03/09/2007 | igorg

Знайдено "Батуринський Архів" Гетьмана Мазепи.

Повернення втрачених колись цінних документів завдяки ентузіастам отримує нове дихання.
Українці починають цікавитись своїм, примусово забутим минулим. Одним з яскравих показових моментів в цьому питанні є все, що могло стосуватись ненависного Москві-Гетьмана Мазепи. Поводження з спадщиною Мазепи свідчить про не втрачену політичну акуальність погляду на союз Гетьмана зі Швецією проти Російського Царя, як прикладу одвічної боротьби України за свою свободу від впливу північного сусіда. Тому й приховують всіляко будь-які корисні українській стороні матеріали, заявляючи при цьому, що для них вони не мають ніякої культурної цінності.

Ось про що мова:
"Виявляється, після поразки Мазепи і шведів, росіяни захопили чимало документів Гетьмана, що дістали назву «Батуринський архів». У 1708 році А.Меншиков вивіз документи до Росії. І для українських дослідників їх сліди загубилися.

Кілька років тому, у Санкт-Петербурзькому університеті, з ініціативи Центру з вивчення історії України, розпочалося дослідження документів Мазепи. Науковці вийшли на «Батуринський архів» Мазепи. Як виявилося, архів вцілів. Його рештки (близько 1000 документів), нині зберігаються в архіві Петербургського інституту історії РАН. Інша частина, розпорошена по колекціях Москви. Виявилося, що фактично жоден документ не використовувався в жодній з опублікованих праць з історії України! Цю сенсаційну новину оприлюднила історик Т.Г.Яковлева з Санкт-Петербургу.
В «Батуринському архіві» - оригінали невідомих царських Указів. Листування Ф.Головіна. Російський переклад написаної І.Мазепою польською мовою, поеми «Старик с телом беседует» (про роман з Мотрею Кочубей). До цього моменту було відомо лише про одну поему Мазепи! "

Матеріал взято з газети SЕCOND USA: http://www.secondusa.info/index.php?go=News&in=view&id=147

Зрозуміло, що самим ентузіастам, вболіваючим за справи збереження культурної спадщини України не справитись. Бо як правило в таких ситуаціях завжди виявляється замішана якась політика-така вже Історія нашого Народу.

___________________________________________________________________
Матеріал взято з газети SЕCOND USA: http://www.secondusa.info/index.php?go=News&in=view&id=147
___________________________________________________________________
нижче оригінал з газети SЕCOND USA

Продовжуються сенсаційні знахідки епохи гетьманування Івана Мазепи.

Триває скандал довкола невідомої до цього шаблі Мазепи. Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, знайшов дивної краси шаблю Гетьмана в Канаді. Отримав фото. Провівши розслідування, зрозуміли, що то майстерно виконана реконструкція, здійснена невідомим козаком, за кресленнями з польських архівів. Почали шукати оригінал. Вийшли на Польщу. Виявилося, що шабля була вивезена з Краківського «Арсеналу» радянськими спецслужбами десь у 1945 році. Нині зберігається в Санкт-Петербурзі.

Вдалося встановити навіть інвентарний номер експонату, який багато років просто лежить у запасниках. Журналісти звернулися по допомогу до МЗС України, Генконсульства. Зателефонували до Ермітажу. І дізналися, що для росіян ці експонати не мають якоїсь великої історичної цінності. Тут, досить доречно, виник знайдений запорізьким істориком Максимом Остапенком, наказ Сталіна №2 від 1917 року, де згадується збережена в Ермітажі легендарна шабля Мазепи, відома під умовною назвою «Смерть супостату». Виявилося, що журналісти і козаки, знайшли ТРЕТЮ, з відомих нам шабель гетьмана! Одна – в музеї Чернігова. На жаль, так і не вдалося дістатися до знахідки і сфотографувати її.

Більше того, керівництво Ермітажу навіть заховало шаблю в інший корпус! От тільки яку? Цілий детектив виник…

Ця неймовірна історія продовжується, вивівши журналістів часопису «Музеї України», на ще більш сенсаційну знахідку! І знову Мазепа!

Виявляється, після поразки Мазепи і шведів, росіяни захопили чимало документів Гетьмана, що дістали назву «Батуринський архів». У 1708 році А.Меншиков вивіз документи до Росії. І для українських дослідників їх сліди загубилися. Враховуючи те, що І.Мазепа був навічно зарахований до зрадників, про документи знало обмежене коло людей, ніяких досліджень не велося.

Кілька років тому, у Санкт-Петербурзькому університеті, з ініціативи Центру з вивчення історії України, розпочалося дослідження документів Мазепи.

Науковці вийшли на «Батуринський архів» Мазепи. Як виявилося, архів вцілів. Його рештки (близько 1000 документів), нині зберігаються в архіві Петербургського інституту історії РАН. Інша частина, розпорошена по колекціях Москви. Виявилося, що фактично жоден документ не використовувався в ЖОДНІЙ з опублікованих праць з історії України!

