05/19/2008 | Isoлято

Як добре пам'ятає більшість присутніх, у 1989 році було проведено останній совєцький "всесоюзный" перепис населення. Його підсумки були висвітлені значно ширше, ніж усіх попередніх совєцьких переписів - між іншим вони послужили основою для довідника "СССР в цифрах в 1989 году" (М. "Финансы и статистика"). Цей довідник було видано у наступному, 1990 році, тож він містить і деякі "актуалізовані" статистичні дані. Чим особливо цінне це видання - його важко звинуватити у перебріхуванні даних, наприклад, на користь "украинской националистической власти" або у схильності занадто "очернять социалистическую действительность".

В процесі "розкопок" цього джерела статистичної інформації надибав декілька дійсно цікавих чисел, які поступово буду викладати в цю гілку (не маю часу засісти й одним махом все обробити... якщо хтось знайдеться - спробую відсканити це діло і викласти його сюди).

Отже. Перша серія чисел: "Ожидаемая продолжительность жизни при рождении" (ст. 43) Наразі не буду наводити дані по чоловіках і жінках окремо, оцініть динаміку середнього значення:
1983-84 - 67,9 років
1984 - 67,7
1984-85 - 68,1
1985 - 68,4
1985-86 - 69
1986 - 69,6
1986-87 - 69,8
1987 - 69,8
1988 - 69,5

Бачимо виразну тенденцію до стабілізації показника ОТЖ у 1986-87 роках і початок падіння у 1988. Даних на 89-й немає - боюся, не тому, що не встигли порахувати, а тому, що вони суттєво зменшилися, і я навіть знаю причину (іншим пропоную вгадати). Та найголовніше - те, що всі ці дані стосуються ОЧІКУВАНОЇ тривалості для тих, хто народився у вказаному році. РЕАЛЬНА тривалість - точніше, середній вік смертності - в той же час був на 3-4 роки менший (про методи розрахунків ОТЖ я читав у популярній статті десь тоді ж, на початку 90-х).

Які міфи надійно розвінчуються цими цифрами? По-перше, середня тривалість життя в СССР так і не досягла 70 років (хоча саме це - я добре пам'ятаю - описувалося всіма совпропаґандистами як "одно из основных завоеваний социализма"). По-друге, знижуватися вона почала не "после распада союза", а дещо раніше. Большие сторонники эсэсэсэра могут возразить, что без Горбачёва тут не обошлось - але ж перед тим, як певний показник починає падати, він мусить СТАБІЛІЗУВАТИСЯ, а з ОТЖ це трапилося як раз при Андропові-Черненку, Горбачов тільки "принял переходящее знамя..."

Друга серія. Общие коеффициенты рождаемости, смертности, естественного прироста населения и младенческой смертности (та ж ст. 43). Перша колонка - число народжених на 1000 населення, друга - число померлих, третя - натуральний приріст населення, четверта - кількість дітей, що померли у віці до 1 року:
1980 18,3 10,3 8,0 27,3
1981 18,5 10,2 8,3 26,9
1982 18,9 10,1 8,8 25,7
1983 19,8 10,4 9,4 25,3
1984 19,6 10,8 8,8 25,9
1985 19,4 10,6 8,8 26,0
1986 20,0 9,8 10,2 25,4
1987 19,8 9,9 9,9 25,4
1988 18,8 10,1 8,7 24,7
1989 17,6 10,0 7,6 22,3

Видно, що найбільший натуральний приріст населення СССР спостерігався у 1986 році, можно было бы с радостной ухмылкой похвалить Горбачёва (в посрамление всем недругам оного) - але відразу після цього показник приросту починає падати, головним чином за рахунок зниження народжуваності. Причому якщо прийняти проґресію зниження приросту за арифметичну з різницею 1,1 - неважко порахувати, що він "виходить на нуль" у 1996 році... проблема лише в тому, що зниження йшло з наростаючою швидкістю, а в 1990-91 роках далися взнаки наслідки тої самої події, що призвела до зменшення тривалості життя, і смертність різко пішла вгору. Варто ще зауважити: дані наведено по СССР "в цілому", тобто до них "загорнуто", наприклад, Середню Азію, де позитивний натуральний приріст зберігся до сьогоднішнього дня. Відповідно окремо по Україні цифри були б ще більш песимістичними...

До речі, про Середню Азію: мій батько пропрацював там не один рік, досить добре знає місцеву специфіку і стверджує, що непогана динаміка дитячої смертності в останні роки СССР викликана майже виключно тим, що до центральноазіатських республік на седьмом десятке лет совейской власти нарешті почали доходити досягнення сучасної медицини (особливо педіатрії). На чисельність європейської частини країни цей показник майже не впливав. Він впливає зараз у вигляді міґраційних потоків... але то вже окрема тема.

