководством "кураторов" из СД создаётся "национальная партия русского народа", в дальнейшем переименованная в "боевой союз русских националистов". При этой "партии" под командованием бывшего подполковника Красной Армии, бывшего начштаба 229-й стрелковой дивизии В.Гиля (взявшего псевдоним "Родионов") была сформирована воинская часть "Дружина" численностью 500 человек. Начальником контрразведки у Гиля служил бывший генерал-майор Красной Армии П.Богданов. В мае 1943 г. "Дружина", численность которой, по разным данным, составляла от 3 до 7 тыс. человек, была переформирована в "1-ю русскую национальную бригаду СС". Новоявленных "эсэсовцев" немцы снабжали французским коньяком, шоколадом, бразильским кофе. Обильную жратву "бригада" отрабатывала в партизанских районах Белоруссии. Тем временем фронт покатился на запад, и Гиль решил ещё раз сменить хозяев. Получив от агентов НКВД обещание полной амнистии, "дружинники" 16 августа 1943 г. перебили немецких офицеров, загрузили в самолёт и отправили в Москву генерала Богданова и других особо ретивых пособников оккупантов. Бригада СС была переименована в "1-ю антифашистскую партизанскую бригаду", которая в дальнейшем успешно сражалась против немцев в полоцко-лепельской партизанской зоне. Некоторые авторы утверждают, что Гиля принял в Москве сам Сталин, который лично вручил ему орден Красной Звезды. (Марк Солонин. 22 июня, или Когда началась Великая отечественная война. По материалам: С.Дробязко Восточные добровольцы в вермахте, полиции и СС. М.: АСТ, 2000. С.Чуев. Проклятые солдаты. М.: Яуза-ЭКСМО, 2004)Вот так вот. Учитесь, Nikita. Можно, оказываиццо, предавать кого угодно и сколько угодно, главное - вовремя подлизаться к таварышу Сталину. И "полная амнистия" вкупе с орденом Красной Звезды обеспечена!
2008.07.08 | igorg
Це для Нікіти персонально, нехай розшукає щось подібне з УПА
Ну хоча б плакатик, той що ліворуч угоріhttp://www.epochtimes.ru/content/view/5124/34/
2008.07.08 | igorg
Це для Нікіти персонально, нехай розшукає щось подібне з УПА
Ну хоча б плакатик, той що ліворуч угоріhttp://www.epochtimes.ru/content/view/5124/34/
2008.07.15 | Nikita
Слава Гітлерові! Слава Бандері!
Хай живе незалежна Укр. Соб. Держава!Хай живе вожд Ст. Бандера!
Heil Hitler!
Слава непереможним Німецьким й Українським Збройним Силам!
Хай живе Бандера!
http://www.vilnaghetto.com/gallery/shoah/Ukrainians_Welcome_Hitler
2008.07.15 | Isoлято
А где там доказательства "сотрудничества"?
2008.07.16 | igorg
Слабувато буде, не той рівень
Що ви якісь рукописні смодєлки показуєте2008.07.22 | Nikita
Новые документы о связях c нацистскими спецслужбами
Вышла в свет книга Дюкова А.Р. Второстепенный враг: ОУН, УПА и решение «еврейского вопроса» / Послесл. Ю. Шевцова. М.: REGNUM, 2008. 150 c. 2000 экз. ISBN 978-5-91150-028-3http://common.regnum.ru/documents/evrei.pdf
Страница 101 «Новые документы о связях ОУН-УПА с нацистскими спецслужбами»
2008.07.22 | igorg
Связі бувають різні, а найгірші з НКВД
2008.07.22 | igorg
Ай-я-яй! Як же негарно! Ну що за комуняцькі у вас звички
Вас мама не вчила, що брехати негарно, а до того ж це ще й гріх.На ст.101 написано "Новые документы о связях ОУН с нацистскими спецслужбами". А ви що написали? Ви ж добре січете в чому різниця.
Так діло не піде.
Така назва йде значно нижче
А щодо протоколів допитів в НКВД і К то як би це так мягко сказати ...
Свята Інквизиція відпочиває. А якщо предметно то про особливості таких допитів й протоколів прогляньте принаймні в http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1216633764
http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1216477393
http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1212834502
З останнього
>...
>Мы умышленно поместили здесь отрывок из официального протокола допроса генерала Ляша, чтобы продемонстрировать, как пройдя через машину советской пропаганды трансформируется реальность. Переводчик Левицкий, вероятно, был прилежным учеником советской школы и в красивом идеологически выдержанном изложении, вложенном в уста коменданта, хорошо просматривается все каноны соцреалистического жанра. «Русское командование хорошо разработало и прекрасно осуществило эту операцию». Ну прямо как «… в этом произведении писатель хотел выразить антогонизм мира чистогана…» «Вся стотысячная армия»… Эти цифры появятся потом и в советской листовке, предназначенной для немецких солдат и советских потомков. На подобных «документах» базируется вся советская история, лживая патетика хорошо вколочена в умы обывателей. Но мы верим, что научившись видеть ложь, чувствовать правду, мы никогда больше не позволим себя обмануть.
До речі, маю відмітити значний прогрес цієї роботи проти звичної совковської. Автор принаймні не лякається посилатися на несовковські джерела. Хоча й не дійшов до належного представлення протилежних поглядів. Але читач принаймні має список нормальної літератури
2008.09.16 | Nikita
Архив 3 рейха. Контакты УПА с вермахтом, полицией и инстанциями
IV N-90/44 15 апреля 1944 годаСекретно, государственной важности
Письмо с объявленной ценностью 1050 рейхсмарок
1-й экземпляр
В главное управление имперской безопасности, группенфюреру СС и генерал-лейтенанту полиции Мюллеру (лично)
Берлин
Командующему охранной полиции и СД в генерал-губернаторстве оберфюреру СС и полковнику полиции Биркампу (лично)
Краков
Начальнику СС и полиции бригадерфюреру СС и генерал-майору полиции Диму (лично)
Львов
Содержание: контакты с УПА (Украинская повстанческая армия) с вермахтом, полицией и инстанциями гражданской администрации
Предшествующие документы: мои донесения 90/44, секретно
Вложения: без приложений
Наступление Красной армии поставило бандеровскую группу ОУН, особенно части на Западной Украине и прежде всего в Галиции, в очень тяжелое положение. Отряды УПА оказались в известной мере в таком положении, когда им приходится вести войну на два фронта. Они теперь боятся, что, оставаясь на враждебных позициях как по отношению к германскому рейху, так и против Красной армии, они подвергнутся ударам с обеих сторон и будут уничтожены.
В политическом плане группа Бандеры всегда придерживалась той точки зрения, что свободная и независимая Украина сможет укрепиться лишь в том случае, если обе великие державы (Германия и советская Россия) взаимно ослабят друг друга. Однако весеннее наступление Красной армии показало группе Бандеры, что боевая мощь Красной армии еще далеко не сломлена и что угроза советской оккупации все еще остается реальной. Перед лицом этой опасности бандеровская группа ОУН пытается спастись от уничтожения с русско-советской стороны и ищет этого спасения на немецкой стороне.
Первые попытки встать на сторону германских войск проявились еще в Восточной Украине, они проявились в том, что УПА ослабила свои акции против германских боевых частей. Если, к примеру, на их территории появились части вермахта, то они не предпринимали против них никаких акций, а просто немедленно уходили, а если в их руки попадали немецкие военнослужащие, то они во многих случаях отбирали у них оружие, боеприпасы и предметы обмундирования и отпускали их в свои части.
В конце января 1944 г. различные части УПА стали искать прямых контактов с боевыми частями (вермахта).
Начальник отдела разведки и контрразведки (1с) боевой группы «Прютцман» (бывший начальник СС и полиции рейхскомиссариата «Украина») штурмфюрер СС Шмитц умело использовал изменившуюся ситуацию в свою пользу. Он установил связь с отдельными командирами банд в районах Постойно (33 км северо-западнее Ровно), Кременец, Верба, Кохин, Бережце, Подкамень и Деражне и получал от них разведданные о советско-русских и польских бандах и о Советской армии и использовал их в качестве диверсионных групп против Красной армии. Его усилия оказались очень полезными для боевых частей. По его оценке, они оказали очень большую помощь в сборе ценных разведданных и значительно дополняли представления о советских бандах. Он убедился, что отряды УПА следует использовать лишь для выполнения разведзадач и диверсионной деятельности, но не в качестве боевых частей на фронте. Он не считает, что следует удовлетворять просьбы подразделений УПА о снабжении их тяжелым оружием. По его распоряжению всего выдано подразделениями УПА 70—80 винтовок, 4 пулемета и около 10 000 патронов. Штаб 4-й танковой армии распространил приказы об отношении к национал-украинским бандам, направленные туда с моим донесением от 23.03.44 г. Командование группы «Прютцман» отдало 12.02.44 г. следующий циркуляр об отношении к служащим национал-украинской повстанческой армии (УПА).
Переговоры, начатые в настоящее время с командирами национал-украинской повстанческой армии, успешно продолжаются еще и в районе Верба.
Достигнуто соглашение: УПА не будет нападать на германские части. УПА будет постоянно отправлять своих разведчиков, преимущественно девушек, в занятые противником районы, и будет докладывать результаты разведки в отдел разведки и контрразведки (1с) боевых частей. Пленных красноармейцев и советских бандитов доставлять в отдел 1с на допрос. Все неместные лица будут передаваться в штаб боевой группы для использования на работах.
Во избежание возникновения помех в этом важном для нас сотрудничестве приказано:
1. Агенты УПА, имеющие на руках удостоверения, подписанные «Капитан Феликс», или лица, состоящие на службе в УПА, задержанию не подлежат, следует пропускать их вместе с оружием. По требованию агенты должны кратчайшим путем срочно доставляться в отдел 1с боевой группы.
2. Отряды УПА при встрече с германскими частями должны подавать знак, держа раскрытую ладонь руки с распростертыми пальцами перед лицом. Если же противная сторона откроет огонь, то она тут же будет уничтожена.
4. О дальнейшем положении УПА и ее использовании должны быть проведены специальные переговоры.
III. Во всех случаях, когда переговоры велись между подчиненными руководителями УПА и другими инстанциями (с нашей стороны), подчеркнуто выдвигались одинаковые требования, но прежде всего требовалось вести дело так, чтобы у противной стороны не создалось впечатление, будто им предоставляется честь считать себя равноправными партнерами. Несмотря на то, что контакты с Герасимовским и различными руководителями УПА более низкого ранга поддерживаются уже довольно долго, кажется, что все эти старания охранной полиции остаются практически безрезультатными.
Хотя Герасимовский как представитель авторитетного руководства бандеровской группы ОУН то и дело заверяет, что будут немедленно отданы приказы по организации, запрещающие наносить вред германским интересам, вести подрывную работу против состоящих на германской службе украинской полиции и добровольческой стрелковой дивизии СС «Галиция», вести разнузданный украинский террор против польских женщин, детей и целый поселков, по действиям отрядов УПА в дистрикте Галиция никак не замечено, что они получили от своего центрального руководства указания, вытекающие из соглашений, достигнутых на переговорах между референтом N и Герасимовским. Более того, по-прежнему подвергаются поджогам здания и прочее недвижимое имущество, находящееся во владении немцев, украинская сторона нападает и убивает немецких полицейских чиновников, выполняющих на местности разведзадания. Дезертиры и перебежчики из добровольческой гренадерской дивизии СС «Галиция» по-прежнему принимаются в отряды УПА и не возвращаются обратно, все больше усиливается террор с украинской стороны против польских населенных пунктов…
IV. Несмотря на эти выводы, я не прервал связи с Герасимовским и главарями различных банд УПА. Я продолжаю поддерживать эти контакты по следующим соображениям…
2. Сохранение связей с людьми из ОУН и УПА чрезвычайно важно и ценно для охранной полиции, так как они поставляют разведданные о врагах рейха и облегчают работу нашей службы безопасности…
http://2000.net.ua/c/54011
2008.09.16 | igorg
Хороші контакти, мені принаймні вони подобаються
Дякую, годиться. Й назва мені подобається "контакти"Пане Нікіто, просто скажіть, якщо у військових забирають зброю й відпускають на чотири сторони то це як називається
2008.09.16 | igorg
Хороші контакти, мені принаймні вони подобаються
Дякую, годиться. Й назва мені подобається "контакти"Пане Нікіто, просто скажіть, якщо у військових забирають зброю й відпускають на чотири сторони то це як називається
2008.10.18 | Nikita
Шухевич и абвер
Из протокола допроса полковника абвера Альфреда Бизанца от 23 ноября 1949 года:Мне известно, что в апреле 1945 года заместитель БАНДЕРЫ доктор ГРИНИВ, (тот самый Иван Гриньох, бывший капеллан «Нахтигаля», член ЦП и «мостик» между немцами и руководством ЦП) находившийся в то время в городе Колин, под Прагой, поддерживал связь с ШУХЕВИЧЕМ, руководившим так называемой "Украинской повстанческой армией" в западных областях Украины. Эта связь осуществлялась ГРИНИВЫМ путем заброски связников-парашютистов и при помощи коротковолновых радиопередатчиков под контролем и в тесном контакте с немецким "Абвером" и командованием немецкой армии. Офицеры немецкой разведки "Абвера" — оберлейтенант Иозеф МЮЛЛЕР и доктор Вальтер ФЕЛЬ, находившиеся вместе с ГРИНИВЫМ в городе Колине, связывались с ШУХЕВИЧЕМ указанным путем, получали от него разведывательные данные о Советской Армии и давали ему в свою очередь указания по разведке, диверсиям и вооруженным выступлениям в тылу советских войск.
http://novoross-73.livejournal.com/11096.html
2008.10.19 | Isoлято
Судя по фразе "Об ответственности за дачу ложных показаний...
...предупрежден по ст. 95 УК РСФСР" - допрашивали полковника в лубянских подвалах. А там люди и не в таких милых вещах признавались.2008.10.19 | igorg
Дуже гарно. Нуль конкретики. Вкрай дивно
що слідчого конкретика не цікавила. Які саме дані, коли, які саме операції й т.п. Тобто суто ідеологічний, пропагандистський факт. Це абсолютно нагадує протоколи допитів коменданта Кенігсберга (є на форумі).Про мене факт співробітництва УПА й німців не є чимось обурливим чи ненормальним. "Визволення" обернулося для українців черговими репресіями й голодомором за яких окупація вже видавалася роками щастя й заможного життя. На жаль в планах німців не значилося української державності чи самостійності. Інша справа скористатися за нагоди чи важких обставин. Тому й співробітництва не вийшло, бо воно передбачає зацікавленість обох сторін. Там де вдавалося знайти спільний інтерес були моменти співпраці, проте ніяк не на ідейній спільності.
Зауважу ще стосовно Нюренберга. Сторони на ялтинській зустрічі домовилися ігнорувати незручні для переможців моменти. Такі як Мюнхенський мир, анексію Австрії, Чехословаччини, озброєння Гітлера, пакт Рібентропа-Молотова, напад на Польщу, Фінляндію, Руминію (Бесарабію), підготовка до нападу на Німеччину у 41-му. І з цих аспектів слідує, що про об'єктивність можна говорити дуже обережно. Мали б судити причетних до світової війни, а судили переможці переможених
То чому дивуватися, що ті хто поніс найбільше жертв не потрапили навіть до свідків. Ні українці ні поляки ні чехи. А серед народів світу у 20 му столітті українці понесли найчисленніші жертви й втрати. Але ж тофарісчі Нікіти стверджують що ці падлюки українці не мали жодного права на спротив на захист й на власні інтереси чи життя. Бо вони для них лише гумус в історії імперій.
2008.10.20 | Isoлято
До речі, матеріали Нюрнберґського процесу...
...досі повністю не видано ані російською, ані українською мовами.Не потому ли, что иначе их можно будет просто прочитать и убедиться, что вопрос "пособников фашистов из УПА" был снят с рассмотрения, несмотря на все потуги советской стороны? И, следовательно, никакой "Нюрнбергский трибунал" ни к чему их не приговаривал и даже не зачислил в "военные преступники"!
2008.10.20 | igorg
Там же посібників багатенько виходило
Фінляндія, Румунія, Угорщина, Австрія, Болгарія і т.д.Різниця лише в тому, що ці нації представляли їх держави.
Цікаво, фіни не вважають Манергейма посіпакою Гітлера? А ветеранів що воювали з більшовиками?
2008.10.21 | igorg
Про те як співробітничали
http://partizan.net.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=132&Itemid=1добра передмова до документів з 2000
ПОСИЛЕННЯ І ПОШИРЕННЯ БОЄВИХ ДІЙ УПА
Написав ПЕТРО МІРЧУК
13.01.2008
Вже перші бої УПА з німецьким окупантом та з большевицькими й польськими бандами викликали в українського населення Полісся й Волині захоплення. В ряди УПА стали масово напливати поліщуки й волиняки так, що вже в лютому 1943 р. крім відділів Остапа й Коробки діє на терені Полісся й Волині три нові сотні УПА: сотня командира Дороша, сотня к-ра Крука і сотня к-ра Гонти. В березні 1943 р. до УПА переходить багато станиць української допоміжної поліції, згл. міліції. Завдяки тому, згадані сотні перетворюються в курені, крім цього повстають нові сотні й курені УПА, як от: курінь командира Голобенка з трьома сотнями (сотня к-ра Байди, сотня к-ра Кубіка й сотня к-ра Залізняка), курінь к-ра Щуки, курінь к-ра Яреми. Цілість приймає офіційну назву УПА-Північ, головним командиром її стає Клим Савур-Охрім, Провідник ОУН на Північно-Західніх Українських Землях. (Правдиве прізвище Роман Клячківський; згинув в бою з большевиками на Оржівському Хуторі, Клеванського району, Рівненської области в дні 12 лютого 1945 р.)
В травні і червні 1943 р. відділи УПА в постійних боях з німецькими поліційними, а то й військовими частинами, опановують все Полісся та Волинь, обмежуючи панування німців на тих теренах виключно тільки до міст, головних шосейних шляхів та залізничних ліній. Одночасно УПА унешкідливила польські "пляцуфкі" та звузила терени, опановані большевицькими партизанами до окремих, невеличких лісових просторів.
В травні 1943 р. згинув в сутичці з УПА шеф гілерівських спецвідділів СД Люце з цілим своїм штабом, наткнувшись на відділ українських партизан на шляху Ковель-Рівне при повороті з інспекції своїх працівників у "райхскомісаріяті" України.
Німецьке командування пробує прийти німецьким поліційним частинам на допомогу і висилає для ліквідації УПА на Волині й Поліссі дивізію війська, що складалася з полку СС-ів, двох полків мадярів, полку козаків і відділу німецької жандармерії. Та це підприємство скінчилося повною невдачею. Зручно маневруючи повстанчими відділами, командування УПА заставило німців розділити дивізію на менші боєві частини, а тоді в низці боїв нанесла УПА тим частинам нищівні удари. Так, наприклад, в бою під Вербами згинуло 120 німецьких вояків, біля села Шумське - 30, в Острозі - 32, в Мізочі - 11. Мадярські полки розлетілись зовсім, а частина козаків перейшла до УПА.
Весною 1943 р. починають стихійно організуватися відділи УПА на Правобережжі. В Холодному Ярі починає діяти відділ УПА під командуванням командира Костя, наддніпрянця, кол. старшини Червоної Армії, а в Уманьщині відділ під командуванням к-ра Остапа, теж наддніпрянця. Душею того руху був 60-літній Дід Тарас, шеф штабу відділу Холодного Яру, колишній учасник повстанських боїв у Холодному Ярі після першої світової війни. На допомогу тим відділам відходить з Волині 6 сотень УПА під командуванням к-ра Енея. Так приходить до створення другої частини УПА щодо терену дій "УПА-Південь" під командуванням к-ра Батька, Провідника Генеральної Округи ОУН на Осередньо-Українських Землях. (Дійсне прізвище - Омелян Грабець, родом з Чесанівщини, загинув в бою з большевиками на Вінниччині 10 червня 1944 року.)
Літом 1943 р. починає переорганізовуватись в повстанську армію Українська Народня Самооборона в Галичині. Цією справою керує полк. Шелест, недавній шеф штабу УПА-Північ, який по остаточному переорганізуванні й поширенні УНС на "УПА-Захід" стає її командиром. (Справжнє ім'я полк. Шелеста - Василь Сидор, уродженець Сокальщини, Краєвий Провідник ОУН в Карпатському Краю. від 1943 р., Головний Суддя ОУН; згинув в бою з большевиками в перегінському районі, станиславівської области в дні 17. квітня 1949 р.).
В зв'язку з цим територіяльним поширенням дій УПА та повстанням двох нових військових груп УПА-Захід і УПА-Південь для керівництва цілости повстає Головна Команда УПА, що її зав'язком стає КВШ - Краєвий Військовий Штаб Проводу ОУН під керівництвом сот. Романа Шухевича, переіменований у зв'язку з цим на ГВШ - Головний Військовий Штаб. Осінню 1943 р. рішенням Головного Командування УПА твориться пост Головного Командира УПА, що ним стає Роман Шухевич під псевдом Тарас Чупринка (зразу в ранзі підполковника, а від 22. січня 1946 р., постановою УГВР, в ранзі генерала).
Осінню 1943 р. повстають перші повстанські відділи на Буковині й Бесарабії, що приймають тимчасову назву БУСА - Буковинська Українська Самооборонна Армія.
В травні 1944 р. відділи БУСА переймають загальну назву УПА й об'єднавшись, стають територіяльно-адміністраційною складовою частиною УПА-Захід.
З замітніших боєвих дій УПА-Південь треба згадати зліквідування в червні 1943 р. німецької поліційної школи біля Житомира, яка числила 260 люда залоги, розгром німецьких частин під селом Устинівка, Потиївського району, 26 липня 1943 р., в якому німці втратили понад сто люда вбитими і раненими, розгром большевицьких партизан в липні 1943 р. в селі Камінка, Ярунського району, який коштував большевиків 66 партизан вбитими і багато раненими.
УПА-Захід переходить своє боєве хрищення восени 1943 р. Опис цього стрічаємо в журналі "До зброї". З огляду на те, що в ньому подано теж характеристику тодішнього стану в Галичині, наводимо його в цілості:
"Кінець 1943 р. на Західньо-Українських Землях позначився замітним скріпленням німецького терору та боєвими діями проти зростаючого українського повстанського руху, зокрема в карпатському просторі.
Пригривкою до великого німецького зимового наступу, була друга акція на повстанський табір у Коломийщині, в перших днях листопада. Масова концентрація ворожих сил та їх розташування у великому просторі вказували на широко запляновану акцію.
Під сильним ворожим наступом, по кількаденних завзятих боях, відділ почав відступати. Ворог, продовжуючи переслідування повстанчого відділу, перевів одночасно небувалих досі розмірів терористичну акцію серед цивільного населення.
Масові облави в Станиславові (театр), в Надвірянщині, Делятинщині, Коломийщині та епілоги цих облав розстріли, запроторювання до концтаборів і депортації на важкі роботи до Німеччини, мали бути засобами для створення прірви між населенням і повстанськими відділами, щоб потім можна було легко з ними розправитися. Акомпаніяментом до тієї хвилі німецького терору були скрізь насильно організовані збори з вияснюванням та погрозами а далі летючки до повстанських відділів з закликом виходити з лісу і складати зброю.
Все те коротко зводилося до одного: киньте зброю, припиніть усякий спротив, спокійно наповняйте дальше тюрми і концтабори, давайте себе вистрілювати, йдіть на кагоржні роботи в німецьиі шахти та до німецьких фабрик під англійські бомби. Одним словом - займайте "відповідне місце", призначене українському народові в "Новій Европі".
Весь цей терор по суті не був для українського народу нічим новим. Те саме діялося й дотепер, тільки в іншій формі. Коли вчора арештований пропадав безслідно, тихо закатований в тюрмі, - то сьогодні, щоб залякати населення, стріляли його прилюдно в середмісті. Коли ще вчора молодь, наловлену під час облав, завантажували до заквітчаних поїздів у дорогу на каторгу в супроводі орхестри і на глум виголошувано до цих "добровольців" гучні промови з подяками, то сьогодні в приступі скаженої люті, щиро відкривано правдиві перспективи, що ждали цих каторжників.
Ніякі ворожі заходи не могпи спинити стихійного українського руху, ніщо не могло роз'єднати народніх мас з їхніми збройними відділами, ніщо не могло приневолити нарід зрезигнувати зі збройної самооборони та боротьби.
Повстанський відділ, заатакований в Коломийщині, по кількох днях успішно відв'язався від ворога. Акція проти нього скінчилася. Його розділено на два менші відділи. Один запишився в Коломийщині, другий в десятиденному марші (16-26.ХІ.) перейшов до Чорного Лісу під Станиславовом.
Повстанські сили в горах замітно послабли. Відділи Тернопіпьської та Львівської областей по закінченні вишколу в горах відійшли на свої терени, щоб там стати зав'язком нових сил. На місці залишилися тільки відділи гірських областей.
Молоді збройні частини Української Народньої Самооборони (таку офіційну назву мали галицькі повстанські відділи до часу влучення їх в УПА, до кінця 1943 р.) стояли напередодні своєї першої зими.
Активність ворожої розвідки та концентрація сил по всіх осередках Підкарпаття вказували на те, що ворог плянує дальші акції в горах проти УНС. Своїми ударами під час прикрої непогоди на порозі зими, наїздник хотів до решти зламати спротив Українського народу. Положення було незвичайно критичне. Рішено прийняти бій і за всяку ціну його видержати. На ворожий наступ не прийшлося довго ждати. Перший ворожий удар був спрямований на Чорний Ліс під Станиславовом. Вранці 27.ХІ. великими силами, при співучасти летунства, наступали німці з Майдану, Пасічі й Завою, і коло год. 12-ої тісним перстнем замкнули табори повстанських відділів. Почався нерівний бій. Велика ворожа перевага не залякала нікого. Старшини і стрільці були свідомі, що тут вирішиться важне питання. Ворог, який скочив до наступу із самопевністю, мав уже в перших хвилинах важкі втрати та зрозумів, що перед ним твердий противник. В повстанські руки попала радіовисильня, чим значно утруднено ворогові правильний зв'язок у лісовій гущавині. Цю шансу використано вповні. Обороняючись з усіх боків, відділи перейшли до сильних протинаступів на двох точках, щоб вирізати та зліквідувати частину ворожого перстеня. По кількох годинах важких змагань, у рукопашних боях, осягнено намічену мету. Майже одночасно в двох місцях проломано ворожий перстень. Поданий у ворожих лавах знак до відступу викликав у них панічну втечу. Доля загроженого відтинка була вирішена. Темна, листопадова ніч, яка скоро залягла над густим лісом, стала на перешкоді правильному переслідуванню ворога, що втікав.
Перший удар цього зимового наступу покінчився для ворога втратою понад 60 вбитими. Власні жертви обмежувалися до 4 вбитих і 11 ранених. Крім радіовисильні здобуто зброю і муніцію.
По селах, що з острахом ждали висліду цього великого бою, лискавкою рознеслася вістка про розгром ворожих сил. Радістю наповнялися їхні серця на вид ворога, що панічно втікав підводами, наповненими вбитими і раненими. Повна посвяти опіка над раненими старшинами і стрільцями була черговим доказом нерозривности вузлів, що лучили нарід з повстанцями.
Ворожий наступ послідовно продовжувався. Черговий удар був спрямований на Самбірщину. В перших днях грудня німці силою двох полків заатакували невеликий повстанський відділ коло села Недільна. Та й цим разом ворогові не пощастило. У важкому цілоденному бою 4.ХІІ., при власних втратах 34 вбитими, криваво зламано ворожий наступ. У майже бєзнадійному положенні повстанців одна чота сміливим маневром прорвалася незамітно на ворожі зади і несподіваним наступом завдала ворогові рішальний удар. На полі нараховано понад 160 вбитих німців.
Концентруючи всі свої сили, що ними диспонував тоді ворог на Підкарпатті, він у днях 11 і 12 (грудня 1943 р.) розпочав великий наступ на третій повстанський відділ в Долинщині. Першого дня, кинувши до окружального маневру великі сили, ворог замикав перстень довкола чотирокутника між селами: Кропивник - Кальна - Слобода Болехівська - Липа - Мізунь. З уваги на некорисне положення цього чотирокутника відділ пересунено кілька кілометрів на південь та скріплено його сили, приєднавши до нього другий менший відділ, що стояв на межах Скільщини. Цай маневр виконано зручно, на кілька годин перед затісненням ворожого перстеня. Нове положення утруднювало ворогові окружения повстанських сил та приневолювало його йти до бою чоловим наступом. Вигідне запілля повстанців, високі лісисті гори, що тягнулися кількадесять кілометрів у глибину, відібрало противникові охоту до дальшої акції. Наступного дня ворог задовольнився спаленням таборів відділів на окруженому чотирокутникові, та ніччю незамітно відступив.
Велика збройна акція проти Української Народньої Самооборони, акція, що мала завдання на порозі зими цілковито зліквідувати зародок повстанської сили в Карпатах, натрапила на рішучий спротив так збройних відділів, як і народніх мас, і у висліді принесла ворогові велику невдачу.
Дати 27.ХІ. та 4.ХІІ.1943 є для західньо-українських повстанських відділів, зокрема для відділів карпатського простору, історичними датами великої ваги. Молоді, слабі ще збройні частини українського народу рішилися в цих днях сміло виступати проти жорстокої дійсности та в одвертих, повних героїзму боях дати відповідь "бути чи не бути". Розгромлюючи ворога, вони не тільки заломили його офензиву проти себе, але у великій мірі відвернули мариво терору, яке грізно зависло над українським народом.
У висліді цієї великої перемоги повстанські відділи сходять частинно з гір та розташовуються по селах Підкарпаття. Вони дають почин до творення великих тривких "республік" УПА, та до пізньої весни вдержують т. зв. "Зимову республіку" в галицькому районі між Дністром і Лімницею. Розпорошені по селах Долинщини, Калущини, Станиславівщини та Коломийщини вони вишколюють нові курені, що в недалекому майбутньому мали сповнити великі завдання".
