07/07/2008 | Мирослав Кальба

Під час інтерв'ю, яке провела з проф. Ришардом Тожецьким (дослідник польсько-українських взаємин) п.Ева Поштар - Щерба запитала його: "Пане професоре, коли вже говоримо про писання нісенітниць, як Ви оцінюєте маштаб спустошення, які вчинили своїми публікаціями Едвард Прус, Яцек Вільчур та Віктор Поліщук"?

Відповідь: "Немає сенсу говорити про Пруса. Це совєтський аґент. Подібно як прокурор НКВД Віктор Поліщук. Це люди, на тему яких не дискутується"...."Так, я це вважаю російською провокацією. Росіяни готові на все. Росіянам не можна вірити жодною мірою". (Свобода 23 грудня 2001 р).

Довший час п. Прус якось успокоївся, але останньо знова почав він виглуплюватись своїми "мудростями". Попала мені в руки його книжка "УПА АРМІЯ ПОВСТАНЧА ЧИ КУРЕНІ РІЗУНІВ?" Культурна людина, навіть про свого ворога так писати не буде . А ще більше потрясло мною образок на окладинці книжки в червоних рамах діти повішені на дереві.

На сторінці другій є пояснення до цего образка:

" На окладинці знимка зі села Лозова повіт Тернопіль, де осінню 1943-го року українські націоналісти з УПА доконали жахливого морду на польських дітях. В алеї старих дерев, до кожного дерева навколо прибивано малих дітей, творячи тзв. "вянушкі" (віночки). Цю алею бандерівці назвали " дорога до самостійної України". Чи міг би п.Прус хоча б приблизно подати скільки тих дерев було? Не хочу вірити, щоби п. Прус не розумів, що робить, але мабуть що тим він хотів показати свої здібності та культуру. Цей образок який одинокий появився в різних країнах, для п.Пруса, став він "алеєю", бо так було йому потрібно для його злодіянь.

Зауваження від упорядників Майдану. Ми розміщували переклад статті польських науковців про походження фальшивки тут:
URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1180878103.html
Там наведена фотографія та є роз'яснення про її походження і про клінічний випадок, про який пише Мирослав Кальба. Дивно, що після того, як польські науковці встановили походження фальшивки про УПА, підробка далі використовується для очорнення українського визвольного руху."

То не є польські діти пане Прус. Провірено точно і стверджено, що ця подія мала місце вночі з 11 на 12 грудня 1923 р., чотири жертви - то циганські діти, а вбивцею була їхня божевільна мати, 32 річна М.Д. Але для п. Пруса немає ані моралі ні чести, йому, щоб прислужитись лиш своїм хлібодавцям.

Почнім зразу від "Вступного Слова". Пишучи про Львів, бачу, що п. Прусові потрібно ще мати хоч би знання із початкових клясів історії. На сторінці 6-тій пише: "(у 50 ліття УПА)..."Ювілейних святкувань УПА не було взагалі на Придністров'ю. Київ замкнув двері перед упістами, а влада не дозволила на жодні марші, тому організатори задовольнилися вічем на площі Б.Хмельницького - але без яких небудь представників влади". Спитаю Вас п. Е.Прус, кому потрібні такі Ваші провокаційні - брехливі - злобні та їддю і ненавистю насичені слова? Спитаю Вас: чи Ви були тоді в Києві? Бо я тоді там був! Тисячі людей, в більшості упістів зїхалися до столиці Київа з цілого світу з прапорами своїх станиць, а підчас нашого походу Хрещатиком тисячі Киян вітали нас з окликами радости та квітами. Такого одушевлення вважаю, що давно Київ не бачив. Після паради відбувся святковий Зїзд для відзначення 50 ліття УПА в престижевій залі Палаці Культури "Україна". Заля була заповнена а за президіяльним столом на прекрасно удекорованій сцені на тлі упівських прапорів засіли около 40 представників Уряду, Влади, Верховної Ради, Організацій та Наукових Інститутів враз із президентом Леонідом Кравчуком який привітав ЗЇЗД. Головну доповідь про УПА виголосив сот. УПА др. Богдан Крук з Детройту, а від (ДУН) Дружин Українських Націоналістіи Зїзд вітав М. Кальба з Колорадо.

