З козацького краю. Капулівка. Фоторепортаж.
08/05/2008 | Ксенія Шелевицька
Ксенія Шелевицька
ICQ: XeNa 392-177-808
Вшанування славного кошового отамана Сірка вже давно є доброю традицією. Мені особисто вже втретє випала нагода стати учасником цього свята. Кожного року було щось неповторне і надзвичайно цікаве. Цього разу крім криворізьких козаків були також з Нікополя, Дніпропетровська, Кіровограда, Києва, Львова, приїхали гопаківці, а також аж із Києва по Дніпру прийшла козацька чайка. Але краще один раз побачити ніж сто разів почути.
Наша колона на чолі з Інгульською паланкою війська запорозького низового прямує до могили Сірка.
Але де козаки там і нечиста сила. Біля пам’ятника вже марширували чиїсь генерали.
Вони дуже здивувалися не побачивши хліба з сіллю і червоних килимів: „Мы приехали чествовать ихнего героя, а они недовольны!”
Чомусь мені вони на козаків мало схожі, а вам?
Привезли із собою ясновельможні генерали і московську церкву, щоб раптом що – одразу все замолити.
Були також і козачки. Так ось про кого кажуть: коня на скаку остановит!
А їхній поет наприкінці заспівав гімн Сірку, покладений на музику гімна Совєтського Союзу.
Схожий на Поплавського, правда? Шкода тільки що в степу у 30 градусів у ньому трохи незручно.
Але не будемо про погане. Зрештою всі козаки-перевертні, як в добрих українських казках, злякавшись сонечка і вітру, посідали в мерседеси і втекли.
А ми пішли смакувати гарячий козацький куліш.
Потім гарматними пострілами зустрічали чайку „Спас”, що подолала нелегкий шлях дніпровими водами з Києва.
Згодом я дізналася, що це саме те славне судно, що ходило в Грузію, і яке не раз показували у новинах. Ось їхній сайт: chaykaspas.org.ua
Як розповів нам екіпаж корабля, чайка із будь-якої мілини вийде, до будь-якого берега підійде. Тож пришвартувалися прямо в очереті.
Табличку з назвою чайки відірвало під час шторму.
Капітан гостинно запросив всіх на борт.
Гопаківці співали пісні.
Команда „Спаса”
Ввечері відбувся концерт. Долину річки Чортомлик залило піснями криворізького козацького ансамблю „Чарівниці”.
А ось і справжні козачки!
З гопаківськими дівчатами краще не сперечатися.
Нівроку хлопців вишколив козак Тирса!
Кобза плаче про минулі козацькі звитяги і зруйновану ворогами Січ:
Не могили, а чайки степами пливуть.
З яничарських воріт і до рідного краю
По зірках і по сонцю збираючи путь
Все гребуть і гребуть, гребуть і не знають
Що уже не на Січ, а у вічність гребуть....
Отаман задумався, слухаючи кобзаря...
І знову гопаківці. А ось їхній сайт: www.hopak.org.ua
Між іншим свій інструмент кобзар зробив власними руками, вклавши любов, сум, а може і магію?
А після концерту були змагання. Мені найбільше сподобалася гра „вершники”
Якби не бачила на власні очі, була б переконана що позаду сцени висить великий глянцевий банер з репродукцією якоїсь відомої картини.
Можна було і з лука постріляти.
Ніщо так не будить вранці як рухавка.
Коло. Іншими словами козацька рада. Говорили про об’єднання, про те що іде боротьба, війна, але без крові, битва за Україну, за те щоб українці були господарями на рідній землі. Зараз всіх гуртує меморіальний комплекс на могилі Сірка і гідне вшанування пам’яті героя.
Додому. Шкода що так швидко все скінчилося.
А тепер дещо від себе. Можливо тобі поки незвично говорити українською мовою, трохи незручно носити вишиванку, але сидячи вдома на канапі не думай, що українцем тебе зробить рядочок у паспорті. Приїдь у Капулівку в першу суботу серпня. Приїдь, атмосфера вільного степу і бойової слави не зачепить за живе хіба що камінь. Тобі сподобається навіть якщо ти не вважаєш себе патріотом. Ну де ще можна просто де хочеш лягти на траву, цілу ніч милуватися Чумацьким шляхом, дивитися як тане вранішній туман над акварельними будиночками і садками під сумні і веселі козацькі пісні?
Бажаючі можуть роздивитися, або використати (не забудьте послатися на Майдан) фото кращої якості закачавши архів звідси http://rapidshare.com/files/135015583/Kapulivka_maidan_2008.rar(33Мб).