(До зброї", ч. 7-8, ст. 17-18.)
Першою боєвою акцією УНС-УПА був наскок в липні 1943 р. на карний табор в Святославі біля Сколього, в якому гештапо держало українську молодь, що відмовилась служити в "Бавдінсті", чи їхати на працю до Німеччини. Умовини побуту в цьому таборі були жахливі, типові для німецьких концтаборів смерти. Відділи УНС захопили табор, зліквідували гештапівську охорону та німецьку адміністрацію табору, а всіх в'язнів звільнено, перевозячи виснажених та покатованих на лікування до різних санітарних станиць УНС.
На окрему згадку заслуговує боротьба УНС з большевицькими партизанами.
Головним тереном дій червоних партизан, як ми вже згадували, було Полісся й Волинь. Помітною була їх діяльність теж на Наддніпрянщині. Найменш пригожою, а то й зовсім непригожою для діяльности червоної партизанки була Галичина. Та їх манили гірські масиви Карпат. Крім цього, большевицькому командуванні залежало на тому, щоб і тут викликати настрій непевности і страху перед ними. З цих мотивів весною 1943 р. з Лівобережжя вирушає кількатисячний загін большевицьких партизан під командуванням прославленого Колпака, який через Полісся, східнім краєм Волині, через Житомирщину і Кам'янець-Подільщину приходить в Тернопільську область Галичини і попри Бучач, Підгайці та Галич доходить пізнім літом 1943 р. до Карпат. В большевицькій літературі, виданій по закінченні другої світової війни, і сам Колпак і інші учасники його загону подають, що під час свого рейду в Карпати большевицькі партизани дуже часто підшивалися під УПА, надіваючи мазепинки з тризубами. (При тому інтересно відмітити, що всі вони твердять про приязнь і співпрацю УПА з німцями і в той же час описують, як то вони, маршуючи в мазепинках і з тризубами ховалися спішно, коли надходили німецькі частини. Так от, якщо б вони справді вірили в якусь приязнь УПА з німцями, то чого б їм тоді, замаскованим як відділ УПА, так критися перед своїми союзниками?). Командування УНС поставилось до большевицьких партизан так само, як поставилось до них вже перед тим командування та бійці УПА-Північ. В Карпати стягнено негайно більші відділи УНС і кинено їх проти загонів Колпака. Добре вишколені і дуже зручні в боях з регулярною німецькою армією, большевицькі партизани не всилі були встоятись в боротьбі з українськими повстанцями. Загони Колпака швидко розбито, а сам Колпак з горсткою недобитків утік скоро на схід.
До більших боїв УПА-Північ належить бій під Радовичами, р-ну Ковель, зведений з німцями в днях 7-8-9 вересня 1943 р.
Цей бій розгорнувся несподівано. В приготуванні була більша відплатна акція проти большевицьхих партизан та польських боївох, що сконцентрувалися були в польській колонії Засмики. Підготовою боєвої акції керував сам командир Військової Округи "Турів" к-р Вовчак. Для цього стягнув він три курені УПА: курінь к-ра Голобенка з сотнями к-ра Байди, к-ра Кубіка і к-ра Залізняка, курінь к-ра Щука та курінь к-ра Яреми, а також вишкільну сотню артилерії під командою к-ра Розважного. Та викликаний в пильних справах до Головної Команди к-р Вовчак передав керування акцією свому заступникові к-рові Рудому. Тимчасом сотня к-ра Байди, яка повинна була забльокувати шлях Ковель-Радловичі, щоб не допустити польську поліцію з Ковля на допомогу польсько-большевицьким партизанам в Засмиках, наткнулась на автоколону німецького війська. Як опісля виявилось, це була німецька військова частина силою 420 люда, яка їхала до фільварків та на села грабити харчі. Сотня к-ра Байди вступила в бій з ніицями, на допомогу їй прийшла сотня к-ра Кубіка. Німецьку частину розбито. Німці залишили 5 вбитими і 11 полоненими і втекли до Ковля.
Ранком чергового дня на місце бою прибула з Ковля німецька військова частина силою одного полку з танкеткою і двома панцерними автами, а залізничим шляхом Ковель - Володимир Волинський прибув німецький панцерник. Прийшло до завзятих дводенних боїв, в яких німців цілковито розгромлено. Не орієнтуючись зовсім в кількості та в розміщенні повстанських сил, німці повелись надто свобідно і тим самі виставили себе на дошкульні удари частин УПА. Надто, в німецькому панцернику вже на початку бою знищено радіоприймач і він, не визнаючись в розгорненій боєм ситуації, засипав гарматнім вогнем німецькі частини, які заняли були позиції сотні УПА, що відступила під натиском німців. Під вечір другого дня розбитий німецький полк відступив до Ковля. В дводенних боях німці, згідно з їх власними заподаннями, втратили вбитими і раненими 208 бійців. Втрати повстанців виносили 16 убитих і 3 ранених. Добиччю УПА були 3 скоростріли, 56 крісів та велика кількість муніції. Перемогу вшановано Службою Божою, яку на спільній могилі поляглих бійців УПА відправили місцевий парох та капелян УПА о. Лев.
Найближчого дня з Ковля над'їхали нові німецькі військові частини, що прямували на Радовичі. УПА привітала їх гарматнім вогнем. Та німці у бій не вступали. Забравши з побоєвища попередніх днів своїх убитих, вони поспішно відступили до Ковля.
Останній великий бій з німецькими військовими частинами звела УПА-Захід в днях 9-16 липня 1944 р. у скільщині біля с. Кам'янки і Липа. Цей бій відбувся в час, коли большевики підходили вже до Львова і в німецьких руках залишились ще тільки невеликі окраїни українських земель. Можливо, що німці плянували розбудовувати свої оборонні позиції в Карпатах і в зв'язку з цим хотіли прочистити Карпати від українських повстанців.
9 липня 1944 р. дві німецькі дивізії почали наступ з двох сторін. - Зі шляху Синевідсько-Рожанка та зі сторони Болехова через Тисів і Прязу, - на становища УПА в районі Кам'янка-Липа. На тому відтинку, в околиці села Липа, перебувала тоді старшинська школа УПА "Олені", підстаршинська школа "Беркути", військова лічниця УПА з ок. 40 важко раненими та два курені УПА - курінь к-ра Різуна і курінь к-ра Козака. Інформації про сили ворога та його пляни одержало командування УПА від одного німецького старшини й двох підстаршин, яких захоплено в полон при зліквідуванні німецького панцерного авта біля Кам'янки.
Командування УПА, - к-р ВО ІV майор Гуцул, к-р старшинської школи майор Поль, - постановили прийняти бій.
Ранком 9 липня німецькі частини, що наступали зі сторони Болехова, заатакували курінь сотн. Різуна, що заздалегідь зайняв дуже вигідні для оборони й добре замасковані позиції в околиці гори Лопата. Німці попали тут відразу під дуже цільний вогонь повстанських сотень. Перегрупувавшись, німці пробували наступати вдруге, та по кількох годинах безуспішного наступу з великими втратами відступили. В наступ пішов полк мадярів. Та після барабанного вогню повстанської артилерії мадяри в неладі втекли, викликаючи цим замішання й серед німців. (Між УПА та мадярами був вже тоді договір про взаїмний ненапад і мадярське командування полка обіцяло вже перед боєм втікати в неладі як тільки УПА обстріляє їх нешкідливим для них гарматиім вогнем).
Після пополудня, одержавши допомогу зі сторони Либохори, німці поновили свій наступ. Тимчасом сотні УПА вспіли вже відтягнути всю свою важку зброю до бункрів на горі Лопаті і тепер, нібито під тиском наступаючих німців, охоронні частини перевели пляновий відступ до бункрів. В розгарі наступу німці підсунулись за ними аж під бункри і - в вогні гармат і скорострілів, що висунулись з бункрів, дуже густо встелили своїми трупами все підніжжя Лопати. Зрозумівши безглуздя фронтового наступу на лінію бункрів, німці відступили до сіл Камінка, Бряза і Либохора.
Ніччю підтягнули німці під Лопату важку артилерію. А повстанці в той же час, сподіючись цього, опустили Лопату, неспостережно перейшли на тили німецької артилерії і, коли вранці німці почали основний обстріл Лопати, повстанці позривали на шляхах всі мости, відтинаючи так сполуку німецьких частин з запілпям. Щойно по "здобутті" порожніх бункрів на Лопаті німці зорієнтувалися в положенні й почали відступ. Та тут, при кожному зірваному мості сипався на них вогонь розсіяних по горах повстанських скорострільних гнізд.
12 липня з Долини прибула нова німецька дивізія. Та вона не пішла в наступ, а ограничилась до кількаденного обстрілювання гарматнім вогнем недавніх повстанських позицій, знищивши при тому до тла приміщення старшинської школи та лічниці. На щастя всю залогу старшинської школи було вже перед тим переведено на верхи Яворинки, а ранених перевезено з лічниці на села Липу, Лужки і Слободу.
14 липня відступили на Болехів дві перші німецькі дивізії, а 16-го третя дивізія до Долини. При тому, на частини, які відступали на Болехів, зорганізовано було ще одну засідку між Брязою і Тисовом, яка нанесла ворогові, що спокійно маршував, ще один болючий удар. Втрати німців в тих шестиденних боях були величезні. Частини УПА втратили ледве кількадесять бійців вбитими і раненими.
Наведені детальні описи трьох більших боїв УПА з німцями, в яких німці наступали силами дивізій, ілюструють партизанську тактику боїв УПА, завдяки якій відділи УПА при мінімальних власних втратах могли наносити ворогові дуже дошкульні удари.
З більших боїв групи УПА-Північ слід згадати бій між селами Карпилівка і Ленчин, бій між Немовичами й Малинськом, та бій юнаків між Вількою і Яполоттю.
Бій між селами Карпилівка і Ленчин на Рівенщині звели відділи УПА з сильним загоном большевицьких партизан-парашутистів 14 червня 1943 р. Большевицький загін в запеклому бою розгромлено, на полі бою залишили большевики 6 вбитих і 36 ранених своїх бійців. Повстанці здобули у ворожому таборі канцелярію, багато зброї, муніції та награбоване в довколишніх селян майно. В канцелярії було багато цінних документів про пляни большевицьких парашутистів щодо боротьби проти визвольних змагань українського народу.
Бій між станціями Немовичі й Малинськ на залізничному шляху Рівне-Сарни звели дві сотні УПА - сотня Дороша і сотня Яреми з каральним відділом німецького гештапа силою 150 люда. Ніччю з 23 на 24 червня 1943 р. зірванням шин здержано гестапівський відділ, що їхав палити села, і знищено його дощенту. Добиччю повстанців була велика кількість німецької автоматичної зброї та амуніції. В бою були ранені оба командири УПА Дорош і Ярема.
В бою між селами Вілька і Яполоть на Рівенщині в дні 18 липня 1943 р. юнацька вишкільна група УПА під командуванням к-ра Цигана розбила відділ німецької жандармерії. Німці втратили 19 вбитими і більшу кількість раненими, яких, тікаючи, забрали зі собою. Це була перша "практична вправа" вишкільного відділу молодих українських юнаків, які рішили розмовляти з окупантом - зброєю.
Звичайно відділи УПА виминали великих боїв, а надто боїв з німецькою армією. Удари УПА були спрямовані насамперед проти німецької адміністрації і проти німецької поліції. Низка більших боїв з військовими частинами піднесла авторитет УПА в очах своїх і чужих, бо всі побачили, що УПА спроможна успішно протиставитись навіть більшим німецьким військовим з'єднанням, які послуговуються важкою артилерією, танками і навіть літаками.
Сили УПА зросли на початку 1944 р. до кругло 50 куренів власних та 15 куренів заприязнених народів. В хвилі приходу большевиків на західньо-українські землі кількість бійців УПА доходили до 80.000 українців і около 20.000 чужонаціонального елементу. Крім цього до диспозиції командування УПА стояла сітка українського підпілля, революційної ОУН та її симпатиків, кількістю понад 100.000 люда. Таку оцінку знаходимо теж в документах з тодішніх часів німецької військової та поліційної розвідки.
Для вишколу командирів було зорганізовано за німецької окупації низку підстаршинських шкіл та три старшинські: старшинська школа УПА-Північ під керівництвом пор. Польового і полк. Гончаренка-Ступницького, старшинська школа УПА-Захід під керівництвом пор. Хмеля і старшинська школа "Олені" під керівництвом пор. Польового. Докладніше про ті школи подано в окремому розділі нашого начерку, присвяченому розглядові організаційної побудови УПА.
2008.10.21 | igorg
А ось спогади А.Ф.Фёдорова (певно знаєте такого?)
«...комбат Николенко ... доложил, что Петро Скирда непременно хочет меня видеть. Скирда перешёл к нам с группой националистов, когда основная часть соединения находилась за Стырью, а в районе Лесограда оставался лишь 5-й батальон.... (Скирда) – советский генерал Сысоев Павел Васильевич, бывший командир тридцать шестого стрелкового корпуса: «...на бандеровцев мы наткнулись неподалёку от Буга. ... они назвали себя украинским партизанами. На вопрос: с кем им больше воевать приходится отвечает: «Со всеми понемногу воюем - с немцами, с полицаями, с московскими парашютистами»... Больше двух лет не слышал собственного имени-отчества ... Постепенно набралось ещё десять человек, готовых в первом же бою перейти к партизанам. Шесть из них – донские казаки, остальные - украинцы, местные жители.
А.Ф.Фёдоров. Последняя зима. - М.: Воениздат, 1985. - С.30
Летом 1941 года под Шепетовкой в окружении оказался 36-й корпус РККА (КОВО) под командованием генерал-майора Сысоева Павла Васильевича, кавалера ордена Красной Звезды (1936 г.), члена ВКП(б) с 1919 года, профессора Московской военной академии им. Фрунзе. Корпус был разбит и в итоге расформирован, остатки личного состава попали в плен вместе с командиром. 11 июля 1941 года при попытке выхода из окружения Сысоев был контужен и захвачен в плен. Перед пленением он успел сжечь документы, переодеться в гражданскую одежду и выдал себя за рядового красноармейца. В итоге Сысоев бежал из лагеря военнопленных и... попал в сотню УПА (к сожалению, неустановленную), опять выдав себя за рядового красноармейца Петра Скирду. Осенью 1943 года второй номер пулемета "Петро Скирда" дезертировал к красным партизанам Федорова в районе Колки. В дальнейшем, естественно, он был репрессирован, но в 1946 году дело было прекращено за отсутствием состава преступления. В январе 1947 года генерал Сысоев окончил Высшие академические курсы при Военной академии Генерального штаба и назначен старшим преподавателем этой академии. Был также награжден орденами Ленина (1946 г.), Красного Знамени (1947 г.). 28 ноября 1953 года он был уволен в отставку по болезни. Умер Сысоев 24 апреля 1981 года в Москве.
http://62.149.27.202/forum/showthread.php?t=29420
То у Сисоєва не виявилося складу злочину яким таким чином? З ким і проти кого він воював пару років?
2008.12.19 | Nikita
сотрудничество националистов с ЦРУ
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНООРИЕНТИРОВКА
об использовании американской разведкой организации украинских националистов (ОУН) для проведения шпионской, диверсионной и другой деятельности против Союза Советских Социалистических Республик
На протяжении долгих лет, вплоть до момента перелома в ходе второй мировой войны в пользу Советского Союза, лидеры организации украинских националистов в лице членов Центрального Провода ОУН — бандеровцев... состоя на службе у немецкой разведки в качестве ее агентов, всемерно способствовали широкому использованию ОУН немецкой разведкой в проведении разведывательной и другой подрывной работы против СССР в пользу Германии, рассчитывая получить из рук Германии право на создание «самостийной Украины».
Убедившись в неизбежности поражения гитлеровской Германии во второй мировой войне, но не отказавшись от достижения теми же методами своей цели, лидеры ОУН стали предпринимать шаги к установлению контакта с англосаксами, в первую очередь американцами.
Предпринимая эти попытки, лидеры ОУН рассчитывали на достижение своей цели, исходя из того, что вся предыдущая политика правительства и реакционных элементов в США, Канаде, Англии и др. странах Западной Европы по отношению к украинской националистической эмиграции состояла в максимальной, как материальной, так и моральной поддержке любой антисоветской деятельности этой эмиграции.
Поддержку антисоветской деятельности украинских националистов эти государства, и прежде всего правительство США, оказывали, исходя из соображений нанести вред Советскому Союзу, дезинформировать мировое общественное мнение и скрыть империалистические замыслы.
Поскольку стремление ОУН установить контакт с американцами соответствовало интересам американской разведки, которая еще в ходе второй мировой войны активно приступила к разработке планов проведения шпионской и подрывной работы в странах Европы и в первую очередь в Советском Союзе, такой контакт был установлен. ОУН перешла на содержание американской разведки, имея в виду использовать противоречия между СССР и США и с помощью последних, за оказание услуг по шпионажу, диверсии и террору, добиться создания «самостийной» Украины...
В июле 1945 года главную квартиру ЭЙЗЕНХАУЭРА дважды посетили представители украинской националистической эмиграции — МУДРЫЙ Василий, ИЛЬНИЦКИЙ Роман и ГРИНЬОХ Иван...
Осенью 1945 г. представители руководящих кругов ОУН снова возобновили переговоры с представителями американских оккупационных властей при участии генерала ЭЙЗЕНХАУЭРА.
В результате этих переговоров американцы согласились оказывать всяческую помощь ОУН, потребовав взамен, что бы впредь вся деятельность ОУН проводилась под именем Украинской Головной Вызвольной Рады — УГВР, обосновывая необходимость перемены вывески тем, что ОУН скомпрометировала себя связями с немцами и поэтому целесообразно выступление украинских националистов как за границей, так и на Украине — проводить в дальнейшем только под именем УГВР.
В январе 1946 года в г. Франкфурт-на-Майне состоялось совещание членов Центрального Провода ОУН — бандеровцев СТАХИВ Владимира и ГРИНЬОХ Ивана с представителями американских оккупационных властей в Германии.
В результате этих совещаний было достигнуто соглашение, по которому ОУН — бандеровцев обязывалась представлять американцам военно-политическую информацию о Советском Союзе. Одновременно американцы потребовали от бандеровцев проведения на территории УССР политической диверсии в их пользу, путем восхваления военной и экономической мощи Америки и пропаганды неизбежности поражения в ней Советского Союза.
Здесь стоит, забегая вперед, добавить, что в феврале 1946 г. при посредничестве находящегося в Риме епископа УГКЦ Ивана Бучки, которого немцы в свое время активно продвигали на роль военного епископа дивизии СС «Галичина», Лебедь и Гриньох установили контакт с сотрудником ЦРУ Новаком и передали через него обширную разведсводку о положении в УССР, подготовленную Шухевичем и переданную за кордон его личной связной И. Савицкой («Быстрой»). Полученная информация убедила западные спецслужбы в широких возможностях подполья, и вскоре Новак становится постоянным координирующим звеном между УГВР и ЦРУ.
http://www.news2000.org.ua/c/60938
2008.12.20 | igorg
Чи слідує так розуміти що попередня тема вичерпана?
Щодо контактів УПА з ЦРУ то це було б дуже класно, адже мова йде про боротьбу з антилюдською злочинною совєтською системою. На жаль американцям це здається переважно було байдуже.2008.12.25 | Nikita
вермахт и немецкая военная разведка с УПА,ОУН и Шухевичем...
Нет!Там же
На допросе 29 мая 1945 г. замначальника отдела «Абвер II» полковник Э. Штольце показывал: «во время отхода немецких войск с Украины по линии абвера лично Канарисом были даны указания о создании националистического подполья (банд) для продолжения борьбы с Советской властью на Украине, проведения террора, диверсий, шпионажа».
Характерно, что до перехода линии фронта УПА в основном ограничивалась сбором и передачей немецкой военной разведке информации о Красной армии, охраной коммуникаций от нападений партизан и содействием оккупантам в нейтрализации советских десантных групп. Затем, просочившись мелкими отрядами через линию фронта в тыловые районы и переждав в лесах и на труднодоступных горных массивах проход крупных войсковых сил, УПА перешла к диверсиям и вооруженным выступлениям в советском тылу.
Специально для руководства националистическим движением, оставлялись официальные работники — офицеры и агентура. Были даны указания о создании складов оружия, продовольствия и боеприпасов. Командование вермахта и немецкая военная разведка поддерживали с формированиями УПА связь с помощью коротковолновых радиопередатчиков через дислоцировавшуюся в Кракове абверкоманду-202, возглавляемую капитаном Витцелем (Кирном).
Со стороны руководства (Центрального провода) ОУН работу координировали бывший капеллан батальона «Нахтигаль» кавалер Железного креста отец И. Гриньох и специально прибывший из Берлина в Краков С. Бандера. Здесь же из украинских националистов готовили диверсионно-террористические группы, которые затем перебрасывали в расположение УПА. Как вспоминал позднее адъютант Р. Шухевича по «Нахтигалю» Ю. Лопатинский («Калина»), заброшенный немцами в декабре 1944 г. за линию фронта, он лично обучал Шухевича выбирать наилучшие места для высадки парашютистов и приема грузов, а также обустраивать взлетно-посадочные полосы для самолетов «Люфтваффе».
По словам полковника немецкой военной разведки А. Бизанца, абвер, получая от Шухевича разведданные о Красной армии, передавал ему дальнейшие указания по разведке, диверсиям и вооруженным выступлениям в тылу советских войск.
Реализуя поставленные задачи, формирования УПА обстреливали из засады офицеров и красноармейцев, небольшие гарнизоны, автоколонны и тыловые объекты; проводили террористические акты против советского и партийного актива; срывали мобилизационные мероприятия в западных областях УССР, нападая на колонны призывников, направляющихся на призывные пункты, и угоняя их в лес; препятствовали поставкам сельскохозяйственной продукции для нужд Красной армии; пытались дезорганизовать работу промышленных предприятий, в частности нефтедобывающих. Так, на нефтепромыслы Станиславской (ныне Ивано-Франковская) обл. было совершено несколько вооруженных нападений, во время которых уничтожены или повреждены 26 нефтяных и свыше 30 других производственных объектов.
Однако особое значение немецкая военная разведка придавала, как показал на допросе 19 сентября 1945 г. сотрудник абверкоманды-202 З. Мюллер, проведению формированиями УПА диверсий на железных дорогах и магистральных автотрассах, по которым перебрасывались войсковые резервы и соответствующее снаряжение в направлении фронта.
Так, 10 августа 1944 г. близ пгт Добротвор Каменско-Струмиловского (ныне Каменско-Бугский) района Львовской обл. был пущен под откос эшелон с боеприпасами, 11 августа в Ровенской обл. подорван санитарный поезд № 454, при этом погибли 15 человек, а 40 медсестер диверсанты увели в лес. В тот же день на перегоне Каменка-Струмиловская — Ракеты в 4 км от станции Ракеты вследствие подрыва железнодорожного полотна произошло крушение воинского эшелона с боеприпасами. 10 сентября на том же участке бандгруппы УПА пустили под откос еще один воинский эшелон с боеприпасами, а 12 сентября захватили железнодорожную станцию Угнев и уничтожили эшелон с воинским имуществом.
В Станиславской обл. возле станции Зеленая Угневского района 13 августа был подорван эшелон из 40 вагонов с боеприпасами, при этом бандиты расстреляли 50 красноармейцев и столько же увели в лес. В начале сентября на участке Езупиль — Галич было вырезано 9 пролетов связи, трижды повреждена связь Станислав — Львов. 23 сентября в 3 ч ночи на 160-м километре перегона Отыня — Марковцы, подорвавшись на мине, потерпел крушение поезд № 901. В ночь на 18 октября в Рожнятовском районе Станиславской обл. было сожжено 11 мостов общей протяженностью 783 погонных метра.
В Ровенской обл. с 25 сентября до 25 октября 1944 г. боевики срезали или выворотили из грунта 179 телеграфно-телефонных столбов, уничтожив около 9 тыс. м линий связи.
Выполняя директивы вермахта и военной разведки, УПА фактически вела в советском тылу ту же «войну на рельсах» (правда, в меньших масштабах), что и советские партизаны на немецких коммуникациях. Диверсии УПА тормозили наступательные действия Красной армии, срывая поставки фронту воинских контингентов, вооружения и боеприпасов, а подчас вынуждая командование снимать с фронта для противодействия бандформированиям боеспособные соединения, что играло на руку противнику.
http://www.news2000.org.ua/c/60938
2008.12.25 | Panzernik
Ваше кацапское дело не про войны тарахтеть на Украинском форуме
а тихо мирно самоликвидироваться как недоразвитой несостоявшейся нации, над которой в данный момент введена контролирующая администрация.Цель контролирующей администрации сохранить бесперебойность поставок сырья по заявкам цивилизованных стран.
Так, что не дергайся, историю не изменить. Или ты считаеш, что отец Путина просто так воевал в бригаде Каминского.
2008.12.25 | igorg
Не треба емоцій, Нікіта об'єктивно робить гарну роботу
Просто він дивиться на ці матеріали по-іншому, не як українець, а як совєтська людина. Й чомусь думає, що й ми з того ж боку маємо дивитись2009.01.03 | Nikita
смотреть надо со стороны закона
А как я должен относиться, если против моей родины - СССР велась террористическая бессмысленная война.Гибли, тысячами мирные жители, в т. ч. старики, женщины, дети...
2009.01.03 | igorg
тоді поясніть який сенс у системному винищенні
українців керівництвом й політикою СССР? Як я повинен це розглядати й оцінювати? Як сприяння розвиткові України й українців? Якщо жертви від совєтів в десятки разів значніші ніж від гітлерівців. Якщо злочини більшовизму в Україні є злочинами проти людства що успішно конкурують з нацистськими. Голод, розстріли, грабунок, виселення й це без будь-якого закону й правил. Мої діди тому свідки і я ці розповіді ще мав змогу чути. Не йняв тоді віри тому на жаль чи на щастя.Про який закон ви говорите? Поясніть за яким законом Печений стріляв в мого діда-селянина без зброї за плетінням коробки, за яким законом його тримали без харчів в КПЗ й на роботах? За яким законом мого прадіда чоботами в сільраді агітували за підписку на брехливі газети? Й ще багато чого. Ви або манкурт, що втратив память, або нащадок палачів й злочинців, що прагне виравдати те все.
2008.12.25 | igorg
А! Це добре, я був би розчарований, Ви гарно
працюєте.До речі, може знайдете скільки людей після "визволення" совєтами померло з голоду скажімо в Пятихатках (це невелике селище й великий залізничний вузол на Дніпропетровщині).
2009.01.03 | Nikita
Работа на ЦРУ и СИС
В 1945 г. Лебедь в Италии установил связи с американской разведкой. Наряду с этим член ЗП УГВР Врецьона по заданию Лебедя вел переговоры с американскими разведчиками в швейцарском Цюрихе. В июле 1945 г. делегация ЗП УГВР с участием Ивана Гриньоха и Романа Ильницкого дважды побывала на приеме у командующего оккупационными войсками в Западной Германии Эйзенхауэра. Во время бесед они предложили свои услуги в шпионской деятельности. В начале 1946-го один из католических кардиналов познакомил Лебедя и Гриньоха в Ватикане с сотрудником американской политической разведки Новаком. Во всех этих случаях представители ЗП УГВР просились в наймиты не с пустыми руками, а со сведениями военного, политического и экономического характера, которые были им переданы руководителями националистических банд из западных областей Украины.
Со временем интересующих американцев сведений стало не хватать и угевеэровцы передавали им вымышленные сообщения, выдавая их за вроде бы полученные от руководимого ими подполья на Украине, подчеркивая при этом, что ЗЧ ОУН, которую возглавляет Бандера, там влияния вообще не имеет. Так они стремились закрепить свои связи с американцами.
В 1950 г. американская разведка, которой крайне важна была информация о Советском Союзе и которая еще не догадывалась, что ее нагло дурачат, потребовала от руководителей ЗП УГВР более конкретной работы. Лебедю было предложено подобрать людей, чтобы после подготовки в разведшколе перебросить их на Украину для связи с националистическим подпольем и организации разведработы.
Это было именно то, о чем угевеэровцы могли только мечтать. Такая работа могла бы прежде всего укрепить их позиции как перед американцами, так и среди националистов за границей. Оставалось только подобрать людей и организовать разведшколу. И такая школа была создана. А вот каким наукам там обучали, рассказал нам один из шпионов, задержанных на Украине: «Офицеры американской разведки «Джон», «Дейв», «Джим», «Том» учили нас работать на радиостанции, стрелять из разных видов оружия, закладывать мины и осуществлять диверсии, фотографировать документы и военные объекты, рассказывали, каким способом собирать разведывательную информацию в Советском Союзе. На аэродроме возле Кауфбейрена нас учили прыгать с самолета с парашютом».
Когда же группы разведчиков-диверсантов были подготовлены, возник вопрос — кого же первым из руководителей надо забросить на Украину, чтобы он смог выполнить несколько важных задач: установить связь с руководителем подполья Василием Куком (псевдо «Леміш», «Юрко», «Ведмідь»), склонить его и все подполье к работе на американскую разведку, подчинить всю ОУН ЗП УГВР.
Словом, ЗП УГВР должна была вызвать к себе интерес американской разведки на долгие годы.
После консультаций с американцами ЗП УГВР остановила свой выбор на одном из наиболее активных участников оппозиции против Бандеры Василии Охримовиче (псевдо «Бард», «Охало», «Філософ», «Пилип». «Чужий», «Грузин»). «Провідник» Тернопольского областного и краевого провода ОУН «Галичина», преподаватель немецких шпионских курсов в Кракове и во Львове Охримович занимал в ЗП УГВР должность «голови ради референтів», руководителя «политической информационной службы» и считал себя теоретиком украинского национализма.
