06/10/2007 | Svitlana

По-перше - всіх з днем Росії.
Невеличка історична довідка, для тих хто не вкурсі. День Росії датовано за днем проголошенння суверенитету Росії (ще Єльциним) від невідомо кого. Потім росіяни теж вирішили, що вони ніяк не можуть вирішити від кого суверенитет, тим більше, що Росія визнала себе спадкоємцем Союзу. І назву переформатували з Дня суверенітету Росії на - просто і зі смаком - День Росії. Щоправда тепер є незрозумілим, чому його треба святкувати саме в цей день, якщо в проголошенні суверенітету не було сенсу, але то таке. Одне слово: національне свято. З чим і вітаю.
А ось тепер власне про історію.
"Посол Росії в Україні Віктор Черномирдін висловив думку, що ідея створення в Україні музею радянської окупації є образливою для російського народу."
За матеріалами 5 канал
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1181348881&first=1181455644&last=1181394365
Здається, логічно. Визнали ж спадкоємність радянського союзу - значить мають право ображатися на тих, хто вважає це утворення імперією зла і доводити, якщо в змозі, протилежне. Або визнати, що таки да...
Але ні.
В хід тут же ідуть аргументи на зразок:
"09-06-2007 23:29, Большой Брат
Червоне козацтво Примакова забыл, да? И Ю Коцюбинского+

Москали- дальше некуда.Один- потомок запорожцев, другой, ну, сами знаете." (Цитовано з ВФ http://www2.maidanua.org/news/download_thread.php3?bn=maidan_free&thread=1181348881&trs=-1)
Наведена цитата - лише приклад. Їх, подібних висловлювань - безліч. Так само, для наприкладу. Як тільки говорять про те, що Росія, яка визнала себе спадкоємцем (дивись вище), несе певну відповідальність за скоєне владою союзною, тут же виринає аргумент: Сталін - був грузином, Хрущов - українцем. Отже всі претензії - до цих країн, а не до Росії. (Так і хочеться почати цитувати І.Карпу... але стримаюсь).
І так з усім. Расєйскіє казакі (ніхто не знає що воно і звідки взялося) приїздять до Криму, щоб відкрити там пам’ятник Катерині ІІ, яка козацтво винищила.
Ні одному нормальному історику, та й просто людині з логічним мисленням та елементарним поняттям про причинно-наслідкові зв’язки, таке в голові не вміщується, чи то пак ні на яку голову не налазить. В істориків професійних просто зносить дах.
Можливо, хтось скаже, що такі аргументи вживаються лише, в так би мовити, непрофесійних дискусія. Нічого подібного.
http://www.day.kiev.ua/182560/
Пани Кульчицький з Шаповалом - представники київської професури, кілька годин витратили на те, щоб переконати цілком професійних російських вчених (на їх же прохання , що голодомор в Україні у 1932-33 таки був штучно організованим та цілеспрямованим. Що почули у відповідь? У моїй, дещо вільній інтерпретації:
- Голод був, але скрізь. Ну і що, що в Україні було більше всього жертв. І взагалі, як ви смієте вимагати від Росії якихось вибачень і компенсацій?
- Та хто від вас що вимагає і де ви таке чули?
- Ви вимагаєте.
- Я?
Ось так і поговорив професор український з російськими колегами.Бідака. Внаслідок зауважив, як людина інтелігентна, що враження залишилось - як від розмови зі стіною. Я б сказала інакше...
До чого це все?
До того, що (як на мене) приспів час визнати - російськими і певним колом вітчизняних (за)політизованих істориків технологія "у городі бузина, а в Києві дядько" застосовується цілком свідомо. Більш того, вони мають нахабність навіть час від часу про це проговорюватися (див. наприклад цитату Фролова наведену у вже згадуваній статті Ю.Шаповала:"Фролов дорікає російській еліті тим, що вона не розуміє значення «битви за історію», що наступними етапами «деконструкції простору історичної Росії» буде припинення юрисдикції Московського патріархату над Українською православною церквою і втрата Біларусі: «Ці катастрофічні втрати назавжди позбавлять Росію можливості відновлення як суб’єкта історії"). Цінність "підказок" можливо і сумнівна, але сам контекст... "битва за історію", "простір історичної Росії", деконструкції якого не можна допустити ні за яку ціну.
Отже, те що робиться - робиться давно і цілеспрямовано. Ось вже й мету артикулювали. Ще вище з методами визначилися. Ніякими історичними доказами, фактами, будь-якими раціональними аргументами ці речі з місця зрушити неможливо. Перевірено, знов таки, багатьма і неодноразово.
Тому - на часі створення якоїсь вітчизняної технології протидії цьому різновиду "історичної аргументації". Саме технології, бо аргументи, як вже зазначалося - "не конають". Дуже бажано - технології не з різновиду "бузини і дядька". Я підозрюю, що вона просто не пройде. Не той рівень, не той досвід застосування подібних "історичних аргументацій". Та й не солідно якось, ось так відверто на причинно-наслідкові зв’язки чхати.