Прошу панство перелічити недоліки "шкільної історії"
10/25/2007 | Tatarchuk
Зараз я готую матеріал з теми "шкільна історія" тобто історія яку надають майбутнім громадянам ще в школі.
Завтра презентую статтю на цю тему, яку закінчую.
Поки ж запрошую панство перелічити недоліки, бажано системні, у існуючих методиках та методологіях викладання історії в школі.
Дякую.
Завтра презентую статтю на цю тему, яку закінчую.
Поки ж запрошую панство перелічити недоліки, бажано системні, у існуючих методиках та методологіях викладання історії в школі.
Дякую.
Відповіді
2007.10.26 | Koala
Десять років тому, і, припускаю, ще й зараз
проблемою залишається те, що викладачі вчилися в СРСР. Відповідно всі штампи, навіть закриті сучасною інформацією, продовжують вноситися в голови учнів - бо за роки незалежності до шкіл викладати прийшло мало людей.Я ще в школі вивів правило, яке знаходило в інституті тільки підтвердження - коли викладач каже "це був протирічний час", він буде брехати. Бо час не буває протирічним - протирічним є його сприйняття в голові викладача, де суміщаються стара і нова інформація.
П.С. Тільки пару років тому дізнався, що Велика Депресія була спричинена не кризою перевиробництва, а США вийшли на перші місця в світовій економіці перед Першою Світовою - нам в школі не так розповідали. А наш вчитель намагався триматися в курсі, бо був директором ліцею в Києві... Що ж тоді в селах відбувається?
2007.11.01 | Tatarchuk
ось моя стаття
яку я написав НЕ для істориків, а для видання яке займається Євро- та НАТО- перспективами:Європеїзація освіти: Шкільна історія як фактор погроз суспільству
На шляху України до Євросоюзу стоять не тільки негативні явища в економіці, соціальному розвитку, неуспіхи в боротьбі з корупцією чи політичні пертурбації.
Гуманітарний розвиток населення – починаючи від якісного забезпечення дітей у школі знаннями про історію власної країни та власного народу – також стає вагомим чинником у питанні, чи ми досі є радянська держава, трохи підфарбована під „пострадянську”, чи вже європейська нація, хоч би й „младоєвропейська”.
Підготовка до вступу в європейські структури потребує значних змін у викладанні „шкільної історії” – так звуть на заході обсяг знань та понять, що їх надають майбутнім громадянам. „Шкільна історія” в багатьох випадках – це єдине джерело знань про історію Батьківщини та світу, яке людина отримує взагалі. Як і будь-яка гуманітарна дисципліна, знання історії потім лягають до основи світогляду, соціальної поведінки, політичних симпатій і навіть визначення патріотичності в дорослого громадянина.
Оглянемо практику викладання шкільної історії в Криму – звісно як фрагменту, хоча й дещо особливого, практики всеукраїнського викладання. Акцентуймо увагу на тих рисах, які протистоять європейському вектору розвитку нашої держави.
Радянська спадщина.
Починаючи від історії давнього світу, дитина отримує суто марксистські настанови зі світогляду – політика як надбудова над економікою, рабство як основа давнього господарства, поділ всього світу на експлуатовані та експлуатуючи класи.
При тому – повна зневага до докласових суспільств (навіть із багатою культурою, навіть тих які суттєво вплинули на прадавню історію України та рідного краю), нехтування ними як чимось ненормальним та несуттєвим.
При тому ж – повторення антинаукового догмату, що раби були базовою силою економіки у всіх давніх країнах, ігнорування того що більшість населення була завжди вільними громадянами та саме вільні громадяни творили такий цікавий для марксизму „надлишковий продукт”.
Попри це все, давня історія через призму марксизму фактично слугує пропедевтикою до більш складних (і так само схематизованих у викладанні) часів – середньовіччя наприклад ототожнюється з досить книжним поняттям феодалізму, новий час – із капіталізмом, новітній час – ну звісно ж із соціалізмом.
Марксистська традиція класової догми безжально витискує не тільки цікаві, але й просто не підпадаючи під ту догму сюжети, теми і навіть історії цілих народів і цивілізацій. Наприклад слизька з точки зору марксистської схеми тема держав-кочівників фактично ігнорується, в результаті чого учні просто не отримують знань про такі важливі для України суспільства, як Скіфія, Сарматія, гунська держава, печеніги, половці-кипчаки, нарешті Золота Орда та (трохи з інших причин) Кримське ханство.