В начале июня 1950 г. Охримович был доставлен в разведшколу, где инструктор Эйч взял у него расписку о сотрудничестве с американской разведкой, хотя Охримович давно уже был повязан с американским разведчиком МакКольмом. Во время допроса Охримович свидетельствовал:
«Блек тоном господаря запропонував мені зайнятись збиранням відомостей, які цікавлять американську розвідку, і спробувати передати їх за кордон. Найбільше його цікавили відомості про кордони України, навіть подробиці, як ззовні виглядає кордон, як організована охорона кордону тощо. Потрібні були відомості про важливі укріплення, аеродроми, військові бази... Паспорти, військові квитки та інші радянські документи бажано при першій можливості переправляти за кордон, вони мають велику цінність для американської розвідки» (ГА СБУ, ф.5, д.445).
19 мая 1951 г. Охримович, а с ним и группа, в состав которой входили радисты и разведчики, были выброшены из американского самолета на территорию Украины на Ивано-Франковщине. Охримовичу удалось встретиться с Куком. Они проанализировали ситуацию, которая сложилась на Украине и за границей, обсудили задания, которые поставили перед ними ЗП УГВР и американская разведка.
…Гелен,
(Став придатком ЦРУ, нацистская сеть Гелена сделалась глазами и ушами американской разведки в Центральной Европе. Впоследствии Гелен Org. стала играть значительную роль и в НАТО, давая две трети разведывательной информации о странах Варшавского договора. Под опекой ЦРУ, а затем в качестве главы секретной службы ФРГ Гелен имел заметное влияние на политику США по отношению к советскому блоку. Его организация была использована и для ряда провалившихся парашютных десантов на территории СССР и его союзников с целью развязывания партизанской войны и других операций ЦРУ.)
чувствуя надвигающийся крах Третьего рейха и желая спастись, передавал английской и американской разведке свою антисоветскую агентуру, в том числе в Проводе ОУН, штабе УПА — во главе с Бандерой, Стецько, Шухевичем, Лебедем и др.
Уже тогда им не давали покоя заботы о новых хозяевах, более щедрых, чем немцы, и о подполье на Украине, без которого за границей ты никому не нужен. Естественно, все бросились к американцам, и Бандера со Стецько тоже прокладывали туда дорожку. Но куда спрячешь известные всему миру связи с фашистами (да еще какие!), которые скомпрометировали всю ОУН и ее «провідників». А с Бандерой вообще боялись иметь дело как с авантюристом и опасным человеком.
А тут еще и советские представители потребовали от американцев выдачи лиц, сотрудничавших с фашистами. В такой ситуации Бандере было непросто решать свои проблемы. И все же связь с разведкой, правда, не с американской, а с английской, ему удалось установить. Немало для этого сделал ближайший его сподвижник Ярослав Стецько, который до последнего вздоха Бандеры был его правой рукой, а после гибели заменил его на посту «провідника» ОУН.
Бандера вел агентурную разведку в среде ЗП УГВР, знал про разведшколы и про направление работы ЗП Лебедя с американской разведкой. Их цели фактически совпадали с его же намерениями — заинтересовать собой разведку и в то же время оправдаться перед «українською спільнотою», мол, все эти связи с разведкой только на пользу Украине. А «спільнота» вспоминала, как уже однажды они возлагали надежды на фашистов и хорошо знали, в чьи карманы шла «польза» за проданные в шпионство украинские души.
http://2000.net.ua/c/60940
2009.01.03 | igorg
Угу, гарно. Деякі нестиковки й відсутність
джерел у 2000 знижують значення матеріалів до рівня пліток. Тому бажано було б вам потрудитися більше ніж просто тиражувати низькоякісний матеріал.Шкода, Куку запитання про те що тут написано вже не задати. Однак цікаво, чи є в його совєтських звинуваченнях співпраця з американською розвідкою? Я зустрічав інформацію про те, що Василь Вишиваний робив спроби налагодити постачання УПА від союзників, але безуспішно.
Інша нестиковка полягає в тому, що вище ви стверджуєте про активну співпрацю УПА із німцями, аж до постачання літаками зброї. І на цьому тлі така активна співпраця з союзниками? До того ж таки ви беретесь ставити у вину УПА співпрацю із союзниками з антигітлерівської коаліції. Тобто з ворогами рейху, досить дивно як на тих хто розділяє ідеологію нацизму.
Як на мене то тут вочевидь протягується теза про те що антисовєцький опір УПА не був самостійним, а лише знаряддям іноземних спецслужб. Чи то гітлерівських чи то союзницьких. Однак як це не дивно, але вояків УПА не судили за шпигунство чи щось подібне. Їх як і гітлерівці совєти вважали за бандитів. Банально й без будь-якого політичного підтексту, аби не створювати політичної реклами чи таким чином визнати за ними право представляти український народ.
2009.01.03 | Panzernik
Напрасен ваш труд Игорь, и старания бесполезны.Данный никита это
живая илюстрация характеристики руского человека данной академиком Павловым: "Руский объективно являеться неполноценным поскольку у руского отсутствует ЛОГИКА как понятие. МЫШЛЕНИЕ руского это образная субстанция"То есть смысл такой: В общении с кацапом слова не несут смысловой нагрузки. Гланое ТОН, ИНТОНАЦИИ, ЖЕСТИКУЛЯЦИЯ, ПАРТИКУЛЯЦИЯ, УДАРЕНИЯ. Просто поймите, что общаясь с кацапом общаетесь с собакой, и не больше.
2009.01.05 | Isoлято
Ну... Виктор Ерофеев высказался в своё время короче и ёмче:
"Шизофрения - нормальное состояние истинно русского человека!"2009.02.08 | Сергій Кабуд
От Ігор і працює на усвідомлення загалом цих фактів і метод
все продумано і все на користь2009.01.05 | Isoлято
Интересно обо всём ентом читать в кичигинском "ацтойнике"...
Только сразу вопросики возникают: а сам Кичигин, когда он ныкался в Штатах и Канаде, как себя чуйствовал? Не противно ли ему было находиться в стране, которая, по глубокому убеждению некоторых рьяных читателей газетки "2000", таки уничтожила его "савецкую родину"? Наверное, тошнило беднягу так, что из туалета не выходил?2009.01.07 | igorg
Та звісно що нудило, це ж как там можно пацану
жить бєз лохов!!! Тож і старається ...2009.01.07 | igorg
Про німецькі нагороди УПА, чи то є правда?
З чого й почалася гілка. Оскільки серед нагород в німців було декілька десятків різних хрестів то було б цікаво якби товарісч Нікіта якось уточнив якими саме хрестами було нагороджено зазначених осіб. Ще краще б якби було вказано за що й коли.Інформація про німецькі нагороди є ось тут http://www.onlinedisk.ru/file/61462/ http://rapidshare.com/files/180094366/German_Combat_Awards_1933-1945.rar
Цікаво що на ст.12 є орден "За хоробрість і заслуги", заснований 14 липня 1942 спеціально для вояків зі сходу: РОА, казаков, поліцейських. Цікаво, що після РОА написано й УПА. Останнє вкрай сумнівно, бо який сенс створювати нагороду для воюючих з німцями частин, для армії яка була створена якраз в тилу німців для опору.
Список літератури там є на 3-й сторінці й не вельми довгий. Творіння є московським тож інтуїція підказує, що це потребує перевірки.
Отож чи справді гітлерівці створили орден для бійців УПА?!
2009.01.08 | igorg
Ще одна книга про нагороди гітлерівської німеччини
Боевые награды Третьего РейхаАвтор: Курылёв О.П.
Издательство: Эксмо
Год: 2005
Страниц: 358
Формат: djvu
Размер: 11.93 Мб
ISBN: 978-5-699-12721-4, 5-699-12721-6
http://www.onlinedisk.ru/file/40019/
http://rapidshare.com/files/167295831/Kurulev_-_Nagradi_3_Reicha.rar
http://natahaus.ifolder.ru/9384992 (гарна якість 80М)
Було два види медалей: За заслуги й За хоробрість ст.74-75. Там ні про яке УПА не згадується. Лише РОА й подібне. Між іншим цією нагородою було нагороджено й героя радянського союзу капітана С.Бичкова
Отже попередня книжка є очевидним прикладом того, як російські "історики" маніпулюють фактами.
2009.02.04 | Budweiser
Багато брeхні
по-пeршe Шухeвич нe міг одeржати ніяких залізних хрeстів, які могли одeржати лишe німці та німeцькомовні народи і аж ніяк нe словяни.По другe, нe існує ніяких свідчить про участь Нахтігалю в єврeйських погромах у Львові на поч. липня. Див:
http://www.brama.com/news/press/2008/03/080319himka_nachtigall.html
2009.02.05 | igorg
А можна формулювати власні думки зрозуміліше?
Спробую конкретизувати питання.Що саме Ви маєте на увазі, й про що саме, на вашу думку, свідчить стаття на котру Ви посилаєтесь?
2009.02.06 | Budweiser
що вам нe зрозуміло?
ви цю статтю читали?2009.02.07 | Сергій Кабуд
притензії до Вятровича маніпулятивні, зокрема
Автор - пан Хімка- може це ВИ ?http://www.uofaweb.ualberta.ca/historyandclassics/JohnPaulHimka.cfm
2009.02.07 | Budweiser
Nikita совок і аргумeнти його совкові
"прєдатєльство савєтской родіни" і т.д.нічого поганого нeмає в початковій співпраці ОУН з Німeччиною. Аджe цe базувалося за тeзі "ворог мого ворога мій друг". Тим більшe нічого поганого нeмає у співпраці зі спeцслужбами західних дeржав.
ОУН та УПА має багато гріхів, алe зовсім нe там дe їх русофіли-совки знаходять. Ось лишe ряд пунктів:
1. Організація анти-єврeйських погромів українською міліцією (яку організували бандeрівці) та Похідними Групами в західній Україні в кінці чeрвня-поч. липня 1941. Біля 40,000 єврeїв загинуло. Останнім часом купа літeратури з'явилася з цього приводу.
2. Під впливом бандeрівців пeрeбувало більшість української поліції на Волині, яка брала участь у винищeнні єврeїв, "зачищeнні" гeтто і т.д. Вся ця поліція в кількості 6,000 чол. втікла в ліс в бeрeзні 1943 і влилася в ряди УПА.
3. Бандeрівці організували досить дикe вирізання польської мeншини на Волині в 1943, а в 1944 пeрeнeсли ці дії на Галичину. Окрім поляків вирізалися чeхи та німці.
4. Про що свідчать мeльниківці, а також Тарас Боровeць-Бульба та інші діячі нe-бандeрівського табору - бандeрівці влаштували різанину українських політичних активістів інших напрямків, радянських військовополонeних, які визволилися з полону (про цe Т.Б. писав) і т.д. Дeякі історики вказують що кількість вирізаних українців складає пару дeсятків тисяч.
ось цe є дійсні гріхи ОУН та УПА, які пeрш за всe трапилися чeрeз тe що ОУН була тоталітарною організацією, яка проповідувала крайню форму eтнічного націоналізму.
Ось і про цe трeба говорити, а нe про "прєдатєльство савєтской родіни" та інші нісeнітниці совків.
2009.02.07 | igorg
Почали во здавіє закінчили за упокой
я вже навіть був здивувався спочатку такому дивному напрямку думок.Це Ви правильно наставляєте Нікіту, мілко плаває
Дозвольте поцікавитись, а вам чим досадили ОУН-УПА й українці?
2009.02.08 | Budweiser
Re: Почали во здавіє закінчили за упокой
igorg пише:> Дозвольте поцікавитись, а вам чим досадили ОУН-УПА й українці?
ви мeні нагадуєтe росіян, які питають "чєго ви так нєнавідєтє Рассію что дажe разговаріваєтє на украінском"
2009.02.08 | Сергій Кабуд
дивна ви людина: крутитеся як волчок лише б не відповідати прямо
воно і не дивно:за вами тягнеться як хвіст в усіх діскусіях:
1.відсутність інтелектуальної порядності
2.відсутність можливості міркувати логічно і відповідно аргументувати
3.невміння сприймати факти, які вам не було 'паложено' знати, як наприклад ви відреагували на Гіпотезу Кургана з абсолютно недоречною і гидкою іронією по відношенню до нашого Президента.
От це:
---------------------
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1231895221
Україна не лише Батьківщина слонів, а також бегемотів, мамонтів та тиранозаврів! І взагалі Ісус Христос був українцем, як і Ной який збудував ковчег на Говерлі!
------------------
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1231895024
14-01-2009 03:03, Budweiser
Україна - Батьківщина слонів!
Мартинюк пише:
> Довгий час воно було ізольоване на манір теперішнього Каспійського моря. Дельти рік створювали на теперішньому дні Чорного моря дуже сприятливі умови для первісного землеробства - щось на манір дельти Нілу чи межиріччя Тигру та Євфрату.
>
> Це річ вже визнання вченим - просто це ще не стало частиною масової "науково-популярної" свідомості. Так само як довгий час людство не визнавало теорію Дарвіна чи пізніше факт надзвичайно близької спорідненості динозаврів і птахів, останні з яких фактично є чи не прямісінькими потомками перших.
Збіговисько Шнобелів на майдані!
-----------------------------------
4-01-2009 03:15, Budweiser
Re: Жаль, що Ви не знаєте англійської.
OLexandra пише:
> Книга написана відомими лінгвістами. Якщо в мене буде час, я просканую мапу і надішлю її Вам.
Книга написана лауреатом шнобелівської премії, ту яку в Хоружівці видають.
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1231895703
2009.02.08 | igorg
бачите, маю деякий досвід стосунків, до того ж
перебуваю в нетолерантному до українців й українства оточенні. Тож вже просто інтуїтивно відчуваю до чого йдеться. Тож таки й не помилився.2009.02.08 | Сергій Кабуд
опонент далі цитування 'монографій' не здатен аргументувати
мене дивує чому він не цитує Майн Кампф Гітлера і Язикознаніє Сталінаобидві монографії мали колосальний вплив на хід історії(!!)
В порівнянні з рівнем аргументації бадвайзера як тут
http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1233975927
гітлер і сталін значно переконливіші
2009.02.07 | Сергій Кабуд
Вони не тих різали:
треба було таких як ви. Чи може це в них в планах на майбутнє?кара за неписьменність а тим більш за наклеп
буде жорстка: чорти на тому світі довго будутє вашими нутрощами займятися, але смерті не наступить
лише буде дуже боляче
вічна кара, вічна тортура
ваші діти будуть мучатися теж: це діє і на дітей
2009.04.06 | Nikita
мемуары фашистского фельдмаршала помогли украинскому студенту
Однажды мой знакомый дал почитать мемуары Эриха Манштейна — гитлеровского полководца (Манштейн, Э. фон. Утерянные победы. Воспоминания фельдмаршала. — М., 2007). Читая книгу, обратил внимание на сноску (с. 641), сделанную самим автором. В ней сказано:«В то время как в восточных областях Украины, где действовала только немецкая военная администрация, партизанское движение было очень слабо развито, в западных областях дело обстояло совсем по-иному. Это объясняется, во-первых, тем, что здесь большие леса давали партизанским отрядам хорошее убежище. Во-вторых, это следует объяснить также тем, что политика рейхскомиссара Коха прямо-таки толкала население в объятия партизан.
Вообще существовало три вида партизанских отрядов: советские партизаны, боровшиеся с нами и терроризирующие местное население; украинские, боровшиеся с советскими партизанами, но, как правило, отпускавшие на свободу попавших им в руки немцев, отобрав у них оружие, наконец, польские партизанские банды, которые боролись с немцами и украинцами.
Последние встречались главным образом в районе Лемберга, который уже относился к Галиции. В ней поляки имели большинство в городах, а украинцы — в сельской местности. Эта область — в отличие от остальной части генерал-губернаторства — разумно управлялась областным комиссаром Вехтером. Он, правда, покровительствовал украинцам, но защищал также и польское меньшинство. Из украинских добровольцев ему удалось сформировать целую дивизию».
Ясней некуда: оккупантам оказывали сопротивление лишь советские и польские мстители.
Таким образом, фашистский фельдмаршал помог определиться с позицией для предстоящего семинара.
Студент-историк 3-го курса ДонНУ
http://2000.net.ua/f/62206
2009.04.06 | igorg
Дякую! Дуже гарна ілюстрація відношення до українців
І саме того ж студента, який себе, вочевидь, до українців не відносить.2009.04.07 | Isoлято
А фамилие студента не доложите случайно?
А мы его в соотвействующие органы сдадим... тёпленького...Ибо Nikita пишет:
> Таким образом, фашистский фельдмаршал помог определиться с позицией для предстоящего семинара.
>
> Студент-историк 3-го курса ДонНУ
Что есть вполне достаточное доказательство сотрудничества "студента-историка" с должностным лицом нацистской Германии (то, шо студент называет его "фашистским фельдмаршалом" - простим для начала, на 3-м курсе ДонГУ, видимо, двоешников хватает...)
2009.04.08 | igorg
Так там ніби прізвище вказано, а вчать там
таки погано, по-совєцьки. Бо студент-історик робить висновки на основі лише одного матеріалу, та й то суто мемурного характеру. Ось, наприклад, він якось "забув" про Янову Долину та околиці. Цей район якраз досить повно й різнобічно представлено в гілці ОУН-УПА. Але то суто совєцька метода, коли одні епізоди узагальнюються ("яркой илюстрацией является ...") а інші якраз навпаки: "имели место отдельные случаи ...".2009.04.08 | igorg
Тофарісч Нікіта, маю зробити зауваження
Ви суттєво звузили свій світогляд. Залізли у бузину й прикрилися 2000. Потрібно краще працювати, старайтеся. Більше оригинальних й солідних джерел!!!2009.04.14 | Nikita
Гоголь «Тарас Бульба» о «товарище»
Почитай великого писателя или хотя бы посмотри фильм:«Бывали и в других землях товарищи, но таких, как в Русской земле, не было таких товарищей… Знаю, подло завелось теперь на земле нашей; думают только, чтобы при них были хлебные стоги, скирды да конные табуны их. Перенимают черт знает какие бусурманские обычаи; гнушаются языком своим… Милость чужого короля, да и не короля, а паскудная милость польского магната, который желтым чеботом своим бьет их в морду, дороже для них всякого братства. Но у последнего подлюки, каков он ни есть, есть и у того, братцы, крупица русского чувства».
«Пусть же знают они все, что такое значит в Русской земле товарищество! Уж если на то пошло, чтобы умирать, - так никому ж из них не доведется так умирать!.. Не хватит у них на то мышиной натуры их!»
А тебе видно ближе слова Андрия:
«А что мне отец, товарищи и отчизна! Кто сказал, что моя отчизна Украйна? Кто дал мне ее в отчизну? Отчизна есть то, чего ищет душа наша. Отчизна моя – ты! И все, что ни есть, продам, отдам, погублю за такую отчизну!»
2009.04.14 | igorg
Бачите, на відміну від вас я Гоголя читаю не в імперській
інтерпретації писаній та знятій на імперські гроші. Не треба путати геніальний твір http://www.nbuv.gov.ua/books/18/gnv-tb35.html з дорогою але примітивною пропагандою.__________________________________________________________________
Повесть "Тарас Бульба" раздута до большого псевдо-патриотического "полотна" с нужными акцентами. И стала омерзительной гадостью, унижающей Россию и русских. То есть кино это, как ни странно, крайне русофобское, хотя, конечно, авторы на такой эффект не рассчитывали
Бортко окончательно (решил еврейский вопрос), т.е досконально разобрался с "жидами", поляками и католиками.
...Это все равно как если бы профессор Преображенский напился бы водки, нассал мимо унитаза, да и запел под балалайку:
"Подходи буржуй, глазик выколю.
Глазик выколю, другой останется,
Чтобы знал, говно, кому кланяться".
Какой-такой великий хирург вшил культурному питерскому режиссеру тестикулы обезьяны?
Ольга Бакушинская
________________________________________________________________
Певно що мене Бог милував від вибору й долі Андрія. Зуміли мені предки передати імунітет, а доля вберегла від необачності.
Було подумав, а чи не є ви тим жидом що сіє злидні й розбрат? Втім на жида не тягнете бо в того є своя гордість і свій інтерес. Ви ж самі себе досить охарактеризували: малорос ето звучіт гордо. Таки так, для холопа, про котрого пан каже: "бидло".
Проте ви торкнули вельми цікаву й достойну тему, гідну уваги.
Я читаю того, справжнього Гоголя, якого любив і поважав Шевченко. І варто задуматися а чому? Чому Шевченко на дух не сприймав Пушкіна, але вважав за друга Гоголя. Що такого було в Гоголі що так глибоко проникло в душу Шевченка?
Я в цьому бачу лише одну вагому причину. Для Гоголя Україна була рідною і рідними були українці. Тому й писав про Україну й українців з погляду любові. А ще великої правди. І ця правда просто кричала про біду цього народу. Ніколи й ніде він не написав нічого подібного про Росію й росіян. Із землі любові Гоголь потрапив до царства тіней і це згубило його. Як згубило й Шевченка.
Й Тарас Бульба то є трагедія про українців. Як трагедією України й українців є Ярема Вишневецький. Трагедія напрочуд сучасна. І найтрагічніша постать саме Андрія, душа якого була напрочуд вразлива й відкрита до любові. Не в батька вдався Андрій, швидше в матір. І як блискуче Гоголь за пару мазків намалював ці трагічні фігури. Андрій опинився на межі безумства двох рідних для нього світів, двох близьких народів. Ви якось не помітили де і чому вчилися сини Тараса? Ви не помітили того миру який був поруйнований і між яким був розірваний Андрій. Чи був Андрій зрадником? І так і ні. Адже до певного часу в його коханні до прекрасної пані не було нічого поганого, ганебного чи зрадливого. Його світ розірвало те, що зараз назвали б громадянською війною, а може непомірними амбіціями еліт, а може злим підступом чужих їм людей. Війна дивна й жорстока, війна як помста за образи й жорстокості одних до одного. Що було ціллю цієї війни? Коли і як вона мала припинитися, чим закінчитися? В цій війні Андрій не бачив мети і сенсу. Він просто став частиною безумної стихії. Гоголь побачив і зафіксував велику біду українців. Не зумів Тарас поставити перед синами великої й високої мети. Лише помсту, лише буйну стихію й дику жорстокість, що перевершила й польську. Для чого посилав їх у чужу науку? Кого з них хотів зробити? Шляхтичів? То перед яким вибором опинився Андрій? Перед коханням і чим? Що мав він протиставити? Що мало його втримати, заставити вбити кохану? Яка дивна в Андрія зрада, адже він переходить не до переможців, а до переможених ... Він не ховається за стінами. Не в переможний час він робить свій вибір.
З іншого боку що є джерелом ненависті Тараса? Вже вклали свого часу общєруский ідейний зміст, який як підліткові прищі випирає на живому тлі живого слова Гоголя. Але й того не досить. Аби якось зробити зі складного й трагічного просте й примітивне сценарист поправляє Гоголя: "Дружину й садибу Тараса знищили поляки". І як же це великий Гоголь не додумався до цього?! Адже як це просто і як це все пояснює. І таки після цього Тарас стає героїчною а не трагічною фігурою, а Андрій закінченим зрадником. Тільки це вже не Гоголь і не Тарас Бульба.
2009.04.15 | Isoлято
Ууу... Я тоже о «товарище» написать могу!
Во, держите:> «Бывали и в других землях товарищи, но таких, как в Русской земле, не было таких товарищей… Знаю, подло завелось теперь на земле нашей; думают только, чтобы при них были тёплые кресла, кремлёвские подачки, дешёвый газ да нефть. Перенимают черт знает какие московские обычаи; языком, кроме как "опчепанятным", гнушаются… Милость чужого короля, да и не короля, а паскудная милость кремлёвского хозяина, который кирзовым сапогом своим бьет их в морду, дороже для них всякого братства. Но у последнего подлюки, каков он ни есть, есть и у того, братцы, крупица русского чувства».
Тоже вполне художественный текст... не менее художественный, чем у Гоголя... и НЕ МЕНЕЕ достоверный.
Кстати, по логике вещей, гоголевские "товарищи" если с кем и взялись бы сотрудничать - то аж никак не со Сталиным и его командой. Те "интернационалистами" были - "русским духом" там не пахло!
2009.04.17 | Nikita
цитата Гоголя без купюр о «товарище»
- Хочется мне вам сказать, панове, что такое есть наше товарищество. Вы слышали от отцов и дедов, в какой чести у всех была земля наша: и грекам дала знать себя, и с Царьграда брала червонцы, и города были пышные, и храмы, и князья, князья русского рода, свои князья, а не католические недоверки. Все взяли бусурманы, все пропало. Только остались мы, сирые, да, как вдовица после крепкого мужа, сирая, так же как и мы, земля наша! Вот в какое время подали мы, товарищи, руку на братство! Вот на чем стоит наше товарищество! Нет уз святее товарищества! Отец любит свое дитя, мать любит свое дитя, дитя любит отца и мать. Но это не то, братцы: любит и зверь свое дитя. Но породниться родством по душе, а не по крови, может один только человек. Бывали и в других землях товарищи, но таких, как в Русской земле, не было таких товарищей. Вам случалось не одному помногу пропадать на чужбине; видишь - и там люди! также божий человек, и разговоришься с ним, как с своим; а как дойдет до того, чтобы поведать сердечное слово, - видишь: нет, умные люди, да не те; такие же люди, да не те! Нет, братцы, так любить, как русская душа, - любить не то чтобы умом или чем другим, а всем, чем дал бог, что ни есть в тебе, а... - сказал Тарас, и махнул рукой, и потряс седою головою, и усом моргнул, и сказал: - Нет, так любить никто не может! Знаю, подло завелось теперь на земле нашей; думают только, чтобы при них были хлебные стоги, скирды да конные табуны их, да были бы целы в погребах запечатанные меды их. Перенимают черт знает какие бусурманские обычаи; гнушаются языком своим; свой с своим не хочет говорить; свой своего продает, как продают бездушную тварь на торговом рынке. Милость чужого короля, да и не короля, а паскудная милость польского магната, который желтым чеботом своим бьет их в морду, дороже для них всякого братства. Но у последнего подлюки, каков он ни есть, хоть весь извалялся он в саже и в поклонничестве, есть и у того, братцы, крупица русского чувства. И проснется оно когда-нибудь, и ударится он, горемычный, об полы руками, схватит себя за голову, проклявши громко подлую жизнь свою, готовый муками искупить позорное дело. Пусть же знают они все, что такое значит в Русской земле товарищество! Уж если на то пошло, чтобы умирать, - так никому ж из них не доведется так умирать!.. Никому, никому!.. Не хватит у них на то мышиной натуры их!http://www.klassika.ru/read.html?proza/gogol/taras.txt&page=17
2009.04.17 | Isoлято
Nikita®, я Вам щас страшную вестчь скажу...
...только никому из своих близких её не рассказывайте, могут и зарэзать сперепугу... Так вот. Можно долго и малопродуктивно спорить о происхождении названия "Украина" - но относительно слова "Русь" лингвисты во мнении более-менее сошлись. Только РУССКИЕ лингвисты об этом вспоминать не любят.А дело вот в чём. Исходное значение слова "Русь" - "часть территории, находящаяся под общим управлением". Можно перевести это и как "государство", но сейчас в это понятие вкладывают немножко другой смысл. Во множестве европейских языков имеются близко звучащие корни в словах с похожим значением. Например, польское государство называется Rzecz Pospolita. Первое слово ничего не напоминает? Тогда буквально переведём это словосочетание на древнюю латынь. Получим Res Publica - "государство народное". Не знали об этом?
Идём дальше. В современном чешском языке тоже есть эквивалент термина "Русь-Res-Rzecz", он пишется так: Řiše. А теперь попробуйте догадаться, что у нас на эту тему имеется в немецком!
Ладно, избавлю Вас от мучений. По-немецки это слово звучит как REICH. И если Вы, Nikita®, продолжаете нас убеждать в том, что Украинская Повстанческая Армия сотрудничала с нацистской Германией - ну что ж, будем считать, что Вы констатируете факт: она воевала за Райх. То есть ЗА РУСЬ.
А теперь доказывайте мне и окружающим, что "воевать за Русь" - это оченно плохо и низзя. А мы похохочем.
2009.04.17 | igorg
Маленька проблемка тофарісч Нікіта виходить
І проблема в тому що той текст писав не ГогольІ багато там таких проблемок, які вивертають все навиворіт. Ось скажімо про вбивство Андрія. У Гоголя ми бачимо Тараса і Остапа християнами. Й Тарас безумовно розуміє який гріх він скоїв. Це трагедія. Й не зрадником Тарас Андрія називає - відступником! Й ховають вони Андрія за християнським звичаєм. Що ж бачимо за звичаєм московським? Кидають його тіло в полі в ненависті. Це ж Азія, панове, це не Європа. Це Золота Орда й цілком у дусі комуністів.
І таких правок заледве не 2/3 тексту. Тобто маємо два абсолютно різних твори. Хоч і з тими самими героями і з дуже схожим сюжетом. Але яка різниця в принципових деталях і як це змінює й контекст й атмосферу!!! От хоча б саме сцену появи Андрія на полі бою варто уважно порівняти.
В уста козаків вливаються цілком імперські слова. Але ж біда в тому що що не було у них таких ідей й таких слів. Не українська це ментальність й слова. Це ваше, російське, монгольське, азійське.
А де ж оце поділося написане Гоголем?! Де Цар, де православя? Але це справжнє, козацьке, наше українське! Те, за що холопи Петра I під Капулівкою козаків з могил викопували й вішали їх кості, церкви із землею рівняли гірше за бусурман.
" - Прежде всего, пане-браты, - сказал Бульба, поднявши вверх свою рукавицу, - долг велит выпить за веру Христову! Чтобы пришло наконец такое время, чтобы по всему свету разошлась она и все бусурмены поделались бы наконец христианами. Да за одним уже разом и за Сечь, чтобы долго, долго она стояла на гибель всему бусурменству, чтобы с каждым годом выходили из нее молодцы один другого лучше, один другого лучше. Да уже вместе выпьем и за нашу собственную славу, чтобы сказали внуки и сыны тех внуков, что были когда-то такие, что не постыдили товарищества и не выдали своих. Итак, панове-браты, чтобы как эта горелка играет и шибает пузырями, так бы и мы шли на смерть. Нуте, разом за веру!
- За веру! - повторили ближние ряды, подняв вверх рукавицы.