Цю сенсаційну новину оприлюднила історик Т.Г.Яковлева з Санкт-Петербургу.

В «Батуринському архіві» - оригінали невідомих царських Указів. Листування Ф.Головіна. Російський переклад написаної І.Мазепою польською мовою, поеми «Старик с телом беседует» (про роман з Мотрею Кочубей). До цього моменту було відомо лише про одну поему Мазепи! Отже – знову потужна історична сенсація!

Багато документів про «скарби Мазепи». От тут треба бути уважним. Враховуючи великі статки Мазепи, ймовірно, він встиг щось заховати «на чорний» день, як тоді було прийнято – адже банків тоді не було… Яковлєва згадує Білу Церкву. Нагадаємо – поруч рідне село – Мазепинці… Враховуючи нездоровий інтерес до скарбів, який, чомусь іде від різноманітних спецслужб, ми не будемо публічно розвивати тему скарбів… Це – окрема розмова… Козаки дуже хитро ховали скарби. Там є НЕЙМОВІРНИЙ і дуже дієвий секрет, до розгадки якого ми впритул наблизилися… Коли розбагатіємо, знайте – розгадали…

Т.Яковлева продуктивно попрацювала і в московських архівах. Там взагалі, готовий сценарій багатосерійного фільму! Звертає увагу відкриття «Московських статей», що регулювали стосунки України і Росії. До цього, всі вважали, що основними були «Коломацькі статті»!

Що не рядок з докладу «Нові архівні матеріали й перспективи вивчення Гетьманства Івана Мазепи», то сенсація!

Святу роботу Т.Г.Яковлевої треба всіляко підтримати, перш за все на державному рівні! Чому не відрядити до Росію групу досвідчених науковців, які б скопіювали найбільш важливі документи? Адже сучасні технічні засоби це дозволяють! Все зразу можна вивісити в Інтернет! Невже це так складно? Чи треба закладати це окремим рядком у бюджет, протягувати через парламент… Тобто, робити все, щоб унікальні документи знову не потрапили до України?

Заслуговує всілякої підтримки і поваги науковий і громадянський подвиг Т.Г.Яковлевої. Людина просто чесно виконує свою роботу, яка для України має велетенське значення. Саме завдяки таким Громадянам, вирішуються всі міжнародні проблеми, налагоджуються дружні, робочі, взаємовигідні стосунки. Адже ми повинні дружити і співпрацювати, а не постійно сваритися і сперечатися! Журнал «Музеї України» буде клопотатися про нагородження Т.Г.Яковлевої державною відзнакою України. За зміцнення миру і поглиблення дружби. От ще б політики так навчилися…

І найцікавіше. Як ми на все те вийшли.

Провівши розвідку в Північній і Південній Америці, Австралії, Європі, Росії, залучивши купу людей, і уявляємо, які кошти Американського козацтва, це відкриття, ми зробили, не виходячи з хати.

Минулого року саме наша команда зробила сайт для Музею гетьманства у Києві. Здійснили стартове наповнення, рекламу. Ресурс працював у стаціонарному режимі, як візитна картка музею.

Весь цей час ми підтримували дружні стосунки з творцем унікального сайту «Сторінка Гайдамаки» [ http://www.haidamaka.org.ua/ ]Олександром Бобком – студентом одного з вузів. Постійно кликали його на наші прес-конференції, а він не приходив. Нарешті вибрався. І саме до Музею гетьманства, де ми презентували черговий номер. Сашко зійшовся з директором музею Г.І.Яровою, яка запропонувала юному історичному таланту, розвивати сайт музею. Той погодився. Одна з перших публікацій оновленого ресурсу – доклад Яковлевой, що як виявилося, було виголошено в Києві 25 травня 2006 року.

А тут ми вже кілька місяців знемагаємо і в США, і в Канаді, і в Польщі, розшукуючи сліди Мазепи в світі, розгадуючи його загадки… На ловця і звір…

Так, зовсім несподівано, знайшовся невідомий міжнародній козацькій спільноті, дуже важливий сегмент козацької історії. Як в анекдоті… Сказати, що ми вражені – нічого не сказати… Складається враження, що ці історії виникають самі, і якимось неймовірним чином потрапляють до нас. Ми починаємо вірити у легенди про дивні закляття запорожців, і про тих, хто зможе їх розгадати…

Наші журнали розробляють кілька секретних експедицій, які при вдалому результаті, здійснять реальний прорив у науковій галузі. Та, про це згодом.

Запрошуємо спонсорів. Чого зараз дійсно гостро не вистачає – коштів…

Йдемо слідами скарбів запорожців. І вже точно знаємо – Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України» [ http://www.museum-ukraine.org.ua/ ], для газети «SecondUSA”