Не вкладаються у марксистську схему ані античні колонії, ані середньовічні республіки генуезців, ані – тим більше – маловідомі з класової точки зору анклави (як-от гірські міста, печерні монастирі, етнічні ізольовані громади).
Все це – і багато чого ще – випадає з історії як України так і рідного краю, збіднює гордість та відчуття давності власної землі, багатої та – жахливе з точки зору марксизму – унікальної історії держави.
Європеїзація України вимагає рішучої відмови від цих явищ, акцентування уваги учнів не на складних та (що найгірше) сумнівних схемах „загального розвитку” людства, схемах в яких кожна конкретна країна та народ при уважному розгляданні є якраз виключенням із ніби універсальних правил.
Шовіністична спадщина.
Сучасна шкільна історія просто таки забита по самі вуха етнічними стереотипами. Це – погроза для європейського вектору розвитку України, при чому куди більша ніж просто не цікавість історії як предмету.
Коріння шовіністичної пропаганди в шкільній історії міститься навіть не в радянських часах, а ще в імперських „дореволюційних”. Тоді відверто прославлялися так звані великі держави та так само міфічно великі (у порівнянні з іншими) народи. Переважно „великими” ці народи та держави призначалися за однією ознакою – приналежністю до імперії. Імперія фактично ототожнювалася із цивілізацією, а навкруги малювалися якісь варварські народи, не гідні уваги окрім такої, що їх варто „цивілізувати” – тобто приєднати до імперії.
В радянські часи після кільканадцяти відносно експериментальних років „вільного пошуку” встановилася модернізована традиція імперської шовіністичної пропаганди, спрямована напряму проти народів – сусідів імперського центру. Так, Україна ніби „виникає з небуття” саме в той момент, коли Богдан Хмельницький прохає царя взяти під свою високу руку Україну. І сам Богдан і багато його наступників гетьманів „зникають” як незручні персонажі, коли починають шукати альтернативу тій імперії. Залишається в схемі лише карикатурно виписаний, хрестоматійно підлий Мазепа, який нібито один єдиний з гетьманів мав нахабність боротися за незалежність України в буквальному розумінні слова.
Ще гірша ситуація із викладенням шкільної історії про кримських та волзьких татар. Золота Орда малюється й досі як безумовне Зло, наче взяте з сучасних фентезі або американських фільмів жаху. Жодної інформації для учня про унікальну систему автономії громад, податкову систему (мабуть найкращу за тих часів у Євразії) та свободу віросповідань не містять в собі сучасні підручники з цього періоду історії.
Кримське Ханство – безпосередньо наша територія, впливове державне утворення в границях сучасної України – досі малюється виключно як розбійне гніздо, відоме лише тим, що торгувало рабами та тим, що його плюндрували (не дуже успішно) козаки. Ані слова про високу культуру ханства, про його політичну історію, і навіть союзницькі відношення між Кримом та Козацтвом протягом кільканадцяти ключових епізодів української історії досі замовчуються.
Це – спадщина, яку залишили ще з часів великоруського шовінізму, як часів Російської імперії, так і Радянського Союзу.
Але головна погроза полягає в нетолерантності, етнічній упередженості шкільної історії. Це навіть страшніше за неточність викладених фактів і „білі плями”.
Слід усвідомити, що за сусідніми партами в сучасній школі сидять поруч українці, росіяни, кримські татари, євреї, поляки, німці тощо. Ці діти дуже скоро почнуть (якщо ще не почали) надавати значення своїй етнічній само ідентифікації, яка визначатиме їхню громадянську позицію та базуватиме їхню особистість не менш, ніж ґендерний та майновий чинники.
Кожен з них має право отримати не тільки негативну або нейтральну, але й позитивну інформацію як про свій етнос, його роль в розбудові України, так і про етноси-сусіди, при чому буквально – сусідів по двору, сусідів за партою.
Шкільна історія має бути повністю звільнена від розповсюдження однобічного погляду з точки зору доцільності одного етносу – навіть українського. Навпаки, всі позиції та всі мотивації різних етнічних груп мають подаватися широко – настільки доступно та повно, щоб їх розуміли діти з живою уявою та ще дитячим емоційним складом.
Модерністська спадщина.