- За веру! - подхватили дальние.
- За Сечь! - сказал Бульба, подняв снова рукавицу.
- За Сечь! - грянули ближние.
- За Сечь! - отозвалось в дальних.
- За славу и за всех христиан, какие живут на божьем свете!
- За славу и христиан! - повторили ближние.
- За славу и христиан! - повторили дальние.
- Теперь на коней, хлопята!
"
Що не подобається? Нє так ето должно бить?
Тож намарно стараєтесь. Що є що ми не путаємо, а підошви фюрерам вилизувати й мріяти про вєлічіє у власному лайні це у ваших звичаях. Тож звісно, якщо на язиці пил з одних чобіт то інші вже не такі на смак певно?
Тому не в змозі зрозуміти як же це так козаки чинили. То з поляками проти татар. То з татарами проти поляків. То з поляками проти москалів. То з москалями проти поляків.
Бо вільні були люди, суверенні нинішніми словами. З ким був інтерес з тим і укладали союзи. Тому й ніяк не хочете й не можете зрозуміти ким же були отамани УНР й згодом бійці УПА. Українцями. До останньої волосини й подиху.
Певно пройде час і буде таки знято й наш український фільм за Гоголем, а не за цензором его велічєства.
2009.08.28 | Nikita
Re: Тофарісч Нікіта, маю зробити зауваження
Перекручивая слово таварищ, ты хочешь высказать мне не уважение и презрение?А это слово имеетстаринные корни.
Кстати, на параде 18-й независимости, Начштаба объезжая на Крещатике войска приветствовал:
"Бажаю здоровья ТОВАРЫЩИ авиаторы (и т.д.), витаю вас з 18...."
Вот так!
2009.08.28 | Isoлято
А у ТОВАРЫЩЯ Никиты не появилось желания...
...отреагировать на мои сочинения в духе альтернативной истории?http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_hist&trs=-1&key=1250960168&first=1251458206&last=1247824019
Или Вы исключительно Бузиной питаетесь?
2009.04.09 | igorg
Про міжнародну діяльність УПА
8 квітня ц.р. в Службі безпеки України відбулися чергові Громадські історичні слухання “Міжнародна діяльність ОУН та УПА”.Директор Галузевого державного архіву СБУ, к.і.н. Володимир В’ЯТРОВИЧ зазначив: “Масштаби діяльності ОУН та УПА зумисно применшувалися у радянські часи. Тим часом український визвольний рух 1940-1950-х років став незалежним суб’єктом міжнародної політки, із його представниками укладали угоди про співпрацю діячі повстанських формацій та найвищі урядовці сусідніх держав. УПА активно впливала на ситуацію в Центрально-Східній Європі в післявоєнний період, перешкоджаючи насадженню в регіоні тоталітаризму радянського зразка”.
...
http://maidan.org.ua/static/news/2009/1239201921.html
2009.07.30 | Nikita
з фашистськими мадьярами
25 грудня 1943 р. в с. Дермане Мізоцького району Рівненської області відбулися переговори між делегацією ОУН на чолі з членом Центрального Проводу Логушем Омельяном і представниками командування окупаційної армії Угорщини. Угорці зобов'язались не чинити перепон УПА і допомагати ії зброєю, а оунівці обіцяли не проводити операцій проти мадьярів і надавати їм всебічну допомогу. Потім представники ОУН літаком були доставлені в Угорщину, де мали зустріч з начальником угорського Генштабу та рядом офіцерів вищого командного складу. В результаті була досягнута домовленість про сумісні дії проти СРСР, за що мадьяри зобов'язались надати при необхідності можливість емігрувати керівникам ОУН в Угорщину.(Арх. спр. № 372, т. 35, арк. 73-76).
http://www.ukrstor.com/ukrstor/bezprava-kniga2-10.1.html
2009.07.31 | igorg
Очевидно мова йде про с.Дермань
І що? Перше дуже сумніваюся про факт польоту й переговори поза німцями. Швидше за все документ зроблено совєтами. Вони багато чого придумували. Повну картину важко побачити навіть якщо розкрити усі архіви. Тут же мова йде про вибіркове висмикування.Й до того ж факт перемовин з руминами чи угорцями нічого поганого не має. Це тільки з боку совєтів усе що їм не подобається є злочином. Вони самі до речі так само успішно вели трошки згодом переговори й з Руминами й з Угорцями. Чи вони відразу з цього моменту перестали бути фашистами?
2009.08.03 | igorg
В як ви ставитеся до Еріха Коха, Нікіто?
2009.08.06 | Nikita
Странный вопрос.
Сволочь!Как я могу ещё относиться к оккупанту, который к тому же занимал пост рейхскомиссара Украины.
Меня удивляет, что он прожил более 90 лет.
Василий Кук - 95
Петр Кальнишевский - 112...
Заключения им не помешали долгожитию.
2009.08.07 | igorg
Та ну! А ваші партайгеносе вважали інакше
Ви ж певно на гуглі вже подивилися що із ним сталосяКоли людей розстрілювали за найменшу дрібницю, або підозру тут така дивна турбота. Як Ви це можете пояснити?
Бо в мене, скажімо, є дуже просте пояснення
2009.08.12 | Nikita
раскаяние продлевает жизнь...
Социалистическая власть была гуманная.Например, последний генерал УПА Кук после отсидки был хорошо трудоустроен и прожил долгую жизнь.
2009.08.12 | Isoлято
Расскажите об этом родственникам академика Вавилова...
Которого "гуманная социалистическая власть" лихо сгноила в ГУЛАГе. Ни за что.Братец его, правда, был в итоге "трудоустроен" весьма неплохо (по совейским меркам)... только вот долгой жизни не прожил.
Кстати: расстрелянные в 37-38-м годах тоже ведь писали таварищю Сталину письма с любовными признаниями и самым искренним раскаянием. Сильно это им жізьнь продлило?
2009.09.13 | igorg
Гуманна?! Такого не помічено. Тобто Кох працював на вас?
А ось Франк каявся, а його таки повісили хоч він і близько порівнятися не може з Кохом.2009.08.06 | Nikita
Завербованные Бандера и Мельник были банальными коррупционерами.
Архівними матеріалами підтверджується існування зв’язку керівників ОУН з німецькими спецслужбами.Так, полонений полковник Ервін Штольце, начальник відділу “Абвер – Берлін”, показав на допиті 29 травня 1945 року:
«Нами был завербован руководитель украинского националистического движения полковник петлюровской армии Коновалец, через которого в Польше, в областях Западной Украины, проводились террористические акты и диверсии.
В начале 1938 года я лично получил указания от адмирала Канариса о переключении имеющейся агентуры из числа украинских националистов на непосредственную работу против Советского Союза. Коновалец охотно согласился переключить часть националистического подполья против Советского Союза…
Для сохранения условий конспирации был завербован по его (Коновальца) рекомендации украинский националист ротмистр петлю-ровской армии Ярый под кличкой «Консул-2», который использовался нами как агент-связник между нами и Коновальцем.
После убийства Коновальца украинское националистическое движение возглавил полковник Мельник Андрей… В конце 1938 года или в начале 1939 года Лахузену была организована встреча с Мельником, во время которой последний был завербован и получил кличку «Консул» (во время вербовки я также присутствовал…).
После окончания войны с Польшей Германия усиленно готовилась к войне против Советского Союза и поэтому по линии абвера принимались меры активизации подрывной деятельности, так как те мероприятия, которые проводились через Мельника и другую агентуру, казались недостаточными.
В этих целях был завербован видный украинский националист Бандера Степан, который в ходе войны был немцами освобожден из тюрьмы, куда он был заключён польскими властями…
С нападением Германии на Советский Союз Бандера активизировал движение, привлёк на свою сторону особенно активную часть украинских националистов и, по сути, вытеснил Мельника из руководства…
Канарис поручил мне прекратить связь с Бандерой и, наоборот, во главе националистов удержать Мельника.
Для порыва связи с Бандерой был использован факт, что последний в 1940 году, получив от абвера большую сумму денег для финансирования созданного подполья, пытался их присвоить и перевёл в один из швейцарских банков, откуда они нами были изъяты…
Причём, такой же факт имел место и с Мельником. Вскоре после прекращения связи с Бандерой последний был арестован за попытку сформировать украинское правительство во Львове.
(Арх. справа №372, т.35, арк.138-142).
Лейтенант «Абверкоммандо-202» Зігфрід Мюллер на допиті
19 вересня 1946 року показав:
«В декабре 1944 года Главное управление немецкой безопасности освободило из заключения Степана Бандеру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.
Бандера с тех пор находился под персональным наблюдением и работал по указаниям вновь назначенного начальника отдела 4-Д оберштурмбанфюрера Вольфе. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение «Абверкоммандо-202» в г. Краков и лично инструктировал подготовленную нами агентуру, направляемую для связи в штаб УПА.
Бандера в моём присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказание об активизации работы в тылу Красной Армии и налаживании регулярной связи с «Абвер-коммандо-202» …
Бандера имел указание… собрать всех украинских националистов в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной Армии.
Бандера создал отряды украинских националистов, которые действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу отдела 4-Д и выехал в г. Ваймарк».
(Арх. справа №372, т.39, арк.132-137).
Справка СБУ про діяльність ОУН-УПА
http://www.ukrstor.com/ukrstor/bezprava-kniga2-10.1.html
2009.08.07 | igorg
Ну-уу! Так не годиться, де ж тут корупція?
Ні Коновалець ні Бандера ні Мельник зі своєї діяльності статків не мали, це привілей комуняк. По ТБ якраз одесити показують як це відбувалося2009.08.21 | Nikita
из архивов СБУ про "співпрацю з Німеччиною"
В акті 30 червня 1941р.про створення “Крайового Правління Західних областей України” на чолі з головою Ярославом Стецьком підкреслювалось лояльне ставлення ОУН до Німеччини:
“Українська держава буде тісно взаємодіяти з націонал-соціа-лістичною Великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера створює новий лад в Європі і світі... Українська армія... буде боротися далі разом з союзницькою німецькою армією за... новий лад у цілому світі ...
Привіт Творцеві і Вождеві Великої Німеччини Адольфові Гітлерові!
Привіт Славній Німецькій Непереможній Армії!”
(Звіт з Національних Зборів українців Західної України, що від-булися 30 червня 1941 р. (Арх. спр. №376, т. 4, арк. 51).
Незважаючи на репресивні заходи, які вживалися німцями щодо керівництва ОУН, Крайовий Провід у серпні 1941 р. виступив із заявою, в якій зазначалося:
“ОУН не йде – всупереч провокативним вісткам шкідників української справи на боротьбу проти Німеччини... У своїй дальшій боротьбі ОУН вдержить та буде старатися розбудувати співпрацю з Німеччиною та з усіма тими силами, що... борються проти найбільшого ворога України – московського більшовизму”.
(Арх. спр. №376, т. 4, арк. 54).
2009.08.22 | Isoлято
Nikita®, Вы читали название темы?
А теперь ответьте на маханький вапросец: какое отношение к УПА имеют декларации руководителей ОУН, да ещё и сделанные в середине 1941 года?2009.09.11 | Nikita
Привітання фашистів у Львові.
30 января 1944 года происходила «авдієнція» украинских буржуазных националистов у Ганса Франка, того самого, которого через два года позже трибунал в Нюрнберге приговорил к смертной казни через повешения за преступления над польским, украинским и еврейским населением Для большей помпезности, украинские националисты притащили оркестр, который играл «Дойчлянд юбер аллес» и «Хорст Вессель». Когда оркестр закончил эти гимны, хор под руководством Нестора Городовенка запел «Гей, у лузі ...»После того заместитель «провидныка» Украинского Центрального Комитета д-р Консть Паньковской обратился к Гансу Франка с следующей речью:
«Пане Генеральний Губернатор!
Сьогодні, з нагоди 11-ої річниці перебрання влади Фюрером, Ви прибули до Львова, щоб своєю особою звеличати цей день.Представники всіх шарів українського народу Галичини: з'явилися ось тут, щоб висловити Вам у цей пропам'ятний день свою готовність до співпраці та співборотьби.
Сподіваємося, що цей п'ятий воєнний рік вирішить долю цієї війни. Ми готові віддати для цієї справи всі сили та всі засоби, що потрібні для виконання найважливіших завдань, як у ділянці прохарчування й праці, так і в інших ділянках.
Ми, українці Галичини зазнали всіх большевицьких страхіть і знаємо, що означає большевицьке панування. Тому ми вислали наших синів і чоловіків до зброї СС. Ми переконані, що вони з честю та почуттям обов'язку хоробро продовжатимуть традиції наших батьків.
Тішимось, Пане Генеральний Губернаторе, що можемо Вас тут привітати. При цій нагоді складаємо Вам подяку за Ваше великодушне зрозуміння та прихильність до наших національних потреб, що Ви їх завсіди виявляли, незважаючи на важкі воєнні обставини.
Пане Генеральний Губернаторе!
Просимо передати Фюрерові, що український нарід у Галичині непохитно стоїть у ряді тих народів, які під його проводом охороняють Європу перед большевицьким наїздом та в спільній боротьбі змагають до остаточної перемоги».
С ответной речью виступил и Ганс Франк. Он сказал:
«Я і панове з мого уряду та з правління цієї области свідомі відповідальносте, що її ми несем супроти такого чесного, солідного, хороброго та культурного народу, як український, у рамках європейських зобов'язань. Вас повинна наповнити радістю думка про тісний зв'язок з державою Адольфа Гітлера. Ви повинні знати, що один із наших святих завдань, які ми собі поставили, це запевнити Вам, Вашим родинам і Вашим дітям щасливе майбутнє у тісному зв'язку з Великою Німеччиною.
Спільну нашу працю освячує щойно факт, що Ви поставили в розпорядження німецького народу Ваших синів і мужів до бойових частин. Згідно з геройською традицією українського народу, хоробрі українські мужі включилися в ряди німецької зброї СС, а тим самим Німецьких Збройних Сил. Сподіваюся, що сповниться те, що Ви щойно сказали, а саме, що ці мужі виконають свій обов'язок, як вірні сини українського народу, й одночасно, як хоробрі німецькі вояки.
Большевизм не переможе. Переможе Європа, переможе Німеччина. А сюди ніколи більше большевицька армія не вмашерує. Будьте переконані в цьому. На знак цього я сьогодні тут, щоб також Вам подякувати за Вашу видержливість і Вашу хоробрість та скріпити Вас у гордій свідомості європейської спільносте».
http://varjag-2007.livejournal.com/914192.html
2009.09.11 | igorg
На жаль так само вітали і совєтів. Стосовно Франка
то його було звинувачено уОбвинялся по пунктам:
1. Заговор против мира во всем мире
2. Преступления и нарушение военного права
3. Преступления против человечества
Безсумнівно, що за цими пунктами можна судити усю комуністичну верхівку.
Його ставлення до українців було можна сказати дуже добрим. Наслідком чого й був конкурс у дивізію СС Галичина.
І в цьому контексті незле згадати Еріха Коха, якого утримували в Польщі в курортних умовах аж до смерті у 90 річному віці. Може тофарісч Нікіта пояснить за які заслуги?
2009.10.09 | Nikita
УПА – детище абвера и ОУН
Гитлеровцы не только формировали УПА, но и вооружали её. Этим занималась абверкоманда-202. По неполным данным, для вооружения УПА было передано 700 минометов, около 10 тысяч станковых и ручных пулеметов, 26 тысяч автоматов, 22 тысячи пистолетов, 100 тысяч гранат, 80 тысяч мин и снарядов, несколько миллионов патронов, радиостанции, портативные машинки и другое вооружение и снаряжение.Сотрудник абвера капитан Лазарек Юзеф, будучи допрошенным в качестве военнопленного сообщил: «На протяжении марта – апреля 1944 года я лично из Львова через своего подчиненного лейтенанта Винтгансена направлял в «черный лес» для банд УПА трижды по две грузовые машины с оружием, в которых находилось около 15 тонн различного оружия (винтовки, автоматы, легкие пулеметы и бое-припасы)».
Об обеспечении фашистскими оккупантами оружием и боеприпасами банд УПА рассказывал и захваченный оуновский эмиссар Стефюк Юрий: «Я являюсь живым свидетелем того, как немцы вооружали наши боевки... Я лично видел, как весной 1944 года немцы везли на подводах (а их было около 20) вооружение: автоматы, винтовки и патроны, несколько станковых пулеметов, даже две противотанковые пушки со снарядами, военное снаряжение и все это передали в распоряжение куреня УПА «Рена».
Для постоянной связи с гитлеровцами в распоряжение крупных националистических банд абвер выделял радистов с рациями, а также специальные группы курьеров.
В лесах, на хуторах, а иногда и в селах у доверенных лиц бандеровцы сооружали подземные укрытия «схроны». Те, кто случайно узнавал о них, были обречены на смерть. Иногда бандеровцы принуждали сельских жителей копать такие жилища, а затем их расстреливали, чтобы скрыть тайну... В 1944 году в Рогатинском районе на Стани-славщине националисты задержали 25 евреев, которые прятались в лесу, приказали им вырыть несколько «схронов», оборудовали их и тщательно замаскировали. Когда работа была закончена, их расстреляли.
В бандеровской агитационной литературе, которая широко рас-пространялась среди украинского населения, усиленно популяризовались «боевые» действия УПА против немцев. Литература эта, как установлено, издавалась под немецким контролем и в немецких типографиях.
Бандеровцы жестоко расправлялись с каждым, кто пытался уклониться от так называемой мобилизации в банды. По приказу Клячкивского к «дезертирам» УПА применялась «особая мера наказания» – сто ударов палками, что было равнозначно смертной казни. Семьи «дезертиров», как правило, уничтожались, а их хозяйства подвергались разграблению или сожжению.
Из иллюстрируемых ниже бандеровских документов (повесток, приговоров) нетрудно понять, что УПА, не была добровольческим формированием. В нее «зазывали» под страхом применения жесточайших мер как к уклоняющимся от службы в УПА, так и их родственников.
http://www.ukrstor.com/ukrstor/bezprava-kniga1-2.2.html
2009.10.09 | igorg
УПА – це народна українська армія. Вони є прямими
нащадками козацтва, гайдамаків, коліїв та опришків. А найближчі до народного опору більшовикам й російським держимордам на зразок Денікіна у 1918-1925 роках. Тобто до бійців Махна, Григорьєва й десятків народних отаманів.Змушувати йти в УПА нікого не треба було. Совєти були найкращими агітаторами й пропагандистами цієї справи. Це вашим тофарісчам потрібні були мільярди золотих червінців й зграї кримінальних злочинців та психопатів аби тримати в жахові та підкоряти собі людей.
Будучи правонаступниками української державності, знищеної більшовиками в Україні, вони не потребують якихось виправдань з приводу того з ким і коли й проти кого вони співробітничали. Бо робили це виключно в інтересах українського народу. А найлютішим ворогом його були більшовики й комуністичний режим. Режим який наніс стільки зла й шкоди українцям що гітлерівцям й не снилося.
Тому з огляду на ті матеріали що тут уже є я просто не бачу подальшого смислу з вами дискутувати. Тим більше що в дискусії ви вступати не в силі. Можете й далі дописувати, шкоди нам від того жодної немає
2009.10.09 | Isoлято
А я б усе-таки розпитав трохи докладніше...
...нашшот "иллюстрируемых ниже бандеровских документов". Бо без них то дійсно виходить суцільне гавкання. Може там скани якісь завалялися, паролі, яффкі, адрєса?2009.10.10 | igorg
Так він же в діалоги не вступає, що розпитувати
тофарісч діє за заданою програмою.Я виріс на Рівненщині, Сарни зовсім поряд. Участь в УПА біла майже 100%. Якщо не були бійцями то допомагали чим могли. Там майже не знайдеться родини де хтось би не брав участі в УПА. У 1943 УПА знищило німецько-польський гарнізон (що тероризували українське населення) й визволило полонених в Івановій Долині. Це певно вони так виконували інструкції з Берліна
Каральні органи в червоній армії лише за офіційними даними знищили біля мільйона власних бійців! Й це на думку тофарісчей є вищим проявом справедливості, патріотизму й любові народу до них пухнастих
Ось дивимося документ й коментар:
>Приказ №4 командира отряда группы «Заграва» главарю банды Гуку о направлении двух отделений (роев) в польскую колонию «Галіція» с целью уничтожить там пять семей поляков и произвести разведку.
Про те що ще один загін послано аби забрати в німців худобу пропущено. Бо не вписується в концепцію співпраці з німцями. І так поспіль. Така наука комуняцька...
2009.10.15 | Isoлято
А як скаже - то збреше... (хоч це, мабуть, треба до іншої гілки)
…Они всегда говорят нам ложь. Это их работа. Вам трудно в это поверить, потому что вы еще не осознали, что они не противники, а враги. Самое опасное, когда они делятся с вами фактами.Они сообщат точный факт, но исказят какую-нибудь мелочь, дату, фамилию, — а именно от этой мелочи зависят остальные обстоятельства дела. Я наблюдаю за ними почти четыре года, и видел их иногда в ситуациях, когда именно правда была для них выгоднее лжи.
И они не сумели удержаться, все-таки солгали. Для них возможность солгать ценнее даже выгод! Как бы объяснить… Ваше писательское орудие — это правда, без этого Вы не в состоянии профессионально работать.
Их профессиональное орудие — ложь. Понимаете? Это не зависит от личных качеств гебиста — лично он может оказаться хорошим и правдивым человеком. Но с вами он на работе, а его работа — обязательно ложь. Раз они вам намекнули, что дома у вас неблагополучно — будьте спокойны: там всё в порядке…
http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/15/103428.htm
2009.10.16 | igorg
Ну я так розумію що дискусії з автором не вийде
а матеріал поставте сюди http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1242049831 щоб не загубився2009.11.06 | Nikita
фотокопии преступлений УПА
ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ОУН-УПАИЗ ДОКУМЕНТОВ НКВД-МГБ СССР
http://www.mid.ru/ns-arch.nsf/932b471b7dc29104c32572ba00560533/8069d21d3aa78d45c325745800262453?OpenDocument
2009.11.06 | Isoлято
А вот здесь заголовок брехливый до самого дна!
Это не "фотокопии преступлений УПА", а фотокопии ДОКУМЕНТОВ НКВД-МГБ СССР. Насколько они подлинные и насколько эти документы адекватно отражали рояльность - вопрос отдельный и пока не решённый.2009.11.06 | Nikita
ОУН давно находится на услугах гестапо, об этом знает каждый
ДУМАНСКИЙ М. (немецкий разведчик и член ОУН) на очной ставке с руководителем окружной Львовской организации ОУН — БИЛЕНЬКИМ:«...Вы наивно ставите вопрос о доказательствах сотрудничества «ОУН» с немецкой разведкой; общеизвестно, что «ОУН» давно находится на услугах гестапо, об этом знает каждый «хлопак», знаете это и вы»
В инструкции бандеровского провода ОУН для организационного актива на Украине в период войны, разработанного также в мае 1941 г., был и раздел «Отношение к немецкой армии».
В нем указывалось, что немецкие войска должны восприниматься как войска союзников, но желательно взять власть перед их приходом и заявить немцам, что украинская власть уже создана и готова войти в приязненные взаимоотношения с союзниками для сотрудничества и совместной борьбы с «Москвой». Также говорилось, что необходимо часть актива присоединить к немецким войскам для работы в Центральной и Восточной Украине.
http://www.2000.net.ua/f/64976
2009.11.06 | Isoлято
Subj надо читать полностью: "об этом знает каждый Nikita®"
...т.е. каждый Nikita® знает, а остальные нормальные люди этого знать не обязаны.Ах да. Ишшо газетка "два-три нуля" знает. Ну, её к "нормальным" тоже отнести трудно.
2009.11.06 | igorg
а починаючи із 1943 на услугах МГБ НКВД
http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1256835490й про це також ви не можете не знати
2009.11.12 | Nikita
Вояки Гітлера - це приятелі народу
http://pics.livejournal.com/bert_s/pic/000kfe4y/2009.11.13 | igorg
Що, на більше розуму не вистачає?!!
Звичайно, до ваших тофарісчей вони й близько не дотягують!2009.11.24 | Nikita
Бульба Боровець розповідає
http://forum.ottawa-litopys.org/documents/doc0303_u.htm«По вибуху німецько-московської війни в червні 1941 р. я з повстанчою армією, що мала назву «Поліська Січ», почав співпрацювати з німцями. Армією командував я і вона билася проти більшовиків... «Поліська Січ» мала тоді 10000 бійців. Вона поборювала всіма засобами большевицькі банди. Вона очистила була Полісся від банд і завела нову адміністрацію, яку признало й німецьке військове управління (113 дивізія й інші). Після заведення німецького цивільного управління (листопад 1941) «Поліську Січ» розв'язано. Частина бійців перейшла до поліції, а решта розійшлась по селах. Уся до цього часу пророблена робота йшла на користь німців».
Даже когда в марте 1942-го немцы развернули репрессии против своих же холуев из банд Бульбы-Боровца, то и тогда он не выступил против гитлеровских оккупантов:
«ми не бились з німцями, бо німці воювали з нашим головним ворогом Росією і комунізмом. Частини Української Повстанчої Армії, скорочено — УПА, виступаюча в обороні населення, стало битися з бандами та совєтськими парашутистами».
Предназначение своей УПА Бульба-Боровец видел в охране немецкого тыла и противодействии советским партизанам, о чем и писал в коленопреклоненных письмах к обер-карателю Эриху Коху:
«Зимою 1941/42 я пропонував німецьким військовим і цивільним чинникам ширше розбудувати партизанську армію «Поліської Січі» і тримати її в запіллю німецького фронту для боротьби з партизанами... Я писав з ліса листи до райхскомісара Коха, в яких звертав увагу на те, що німецьке управління не веде в Україні правильної політики і що це легко закінчиться трагічно для обох сторін».
Бульба-Боровец добился переговоров между немцами и т. н. «національним рухом»:
«За моєю радою визначено було осінню 1942 переговори між німецьким управлінням та українським національним рухом. Ці переговори вів я з начальником німецької служби безпеки СД на Волині і Поділлю Др. Пітцом та др. Беером»...
2009.11.24 | Isoлято
Не плачьте, Nikita®, я могу другую историю сочинить!
> «По вибуху німецько-московської війни в червні 1941 р. я з повстанчою армією, що мала назву «Поліська Січ», почав співпрацювати з совєтами. Армією командував я і вона билася проти фошиздів... «Поліська Січ» мала тоді 10000 бійців. Вона поборювала всіма засобами фошиські банди. Вона очистила була Полісся від банд і завела нову адміністрацію, яку признало й совіцьке військове управління (37 армія й інші). Після заведення совіцького цивільного управління (листопад 1944) «Поліську Січ» розв'язано. Частина бійців перейшла до міліції, а решта розійшлась по селах. Уся до цього часу пророблена робота йшла на користь більшовиків».> Даже когда в марте 1944-го советы развернули репрессии против своих же холуев, то и тогда Бульба-Боровец не выступил против сталинских оккупантов:
> «ми не бились з росіянами, бо вони воювали з нашим головним ворогом Німеччиною і фошизмом. Частини Української Повстанчої Армії, скорочено — УПА, виступаюча в обороні населення, стало битися з бандами та німецькими парашутистами».
> Предназначение УПА Бульба-Боровец видел в охране советского тыла и противодействии немецким диверсантам, о чем и писал в коленопреклоненных письмах к верховному палачу Никите Хрущёву:
> «Зимою 1944/45 я пропонував совіцьким військовим і цивільним чинникам ширше розбудувати партизанську армію «Поліської Січі» і тримати її в запіллю совіцького фронту для боротьби з диверсантами... Я писав з ліса листи до секретаря КП(б)У Хрущова, в яких звертав увагу на те, що совіцьке управління не веде в Україні правильної політики і що це легко закінчиться трагічно для обох сторін».
> Бульба-Боровец добился переговоров между Советами и т. н. «національним рухом»:
> «За моєю радою визначено було осінню 1942 переговори між совіцьким управлінням та українським національним рухом. Ці переговори вів я з начальником совіцької служби безпеки НКВД на Волині і Поділлю...»
Ну чё, Nikita®, такой Бульба-Боровец Вам больше по вкусу?
2009.11.25 | igorg
Бульба Боровець молодець, на жаль
керував там Еріх Кох, заслуги котрого перед комуністами настільки великі, що йому забезпечили комфортне життя до самої смерті у глибокій старості.2009.12.02 | Isoлято
Українські добровольці у "зимовій війні"
http://dzhmil.livejournal.com/51717.html?view=68869#t68869А командував ними - ні більше, ні менше - Юрій Горліс-Горський...
2009.12.03 | igorg
Чудово! Але додайте не тільки лінк але й увесь текст
живі журнали то є то нема, а у нас надійніше.2009.12.04 | Isoлято
Я взагалі вже не певен, що "встромив" це до належної теми...
Може, краще до "Українці в німецькій армії"? Хоча фінська армія - не німецька... але, з іншого боку, в 40-му році УПА не існувала навіть у формі назви...2009.12.04 | igorg
так, але життя важко розкласти по полицях
ніщо не мішає текст подати в одній гілці а посилання у всіх що підходять. Від того лише користь.Ось колаборціонізм у гілці українці в німецькій армії явно починає виходити за тему гілки. Певно так треба було гілку назвати. Але певно це не так принципово. Бо суть майде одна.
2009.12.03 | igorg
А що тоф.Нікіта чув про Локотську республіку?
Бачите на території Орловської області діяла у 1941-43 рр. ціла республіка. А після цього спротив більшовикам там продовжувався аж до 1951 року. Бачите, за вашою логікою, якимось дивом більше 500 тисяч росіян водночас пройнялися ідеями націонал-соціалізму значно більше ніж комунізму2009.12.03 | stryjko_bojko
Ло́котская республика
Локотская республикаЛо́котское самоуправле́ние (Локотский округ, Локотская волость) — административно-территориальное национальное образование на части советской территории, оккупированной нацистской Германией во время Великой Отечественной войны. В состав округа входило несколько районов довоенных Орловской и Курской областей.