ICQ: XeNa 392-177-808
Вшанування славного кошового отамана Сірка вже давно є доброю традицією. Мені особисто вже втретє випала нагода стати учасником цього свята. Кожного року було щось неповторне і надзвичайно цікаве. Цього разу крім криворізьких козаків були також з Нікополя, Дніпропетровська, Кіровограда, Києва, Львова, приїхали гопаківці, а також аж із Києва по Дніпру прийшла козацька чайка. Але краще один раз побачити ніж сто разів почути.
Наша колона на чолі з Інгульською паланкою війська запорозького низового прямує до могили Сірка.
Але де козаки там і нечиста сила. Біля пам’ятника вже марширували чиїсь генерали.
Вони дуже здивувалися не побачивши хліба з сіллю і червоних килимів: „Мы приехали чествовать ихнего героя, а они недовольны!”
Чомусь мені вони на козаків мало схожі, а вам?
Привезли із собою ясновельможні генерали і московську церкву, щоб раптом що – одразу все замолити.
Були також і козачки. Так ось про кого кажуть: коня на скаку остановит!
А їхній поет наприкінці заспівав гімн Сірку, покладений на музику гімна Совєтського Союзу.
Схожий на Поплавського, правда? Шкода тільки що в степу у 30 градусів у ньому трохи незручно.
Але не будемо про погане. Зрештою всі козаки-перевертні, як в добрих українських казках, злякавшись сонечка і вітру, посідали в мерседеси і втекли.
А ми пішли смакувати гарячий козацький куліш.
Потім гарматними пострілами зустрічали чайку „Спас”, що подолала нелегкий шлях дніпровими водами з Києва.
Згодом я дізналася, що це саме те славне судно, що ходило в Грузію, і яке не раз показували у новинах. Ось їхній сайт: chaykaspas.org.ua
Як розповів нам екіпаж корабля, чайка із будь-якої мілини вийде, до будь-якого берега підійде. Тож пришвартувалися прямо в очереті.
Табличку з назвою чайки відірвало під час шторму.
Капітан гостинно запросив всіх на борт.
Гопаківці співали пісні.
Команда „Спаса”
Ввечері відбувся концерт. Долину річки Чортомлик залило піснями криворізького козацького ансамблю „Чарівниці”.
А ось і справжні козачки!
З гопаківськими дівчатами краще не сперечатися.
Нівроку хлопців вишколив козак Тирса!
Кобза плаче про минулі козацькі звитяги і зруйновану ворогами Січ:
Не могили, а чайки степами пливуть.
З яничарських воріт і до рідного краю
По зірках і по сонцю збираючи путь
Все гребуть і гребуть, гребуть і не знають
Що уже не на Січ, а у вічність гребуть....
Отаман задумався, слухаючи кобзаря...
І знову гопаківці. А ось їхній сайт: www.hopak.org.ua
Між іншим свій інструмент кобзар зробив власними руками, вклавши любов, сум, а може і магію?
А після концерту були змагання. Мені найбільше сподобалася гра „вершники”
Якби не бачила на власні очі, була б переконана що позаду сцени висить великий глянцевий банер з репродукцією якоїсь відомої картини.
Можна було і з лука постріляти.
Ніщо так не будить вранці як рухавка.
Коло. Іншими словами козацька рада. Говорили про об’єднання, про те що іде боротьба, війна, але без крові, битва за Україну, за те щоб українці були господарями на рідній землі. Зараз всіх гуртує меморіальний комплекс на могилі Сірка і гідне вшанування пам’яті героя.
Додому. Шкода що так швидко все скінчилося.
А тепер дещо від себе. Можливо тобі поки незвично говорити українською мовою, трохи незручно носити вишиванку, але сидячи вдома на канапі не думай, що українцем тебе зробить рядочок у паспорті. Приїдь у Капулівку в першу суботу серпня. Приїдь, атмосфера вільного степу і бойової слави не зачепить за живе хіба що камінь. Тобі сподобається навіть якщо ти не вважаєш себе патріотом. Ну де ще можна просто де хочеш лягти на траву, цілу ніч милуватися Чумацьким шляхом, дивитися як тане вранішній туман над акварельними будиночками і садками під сумні і веселі козацькі пісні?
Бажаючі можуть роздивитися, або використати (не забудьте послатися на Майдан) фото кращої якості закачавши архів звідси http://rapidshare.com/files/135015583/Kapulivka_maidan_2008.rar(33Мб).