Ще один функціональний недолік існуючою системи шкільної історії – це так званий модернізм у підходах до сучасної історії. Особливо шкідливим на практиці є той прояв у викладанні історії ХХ століття.
Йдеться про неприпустимий з точки здорового глузду і, тим не менш, найбільш розповсюджений метод так званої ретроспекції.
Сутність його полягає в тому, що учень та його вчитель, „озброєні” знанням з ХХІ століття, „засуджують” постаті та організації, які існували у столітті ХХ. Цей прийом насправді є прийнятним хіба що для літературних творів, аж ніяк не для історичних студій.
Приміром, вчитель та учень чудово знають, які чудовиська є Гітлер та Сталін. Ще б пак – вони вже знають, поглядаючи з майбутнього, про Нюрнберг, на якому викрито всі найбільш значні (та приховані від сучасників!) злодійства нацизму. Вони також знають (за слідами ХХ з’їзду КПРС і далі) про злодійства сталінського режиму, в тому числі і в Україні.
Але при тому вони вивчають вчинки та рішення людей, які жили ДО цих викривань, мали дуже обмежену інформацію та діяли в умовах, коли цю інформацію старанно приховували. Не оцінювати того фактору – дорівнює однозначно викривляти історію.
Чи знали ті самі вояки УПА у 1939-41 роках, коли орієнтувалися на союз із Гітлером проти Сталіна, про масове знищення євреїв, яке почнеться від 1942 року та й те тихцем? Про розробку в тиші кабінетів концепції „слов’ян як нижчої раси”, та ще й стосовно українців?
Чи можна назвати безвідповідальними вчинки колабораціоністів з росіян, українців, кримських татар, які йшли на посади поліцаїв? Чи знали вони, як ми зараз, що імперія Гітлера проіснує лічені роки, а не десятки років?
Що спонукало українських, кримськотатарських інтелігентів вступати до лав комуністичної партії, підкорятися сталінському режиму? Окрім нешляхетних мотивів самозбереження, існували і шляхетні мотиви, щоправда не зрозумілі вже в наш час, коли ми знаємо і про всі злочини СРСР, і про те, що його справа рухнула.
Неспроможність „пробачити” своїх недалеких предків, які жили за півсотні років до нас, та предків своїх сусідів – це головний чинник, який починаючи з шкільної лави сіє розбрат серед українців. Виростаючи, молоді громадяни знають одну, а не кілька „правд”, і морально готові до так званого двоємислення – виправдання історичних жорстокостей одними предками та принципове не виправдання того самого в інших.
Це становить пряму загрозу внутрішній та (враховуючи активне втручання Росії) зовнішній безпеці України як європейській державі. Шкільна історія наразі не об’єднує, а роз’єднує людей починаючи від шкільних парт. Це було вигідно „модерністській” індустріально-тоталітарній імперії, якої вже немає. Але це не є корисним для побудови постіндустріального суспільства, правової та демократичної держави Україна, як саме по собі, так і в якості чинника Європейської інтеграції.
В цьому нарисі взято тільки одного фактора освітянської політики, якого конче необхідно змінювати протягом вже найближчих років. Виписані чинники, що їх треба знешкодити та зробити аміну на корисні альтернативи, добре вивчені на прикладі становлення молодих європейських держав, а також – в приблизно столітньої давності досвіді „старих” європейських країн.
Олександр Татарчук, для Медіа Крим
http://mediacrimea.com.ua/index.php?newsid=1492
2007.11.08 | Navigator
Здається, я придумав термін для совітської історії України
"МОСКВОВЄДЄНІЄ"2007.11.08 | Tatarchuk
+1 :):):)
2007.11.10 | igorg
Проблема в тому, що там відсутня історія а
натомість це місце займає міфологія. Там нікого не цікавлять історичні факти чи події, а особливо у їх цілісності. Там є підбірка матеріалів для правильних міфологічних висновків.Ще одна проблема - історія абсолютно відірвана від життя й історії учнів. Україна, батьки- діди- прадіди одне, а історія це щось зовсім інше, далеке й абстрактне. Це не в нас, це десь там, далеко і нас не стосується.