Содержание
* 1 Отличия от других оккупированных областей
* 2 Административное деление и границы
* 3 Основные сведения
* 4 История
o 4.1 Создание
o 4.2 Поддержка Локотского самоуправления
o 4.3 Экономика
o 4.4 Русская освободительная народная армия (РОНА)
o 4.5 Судебная система
o 4.6 Идеология
o 4.7 Судьба еврейского населения Локотского округа
o 4.8 Конец Локотского самоуправления и дальнейшая судьба края
* 5 Современные события, анализ истории
* 6 Примечания
* 7 См. также
* 8 Литература
* 9 Ссылки
Отличия от других оккупированных областей
Локотское самоуправление просуществовало с ноября 1941 года по август 1943 года. Административный центр находился в посёлке городского типа Локоть Орловской (ныне — Брянской) области.
Существовавшая здесь административная система во многом повторяла систему, практиковавшуюся в других оккупированных областях. Главным отличием являлось то, что вся полнота власти на местах принадлежала здесь не немецким комендатурам, а органам местного самоуправления. Любым немецким органам власти запрещалось вмешиваться во внутренние дела «Локотской волости» (см. Судебная система). Германские учреждения на территории Локотского округа ограничивали свою деятельность лишь помощью и советами руководителям округа и его районов.
На территории округа даже была отмечена неудачная попытка создать и легализовать свою партию — Национал-социалистическую партию России (НСПР) и образовать русское правительство.
Административное деление и границы
Локотское самоуправление было официально оформлено немецкими властями 15 ноября 1941 года. Вначале власть его распространялась лишь на Локотский район, затем — на уезд, с присоединением к нему территорий Навлинского и Комарического района Орловской области и Дмитровского района Курской области. С июля 1942 года Локотский уезд был реорганизован в Локотский округ и стал включать в себя 8 районов Орловской и Курской областей (Брасовский, Суземский, Комаричский, Навлинский, Михайловский, Севский, Дмитриевский, Дмитровский).
Эти районы делились на 5-6 волостей, каждая из которых имела волостное управление во главе с волостным старшиной, во главе района стоял русский бургомистр со своим аппаратом управления. Вначале главой самоуправления, когда оно имело статус района и уезда, был бургомистр Константин Воскобойник, а после его гибели — его заместитель Бронислав Каминский, ставший затем обер-бургомистром Локотского округа
Основные сведения
По своим размерам Локотский округ превышал территорию Бельгии. Имел статус национального образования и собственные вооружённые силы — РОНА — сильное боеспособное объединение, созданное по образу народной милиции и состоявшее из 14 батальонов (по разным данным, от 12 до 20 тыс. человек), оснащённых лёгким и тяжёлым оружием, полевой артиллерией, бронемашинами и танками. Население округа составляло 581 тыс. человек. На территории округа, несмотря на то, что эта была оккупированная территория, действовал свой Уголовно-процессуальный и Уголовный кодекс.
«При минимальном контроле со стороны немецкой администрации Локотское самоуправление добилось крупных успехов в социально-экономической жизни округа»[1] ввиду того, что здесь была отменена колхозная форма хозяйствования и введена необременительная система налогов. Конфискованное при так называемом «раскулачивании» советской властью имущество безвозмездно возвращалось бывшим владельцам, при утрате предусматривались соответствующие компенсации. Размер подушного участка для каждого жителя самоуправления составлял около 10 гектаров. За время существования самоуправления были восстановлены и пущены в эксплуатацию многие промышленные предприятия, занимавшиеся переработкой сельскохозяйственной продукции, восстановлены церкви, открыто 9 больниц и 37 медицинских пунктов, действовало 345 общеобразовательных школ и 3 детских дома, театр в посёлке Локоть.
История
Создание
В результате стремительного наступления немецких танковых армий летом и осенью 1941 года советские органы власти Орловской и Брянской областей прекратили существование.
Почти за две недели до появления танковой дивизии в Локоте, в этом состоянии полной неопределенности собрались сельские и деревенские старосты вместе с выбранными депутатами и большинством голосов приняли решение назначить «губернатором Локтя и окрестной земли» инженера завода по производству спирта Константина Павловича Воскобойника, а его заместителем Бронислава Владиславовича Каминского. Для поддержания порядка был сформирован отряд милиции, численностью свыше 100 человек. Во время стремительных наступлений вермахта в 1941 году на несколько дней с момента эвакуации (или бегства) представителей советской власти на территориях воцарилась анархия, грабежи и убийства. Первоначально милиция служила именно для поддержания относительного порядка в районе Локотя. Подобные части существовали на многих территориях.
Командир авангардного отряда немецких танкистов утвердил Константина Воскобойника, как уполномоченое лицо, в должности обер-бургомистра (более высокая должность чем просто бургомистр) всей «Локотской волостной управы», которая увеличилась впоследствии до округа. Немецкий капитан, который командовал передовым отрядом танкистов, дал разрешение на существование отряда «местной самообороны» (который уже был создан ранее), ограничив его численность до 20-ти человек.
Учитывая организаторские способности Воскобойника, уже через месяц, 16 октября 1941 года, немцы позволили ему увеличить отряд до 200 человек. Через полтора года ( к середине 1943 г.) Русская освободительная народная армия (РОНА), выросшая из отряда самообороны, уже имела численность не менее 20 000 человек[2], если учитывать только подразделения регулярных войск.
После того, как 8 января 1942 Константин Воскобойник был убит организованными НКВД партизанами, его место занял Бронислав Каминский.
Поддержка Локотского самоуправления
Статус Локотского округа как автономного национального образования базировался на поддержке командующего 2-й немецкой танковой армией Г. Гудериана, сменившего его в декабре 1941 года генерал-полковника Рудольфа Шмидта и командующего группой армий «Центр» фельдмаршала Г. фон Клюге.
Экономика
На территории Локотского самоуправления были отменены колхозы, возвращена частная собственность, разрешена значительная свобода предпринимательства. Немецкие власти предпочитали не вмешиваться во внутренние дела Локотского самоуправления, которое отвечало за сбор налогов, безопасность немецких грузов на своей территории и обеспечение немецких войск продовольствием. Единственным платёжным средством являлся советский рубль[3]
Русская освободительная народная армия (РОНА)
В конце декабря 1942 года в РОНА входило 13 батальонов численностью в 10 тысяч человек, она была экипирована орудиями, гранатометами и пулеметами.[4]
В начале 1943 года вооружённые формирования на территории Локотского округа состояли из 15 батальонов численностью 12-15 тыс., а к середине 1943 года — 20 тыс., в том числе танковый батальон, артдивизион, 5 пехотных полков, сапёрный батальон и батальон охраны. По мнению Соколова, в середине 1943 года общая численность РОНА не превышала 12 тыс. , он считает, что она не в состоянии была самостоятельно справиться с превосходившими её по общей численности партизанскими отрядами, что вызывало необходимость прибегать к помощи венгерских и немецких оккупационных войск.[5] Каминским проводится мобилизация мужчин 18-20 лет, для чего нередко приходится прибегать к захвату заложников семей уклоняющихся от призыва.[источник?]
Описаны случаи массового дезертирства партизан и переход их на сторону вооружённых формирований Локотского самоуправления.[6][7]
Один из партизанских командиров заявил в беседе с авторами:
« Если бы я предвидел такой финал, я бы в сорок третьем со своим отрядом всем оставшимся боекомплектом сперва по комиссарам бы отстрелялся...[6] »
Именно на территории Локотской республики партизаны практиковали террор против населения, подтверждают донесения войск по охране тыла немецкой группы армий „Центр“. Только в районе 2-й танковой армии, где и располагался Локоть, был зафиксирован ряд случаев массового уничтожения партизанами мирного населения. В тыловых районах других армий, где партизанское движение было не менее развито, подобного явления не отмечалось.[8]
В 1942 в Брянском районе, в составе боевой группы «Гильза II», бригада Каминского приняла участие в антипартизанской операции «Фогельзанг» (Vogelsang, так назывался крупный нацистский элитный учебный комплекс в Айфель. Иногда название операции указывается как «Птичья трель» или «Пение птиц», что является дословным переводом имени собственного с немецкого), под командованием генерал-лейтенанта барона Вернера фон унд цу Гильза. В составе боевой группы находились танковый полк 5-й дивизии, части 216-й пехотной дивизии, милиционеры Каминского, части 102-й и 108-й венгерских лёгких дивизий — всего около 6,5 тыс. человек. В ходе операции убито 1193 партизана, 1400 ранено, 498 захвачено в плен, эвакуировано более 12 тыс. жителей; каратели потеряли 58 человек убитыми и 130 ранеными.[9]
Также милиция Каминского совместно с другими восточными добровольцами, приняли участие в следующих операциях:
* «Соседская помощь» (нем. Nachbarhilfe) — в основном 98-я дивизия и 108 венгерская лёгкая дивизия, милиция Каминского выполняла вспомогательные функции;
* «Цыганский барон» (нем. Zigeunerbaron) — самая крупная операция с участием XLVII танкового корпуса, 4-й, 7-й, 292-й пехотных дивизий, 18-й танковой, 10-й моторизированной и 102-й венгерской лёгкой дивизии и в ходе которой уничтожено 207 партизанских лагерей, 1584 партизана убито и 1568 взято в плен;
* «Вольный стрелок» (нем. Freischütz) — кроме милиции Каминского, принимали участие 5-я танковая дивизия, 6-я пехотная и 707-я дивизия;
* «Танненхойзер» (нем. Tannenhäuser. В переводе означает «Еловые дома», но, возможно, использовано название какого-то населённого пункта) — в операции принимали участие РОНА и восточные добровольцы;
* «Пасхальное яйцо» (нем. Osterei) — операция РОНА и частей восточных добровольцев.
Советские партизаны, связанные с НКВД, нападали на граждаское население округа и вели боевые действия с Российской народной освободительной армией, действия сторон на территории округа носили характер гражданской войны.
С мая по октябрь 1942 года партизаны 540 раз пытались атаковать охранные силы округа[10]
Ввиду террора и убийства местных гражданских лиц партизанами [6] (в округе были даже созданы детские дома для детей, у которых партизаны убили родителей), руководство округа поддерживало порядок жестокими репрессиями против лиц, заподозренных в связях с партизанами.
Из приказа обер-бургомистра Каминского о введении террора как ответной меры на действия советских партизан:
« Применяемые ими в неограниченном масштабе такие методы вынуждают нас отвечать на их экзекуции и террор беспощадным террором всего нашего народа, жаждущего спокойствия, мира и занятия свободным трудом.
Бронислав Каминский (Из приказа № 132 от 8 мая 1942 года)[6] »
Волна ответного террора вылилась, согласно архивным данным, в большое число жертв. Было расстреляно, повешено и замучено более 10 тыс. человек, в том числе было сожжено заживо 203 человека. Полностью сожжено 24 деревни и 7300 колхозных дворов, разрушено 767 общественных и культурных учреждений. Из одного лишь Брасовского района Брянской области на работу в Германию было угнано 7 тыс. человек.[11]
« В целях борьбы с теми же партизанами были полностью сожжены деревни Красная Свобода, Требушка, Черпь, Гаврилова Гута, Кокоревка, Конушино, Чухра, Смиличи, Игрицкое, Добровольский, Алтухово, Шушуево, а их жители насильственно выселены в другие районы. По оценке Государственной чрезвычайной комиссии, проводившей расследования деятельности РОНА, её карателями за период существования республики было казнено 10 000 человек, а больше двухсот — сожжены заживо.[12] »
Судебная система
Штабом 2-й танковой армии вермахта был выпущен приказ, запрещающий любым немецким органам власти вмешиваться во внутренние дела «Локотской волости», оставляя за ними только право «советов и помощи».[13]
Судебная система Особого Локотского округа состояла из трёх уровней.
* Низший: волостные суды мировых судей при каждой управе,
* Средний: уездные суды,
* Высший: Военно-следственная коллегия округа, занимавшаяся только террористической и диверсионной деятельностью советских партизан, за которую полагалась смертная казнь через повешение или расстрел. Лица, помогавшие партизанам, наказывались тюремным заключенем на срок от 3 до 10 лет с отбыванием в окружной тюрьме.
За дезертирство из РОНА была установлена мера наказания в виде тюремного заключения сроком на три года, с обязательной полной конфискацией имущества.
Грубые нарушения дисциплины, убийства на почве пьянства влекли за собой применение наказания в виде смертной казни.
Отмечен один случай, когда по личному распоряжению Каминского были произведены следствие и суд над двумя военнослужащими венгерского корпуса в составе немецкой армии за мародёрство и убийство. Преступники были осуждены и публично казнены.[14].
Исполняла смертные приговоры палач Локотского округа (Антонина Макарова), казнившая около 1500 человек, включая партизан, членов их семей, женщин и подростков[15](расстреляна в 1979 году по приговору советского суда).
Идеология
Глава округа Воскобойник выступал перед немецкой администрацией с инициативой распространения подобного самоуправления на все оккупированные территории.
Одновременно в Локотском самоуправлении была осуществлена попытка создать свою партию — «Национал-социалистическую партию России». Из манифеста партии:
Национал-социалистическая партия была создана в подполье в сибирских концлагерях. Краткое название Национал-социалистической партии — «ВИКИНГ» (Витязь).
Национал-социалистическая партия берёт на себя ответственность за судьбы России. Она берёт на себя обязательство создать правительство, которое обеспечит спокойствие, порядок и все условия, необходимые для процветания мирного труда в России, для поддержания её чести и достоинства.
В своей деятельности Народная социалистическая партия будет руководствоваться следующей программой:
1. Полное уничтожение в России коммунистического и колхозного строя.
2. Бесплатная передача крестьянству в вечное, наследственное пользование всей пахотной земли с правом аренды и обмена участков, но без права их продажи. (В руках одного гражданина может быть только один участок). Размер участка около 10 гектар в средней полосе России.
3. Бесплатное наделение в вечное, наследственное пользование каждого гражданина России усадебным участком, с правом обмена, но без права продажи. Размер участка в средней полосе России определяется приблизительно в 1 гектар.
4. Свободное развёртывание частной инициативы, в соответствии с чем разрешается частным лицам свободное занятие всеми ремёслами, промыслами, постройка фабрик и заводов. Размер капитала в частном владении ограничивается пятью миллионами золотых рублей на каждого совершеннолетнего гражданина.
5. Установление на всех видах производств 2-х месячного годового отпуска в целях использования его для работы на собственных усадебных участках.
ПРИМЕЧАНИЕ: На вредных производствах продолжительность отпуска увеличивается до 4-х месяцев.
6. Наделение всех граждан бесплатно лесом из государственных дач для постройки жилищ.
7. Закрепление в собственность Государства лесов, железных дорог, содержимого недр земли и всех основных фабрик и заводов.
8. Амнистия всех комсомольцев.
9. Амнистия рядовых членов партии, не запятнавших себя издевательством над народом.
10. Амнистия всех коммунистов, с оружием в руках участвовавших в свержении сталинского режима.
11. Амнистия Героев Советского Союза.
12. Беспощадное уничтожение евреев, бывших комиссарами.
Свободный труд, частная собственность в пределах, установленных законом, государственный капитализм, дополненный и исправленный частной инициативой, и гражданская доблесть явятся основой построения нового государственного порядка в России. Настоящая программа будет осуществлена после окончания войны и после прихода Народной социалистической партии к власти"[16].
Наша партия — партия национальная. Она помнит и чтит лучшие традиции русского народа. Она знает, что викинги-витязи, опираясь на русский народ, создали в седой древности Русское государство. Наша страна разрушена и разорена под властью большевиков. Бессмысленная и позорная война, вызванная большевиками, превратила в развалины многие тысячи городов и заводов нашей страны.
Народная социалистическая партия шлет привет мужественному германскому народу, уничтожившему в России сталинское крепостное право.
Уже в течение декабря 1941 года было создано пять ячеек партии — по несколько десятков членов партии и по нескольку сотен сочувствующих в каждой ячейке. Сам комитет находился в Локте, под охраной отряда милиции. Германские власти, однако, так и не дали официального разрешения на создание партии.
В округе выпускалась местная газета «Голос народа»[17].
После создания НСПР, Воскобойник фактически переходит из статуса рядового старосты в разряд идейных врагов советской власти и становится объектом внимания НКВД. В ночь на 8 января 1942 партизанские отряды сотрудника НКВД Сабурова, совершив зимний бросок на 120 санях проводят нападение на казарму народной милиции и дом бургомистра. Несмотря на неожиданность, милиционеры потеряв около 50 человек сорвали попытку Сабурова захватить здание техникума. После доклада о происходящем, Воскобойник, выйдя на крыльцо своего дома, был ранен в живот партизанами. Сразу после этого, понимая, что Воскобойник убит и задание выполнено, Сабуров отдал приказ отрядам отходить.[18]
Судьба еврейского населения Локотского округа
Еврейское население Локотского округа было полностью уничтожено. В расстрелах особенно отличился начальник полиции Суземского района Прудников.[19]. В Суземке было расстреляно 223 еврея, а в п. Навля — 39. [20].
Конец Локотского самоуправления и дальнейшая судьба края
5 сентября 1943 года Локоть была освобождена силами 2-го танкового батальона 197-й танковой бригады 30-го Уральского добровольческого танкового корпуса совместно с частями 250-й стрелковой дивизии.[21] При отступлении немецкой армии вооружённые формирования Локотского округа под командованием Бронислава Каминского, а также члены семей военнослужащих и все, кто не хотел оставаться на советской территории (30 тыс. человек), в августе 1943 года ушли вместе с немецкой армией в г. Лепель Витебской области, где на какое-то время была создана «Лепельская республика», а РОНА участвовала в военных операциях против советских партизан до лета 1944. Отсюда бригада РОНА в составе войск СС была переброшена в Польшу, где, в частности, участвовала в подавлении Варшавского восстания.
Уже после ухода РОНА сопротивление советской власти, сопровождавшееся частыми вооружёнными столкновениями с подразделениями НКВД, продолжалось на территории Брянщины и Орловщины вплоть до 1951 года,[22].
Современные события, анализ истории
* Палач Локотского самоуправления Антонина Макарова, лично казнившая ок. 1500 человек, была обнаружена и казнена лишь в 1978 г.
* Кратко об истории Локотского самоуправления рассказал в своей статье «Локотьская альтернатива» в «Парламентской газете» (22 июня 2006) журналист Сергей Верёвкин.[3]. Эта публикация вызвала негодование спикера Совета Федерации Сергея Миронова, который потребовал уволить главного редактора издания, назвав публикацию «глумлением над памятью погибших в борьбе с фашизмом».[23]
* История Локотского самоуправления в искаженном виде отражена в романе Анатолия Иванова «Вечный зов» и в снятом по этому роману советском кинофильме. В современном кинематографе тема Локотского самоуправления была отражена в сериале «Диверсант. Конец войны»(2007).
Примечания
1. ↑ С. И. Дробязко «МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ НА ОККУПИРОВАННЫХ ТЕРРИТОРИЯХ РСФСР (1941 - 1944 гг.)». Проверено 9 апреля 2007.
2. ↑ Емельяненко И. «АНТИПАРТИЗАНСКАЯ РЕСПУБЛИКА. Оккупация Орловской области и организация Локотского самоуправления.». Проверено 14 ноября 2007. Cм. пункт «Вооруженные силы»
3. ↑ 1 2 Сергей ВЕРЁВКИН, «Парламентская газета» от 22 июня 2006 года «Локотьская альтернатива». Проверено 9 апреля 2007.
4. ↑ Схема организации национальных формирований (на нем. яз.), гендобрс-ОКХ. № 604/44, секретно. 8.10.1944, ВА-МА RH 2/v. 1435. Цитируется по: Хоффманн Й. История власовской армии. — Paris: Ymca-press, 1990, с. 48.
5. ↑ Б. В. Соколов Оккупация. Правда и мифы Moscow, АСТ, 2002. online version)
6. ↑ 1 2 3 4 Емельяненко И. «АНТИПАРТИЗАНСКАЯ РЕСПУБЛИКА. Оккупация Орловской области и организация Локотского самоуправления.». Проверено 14 ноября 2007. Cм. пункт «Борьба с партизанами»
7. ↑ К примеру, Стрелков Василий Павлович, бывший бургомистр на территории довоенного Навлинского района Брянской области тоже был из партизан. Феликс ДУНАЕВ, участник Великой Отечественной войны, почетный сотрудник госбезопасности.О преступлениях коллаборационистов. Сайт Администрации Брянской области
8. ↑ Б. В. Соколов Оккупация. Правда и мифы Мoscow, АСТ, 2002. online version)
9. ↑ Командиры национальных формирований СС. Залесский К., М.:АСТ: Апрель, 2007. с.30
10. ↑ Чуев С. Проклятые солдаты
11. ↑ ЦА ФСБ. Д. Н-18757. Т. 10а. Л. 3 — 9
12. ↑ Сутулин Павел Ильич. Статья Est modus in rebus, или протест на статью Верёвкина на сайте zhurnal.lib.ru
13. ↑ Веревкин C., Вторая мировая война: вырванные страницы, М., Яузв, 2005, c.105
14. ↑ * статья «История неизвестного самоуправления». Проверено 9 апреля 2007.
15. ↑ Из истории Отечественной войны: советская девушка Тоня расстреляла 1500 детей, женщин и стариков.. Проверено 16 января 2009.
16. ↑ Манифест «Народной Социалистической партии России»
17. ↑ историк Борис Соколов статья «Взгляд с другого берега. Жизнь советских граждан в оккупации глазами коллаборационистской журналистики». Проверено 9 апреля 2007.
18. ↑ Командиры национальных формирований СС. Залесский К., М.:АСТ: Апрель, 2007 c.23
19. ↑ Чуев С. Проклятые солдаты, ЭКСМО,2004, ISBN 5-699-05970-9 стр. 116—117
20. ↑ Альтман И. Жертвы ненависти, стр. 263
21. ↑ Марков Владимир Александрович. (Проверено 15 марта 2009)
22. ↑ Например, в 1951 году, во время ликвидации повстанческого отряда (из жителей села Лагеревки Комаричского района), со стороны сотрудников МГБ было убито и ранено несколько десятков человек, включая начальника отделения госбезопасности района — капитана Ковалёва. См. там же, с. 258, а также Феликс ДУНАЕВ, участник Великой Отечественной войны, почетный сотрудник госбезопасности. О преступлениях коллаборационистов
23. ↑ Сергей Миронов, председатель Совета Федерации Интервью: «„Единая Россия“ совершает очень большую ошибку». Проверено 9 апреля 2007.
-----
Вікіпедія (рос).
2009.12.04 | igorg
це якась ацкая мішанина, гляньте ось тут
http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1259878387це надзвичайно цікавий історичний який необхідно широко висвітлювати й детально вивчати. От вам кремлядь і "партизанський край"
2009.12.16 | Nikita
Re: А що тоф.Нікіта чув про Локотську республіку?
И там УПА наследила?2009.12.16 | igorg
О! Вітаю, є прогрес! УПА? Сумнівно, бо
тоді УПА ще просто не було.Просто там так само любили комуністів як і на Україні й там так само були ліси, болота й добра земля. Тому хід думок і дій був аналогічний - антикомуністичний. Ті люди, будучи росіянами, також зрозуміли, що найбільшою бідою є комунізм й комуністи. Й так само боролися за волю.
2009.12.16 | Nikita
Украинская помощница Специальных служб Sonderdienst
http://varjag-2007.livejournal.com/1210891.html
2009.12.16 | igorg
А можете пояснити чому це має бути
саме українка. Хоча ваш хід думок мені подобаєтьсяВони сприйняли небажання совєцького народу з ними воювати за комуністів за власну геніальність й непереможність. Наслідки були катастрофічними.
Проблема в тому що така служба була спершу створена у Польщі й займалася, до речі, й боротьбою з українцями. Отой чіткий значок на піджаку викликає у мене великий сумнів. Бо надто сучасний має вигляд й надто чіткий. Ніби вмонтований у фото. Хоча нічого ганебного у такій службі не бачу. Принаймні я б особисто більше соромився розмістити власні фото з комсомольським значком
2010.02.08 | Nikita
Ющенко ославил на весь мир нашу страну
Ему бы с вещами на выход, а он опять бредит историческими трупами... бр-р-р... бродит историческими тропами, указным топором кастрирует... виноват, конструирует украинскую историю. У Виктора Андреевича, признанного мастера психологического дайвинга, погружение опять прошло успешно.Ну, как обычно.
Так загрузил под занавес своего президентства!
Бандеру сделал героем.
ОУН-УПА — участниками борьбы за независимость.
Вот что значит агония, а эвтаназию сделать некому...
На последнем политическом издыхании сподобился-таки на масштабную ковровую бомбардировку исторической памяти.
С чувством глубокого отвращения восприняли это историческое извращение в крупнейшей еврейской правозащитной организации — Центре Симона Визенталя. Как сказано в заявлении Марка Вейцмана, директора центра, штаб-квартира которого находится в Лос-Анджелесе, организация выражает «глубочайшее отвращение к почестям, которых удостоился Бандера, сотрудничавший с нацистами.., и чьи последователи имеют отношение к убийствам тысяч евреев и людей других национальностей».
Центр Визенталя обратил внимание на то, что свой указ о присуждении Бандере звания Героя Украины Ющенко соорудил именно в тот день, когда мир поминал погибших во время холокоста.
2010.02.09 | Isoлято
Nikita®, Вам плохо? Тошнит? Марганцовки в аптечке нету?
Вы там уж как-нибудь разберитесь, откуда принимать указания по поводу "тошнит-нетошнит" - от правоверных евреев из далёкого Лос-Анджелеса... или от правосальных кремлёффцефф.А то чавой-то слишком много среди евреев развелось "зощитнегоф руssкаизычьнава насиления". К чему бы сие?
2010.02.09 | igorg
О! Натхнення навалилося
2010.02.12 | Nikita
Наследие «Лісових чортів»
Шеф ровенского гестапо Миллер мельниковскому поручику Волынцу:«Ми видали мільйони грошей і вклали несамовиті зусилля, щоб поруч Мельника поставити Бандеру. Ми не пожаліємо нічого, щоб створити ще десять Бандер, а самостійної України таки не буде».
http://www.segodnya.ua/print/news/14115100.html
РИКО ЯРЫЙ. ПОСРЕДНИК МЕЖДУ ОУН И АБВЕРОМ
«На терені Німеччини, ОУН мусіла розпоряджати поважнішими грошовими засобами. Звідти утримували граничні зв’язки, до Польщі через Шлеськ і Вільне Місто Данціг, до Чехословаччини й до Литви, дуже важлива експозитура ОУН у Данцігу фактично керувалася з Німеччини, там купувалася зброя. Всі ті гроші переказувалися на руки Ярого».
2010.02.12 | Isoлято
Ой, как классно "шеф гестапо" по-украинскому чешет!
Неужели Nikita® у него лично инвертю брал? Или чё-то там в "зевотне" опять наврато?2010.02.13 | igorg
Тим хто хоче знищити українців таке читати вельми корисно
тож читайте Нікіта, читайте більше2010.02.13 | stryjko_bojko
Re: С кем сотрудничала УПА?
Гітлер, Сталін і Бандера
У зв"язку з присвоєнням Степану Бандері звання Герой України, активізувалися закиди, що начебто він та і все ОУН та УПА німецько-фашиські союзники. Але при цьому не говориться, що протагом другої світової війни, між ними був, як союз, так і війна:
Добре видно, що СССР знаходився у союзі з Німеччиною 2 роки, а у стані війни 4. УПА воювала з німцями, весь час, починаючи зі свого створення.
Крім того, друга світова війна тривала 6 років, а війна УПА з СССР 12 років.
Звинувачувати Бандеру у союзничестві з німцями і замовчувати війну УПА з ними, це все одно що не говорити про війну Сталіна проти Німеччини, і пам"ятити лише період співпраці між совєтами і фашистами у 1939-1941 роках.
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1266017955
2010.02.13 | igorg
Чудова схема, але її треба почати раніше, від УНР
2010.02.14 | Nikita
Союзники гитлеровцев
Как воевали упивцы-убивцы с немцами читать здесьhttp://mikle1.livejournal.com/tag/%D0%9E%D0%A3%D0%9D-%D0%A3%D0%9F%D0%90
Фильм про бандеровцев смотреть тут же.
2010.02.15 | Isoлято
А совместных парадов (как РККА) они с немцами не проводили?
2010.02.27 | Nikita
Европейская резолюция о ситуации на Украине
19. Глубоко сожалеет о решении экс-президента Украины Виктора Ющенко посмертно наградить Степана Бандеру, лидера Организации украинских националистов (ОУН), которая сотрудничала с нацистской Германией, званием Национальный Герой Украины и выражает в этой связи надежду, что новое украинское руководство пересмотрит это решение и сохранит свою приверженность европейским ценностям;http://ludovikxiv.livejournal.com/399139.html
Теперь мало отменить ющенковские указы — необходимо переписать историю Украины. ЕС ясно дал понять: сотрудничавшая с нацистами ОУН-УПА в ее глазах — зло, а потому из учебников истории необходимо вычистить любое положительное упоминание об этих вояках. Мы должны запретить памятники Бандере с Шухевичем и улицы, названные в их честь. Это сказала не Россия, это условие Евросоюза.
2010.02.28 | igorg
Знову совковський сморід й методика
тофарісч вельми хоче бачити те чого немає. Зокрема таких широких висновків про національну політику України як би хотілся б нашим ворогам.Посилатися в таких речах треба не на лайвжурнал а на першоджерела та переклад та читати весь документ. Наприклад, http://www2.maidan.org.ua/n/free/1267187960 та ще деякі зауваження щодо тонкощів перекладу пункту про нагородження Бандери.
Так, у Європі не всім подобається українська проукраїнська політика. Зокрема не подобається Польщі, Угорщині, Румунії. Проте останні мовчать бо самі були не з того боку. Польщі не подобається, що Бандера був активним учасником збройної боротьби проти полонізації України та знищення української мови й культури у східних кресах. Європа якось "забула" як віддала вирішення українського питання на польську волю. Тож тим хто так гаряче хоче русифікувати Україну варто ці уроки пам'ятати.