Відповіді
2008.08.05 | igorg
Здається досить наглядно чим же казакі (й мєнти)
відрізняються від українських козаків. Що скажете пане Татарчук. Може сконтактуєте з цими людьми?До речі, я дізнався що ясир брали у рабство лише на 7 років, а потім давали волю. Знаєте деталі про таке? Бо я таки подумав що ми ж на загал нічого ж не занаємо пр справжнє життя кримського ханства. Зокрема реальних стосунків між українцями й татарами. Адже окрім воєн була ж іще й торгівля й дипломатичні стосунки й військова співпраця. Здається чимало наших уявлень насправді намальовано нам чужими людьми.
2008.08.08 | Маклай
Сірко та кримці
igorg пише:> До речі, я дізнався що ясир брали у рабство лише на 7 років, а потім давали волю. Знаєте деталі про таке?
Знаємо. Якщо не спродавали в Туреччину, то справді волю давали. І ти люди чи селилися власними домівками, чи далі працювали на хазяїв, але вже як найманці, за платню чи то частку врожаю.
З тим самим Сірком була історія: вивів був із Криму велику купу колишніх українських ясирів. За Кримом вже питає: хто зі мною далі пійде? Половина каже: підемо. А половина хоче до Криму до своїх нових домівок повернутися, бо до рідних сел та "рідних" панів їм вже не хчеться. Він їх і пустив. Але наздогін наслав своїх козаків з наказом порубати. І повбивали їх всіх, що до Криму поверталися.
> Бо я таки подумав що ми ж на загал нічого ж не занаємо пр справжнє життя кримського ханства. Зокрема реальних стосунків між українцями й татарами. Адже окрім воєн була ж іще й торгівля й дипломатичні стосунки й військова співпраця. Здається чимало наших уявлень насправді намальовано нам чужими людьми.
Саме так. І тут цікава закономірність є. Росіяни (в цілому) іраціонально ненавидять кримців, бо надто довго боялися їх. Адже бачили їх лише коли кримці неочікувано на Московію приходили, її плюндрували, та відходили у недосяжні далечі. А Крим століттями зоставався для москалів таки недосяжним. І багатьом їх поколінням залишалося лише терпіти та ненавидити. Досі той острах не минув.
А українці самі в набігі по кримський ясир ходили та Крим плюндрували. Сьогодні кримці Україну пустошать - завтра козаки Крим грабують. Масштабах країн співставляючи, десь паритетні втрати виходили в відносних цифрах. А ще ж безліч інших, мирних контактів: пасовиська при Дніпрі, здобич солі...
І тому кримці для українців - не страхітливі недосяжні демони, а звичайні сусіди. Можна битися, а можна миритися. Паритет.
Ця різниця історичного досвіду досі взнаки дається. Саме Західна Україна найбільш потерпала від кримських походів у порівнянні з Московією. Але якщо порівняти доброзичливість сучасних українських західняків до сучасних кримських татар із тими острахом та ненавистю, що їх демонструє більшість російської громади Криму, то стає зрозумілим, звідки коріння тієї різниці росте. Не з досвіду історичних конфліктів, бо українцям ті конфлікти були відчутніші. А саме з досвіду багатосотлітнього страху в москалів та відсутности такого страху в українців.
2008.08.29 | Вітер
Re: Здається досить наглядно чим же казакі (й мєнти)
то була генеральська сотня кремлівської паланкипочув в Капулівці жарт - я не знаю хто там сидить, але за пивом в них полковники бігають
2008.08.08 | Молот
Re: З козацького краю. Капулівка. Фоторепортаж.
Молодець Ксенія!!!Привіт від Кодацької Паланки Війська Запорозького низового!
З повагою,
Володимир Портянко
(той самий, що ніс прапор паланки
та вів святковий концерт).
2008.08.08 | XeNa
Re: З козацького краю. Капулівка. Фоторепортаж.
Дякую, дуже старалась)~:{
2008.08.09 | igorg
Ось тут ще фотоальбом
http://wg20.odnoklassniki.ru/dk?st.cmd=altGroupPhotosAlbum&st.albumId=47651253518397&st.groupId=47650866528317&tkn=52152008.08.29 | Мірко
Це про того Сірка що врятував мацькву від Виговського
та прирік Україну на 300 років рабства, голодоморів та етноциду. Не диво що московські казачки прийшли поклонитися йому.Сірко це такий тіпо мужеський варіянт Юлі Тимошенко? Воює вдало лиш не на благо своєї нації.
Спаси нас від таких героїв.