Ось якраз взяв підручник з Всесвітньої історії для 9 класу. Білоножко, Бірюльов, Давлєтов, Космина, Нестеренко, Турченко (відомі українські вчені). Так от ця історія це є виключний погляд ось цього товариства. Дбайливо скомпонований і підігнаний даби нє возмущать молодиє уми. Тобто власне історії нема, є правильні висновки цих тофарісчей обгрунтовані відібраними уривками історичних подій і фактів
Така історія абсолютно нічого не залишає в памяті. Й враження таке, що це все було десь на іншій планеті й жодного стосунку до нас не має. Правильно тут написали МОСКОВЩИНА бо це саме їх висновки і їх погляди.
2007.11.10 | Георгій
А чи можe принципово існувати об"єктивна, наукова історія?
Як прeдмeт навчання молоді у школах? І взагалі?2007.11.11 | igorg
З обєктивністю звісно є проблема, проте
вона вирішується хай і не повністю1) за рахунок знання реальних фактів, що складають загальний характер певного часу. Але тут проблема в тому, що не можна це дати по верхах і тому потребує багато часу й зусиль. Але це можна давати стосовно певного місця й певного часу який є найбільш важливим. Для нас це український контекст. Й саме від нього н.м.д. слід відштовхуватися.
2) за рахунок чіткої подачі всього спектру різних але НАУКОВИХ поглядів
3) чіке висвітлення основних суперечливих й спірних моментів
4) відділення ідеології й пропаганди від історії як науки
Як підсумок. Учень має розуміти, що історія це величезна мозаїка подій, фактів, обставин, доль і навіть випадковостей. Що історія це частинка його буття, що він є часткою цієї мозаїки, її розвитком й продовженням.
Я ось із здивуванням дізнався, що земля по котрій ходжу переповнена історичними памятками так, що ступити ніде. Це алани, сармати, готи, анти і т.п., поселення камяного віку, бронзи не кажучи про козацькі часи, гетьманщину й визвольні змагання. Але нічого подібного не знайдете в жодному шкільному підручнику.
2007.11.11 | Mercury
Re: Проблема в тому, що там відсутня історія а
igorg пише:> Така історія абсолютно нічого не залишає в памяті. Й враження таке, що це все було десь на іншій планеті й жодного стосунку до нас не має. Правильно тут написали МОСКОВЩИНА бо це саме їх висновки і їх погляди.
Зрозуміло: інша планета отримала назву - Московщина.
А якщо серьойзно: давайте проаналізуємо підручники того ж Турченко з Історії України для 10 та 11 класів. Чи є там також вплив інопланетян? Я щось не побачив. Може не дуже пильно дивився?
Ще один приклад - підручник Віталія Павленко з Історії України для 8 класу. Давайте подивимось, що там? У мене є деякі запитання до нього, але вони стосуються не стільки змісту, скілько форми та методичного оснащення. Суть моєї пропозиції - розглядати конкретні підручники та програми. Як на мене, так в статті п. Татарчука більше йдеться про хімери нашої свідомості, ніж про те, що хтось заперечує вивчати історію, як вона є, чи не вистачає матеріалу. На мій погляд - не вистачає творчої думки та ініціативи. А це вже справа особиста, і не треба в цьому звинувачивати внутрішніх, чи зовнішніх ворогів.
2007.11.11 | Tatarchuk
підтримую пропозицію про конкретні підручники та авторів
Тоді давайте викладувати щось типу рецензії на підручники - у вільній формі, у вільному ж порядку. Думаю що панству буде це не складно робити, адже ми всі тут ніби на одній мові говоримо (в сенсі історичній).2007.11.11 | Mercury
Re: підтримую пропозицію про конкретні підручники та авторів
Tatarchuk пише:> Тоді давайте викладувати щось типу рецензії на підручники - у вільній формі, у вільному ж порядку. Думаю що панству буде це не складно робити, адже ми всі тут ніби на одній мові говоримо (в сенсі історичній).
Це вже давно пора зробити. бо наша освіта не має ніякого громадського контролю. Потрібна громадська експертиза підручників (не тільки з історії). Але якщо ми взялися за історію, тоді треба цю справу довести до конкретного продукту - створити (хоча б віртуально, поки що)громадську експертну раду з оцінки підручників історії.
2007.11.11 | igorg
є така річ як наукова школа. Так от маємо
рядянсько-московську наукову історичну школу. Й інша в школі не представлена й туди не допущена. Саме в цьому полягає проблема. В школі нема ні Грушевського ні Яворницького ні навіть Аркаса. Ану лишень пошукайте ...А ще я б сказав, що в Україні нема істориків здатних представляти історичну науку на належному рівні. Боюся, що їх нищать ще на далеких підходах. Бо загляніть у склад вчених рад, поцікавтеся працями.