Не менш величаво відсвятковано 50-ліття УПА в місті Тернополі, де мені також пощастило бути присутнім. Декілька тисяч людей перейшли головними вулицями міста і дорогою "Степана Бандери" попрямували на Співоче Поле, де на великій сцені - з амфітеатральними сидженнями під прикриттям ясного синього неба величаво відзначено цю небувалу річницю. Я рівно ж зложив там привіт від Дружин Українських Націоналістів.

На тій же 6-тій стороні п. Е.Прус завдає собі слушне запитання: "Чим справді була т.зв. Українська Повстанська Армія?. Чи справді була партизанською повстанською армією, за якою себе вважала і за якою уважають її до сьогодні "епіґоні", чи може ні? ".

Радив би я Вам п.Прус прочитати собі справжні історичні - документальні праці про УПА, яких сьогодні є дуже багато, а не лише ворожу українському визвольному рухові комуністичну пропаганду в якій її аґенти і коляборанти виписують про них "бздури", щоб дискредитувати і очорнити ворожий для комуністів визвольничий рух. Подам Вам п. Прус один факт, який повинен би відкрити вам очі на це питання.

В Америці у військових академіях впровадили новий предмет навчання а саме "ПАРТИЗАНСЬКА БОРОТЬБА". Це не "хтось таке сказав, чи я чув таке". В році 1977-му проживаючи в Денвер - Колорадо мав я добрі зв'язки з Летунською Академією в Колорадо Спрінґс. Часто бував у них і запізнався із професорами які викладали саме цей предмет. Вони мені ствердили, "Що виклади опираються на Українській Повстанській Армії, яка найкраще була зорганізована підчас Другої Світової війни", опираючись на підручникові написаній іспанською мовою авторства Юрія Тиса-Крохмалюка. Повстанських армій під час війни були десятки в різних державах. Чому вибрали вони Українську Повстанську Армію, а не іншу? Чи моглиб Ви п. Е.Прус дати відповідь?

Як ні, то я Вам допоможу:

Польські підпільні армії - рухи спротиву, були підпорядковані цілковито еміграційному головному командуванню, а через них польському еміграційному урядові який перебував у Франції та Англії. Кожноразовий прем'єр творив свою підпільну армію.

(АК) Армія Крайова була найбільшою організацією руху спротиву, яка була створена при кінці вересня 1939-го року під назвою "Служба Звицєнству Польскі (SZP). При кінці 1939-го року прем'єр ген. Сікорский творить "Звйонзек Валькі Збройней" (ZWZ), який на початку 1942-го року був переймененований на "Армію Крайову" (AK). Після капітуляції Варшави (27-вересня-1944 р.) 3-го жовтня ген. М.Токаржевскі творить нову тайну організацію для подальшої боротьби, під назвою "Служба Звицєнству (побіди) Польщі" (SZP) , яку очолює, а шефом штабу стає полк.Ровецкі. В місяці листопаді тогож року тодішній прем'єр ген. Соснковскі творить і очолює в краю тайну військову організацію "Звйонзек Валькі Збройней" (ZWZ), якої головний штаб перебуває в Парижі. Українська Повстанська Армія (УПА), була лиш одна в Україні. Вона створила Український Підпільний Уряд "Українську Головну Визвольну Раду" (УГВР), яка не сиділа за границями, лиш зі своєю армією (УПА) яка на сво\х прапорах несла величні кличі: "Свобода Народам і Людині" і цілий час перебувла на теренах України де проходила боротьба. Їхня ціль була об'єднати в тій боротьбі усі народи, поневолені Німеччиною та Совєтами, зорганізувавши Анти - Большевицький - Бльок - Народів (АБН), УПА при своїй армії творить відділи грузинів, білорусів, киргізів, татарів, і інших, які дружньо боролися поруч з українськими бійцями УПА проти окупантів.

