09/21/2008 | Ірина Капуста

В нашій газеті вже були публікації про вченого, археолога, старшого викладача кафедри історії Маріупольського державного гуманітарного університету Володимира Костянтиновича Кульбаку. Займаючись археологічною практикою на теренах України і зокрема Донецької області більше тридцяти років, Володимир Костянтинович зробив чимало серйозних наукових відкриттів, про одне з яких ми вже писали ( найдавніший в світі віз з суцільним колесом, датований 32 століттям до нашої ери, що був знайдений в кургані під Маріуполем). Та публікація мала великий резонанс – як критику, так і схвалення – але серйозних зрушень з місця в науковому середовищі так і не відбулося, адже ця знахідка, якщо її не замовчувати, змусить переписати всю світову історію ( досі вважалося, що колесо було винайдено в Месопотамії, звідки і пішли витоки перших цивілізацій, але найдавніший месопотамський віз молодший за маріупольський аж на 500 років!).

Сьогодні ми розглянемо ще один важливий факт світової історії, а саме – виникнення найдавнішої писемності. І розглядати, як це вже зрозуміло, будемо в світлі археологічних знахідок нашого видатного земляка Володимира Кульбаки.

Історична довідка

З моменту відкриття та першого перекладу на західні мови священних індоіранських текстів Авести та Рігведи пройшло близько 200 років. Про час та місце складання як самих текстів, так і відображених в них давніх міфологічних систем до нашого часу не припиняються наукові дискусії. Основним заплутаним питанням як в індоіранській, так і в індоєвропейській проблематиці в цілому, є питання про визначення їхньої прабатьківщини. З цього приводу написана достатня кількість наукових праць, але у вирішенні цієї проблеми дослідники згоди ще не дійшли.

У 1903 р. мовознавець Х.Педерсен висунув гіпотезу про прамову первісної спільноти, яка буцімто виникла десь на Близькому Сході в післяпотопні часи біблійного Ноя — а потім розійшлась по світу під проводом його синів Сіма, Хама та Яфета. Від старшого сина, мовляв, пішли семітські народи (євреї, араби та ін.), від молодшого — яфетичні (індоєвропейські: індуси, іранці, греки, германці, прибалти, слов'яни та ін.). Наукова спільнота вже давно відмовилась від цієї застарілої теорії та схиляється до того положення, що витоки індоєвропейської спільноти знаходяться на території сучасної України, а точніше – середньої течії Дніпра.

Щасливої дороги в потойбічному світі!

Не вдаючись до складної термінології та розгалужених наукових статей на підтвердження цієї теорії, звернемось до монографії Володимира Костянтиновича: «Оскільки однією з основних гіпотез про походження індоєвропейців є та, що локалізує їх прабатьківщину на території України, а складання основних міфологічних сюжетів індоіранців відноситься до III тис. до н.е., ми спробували знайти залишки "індоіранського сліду" в бронзовому віці України.

На цей час складно казати про можливість запису релігійних формул в середовищі ямно-катакомбного періоду, подібні джерела поки ще не знайдені. Можливо їх відсутність пов'язана з деякими видами табу на візуальну фіксацію священних текстів, або з поганою збереженістю матеріалів, на які вони були нанесені. Проте деякі дослідники дійшли висновку, що катакомбне населення мало певну систему абстрактних символів, яка явилась підосновою аналогічної зрубної системи.

Дослідники вже неодноразово звертали увагу на сюжетні малюнки зрубних горщиків, та припущення, що подібні піктограми можуть бути основою найдавнішої індоарійської писемності висловлено ще не було. Виходячи з підстави про складання індоіранської спільності на території України в мідно-бронзовому віці,а також враховуючи (по ведійським та авестійським текстам) досить високий рівень розвитку літературно-міфологічних традицій цього періоду, ми прийшли до висновку про наявність писемної системи в культурах бронзового віку України. Наші пошуки увінчались успіхом: в матеріалах пізньобронзового віку України було знайдено зафіксовану релігійно-обрядову формулу, нанесену на горщик зрубної культури.

Проведений нами порівняльний аналіз санскритської писемності та знаків, зображених на горщику, дав підставу вважати, що напис на ньому зроблено найдавнішою в світі прасанскритською писемністю. Зміст його може нести в собі формулу-звертання до особи потойбічного світу (пращур, божество) з проханням проявити підтримку померлому співплеміннику в загробному житті: "Зверни своє благородне заступництво на того, що поспішає».

Ще одне відкриття, що залишиться непоміченим?

Перші вітчизняні науковці, які , починаючи з 50-х років - В.Даниленко, М.Андреєв, а з 80-х — В.Сафронов, М.Чмихов сформулювали концепцію походження індоєвропейців з території України навіть і мріяти не могли про таке красномовне підтвердження їхніх розробок.

Ця неймовірна знахідка, поруч з відкриттям протошумерських надписів та малюнків в Кам’яній Могилі під Мелітополем, яскраво свідчить про те, що система писемності, основа якої була закладена ще в ямно-катакомбний період, як і самі міфологічні тексти наприкінці III - початку II тис. до н.е. і була принесена в Індію та Азію з території України.

Ірина Капуста
Мал. 21. Глиняний горщик з кургану біля м. Артемівська
Донецької області.