Легко можна нагадати хто з видатних європейських політиків мали вкрай дружні стосунки з Гітлером і націонал-соціалізмом й досі залишаються видатними національними діячами. Ще більше мало вкрай теплі стосунки із комуністичним режимом та Сталіном й отримували за це великі преференції й нагороди. Однак визнавши комунізм злочинним й прирівнявши до нацизму не стали згадувати імена власних "героїв".
Жодної біди чи проблеми в цьому нема. На загал, я думаю, що 3/4 європарламентаріїв взагалі нічого не знають про Бандеру окрім того про що кричать Москва та Польща. Їм жаль і нам жаль хоч з різної причини. Обнімемось й пожаліємо одне одного
2010.02.28 | Isoлято
А про такую "европейскую резолюцию" Nikita® не слыхал?
Парламентская ассамблея ОБСЕ...
17. выражает глубокую обеспокоенность по поводу восхваления тоталитарных режимов, включая проведение публичных демонстраций в ознаменование нацистского или сталинистского прошлого...
http://www.scribd.com/doc/17106360/-
Так шо теперь этих уродов, которые в Жопорожье памятник Сталину решили ставить, нужно лишить пенсий и ваще гражданских прав, улицы и проспекты, названные в честь сталинских бандитов - жуковых там всяких, куйбышевых, кузнецовых - переименовать, памятники им разрушить, а станцию метро "Курская" - взорвать нафиг!
А историю и переписывать не надо - следует просто ЧЕСТНО рассказать про преступления сталинского режима против собственного народа и народов стран, оккупированных Красной (КРОВАВОЙ) Армией.
Усваивайте эти простые истины, Nikita®. Возврата НЕ БУДЕТ, как бы не пыжылись кремлёвские шавки и их евроепйские подгавкиватели (к сожалению, есть и такие).
2010.03.09 | Nikita
контакти і співпраця Бандери та Шухевича з німцями є фактом
На Нюрнберзькому процесі фельдмаршал Фрідріх Паулюс заявив:"Крім груп Бандери і Мельника, пункт Абверу, а також командування Абверу-202 використовували Українську греко-католицьку церкву".
А полковник розвідки Ервін Штольце наголосив:
"У період відступу німецьких військ з України… особисто Канарисом була дана вказівка про продовження боротьби, проведення терору, диверсій, шпигунства.
Спеціально для керівництва націоналістичним рухом залишалися офіційні співробітники, офіцери, агентура. Були надані вказівки про створення складів зброї, продовольства тощо… Зв’язок між фашистами і націоналістами покладався на абверкоманду 202".
Зелігер ("абвер команда" 202):
"....Я повинен практично охопити членів УПА на території Галичини і після навчання і озброєння перекинути їх літаками на радянську сторону чи ж пропустити велику групу через фронтові прориви. Я з давніх часів підтримую зв’язок з УПА через посередника Шухевича і вже отримав кілька людей для навчання".
http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2010/03/9/4844346/
Контакти і співпраця Степана Бандери та Романа Шухевича з німецькою стороною у часи Другої світової війни є беззаперечним фактом!
2010.03.09 | igorg
І що з того? Контакти й співпраця Гітлера зі Сталіним
ще більш очевидний факт. Так само співпрацювала з Гітлером уся Європа. Ізраїльські націоналісти робили спроби налагодити співпрацю й реально воювали проти Англії. І що з того? Кожен з них переслідував власні національні й державні інтереси. За окремими випадками ніхто з них при цьому не розділяв ідеології німецького нацизму.За це ніхто нікого не переслідував й не переслідує. Такі питання не мали осуду на суді у Нюренберзі. А найбільш гострі взагалі не піднімалися й не ставилися за попередньою згодою у Ялті.
Єдине, що виділяє українських націоналістів і Бандеру зокрема так це їх відверта антирадянська спрямованість. Цілком слушно вони вважали сталінізм для українців значно більшою бідою ніж німецький нацизм. Цих людей автоматично (так само як зарахували до громадян СССР) такі як ви зараховують до зрадників СССР. Нікого й ніколи вони не зраджували, вони захищали свій народ, який не був для них абстракцією й засобом задоволення імперських амбіцій. Вони були вільні й суверенні й діяли виходячи саме з цих позицій. Це вкрай незручно ні вам комунякам, ні європейцям які вступивши в лайно нацизму далі по вуха залізли в комуністичний нужник. І цей комуністичний сморід ніяк не вдається відмити.
2010.03.10 | Isoлято
Ооо! Класс! В ентом месте должна быть пара-тройка фамилий!
Nikita пише:> "У період відступу німецьких військ з України… особисто Канарисом була дана вказівка про продовження боротьби, проведення терору, диверсій, шпигунства.
> Спеціально для керівництва націоналістичним рухом залишалися офіційні співробітники, офіцери, агентура. Були надані вказівки про створення складів зброї, продовольства тощо…
Ну и где же они, енти герои-гитлеровцы, оставшиеся в совейском тылу и прошедщие вместе с Украинской повстанческой армией весь её славный боевой путь? Поймали хоть одного такого доблестные сталинские энкавэдисты? Аль облажалис в очередной раз, и теперь только сказками про войну нас периодицки кормят?
2010.03.12 | Nikita
фамилии есть
Я уже об этом писал.Смотри выше мои сообщения.
2010.04.07 | Isoлято
А Вы их в следующий постинг, совокупно... Или лень замучала?
2010.03.11 | igorg
А що тофарісч про цю резолюцію скаже?
І що цікаво, про співробітництво УПА там нічого не написалиАле на жаль таки було. З Ковпаком наприклад.
http://khpg.org/index.php?id=1268333035
Доповідач Горан Ліндблед, Швеція
Попередня версія
Комітет державних справ
I. Попередня резолюція
II. Попередня рекомендація
III. Пояснювальна записка
I. Попередня резолюція
1. Асамблея Європейського Парламенту передає на розгляд Резолюцію 1096 (1996) по вживанню заходів з метою викриття комуністичних тоталітарних систем.
2. Тоталітарні комуністичні режими, які правили в Центральній та Східній Європі в минулому столітті, і які все ще перебувають при владі в деяких країнах, всі без виключення характеризуються масовими порушеннями прав людини. Ці порушення розрізняються залежно від культури, країни й історичного періоду. Вони включають окремі і колективні вбивства, страти, загибель в концентраційних таборах, голод, депортації, тортури, рабську працю й інші форми масового фізичного терору.
3. Виправдувальним приводом для скоєння злочинів була теорія класової боротьби і принцип диктатури пролетаріату. Інтерпретація обох принципів узаконила “ліквідацію” людей, які вважалися шкідливими для будівництва нового суспільства, по суті, ворогами тоталітарних комуністичних режимів. У країнах з комуністичним режимом було знищено величезне число людей власної національності. Особливо це стосується народів колишнього Радянського Союзу, які набагато перевершували інші народи в показниках числа жертв.
4. Асамблея визнає, що, не дивлячись на злочини тоталітарних комуністичних режимів, деякі європейські комуністичні партії зробили внесок у досягнення демократії.
5. Падіння тоталітарних режимів в Центральній і Східній Європі не призвело за собою міжнародного розслідування злочинів, здійснених цими режимами. Крім того, автори цих злочинів не були приведені до відповідальності міжнародним співтовариством, як це було у випадку із страхітливими злочинами, здійсненими в ім’я націонал-соціалізму (нацизму).
6. Отже, громадськість мало обізнана про злочини, здійснені тоталітарними комуністичними режимами. Комуністичні партії активні та існують на законних підставах в деяких країнах, навіть якщо вони і не відокремили себе від злочинів, здійснених тоталітарними комуністичними режимами у минулому.
7. Асамблея переконана, що усвідомлення історії є однією з передумов того, щоб уникнути подібних злочинів в майбутньому. Більш того, моральна оцінка і засудження довершених злочинів зіграють важливу роль у вихованні молодого покоління. Чітка позиція міжнародної громадськості на події, що відбулися у минулому, має безпосередній зв’язок із тим, як розгортатимуться події в майбутньому.
8. Крім того, Асамблея вважає, що жертви злочинів, здійснених тоталітарними комуністичними режимами, які все ще живі, або їх сім’ї, заслуговують співчуття і розуміння за перенесені ними страждання.
9. Тоталітарні комуністичні режими все ще активні в деяких країнах, і злочини продовжують мати місце. Поняття національних інтересів не повинно запобігти країні від адекватної критики існуючих на даний час тоталітарних комуністичних режимів. Асамблея рішуче засуджує всі порушення прав людини.
10. Дебати і засудження, які пройшли поки на національному рівні в деяких державах-членах Ради Європи, не можуть звільнити міжнародну громадськість від зобов’язання зайняти чітку позицію по відношенню до злочинів, здійснених тоталітарними комуністичними режимами. Моральний борг міжнародної громадськості – засудити ці злочини, без якого-небудь подальшого зволікання.
11. Рада Європи покладає надії на подібні дебати на міжнародному рівні. Всі колишні європейські комуністичні країни, за винятком Білорусі, є в даний час членами Ради Європи. Захист прав людини і правової норми є основними цінностями, за які виступає Рада Європи.
12. Тому Парламентська Асамблея рішуче засуджує важкі порушення прав людини, здійснені тоталітарними комуністичними режимами і виражає співчуття і розуміння жертвам злочинів.
13. До того ж, вона звертається до всіх комуністичних або посткомуністичних партій, які до цих пір не зробили цього, переглянути історію комунізму і своє власне минуле, чітко відокремити себе від злочинів, здійснених тоталітарними комуністичними режимами і засудити їх.
14. Асамблея вважає, що така чітка позиція міжнародної громадськості підготує ґрунт для подальшої взаємодії. До того ж, треба сподіватися, що це надасть підтримку історикам у всьому світі в їх дослідженнях, спрямованих на визначення і об’єктивне підтвердження того, що мало місце.
II. Попередня рекомендація
1. Парламентська Асамблея передає на розгляд резолюцію 1096 (1996) по вживанню заходів з метою викриття комуністичних тоталітарних систем, і резолюцію про необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів.
2. Асамблея дотримується думки, що існує термінова необхідність в проведенні всебічних міжнародних дебатів з приводу злочинів, здійснених комуністичними тоталітарними режимами з тією метою, щоб виразити співчуття і розуміння всім тим, хто постраждав від цих злочинів.
3. Повинно бути зрозуміло, що Рада Європи, будучи організацією, яка виступає за дотримання норм права і захист прав людини, повинна прийняти чітку позицію по відношенню до злочинів, здійснених комуністичними режимами.
4.Отже, Асамблея наполягає на тому, щоб Комітет Міністрів:
i. заснував комітет, що складається з незалежних експертів, завданням якого буде збір і оцінка інформації та розробка законопроекту, що має відношення до порушення прав людини в країнах з різними тоталітарними комуністичними режимами;
ii. прийняв офіційну декларацію по міжнародному засудженню злочинів комунізму, здійснених тоталітарними комуністичними режимами, і віддав дань жертвам цих злочинів незалежно від їх національності;
iii. розвернув кампанію щодо суспільного усвідомлення злочинів, здійснених тоталітарними комуністичними режимами, на Європейському рівні;
iv. організував міжнародну конференцію з питань злочинів, скоєних тоталітарними комуністичними режимами, за участю представників урядів, парламентаріїв, академічної спільноти, експертів та неурядових організацій.
v. порадив державам членам Ради Європи, які знаходилися під управлінням тоталітарних комуністичних режимів:
а. заснувати комітети, що складаються із незалежних експертів, в завдання яких входить збір і оцінка інформації, що стосується порушень прав людини за часів панування тоталітарних комуністичних режимів на національному рівні, з метою тісної співпраці з комітетом експертів при Раді Європи;
b. переробити національний законопроект для того, щоб повністю здійснити рекомендацію (2000) 13 Кабінету Міністрів з приводу європейської політики отримання доступу до архівів;
з. розвернути кампанію, спрямовану на національне усвідомлення злочинів, здійснених в ім’я комуністичної ідеології, включаючи перегляд шкільних підручників і введення дня пам’яті жертв комунізму, і створення музеїв.
d. підтримати місцеві власті в споруді меморіалів задля того, щоб віддати дань пам’яті жертвам тоталітарних комуністичних режимів.
III. Пояснювальна записка
I. Вступ
1. Падіння комуністичних режимів в державах Центральної та Східної Європи на початку дев’яностих років двадцятого століття викликало численні дискусії, що стосуються політичної і правової оцінки дій і злочинів, здійснених в ім’я комуністичної ідеології. Відповідальність злочинців та їх вірогідне судове звинувачення стало предметом суперечки. У всіх колишніх комуністичних країнах по цій темі були проведені дебати, і в декількох країнах були прийняті спеціальні закони після “декомунізації” та/або морального очищення.
2. У всіх зацікавлених країнах це питання розглядалося як частина ширшого процесу викриття колишньої системи і переходу до демократії. Воно сприймалося як внутрішня проблема, і керівництво, спрямоване від міжнародного співтовариства, і зокрема від Ради Європи, зосередилося на запобіганні можливих порушень прав людини.
3 В цьому дусі, дві доповіді Парламентської Асамблеї, що стосуються вживання заходів, направлених на викриття комуністичних тоталітарних систем, були детально розроблені паном Есперсеном (Mr Espersen) і паном Северіним (Mr. Severin) від імені Комітету у юридичних справах і правах людини, відповідно в 1995 і 1996; перша доповідь була передана назад в Комітет після обговорень в Асамблеї, результатом другої доповіді було ухвалення резолюції 1096 (1996).
4. Проте, до цих пір ані Рада Європи, ані яка-небудь інша міжнародна організація не узяла на себе завдання дати загальну оцінку комуністичним режимам, провести серйозне обговорення злочинів, здійснених в ім’я комунізму, і публічно засудити ці злочини. Насправді, як не важко це зрозуміти, але не було жодного серйозного, всебічного обговорення цієї ідеології, яка була першопричиною терору, що широко розповсюдився, масових порушень прав людини, загибелі багатьох мільйонів людей, і тяжкого положення цілих націй. Хоча інший тоталітарний режим 20 століття, а саме, нацизм був розслідуваний, засуджений у світовому масштабі, і злочинці предстали перед судом. Подібні ж злочини, здійснені в ім’я комунізму, не були розслідувані, і не отримали ніякого міжнародного засудження.
5. Відсутність такого міжнародного засудження може бути частково пояснена існуванням країн, в основі керівництва яких все ще лежить комуністична ідеологія. Бажання зберегти хороші відносини з деякими із них може заважати якимсь політикам приступити до розгляду цієї важкої теми. До того ж, багато політиків, які в даний час все ще є дуже активними, в тому або іншому ступені підтримують колишні комуністичні режими. З явних причин вони б вважали за краще не брати на себе ніякої відповідальності. У багатьох європейських країнах існують комуністичні партії, якими не були офіційно засуджені злочини комунізму. Не менш важливе те, що різні елементи комуністичної ідеології, такі, як рівність і соціальна справедливість, все ще полонять багато політиків, які бояться, що засудження злочинів комунізму ототожнюватиметься із засудженням комуністичної ідеології.
6. Проте, доповідач дотримується такої думки, що існує термінова необхідність в проведенні відкритого обговорення злочинів комунізму і їх засудження на міжнародному рівні. Це повинно бути зроблено, без якого-небудь подальшого зволікання. На це існує декілька причин.
По-перше, в ім’я загального усвідомлення, повинно бути зрозуміло, що всі злочини, включаючи і ті, які були здійснені в ім’я ідеології, що вихваляє найшанобливіші ідеї, такі, як рівність і справедливість, повинні бути засуджені. І в цьому правилі не має бути виключень. Це особливо важливо для молодих поколінь, які особисто не випробували на собі методи комуністичного керівництва. Чітка позиція міжнародного співтовариства по відношенню до минулого, може стати поручительством для їх майбутньої діяльності.
7. Схоже на те, що в деяких країнах ностальгія по комунізму все ще жива. Це створює небезпеку посткомуністичного реваншу. Дана доповідь повинна сприяти загальному усвідомленню історії цієї ідеології.
8. По-друге, до тих пір, поки жертви комуністичних режимів або члени їх сімей все ще живі, не пізно надати їм моральне відшкодування за пережиті ними страждання.
9. Не менш важливе і те, що комуністичні режими все ще активні в деяких країнах і злочини, що здійснюються в ім’я комуністичної ідеології, продовжують мати місце. На мою думку, Рада Європи, організація, яка виступає на захист прав людини, не має права залишатися байдужою і мовчати, навіть якщо ті країни не є членами Ради Європи. Таке міжнародне засудження надасть велику можливість і більше аргументів внутрішньої опозиції в цих країнах, і може сприяти розвитку деяких позитивних дій. Це є найменшим, що Європа, колиска комуністичної ідеології, може зробити для цих країн.
10. Слід підкреслити, що в цій доповіді відсутнє питання про яку-небудь фінансову компенсацію жертвам комуністичних режимів, рекомендується тільки одна компенсація, що носить моральний характер.
11. 15-річчя падіння комуністичних режимів в багатьох європейських країнах надають сприятливу можливість для таких дій. На Раду Європи покладається зобов’язання виконати це завдання, оскільки майже половина країн-членів Ради Європи пережила комуністичне правління.
12. В рамках підготовки цієї доповіді, Комітет організував слухання за участю високопоставлених осіб, чия компетентність по цій темі, в значній мірі сприяла підготовці даної доповіді . (Дивитися програму слухання в додатку 1). Я також привів деталі візитів до Болгарії (16 травня 2005), Латвії (3 червня 2005) і Росії (16-17 липня 2005) (дивитися програму візитів в додатку 2-4). Я хотів би виразити вдячність національним парламентським делегаціям цих країн за їх допомогу в підготовці цих візитів.
13. Хочу підкреслити, що ця доповідь жодною мірою не призначена стати всебічною оцінкою комуністичних злочинів. Історичне розслідування повинно бути залишене історикам, і вже існує цілком солідна кількість літератури по цій темі, якою я скористався, готуючи дану доповідь. Мета цієї доповіді – дати політичну оцінку злочинів комунізму.
II. Загальне уявлення про комуністичні режими.
Комуністичні режими мають загальні характерні риси, такі як керівництво, здійснюване однією-єдиною партією, вірною комуністичній ідеології. Влада зосереджена в руках невеликої групи партійних лідерів, які випадають з рамок закону.
Партія контролює державу до такого ступеня, що межа між партією і державою набуває неясних контурів. Крім того, партія здійснює свій контроль над населенням в кожній із сторін повсякденного життя, в безпрецедентному масштабі.
Право на співпрацю не існує, політичний плюралізм спрощений, і будь-яка опозиція, як і всі спроби незалежних самоорганізацій, суворо караються. З іншого боку, масовий вступ до партії або дочірніх організацій заохочується, а іноді навіть проводиться в примусовому порядку.
Для того, щоб підсилити свій контроль над суспільством і запобігти яким-небудь діям, що виходять з-під цього контролю, такі комуністичні режими збільшують штат поліцейських до безприкладних розмірів, упроваджують мережу інформаторів, і заохочують доноси. Кількість поліцейських структур і число секретних інформаторів відрізняється в різний час і в різних країнах, але воно завжди набагато перевершує чисельність в будь-якій іншій демократичній державі.
Засоби масової комунікації монополізуються і контролюються державою. І як правило, застосовується строга превентивна цензура, право на доступ до інформації порушується, і не існує вільної преси.
Націоналізація економіки, яка є незмінною межею комуністичного керівництва, і є результатом ідеології, накладає обмеження на особисту власність і індивідуальну економічну діяльність. Унаслідок чого громадяни потрапляють в залежність від держави, яка є монополізованим працедавцем і єдиним джерелом доходів.
Комуністичне правління тривало понад 80 років в країні, в якій воно вперше виникло, а саме – в Росії, перейменованій потім в Радянський Союз. У інших європейських країнах воно продовжувалося близько 45 років. За межами Європи комуністичні партії стоять у влади більше 50 років в Китаї, Північній Кореї і В’єтнамі, більше 40 років – на Кубі, і 30 років –7 в Лаосі. Комуністи керували протягом деякого часу в різних африканських, азіатських і південно американських країнах, що знаходяться під радянським впливом.
Більш ніж двадцять країн на чотирьох континентах знаходилися і знаходяться під комуністичним управлінням. Окрім Радянського Союзу і його шести європейських держав-сателітів, в список входять: Афганістан, Албанія, Ангола, Бенін, Кампучія, Китай, Конго, Ефіопія, Північна Корея, Лаос, Монголія, Мозамбік, В’єтнам, Південний Йемен, Югославія. До 1989 року число людей, що жили під комуністичним режимом, складало більше одного мільярду.
Географічне положення, тривалість за часом, припускають відмінності і зміни в здійсненні на практиці комуністичного правління в різних країнах. Комуністичний режим розвинувся, виходячи з внутрішньої динаміки, або у відповідь на міжнародні обставини. Важко порівняти комуністичне правління в Росії в 1930, Угорщині в 1960 або Польщі в 1980.
Проте, не дивлячись на відмінності, можна чітко визначити загальні риси комуністичного режиму, якою б не була країна, культура або час. Однією з найбільш очевидних характеристик є жахливе порушення прав людини.
Злочини комунізму
З самого початку, комуністичне панування характеризується масовим порушенням прав людини. Для того, щоб досягти своєї мети і утримати владу, комуністичні режими пішли далі за вбивства окремих осіб і різанини на місцевому рівні, вони інтегрували злочин в систему керівництва. Це правда, що через декілька років після встановлення режиму в більшості європейських країн, терор втратив свою початкову силу, і порушення прав людини стали менш страхітливими. Проте, пам’ять про терор грає важливу роль в суспільстві, і прихована небезпека заміщає реальні жорстокості. До того ж, якщо це необхідно, режим знов звернеться до терору, як це було продемонстровано в Чехословаччині в 1968, у Польщі в 1971, 1976 і в 1981, або в Китаї в 1989. Це правило застосовується до всіх минулих і теперішніх комуністичних режимів, незалежно від країни.
Згідно з приблизними підрахунками, [точні дані не доступні] число людей, знищених комуністичними режимами в різних країнах:
Радянський Союз 20 мільйонів жертв
Китай 65 мільйонів
В’єтнам 1 мільйон
Північна Корея 2 мільйони
Кампучія 2 мільйони
Східна Європа 1 мільйон
Латинська Америка 150,000
Африка 1,7 мільйонів
Афганістан 1,5 мільйонів
За цими цифрами стоять масові страти і страти окремих осіб, смерть людей в концентраційних таборах, жертви голоду і депортацій.
Цифри, приведені вище, документовані. Вони є приблизними підрахунками, існує обґрунтована причина для підозри, що вони повинні бути набагато вище. На жаль, обмежений доступ до архівів, зокрема в Росії, не дозволяє точно перевірити правильність цифр.
Важливою рисою комуністичних режимів є репресії, прямо направлені проти цілих категорій безневинних людей, чий єдиний злочин полягав у тому, що вони належали до цих категорій. Таким чином, в ім’я ідеології, комуністичні режими убили десятки мільйонів багатих селян, куркулів, дворян, буржуазію, козаків, українців і інші групи.
Ці злочини є прямим результатом теорії класової боротьби, необхідності знищення людей, які вважалися даремними для будівництва нового суспільства.
У двадцятих роках в Радянському Союзі ГПУ, колишнє ЧК, пізніше КДБ ввело квоту: кожен район повинен був доставити певне число «класових ворогів». Цифри встановлювалися керівниками комуністичної партії. Таким чином, місцеві чиновники повинні були заарештовувати, депортувати і страчувати конкретне число людей. Якщо їм не вдавалося цього зробити, вони самі ставали об’єктами переслідувань.
У показниках числа жертв, список найбільш важливих злочинів комунізму включає наступні:
Окремі або колективні страти людей, що вважалися політичними опонентами, які не були судимі або судимі довільним судом.
Криваві репресії учасників маніфестацій і страйків.
Вбивство заручників і полонених під час війни в 1918- 1922 року. Відсутність доступу до архівів, а також відсутність яких-небудь документів за чисельністю страт, робить неможливим надати точні цифри, але число жертв складає десятки тисяч.
Приблизно 5 мільйонів людей в результаті конфіскацій померли голодною смертю в 1921-1923 рр., особливо на Україні. Голод використовувався, як політична зброя при деяких комуністичних режимах, не тільки в Радянському Союзі.
Винищування від 300 000 до 500 000 козаків між 1919 і 1920 рр.
Десятки тисяч людей, загиблих в концентраційних таборах. Тут, також відсутність доступу до архівів, робить дослідження неможливим. 690 000 людей, довільно засуджених на смерть і страчених в результаті так званих чищень в комуністичній партії в 1937-1938 рр. Тисячі інших були заслані або поміщені в концентраційні табори. Загалом, між 1 жовтня 1936 року і 1 листопада 1938 приблизно 1 565 000 людей було арештовано і 668 305 з них були страчені. Згідно багатьом розслідуванням, ці цифри зменшені, і повинні бути перевірені, коли всі архіви стануть доступними. Масове знищення приблизно 30 000 кулаків під час насильницької колективізації 1929-1933 років. І подальша депортація 2 мільйонів в 1930-1932 роках.
Тисячі звичайних людей в Радянському Союзі, звинувачених у зв’язках з „ворогами” і страчених у період напередодні Другої світової війни. Наприклад, в 1937 році приблизно 144 000 людей було арештовано і 110 000 з них були страчені. Їм було пред’явлено звинувачення, що вони знаходилися у контакті з польськими громадянами, що проживають в Радянському Союзі. Також у 1937 році, 42 000 людей було страчено на ґрунті зв’язків з німецькими робочими в СРСР.
6 мільйонів українців загинуло з голоду в ході добре продуманої державної політики в 1932-1933 роках.
Знищення і депортація сотень тисяч поляків, українців, литовців, латишів, естонців, молдаван, жителів Бессарабії в 1939-1941 і в 1944-1945 рр.;
Депортація волжських німців у 1941 р., кримських татар у 1943 р., чеченців та інгушів у 1944 р.
Депортація і винищування четвертої частини населення Камбоджі в 1975-1978 рр.
Мільйони жертв злочинної політики Мао Цзедуна в Китаї і Ким Ір Сена у Північній Кореї. Тут, також відсутність документації не дозволяє привести точні відомості.
Численні жертви в інших частинах світу: в Африці, Азії, Латинській Америці, в країнах, які самі себе називають комуністичними і прямо посилаються на комуністичну ідеологію.
Концентраційні табори, створені першим комуністичним режимом у вересні 1918 року, стали одним із найганебніших символів комунізму. У 1921 році було вже 107 таборів, в яких розміщувалося близько 50 000 ув’язнених. Надзвичайно висока смертність у цих таборах може бути проілюстрована на прикладі ситуації в Кронштадтському таборі: з 6 500 затриманих, поміщених у табір в березні 1921 р., тільки 1 500 чоловік залишилися живими рік потому.
У 1940 році число ув’язнених доходило до 2 350 000. Вони були розміщені в 53 концентраційних комплексах, у 425 спеціальних колоніях, у 50 колоніях для неповнолітніх, і в 90 будинках для новонароджених.
На всьому протязі 1940 р. у будь-який час в таборах знаходилося в середньому 2,5 мільйона чоловік.
Загалом, 15-20 мільйонів чоловік пройшли через табори в період між 1930 і 1953 рр.
Концентраційні табори також були введені в інших комуністичних режимах – більше всього у Китаї, Північній Кореї, Камбоджі та у В’єтнамі.
Вторгнення Радянської Армії в низку країн під час Другої світової війни супроводжувалося терором, арештами, депортацією і знищенням. Серед цих країн особливо постраждали Польща – приблизно 440 000 жертв в 1939 р., включаючи знищення полонених польських офіцерів в 1944-1945 рр., Естонія – 175 000 жертв, включаючи винищування 800 офіцерів, що склало 17,5 % усього населення, Литва, Латвія (119,000 жертв), Бессарабія і Північна Буковина.
Депортація цілих націй була загальноприйнятою політичною мірою, особливо під час Другої світової війни. У 1940-1941 рр., приблизно 330 000 польських громадян, що проживали на території, окупованою Радянською армією, було депортовано у східні райони Радянського Союзу, більшість – до Казахстану. 900 000 німців з районів Волги були заслані восени 1941 р.; 93 000 калмиків було депортовано в грудні 1943 р.; 521 000 чеченців та інгушів було депортовано в лютому 1944 р.; 180 000 кримських татар було депортовано в 1944 р. Список буде неповним, якщо не згадати латишів, литовців, естонців, греків, болгар, вірмен, які проживали в Криму, турок-месхетінців та курдів з Кавказу.
Депортація також застосовувалася для політичних опонентів. З 1920 р., політичних опонентів в Росії стали засилати на Соловецькі острови. У 1927 р., в побудованому на Соловках таборі містилося 13 000 ув’язнених 48 різних національностей.
Найжорстокіші злочини комуністичних режимів, такі, як масові вбивства і геноцид, тортури, рабська праця та інші форми масового фізичного терору продовжувалися в Радянському Союзі, і в меншій мірі в інших європейських країнах до смерті Сталіна.
З середини 1950 років терор в європейських комуністичних країнах значно збавився, але вибіркове переслідування різних груп і окремих осіб продовжувалося. Воно включало поліцейське стеження, арешти, ув’язнення, покарання штрафами, насильницьке психіатричне лікування, різні обмеження свободи пересування, дискримінація на роботі, що часто вело до бідності і втрати професіоналізму, публічні приниження і наклеп. Пост-сталінські європейські комуністичні режими використовували широко поширюваний страх можливих переслідувань, який залишався в колективній пам’яті. Проте, пам’ять минулих жахів поступово слабшала і менше впливала на молоде покоління.
Проте, навіть протягом цих відносно спокійних періодів, якщо це було необхідно, комуністичні режими були здатні вдатися до масового насильства. Ілюстрацією є події в Угорщині в 1956 р., в Чехословаччині у 1968 р., або в Польщі у 1956, 1968, 1970 і 1981 рр.