Одна з найбільших таблиць довідника - Национальный состав населения (ст. 38-42). До неї звертатися доведеться часто; щоб не захаращувати тему - обмежуся наразі трьома першими рядками: "Всё население", "Русские", "Украинцы". А дані для них наводяться такі: перший стовбець - "численность лиц данной национальности, тыс. чел."; "из них считают родным язык данной национальности, %" та ще дві: "из общей численности лиц данной национальности свободно владеют вторым языком народов СССР, % - русским; другими".

Отже. Перший рядок. Станом на 15 січня 1989 року (день проведення перепису) населення СССР складало 285 млн. 743 тис. осіб. З них вважали рідною мову СВОЄЇ нації - 92,7%. Російською як другою володіли 24,2%, якоюсь іншою мовою - 5,3%.

Другий рядок поки що пропустимо (повернуся до нього пізніше). Третій - чисельність українців на момент перепису: 44186 тисяч. Зауважу, що це в цілому по СССР. З них українську мову вважали рідною 81,1%, російською як другою володіли 56,2%, іншими - 8,5%.

Тепер перескочимо до таблиці, яку я докладніше опишу в наступному розділі - Численность населения по союзным республикам (ст. 36). Там присутні дані для України-89: 51 млн. 707 тис. Далі проводимо просту операцію множення (44186×0,811) і отримуємо кількість українців, які вважали своєю рідною мовою українську - 35 млн. 835 тис. осіб. Це не багато і не мало, а майже 70% населення тодішньої УССР. Отже, байки про те, що "на Украине больше половины населения считают русский язык родным", теж можна сміливо зливати до каналізації.

Тут, звичайно, можна заперечити в тому дусі, що не всі "совейские украинцы" мешкали на території УССР. Але: по-перше, саме серед тих, хто там не жив - як раз і спостерігається найбільший відсоток тих, хто не вважає українську своєю рідною мовою. А по-друге, в Україні проживає помітна кількість інших національностей, і далеко не всі їх представники, знов-таки, з дитинства "ґаварят па-рускі". Наприклад, мадяри (венгры), чисельністю 171 тис., угорську вважають рідною 93,9%. Або румуни (146 тис., 60,9%; і далеко не факт, що геть усі останні 39.9% вважають рідною російську - швидше все-таки українську). Також в Україні існує велика грецька діаспора (не менше половини з 358 тис., вказаних у довіднику; щоправда, грецькою як рідною розмовляє лише 44,5%), болгарська (373 тис., 68.1%), польська (1126 тис., 30,5%; але поляків ще багато було в Білорусі, Литві, РСФСР), не варто забувати про турків (208 тис.) та гагаузів (198 тис.) - вони, згоден, жили не тільки і не стільки в Україні, але міцно трималися рідної мови (91 і 87,5% відповідно).

И вся эта хвалёная многонациональность по-хорошему должна ВЫЧИТАТЬСЯ из тех 15 млн. 872 тыс. человек (потенційно, звичайно, більше - за рахунок україномовних українців, які виїхали за межі УССР), которые не считают украинский язык родным - чтобы получить количество ИСТИННО РУССКОЯЗЫЧНОГО НАСЕЛЕНИЯ. І в кожному разі виходить ця кількість не такою вже й великою. І це, нагадую, за даними 1989 року...

Можливо, десь із цього місця ростуть ноги заїжджених казочок про "17 миллионов русских на Украине" - бо з урахуванням вищенаведених поправок саме таке число і вимальовується, тільки, по-перше, не "русских", а тих, кого промосковські ЗМІ стандартно називають "русскоязычными". А во-вторых... мне всегда казалось, что "истинно русские люди", начиная с 92-го года, дружно тикают от "притеснений националистической власти" на свою историческую российскую родину с её невероятно высоким (по крайней мере, по сравнению с украинским) уровнем жізьни. Чи все-таки не тікають?

А тепер - обіцяний другий рядок таблиці. Русские. 145155 тыс. чел. Из них русский считают родным - 99,8%

Уж как большевики не измывались над русским народом - но в результате он среди всех народов совейской империи забыл свой язык в наименьшей степени... А может, это перепись так необъективно проводилась? Чё с них возьмёшь, с этих совковых бюрократов... Впрочем, похоже, их нынешние российские коллеги считают каким-то очень похожим образом: "Говоришь по-русски - значит, РУССКИЙ! Не важно, чего ты там думаешь про свою национальность. Иди сюда, мы тебя выле... простите, освободим, спасём, пригреем и обратим в истинную веру". Вот так примерно...