Ще одна серйозна проблема. Від совєтів нам лишилися педагогічні інститути-університети, академії й доктори з кандидатами педнаук. Явище унікальне. Та задайтесь запитанням навіщо? Для чого були створені ці структури? Їх призначення й роль. Але саме зідти ростуть як гриби такі от підручники.
2007.11.11 | Mercury
Re: є така річ як наукова школа. Так от маємо
igorg пише:> рядянсько-московську наукову історичну школу. Й інша в школі не представлена й туди не допущена. Саме в цьому полягає проблема. В школі нема ні Грушевського ні Яворницького ні навіть Аркаса. Ану лишень пошукайте ...
Загляніть в підручник Віталія Павленка для 8 класу (ІУ)
> А ще я б сказав, що в Україні нема істориків здатних представляти історичну науку на належному рівні. Боюся, що їх нищать ще на далеких підходах. Бо загляніть у склад вчених рад, поцікавтеся працями.
Мабуть, в головному Ви праві, але я можу назвати трьох цікавих вчених та авторів підручників (правда, для вищьої школи) - Наталія Яковенко, Ярослав Гріцак, Мирослав Попович (Історія укр. культури).
> Ще одна серйозна проблема. Від совєтів нам лишилися педагогічні інститути-університети, академії й доктори з кандидатами педнаук. Явище унікальне. Та задайтесь запитанням навіщо? Для чого були створені ці структури? Їх призначення й роль. Але саме зідти ростуть як гриби такі от підручники.
Не тільки зідти. Але ще є таке явище як корупція в Міносвіті. Підручник - це велики гроші, бо великі тиражі. Всякий, хто хоч раз стикався як автор підручника з міносвіти, знає, що це таке і в який спосіб там виришуються питання. Так що справа зовсім не в тому, щоб звинвачувати "рядянсько-московську наукову історичну школу", при всіх своїх вадах вона не навчала українських чинарей брати величезні хабарі. Давайте ліпше подивимось на себе. Я Вам можу ще привести декілька прикладів українських підручників, де Ви не знайдете жодного сліду російського впливу, але ж чи стали вони від того краще?
2007.11.11 | igorg
А цікаво як вивчають історію учні в Німеччині, США
Як там у них із підручниками для шкіл. Чи є така штука як гриф міносвіти?2007.11.12 | Георгій
Re: А цікаво як вивчають історію учні в Німеччині, США
У CША нeма ніякого тиску на школи, які підручники з історії використовувати, так само як і які підручники з інших прeдмeтів. Повна свобода.2007.11.12 | igorg
Які бідні. А в нас кожне містечко це ціла світова історія
І це без всякої іронії бо саме так воно і є. Перехрестя цивілізацій. З кожного українського містечка тягнуться сліди і в Америку і в Австралію і в Сибір і куде тільки не глянь. Тільки копни і таке знайдеш ...Втім я так розумію що від цього американці ніби не страждають?
2007.11.12 | Mercury
Пропозиція для обговорення (л)
Пропоную обговорити змістовну статтю Н.Яковенко в "Критиці" - професійний аналіз підручників історії для вищив.http://krytyka.kiev.ua/articles/s.3_7_2007.html
2007.11.13 | igorg
Дуже гарний аналіз і дуже предметний
Якраз те про що я писав, але скоріше за інтуїтивними відчуттями.То це вже вкрай погано коли не фахівцеві інтуїтивно ясно що тут проблеми
Наразі це все таки наслідки московсько-совєцької школи та відсутності інших.
2007.11.14 | Tatarchuk
ріспект Н. Яковенко
Між іншім гарно озвучено тезу, яка мені так і не далася грамотно - національна історіографія (в стилі Шафаріка чи Шевченка) є такий само відкат назад а не вперед, як і паралельно відбуваючийся відкат до імперської історіографії в Росії (та й в Криму).Це така штука, що їх критикувати обидва напрями разом в одному тексті фактично не наважується жоден автор в Україні.
Аналіз класний. Іноді коли таке читаєш, перша реакція негайно перевірити чи дійсно отака фофудья є в конкретному підручникові, чи автор перебільшів. (Ну історики розуміють чому