Падіння комуністичного правління в Радянському Союзі та інших європейських країнах полегшило доступ до деяких архівів, що документують комуністичні злочини. До 1990 р. ці архіви були абсолютно недоступні. Документи, які були там виявлені, є важливим джерелом інформації про механізми правління і ухвалення рішень, і дозволяють провести повний історичний аналіз діяльності комуністичних систем.
Висновки:
як видно, стає зрозуміло, що злочинна сторона комуністичних режимів не є результатом обставин, а швидше за все – наслідком добре продуманої політики, ретельно розробленої засновниками таких режимів навіть до того, як вони узяли владу в свої руки. Історичні комуністичні лідери ніколи не приховували своїх цілей, таких як диктатура пролетаріату, знищення політичних опонентів та категорій населення, що не поєднуються з новою моделлю суспільства.
Комуністична ідеологія, вживана де-небудь або коли-небудь, будь то в Європі, або десь в іншому місці, завжди вела до масового терору, злочинів і порушень прав людини в широкому масштабі. Аналізуючи наслідки застосування цієї ідеології, не можна не надати значення тій схожості з наслідками застосування іншої ідеології 20 століття, а саме – нацизму. Хоча обопільно ворожі, ці два режими розділяли деяку кількість загальних рис.
Проте, хоча злочинний характер нацистської ідеології і нацистського режиму є безперечним, принаймні, на протязі половини століття, і його лідери і багато злочинців понесли відповідальність, комуністична ідеологія і комуністичні режими не зустріли відповідної реакції. Злочини, здійснені в ім’я комунізму, були рідкісною темою судових звинувачень, і багато злочинців так ніколи і не з’явилися перед судом. Комуністичні партії все ще активні в деяких країнах, і вони навіть не відокремили себе від минулого, коли вони підтримували і співробітничали із злочинними комуністичними режимами.
Відкрито використовується комуністична символіка, і суспільне усвідомлення злочинів комунізму дуже слабке. Це особливо очевидно, коли порівнюєш з обізнаністю громадськості про злочини нацизму. Освіта молодого покоління в багатьох країнах, звичайно, не може допомогти скоротити цей розрив.
Політичні і економічні інтереси окремих країн роблять вплив на ступінь критики деяких все ще активних комуністичних режимів. Це особливо очевидно у випадку з Китаєм.
Будучи доповідачем, я дотримуюся тієї думки, що не повинно бути подальшого, такого, що не має ніякого виправдання, зволікання в засудженні комуністичної ідеології і комуністичних режимів на міжнародному рівні. Особисто я не розділяю поглядів деяких колег на те, що необхідно провести чітке розмежування між ідеологією і тим, що відбувалося на практиці. Останнє виникає з першого; і рано чи пізно первинними благими намірами оволодіє тоталітарна однопартійна система і перекрутить їх.
Проте, повинно бути зрозуміло, що ці злочини скоювалися в ім’я комуністичної ідеології, а не якою-небудь особливою країною. Самі росіяни стали першими і найчисленнішими жертвами комуністичної ідеології. У будь-якій окремо взятій країні, де комуністи перебували при владі, злочини носили загальний характер.
Асамблеї слід порекомендувати Комітету міністрів заснувати комітет, який би здійснив всебічне розслідування, що стосується злочинів комунізму в країнах членах Ради Європи. У той же час, країни члени Ради Європи, які ще не зробили це, повинні в терміновому порядку заснувати такі комітети на національному рівні.
Очікується, що такі комітети тісно співробітничатимуть з комітетом Ради Європи.
Кінцева мета такої роботи Ради Європи і національних комітетів полягатиме в тому, щоб встановити і запропонувати конкретні заходи для звершення правосуддя і реабілітації жертв комуністичної ідеології, а також для того, щоб віддати їм дань пам’яті.
Необхідна умова для успішної роботи цих комітетів – це доступ до архівів, особливо в Росії. Отже, зацікавленим країнам, і особливо Росії, згідно Рекомендації (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи, слід прийняти важливий законопроект, що стосується європейської системи доступу до архівів;
Не менш важливим є те, що Комітет міністрів повинен покласти початок кампанії по розкриттю і усвідомленню злочинів комунізму. Сюди також входить перегляд шкільних підручників. Необхідно підтримати держави, які є членами Ради Європи, зробити теж саме на національному рівні.
2010.03.12 | Nikita
Улисс (Одиссей) – символ хитрости
Могу пану сказать одно, смотри тему ветки, на которую зашёл.В этой резолюции нет ни одного слова на тему сотрудничества упивцев- убийцев.
И от кого потом они за это получали награды.
Не используйте восьмой приём ведения полемики Карела Чапека - Ulixes.
Главное в нём - уклониться в сторону и говорить не по существу вопроса.
2010.03.12 | igorg
О! Я маю привітати вас й товариство! Це перша ваша спроба
вступити в дискусію2010.03.12 | Nikita
дети Шухевича проиграли судебный процесс по иску к Табачнику
Шевченковский районный суд Киева признал соответствующими действительности утверждения Табачника о том, что«Шухевич был гитлеровским офицером, которого фюрер отметил высшими наградами рейха».
Суд не удовлетворил требования истцов о публичных извинениях со стороны депутата, а также о запрете продажи и изъятии из торговой сети его книги «Утиный суп по-украински», где были отображены вышеуказанные утверждения.
2010.04.07 | Isoлято
Nikita®, я вапче-та зла обычно никому не желаю...
...но Вам, так уж и быть, искренне пожелаю всей мордой лица вляпаццо вот в такое вот "нормальное украинское" правосудие, которое за скромную сумму может из абсолютно невинного человека сделать преступника - куда там Чикатилле...Или будете утверждать, что нынешний украинский суд - самый справедливый и гуманный вмыре? Ню-ню...
2010.06.08 | Nikita
Бандера и Шухевич - коллаборационисты
Бандера и Шухевич останутся в истории как националисты и организаторы массовых убийств, но при этом они ещё и будут навечно запятнаны коллаборационизмом. Ведь не существовало в 1941-1945 годах иного украинского государства, кроме УССР…»«Даже самые «правоверные» украинские националисты ведут государственную преемственность именно от УССР, поскольку я ещё ни от кого не слышал предложения отказаться от статуса страны-учредителя ООН и заново просить эту организацию о приёме Украины. Да и масса других вопросов возникнет, если отказаться от советского наследия: политических, территориальных, правовых, имущественных, финансовых – под их бременем рухнет государство и прочнее Украины. Таким образом, люди, воевавшие против Советской Украины (даже самые горячие почитатели Бандеры и Шухевича не скажут вам, что они воевали за Советскую Украину) являются коллаборационистами».
http://www.segodnya.ua/news/14142714.html#comments2
2010.06.09 | Isoлято
Это сказало тоббачьное брехло, которое лично наградило...
... точнее - ранее брехало о том, что Шухевича Гитлер лично наградил "железным крестом"?Nikita®, а Вам лично не стыдно носить орден за 253 съеденных еврейских младенцев? Я бы между делом понял, если бы не еврейских, а христианских...
2010.06.09 | igorg
Колабораціоністи це ті хто співробітничають
з кимось у відємному (негативному) сенсі. Власне якщо казати співробітництво то це ніби як знімає негативний відтінок. Інша справа колаборація - якесь страшне й малозрозуміле словоТакими були Винниченко, Грушевський й ще ціла низка українських діячів. Вони співробітничали з владою яка мала на меті знищити й нищила громадянські свободи й українців як народ. Це серйозний злочин. На жаль українські селяни також співробітничали із злочинною владою.
Щодо Шухевича й Бандери то в чому негатив їх співпраці для українців й України поясніть будь-ласка? Бо декілька мільйонів українців просто втекли з німцями від визволителів-совєтов
Російські дослідники договорилися до вкрай цікавих речей в класифікації колаборціонізму: сексуальний, дитячий і т.п. Тут є гілка про співпрацю там це є.
Я не згодний з тим що колаборціонізм з Гітлером це є негатив для України й українців принципово. Проблема в тім що до співробітництва не був готовий саме Гітлер. Після "окупації" з Кривого Рогу у Німеччину добровільно поїхали 6000 гірняків. Це 1/2 від виділеного для Сходу ліміту. При розумній співпраці німців з українцями від совєтів й комунізму вже давно б і сліду не лишилося.
2010.06.11 | Isoлято
Та Ви шо, не кажіть таких страшних речей!
igorg пише:> При розумній співпраці німців з українцями від совєтів й комунізму вже давно б і сліду не лишилося.
Йой... не кажіть таких страшних речей! Nikita® ненароком інхваркта отримає! З ким би він тоді строїл камунізьм в Далёкам Зауральє, расціл памідори на Марсє, і ващє - як би він тоді боровся з "аццкім укрАінскім буржуязным нацыаналізьмом" і "злобнимі проїскамі каварнава запада"?
2010.06.11 | stryjko_bojko
В цьому Гітлер був повний передурок!
igorg пише:> При розумній співпраці німців з українцями від совєтів й комунізму вже давно б і сліду не лишилося.
=======
тай не тільки в цьому.
2010.06.25 | Nikita
Немецкое армейское командование выделило УПА 320 инструкторов
«20—21 января 1944 года состоялись первые переговоры представителей ОУН(б) УПА с германским командованием.5 марта 1944 года при встрече с офицерами германской службы безопасности представитель ОУН(б) И. Гринех заявил: «Мы никогда не считали немцев и поляков врагами». Он попросил, чтобы работники Абвера распространили по своим каналам слухи о тайной работе ОУН(м) на большевиков, оказали помощь УПА оружием, боеприпасами, специальным снаряжением, специалистами саперного и подрывного дела.
Руководство Украинской повстанческой армии согласилось вести арьергардные бои с Красной армией, чтобы прикрыть отступавшие части вермахта в Карпатах. Поэтому зимой 1944—1945 года здесь развернулись кровопролитные сражения, с большими человеческими жертвами с обеих сторон.
Немецкое армейское командование выделило УПА 320 инструкторов, передало много оружия и боеприпасов...» и т. д.
________________ «История Украины с древнейших времен до наших дней, издание второе, исправленное и дополненное». Семенченко и Радченко, кстати антикоммунисты, в предисловии выражают искреннюю благодарность «деятелям украинской диаспоры Австралии, Германии, Польши, Великобритании, США, оказавшим неоценимую помощь при подготовке данного пособия
2010.06.28 | igorg
Непогано, але треба було б мати першоджерела
Бо так це тільки на рівні пліток.>«20—21 января 1944 года состоялись первые переговоры представителей ОУН(б) УПА с германским командованием.
Зверніть увагу на ключове слово ПЕРВЫЕ. Це означає що до 44 року співпраці не було, чи не так? Я звісно розцінюю відсутність співпраці скоріше негативно, бо німці з 41 року поставили себе проти ОУН й УПА стала реакцією на антиукраїнську позицію німців. Як наслідок німці не зуміли протистояти сталінській агентурі й провокаціям. Більше того, втратили величезний людський та ресурсний потенціал України й Україну й українців як союзників у війні проти більшовизму. І тільки катастрофа 44 року заставила шукати в українцях союзників. Дещо запізно.
>5 марта 1944 года при встрече с офицерами германской службы безопасности представитель ОУН(б) И. Гринех заявил: «Мы никогда не считали немцев и поляков врагами». Он попросил, чтобы работники Абвера распространили по своим каналам слухи о тайной работе ОУН(м) на большевиков, оказали помощь УПА оружием, боеприпасами, специальным снаряжением, специалистами саперного и подрывного дела.
Для українців повернення совєтів було значно більшою катастрофою ніж німецька влада тож чому не прийняти допомоги. Щодо боротьби проти ОУН(м) то це вельми сумнівно. По-перше це не той час, а по-друге мельниківці й так були союзниками німців, для чого їм їх дискредитувати? Дуже дивно бо серед кого такі слухи поширювати? Дезинформувати німецьке командування? Чи українське населення? Але як це мав робити Абвер? Нічого про це не чув.
>Руководство Украинской повстанческой армии согласилось вести арьергардные бои с Красной армией, чтобы прикрыть отступавшие части вермахта в Карпатах. Поэтому зимой 1944—1945 года здесь развернулись кровопролитные сражения, с большими человеческими жертвами с обеих сторон.
Також вельми сумнівно. Бо в Карпатах була лінія Арпада. Як нечисельні загони ОУН, а тим більше у фронтових районах можуть прикрити відступ військ абсолютно не зрозуміло. Про це також нічого не знаходив, тим більше про великі жертви. Були окремі напади на армійські загони чи групи, але не в Карпатах. Наприклад, обстріл авто генерала Ватутіна.
На загал, я так розумію, що інструкторів давав Абвер (цілком пристойна військова розвідка) для диверсійної роботи проти совєтів та їх каральних органів. Це цілком розумно й нормально. Це можна тільки схвалювати. Практика показує, що діяльність УПА була спрямована головне на захист населення від репресивного та ідологічного апарату совєтів. Тобто, суто військові диверсії, як підрив мостів, залізниць, складів з боєприпасами, знищення штабів, армійських комунікацій не проводилися. Так само нема інформації про передачу німцям інформації розвідувального характеру, або про узгоджені диверсійно-військові дії. Наприклад про бомбардування за даними УПА.
Отже, якщо допомога від Абверу була то використана вона була цілком в українських інтересах. І це є цілком нормально й заслуговує схвалення.
2010.06.28 | Isoлято
Ой, для початку хоч би навіть не "першоджерела"...
320 ИНСТРУКТОРОВ! Це ж цілий диверсійний батальйон Абвера! І чё, ніхто з них не потрапив до рук "добліснай савєцкай разветкі"? Геть усі 320 прізвищ безслідно зникли в мороці історії?І з якого бодуна представник ОУН(б) заявляє НІМЦЮ: «Мы никогда не считали немцев и поляков врагами»? Після того, як цих поляків начебто десятками тисяч різали на Волині? Виправдовується? Ніубідзіцільна как-то...
Вопчєм, черговий пурґєн від таваріщя Nikita® і його улюблених аффтарафф...
2010.06.27 | Роман Сербин
Nikita на Майдані - вияв майданського мазохізму чи чогось іншого
2010.06.27 | igorg
НМД вельми непогана гілка. Адже розмовляти із собою
зняття не вельми цікаве.Товарісч правил дотримується, поводиться пристойно, працює систематично. Те що його погляди, світогляд, інтерпретація, прийоми супротивні не є для нас проблемою. Ми маємо можливість аргументувати й коментувати. Шкода тільки що товарісч в дискусії принципово не вступає й тим самим намагається вести агітацію. Але це непогано, навпаки, дуже цікаво цей процес відслідковувати бо 3/4 цього є типовим для певної української аудиторії.
Тож якщо бачите неточності або неправду то добре було б мати професійний коментар історика на це все. Для нашої аудиторії в інформвійні це буде гарна поміч.
2010.08.04 | Nikita
из протоколов Нюрнбергского трибунала
Абвер и ОУННа нескольких заседаниях Нюрнбергского трибунала всесторонне изучался вопрос формирования и боевого использования диверсионных подразделений из числа лиц негерманской национальности.
Полковник Эймен: Что вам известно и вообще известно ли вам что-нибудь об украинских формированиях в составе «Бранденбург-800»?
Лахузен: В соответствии с официально провозглашенными фон Риббентропом внешнеполитическими доктринами рейха и полученными [105] адмиралом Канарисом распоряжениями от начальника штаба ОКБ, генерал-фельдмаршала Кейтеля, аб-вер-2 проводил подготовку восстания в Галиции, главными целями которого была ликвидация коммунистов, евреев и поляков. Насколько мне известно, это решение было принято на совещании в салон-вагоне фельдмаршала Кейтеля.
Генерал Руденко (главный обвинитель от СССР): Свидетель Лахузен, правильно ли я вас понял, что повстанческие украинские подразделения были сформированы по приказу ОКБ?
Лахузен: Да, и это были в основном эмигранты из Галиции.
Генерал Руденко: И из этих переселенцев были сформированы отряды коммандос?
Лахузен: Да, хотя слово «коммандос» будет, наверное, не совсем точным. Это были люди, которые прошли военную или даже полувоенную подготовку в специальных лагерях.
Генерал Руденко: Какие задачи ставились перед ними?
Лахузен: Как я уже сказал, это были переселенцы из Галицийской Украины, сотрудничавшие с Управлением Аусланд/Абвер/ОКБ.
Генерал Руденко: Какие конкретные задачи ставило перед украинскими коммандос немецкое командование?
Лахузен: После начала боевых действий командные инстанции — ОКБ и руководство абвера, к которому относился и я — определяли [106] перечень задач, исходя из оперативной обстановки на фронте.
Генерал Руденко: Меня интересуют конкретные задания этих боевых групп.
Лахузен: Они проводили диверсионные операции в тылу вражеского фронта — диверсионные операции всех видов.
Генерал Руденко: В каких районах или областях?
Лахузен: Эти операции проводились на территории тех стран, с которыми Германия находилась в тот момент в состоянии войны. В данном конкретном случае речь идет о Польше, вернее, о действиях спецподразделений в Польше.
Генерал Руденко: Естественно в Польше. Какие еще операции, кроме акций саботажа, проводили ваши агенты?
Лахузен: Агенты группы «С» (саботаж и разрушение) минировали и взрывали мосты и другие стратегические объекты. Какие военные цели подлежат первоочередному уничтожению, определяло оперативное управление ОКБ. Я бы сформулировал задачу спецподразделений как разрушение стратегических военно-промышленных объектов на территории противника.
Генерал-майор юстиции Никитченко (член Международного трибунала от СССР): На каких еще совещаниях принимались решения об уничтожении украинцев и сожжении украинских населенных пунктов?
Лахузен: Хочу уточнить заданный вопрос, какое именно совещание интересует генерала? Состоявшееся в спецпоезде фюрера [107] незадолго до взятия Варшавы в 1939? Если да, то из собственноручной записи Канариса в журнале боевых действий следует, что совещание состоялось 12 сентября 1939. Смысл сформулированного фон Риббентропом распоряжения, переданного Кейтелем адмиралу Канарису в виде приказа, заключается в следующем: ОУН (Организация украинских националистов), которая сотрудничала с абвером в военных вопросах, должна была поднять восстание в Польше, опираясь на проживающих там украинских эмигрантов. Целями восстания была ликвидация поляков и евреев. Если говорить о поляках, то имелось в виду уничтожение национальной интеллигенции и в первую очередь тех, кто был готов принять участие в движении национального сопротивления. Так что идея заключалась не в уничтожении украинцев, а, наоборот, — в сотрудничестве с ними и решении чисто политических и террористических задач. Об этом есть соответствующая запись в журнале боевых действий Управления Аусланд/Абвер/ОКВ. Можно легко убедиться в том, что речь шла о чисто диверсионной подготовке 500 или 1000 человек из ОУН.
Генерал-майор Никитченко: Эти приказы подписаны фон Риббентропом и Кейтелем?
Лахузен: Приказы подписаны фон Риббентропом.
Следует добавить, что Лахузену как руководителю отдела «Абвер-2» подчинялся и Учебный полк особого назначения «Бранденбург-800», в состав которого входил и батальон «Нахтигаль» («Соловей»), сформированный из украинских эмигрантов. Командовал батальоном оберлейтенант доктор Альбрехт Херцнер, а «общее политическое руководство и надзор» осуществлял Теодор Оберлендер. В составе штурмовой группы вермахта батальон «Нахтигаль» зверствовал во Львове в начале июля 1941. За неделю учиненных погромов во Львове погибло от трех до пяти тысяч поляков и евреев — мужчин, женщин, детей, стариков.
http://militera.lib.ru/research/mader/index.html
2010.08.04 | igorg
Принципово я не проти роботи з абвером, але до чого тут УПА може
порушите обітницю мовчання й поясните? Чи для вас всє чуркі на одно ліцо?2010.08.05 | Nikita
А разве УПА не вооружённое бандформирование ОУН?
Предчувствуя неминуемую гибель фашистского режима и свой собственный крах, главари ОУН уже во второй половине 1943 года при прямой поддержке оккупационных властей развернули активную деятельность по созданию антисоветского подполья и вооруженных формирований на территории Украины после ее освобождения Красной Армией.Готовясь к подрывной работе в советском тылу, западные области Украины ОУН покрыла сетью подпольных организаций, которые делились на районные, надрайонные, областные и краевые "проводы". Центральный "провод" (штаб) находился под постоянной опекой гитлеровских диверсионно-разведывательных служб. Основной вооруженной силой ОУН стала УПА ("Украинская повстанческая армия"), главнокомандующим которой был назначен ярый националист Клячковский (Клим Савур).
Одновременно ОУН с помощью гитлеровских военных специалистов вела строительство баз и складов, а также подготовку всевозможных укрытий, бункеров, схронов и т. д. В марте 1944 года только партизанский отряд имени Щорса из соединения под командованием майора Л. Я. Иванова в лесах возле сел Поджечье, Зажечье и близлежащих хуторов обнаружил 27 складов оборудованных для длительного хранения имущества, продовольствия, оружия. Всего же, только на Волыни, оуновское подполье и банды при содействии [208]своих хозяев - фашистских спецслужб оборудовали 82 базы и склада.
За оказанную гитлеровцами помощь в организации и обучении бандитских формирований, в подготовке для них баз, обеспечении оружием, боеприпасами, снаряжением оуновцы в свою очередь активизировали помощь гитлеровским разведывательным и карательным органам в их борьбе против набирающего с каждым днем силу вооруженного сопротивления советского народа.
Головорезы из "службы безпеки" выслеживали и уничтожали подпольщиков, убивали партизанских связных, разведчиков, подрывников. Националистические банды нападали на лагеря, обозы, небольшие отряды и группы народных мстителей.
Осенью 1944 года наступавшими частями Красной Армив на территории Ровенской области была разгромлена банда во главе с оуновцем по кличке "Верещак". Созданная в 1943 году под руководством гитлеровских агентов из полицейских и других пособников оккупантов она вела активную борьбу с партизанами и подпольщиками, уничтожала население, проявляющее недовольство фашистской оккупацией, бежавших советских военнопленных. Один из участников разгромленной банды показывал: "Лично я в составе группы "Верещака" принимал участие в крупной операции против партизан в ноябре 1943 года. ...
Нередко главари банд и командование фашистских карательных отрядов планировали и совместно проводили операции против партизан. Для этого гитлеровцы выдавали бандитам оружие и боеприпасы. В декабре 1943 года в селе Межиречье Владимир-Волынского района такая договоренность была заключена между бандой Атаманюка и заместителем районного гебитскомиссара.
Подобная договоренность о тесном взаимодействии оккупантов и оуновцев против партизан была достигнута также командованием карательного отряда в лице штандартенфюрера СС Шифельда с командующим УПА Савуром в селе Малый Перск Ковельского района Волынской области. Было решено, что банды УПА будут решительно действовать вместе с эсэсовцами против советских партизан, обнаруживать и уничтожать их стоянки, охранять немецкий транспорт и железнодорожные пути, выполнять другие задачи. Взамен гитлеровцы взяли на себя обязательство финансировать разведку против большевиков, которую проводит УПА.
О "дружбе" и взаимопонимании свастики и трезубца в борьбе с партизанами свидетельствуют и сами оккупанты. Попавший в плен офицер учебного батальона 4-й танковой армии Гепель рассказал: "Мне известен случай, когда в марте 1944 года у села Подкамень в районе Броды батальон наших войск в составе четырех рот совместно с бандеровцами вел бой с советскими партизанами. Командовал ими капитан Гоппе. За участие в этом бою немецкое командование дало бандеровцам много оружия".
Бывший начальник канцелярии охранного батальона 13-й танковой армии оберфельдфебель Масскиц давал свидетельские показания: "В начале марта 1944 года к нам поступил приказ, подписанный командующим армией [210] Гауффе. Его содержание сводилось к следующему: в целях активизации борьбы с советскими партизанами нашим командованием заключен договор с оуновцами о совместной борьбе против большевиков".
Об этом же рассказывал и захваченный в плен в мае 1944 года в районе села Берестянцы Цуманского района Волынской области фашистский офицер: "Находясь еще на станции Христиновка Киевской области, я получил приказ за подписью начальника штаба 25-й мотопехотной дивизии, в котором доводилось до нашего сведения о существовании в Западной Украине оуновской организации. В соответствии с приказом нам было запрещено предпринимать какие-либо меры против оуновцев".
О тесной связи между немецко-фашистскими захватчиками и оуновскими организациями, их бандами свидетельствуют вынужденные признания самих националистов. Один из захваченных главарей показал: "Во всех полученных мною директивах центрального "провода" ОУН и руководства УПА указывалось, что никогда и ни при каких обстоятельствах с подразделениями германской армии и ее союзников в бой не вступать. А уже в начале 1944 года я получил директиву о необходимости совместных действий с союзными Германии войсками против наступающих советских частей". Эта же директива, в частности, требовала "по отношению к немцам и союзным им войскам: не вести против них никаких боевых операций; входить во взаимодействие с целью получить оружие и боеприпасы..."
Указания оуновского руководства находили свое воплощение в действиях исполнителей. В январе 1944 года советские войска в результате стремительного и умелого маневра овладели районным центром Домровица Ровенской области. В кольце окружения оказался фашистский гарнизон численностью в несколько сот человек, но на помощь оккупантам пришла банда "Верещака". Ее проводники вывели их из окружения и оказали помощь в переходе линии фронта в районе Луцка. За эту услугу гитлеровцы "подарили" банде четыре пушки, два миномета, шесть пулеметов, гранаты, большое количество боеприпасов.
С приближением линии фронта оуновские банды активизировали действия против небольших подразделений Красной Армии, а нередко по договоренности с фашистским военным командованием совместно вступали в бой с наступающими частями советских войск. Об этом, как и о других преступных связях украинских буржуазных националистов [211] с оккупантами, свидетельствуют документальные данные. Вот только некоторые из них.
Весной 1944 года в одном из боев были захвачены штабные документы группировки фашистских войск "Боевая группа Прюцман", В одном из них говорилось:
"Начатые в районе Дережно переговоры с руководителями национально-повстанческой армии были успешно продолжены и в районе Верба. Достигнута договоренность:
- немецкие части не подвергаются нападению со стороны членов УПА;
- УПА забрасывает в захваченные противником районы (освобожденные Красной Армией,-Авт.) разведчиков и докладывает о результатах работы отделу 1-с боевой группы;
- пленные красноармейцы, командиры, советские партизаны доставляются в разведотделы для допроса".
Свою верность фашизму оуновцы и главари банд УПА старались доказать везде и повсюду. 5 марта 1944 года в Тернополе состоялись переговоры между представителями немецкой охранной полиции и службы безопасности дистрикта "Галиция" оберштурмбанфюрером CС Паппе и членом центрального "провода" ОУН, бывшим капелланом батальона "Нахтигаль" Гриньохом, выступавшим под псевдонимом Герасимовский. На переговорах в который раз Гриньох заверил Паппе, что "о враждебности к немцам не может быть никакой речи... Военные отряды (банды УПА.- Авт.) имеют только одну задачу - бороться против большевизма..." Следующая встреча между гитлеровцами и представителями ОУН состоялась 27 марта. В ходе ее тот же Гриньох заявил, что "ОУН будет действовать против большевизма как за линией советского фронта, так и на фронте и в прифронтовой зоне... чтобы заслужить для украинского народа надлежащее место в новой Европе".
Источник: Г.А.Куманев, А.С.Чайковский. "ОУН и нацистская Германия. Взаимное сотрудничество".
2010.08.05 | igorg
Це ви мене запитуєте? Ви ж беретесь давати оцінки на форумі
ІсторіяОсобисто я це оцінюю позитивно, бо вважаю (й маю масу аргументів) що комуністичний совєцький режим був антинародним, антиукраїнським й злочинним по суті. Тому всякий спротив йому слід вітати. Ви вочевидь вважаєте інакше. Однак мова йде про співпрацю з гітлерівцями. Ви чомусь вважаєте, що таке право є виключно у комуністів
Однак ОУН й УПА це не одне й те ж. Розберіться принаймні в чім різниця між бандерівцями й мельниківцями, а також як, коли і чому виникла УПА. Принаймні комісар Руднєв не був настільки зашореним як ви. Ви ж хочете розібратися у цих справах? Чи не так? Й у чомусь нас переконати?
Тупа пропаганда звісно на нас не діє, толку це робить? Потрібні факти й пошук спільних позицій. Бо інакше який у цьому сенс? Ви ж маєте інтерес до цього. І я особисто вам вдячний за вашу тривалу присутність на цьому форумі. Однак без діалогу втрачається сенс гілки. Цитат викладено більше ніж досить. Можливо є сенс перейти до обговорення позицій, думок. Зрозуміло, що у нас різні світогляди, але саме це й має робити дискусію цікавою. Звісно, якщо не впадати у спроби агітпропу
Ви, себто комуністи чому співробітничали з Гітлером? Поясніть. Тоді я спробую дати своє бачення того чому, як і коли співробітничали українці. Що скажете?
2010.09.20 | Nikita
Re: Це ви мене запитуєте? Ви ж беретесь давати оцінки на форумі
"Розберіться принаймні в чім різниця між бандерівцями й мельниківцями"Вы хотите чтобы я рассказал за что они уничтожали друг друга?
Но эта отдельная тема, и здесь не уместная.
Только Вашим сторонникам можно на этой ветке отклоняться от темы и приносить сюда провокационные малюнки.
"Ви, себто комуністи чому співробітничали з Гітлером? Поясніть. Тоді я спробую дати своє бачення того чому, як і коли співробітничали українці."
Я так понял, что Вы хорошо знаете, что УПА сотрудничала с гитлеровцамии и эта информация банальна и всем известная?
Опровергать мои доводы и приведенные документы нечем, поэтому предлагается, если я не втянусь в дискуссию "сотрудничества коммунистов с Германией" меня сюда больше не пустят?
Лучше уже сразу стереть эту ветку, и считать, что все думают также как Вы.
Какой факт сотрудничества коммунистов с Германией во время ВОВ хотите обсудить? Конкретно и подтверждённый документально?
2010.09.20 | Isoлято
Nikita®, у Вас нормально ваще с таким понятием, как "совесть"?