2008.08.30 | igorg
Пане Мірко, почитайте краще про Сірка Яворницького
Якщо знайдете в історії однозначні фігури без плям то буль-ласка покажіть. Вельми просто давати оцінки заднім числом. Це старий московський фокус - обмазати лайном, або привернути увагу до вигідних моментів.Як на мене то найкращим індикатором є ставлення до Сірка Москви. Ви певно ж знаєте, що Сірко був проти Переяславської угоди, що був зісланий у Сибір (при спробі стати гетьманом) і повернутий на вимогу польського короля, що він 8 разів поспіль обирався кошовим. Й що помер не отримавши від Москви жодних належних йому за статусом статків.
На жаль Сірко не був людиною освіченою, (принаймні грамоти він не знав) однак мав вкраї великий військовий хист. Його позиція була завжди одна - інтереси українців й козаків понад усе. Важко сказати з яких причин він виступив проти Виговського, скоріше з особистих чи загально січових (здається Виговський також не був кристальним?), але однозначно що не з інтересів московських. Можна вважати, що після нього Січ як така стала швидко занепадати. Була зруйнована військами Петра І й навіть тіло Сірка тоді ледве порятували.
Саме тому Сірко й не був у совятських святцях. Якби не настирливість краєзнавців то його кості вже давно б були розкидані по дну каховського водосховища. А так довелося осінню, поночі, у сніг з дощем бульдозером відривати могилу й діставати тіло (археологи з Дніпра). При цьому пошкодили скелет лезом бульдозера. Потай це все перевезли до Бабиного кургану й там швиденько закопали. При цьому втрапили на скелет камяного віку й саме з цього скелета підсунули череп замість черепа Сірка. Череп й ще деякі фрагменти відвезли в Москву де зробили реконструкцію голови (нинішній памятник). Останки повернули завдяки намаганням козацтва за сприяння Єльцина. Й нарешті все тіло було поховано за християнським звичаєм у 2000 році. До речі, виявилося що совети тіло поклали неправильно. Бо хотіли спочатку просто засунути голову й усе. Але коли полізли класти то наткнулися на ноги, тож довелося розкопувати й ховати як годиться. В Леоніда Бурди є фото тих подій. Приїздять й потомки Івана Сірка (Марія Капніст з його роду).
Вшанування Сірка є нинішня народна традиція. І її також то намагалися заборонити, порушити (бачите там залишок спаленого млина), а зараз намагаються очолити москалі та їхні попи.
Невже а нас так багато таких постатей й святинь як Іван Сірко, аби цим нехтувати?
2008.08.30 | один_козак
Та ж, здається, Сірко в тому був не самотній.
igorg пише:> Важко сказати з яких причин він виступив проти Виговського, скоріше з особистих чи загально січових (здається Виговський також не був кристальним?), але однозначно що не з інтересів московських. Можна вважати, що після нього Січ як така стала швидко занепадати. Була зруйнована військами Петра І й навіть тіло Сірка тоді ледве порятували.
Багато хто вважав, що політика Виговського повертає Україні під польські утиски. Тому вирішили Виговського зупинити. Але це не був виступ за Росію.
2008.08.31 | Мірко
Re: Та ж, здається, Сірко в тому був не самотній.
один_козак пише:> Багато хто вважав, що політика Виговського повертає Україні під польські утиски. Тому вирішили Виговського зупинити. Але це не був виступ за Росію.<
Це був виступ за православіє.
Мацкалі тоді як і сьогодні нацькали українців на кримських татар.
На кінець створили з тих запорожців кубаньських казачків аби імперетриці кордони розширювали. Фе.
Тому я написав що Сірко це такий собі мужеський варіянт Юлі Тимошенко.
2008.08.30 | один_козак
Він ще багато що робив. Крім Москви були ще проблеми.
2008.08.30 | igorg
Аудіорозповідь Леоніда Бурди про Сірка, Капулівку
http://rapidshare.com/files/135767374/LF_Burda_History.mp3 22М2008.08.30 | igorg
Аудіозапис козацького кола. Не зовсім повний
http://rapidshare.com/files/135765223/Krug_Kapul.RAR 21МПочаток пропущено. Однак дає можливість зрозуміти атмосферу й проблеми.
2008.09.01 | Мірко
Не бачу тут коментаря Свистовича
Лишився на ВФ.Проте здається, що це якраз Михайло радив мені судити по діях. От як по діях то Сірко для України великий пшик, або ще гірше. Подібне з нашою Юлею.
2008.09.01 | igorg
А можна про пшики Сірка конкретніше?