Перейдім дальше до "Вступного Слова" п. Е.Пруса: На стороні 7-мій: Одиноку правду яку до тепер написав п.Прус, подаю: "На приграничних землях ІІІ Річипосполитої УПА мала виручити поляків у її боротьбі (з комуною) які "капітулювали" перед комуною зі страху і підддалися її - що більше - пішли з нею на співпрацю в поборюванні "українських патріотів".

На стороні 9-тій справді п.Е.Прус показав себе справжнім "істориком - науковцем", пишучи про ОУН - Мельниківців, і ОУН - Бандерівців. Він написав що : "Обидвома фракціями інтересувалася Німеччина з тим, що бандерівців більш "любила" абвера, мельниківців натомість - ґестапо. Тому як прийшла можливість напасти на СССР, абвера піддержала бандерівців в зорганізуванні батальйону "Нахтіґаль", а ґестапо знова мельниківців у створенні куреня "Ролянд". Обидва ті батальйони брали участь в поході на Схід: "Ролянд" ішов до Києва від сторони Ромунії, а "Нахтіґаль" з "Генерального Губернаторства до Львова".... "в його писанні "Ролянд-а" не стало а залишились лише "Нахтіґаль" якого "чоти" названо "дружинами українських націоналістів", які згідно з контрактом мали повнити поліційну службу не на пограничу Волині, п.Прус, лише Білорусії, і не до жовтня 1942 р. лиш до 31-го грудня 1942 року. "Дружини Українських Націоналістів" (ДУН), це не були чоти одного лиш "Нахтіґаля", п. Прус, але назва обидвох куренів, і вони обидва були разом на Білорусії, як і їхнім провідником від ОУН, був (бандерівець) ген. Хор. УПА Роман Шухевич - "Чупринка"

Для доповнення повищої теми додам науковцям "а-ля" Е.Прус, що:
уряд УГВР як і Провід УПА неодноразово зверталися до польського громадянства живим словом, різними листівками й зверненнями до польського народу, хотіли спинити взаємне поборювання. Від лютого 1945 р. українські повстанці постійно закликали поляків до співпраці й спільної боротьби проти окупанта.

Ось становище УГВР до повищої теми:

"УГВР прагне до порозуміння і до мирного співжиття із усіма сусідами України на принципі взаємного визнання права на власні держави на етнографічних землях кожного народу". Плятформа Української Головної Визвольної Ради, Червень 1944, стаття ІІІ., & 6. , стор.5.

А тут із звернення УПА:

Поляки!

Віковий Західний Сусіде!

"Спільна недоля (московський та німецько-австрійський імперіялізми) била вже не раз протягом історії обидва сусідні народи. В цій імперіялістичній війні спільна доля спіткала нас уже з самого початку цієї війни. Польща і Україна стали ареною цієї тривалої та жахливої на спустошення імперіялістичної війни. Як німецький, так і большевицький імперіялізми, пішли зразу на знищення українського й польського народів. А тепер, коли кровожадний, конаючий імперіялізм Кремля заливає та плюндрує наші й Ваші землі, обидва народи стогнуть спільно під важким большевицьким ярмом.........". "Поляки! Пригляньтеся ближче до сучасної польської Міліції Обивательскої...! Їхнє знущання над мирним українським населенням, безкарне грабування нащих сіл, арешти, тісна співпраця з ворогами, з НКВД, прибирає жахливих форм...". "Та на жаль, наше терпеливе очікування інтерпретують собі як нашу слабість. Цим провокують вони нас до в і д п л а т н и х а к ц і й, до непотрібного проливу крови, з чого, очевидно, скористає наш спільний ворог. Тому ще раз апелюємо до тих поляків.......!" "О п а м'я т а т е ї х, б о в о н и н е з н а ю т ь, щ о р о б л я т ь! "

І закінчується ця Відозва "Хай живе згода, порозуміння та співпраця українського й польського народів у боротьбі з московськими імперіялістами!"

За самостійні держави всіх поневолених народів!

С в о б о д а н а р о д а м і л ю д и н і!
Лютий, 1945.
УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ.

П С. Таких відозв в тому часі звернень до поляків було багато. Були вони більші і менші ( 1 - 5 сторін машинопису). Для зацікавлених, можу служити більшими виясненнями.