Тянете сюда вагонами пропаганду из сортирной газетёнки "два-три нуля" (НИЧЕМ НЕ ПОДТВЕРЖДЁННУЮ!) - а от других требуете "документальных подтверждений"?Да, я панимаю, ДВОЙНЫЕ СТАНДАРТЫ. Ну дык енто из той же бочки, что "пакт Риббентропа-Молотова - это есть харашё, СС «Галиччина» - ух как плёхо!"
2010.09.21 | igorg
О! Це дуже цікаво. Невже я Вас хоч раз до цього тер?
Чи не давав висловитися? Навпаки, я весь час запрошував до дискусії, а ви займалися агітроботою. Оскільки ваша агітація пішла по колу я вважаю за краще категорично перейти до обговорення.Мені ваші запитання дуже сподобалися.
Мені дійсно цікаво яка на ваш погляд різниця між ОУН і УПА, між бандерівцями й мельниківцями й бульбівцями. Мене ваша істерика чи іронія абсолютно не дістає.
А останнє запитання ще краще. Тобто ви визнаєте що до 22 червня 1941 року комуністи співробітничали з нацистами. Це дуже добре. Звісно, що під час війни комуністам було б важко співробітничати з нацистами. Хоча з окремими, скажімо з Еріхом Кохом у них виходило дуже непогано. Також є інформація про зондування на предмет сепаратного миру з Гітлером (втім це не доведено).
Отож я хочу сказати що так само як комуністи співпрацюючи з нацистами переслідували власні інтереси, так само робила й ОУН й інші країни. Зважте, що ОУН при цьому не торгувала й не здавала своїх соратників нацистам як це робили комуністи.
Нацисти були єдиною силою здатною на той час побороти комуністів й звільнити від них Україну. Обговорення тогочасних аспектів співпраці зробимо окремо. Співпраця ОУН з нацистами закінчилася після арешту українського уряду у Львові. Себто після фактично оголошення війни українцям. Втім тут були різні думки, я думаю ви їх поясните у першому питанні.
Далі робота бандерівців продовжувалася у підпіллі й була створена УПА. Бандерівці опинилися у складній ситуації. Боротьба проти нацистів означала допомогу комуністам, а співробітництво чи відсутність спротиву суперечило українським інтересам. Тому було обрано компромісний варіант - активний спротив у відповідь на утиски. У 1944 році ситуація змінилася, німці вже шукали в УПА союзників (хоча Кох вимагав зняти з фронта дивізії для боротьби з УПА). І цей момент було використано, бо УПА мала потребу у зброї й ресурсах. На жаль ця допомога не була суттєвою. У нацистів цього добра уже не вистачало для власних військ.
УПА практично не вела бойових дій проти совєцьких військ, не підривала совєцькі ешелони й склади, не передавала нацистам розвідінформацію. З приходом комуністів вони займалися захистом населення від останніх. Й доволі успішно, бо врятували від голоду чимало українців. Боротьба продовжувалася ще з десяток років після краху нацизму. Зважте, що боротьба власівців припинилася одразу, або ще й перед падінням Гітлера.
До речі, саме десь тут ви переключилися на звинувачення УПА у співробітництві з ЦРУ. Цілком логічно, й це було б дуже добре, але на жаль того не було.
Ви хочете звинуватити УПА в співробітництві зі стороною, що воювала проти комуністів. З вашого погляду це страшний злочин за означенням, як і всяка боротьба проти комуністів. Проте з погляду українців в цьому нема проблеми. Бо більшість українців сприйняли нацистів як визволителів від совєтів і як владу хоч і чужу й жорстоку але значно толерантнішу й справедливішу ніж совєцька. То того ж ніхто з них (а особливо у Західній Україні) ніяких зобовязань перед совєтами не мав, а навпаки мали їх за найпершого ворога. Тобто, вони діяли саме у власних інтересах, але ці інтереси, природно, не співпадали з інтересами совєтів. Що в цьому поганого?
2010.09.22 | Isoлято
От бачте, як на нього моє карцінко вплинуло!
(Після прочитання можете видалити2010.11.27 | Nikita
комуністи не співробітничали з нацистами
"Тобто ви визнаєте що до 22 червня 1941 року комуністи співробітничали з нацистами". Не визнаю! С чего Вы взяли? Где я об этом писал? igorg пише: > Тобто ви визнаєте що до 22 червня 1941 року комуністи співробітничали з нацистами.2010.11.28 | igorg
Та невже, а як же воно називається те що вони разом
робили принаймні із 1939 року до 22 червня 1941 року?Ось це, наприклад.
19 серпня 1939 року. Німецько-Радянський торговельний договір
Німеччина надавала СРСР кредит на 200 мільйонів рейхсмарок та взяла на себе зобов'язання поставити Радянському Союзу за цим кредитом верстати та інше фабричне обладнання, а також військову техніку; СРСР зобов'язався погасити кредит поставками сировини та продовольства.
23 серпня 1939 року. Пакт Молотова — Ріббентропа
Договір означав раптову зміну орієнтації зовнішньої політики СРСР на зближення з Німеччиною. Додатковий секретний договір розмежовував сфери впливу в Прибалтиці та Східній Європі.
28 вересня 1939 року. Договір про дружбу та границі між СРСР та Німеччиною Уточнив розміщення кордонів, зафіксував ліквідацію Польської держави.
11 лютого 1940 року. Договір про торгівлю між СРСР та Німеччиною
10 січня 1941 року. Договір про границі та торгівлю між СРСР та Німеччиною
Як ви це назвете? Боротьбою проти нацизму? Або політичною й економічною блокадою? Нагадаю, що:
Починаючи з вересня 1939 року, радянський Комінтерн припинив всю анти-нацистську та анти-фашистську пропаганду, пояснивши, що війна в Європі це лише війна капіталістичних країн для досягнення імперських цілей. Коли анти-Німецькі демонстрації стали відбуватись в Празі (тоді в Чехословаччині), Комінтерн наказав Комуністичній партії Чехословаччини застосувати всю її владу аби паралізувати «шовіністичні елементи.» Згодом Москва примусила Французьку комуністичну партію та комуністичну партію Великобританії зайняти анти-воєнну позицію. 7 вересня Сталін викликав Георгія Дімітрова, який виклав нове ставлення комінтерну до війни. Нова лінія — згідно якої війна була несправедливою та імперіалістичною — була затверджена секретаріатом Комуністичного інтернаціоналу 9 вересня. Відтепер, різні комуністичні партії мали виступати проти війни та голосувати проти виділення грошей на війну. Декілька французьких комуністів (включаючи Моріса Тореза, котрий втік до Москви) дезертували з Французької армії через «революційно поразкове» ставлення Західних комуністичних лідерів.
Німеччина та Радянський Союз уклали договір про торгівлю 11 лютого 1940 року, яким передбачався вчетверо більший обсяг товарообігу в порівнянні з попереднім договором укладеним в серпні 1939 року. Торговельна угода допомогла Німеччині витримати блокаду з боку Британії. В перший рік Німеччина отримала один мільйон тонн пшона, півмільйона тонн борошна, 900 000 тонн нафти, 100 000 тонн бавовни, 500 000 тонни фосфатів та інші важливі матеріали в значних обсягах та транзит мільйону тон сої з Маньчжурії. Ці та інші товари перевозились через територію Радянського Союзу та окуповану Польщу.
Радянський Союз мав отримати крейсер, схеми «Бісмарку», крупнокаліберні корабельні гармати, інше військово-морське обладнання та тридцять нових німецьких літаків, зокрема винищувачі Me-109 та Me-110 і бомбардувальник Ju-88. Також Радянський Союз мав отримати електричне та нафтопереробне обладнання, локомотиви, турбіни, генератори, дизельні двигуни, човни, машинне обладнання та екземпляри Німецьких гармат, танків, вибухівки, хімічну зброю, тощо.
Радянський Союз також допоміг Німеччині уникнути морську блокаду давши можливість користуватись базою для підводних човнів Базис Норд поблизу Мурманська. Вона також служила базою для дозаправки та технічної підтримки та відправною точкою для рейдів та атак на морські шляхи. На додачу, Радянський Союз дозволив Німеччині користуватись Північним морським шляхом як для вантажних так і для військових човнів (хоча ним скористався лише допоміжний крейсер Комет) що примусило Британію захищати морські шляхи і в Атлантичному, і в Тихому океані.
Ось так, в той час коли Британія, Франція, США уже воювали з нацизмом, комуністи успішно що робили на ваш погляд?
Я підкажу "проводили дуже тонку й далекоглядну політику спрямовану на боротьбу з імперіалізмом разом з друзями-конкурентами націонал-соціалістами"
Будете заперечувати? Тоді аргументи на пост! Інакше розмови не буде. Це історичний форум, а не збори Вітрянки
2011.04.11 | Nikita
оффтоп
Ваше сообщение никак не связано с заглавной темой.Но, пару слов скажу. Германо-советское торговое соглашение 1939 г. принесло СССР немало пользы. По этому договору в нашу страну были поставлены сотни новейших образцов военной техники, включая недостроенный линкор «Лютцов» (впоследствии «Петропавловск», а затем «Таллин»); советский торговый флот пополнился тремя грузопассажирскими судами и танкером. К примеру, только металлорежущих станков было поставлено более чем на 85 млн. рейхсмарок.
Если вы на этой ветке размещаете комментарии, не связанные с темой заглавного сообщения, значит и я могу в теме "Злочини Червоної Армії на окупованих і "визволених" землях" привести злочини УПА.
Например:
Только в Советское время до 1952 года количество местных жителей погибших от рук ОУН-УПА составляет около 22 тысяч (Ивано-Франковская — 10527, Дрогобычская и Львовская — 7968, Тернопольская — 3557 (большинство из которых были местными сельскими жителями).
2011.04.12 | igorg
Скажімо так, що це на порядок менше ніж від рук совєтів. Але й про ту частину
можна казати тільки після того, як розкриють архіви спецзагонів НКВД, що діяли під личиною УПА. Ви ж не думаєте, що такі речі у тій війні з більшовиками викличуть у мене обурення. Що на вашу думку, УПА мало із схронів вийти й піти більшовиків на колінах умовляти бути хорошими?В принципі це цілком природний спротив більшовизму, який чинила вся Україна у 20-х. Й жертв там ніхто не рахував. До речі, фальшиві отамани від ЧК діяли вже й тоді. Тоді ж було відпрацьовано систему заручників (селян) яких чомусь скромно називають "відповідачі". Але про це воліють мовчати бо списати той спротив на ацкіх фашіздов не виходить через відсутність наявності такових на той час. Отож і виходить що маємо народний українсько-селянський спротив більшовизму як антинародній й антигуманній кривавій владі.
Щодо співпраці СССР з фашистами то безумовно що вона була взаємно вигідною. Я цього не збираюся заперечувати. Може навіть СССР в чомусь і виграв, це щось міняє? Це ви чомусь заперечуєте право УПА на вигідну співпрацю з гітлерівцями, хоча такі дії з боку СССР цілком схвалюєте.
Щодо оцінок УПА то полистайте спогади Ковпака і Руднєва
"Пока ми ведем політику не зачіпать націоналістів. Половину дєла оні дєлают полєзного для нас." С.А.Ковпак. Ось так, шановний. Цікаво що вони такого корисного для Ковпака робили? А заодно може поясните чого фашисти палили українські села на Рівненщині. Сидір Артемович обурюється до речі, що УПА провокує німців на такі дії.
2011.08.10 | Nikita
УПА воевала на стороне захватчика против украинского народа
В предыдущем сообщении только одна фраза по теме этой ветки: "ви чомусь заперечуєте право УПА на вигідну співпрацю з гітлерівцями"поэтому отвечу только на эту фразу .
Я не никогда "заперечував", я констатировал и приводил материалы. Право УПА воевать на любой стороне, хоть дьявола. Это их выбор.
О заслугах их командиров перед "гітлерівцями", говорят немецкие звания и награды.
В немецких войсках не было украинцев, а в Красной Армии были .
Значит УПА воевала на стороне захватчика против не только СССР (УССР), но и против украинского народа.
2011.08.11 | igorg
В гітлерівській армії воювали сотні тисяч українців і навіть євреїв, вчіть факти
Не все так радужно як ви хочете намалювати і як вас навчали.У вермахті воювали більше 150 тисяч євреїв-полукровок - мішлінге.
Відома дивізія "Галичина" була сформована з українців і бажаючих було у 8 разів більше ніж місць.
У 1945 році була сформована також українська протипанцерна дивізія, де воювали 200 тис. українців під командуванням Петра Дяченка - командира чорних запорожців в часи УНР. Протиповітряна оборона Берліна була на 80% укомплектована з українців. При тому, що ці люди були добровольцями.
В ЧА більшість українців набирали примусово під повальну мобілізацію. Після "визволення" усіх чоловіків призовного віку без вишколу й навіть без обмундирування і зброї кидали на фронт у першу лінію наступу. Є досить свідчень тому. Тобто фактично продовжувався геноцид.
Позиція українських націоналістів щодо співпраці з німцями була різною. Від незаперечної підтримки німців Мельниківцями до боротьби з ними революційним крилом Бандери. Були ще й загони Бульби-Боровця.
Спроба співпраці у 1944 з німцями Бульби-Боровця й деяких інших провідників закінчилася їх арештом гітлерівцями.
Проте це не стосується УПА. УПА воювала і з гітлерівцями і з більшовиками, переважно з НКВДистами. При цьому була ситуативна співпраця з обома окупантами. Як німецькими так і совєцькими.
Прикладом співпраці із совєтами є рейд Ковпака. У своїх щоденниках Ковпак звинувачує УПА в бойових діях проти гітлерівців внаслідок котрих страждають мирні жителі. Бо німці проводять каральні заходи, палять села й людей. Як вам таке? Вказати сторінку чи самі знайдете?
Про співпрацю з німцями ви й самі добре знаєте. Проте у всіх випадках така співпраця була не на спільній ідейній основі, а в руслі певних ситуативних інтересів. Як то отримання зброї, вишкіл.
Співпраця з гітлерівцями закінчилася з їх відступом. Боротьба з совєтами продовжувалася до кінця 50-х.
2011.10.14 | Nikita
Вояки СС - позор украинской нации.
"Відома дивізія "Галичина" була сформована з українців і бажаючих було у 8 разів більше ніж місць".«Я, украинский доброволец, этой присягой добровольно отдаю себя в распоряжение Немецкой Армии.
Я клянусь Немецкому Вождю и Верховнокомандующему Немецкой Армии Адольфу Гитлеру в неизменной верности и послушании.
Я торжественно обязуюсь все приказы и распоряжения моих начальников выполнять, а также все военные, государственные и служебные дела строго держать в тайне и этим самым верно и преданно служить Немецкой Армии и одновременно своей Родине.
Мне понятно, что я после своей присяги подлежу всем немецким военным дисциплинарным наказаниям. Окончание моей службы, как украинского добровольца, определяет Немецкая Армия».
Давший эту присягу - военный приступник.
Позор нации!
2011.10.15 | igorg
Що в цьому тексті такого, що робить людину військовим злочинцем?
2011.10.14 | Nikita
УПА получила напутствия от нацистов, после своего бегства.
igorg пише:> Співпраця з гітлерівцями закінчилася з їх відступом. Боротьба з совєтами продовжувалася до кінця 50-х.
Фашисты уносили ноги, но вказивки своим соратникам оставили.
Весной 1944 года в одном из боев были захвачены штабные документы группировки фашистских войск "Боевая группа Прюцман", В одном из них говорилось: "Начатые в районе Дережно переговоры с руководителями национально-повстанческой армии были успешно продолжены и в районе Верба. Достигнута договоренность:
- немецкие части не подвергаются нападению со стороны членов УПА;
- УПА забрасывает в захваченные противником районы (освобожденные Красной Армией) разведчиков и докладывает о результатах работы отделу 1-с боевой группы;
- пленные красноармейцы, командиры, советские партизаны доставляются в разведотделы для допроса".
Свою верность фашизму оуновцы и главари банд УПА старались доказать везде и повсюду. 5 марта 1944 года в Тернополе состоялись переговоры между представителями немецкой охранной полиции и службы безопасности дистрикта "Галиция" оберштурмбанфюрером CС Паппе и членом центрального "провода" ОУН, бывшим капелланом батальона "Нахтигаль" Гриньохом, выступавшим под псевдонимом Герасимовский. На переговорах в который раз Гриньох заверил Паппе, что "о враждебности к немцам не может быть никакой речи... Военные отряды (банды УПА) имеют только одну задачу - бороться против большевизма..." Следующая встреча между гитлеровцами и представителями ОУН состоялась 27 марта. В ходе ее тот же Гриньох заявил, что "ОУН будет действовать против большевизма как за линией советского фронта, так и на фронте и в прифронтовой зоне... чтобы заслужить для украинского народа надлежащее место в новой Европе".
2011.10.15 | igorg
Уважно читайте що саме пишете. Якщо німці втікли то на кого тоді не повинні були
нападати вояки УПА? Чому їх треба було закидати на совєцьку територію і як вони могли передавати німцям полонених?Однак УПА з'явилася саме як український партизанський опір саме гітлерівцям й саме на окупованій ними території. Підніміть щоденники Руднєва й Ковпака й почитайте що вони пишуть
Гітлерівці боролися проти УПА, а Еріх Кох у 1943 й навіть 44 вимагав зняти з фронту частини для боротьби з УПА. У 1944 ситуація різко змінилася бо стало очевидно що замість німецьких окупантів прийдуть совєти. В цій ситуації співробітництво з німцями було цілком розумним і доцільним. Ви пропустили зобовязання німців у цих переговорах. Проте гітлерівська ідеологія не дозволила їм реалізувати цю співпрацю належним чином. Та й не до того тоді вже було.
2010.11.28 | igorg
Ой! Вибачте, я глибоко неправий називаючи
це співробітництвом. Бо насправді мова йшла про дружбу."Германо-советская дружба теперь установлена окончательно."
Ось як це виглядало на сторінках преси. Будете коментувати чи так погодитесь?!
http://www.oldgazette.ru/pionerka/30091939/text1.html#3
(там є фотокопії стрінок, качайте).
К ЗАКЛЮЧЕНИЮ СОВЕТСКО-ГЕРМАНСКОГО
ДОГОВОРА О ДРУЖБЕ И ГРАНИЦЕ
МЕЖДУ СССР И ГЕРМАНИЕЙ.
В течение 27-28 сентября в Москве происходили переговоры между Председателем Совнаркома СССР и Наркоминделом тов. Молотовым и Министром Иностранных Дел Германии г. фон-Риббентропом по вопросу о заключении германо-советского договора о дружбе и границе между СССР и Германией.
В переговорах принимали участие тов. Сталин и советский полпред в Германии т. Шкварцев, а со стороны Германии - германский посол в СССР г. Шуленбург.
Переговоры закончились подписанием германо-советского договора о дружбе и границе между СССР и Германией и заявления правительств СССР и Германии, а также обменом письмами между т. Молотовым и г. фон-Риббентропом по экономическим вопросам. Ниже приводятся соответствующие документы.
ГЕРМАНО-СОВЕТСКИЙ
ДОГОВОР О ДРУЖБЕ И ГРАНИЦЕ
МЕЖДУ СССР И ГЕРМАНИЕЙ.
Правительство СССР и Германское Правительство после распада бывшего Польского государства рассматривают исключительно как свою задачу восстановить мир и порядок на этой территории и обеспечить народам, живущим там, мирное существование, соответствующее их национальным особенностям. С этой целью они пришли к соглашению в следующем:
Статья I.
Правительство СССР и Германское Правительство устанавливают в качестве границы между обоюдными государcтвенными интересами на территории бывшего Польского государства линию, которая нанесена на прилагаемую при сем карту и более подробно будет описана в дополнительном протоколе.
Статья II.
Обе Стороны признают установленную в статье I границу обоюдных государственных интересов окончательной и устранят всякое вмешательство третьих держав в это решение.
Статья III.
Необходимое государственное переустройство на территории западнее указанной в статье I линии производит Германское Правительство, на территории восточнее этой линии - Правительство СССР.
Статья IV.
Правительство СССР и Германское Правительство рассматривают вышеприведенное переустройство как надежный фундамент для дальнейшего развития дружественных отношений между своими народами.
Статья V.
Этот договор подлежит ратификации. Обмен ратификационными грамотами должен произойти возможно скорее в Берлине. Договор вступает в силу с момента его подписания. Составлен в двух оригиналах, на немецком и русском языках.
Москва, 28 сентября 1939 года.
По уполномочию Правительства СССР
В. МОЛОТОВ. За Правительство Германии
И. РИББЕНТРОП.
(Карту, указанную в статье 1-й германо-советского договора о дружбе и границе между СССР и Германией, см. на 2-й стр.).
ЗАЯВЛЕНИЕ
СОВЕТСКОГО И ГЕРМАНСКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВ.
После того как Германское Правительство и Правительство СССР подписанным сегодня договором окончательно урегулировали вопросы, возникшие в результате распада Польского государства, и тем самым создали прочный фундамент для длительного мира в Восточной Европе, они в обоюдном согласии выражают мнение, что ликвидация настоящей войны между Германией с одной стороны и Англией и Францией с другой стороны отвечала бы интересам всех народов. Поэтому оба Правительства направят свои общие усилия, в случае нужды в согласии с другими дружественными державами, чтобы возможно скорее достигнуть этой цели. Если, однако, эти усилия обоих Правительств останутся безуспешными, то таким образом будет установлен факт, что Англия и Франция несут ответственность за продолжение войны, причем в случае продолжения войны Правительства Германии и СССР будут консультироваться друг с другом о необходимых мерах.
По уполномочию Правительства СССР
В. МОЛОТОВ. За Правительство Германии
И. РИББЕНТРОП.
28 сентября 1939 года.
СООБЩЕНИЕ ТАСС
О РАТИФИКАЦИИ СОВЕТСКО-ЭСТОНСКОГО ПАКТА О ВЗАИМОПОМОЩИ ПРЕЗИДИУМОМ ВЕРХОВНОГО СОВЕТА.
Президиум Верховного Совета СССР 29 сентября ратифицировал советско-эстонский пакт о взаимопомощи, заключенный в Москве 28 сентября с. г.
Заявление
министра иностранных дел Германии г. фон-Риббентропа сотруднику ТАСС.
Перед от'ездом из Москвы министр иностранных дел Германии г. фон-Риббентроп сделал сотруднику ТАСС следующее заявление:
"Мое пребывание и Москве опять было кратким, к сожалению, слишком кратким. В следующий раз я надеюсь пробыть здесь больше. Тем не менее мы хорошо использовали эти два дня. Было выяснено следующее:
1. Германо-советская дружба теперь установлена окончательно.
2. Обе страны никогда не допустят вмешательства третьих держав в восточноевропейские вопросы.
3. Оба государства желают, чтобы мир был восстановлен и чтобы Англия и Франция прекратили абсолютно бессмысленную и бесперспективную борьбу против Германии.
4. Если однако в этих странах возьмут верх поджигатели войны, то Германия и СССР будут знать, как ответить на это.
Министр указал далее на достигнутое вчера между правительством Германия и правительством СССР соглашение об обширной экономической программе, которая принесет выгоду обеих державам.
В заключение г. фон-Риббентроп заявил: "Переговоры происходили в особенно дружественной и великолепной атмосфере. Однако прежде всего я хотел бы отметить исключительно сердечный прием, оказанный мне Советским Правительством и в особенности г.г. Сталиным и Молотовым". (ТАСС).
2010.08.26 | Nikita
УПА — детище германских разведслужб
Ложью является утверждение, что УПА была создана для борьбы с немецкими оккупантами. Французский исследователь Ален Герэн прямо указал на то, что УПА — продукт длительной деятельности германской разведслужбы(Герэн А. Серый кардинал. — М., 1971).
Она создавалась полностью по гитлеровскому образцу. Большинство ее руководителей подготовлены фашистами в специальных военных разведывательно-диверсионных школах Германии еще накануне войны. Многим были присвоены воинские звания Абвера.
К примеру, командир УПА Клячкивский («Савур») имел звание старшего лейтенанта Абвера и в то же время являлся членом центрального провода ОУН.Иван Гриньох («Герасимовский») — капитан Абвера, в начале войны капеллан батальона «Нахтигаль», затем чиновник в ведомстве Розенберга, а с февраля 1943 г. — посредник в переговорах между командованиями УПА и германских оккупационных властей. Переговоры о взаимодействии УПА и немецких войск против Красной армии вели Александр Луцкий («Богун»), старший лейтенант Абвера, член главного штаба УПА, командующий УПА «Запад-Карпаты»; Василий Сидор («Шелест») — капитан Абвера, командир роты шутцманшафт-батальона, «прославившегося» в Белоруссии, затем командующий УПА «Запад-Карпаты» (после ухода с поста Луцкого); Петр Мельник («Хмара») — командир роты дивизии СС «Галичина», командир куреня УПА в Станиславской области; Михаил Андрусяк («Ризун») — лейтенант Абвера, служил в «Нахтигале», командовал отрядом в Станиславской области; Юрий Лопатинский («Калина») — старший лейтенант Абвера, член центрального провода ОУН, член главного штаба УПА.
Руководителями службы безопасности (СБ) УПА были, как правило, бывшие сотрудники гестапо, жандармерии, вспомогательной украинской полиции. Все названные и многие другие главари были награждены немецкими орденами.
Фашисты не только формировали УПА, но и вооружали ее. Этим занималась Абверкоманда-202. По неполным данным, для вооружения УПА передали 700 минометов, около 10 тыс. станковых и ручных пулеметов, 26 тыс. автоматов, 22 тыс. пистолетов, 100 тыс. гранат, 80 тыс. мин и снарядов, несколько миллионов патронов, радиостанции, портативные машинки и др.
Характерным примером взаимодействия ОУН-УПА с немецкими войсками является факт замены 13 января 1944 г. немецкого гарнизона в г. Камень-Каширский Волынской области отрядами УПА.Он оставил оуновцам 300 винтовок, 2 ящика патронов, 65 комплектов обмундирования, 200 пар белья и другое снаряжение (Марксизм и современность. — 2000, №1(15), с. 162).
В марте 1944 г. партизаны соединения А.Ф.Федорова при отражении вооруженного нападения УПА на один из отрядов захватили документ, подтверждающий связь вояк с немцами. Вот его содержание: «Друже Богдан! Пришлите 15 человек к нам в курень, которые будут работать на строительстве моста. 3 марта 1944 года я договорился с немецким капитаном Ошфтом, что мы построим мост для переправы немецких войск, за что они дадут нам подкрепление — два батальона со всей техникой. Совместно с этими батальонами 18 марта с. г. мы очистим от красных партизан лес по обе стороны р.Стоход и дадим свободный проход в тыл Красной армии своим отрядам УПА, которые там ждут. На переговорах мы пробыли в течение 15 часов. Немцы нам устроили обед.
Слава Украине!
Командир куреня Орел.
5марта 1944 года»
(архив КГБ УССР).
Сотрудничество УПА с немцами не было единичным фактом, а поощрялось сверху. Так, главнокомандующий полицией безопасности и СД по Украине бригаденфюрер СС и генерал-майор полиции Бреннер 12февраля 1944 г. ориентировал подчиненные ему разведорганы в западных областях Украины на то, что в связи с успешным проведением переговоров с Украинской повстанческой армией в районе сел Деражное, Верба (Ровенская область. — Авт.) руководители УПА обязались забрасывать в советский тыл своих разведчиков и о результатах их работы информировать отдел 1-ц боевых групп, находившихся при штабе германских армий «Юг». В связи с этим Бреннер приказал разрешить агентам УПА с пропусками капитана Феликса свободное передвижение, запретить изъятие оружия у членов УПА, а при встрече групп УПА с немецкими воинскими подразделениями пользоваться опознавательными знаками (растопыренные пальцы поднятой перед лицом кисти левой руки) (ЦГАВОВУ Украины, ф.4628, оп. 1, д. 10, с. 218—233).
При разгроме советскими войсками группировки УПА на Ровенщине в апреле 1944г. взяли в плен 65 немецких военнослужащих, действовавших в составе структурных подразделений Украинской повстанческой армии. Этот факт упоминается в сборнике документов «Внутренние войска в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.». В нем также есть заявление одного германского военнопленного о связях командования германского вермахта и УПА в совместной борьбе против Красной армии и советских партизан.
Ален Герэн в книге «Серый кардинал» отвечает на вопрос: убивали ли бандеровцы немцев, и если убивали, то при каких обстоятельствах? Да, убивали, пишет Герэн, но только по недоразумению или когда избавлялись от них как от «демаскирующего материала». Дело в том, что немало германских военнослужащих были прикомандированы к подразделениям УПА. Оказавшись в окружении советских войск, бандеровцы в ряде случаев уничтожали своих союзников, дабы замести следы немецко-украинского сотрудничества. По недоразумению — в случае если не срабатывали средства опознания, например когда переодетых в форму Красной армии бандеровцев немцы принимали за врагов.
http://2000.net.ua/2000/aspekty/11670
2010.08.29 | igorg
Е ні! Баян не катить. Читайте мій останній пост.
Далі буду просто терти.2010.09.08 | Isoлято
Nikita®, у меня для Вас падарачег! (карцінко)
Савейские развеччеки пытают украинскую девушку, заподозренную в связях с УПА...2010.09.09 | igorg
Це з творчості КНДР, ацкіє амєрікоси
2010.09.10 | Isoлято
Ну от навіщо було підказувати?
2011.04.23 | Арій.
Нормальною є ситуація, коли борці за визволення співробітничають з одним загарбником проти
іншого.Так, наприклад, кацапи у свій час співробітничали з монголами проти тевтонців чи шведів.
2011.08.18 | igorg
У мене до вас Нікіто особисте прохання. Прочитайте добросовісно ось ці спогади
ось тут http://kin.host22.com/v1.htmlЯ багато читав таких спогадів, а деякі мав нагоду навіть чути з перших вуст. А вас прошу прочитати хоча б одне. А вже як прочитаєте те добросовісно то в мене до вас будуть запитання. Якщо дозволите, звісно.
2011.11.01 | killer-thinker
Re: С кем сотрудничала УПА?
Це все сфальшована гебнею БРЕХНЯ!!! Де посилання на архіви???